Вирок від 05 серпня 2026 р. у справі №398/5523/25 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/5523/25

провадження №: 1-кп/398/239/26

ВИРОК

Іменем України

"06" серпня 2026 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

захисника – ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Олександрії кримінальне провадження, внесене 14.06.2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025121060001035 стосовно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Войнівка, Олександрійського району, Кіровоградської обл, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, який не має на утриманні дітей, військовозобов`язаного, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України,

встановив:

Суд визначає доведеним, що ОСОБА_4 вчинив злочин за таких обставин.

ОСОБА_4 , будучи військовозобов`язаним та згідно з довідкою № 2025-0403-1554-9 від 03.04.2025 визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У цей же день, о 10:00 год. 03.04.2025 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: будинок АДРЕСА_2 працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 вручено мобілізаційне розпорядження та повістку про прибуття на 08:00 год. 20.04.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: будинок АДРЕСА_2 для відправки на військову службу під час мобілізації.

Разом з цим, працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 03.04.2025 було доведено до відома ОСОБА_4 про його призов на військову службу під час загальної мобілізації, а також про наслідки ухилення від призову за мобілізацією та передбачену ст. 336 КК України кримінальну відповідальність.

У свою чергу ОСОБА_4 за повісткою та мобілізаційним розпорядженням на 08:00 год. 20.04.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_3 не з`явився та не надав документів, які підтверджують поважність причин своєї неявки.

Отже, ОСОБА_4 , діючи умисно, у особливий період, у період воєнного стану, достовірно знаючи, про загальну мобілізацію, оголошену Указом Президента України № 69-2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» та дію на території України воєнного стану запровадженого Указом Президента України № 64-2022 «Про введення воєнного стану на території України», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102- IX, який було продовжено на підставі відповідних Указів Президента від 26 березня 2022 року № 133/2022 від 14.03.2022, 25 квітня 2022 року Указом Президента № 259/2022 від 18.04.2022, 25 травня 2022 року Указом Президента № 341/2022 від 17.05.2022, 23 серпня 2022 року Указом Президента № 573/2022 від 12.08.2022, 21 листопада 2022 року Указом Президента № 757/2022 від 07.11.2022, 19 лютого 2023 року Указом Президента № 58/2023 від 06.02.2023, 20 травня 2023 року Указом Президента № 254/2023 від 01.05.2023, 18 серпня 2023 року Указом Президента № 451/2023 від 26.07.2023, 16 листопада 2023 року Указом Президента № 734/2023 від 06.11.2023, 14 лютого 2024 року Указом Президента № 49/2024 від 05.02.2024, 14 травня 2024 року Указом Президента № 271/2024 від 06.05.2024, 12 серпня 2024 року Указом Президента № 469/2024 від 23.07.2024, 10 листопада 2024 року Указом Президента № 740/2024 від 28.10.2024, 8 лютого 2025 року Указом Президента № 26/2025 від 14.01.2025, 9 травня 2025 року Указом Президента № 235/2025 від 15.04.2025, що діяв на момент 20.04.2025 відповідно, строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався і триває дотепер у зв`язку з військовою агресією російською федерації проти України, та знаючи про передбачену законом кримінально правову відповідальність, діючи умисно з метою ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, усвідомлюючи свої протиправні дії, не маючи права на відстрочку, будучи визнаним придатним до військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони, після чого не з`явився на 08:00 год. 20.04.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_2 для відправки за повісткою до війська для проходження військової служби за загальною мобілізацією до команди № НОМЕР_1 .

Своїми умисними, протиправними діями ОСОБА_4 , порушив порядок комплектування Збройних Сил України, ст. 65 Конституції України, ст.ст. 1, 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ», ст.ст. 1,22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, Указ Президента України «Про загальну мобілізацію» від № 69-2022 від 24.02.2022 та допустив ухилення від призову на військову службу до команди № НОМЕР_1 під час мобілізації на особливий період.

