Рішення від 04 серпня 2026 р. у справі №380/8939/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2026 рокусправа № 380/8939/25

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Кузана Р.І. розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) звернулася до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 15.03.2019 року з урахуванням дня фактичної виплати 02.02.2025 року;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 15.03.2019 року з урахуванням дня фактичної виплати 02.02.2025 року.

В обґрунтування позову зазначено, що під час проходження військової служби у 2015-2019 позивачу не в повному обсязі нараховувалося та виплачувалося грошове забезпечення. Вказує, що лише 02.02.2025, на виконання судового рішення, позивачу було виплачено заборгованість по індексації грошового забезпечення. З врахуванням вищенаведеного, позивач вважає, що відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, він набув право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати по день фактичної виплати. Відтак, просить позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою судді від 12.05.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - повернуто позивачеві.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задоволено. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року про повернення позовної заяви у справі №380/8939/25 - скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Справа №380/8939/25 повернулася до суду першої інстанції 15.06.2026.

Ухвалою від 19.06.2026 суддя залишив позовну заяву без руху

Ухвалою судді від 13.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Сторони належним чином повідомлялися про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що на розгляді Львівського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом Позивача до Відповідача № 380/4132/25 про стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду у зазначеній справі стягнуто з Відповідача на користь Позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 207 709, 75 грн. Стягнення паралельно із середнім грошовим забезпеченням компенсації втрати частини доходів суперечить обов`язковим для врахування висновкам, наведеним у постанові Великої Палати Верховного Суду (далі – Велика Палата) від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц за позовом фізичної особи до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» щодо компенсаційного характеру стягнення середнього заробітку за час несвоєчасного розрахунку при звільненні.

Зазначає, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2025 у справі № 380/8618/21, на яку посилається позивач у цій справі, зобов`язано Відповідача виплатити індексацію грошового забезпечення за вказаний період з 01.12.2015 до 15.03.2019. Разом з тим, на думку Відповідача, за будь-яких умов позивачу не може бути виплачено компенсацію втрати доходів за період, який передує 26.02.2021. Причиною цього є те, що Позивач просить суд виплатити йому компенсацію втрати доходів щодо індексації грошового забезпечення (індексації грошових доходів), а можливість виплати компенсації втрати доходів щодо індексації грошових доходів з`явилася починаючи з 26.02.2021. Саме 26.02.2021 набрали чинності зміни до Закону про компенсацію, які передбачили механізм компенсації грошових доходів за суму індексації грошових доходів громадян. Ними, зокрема, частину 2 статті 2 3акону про компенсацію, у якій наводиться перелік доходів, які підпадають під компенсацію, було доповнено новим видом таких доходів: «сума індексації грошових доходів громадян». Вказані зміни були внесені до Закону про компенсацію Законом України від 04.02.2021 № 1214-IX «Про внесення змін до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати». Отже, дія Закону про компенсацію не поширюється на індексацію грошового забезпечення за період до 26.02.2021 і позивач не має права на компенсацію втрати частини доходів у цій справі.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ).

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) від 15.03.2019 №60 ОСОБА_1 було звільнено, виключено зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення.

Проте, як в подальшому, як зазначає позивач, було встановлено, що при звільненні не було виплачено належне йому грошове забезпечення у зв`язку з чим він був змушений звернутися за захистом своїх прав до суду.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06.09.2021 у справі №380/8618/21адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій задоволено частково. Суд вирішив визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо врахування січня 2017 року та січня 2018 року, як місяців за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базових місяців) та не врахування січня 2008 року як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 28.02.2018; визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не врахування вимог абз. абз. 4, 5, 6 п. 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.03.2018 по 15.03.2019; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця); зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за період з 01.03.2018 по 15.03.2019, із урахуванням вимог абз. абз. 4, 5, 6 п. 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративний суду від 21 лютого 2022 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2021 року у справі №380/8618/21 скасовано та ухвалено постанову, якою відмовлено в задоволенні адміністративного позову повністю.

Постановою Верхового суду від 18.04.2024 постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2022 скасовано, а справу № 380/8618/21 направлено на новий судовий розгляд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2025 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06.09.2021 у справі №380/8618/21 скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Суд вирішив визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо врахування січня 2017 року та січня 2018 року, як місяців за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базових місяців) та не врахування січня 2008 року як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 28.02.2018; визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо неврахування вимог абз. абз. 4, 5, 6 п. 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.03.2018 по 15.03.2019; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 в розмірі 85984,21 грн. із застосуванням січня 2008 року, як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 4463,15 грн. в місяць у загальній сумі 55717,39 грн. за період з 01.03.2018 по 15.03.2019 включно відповідно до норм абз. абз. 3, 4, 5, 6 п. 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням виплачених сум.

На виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2025 у справі № 380/8618/21 відповідачем було виплачено індексацію грошового забезпечення 02.02.2025 у розмірі 134616,52 грн.

Позивач вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по день фактичної виплати 02.02.2025, звернувся з цим позовом до суду.

При вирішенні спору по суті, суд керується таким.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Відповідно до статті 1 Закону № 2050 підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно з частинами першою, другою статті 2 Закону № 2050 компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення), сума індексації грошових доходів громадян.

Статтею 3 Закону № 2050 передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Відповідно до статті 6 Закону № 2050 компенсацію виплачують за рахунок: власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об`єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування України, Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

З метою реалізації Закону № 2050 Кабінет Міністрів України постановою від 21 лютого 2001 року № 159 затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, в тому числі, заробітна плата (грошове забезпечення).

Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону № 2050 та Порядком № 159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, що не мають разового характеру, зокрема заробітної плати (грошового забезпечення), суми індексації грошових доходів громадян. У зв`язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав нарахування грошового доходу: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 14 квітня 2021 року у справі № 465/322/17, від 21 вересня 2022 року у справі № 816/1627/18.

У постанові від 05 березня 2020 року у справі № 140/1547/19 Верховний Суд зазначив, що «згідно з положеннями статті 4 Закону № 2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Відповідно до статті 6 Закону № 2050-III компенсацію виплачують за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету. З системного аналізу правових норм вбачається, що основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу».

Також варто звернути увагу на те, що Верховний Суд, розглядаючи справу № 240/11882/19, вказав, що, враховуючи наявність факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 12 січня 2018, позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 12 січня 2018 року. Так, у разі бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов`язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.

Аналогічна правова позиція вже висловлювалася Верховним Судом у постановах від 04 квітня 2018 року у справі № 822/1110/16, від 20 грудня 2019 року у справі № 822/1731/16, від 13 березня 2020 року у справі № 803/1565/17.

Суд встановив, що індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 15.03.2019 відповідач виплатив позивачу на виконання рішення суду у справі № 380/8618/21 02.02.2025.

Суд звертає увагу на те, що нарахування та виплата позивачу індексації грошового забезпечення мали бути здійснені відповідачем саме з моменту набуття позивачем права на її отримання відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.

Ураховуючи періоди, за які індексація грошового забезпечення мала бути виплачена позивачу, та час її фактичної виплати, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідач порушив строки виплати позивачу індексації грошового забезпечення. Оскільки індексація грошового забезпечення належить до доходу, який позивач одержує на території України і який не має разового характеру, та, враховуючи те, що відповідач здійснив її виплату з порушенням строків, суд доходить висновку про наявність у позивача права на отримання компенсації за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по день фактичної її виплати 02.02.2025.

Крім того, компенсація, передбачена Законом № 2050, виплачується у разі порушення строків виплати доходу, а не виконання рішення суду. Оскільки вказані вище кошти нараховані в результаті заборгованості з грошового забезпечення та відновлення прав позивача, порушених під час виплати у меншому розмірі, вказана сума є доходом в розумінні статті 2 Закону № 2050, що підлягає компенсації. Тож доводи відповідача про те, що він не допустив порушення строків виплати доходів позивача тривалістю більше ніж один календарний місяць, яке згідно з частиною першою статті 3 Закону № 2050 створює підстави для виплати компенсації втрати доходів, є хибними.

Стосовно посилань відповідача на те, що на розгляді Львівського окружного адміністративного суду є інша адміністративна справа за позовом позивача до відповідача (справа № 380/4132/25) про стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, суд зазначає таке.

У справі, на яку покликається відповідач, позивач заявив вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні (невиплати індексації грошового забезпечення), правове регулювання якої визначається статтею 117 КЗпП України. Натомість предметом розгляду у цій справі є вимоги про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення, правове регулювання якої здійснюється спеціальним законом, а саме Законом № 2050. Отже, справи № 380/4132/25 та № 380/8939/25 не є тотожними, відрізняються предметом та підставами позовних вимог.

Твердження відповідача про те, що стягнення одночасно із середнім грошовим забезпеченням компенсації втрати частини доходів суперечить обов`язковим для врахування висновкам, наведеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц та постанові Верховного Суду від 24 квітня 2023 року у справі № 205/8443/19 суд оцінює критично, оскільки фактичні обставини та правове регулювання у вказаних справах не є релевантними до обставин та правового регулювання у розглядуваній справі, що виключає можливість їх врахування судом під час розгляду цього спору.

Так, справа № 761/9584/15-ц стосується стягнення виключно середнього заробітку за статтею 117 КЗпП України, тоді як у справі № 205/8443/19 позивач одночасно (у межах однієї справи) просив стягнути з відповідача компенсацію за несвоєчасно виплачену заробітну плату, так і середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, оцінку чому надав суд апеляційної інстанції з урахуванням цих обставин.

Доводи відповідача про те, що частину 2 статті 2 Закону № 2050 доповнено абзацом шостим згідно із Законом № 1214-IX від 04 лютого 2021 року, який набрав чинності 20 лютого 2021 року, а до внесення цих змін був відсутній механізм компенсації грошових доходів за суму індексації грошових доходів громадян, суд оцінює критично, оскільки індексація є складовою грошового забезпечення військовослужбовця, на що неодноразово вказував Верховний Суд у своїх постановах, а порушення встановлених строків виплати грошового забезпечення є підставою для нарахування та виплати компенсації, передбаченої Законом № 2050.

Крім того, суд ураховує, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про протиправність бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по день фактичної виплати 02.02.2025, а з метою повного та ефективного захисту порушеного права позивача слід зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_2 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по день фактичної виплати 02.02.2025.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити повністю.

Щодо судового збору, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, такий відповідно до ст.139 КАС України, поверненню позивачу не підлягає.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми несвоєчасно виплаченої індексації грошового забезпечення за весь період затримки з 01.12.2015 по день фактичної виплати 02.02.2025.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми несвоєчасно виплаченої індексації грошового забезпечення за весь період затримки з 01.12.2015 по день фактичної виплати 02.02.2025, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Р.І. Кузан