Рішення від 02 серпня 2026 р. у справі №280/4860/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 року Справа № 280/4860/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 Державної Прикордонної служби України)

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 Державної Прикордонної служби України) (далі – ВЧ НОМЕР_1 , відповідач), в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення у повному обсязі за час перебування у полоні з 13.04.2022 по 19.03.2025;

зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення у повному обсязі за період перебування на лікуванні та реабілітації з 19.03.2025 по 06.07.2025 відповідно до п. 11 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XIІ;

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 100000 грн на місяць, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, за весь період перебування у полоні з 13.04.2022 по 19.03.2025;

зобов`язати відповідача провести повний перерахунок та виплату грошовою забезпечення позивача за період перебування у полоні з 13.04.2022 по 19.03.2025, включивши до розрахунку: посадовий оклад за останньою займаною посадою; оклад за військовим званням «солдат»; надбавку за вислугу років; надбавку за особливості проходження служби; щомісячну премію; щомісячну додаткову винагороду у розмірі 100000 грн відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022;

зобов`язати відповідача провести перерахунок та доплату позивачу: грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки (107 днів); грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій (14 днів); одноразової грошової допомоги при звільненні;

перерахунок здійснити, виходячи з належного розміру щомісячного грошового забезпечення, визначеного з урахуванням виплат за час перебування у полоні;

зобов`язати відповідача виплатити позивачу різницю між фактично виплаченими сумами за листопад 2025 року та сумами, належними до виплати згідно з проведеним перерахунком.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має право на отримання додаткової грошової винагороди у розмірі до 100000,00 грн за час перебування у полоні з 13.04.2022 по 19.03.2025, за період перебування на лікуванні та реабілітації з 19.03.2025 по 06.07.2025 у повному обсязі. Вважає, що нарахування та виплата додаткової грошової винагороди за періоди перебування позивача у полоні та на стаціонарному лікуванні, пов`язаному з наслідками бойової травми (каліцтва, захворювання) одержаної під час захисту Батьківщини здійснювалось не в повному розмірі, та не відповідає розміру місячної виплати додаткової грошової винагороди. А отже позивач набув беззаперечного права на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ від 28.02.2022 №168, в розмірі 100000 грн на місяць за період його перебування у полоні з 13.04.2022 по 19.03.2025 та стаціонарного лікування та реабілітації з 19.03.2025 по 06.07.2025 включно.

Ухвалою суду від 25.05.2026 позовна заява залишена без руху та позивачу надано строк для усунення зазначених судом недоліків позовної заяви. У встановлений судом строк недоліки позовної заяви позивачем було усунуто.

Ухвалою судді від 04.06.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, 22.06.2026 на адресу суду через систему «Електронний суд» надав відзив (вх. №34637), у якому пояснює, що протягом всього часу перебування в полоні грошове забезпечення, в тому числі додаткова винагорода, передбачена Постановою №168 дружині позивача ОСОБА_2 , про що свідчать картки грошового забезпечення за 2022-2025 роки (нарахування відображені в строчці 147, відрахування – 9095). Вказує, що в подальшому позивач дійсно перебував на лікуванні. За час перебування на лікуванні грошове забезпечення виплачувалось в повному обсязі, окрім додаткової винагороди, передбаченою Постановою. №168 у зв`язку з тим, що позивач проходив лікування у зв`язку із Захворюванням пов`язаним з захистом Батьківщини, а не з пораненням, пов`язаним з захистом Батьківщини. За матеріалами справи позивач у спірний період перебував на стаціонарному лікуванні внаслідок захворювання (діагноз посттравматичний стресовий розлад з тривожно-депресивною та конверсійною симптоматикою, інсомнією, хронічна вертеброгенна тораколюмбалгія з больовим та стійким м`язово – тонічними синдромами. Обмежений міжхребцовий остеохондроз шийного та грудного відділу хребта, деформуючий спондильоз шийного відділу хребта 1 ст. Дерформуючий артроз кульшових суглобів ІІ ст.), а не у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом). Що стосується позовних вимог щодо зобов`язання провести перерахунок та доплату ОСОБА_1 : грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки (107 днів); грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій (14 днів); одноразової грошової допомоги при звільненні; перерахунок здійснити, виходячи з належного розміру щомісячного грошового забезпечення, визначеного з урахуванням виплат за час перебування у полоні; зобов`язання виплатити позивачу різницю між фактично виплаченими сумами за листопад 2025 року та сумами, належними до виплати згідно з проведеним перерахунком вважає, що вказані вимоги необґрунтовані належним чином. Враховуючи вищевикладене, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

