Рішення від 30 липня 2026 р. у справі №346/3582/25 — Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/3582/25

Провадження № 2-а/346/6/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

у складі головуючого судді: Махно Н.В.

з участю: секретаря: Гломби А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови за справою про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови за справою про адміністративне правопорушення. Дану позовну заяву мотивує тим, що 03 липня 2025 року він ОСОБА_1 , отримав постанову № 1061/24 видану 24 вересня 2024 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 згідно якої на нього накладено штраф у розмірі 25 500 грн., за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП. Вказує, що дану постанову він отримав в приміщенні Коломийського відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністертсва юстиції, що підтверджується супровідним листом від 03.07.2025 року. Зазначає, що як вбачається з винесеної постанови його повідомлено, що у разі несплати штрафу протягом 15 днів з дня отримання постанови, органами державної виконавчої служби штраф, визначений постановою по справі про адміністративне правопорушення буде стягнуто у подвійному розмірі - 51 000 грн. Вказує, що постановою головного державного виконавця Коломийського відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністертсва юстиції Білейчук О.П., від 13.12.2024 року відкрито виконавче провадження по стягненню з нього штрафу в сумі 51 000 грн., та виконавчого збору в сумі 5100 грн. Вказує, що його права та законні інтереси є порушеними, оскільки постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності винесена була не в його присутності, надіслана йому для ознайомлення не була у зв`язку з чим він не міг знати про притягнення його до адміністративної відповідальності та не був ознайомлений з необхідністю сплати штрафу в сумі 25 500 грн., та/або оскаржити винесену постанову до суду. Позивач ОСОБА_1 , просить суд поновити строк звернення з адміністративним позовом для оскарження постанови за справою про адміністративне правопорушення, а також просить скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , про накладення на нього адміністративного стягнення за адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП у виді штрафу у розмірі 25500 грн., а провадження у справі закрити. Окрім того позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Позивач в судове засідання не з`явився, представник позивача попередньо подав клопотання в якому просив розглянути справу у відсутності ОСОБА_1 .

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, однак до суду представником відповідача подано відзив в якому представник відповідача просить у задоволенні позову ОСОБА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_2 - відмовити. Просив розгляд справи проводити без участі представника ІНФОРМАЦІЯ_2 . Даний відзив мотивує тим, що 22 вересня 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_3 було виявлено, що військовозобов`язаний Позивач відмовився пройти медичний огляд для визначення ступеня придатності до військової служби під час мобілізації військово-лікарською комісією. Зазначає, що із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що позивач за рішенням районного територіального центру та соціальної підтримки був направлений на проходження медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби, так як підлягав переосвідченню (згідно відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів), але відмовився від проходження, під час вручення направлення на ВЛК ОСОБА_1 , відмовився від проходження медичного огляду.

Суд, дослідивши докази по справі, дійшов наступних висновків. Судом встановлено, що постановою № 1061/24 за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 24.09.2024 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 постановив накласти на громадянина ОСОБА_1 , штраф у розмірі 25500 грн. Зі змісту постанови встановлено, що суть адміністративного правопорушення є те, що 22.09.2024 року о 12:00 год., ОСОБА_1 , відмовився пройти медичний огляд для визначення ступеня придатності до військової служби під час мобілізації військово лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_4 ., чим вчинив правопорушення передбаченя ч.3 ст. 210-1 КУпАП (а.с. 5).

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Статтею 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Згідно частини третьої цієї статті встановлено, що вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Диспозиція цієї статті є бланкетною та відсилає до спеціального законодавства та підзаконних нормативно-правових актів, які регулюють правовідносини щодо оборони, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII). Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначення засад організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII).

Згідно з абзацом 4 частини першої статті 22 Закону № 3543-XII громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Відповідно до абзацу 4 частини 10 статті 1 Закону № 2232-XII громадяни зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що є Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров`я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів. Отже, положеннями вищевказаних нормативно-правових актів встановлено обов`язок військовозобов`язаних громадян України проходити медичний огляд для визначення ступеня придатності до військової служби.

Законом України «Про внесенні змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» № 3621-ІХ від 21.03.2024 виключено таку підставу для зняття з військового обліку призовників та взяття на військовий облік військовозобов`язаних громадян, яких за станом здоров`я визнано непридатними до військової служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час.

Згідно з правилами ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Таким чином, на відповідача покладено обов`язок доказування правомірності складення оскаржуваної постанови. Однак, відповідачем не надано належних та допустимих доказів вчинення позивачем вказаного адміністративного правопорушення та притягнення останнього до адміністративної відповідальності з дотриманням визначеної законом процедури. Так, судом встановлено, що постановою № 1061/24 за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 24.09.2024 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 постановив накласти на громадянина ОСОБА_1 , штраф у розмірі 25500 грн. Зі змісту постанови встановлено, що суть адміністративного правопорушення є те, що 22.09.2024 року о 12:00 год., ОСОБА_1 , відмовився пройти медичний огляд для визначення ступеня придатності до військової служби під час мобілізації військово лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_4 ., чим вчинив правопорушення передбаченя ч.3 ст. 210-1 КУпАП. Окрім того, у постанові зазначається, що на винесення постанови позивач не прибув, хоча належним чином повідомлений. Однак представник відповідача не надає суду підтвердження, які могли б вказувати на те, що позивач був повідомлений, так як і не долучає підтвердження про направлення постанови ОСОБА_1 , як цього передбачає ст. 285 КУпАП в якій зазначено, що копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Тому, суд приходить до висновку, що відповідачем вказаний обов`язок не виконано і не спростовано доводів позивача про неправомірність винесення оскаржуваної постанови. У відповідності до ст. 62 Конституції Українивина особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Аналізуючи в сукупності викладені обставини та докази, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю. При цьому суд керується висновком Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, де в п. 58 Суд вказав, що хоча пункт 1 статті Конвенції (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Отже слід поновити позивачу строк звернення до суду з даним позовом та позов слід задовольнити, та слід скасувати постанову № 1061/24 від 24.09.2024 року за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП у виді штрафу у розмірі 25500 гривень, а провадження у справі про адміністративне правопорушення слід закрити, та слід стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 , за рахунок бюджетних асигнувань, на користь ОСОБА_1 , сплачений судовий збір у сумі 605 гривень 60 копійок. На підставі наведеного, та ст.ст. 251, 252, 280, 288, 289 КУпАП, керуючись ст.ст. 12, 19-20, 72-77, 229, 244-246, 255, 286 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк звернення з адміністративним позовом для оскарження постанови за справою про адміністративне правопорушення.

Позов задовольнити. Скасувати постанову № 1061/24 від 24.09.2024 року за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП у виді штрафу у розмірі 25500 гривень, провадження у справі за ч.3 ст.210-1 КУпАП - закрити. Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ), за рахунок бюджетних асигнувань, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2 , сплачений судовий збір у сумі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне судове рішення складено 05.08.2026 року.

Суддя: Махно Н. В.