Таким чином, ОСОБА_4 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 336 КК України, а саме: ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Під час допиту у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення визнав повністю, але відмовився давати показання. Під час виступу у судових дебатах обвинувачений змінив свою позицію і виявив бажання дати показання. Допитаний після відновлення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, формально визнав, однак надав показання, якими фактично намагався заперечити наявність у його діях прямого умислу на ухилення від призову та обґрунтувати поважність причин своєї неявки до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Обвинувачений ОСОБА_4 не заперечував факту отримання ним 03.04.2025 під особистий підпис мобілізаційного розпорядження та повістки, а також факту своєї неявки до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 08:00 год. 20.04.2025, оспорюючи виключно наявність у нього прямого умислу на ухилення та поважність причин неявки. Зокрема, обвинувачений ОСОБА_4 повідомив, що за адресою свого зареєстрованого та фактичного місця проживання в селі Войнівка тривалий час не проживає, оскільки мешкає «на квартирі» у знайомого пенсіонера, через що не отримував та не бачив поштових повісток, які надсилалися за адресою його реєстрації. Обґрунтовуючи причини неявки за мобілізаційним розпорядженням та повісткою 20.04.2025 року, ОСОБА_4 зазначив, що безпосередньо в день відправки у нього раптово почалася сильна кровотеча з рота та носа, яку він та його знайомі тривалий час не могли зупинити. Внаслідок значної втрати крові він сильно перелякався і протягом трьох днів «лежав як труп», після чого у нього тимчасово «відмовилися ходити ноги». Обвинувачений визнав, що карету швидкої медичної допомоги у зв`язку з цим станом не викликав, до лікарів чи медичних закладів по допомогу не звертався, а тому жодних медичних документів на підтвердження цієї події надати не може. Додатково ОСОБА_4 послався на відсутність у нього грошових коштів для оплати проїзду в громадському транспорті, щоб дістатися до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 . Він стверджував, що повідомляв представників ІНФОРМАЦІЯ_3 , що вони можуть самі приїхати і забрати його з місця фактичного проживання, оскільки долати відстань до органу комплектування пішки з хворими ногами він не мав фізичної можливості. Також обвинувачений скаржився на незадовільний стан свого здоров`я, вказуючи на повну відсутність зору на ліве око та регулярні судоми в ногах у ранковий час. Резюмуючи свої показання, ОСОБА_4 зазначив, що не вважає себе особою, яка умисно ухиляється від виконання військового обов`язку, оскільки він нікуди не переховується, а державні органи та ТЦК та СП «тягають його як тряпку».

Окрім частково визнавальних показань обвинуваченого ОСОБА_4 його вина підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, які узгоджуються між собою і не викликають сумнівів у своїй належності, допустимості, достовірності та достатності. Зміст цих доказів викладений нижче.

Відповідно до рапорту поліції про реєстрацію ЄО № 12732 від 16.05.2025 року, 16.05.2025 р. о 19:30 год до ч/ч Олександрійського РВП через секретаря надійшли матеріали вх. 25937-2025 щодо ухилення від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає: АДРЕСА_1 , будучи попередженим про кримінальну відповідальність по ст. 336 КК України, 03.04.2025 р. отримав під особистий підпис мобілізаційне розпорядження та повістку на 20.04.2025 р. про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 для відправки до військової частини для проходження військової служби під час загальної мобілізації, у визначений строк до територіального центру комплектування не з`явився та не надав підтверджуючі документи про поважні причини своєї неявки.

15 травня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_6 направлено на адресу начальника Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області повідомлення про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який з метою ухилення від призову на військову службу, під час мобілізації, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за ст. 336 КК України, усвідомлюючи протиправність своїх дій та їх правові наслідки, 03.04.2025 р., отримавши під особистий підпис мобілізаційне розпорядження та повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 20.04.2025 року для відправки до військової частини під час загальної мобілізації, в подальшому у визначений строк до територіального центру комплектування та соціальної підтримки не з`явився та не надав документи, які підтверджують поважність причин неявки своєї неявки. Відповідно до ст. 214 КПК України просив прийняти та зареєструвати зазначене повідомлення.

Відповідно до рапорту заступника начальника мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковника ОСОБА_7 від 21.04.2025 р., 20.04.2025 р. військовозобовязаний ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , не з`явився за мобілізаційним розпорядженням та повістці на призов під час загальної мобілізації.

ОСОБА_4 відповідно до копії військового квитка серії НОМЕР_2 від 15 травня 1996 року, з 16.05.1996 року перебував на військовій службі, 06.11.1997 р. звільнений в запас та направлений до ІНФОРМАЦІЯ_4 , прийнятий на облік.

