Рішення від 05 серпня 2026 р. у справі №420/37924/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/37924/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючої судді Бойко О.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язати нарахувати та виплатити грошову винагороду у розмірі 100 000 грн., грошового забезпечення та інші виплати, вирішив адміністративний позов задовольнити частково.

І. Суть спору:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача, Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (Код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової винагороди у розмірі 100000 грн. за період з 09.06.2024 по 27.11.2024 за 22 бойових (розвідувальних) вильоти над територією підконтрольною противнику.

2. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (Код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову винагороду у розмірі 100000 грн. за період з 09.06.2024 по 27.11.2024 за 22 бойових (розвідувальних) вильоти над територією підконтрольною противнику.

3. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (Код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової винагороди у розмірі 100000 грн за період з 01.04.2025 по 13.08.2025, відповідно до часу перебування безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій, на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань.

4. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (Код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову винагороду у розмірі 100000 грн за період з 01.04.2025 по 13.08.2025, відповідно до часу перебування безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій, на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань.

5. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (Код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 08.03.2022 року по 13.08.2025, грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2025 роки, грошової компенсації за невикористані щорічні додаткові відпустки як учаснику бойових дій за 2022-2025 роки, одноразову грошову допомогу у зв`язку зі звільненням з військової служби, індексації грошового забезпечення за період з 08.03.2022 року по день звільнення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704.

6. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (Код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період 08.03.2022 року по 13.08.2025, грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2025 роки, грошової компенсації за невикористані щорічні додаткові відпустки як учаснику бойових дій за 2022 2025 роки, одноразову грошову допомогу у зв`язку зі звільненням з військової служби, індексації грошового забезпечення за період з 08.03.2022 року по день звільнення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704.

ІІ. Аргументи сторін

(а) Позиція Позивача

Позивача звертає увагу, що у період з 08.03.2022 року по 13.08.2025 року він проходив службу на посаді офіцера (оперуповноваженого) прикордонного оперативно розшукового відділу Головного оперативно-розшукового відділу НОМЕР_3 прикордонного загону з місцем постійної дислокації АДРЕСА_1 . 05.09.2025 року позивач звернувся до відповідача із листом в якому просив: донарахувати та виплатити; грошову винагороду у розмірі 100000 грн. за період з 09.06.2024 по 27.11.2024 за 22 бойових (розвідувальних) вильоти над територією підконтрольною противнику; за період з 01.03.2025 по 13.08.2025, відповідно до часу перебування безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій, на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань; нарахувати та виплати грошову допомогу на оздоровлення за 2022, 2023, 2024 та 2025 роки; в період з 01.03.2025 по 13.08.2025 року індексацію грошового забезпечення у повному обсязі; виплати за 2022, 2023, 2024 та 2025 роки грошову компенсацію невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій; одноразову грошову допомогу у зв`язку зі звільненням з військової служби. Надати довідки про розмір грошового забезпечення станом на 08.03.2022, 01.01.2023, 01.01.2024, 01.01.25 року, 01.04.2025, 01.05.2025, 01.06.2025, 01.07.25 року. Надати інформацію щодо нарахування грошового забезпечення за квітень 2025 року в розмірі 125659,27 грн, за травень 2025 року у розмірі 75895,83 грн, за червень 2025 року в розмірі 68562,50 грн, за липень 2025 року в розмірі 75695,73 грн, за серпень 2025 року в розмірі 275909,09 грн із зазначенням складових відповідних виплат (основних і додаткових видів грошового забезпечення, винагород та інших виплат). На звернення позивача було отримано відповідь відповідача вих. №09.1.1/Б-316/364 від 27.09.2025. У зв`язку із тим, що відповідачем не було надано відповідь у повному обсязі на звернення, позивач 08.10.2025 повторно через електронне звернення звернувся до відповідача із листом на його офіційну електронну пошту. На повторне звернення було отримано відповідь відповідача вих. №09.1.1/Б-316/364 від 27.09.2025. Позивач з наданими відповідями не погоджується та вважає, що бездіяльність відповідача протиправна, у зв`язку з чим звернувся до суду з адміністративним позовом.

(б) Позиція Відповідача

Копія ухвали суду від 17.11.2025 року була доставлена до «Електронного кабінету» відповідача, у встановлений судом строк відповідачем відзив на позовну заяву надано не було, про поважність причин неподання не повідомлено.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ІІІ. Процедура та рух справи

17.11.2025 ухвалою Одеський окружний адміністративний суд, прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У задоволенні клопотання позивача про витребування доказів - відмовлено.

