Рішення від 05 серпня 2026 р. у справі №347/927/26 — Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/927/26

Провадження № 2/347/774/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року м. Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Книщука Р.М.,

секретаря Лазорик А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Косів цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог орган опіки і піклування Кутської селищної ради Івано-Франківської області про визначення місця проживання неповнолітньої дитини,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог орган опіки і піклування Кутської селищної ради Івано-Франківської області про визначення місця проживання неповнолітньої дитини, мотивуючи свої вимоги тим, що перебуваючи у зареєстрованому шлюбі з відповідачем у них народився син — ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 . Рішенням Косівського районного суду від 04.03.2026 у справі № 351/1797/25 шлюб між сторонами розірвано. Ще до розірвання шлюбу вони проживали окремо та малолітній син постійно проживає з позивачкою в орендованому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в якому є всі необхідні матеріально-побутові умови, для комфортного проживання та розвитку дитини, що підтверджується актом обстеження матеріально-побутових умов сім`ї. Син відвідує групу «Дзвіночок» дошкільного підрозділу Пеньківської початкової школи Кутської селищної ради. Згідно довідки із Пеньківської початкової школи Кутської селищної ради від 08.04.2026 № 01-30/20 зазначено, що за весь час перебування дитини у закладі освіти активна участь у вихованні та розвитку ОСОБА_3 помічена лише з боку матері. Мати самостійно приводить і забирає дитину у встановлений час роботи дошкільного закладу. Батько хлопчика жодного разу не був присутній у закладі освіти, не виявляв інтересу до розвитку, успіхів та перебування сина. На даний час позивачка сама утримує сина, здійснює за ним належний догляд, займається його вихованням, оскільки відповідач самоусувається від свого обов`язку виховання та утримання дитини. Оскільки між сторонами немає ні спору, ні домовленості щодо місця проживання їх спільної дитини, вважає за доцільне визначити місце проживання дитини разом з нею.

Позивачка подала до суду заяву в якій просить справу розглянути у її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задоволити.

Представник органу опіки і піклування Кутської селищної ради Івано-Франківської області позовні вимоги підтримує та просить розглянути справу без його участі.

Відповідач про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчить розписка про одержання судової повістки, причину неявки суду не повідомив.

При викладених обставинах суд прийшов до висновку, що відповідач був повідомлений про розгляд справи належним чином, а тому, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення, на підставі наявних у справі доказів, відповідно до статті 280 ЦПК України.

Відповідно до ст. 281 ЦПК України Косівський районним судом Івано-Франківської області була постановлена ухвала від 06.08.2026 року про заочний розгляд справи.

Суд, вивчивши матеріали справи вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні за час перебування сторін в зареєстрованому шлюбі, у них народилася дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно рішення Косівського районного суду від 04.03.2026р. шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. Проте, місце проживання малолітнього сина під час розірвання шлюбу не визначено.

Частиною 1 статті 121 СК передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Відповідно до ст.141 СК, батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Разом з тим, сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі (ч.1 ст.14, ч.1 ст.15 СК України). Права та обов`язки батьків щодо виховання дитини передбачені ст.ст.150-151 СК України.

Статтею 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.12.1991 року, встановлено, що у всіх діях відносно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними або приватними інституціями, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.

За змістом ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею (ч.ч. 1, 2 ст. 157 СК України).

Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13) у справі «М. С. проти України», при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, в найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях стосовно дітей їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

Верховний Суд у своїй постанові від 30.03.2021 р. по справі № 542/1428/18 зазначив, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Виходячи зі змісту частини шостої статті 29 ЦК України фізична особа може мати кілька місць проживання.

Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним. Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки стосовно дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку. При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню такі базові елементи: (а) погляди дитини; (б) індивідуальність дитини; (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин; (г) піклування; захист і безпека дитини; (ґ) вразливе положення; (д) право дитини на здоров`я; (е) право дитини на освіту. Також підлягають врахуванню: (1) спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто; (2) стосунки між дитиною і батьками в минулому; (3) бажання батьків бути опікунами; (4) збереження стабільності в оточенні дитини, йдеться про місце проживання (дім), школу, друзів; (5) бажання дитини. 99. Мати, батько, баба, дід, інші особи, з якими проживають неповнолітні брати та сестри, зобов`язані сприяти їхньому спілкуванню (частина третя статті 259 СК України).

Доведення факту одноосібного виховання та утримання дитини матір`ю пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких батько не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 02.04.2026р., ОСОБА_1 проживає разом зі своїм сином ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки Пеньківської початкової школи Кутської селищної ради Косівського району від 08.04.2026р. №01-30/20, дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відвідує групу «Дзвіночок» дошкільного підрозділу Пеньківської початкової школи Кутської селищної ради з вересня 2025 року (Наказ «Про зарахування до закладу освіти» № 7 від 25.08.2025 року.)

ОСОБА_3 загалом характеризується як охайний, доглянутий, відповідно до погодних умов одягнений. Матір дитини ретельно стежить за його гігієною та забезпечує усі необхідні умови для його перебування у закладі. Проте хлопчик густо хворіє, через що нерідко не відвідує садок. Під час хвороби мати бере на себе повну відповідальність за його лікування та реабілітацію.

За весь час перебування дитини у закладі освіти активна участь у вихованні та розвитку дитини помічена лише з боку матері. Мати самостійно приводить і забирає дитину у встановлений час роботи дошкільного підрозділу. Відвідує батьківські збори, взаємодіє з вихователями, цікавиться успіхами та досягненнями свого сина.

Батько хлопчика жодного разу не був присутній у закладі освіти, не виявляв інтересу до розвитку, успіхів та перебування сина, а також не долучався до групового чату спілкування батьків і вихователів, де висвітлюється інформація про меню, фото та відео з освітнього процесу та інші моменти перебування дітей у групі садка. Протягом усього періоду відвідування сином садочку взаємодії батька з вихователями, чи іншими працівниками школи не було.

Згідно висновку органу опіки і піклування №6, затвердженого рішенням Кутської селищної ради Косівського району №63 від 25.06.2026р. вирішено доцільним визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 з матір`ю ОСОБА_1 .

Відповідно до даного висновку, орган опіки та піклування з огляну на вік дитини, її сталі життєві умови, сформований емоційний зв`язок з матір`ю, постійне проживання з нею з дня народження, а також з метою забезпечення стабільності, безпеки та психологічного комфорту вважає, що зміна звичного середовища проживання дитини може негативно вплинути на її психоемоційний стан. Орган опіки та піклування виходить з принципу пріоритету найкращих інтересів дитини, визначеного Конвенцією про трава дитини та Сімейним кодексом України.

Враховуючи, що мати належним чином виконує свої обов`язки щодо виховання малолітнього сина, не чинить перешкод батькові у побаченнях та зустрічах з дитиною, не зловживає спиртними напоями чи наркотичними засобами, не веде аморальний спосіб життя, тому відсутні виняткові обставини, коли малолітня дитина може бути розлучена зі своєю матір`ю. Батько безсумнівно відіграє важливу роль у житті та розвитку сина, має право та обов`язок піклуватися про його здоров`я, стан розвитку, незалежно від того, з ким буде проживати дитина.

Таким чином, враховуючи наведені обставини, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення та слід визначити місце проживання неповнолітнього ОСОБА_3 з матір`ю ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, ст.141, 160, 161 Сімейного кодексу України, керуючись ст. 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов задоволити.

Визначити місце проживання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Р.М. Книщук