Відповідно до записів в обліковій картці НОМЕР_2 , ОСОБА_4 , 16 травня 1996 року призваний на строкову військову службу, 06 листопада 1997 року звільнений у запас. Висновок командування в/ч про використання у воєнний час (за якою ВОС, посадою особливими ознаками служби, на якому озброєнні і техніці, їх код): ВУС-100 стрілок АК-74. Військову присягу прийняв 21 липня 1996 року у в/ч НОМЕР_3 . Також облікова картка містить записи щодо відомостей про медичні огляди, відповідно до яких 03.04.2025 року комісією при ІНФОРМАЦІЯ_5 визнаний придатним до в/служби до ТЦК та СП за гр. ІІ ст. 31 б розкладу хвороб (наказ МО України № 402 від 2008 р.) Дату повторного огляду не зазначено. Військовий квиток виданий 15 травня 1996 року. Прийнятий на облік 27 листопада 1997 року.

Судом досліджено копію Довідки військово-лікарської комісії № 2025-0403-1554-9 від 03 квітня 2025 року, солдата запасу ОСОБА_4 , НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призваного ІНФОРМАЦІЯ_6 . Проведено медичний огляд ВЛК 03 квітня 2025 року. Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання: незріла катаракта обох очей. На підставі статті 31-Б графи ІІ Розкладу хвороб, ТДВ. Придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони. Довідка містить запис: “З постановою ВЛК ознайомлений 03.04.2025 р.” та містить підпис ОСОБА_8 .

Відповідно до копії Анкети військовозобов`язаного, який призивається по мобілізації, ОСОБА_4 03.04.2025 року надано щодо себе наступну інформацію: ОСОБА_4 , число, місяць, рік народження: січень 1978, місце народження: с. Вонівка, місце проживання: АДРЕСА_1 ”, дітей не має. Анкета містить інформацію щодо доведення ОСОБА_4 ст. 23 ЗУ “Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію”, ст. 336 КК України щодо ухилення від призову за мобілізацією - карається позбавленням волі на строк від двох до п`яти років. Містить дату 03.04.2025 р. та підпис ОСОБА_4 .

Відповідно до дослідження судом оригіналу мобілізаційного розпорядження: команда НОМЕР_1 рядовий ОСОБА_4 на підставі ЗУ “Про військовий обов`язок і військову службу” з оголошенням мобілізації він зобов`язаний не чекаючи повістки РТЦК та СП, з`явитися протягом 24 годин за адресою: АДРЕСА_2 . Мобілізаційне розпорядження містить 3 контрольних талони, з яких: контрольний талон № 1 відривається під час вручення військовозобовязаному і повертається до РТЦК та СП (на цьому талоні наявний підпис та зазначено, що одержав 10:00 год 03.04.2025 р.); контрольний талон № 2 відривається на пункті попереднього збору військовозобов`язаних у ході проведення мобілізації; контрольний талон № 3 відривається на пункті прийому особового складу військової частини у ході прийому мобілізаційних ресурсів. Всі три контрольні талони наявні в мобілізаційному розпорядженні.

Судом також досліджено оригінал розписки про отримання повістки 10:00 год 03.04.2025 р. на ім`я ОСОБА_4 , команда НОМЕР_1 , ВОС № 100, дільниця оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_6 , напис дати у верхньому правому вуглі 20.04.25 8:00; та копію з Журналу вручення мобілізаційних розпоряджень військовозобовязаним, призначеним у команди ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до запису № п/п 431 від 03.04.2025 р. рядовий ОСОБА_4 , 100, підпис.

Відповідно до інформації, викладеної в листі ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковника ОСОБА_9 від 11.07.2025 р. № 10/13674, ОСОБА_4 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 . Також зазначено: “Позовів з приводу оскарження рішень ВЛК до ІНФОРМАЦІЯ_3 зазначеним громадянином”. Повторне проходження військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_6 не призначалось. Був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 210 КУпАП начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 постановою № 26 від 06.04.2025 року. Станом на 11.07.2025 р. інформація щодо мобілізації іншим Р(М)ТЦК та СП відсутня.

Відповідно до інформації наданої КП “Центр первинної медико-санітарної допомоги м. Олександрії” Олександрійської міської ради від 11.07.2025 р. та КП “Центральна міська лікарня м. Олександрії” Олександрійської міської ради від 14.07.2025 р., ОСОБА_4 в період з 01.01.2025 р. по день надання відповіді за медичною допомогою не звертався, дані про перебування на стаціонарному лікуванні з 01.01.2025 р. в електронній системі охорони здоров`я України відсутні.