ІV. Обставини справи встановлені судом та докази на їх підтвердження

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , у період з 08.03.2022 року по 13.08.2025 року проходив службу на посаді офіцера (оперуповноваженого) прикордонного оперативно розшукового відділу Головного оперативно-розшукового відділу НОМЕР_3 прикордонного загону з місцем постійної дислокації АДРЕСА_1 .

05.09.2025 року позивач звернувся до відповідача із листом в якому просив:

- донарахувати та виплатити грошову винагороду у розмірі 100000 грн. за період з 09.06.2024 по 27.11.2024 за 22 бойових (розвідувальних) вильоти над територією підконтрольною противнику, з урахуванням раніше виплачених сум;

- донарахувати та виплатити грошову винагороду у розмірі 100000 грн за період з 01.03.2025 по 13.08.2025, відповідно до часу перебування безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій, на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;

- донарахувати та виплатити грошове забезпечення за період з 01.03.2025 по 13.08.2025 обчисливши її із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року на відповідні тарифні коефіцієнти з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та з урахуванням раніше виплачених сум;

- нарахувати та виплати грошову допомогу на оздоровлення за 2022, 2023, 2024 та 2025 роки обчисливши її із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року на відповідні тарифні коефіцієнти з урахування щомісячної додаткової грошової винагороди та з урахуванням раніше виплачених сум;

- нарахувати та виплати за період з 01.03.2025 по 13.08.2025 року індексацію грошового забезпечення у повному обсязі відповідно до абзаців 3, 4, 6, п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17 липня 2003 року № 1078 із розрахунку 4463,15 грн. щомісяця;

- нарахувати та виплати за 2022, 2023, 2024 та 2025 роки грошову компенсацію невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій обчисливши її із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року на відповідні тарифні коефіцієнти з урахування щомісячної додаткової грошової винагороди та з урахуванням раніше виплачених сум;

- нарахувати та виплати одноразову грошову допомогу у зв`язку зі звільненням з військової служби, обчисливши її із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року на відповідні тарифні коефіцієнти з урахування щомісячної додаткової грошової винагороди та з урахуванням раніше виплачених сум;

- надати довідку про розмір грошового забезпечення станом на 08.03.2022, 01.01.2023, 01.01.2024 та 01.01.25 року із зазначенням основних і додаткових видів грошового забезпечення;

- надати довідку про розмір грошового забезпечення станом на 01.04.2025, 01.05.2025, 01.06.2025, 01.07.25 року із зазначенням основних і додаткових видів грошового забезпечення в також всіх нарахованих і виплачених винагород;

- надати інформацію щодо нарахування грошового забезпечення за квітень 2025 року в розмірі 125659,27 грн, за травень 2025 року у розмірі 75895,83 грн, за червень 2025 року в розмірі 68562,50 грн, за липень 2025 року в розмірі 75695,73 грн, за серпень 2025 року в розмірі 275909,09 грн із зазначенням складових відповідних виплат (основних і додаткових видів грошового забезпечення, винагород та інших виплат).

На вказане звернення позивача було отримано відповідь відповідача від 27.09.2025 року за вих. №09.1.1/Б-316/364 від 27.09.2025, в якої зокрема зазначено, що у 2024 році, рапорти про виплату додаткової винагороди у розмірі 100 тис. грн підполковнику ОСОБА_1 , не надходили. У 2025 році за березень нараховано додаткову винагороду із розрахунку до 100 000 грн. з 01.03.2025 по 17.03.2025, з 21.03.2025 по 27.03.2025, з 29.03.2025 по 31.03.2025 всього 27 днів (87096,77 грн); за квітень нараховано додаткову винагороду із розрахунку до 100 000 грн. з 24.04.2025 по 27.04.2025 всього 4 дні (13333,33 грн); за червень нараховано додаткову винагороду із розрахунку до 100 000 грн. за 06.06.2025, 11.06.2025, 17.06.2025 всього 3 дні (10000,00 грн.); за липень нараховано додаткову винагороду із розрахунку до 100 000 грн. за 16.07.2025 всього 1 день (3225,81 грн). Здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по день звільнення з урахуванням суми фіксованої індексації не представляється можливим оскільки величина індексу споживчих цін з 1 березня 2018 року до 30 листопада 2018 року не перевищила порогу інфляції у розмірі 103 відсотка, то відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078 індексація грошових доходів населення не проводиться. Здійснити перерахунок грошового забезпечення згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704 не представляється можливим, оскільки зміст приміток додатків 1 та 14 не був приведений у відповідність з нормою пункту 4 цієї ж постанови.

