Рішення від 04 серпня 2026 р. у справі №440/12396/25 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/12396/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги:

визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 про відмову у рапорті ОСОБА_1 щодо звільнення його з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 звільнити з військової служби ОСОБА_1 на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.)

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі також відповідач, вч НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою від 15.09.2025 відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників; витребувано докази.

Аргументи учасників справи

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав, що ним було подано рапорт про звільнення з військової служби відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" у зв`язку із сімейними обставинами. А саме: у зв`язку із необхідністю здійснення постійного догляду за батьком, який має інвалідність 1 групи, по причині відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд. За результатами розгляду відповідного рапорту позивач отримав відповідь, якою йому було повідомлено, що необхідність постійного стороннього догляду підтверджується медичним висновком медико-соціальної експертної комісії. Також, у відповіді зазначено, що до рапорту не були додані документи, що підтверджують відсутність у батька позивача інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення.

Однак, позивач стверджує, що до рапорту ОСОБА_1 , з метою підтвердження викладених обставин, було додано Довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ??? № 202727 від 11.04.2023, яка видана на підставі акта огляду медико-соціальної експертної комісії №277. Зазначена довідка є офіційним документом, що підтверджує встановлення інвалідності І групи "Б", потребу у сторонньому догляді та містить всю необхідну інформацію для підтвердження статусу особи з інвалідністю.

Таким чином, позивач вважав, посилання командування військової частини НОМЕР_1 на відсутність копій висновку медико-соціальної експертної комісії, лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я та витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи є безпідставним.

Зауважував, що позивача вже звільняли з військової служби 07.02.2024 на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», що підтверджується Витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_3 № 41 від 09.02.2024. Причиною звільнення стало здійснення догляду за батьком, ОСОБА_2 .

Зважаючи на це, вважав відмову у звільненні його з військової служби протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

30.09.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своєї позиції представник відповідача пояснював, що 18.07.2025 позивач звернувся до відповідача з рапортом про звільнення з військової служби, посилаючись на підстави пункту "г" частини 4 статті 26 Закону України №2232-ХІ через сімейні обставини або інші поважні причини, (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Відповідачем був розглянутий даний рапорт. Про прийняте рішення, за яким відмовлено в задоволенні вимоги, позивач був повідомлений листом.

Представник відповідача зазначав, що позивачем надані лише документи, які підтверджують інвалідність ОСОБА_2 :

копія довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №202727, виданої 11.04.2023;

копія пенсійного посвідчення № НОМЕР_4 серії НОМЕР_5 , виданого 01.08.2023.

Однак, позивачем не надано висновку медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, про потребу в постійному догляді.

Важливо, що рапорт та скарга ОСОБА_1 не містять документ, який підтверджують відповідні родинні зв`язки з батьком (зокрема, таким документом може бути свідоцтво про народження).

Представник відповідача пояснював, що за умови надання повного комплекту документів, передбачених Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України №170 від 10.04.2009, рапорт позивача може бути задоволений.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядав справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Обставини справи, встановлені судом

ОСОБА_1 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , що визнається сторонами.

11.07.2025 позивач звернувся до відповідача з рапортом про звільнення з військової служб, посилаючись на підстави пункту “г” частини 4 статті 26 Закону України № 2232-ХІ через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Умовою для звільнення вказав, що його батько, ОСОБА_2 , є інвалідом І групи та потребує постійного стороннього догляду.

До рапорту позивачем додано:

- копію паспорту ОСОБА_1 ;

- копію РНОКПП ОСОБА_1 ;

- копію паспорту ОСОБА_2 ;

- копію РНОКПП ОСОБА_2 ;

- копію довідки до акту МСЕК ОСОБА_2 ;

- копію довідки про фактичне місце проживання ОСОБА_1

- копію пенсійного посвідчення ОСОБА_2 ;

- копію витягу з рішення про призначення помічником дієздатної особи;

- копію посвідчення помічника дієздатної особи;

- копію витягу з наказу військової частини НОМЕР_3 №41;

- копію витягу про реєстрацію;

- копію свідоцтва про смерть ОСОБА_3 .

Листом від 19.07.2025 військова частина НОМЕР_1 повідомила ОСОБА_1 про відсутність підстав для позитивного задоволення рапорту, оскільки до рапорту не додано документів, створених уповноваженим органом, що підтверджують необхідність такого догляду, а також відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення.

Вважаючи відмову у звільненні з військової служби протиправною, позивач звернувся до суду.