Відповідно до протоколу огляду документів від 14 липня 2025 року, проведеного слідчим СВ Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_10 , у кримінальному провадженні № 12025121060001035 від 14.06.2025 року, слідчим оглянуто оригінал довідки № 2025-0403-1554-9 військово-лікарської комісії солдата запасу ОСОБА_4 ; анкету військовозобов`язаного, який призивається по мобілізації, ОСОБА_4 ; військовий квиток серії НОМЕР_2 ; мобілізаційне розпорядження команди № НОМЕР_1 рядовому ОСОБА_4 ; журнал вручення мобілізаційних розпоряджень військовозобовязаним у команди ІНФОРМАЦІЯ_3 . Під час огляду вилучено оригінал мобілізаційного розпорядження ОСОБА_4 та розписки про отримання повістки 03.04.2025 р. ОСОБА_4 .

Відповідно до заяви ОСОБА_11 від 14.07.2025 року він отримав після огляду в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 ) оригінал особової справи військовозлбовязаного. Оригінал мобілізаційного розпорядження та розписки надав для долучення до матеріалів кримінального провадження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у рамках кримінального провадження № 12025121060001035 від 14.06.2025 р. за ст. 336 КК України.

Відповідно до постанови про визнання і долучення до кримінального провадження речових доказів та визначення місця їх на зберігання від 14.07.2025 р. у кримінальному провадженні № 12025121060001035 від 14.06.2025 р. визнано речовими доказами оригінали наступних документів: довідки № 2025-0403-1554-9 військово-лікарської комісії, анкету військовозобов`язаного, який призивається по мобілізації, облікову картку, мобілізаційне розпорядження, розписки, журнал вручення мобілізаційних розпоряджень військовозобов`язаних.

Листом № 10/18239 від 25.07.2025 р. начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_12 повідомив слідчому СВ Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_13 , що ОСОБА_4 не надавав додаткових відомостей щодо обстеження стану здоров`я.

Відповідно до супровідного листа № 10/186691 від 30.07.2025 р. начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_12 надав слідчому СВ Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_14 копію журналу відвідувачів, які прибувають до ІНФОРМАЦІЯ_3 з відміткою про прибуття ОСОБА_4 03.04.2025 р. Суд дослідив копію аркушу зазнченого журналу, де під п/н 291, 03.04.2025 зазнчено ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (доставка), посада особи, до якої направлено відвідувача № 9.

Також суд дослідив надану стороною захисту під час судового розгляду у судовому засіданні 27.05.2026 року копію з медичної картки амбулаторного хворого, дата заповнення картки 01.09.2025 р. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .. У розділі “щоденник” є запис лікаря від 01.09.2025 року, у якому зазначено про обстеження та діагнози: “часткорва атрофія зорового нерву обох очей”, “перезрідла кеатаракта правого ока, початкова лівого ока”.

Враховуючи описану сукупність досліджених у судовому засіданні доказів, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 336 КК України, який полягає в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Ці докази є належними, допустимими та достовірними, а їх сукупність достатньою та взаємозв`язаною для встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правлопорушення. Частково визнавальним показаннями обвинуваченого та дослідженими письмовими документами, зокрема довідкою військово-лікарської комісії, розпискою про отримання повістки, мобілізаційним розпорядженням з контрольними талонами, а також рапортами про неявку та листами медичних закладів, повністю підтверджується послідовність та умисний характер дій обвинуваченого, спрямованих на ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.

Обвинувачений ОСОБА_4 не заперечував факту отримання ним 03.04.2025 під особистий підпис мобілізаційного розпорядження та повістки, а також факту своєї неявки до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 08:00 год. 20.04.2025, оспорюючи виключно наявність у нього прямого умислу на ухилення та поважність причин неявки. Надаючи оцінку поясненням обвинуваченого ОСОБА_4 стосовно того, що він не мав умислу ухилятися від виконання військового обов`язку, а повісток не отримував у зв`язку з фактичним проживанням за іншою адресою, судом встановлено їх суперечність об`єктивним обставинам справи. Згідно з дослідженою розпискою та контрольним талоном № 1 мобілізаційного розпорядження, ОСОБА_4 03.04.2025 року о 10:00 годині особисто, під власний підпис у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 отримав мобілізаційне розпорядження та повістку про виклик на 20.04.2025 року для подальшої відправки до військової частини. Цей факт обвинувачений підтвердив і під час допиту в судовому засіданні. Таким чином, ОСОБА_4 був особисто та завчасно повідомлений про час і місце явки на збірний пункт, що виключає можливість посилання на неотримання інших поштових повідомлень, оскільки обов`язок з`явитися виник безпосередньо на підставі особисто отриманої повістки та розпорядження. Крім того, відповідно до правил військового обліку, зміна місця фактичного проживання без повідомлення відповідного органу комплектування є порушенням обов`язків військовозобов`язаного.