Також до відповіді було надано копії особових карток грошового забезпечення позивача за 2022 - 2025 роки.

08.10.2025 року позивач вважаючи, що йому надано відповідь не в повному обсязі повторно звернувся до відповідача із листом на його офіційну електронну пошту, в якому просив надати відповідь на п. 1, п. 4, п. 6, п. 7 звернення.

На повторне звернення позивачем було отримано відповідь від відповідача за вих. №09.1.1/Б-316/364 від 27.09.2025, у якої зокрема зазначено наступне: «у 2024 році, рапорти про виплату додаткової винагороди у розмірі 100 тис. грн. підполковнику ОСОБА_1 , не надходили, виходячи з цього виплата не представляється можливим. Перерахунок грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2025 роки, грошової компенсації за невикористані щорічні додаткові відпустки як учаснику бойових дій за 2022-2025 роки, одноразову грошову допомогу у зв`язку зі звільненням з військової служби з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704 не представляється можливим.

Позивач вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, звернувся до суду з адміністративним позовом.

Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

IV. Джерела права та висновки суду

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 2011-ХІІ Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частинами другою, четвертою статті 9 Закону № 2011-ХІІ установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджений наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні постановлено ввести воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану в Україні був продовжений з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента від 14 березня 2022 року №133/2022, надалі іншими Указами цей строк продовжений до сьогоднішнього дня.

Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України № 69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24 лютого 2022 року № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168).

Протягом спірного у цій справі періоду зміст Постанови № 168 неодноразово зазнавав змін.

Пунктом 1 Постанови № 168 було установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям, зокрема, Збройних Сил виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 2-1 Постанови № 168 було установлено, що керівники відповідних міністерств та державних органів визначають порядок і умови виплати додаткової винагороди, одноразової грошової допомоги, розміри виплати додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень.

Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 09.08.2023 були унесені зміни до Постанови № 168, а саме викладено пункти 1, 2-1 в новій редакції та доповнено її пунктами 1-1 та 1-2.

Пунктом 1-1 Постанови № 168, який у частині виплати додаткової винагороди застосовується з 1 червня 2023 року, було установлено, що на період воєнного стану:

військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах;

військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань відповідно до умов, визначених Міністерством оборони;

військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.

Пунктом 2-1 Постанови № 168, який у частині виплати додаткової винагороди застосовується з 1 червня 2023 року, було установлено, що міністерства та державні органи за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки визначають, зокрема, особливості виплати додаткової винагороди особам, зазначеним у пунктах 1-1 і 1-2 цієї постанови, у тому числі в частині встановлення переліку бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, для здійснення такої виплати, з урахуванням завдань, покладених на Збройні Сили, Службу безпеки, Службу зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міністерства оборони, Національну гвардію, Державну прикордонну службу, Управління державної охорони, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації, Державну спеціальну службу транспорту.

09.11.2023 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України № 1162 від 07.11.2023, якою в абзаці третьому пункту 2-1 Постанови № 168 слова і цифри «особливості виплати додаткової винагороди особам, зазначеним у пунктах 1-1 і 1-2 цієї постанови» замінено словами і цифрами «особливості виплати додаткової винагороди та винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) особам, зазначеним у пункті 1-1 цієї постанови, та додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1-2 цієї постанови».

Абзацами першим четвертим пункту 1-1 Постанови № 168 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12.04.2024 № 419, яка застосовується з 01 квітня 2024 року) було установлено, що на період воєнного стану:

військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території противника військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань;

військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань відповідно до умов, визначених Міністерством оборони;

військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.

Абзацами першим четвертим пункту 1-1 Постанови № 168 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1311 від 15.11.2024, яка застосовується з 25 серпня 2024 року) установлено, що на період воєнного стану:

військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань;

військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань відповідно до умов, визначених Міністерством оборони;

військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.

