Рішення від 05 серпня 2026 р. у справі №199/333/26 — Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

Справа № 199/333/26

(2/199/2521/26)

РІШЕННЯ

Іменем України

06.08.2026 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

у складі: головуючого судді Якименко Л.Г.

за участю секретаря Попружко Д.О.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів на утримання дитини, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів на утримання дитини.

В обґрунтуванні позову зазначила, що судовим наказом Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12.10.2017 року по справі №199/6259/17 стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 12.06.2017 року та до досягнення дитиною повноліття.

Постановою державного виконавця Амур-Нижньодніпровського ВДВС міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Божка Р.І. від 18 жовтня 2017 року відкрито виконавче провадження з виконання судового наказу №199/6259/17, виданого 12 жовтня 2017 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини від доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи стягнення з 12 вересня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття.

Далі, постановою державного виконавця Амур-Нижньодніпровського ВДВС у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Меюса А.О. від 06 травня 2025 року, судовий наказ №199/6259/17, виданий 12 жовтня 2017 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини від доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи стягнення з 12 вересня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття, повернуто стягувачу. При цьому, залишок нестягнутої суми за виконавчим документом станом на 06.05.2025 року становить 94832,00 грн.

Відповідно до листа начальника відділу Амур-Нижньодніпровського ВДВС у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Анни Перелигіної, у ОСОБА_2 станом на 28 жовтня 2025 року перед ОСОБА_1 існує заборгованість за несплату аліментів на утримання дитини у розмірі 93638,00 грн..

По теперішній час заборгованість по аліментам відповідач так і не сплатив. Відповідач є працездатним, несплата ним аліментів на утримання дитини не була наслідком тяжкої хвороби або іншої незалежної від відповідача обставини.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просила суд стягнути з відповідача пеню за прострочення сплати аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період із 17.06.2025 року по 28.10.2025 року у розмірі 93638 грн. 00 коп.

Представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Рись Н.Ю. надала до суду відзив на позов, відповідно до якого просила суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі посилаючись на те, що наявна заборгованість зі сплати аліментів у відповідача виникла через труднощі у працевлаштуванні, оскільки через запровадження воєнного стану у нього відсутня можливість працевлаштуватися. На теперішній час відповідач намагається сплачувати борг, однак через погіршення стану здоров`я, а також необхідності проведення медичного лікування, зокрема хірургічного втручання, та наявності обмежень у фізичних навантаженнях, він позбавлений можливості працевлаштуватися.

Крім цього зазначає, що у провадженні різних суддів Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра знаходились та знаходяться 4 справи про стягнення пені за прострочення сплати аліментів на утримання дитини, поданих позивачем на одну й ту саму суму боргу у виконавчому провадженні.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, надала до суду заяву, якою позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила розглянути справу за її відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, його представник – адвокат Рись Н.Ю. просила проводити розгляд справи за її відсутності, та відсутності відповідача, про що надала відповідну заяву..

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що судовим наказом Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12.10.2017 року по справі №199/6259/17 стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 12.06.2017 року та до досягнення дитиною повноліття (а.с.3).

Постановою державного виконавця Амур-Нижньодніпровського ВДВС міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Божка Р.І. від 18 жовтня 2017 року відкрито виконавче провадження з виконання судового наказу №199/6259/17, виданого 12 жовтня 2017 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини від доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи стягнення з 12 вересня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.4).

Далі, постановою державного виконавця Амур-Нижньодніпровського ВДВС у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Меюса А.О. від 06 травня 2025 року, судовий наказ №199/6259/17, виданого 12 жовтня 2017 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини від доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи стягнення з 12 вересня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття, повернуто стягувану. При цьому залишок нестягнутої суми за виконавчим документом станом на 06.05.2025 року становить 94832,00 грн. (а.с.5).

Відповідно до листа начальника відділу Амур-Нижньодніпровського ВДВС у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Анни Перелигіної, у ОСОБА_2 станом на 28 жовтня 2025 року перед ОСОБА_1 існує заборгованість за несплату аліментів на утримання дитини у розмірі 93638,00 грн. (а.с.9).

ОСОБА_1 надала розрахунок, наведений у позовній заяві, про розмір неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, згідно з судовим наказом №199/6259/17, виданим 12 жовтня 2017 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська, за період часу із 17 червня 2025 року по 28 жовтня 2025 року, відповідно до якого розмір неустойки (пені) становить 93638,00 грн. (зворот а.с.1).

Таким чином, за період із 17 червня 2025 року по 28 жовтня 2025 року у відповідача наявна заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 93638,00 грн..

Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами СК України, ЦК України, Закону України «Про охорону дитинства», Закону України «Про виконавче провадження», Конвенції про права дитини.