Щодо пояснень обвинуваченого про раптову хворобу, яка проявилася у вигляді сильної кровотечі безпосередньо в день відправки 20.04.2025 року, внаслідок чого він тривалий час не міг самостійно пересуватися, то ці твердження не знайшли свого підтвердження жодними іншими доказами. ОСОБА_4 підтвердив, що за медичною допомогою до лікарів не звертався і швидку медичну допомогу не викликав. Разом з тим, згідно з офіційною інформацією КП «Центр первинної медико-санітарної допомоги м. Олександрії» від 11.07.2025 року та КП «Центральна міська лікарня м. Олександрії» від 14.07.2025 року, ОСОБА_4 у період з 01.01.2025 року за медичною допомогою не звертався, а дані про його перебування на стаціонарному чи амбулаторному лікуванні в електронній системі охорони здоров`я України повністю відсутні. За таких обставин, суд не визнає вказані обставини поважними причинами неявки, оскільки вони засновані виключно на показаннях обвинуваченого та не підтверджуються іншими доказами.

Обґрунтування неявки відсутністю грошових коштів на проїзд до органу комплектування та твердження обвинуваченого про те, що представники ІНФОРМАЦІЯ_3 мали самостійно приїхати та забрати його за місцем проживання, також є юридично неспроможними. Відповідно до статті 65 Конституції України та статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Згідно з положеннями статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до ТЦК та СП для призову на військову службу під час мобілізації. Чинне законодавство України не покладає на органи комплектування обов`язку з індивідуального транспортування військовозобов`язаних до збірних пунктів, а тому відсутність коштів на проїзд у громадському транспорті не звільняє особу від виконання її конституційного обов`язку.

Аналізуючи аргументи сторони захисту щодо стану здоров`я обвинуваченого, суд виходить з такого. Відповідно до довідки військово-лікарської комісії № 2025-0403-1554-9 від 03.04.2025 року за наслідками медичного огляду ОСОБА_4 встановлено діагноз «незріла катаракта обох очей» та на підставі статті 31-Б графи ІІ Розкладу хвороб його визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони. З постановою військово-лікарської комісії ОСОБА_4 був ознайомлений особисто 03.04.2025 року, про що свідчить його підпис у зазначеній довідці. Як убачається з листа ІНФОРМАЦІЯ_3 від 11.07.2025 року № 10/13674, цю постанову військово-лікарської комісії ОСОБА_4 у встановленому законом порядку не оскаржував, а повторне проходження військово-лікарської комісії йому не призначалося. Крім того, згідно з листом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 10/18239 від 25.07.2025 року, ОСОБА_4 не надавав органу комплектування будь-яких додаткових відомостей щодо обстеження стану свого здоров`я.

Водночас суд наголошує, що обставини, пов`язані зі станом здоров`я обвинуваченого, за встановлених у цьому провадженні фактичних обставин не мають вирішального значення для вирішення питання про наявність у його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого статтею 336 КК України. Об`єктивна сторона цього кримінального правопорушення полягає в неприбутті військовозобов`язаного за повісткою до органу комплектування у визначені в ній час і місце без поважних причин. Обов`язок з`явитися за повісткою є безумовним і не поставлений законом у залежність від суб`єктивної оцінки особою власного стану здоров`я. Визначення ступеня придатності громадянина до військової служби за станом здоров`я належить до виключної компетенції військово-лікарських комісій, а не самого військовозобов`язаного, який не наділений правом самостійно вирішувати це питання та на власний розсуд утримуватися від явки. Відтак навіть за умови дійсного погіршення стану здоров`я після проходження військово-лікарської комісії ОСОБА_4 не набував права самочинно не з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а був зобов`язаний прибути у визначений повісткою час і заявити про наявність підстав для направлення на повторний медичний огляд або надати відповідні медичні документи. Таких дій обвинувачений не вчинив: до органу комплектування ані 20.04.2025 року, ані у будь-який інший час він не прибув, про перешкоди для явки органу комплектування не повідомив, документів на підтвердження стану здоров`я не надав і рішення військово-лікарської комісії не оскаржив.