Також суд враховує, що згідно із пунктами 2, 3, 4 розділу XXXIV «Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану» Порядку № 260 (у редакції наказу Міністерства оборони України №44 від 25.01.2023, яка застосовується з 01 лютого 2023 року), на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких, зокрема, розмірах:

100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), та виконують бойові (спеціальні) завдання (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):

під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;

у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;

із здійснення польотів у районах ведення воєнних (бойових) дій, ведення повітряного бою;

у районах ведення воєнних (бойових) дій з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії;

на території противника (в тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);

з вогневого ураження повітряних (морських) цілей противника;

з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;

кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);

у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів;

з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою.

Райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України.

Підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи) у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Згідно із пунктами 5, 9,10 розділу XXXIV «Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану» Порядку № 260 (у редакції наказу Міністерства оборони України №44 від 25.01.2023, яка застосовується з 01 лютого 2023 року), одним днем участі у бойових діях або заходах вважається період (з 00 годин до 24 години календарної доби), протягом якого військовослужбовець залучався до участі в бойових діях або заходах, незалежно від кількості та тривалості таких залучень за добу. У разі, коли військовослужбовець залучається до участі в бойових діях або заходах, які розпочато до 24 години однієї доби і закінчено після 00 годин наступної доби, до розрахунку включається зазначений період як два дні участі у бойових діях або заходах.

Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.

Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

Наказом Міністерства оборони України № 566 від 26.09.2023 (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.09.2023 за № 1705/40761), Розділ XXXIV Порядку №260 викладено в новій редакції, відповідно до якої пункт 2 згаданого Розділу передбачив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:

100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):

під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту);

у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;

із здійснення польотів в повітряному просторі областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;

з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони;

на території противника (у тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);

з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника;

з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;

кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);

у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення);

з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;

у районах ведення воєнних (бойових) дій з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням згідно з бойовими розпорядженнями.

Суд в контексті спірних правовідносин, вважає за доцільне зазначити таке.

Аналіз вищенаведених правових норм Постанови №168 та Порядку №260 свідчить, що військовослужбовцям Збройних Сил України на період дії воєнного стану щомісячно виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата додаткової винагороди до 100 000 гривень на місяць здійснюється за місцем перебування військовослужбовця на грошовому забезпеченні (за місцем штатної служби військовослужбовця) за умови документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця в зазначених бойових діях або заходах.

Документальним підтвердженням такої участі (себто у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії) слугують наступні документи: бойовий наказ (бойове розпорядження), журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад), рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

З наведеного слідує, що перебування військовослужбовця в районі ведення бойових дій або здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України само по собі не є достатньою підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн на місяць, передбаченої Постановою № 168.

Ключовою умовою для здійснення виплати такої додаткової винагороди є виконання військовослужбовцем спеціальних бойових завдань та заходів, які у розумінні Постанови №168 означають «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» та підтвердження цих обставин указаними документами.

В аспекті вищенаведеного суд вважає за доцільне зазначити таке.

Спірні правовідносини, які склались у цій справі, зводяться до питання наявності у позивача як військовослужбовця Збройних Сил України, який проходив військову службу, права на нарахування та виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, у розмірі до 100 000 грн за період з 09.06.2024 року по 27.11.2024 року, з 01.04.2025 року по 13.08.2025 року.

У розглядуваному випадку позивач за результатом власного тлумачення норм пункту 1-1 Постанови № 168 зазначає, що самостійною підставою для виплати йому додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень є перебування його безпосередньо в районах здійснення бойових дій або в районах здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Попри це, як встановлено судом, позивач свою участь у спірні періоди у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, будь-якими документами, як то бойовими наказами, журналами бойових дій, рапортами командира підрозділу, не підтвердив.

Як передбачено частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За приписами частини другої статті 79 КАС України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.

Відповідно до частини четвертої статті 79 КАС України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

Крім того, частинами першою, другою статті 80 КАС України визначено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено, зокрема заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Отже, наведеними положеннями процесуального закону передбачено, що сторони судового процесу, зокрема позивач, повинні брати активну участь у збиранні доказової інформації з метою підтвердження обґрунтованості своєї позиції перед судом.

Обов`язок позивача доводити обставини, на які він посилається на обґрунтування своїх доводів, є ключовим аспектом принципу змагальності та рівності в судовому процесі.

Позивач не може будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, допоки інша сторона не надасть доказів на її спростування (концепція негативного доказу), оскільки такий підхід нівелює саму сутність принципу змагальності.