Норми права, які підлягають застосуванню

Згідно з частинами першою, другою статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

У силу вимог статті 65 Основного Закону України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України" на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

На момент розгляду цієї адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжений.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Згідно пункту 4 Указу №69/2022 призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

Пунктом 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII передбачено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: під час дії воєнного стану необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Висновки щодо правозастосування

Предметом цього позову є відмова військової НОМЕР_6 щодо звільнення ОСОБА_1 за підпунктом "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з наявністю батька із числа осіб з інвалідністю 1 групи, який потребує постійного стороннього догляду.

Так, позивач у позові стверджує, що :

1) довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ??? № 202727 від 11.04.2023, яка видана на підставі акта огляду медико-соціальної експертної комісії №277, підтверджено необхідність здійснення постійного стороннього догляду за ОСОБА_2 ;

2) витягом з рішення виконавчого комітету Камінь-Каширської міської ради №2/17 від 19.02.2024 про призначення та реєстрацію помічником фізичної дієздатної особи, ОСОБА_1 призначено помічником фізичної дієздатної особи ОСОБА_2 .

Натомість відповідач у відзиві наполягає на тому, що:

1) довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ??? № 202727 від 11.04.2023 не може бути документом, який підтверджує необхідність здійснення постійного стороннього догляду за ОСОБА_2 ;

2) до рапорту від 11.07.2025 позивачем не додано документів, які б підтверджували відсутність у ОСОБА_2 інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати догляд за ОСОБА_2 .

Судом досліджено довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ??? № 202727 від 11.04.2023 /а.с. 26-27/ та з її змісту встановлено, що ОСОБА_2 встановлено І "Б" групу інвалідності безстроково. У розділі 12 Довідки "висновки про умови та характер праці" вказано "пенсіонер по віку"; у розділі 13 Довідки "рекомендовані заходи щодо відновлення працездатності" нічого не зазначено.

Отже, суд погоджується з доводами відповідача про те, що довідка до акта огляду МСЕК не містить інформації про потребу ОСОБА_2 в постійному сторонньому догляді.

Пенсійне посвідчення ОСОБА_2 та витяг з рішення виконавчого комітету Камінь-Каширської міської ради №2/17 від 19.02.2024 також не свідчать про потребу батька позивача в постійному сторонньому догляді.

При цьому, з огляду на захворювання ОСОБА_2 , які стали підставою для оформлення І групи інвалідності, суд не заперечує саму потребу ОСОБА_2 у сторонньому догляді, однак, вказує, що така потреба має бути оформлена документально - медичним висновком/довідкою ЛКК, висновком ЛКК форми №080-4/0 тощо.

Посилання ОСОБА_1 на ту обставину, що позивача вже звільняли з військової служби 07.02.2024 на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», що підтверджується Витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_3 № 41 від 09.02.2024 - суд вважає неналежним доказом у даній справі.

Зі змісту наказу військової частини НОМЕР_3 № 41 від 09.02.2024 не встановлено, що ОСОБА_1 звільнений з військової служби саме у зв`язку з необхідністю здійснення стороннього догляду за ОСОБА_2 , при цьому невідомо які документи подані до рапорта та досліджувалися військовою частиною.

Більш того, якщо прийняти дане твердження позивача як ствердне, виникає питання мотиву ОСОБА_1 поновитися на військовій службі, маючи батька, який потребує стороннього догляду за відсутності інших осіб з урахуванням всіх життєвих обставин та повсякденних труднощів, з якими щодня стикається ОСОБА_2 , описаних позивачем у позовній заяві.

Щодо другого спірного питання у даній справі - необхідності підтвердження відсутності у ОСОБА_2 інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати догляд, суд зазначає таке.

Пунктом 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII передбачено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: під час дії воєнного стану необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Отже, наведена норма чітко встановлює умову, за якої військовослужбовець може звільнитися зі служби, - відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення особи, яка потребує стороннього догляду.

При цьому, у позовній заяві позивач жодним чином не аргументував цю підставу.

Доказів, які б ускладнювали отримання та надання позивачем витягу з РАЦС щодо ОСОБА_2 чи акту обстеження житлових умов комісією органу місцевого самоврядування, перебування осіб, які можуть здійснювати догляд за кордоном, тощо, відповідачу не надано.

Відповідач не може перевірити відсутність цих обставин самостійно.

Враховуючи ненадання позивачем жодних документів на підтвердження відсутності у ОСОБА_2 інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати догляд за ОСОБА_2 військова частина НОМЕР_1 правомірно відмовила у задоволенні рапорту позивача.

Тому відмова військової частини НОМЕР_1 в задоволенні рапорту є обґрунтованою та правомірною.

При цьому суд вказує, що ОСОБА_1 не позбавлений права повторно звернутися до відповідача з рапортом, надавши висновок ЛКК про потребу в сторонньому догляді; документи на підтвердження відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення особи, яка потребує стороннього догляду.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина друга статті 77 КАС України).

Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_7 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І.С. Шевяков