Оцінюючи надану стороною захисту копію медичної картки амбулаторного хворого, суд враховує, що вона датована 01.09.2025 року, тобто складена більш як через чотири місяці після дня вчинення кримінального правопорушення, і містить консультативні записи лікаря за наслідками звернення обвинуваченого, яке мало місце вже після початку кримінального провадження. Зазначені в ній діагнози: часткова атрофія зорових нервів обох очей, перезріла катаракта правого ока та початкова катаракта лівого ока — не були предметом дослідження військово-лікарської комісії 03.04.2025 року. Проте ця обставина сама по собі не спростовує висновку військово-лікарської комісії про придатність ОСОБА_4 до служби станом на 03.04.2025 року та не свідчить про наявність у нього поважних причин неявки станом на 20.04.2025 року, оскільки зазначені записи відображають стан здоров`я обвинуваченого на іншу, значно пізнішу дату, а висновок про ступінь придатності до військової служби на їх підставі уповноваженим органом не приймався. У цьому контексті суд ураховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 12 березня 2026 року у справі № 153/555/24, згідно з якою надані стороною захисту медичні довідки про стан здоров`я мають консультативний характер.

Твердження обвинуваченого про повну відсутність у нього зору на ліве око також не підтверджене медичними документами і спростовується наданою самою стороною захисту медичною карткою, у якій відповідних відомостей не міститься, а щодо лівого ока зазначено про початкову стадію катаракти. За таких обставин стороною захисту не доведено ані непридатності ОСОБА_4 до військової служби станом на 20.04.2025 року, ані наявності в нього передбачених законом підстав для відстрочки від призову, ані існування поважних причин неприбуття за повісткою.

При призначенні покарання суд згідно з вимогами статей 50 та 65 КК України враховує, що відповідно до інформації, наданої виконавчим комітетом Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області ОСОБА_4 зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , у будинку своїх батьків. Неодружений. Не працює, часто вживає алкогольні напої. Характеризується з позитивної сторони, спокійний, врівноважений, не схильний до крадіжок та сварок. В громадських місцях веде себе добре, приводів в поліцію не було. Скарг від жителів села на ОСОБА_4 до Войнівського старостату не надходило. ОСОБА_4 раніше не судимий та не притягувався до кримінальної відповідальності, на обліку у лікаря нарколога згідно з довідкою КП “Центральна міська лікарня м. Олександрії” Олександрійської міської ради не перебуває, у КНП “Олександрійська психіатрична лікарня КОР” не спостерігається, за допомогою не звертався.

Оцінюючи наявність обставин, що пом`якшують покарання відповідно до статті 66 КК України, суд не знаходить підстав для визнання наявності у ОСОБА_4 щирого каяття. Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах у справах № 153/555/24 від 12.03.2026 р. та № 636/6354/23 від 21.05.2025 р., щире каяття передбачає не лише формальне визнання провини у судовому засіданні, а й дійсний осуд своєї поведінки, який обов`язково має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення наслідків скоєного чи усунення провини. У судовому засіданні ОСОБА_4 , хоча й формально визнав вину, зазначив про неможливість проходження ним військову службу за станом здоров`я та намагався виправдати ухилення транспортними чи особистими труднощами, при цьому жодних дієвих кроків для виконання свого військового обов`язку чи добровільної явки до органу комплектування з моменту вчинення правопорушення у квітні 2025 року він не вчинив. Отже відсутні необхідні умови для визнання судом наявності у обвинуваченого щирого каяття.

Також у матеріалах справи відсутні будь-які дані на підтвердження наявності обставин активного сприяння обвинуваченим ОСОБА_4 розкриттю криміналоьного правопорушення.

Інших, обставин, що відповідно до ст 66 КК УКраїни пом`якшують покарання, суд не встановив.

Передбачених ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

Відповідно до досудової доповіді, яка надійшла на виконання вимог ухвали суду від 08.10.2025 р. щодо ОСОБА_4 зазначено, що ризик повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній; ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як середній. Орган пробації прийшов до висновку, що виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (у т. ч. окремих осіб). На думку органу пробації виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень. У випадку прийняття судом рішення про звільненн від відбування покарання з випробуванням, вважають за доцільне крім обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на особу додаткові обов`язки, передбачені ч. 3 ст. 76 КК України, зокрема: виконати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Як зазначає Верховний Суд у постанові у справі № 750/1037/25 від 11.02.2026 р., дані досудової доповіді органу пробації не є достатньою або обов`язковою для суду підставою для звільнення засудженого від реального відбування покарання з випробуванням, мають рекомендаційний характер, а суд приймає рішення в сукупності з оцінкою суспільної небезпеки скоєного злочину та обставин справи.

Враховуючи зазначені вище обставини, що характеризують особу винного, тяжкість вчиненого злочину, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, суд приходить до висновку, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень є призначення покарання у виді позбавлення волі строком на три роки, у межах передбачених санкцією ст. 336 КК України.

