Вирок від 05 серпня 2026 р. у справі №347/805/26 — Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/805/26

Провадження № 1-кп/347/270/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2026 р. м.Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

секретаря с/з ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Косів кримінальне провадження № 12025096190000094 від 13.10.2025 щодо:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Верхній Ясенів, Верховинського району, Івано-Франківської області, зареєстрованого та фактично проживаючого в АДРЕСА_1 , громадянина України, неодруженого, з повною середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, на утриманні нікого немає, раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. ч.1, 2 ст. 190, ч.4 ст. 185 КК України

в с т а н о в и в :

Формулювання обвинувачення визнаного судом доведеним.

Судом, визнано доведеним, що обвинувачений ОСОБА_4 заволодів чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому повторно та вчинив таємне викрадення чужого майна, повторно, в умовах воєнного стану.

Кримінальні правопорушення вчинені за таких обставин.

Так, 01.04.2025 ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , за місцем проживання ОСОБА_5 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, під приводом придбання запчастини, необхідної для подальшого ремонту пральної машини, шляхом обману, заволодів грошовими коштами ОСОБА_5 , які остання о 10:36 цього ж дня перерахувала йому на платіжний рахунок NovaPay № НОМЕР_1 у сумі 4500 грн.

Після зарахування коштів ОСОБА_4 розпорядився ними на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_5 майнову шкоду на загальну суму 4500 грн.

У подальшому, 12.06.2025 за невстановлених досудовим розслідуванням обставин ОСОБА_4 , діючи умисно, повторно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, під приводом придбання запчастин, необхідних для подальшого ремонту пральної машини, шляхом обману, заволодів грошовими коштами ОСОБА_6 , які останній о 18:40 цього ж дня перерахував йому на банківський рахунок АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_2 у сумі 3300 грн.

Після зарахування коштів ОСОБА_4 розпорядився ними на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_6 майнову шкоду на загальну суму 3300 грн.

Крім цього, у період часу з 04.08.2025 по 08.08.2025 за невстановлених досудовим розслідуванням обставин ОСОБА_4 , діючи умисно, повторно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, під приводом придбання запчастин, необхідних для подальшого ремонту пральної машини, шляхом обману, заволодів грошовими коштами ОСОБА_7 , які останній 04.08.2025 та 08.08.2025 двома переказами перерахував йому на банківський рахунок АТ «Універсал банк» № НОМЕР_3 у сумах 2500 грн. та 850 грн.

Після зарахування коштів ОСОБА_4 розпорядився ними на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_7 майнову шкоду на загальну суму 3350 грн.

Також, 03.11.2025 за невстановлених досудовим розслідуванням обставин ОСОБА_4 , діючи умисно, повторно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, під приводом придбання запчастин, необхідних для подальшого ремонту пральної машини, шляхом обману, заволодів грошовими коштами ОСОБА_8 , які остання цього ж дня двома переказами перерахувала йому на банківський рахунок АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_2 у сумах 3100 грн. та 200 грн.

Після зарахування коштів ОСОБА_4 розпорядився ними на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_8 майнову шкоду на загальну суму 3300 грн.

Окрім цього, у період часу з 11.08.2025 по 17.11.2025 за невстановлених досудовим розслідуванням обставин ОСОБА_4 , діючи умисно, повторно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, під приводом придбання запчастин, необхідних для подальшого ремонту пральної машини, шляхом обману, заволодів грошовими коштами ОСОБА_9 , які останній 11.08.2025, 12.08.2025 та 17.11.2025 трьома переказами перерахував йому на банківський рахунок АТ «А-Банк» № НОМЕР_4 та на платіжний рахунок NovaРау №5175477419794092 у сумах 1000 грн., 900 грн. та 2450 грн. Після зарахування коштів ОСОБА_4 розпорядився ними на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_9 майнову шкоду на загальну суму 4350 грн.

Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, дію якого неодноразово продовжено, востаннє Указом Президента України №40/2026 від 12.01.2026 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 4757-ІХ від 14.01.2026 «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» на території України діє воєнний стан, до 04.05.2026.

07 лютого 2026 року, близько 09:30 год., ОСОБА_4 , перебуваючи у приміщенні житлового будинку, що в АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_10 , діючи умисно, повторно, впевнившись у відсутності сторонніх осіб та у тому, що за його діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, керуючись корисливими мотивами, спрямованими на таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, шляхом вільного доступу, таємно викрав належні ОСОБА_10 грошові коти у сумі 2000 гривень та 350 доларів США, які відповідно до курсу НБУ еквівалентні 15099 гривень 17 коп.