Тобто обов`язок доведення обставин, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, у рівній мірі покладається на обох сторін. Кожна сторона повинна довести факти, на які вона посилається.

При цьому підставу позову повинен довести саме позивач.

Позивач повинен подати докази, на яких ґрунтуються його вимоги разом з поданням позовної заяви. В разі неможливості самостійно представити такі докази, позивач повинен про це повідомити суд та зазначити причини, з яких доказ не може бути подано. Крім того, позивач вправі подати до суду клопотання про витребування доказів, із зазначенням причини неможливості самостійного їх представлення та наведенням вжитих ним для цього заходів.

Як установлено у цій справі, позивач будь-яких документів, які б підтверджували обставини його безпосередньої участі у бойових діях та заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів в означений ним період, тобто доказів, якими би позивач підтвердив обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, не надав.

Під час розгляду справи позивач не навів будь-яких об`єктивних обставин, за яких він був позбавлений можливості їх подати до суду.

Позивач також не вказав, яку участь він брав та у яких саме діях та заходах, необхідних для забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у спірний період, в першу чергу тих, які згадані у пункті 2 розділу XXXIV Порядку №260 як умова для виплати військовослужбовцю додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн.

Посилання позивача на те, що в силу вимог частини другої статті 77 КАС України обов`язок доказування правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на відповідача, не заслуговують на увагу, оскільки визначений цією правовою нормою обов`язок відповідача не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Тобто позивач ніяким чином не довів підстави заявленої позовної вимоги.

Своєю чергою, відповідач у листі-відповіді на запит позивача наполягав, що у спірний період будь-яких наказів, розпоряджень у тому числі письмових, на ведення позивачем бойових дій або участі в заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів - не створювалося та не видавалося.

Відповідно, відповідач доводив, що доказів, які б вказували на залучення позивача до означених дій та заходів не існує.

На противагу наведеному твердженню відповідача, позивач жодних спростувань не навів.

Отже, наявними у справі доказами підтверджується факт проходження позивачем військової служби у спірний період в районі ведення воєнних (бойових) дій, однак не підтверджується, що при цьому у спірний період позивач брав безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Однак сам лише по собі факт перебування (несення військової служби) військовослужбовця на території, де ведуться бойові дії, не є підставою для виплати додаткової винагороди, установленої Постановою № 168, у розмірі до 100000,00 гривень.

Такий самий правовий висновок у подібних правовідносинах сформулював Верховний Суд у постанові від 06 червня 2024 року у справі № 400/1217/23.

За таких обставин позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 08.03.2022 року по 13.08.2025, грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2025 роки, грошової компенсації за невикористані щорічні додаткові відпустки як учаснику бойових дій за 2022-2025 роки, одноразову грошову допомогу у зв`язку зі звільненням з військової служби, індексації грошового забезпечення за період з 08.03.2022 року по день звільнення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в повному обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно ч. 3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Виходячи з положень ч. 4 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворень відповідно до законів України, військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704 (далі Постанова № 704) встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Положення пункту 2 Постанови № 704 закріплюють, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

В Додатку 1 до постанови № 704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Згідно з п.4 Постанови № 704 (в редакції від 01.01.2018 року), установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови №704.

Однак, пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 були внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови № 704 було викладено у новій редакції, а саме: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14».

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду по справі №826/6453/18 від 29.01.2020 року пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» визнано противним та скасовано, тобто з моменту набрання законної сили цією постановою діє попередня редакція Постанови №704.

Разом з тим положенням пункту 3 розділу II Закону України від 06.12.2016 року N 1774-VIII, яке не втратило чинності, встановлено заборону застосування розміру мінімальної заробітної плати при проведенні розрахунку посадових окладів, замість неї застосуванню підлягає прожитковий мінімум, встановлений Законом України про державний бюджет України на відповідний календарний рік.

Тобто, починаючи в період проходження служби в 2022 та 2025 роках розмір грошового забезпечення та грошової допомоги на оздоровлення мав розраховуватися шляхом множення розміру прожиткового мінімум для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року (станом на 01.01.2022 року (2481 гривень), станом на 01.01.2023 рік (2684 гривень), станом на 01.01.2024 рік (3028 гривень), на 01.01.2025 року (3028 гривень) на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений додатками 1, 12, 13, 14 Постанови №704.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19).

Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.09.2022 року у справі №500/1813/1 та постанови від 22.09.2022 року у справі №500/3840/21 з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили , згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону № 1082-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Подібні правовідносини вже були предметом розгляду Верховним Судом у справі №440/6017/21 (постанова від 02.08.2022).

Так, у постанові від 02.08.2022 у згаданій справі Верховний Суд на підстав аналізу наведених вище норм права дійшов таких правових висновків:

- з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;

- через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом № 1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку №45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

У подальшому такий висновок був підтриманий Верховним Судом у справах №120/8603/21-а (постанова від 31.08.2022) та №500/1813/21 (постанова від 12.09.2022).

Окрім цього, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року у справі № 320/29450/24 було визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно із ст. 6 КАС України Суд, при вирішенні справи, керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Одним із основоположних принципів правової та демократичної держави, який закріплений ч.1 ст. 8 Конституції України, є принцип верховенства права, одним із елементів якого, виходячи з доповіді Європейської комісії «За демократію через право» (Венеціанська комісія) від 04.04.2011 року, є правова визначеність. Держава повинна зробити текст закону легко доступним, закон має бути сформульований з достатньою мірою чіткості, аби особа мала можливість скерувати свою поведінку (рішення ЄСПЛ по справі «Веніамін Тимошенко та інші проти України»).

З усталеної практики ЄСПЛ вбачається, що поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинне бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на права осіб (рішення у справах «Олександр Волков проти України, «C.G. та інші проти Болгарії» та інші).

ЄСПЛ неодноразово наголошував на тому, що відповідальність за подолання недоліків законодавства, правових колізій, проґалин, інтерпретаційних сумнівів лежить, в тому числі, і на судових органах, які застосовують та тлумачать закони (рішення у справі «Кантоні проти Франції).

У рішенні по справі «Щокін проти України» Високий Суд зазначив наступне: вирішення колізій у законодавстві завжди має тлумачиться на користь особи (ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, Заяви №№ 23759/03 та 37943/06, від 14 жовтня 2010 року). У цьому рішенні ЄСПЛ визначено концепцію якості закону, наявна вимога, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Як зазначається в рішенні відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості і точності, порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2022 рік» від 02.12.2021 р. №1928-IX прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2481 гривень (з 01.01.2022 року).

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2023 рік» від 03.11.2022 р. №2710-IX прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2684 гривень (з 01.01.2023 року).

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2024 рік» від 09.11.2023 р. № 3460-IX прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3028 гривень (з 01.01.2024 року).

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2025 рік» від 19.11.2024 р. № 4059-IX прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3028 гривень (з 01.01.2025 року).

Таким чином, вихідний показник, який повинен братися для перерахунку показників значень для визначення розміру окладу за посадою та військовим званням позивача повинен складати у 2022 році 2481 грн., у 2023 році 2684 грн., у 2024 році 3028 грн., у 2025 році 3028 грн.

Відтак, бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 08.03.2022 року по 13.08.2025, грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2025 роки, грошової компенсації за невикористані щорічні додаткові відпустки як учаснику бойових дій за 2022-2025 роки, одноразову грошову допомогу у зв`язку зі звільненням з військової служби, індексації грошового забезпечення за період з 08.03.2022 року по день звільнення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704 є протиправною.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 статті 5 КАС України передбачено, що кожна сторона має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення позову.

VI. Розподіл судових витрат

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір», а отже розподіл судового збору у даній справі судом не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 77, 161,245, 255, 293, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (Код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 08.03.2022 року по 13.08.2025, грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2025 роки, грошової компенсації за невикористані щорічні додаткові відпустки як учаснику бойових дій за 2022-2025 роки, одноразову грошову допомогу у зв`язку зі звільненням з військової служби, індексації грошового забезпечення за період з 08.03.2022 року по день звільнення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704.

3.Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (Код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), нарахувати та виплати ОСОБА_1 грошове забезпечення за період 08.03.2022 року по 13.08.2025, грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2025 роки, грошової компенсації за невикористані щорічні додаткові відпустки як учаснику бойових дій за 2022-2025 роки, одноразову грошову допомогу у зв`язку зі звільненням з військової служби, індексації грошового забезпечення за період з 08.03.2022 року по день звільнення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704.

В решті позовних вимог відмовити.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів. Якщо розглянуто справу в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ; ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Суддя Оксана БОЙКО