Вирішуючи питання про можливість застосування до обвинуваченого положень статті 75 КК України щодо звільнення від відбування покарання з випробуванням, суд приходить до переконання про неможливість прийняття такого рішення. Ухилення від призову на військову службу під час мобілізації в особливий період, в умовах повномасштабної збройної агресії проти України, становить підвищену суспільну небезпеку. Захист Вітчизни є конституційним обов`язком кожного громадянина, і умисне нехтування ним руйнує порядок комплектування Збройних Сил України, що в умовах воєнного стану є неприпустимим.

Верховний Суд у низці своїх постанов, зокрема у справах № 641/1067/23 від 15 листопада 2023 року, № 573/129/23 від 11 лютого 2025 року, № 645/6817/23 від 01 квітня 2025 року, № 702/706/23 від 14 травня 2025 року, № 636/6354/23 від 21 травня 2025 року, № 750/1037/25 від 11 лютого 2026 року та № 153/555/24 від 12 березня 2026 року, послідовно наголошує, що звільнення від відбування покарання з випробуванням за таких обставин не сприяє меті покарання, формує у суспільстві негативне враження безладдя, безкарності, нівелює виховну й запобіжну роль закону про кримінальну відповідальність та створює прямі загрози підриву військової дисципліни, розлагодженості дій сил оборони й неспроможності держави належно виконати завдання із захисту свого суверенітету та територіальної цілісності в умовах воєнного стану. Окрім цього, згідно з правовою позицією Верховного Суду, відсутність належного реагування суду під час призначення покарання за вчинення військовозобов`язаними кримінальних правопорушень у сфері забезпечення мобілізації нівелює визначену статтями 50, 65 КК України мету покарання, може призвести до збільшення кількості таких правопорушень іншими особами та унеможливити належне виконання завдань з оборони держави, що веде до грубого порушення прав та інтересів суспільства й держави в цілому.

За таких обставин, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, конкретних обставин справи та особи обвинуваченого, що описані вище, суд дійшов переконання, про неможливість звільнення ОСОБА_4 від призначеного покарання з випробуванням. Усі обставини, на які посилалася сторона захисту, а також дані, що характеризують особу винного, були враховані судом при обранні виду покарання та призначення його у мінімальному розмірі, встановленому санкцією статті 336 КК України, проте вони не є достатніми для звільнення обвинуваченого від відбування покарання на підставі статті 75 КК України.

Вирішуючи питання щодо запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили, суд виходить з того, що відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 374 КПК України у резолютивній частині вироку зазначається рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили. Оскільки суд дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_4 покарання у виді реального позбавлення волі, залишення його під раніше обраним запобіжним заходом у вигляді особистого зобов`язання є неможливим і не здатне забезпечити виконання ухваленого вироку.

Обмеження свободи обвинуваченого, про яке суд вирішує цим вироком, за своєю юридичною природою застосовується не як запобіжний захід у розумінні глави 18 КПК України, спрямований на забезпечення належної процесуальної поведінки особи, винуватість якої ще не встановлена, а виключно з метою забезпечення виконання вже призначеного цим вироком покарання. Правовою підставою такого обмеження свободи є підпункт «а» пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який допускає законне ув`язнення особи після засудження її компетентним судом. Як зазначає Європейський суд з прав людини у рішеннях у справах «Wemhoff v. Germany» від 27 червня 1968 року (§ 9) та «Ruslan Yakovenko v. Ukraine» від 04 червня 2015 року (§ 46), особа вважається затриманою «після засудження компетентним судом» з моменту ухвалення рішення судом першої інстанції, навіть якщо воно ще не виконується і підлягає оскарженню.

З огляду на наведене, з моменту ухвалення обвинувального вироку питання про обґрунтованість підозри та про наявність ризиків неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого втрачає юридичне значення, оскільки винуватість ОСОБА_4 вже встановлено судом за наслідками розгляду, проведеного за належною правовою процедурою, а тримання під вартою спрямоване на забезпечення виконання призначеного покарання. Не підлягають застосуванню й приписи частини четвертої статті 183 КПК України щодо обов`язку визначити розмір застави, оскільки цей обов`язок закон пов`язує з постановленням ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в порядку глави 18 КПК України, тоді як у цьому провадженні відповідне питання вирішується вироком суду в порядку пункту 2 частини четвертої статті 374 КПК України. З цих же підстав суд не встановлює строку дії обраного заходу, оскільки стаття 197 КПК України визначає строк дії ухвали слідчого судді, суду, а тримання під вартою на підставі вироку триває до вирішення питання про виконання покарання.