Після вчинення крадіжки чужого майна ОСОБА_4 місце вчинення кримінального правопорушення покинув, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

В результаті таємного викрадення чужого майна потерпілій ОСОБА_10 спричинено майнову шкоду на загальну суму 17099 (сімнадцять тисяч дев`яносто дев`ять) гривень 17 копійок.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , свою винуватість у інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях передбачених ч. 1,2 ст. 190 та ч.4 ст. 185 КК України визнав повністю та пояснив, що вчинив кримінальні правопорушення за вказаних в обвинувальному акті обставин. Додатково пояснив, що дійсно неофіційно працював майстром по ремонту пральних машин. Спочатку працював відповідально. Однак в подальшому коли через компанію йому поступали виклики про необхідність виконання ремонту пральних машин, після огляду відповідної техніки повідомляв замовникам про необхідність оплати коштів за запчастини, надавав їм реквізити банківської картки для перерахунку коштів, а пізніше після отримання грошей ремонтні роботи не виконував, грошові кошти не повертав, на телефонні дзвінки замовників не відповідав. Що стосується потерпілої ОСОБА_10 , то з нею обвинувачений спільно мешкав у квартирі. В той день у них була суперечка, після якої, скориставшись відсутністю ОСОБА_10 в кімнаті, він викрав у неї грошові кошти на загальну суму 2000 гривень та 350 доларів США. Вже до початку судового розгляду грошові кошти потерпілій повернув, та попросив вибачення.

Обвинувачений щиро шкодує про вчинене, зробив для себе правильні висновки, попросив вибачення у потерпілих, та запевнив, що відшкодує завдану їм шкоду. Просив його суворо не карати. Не заперечив щодо розгляду справи згідно положень ч.3 ст. 349 КПК України.

Показання обвинуваченого є послідовними, логічними та такими, що не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення.

Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим, його винуватість у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушеннях доведена зібраними органом досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, які учасники судового провадження не оспорювали та вважали їх дослідження в судовому засіданні недоцільним. Судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, сумніви у добровільності та істинності їх позицій відсутні.

Заслухавши думку учасників судового провадження, роз`яснивши їм зміст ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини в апеляційному порядку, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо цих обставин і визнав фактичні обставини доведеними наявними у матеріалах кримінального провадження доказами.

Отже, ОСОБА_4 заволодів чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому повторно, вчинив кримінальні правопорушення передбачені ч.1, 2 ст. 190 КК України та вчинив таємне викрадення чужого майна, повторно, в умовах воєнного стану, чим вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч.4 ст. 185 КК України, а дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за вказаними статтями кримінального кодексу.

Щодо призначення покарання.

Позиція сторони обвинувачення.

Прокурор в судовому засіданні просив визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1, 2 ст. 190, ч.4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання за ч.1 ст. 190 КК України 1 рік обмеження волі, за ч.2 ст. 190 КК України 2 роки обмеження волі, за ч.4 ст. 185 КК України 5 років позбавлення волі. Остаточне покарання призначити на підставі ст. 70 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Позиція сторони захисту.

ОСОБА_4 просив його суворо не карати, та не позбавляти волі. Вважає, що має шанси довести своє виправлення без відбування покарання реально.

Позиція суду щодо призначення покарання.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на вимоги ст. 65 КК України та роз`яснення, викладені в пункті 1 постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2013 №7, враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують (обтяжують) покарання.

Так, суд враховує, що інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення за ч.4 ст. 185 КК України є тяжким злочином, а ч.1, 2 ст. 190 КК України є кримінальним проступком та нетяжким злочином відповідно, на обліку у лікарів психіатра та нарколога обвинувачений не перебуває, має постійне місце реєстрації в с. Старі Кути, Косівського району.

Обставинами, що пом`якшують покарання, передбаченими ст. 66 КК України, суд визнає визнання вини, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, як на стадії досудового так і на стадії судового розгляду, відшкодування шкоди потерпілій ОСОБА_10 , позитивну характеристику.

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання, не встановлено.

Отже, об`єктивно з`ясувавши всі обставини в їх сукупності, вирішивши питання, передбачені ст. 368 КПК України та врахувавши обставини, передбачені ст. 65 КК України, в тому числі встановлені судом обставини, які пом`якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд вважає, що в даному випадку обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити покарання в межах санкції статей, а саме за ч.1 ст. 190 КК України 1 рік обмеження волі, за ч.2 ст. 190 КК України – 2 роки обмеження волі, за ч.4 ст. 185 КК України 5 років позбавлення волі. Остаточне покарання призначити із застосування ч.1 ст.70 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Згідно з приписами ст. 75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Кримінально-правові норми, що визначають загальні засади та правила призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Зваживши наведені обставини суд з урахуванням положень, зокрема ст. 75 КК приймає рішення про можливість чи неможливість звільнити особу від відбування покарання з випробуванням.

Так, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_4 раніше не судимий, щиро розкаявся, частково відшкодував завдану шкоду.

Також суд бере до уваги вже наведені відомості про особу обвинуваченого, який винуватість у вчиненні злочину визнав повністю.

Ураховуючи вищевикладене, суд доходить переконання, про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 без відбування реального покарання у вигляді позбавлення волі, та застосування до нього ст. 75 КК України, тобто - звільнення від відбування покарання з випробуванням, що найбільше відповідатиме меті його призначення відповідно до ст. 50 КК України, буде необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Призначення ОСОБА_4 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів рівних можливостей та справедливого судового розгляду. Адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь. Бо контроль над поведінкою, способом життя та роботи, протягом всього строку відбуття покарання із випробуванням, надає можливість органу пробації аналізувати інформацію з метою визначення рівня ресоціалізації (виправлення засудженого).

Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст. 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При цьому, покарання у виді позбавлення чи обмеження волі є винятковими покараннями, які застосовуються щодо осіб, виправлення яких є неможливим в іншій, передбачений законом спосіб.

Разом із цим суд, діючи відповідно до положень ч. 1 ст. 76 КК України, покладає на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1, п.2 ч.3 ст. 76 КК України - періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Таке покарання, на переконання суду, відповідає положенням ст. 65-68 КК України та буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особистості обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання.

Щодо тривалості іспитового строку, то суд зауважує, що іспитовий строк містить у собі погрозу реального виконання покарання, якщо засуджений не буде виконувати умови випробування, і можливість остаточного звільнення від відбування покарання і погашення судимості, якщо особа виконає покладені на неї обов`язки. Встановлення іспитового строку полягає і в тому, що за засудженою особою здійснюється контроль з боку органів виконання покарання. Крім того, іспитовий строк дисциплінує засудженого, привчає його до додержання законів, нагадує йому, що він не виправданий, а проходить випробування, від результату якого залежить його подальша доля – звільнення від відбування призначеної основної міри покарання або реальне її відбування.

Встановлення в даному випадку судом іспитового строку 1 (один) рік є виправданим з врахуванням особи обвинуваченого, який раніше не судимий, і достатнім для того щоб засуджений довів своє виправлення без реального відбування основного покарання.

Щодо цивільного позову.

Згідно ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнена судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.

Згідно ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільно-процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до змісту ст. 129 КПК Українипри вирішенні цивільного позову в кримінальному провадженні, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому, або залишає без розгляду.

Приймаючи рішення по заявленому цивільному позову суд прийшов до висновку, що його слід залишити без розгляду, посилаючись на наступне.

За приписами ч. 1 ст. 326 КПК України якщо в судове засідання не прибув цивільний позивач, його представник чи законний представник, суд залишає цивільний позов без розгляду, крім випадків, встановлених цією статтею.

Цивільний позов може бути розглянутий за відсутності цивільного позивача, його представника чи законного представника, якщо від нього надійшло клопотання про розгляд позову за його відсутності або якщо обвинувачений чи цивільний відповідач повністю визнав пред`явлений позов.

Відповідно до частини 7 статті 128 КПК України особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Оскільки потерпілі ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 неодноразово повідомлялися про судові засідання, однак не з`являлися, про причини неявки суд не повідомляли, клопотань про розгляд справи без їх участі не подавали, як і не подали заяв про підтримання заявлених ними цивільних позовів, суд дійшов висновку про те, що цивільні позови про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, належить залишити без розгляду, що не позбавляє права потерпілих пред`явити позови в порядку цивільного судочинства.

Щодо інших питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні за проведення експертизи в розмірі 5 348, 4 гривень стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 в дохід держави.

Питання речових доказів у кримінальному провадженні вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід на стадії судового розгляду не обирався, і клопотання про обрання такого не надходили.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 349, 368, 371, 373, 374 КПК України, суд -

у х в а л и в :

Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1, 2 ст. 190, ч.4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання:

- за ч.1 ст. 190 КК України – 1 (один) рік обмеження волі,

- за ч.2 ст. 190 КК України – 2 (два) роки обмеження волі,

- за ч.4 ст. 185 КК України – 5 (п`ять) років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання, з іспитовим строком 1 (один) рік.

Відповідно до п. п. 1, 2, ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Цивільні позови ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про відшкодування шкоди завданої кримінальним праворушенням – залишити без розгляду.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави витрати за проведення експертизи в розмірі 5 348, 40 гривень.

Скасувати арешт накладений на речові докази в даному кримінальному провадженні.

Речові докази:

- диск для лазерних систем зчитування із відомостями, отриманими у ході здійснення тимчасового доступу в АТ «Універсалбанк» – залишити при матеріалах кримінального провадження;

- диск для лазерних систем зчитування із відомостями, отриманими у ході здійснення тимчасового доступу в ПрАТ «Київстар» – залишити при матеріалах кримінального провадження;

- диск для лазерних систем зчитування із відомостями, отриманими у ході здійснення тимчасового доступу в АТ КБ «Приватбанк» – залишити при матеріалах кримінального провадження;

- диск для лазерних систем зчитування із відомостями, отриманими у ході здійснення тимчасового доступу в ТОВ «НоваПей» – залишити при матеріалах кримінального провадження;

- 3 сліди пальців рук, вилучені під час огляду місця події за місцем проживання ОСОБА_10 – знищити;

- сім банківських карток (№ НОМЕР_5 ; № НОМЕР_6 ; № НОМЕР_7 ; № НОМЕР_8 ; № НОМЕР_9 ; № НОМЕР_10 ; № НОМЕР_11 ) та мобільний телефон марки iPhone моделі 15 білого кольору ІМЕІ1: НОМЕР_12 , ІМЕІ2: НОМЕР_13 – повернути законному володільцю.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

В іншій частині вирок може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги через Косівський районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1