Так, положеннями ст.7 СК України визначено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Схожі за змістом положенням містить ст.3 Конвенція про права дитини.

Згідно ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Аналогічні положення містить ст.27 Конвенції про права дитини, якою також визначено, що батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом ст.ст.141, 180 СК України, ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, такий обов`язок є рівним для обох батьків, а розірвання шлюбу між ними, проживання батьків окремо від дитини не звільняє від даного обов`язку щодо дитини.

Згідно ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частиною 4 ст.155 СК України передбачено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Нормою ст.196 СК України визначено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ст.11, 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання може виникати в тому числі як безпосередньо з актів цивільного законодавства, так і з рішення суду.

Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені законом, зокрема , сплата неустойки.

Положеннями ст.614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

За змістом ст.ст.8, 9 ЦК України наведені вище положення ЦК України підлягають застосуванню і до регулювання сімейних відносин.

Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.

Аналізуючи встановлені на підставі таких доказів фактичні обставини в контексті викладених вище норм законодавства, суд приходить до висновку про можливість задоволення позову, керуючись наступним.

Неустойка (пеня) – це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання – сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Для застосування зазначеної вище санкції (пені) до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно зі ст.189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.

Тлумачення ст.196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин. Перелік причин, зокрема визначених ст.197 СК України, з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів, не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів. Разом з тим, аналіз наведених судом вище норм законодавства дає підстави дійти висновку про те, що відповідач, як платник аліментів за рішенням суду, зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч.1 ст.196 СК України. Обов`язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що у такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Щодо розрахунку пені, то за змістом норм сімейного законодавства пеня на заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати. Розмір пені за місячним платежем розраховується наступним чином: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1%. Тобто у разі несплати аліментів у поточному місяці з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, наслідком чого є відповідальність у вигляді неустойки (пені) з розрахунком за такою формулою: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1%. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем. У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання. У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені – 1 %. Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості. У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1%.

Наведені вище правові висновки та формула розрахунку пені визначені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року по справі №333/6020/16 та в подальшому неодноразово застосовані Верховним Судом у постановах від 05 лютого 2020 року по справі №204/1256/19, від 26 лютого 2020 року по справі №208/7353/16-ц, від 22 квітня 2020 року по справі №657/1786/19, від 18 листопада 2020 року по справі №337/3135/17, від 19 січня 2022 року по справі №711/679/21, від 12 квітня 2022 року по справі №381/1553/19.

Щодо спірних правовідносин сторін у даній справі, то судом встановлено, що у відповідача в рамках виконавчого провадження з примусового виконання судового наказу виникла заборгованість зі сплати аліментів на спільну дитину сторін – доньку ОСОБА_3 , та відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів здійсненого позивачем, за період із червня 2025 року по жовтень 2025 року становить 93638,00 грн..

При цьому, позивачка реалізувала своє право, передбачене положеннями Сімейного кодексу України, звернувшись до суду із різними позовними заявами про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, за результатами розгляду яких ухвалені судові рішення щодо різних періодів. Таке звернення не свідчить про зловживання процесуальними правами та не обмежує її право на судовий захист, що спростовує доводи представника відповідача, зазначені у відзиві на позов.

Задовольняючи позовні вимоги, суд також виходив із факту не спростованої відповідачем встановленої законом презумпції вини боржника у виникненні заборгованості зі сплати аліментів, оскільки стороною відповідача не заявлено і не подано суду жодного доказу на підтвердження наявності поважних, об`єктивних та незалежних від волі відповідача причин і обставин, які зумовили неможливість сплати ним повністю чи частково аліментів та допущення виникнення заборгованості. Також суд зауважує, що відповідач тривалий час не сплачував аліменти, навіть і до введення військового стану, та має значну заборгованість, що свідчить про його навмисне ухилення від сплати аліментів.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, враховуючи положення ст.ст. 133, 137, 141 ЦПК України, результат розгляду справи та приймаючи до уваги, що позивач на підставі ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору за даною категорією справ, суд вважає стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 1 331,20 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7, 141, 155, 180, 181, 196, 197 СК України, ст.ст. 8, 9, 11, 509, 549, 611, 614 ЦК України, ст.ст. 2, 5, 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280, 281, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, –

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів на утримання дитини, – задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів за період з 17.06.2025 року по 28.10.2025 року у розмірі 93638 (дев`яносто три тисячі шістсот тридцять вісім) гривень 00 копійок.

Стягнути із ОСОБА_2 , 1331 (одну тисячу триста тридцять одну) гривню 20 копійок судового збору на користь держави.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя Л.Г. Якименко