Обираючи саме такий спосіб забезпечення виконання вироку, суд ураховує поведінку обвинуваченого під час судового розгляду. ОСОБА_4 систематично без поважних причин не з`являвся у судові засідання та ігнорував судові виклики, у зв`язку з чим суд був змушений неодноразово застосовувати до нього примусовий привід через органи Національної поліції, зокрема згідно з ухвалами суду від 19.11.2025 року, від 08.04.2026 року та від 25.06.2026 року. Наведене свідчить, що виконання цього вироку не може бути належним чином забезпечене у разі залишення обвинуваченого на свободі, а тому суд вважає за необхідне змінити раніше обраний запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання на тримання під вартою, взявши ОСОБА_4 під варту негайно в залі суду.

Процесуальні витрати відсутні.

Долю речових доказів у кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до вимог статті 100 КПК України. Вилучені оригінали мобілізаційного розпорядження та розписки про отримання повістки, які долучені до матеріалів кримінального провадження, підлягають залишенню в матеріалах справи протягом усього часу їх зберігання. Інші оригінали документів (довідка ВЛК № 2025-0403-1554-9, облікова картка, анкета військовозобов`язаного та журнал вручення мобілізаційних розпоряджень), повернуті на відповідальне зберігання до ІНФОРМАЦІЯ_3 , мають значення для ведення військового обліку та забезпечення мобілізаційних процесів, а тому їх слід залишити за належністю у розпорядженні цього органу комплектування.

На підставі викладеного та керуючись ст. 373, 374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, та призначити йому покарання у вигляді трьох років позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили змінити ОСОБА_4 запобіжний захід з особистого зобов`язання на тримання під вартою, взявши його під варту негайно в залі суду.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з дня його фактичного затримання у залі суду на виконання цього вироку, тобто з 06 серпня 2026 року.

Вирішити долю речових доказів у кримінальному провадженні:

- Журнал вручення мобілізаційних розпоряджень військовозобов`язаним призначеним у команди ІНФОРМАЦІЯ_3 , який на підставі постанови слідчого Олександрійського РВП від 14.07.2025 року визнано речовим доказом по кримінальному провадженню та передано на зберігання до ІНФОРМАЦІЯ_3 , що за адресою: АДРЕСА_2 (заява від 14.07.2025 року) — залишити за належністю у розпорядженні ІНФОРМАЦІЯ_7 ;

- Довідку № 2025-0403-1554-9, яку на підставі постанови слідчого Олександрійського РВП від 14.07.2025 року визнано речовим доказом по кримінальному провадженню та передано на зберігання до ІНФОРМАЦІЯ_3 , що за адресою: АДРЕСА_2 (заява від 14.07.2025 року) — залишити за належністю у розпорядженні ІНФОРМАЦІЯ_7 ;

- Облікову картку ОСОБА_4 , яку на підставі постанови слідчого Олександрійського РВП від 14.07.2025 року визнано речовим доказом по кримінальному провадженню та передано на зберігання до ІНФОРМАЦІЯ_3 , що за адресою: АДРЕСА_2 (заява від 14.07.2025 року) — залишити за належністю у розпорядженні ІНФОРМАЦІЯ_7 ;

- Анкету військовозобов`язаного ОСОБА_4 , яку на підставі постанови слідчого Олександрійського РВП від 14.07.2025 року визнано речовим доказом по кримінальному провадженню та передано на зберігання до ІНФОРМАЦІЯ_3 , що за адресою: АДРЕСА_2 (заява від 14.07.2025 року) — залишити за належністю у розпорядженні ІНФОРМАЦІЯ_7 ;

- Мобілізаційне розпорядження, видане на ім`я ОСОБА_4 , яке на підставі постанови слідчого Олександрійського РВП від 14.07.2025 року визнано речовим доказом, поміщено до паперового конверта та залишено при матеріалах кримінального провадження — залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього строку їх зберігання;

- Розписку від 03.04.2025 року на ім`я ОСОБА_4 , яку на підставі постанови слідчого Олександрійського РВП від 14.07.2025 року визнано речовим доказом, поміщено до паперового конверта та залишено при матеріалах кримінального провадження — залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього строку їх зберігання.

Вирок може бути оскаржений до Кропивницького апеляційного суду через Олександрійський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі її подання, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору негайно.

Суддя ОСОБА_1