03.07.2026 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив (вх. №37637), у якій проти доводів відповідача, викладених ним у відзиві, заперечує та просить адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проходив службу у ВЧ НОМЕР_1 починаючи з 01 квітня 2022 року по 13 листопада 2025 року, про що свідчать записи у його військовому квитку серія НОМЕР_2 від 21.08.2025.

При цьому, згідно з Довідкою Служби безпеки України від 26.03.2025 №34/Н-446д солдат ОСОБА_1 з 13.04.2022 по 19.03.2025 перебував у місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України або інтернування в нейтральних державах.

Так, на адресу загону надійшла заява від 24.05.2022 (зареєстрована за №263 від 01.06.2022) від ОСОБА_2 , в якій порушувалось питання виплати грошового забезпечення позивача у зв`язку із перебування чоловіка (позивача) у полоні у відповідності до вимог Постанови №884. До заяви були додані, зокрема свідоцтво про одруження та свідоцтво про народження дитини.

Згідно з п. 11 наказу начальника ВЧ НОМЕР_1 від 15.06.2022 №1275-ОС «Про виплату грошового забезпечення» визначено до виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткова винагорода, передбачена Постановою №168 дружині позивача ОСОБА_2 .

В подальшому, дружина позивача неодноразово зверталась з заявами в 2023, 2024 роках щодо виплати одноразових додаткових видів грошового забезпечення, а саме грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань. Всі заяви були задоволені, кошти виплачені, про що надаються відповіді (копії вказаних заяв та відповідей ВЧ НОМЕР_1 долучені відповідачем до відзиву та містяться в матеріалах справи).

Крім того, дружиною позивача була направлена на адресу загону заява від 07.02.2025 (зареєстрована за №П-598 від 20.02.2025). Відповіддю від 27.02.2025 №03.7/П-598/723 ВЧ НОМЕР_1 роз`яснений порядок виплати грошового забезпечення в подальшому.

За час перебування ОСОБА_1 у полоні з 13.04.2022 по 19.03.2025 грошове забезпечення, в тому числі додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, було дружині позивача ОСОБА_2 , про що свідчать картки грошового забезпечення за 2022-2025 роки, а саме: за 2022 рік – 1037083,39 грн, у т.ч. додаткова винагорода ПКМ №168 від 28.02.2022 – 905806,45 грн; за 2023 рік – 1380334,41 грн, у т.ч. додаткова винагорода ПКМ №168 від 28.02.2022 – 1100000,00 грн; за 2024 рік – 1491682,65грн, у т.ч. додаткова винагорода ПКМ №168 від 28.02.2022 – 1200000 грн; за січень-лютий 2025 рік – 246345,00 грн, у т.ч. додаткова винагорода ПКМ №168 від 28.02.2022 за січень 2025 року у сумі 100000,00 грн.

З березня 2025 року позивачу нараховане та виплачене грошове забезпечення особисто, в тому числі додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, за лютий 2025 року у розмірі 100000,00 грн та 19 діб березня 2025 року.

В подальшому позивач у період з 19.03.2025 по 06.07.2025 перебував на лікуванні та реабілітації:

згідно з випискою №1163/142 проходив лікування у період з 19.03.2025 по 21.04.2025. За результатами проведеного лікування, відповідно до довідки ГВЛК від 21.04.2025 №776 визначена потреба реабілітації в умовах Санаторію ДПСУ «Моршин Прикордонник», з діагнозом Хронічна вертеброгенна тораколюмбалгія з больовим та стійким м`язово – тонічними синдромами. Дерформуючий артроз кульшових суглобів ІІ ст.;

згідно з виписки №332 проходив лікування у період з 21.04.2025 по 12.05.2025 з діагнозом «Хронічна вертеброгенна тораколюмбалгія з больовим та стійким м`язово тонічними синдромами. Дерформуючий артроз кульшових суглобів ІІ». За результатами проведеного лікування відповідно до постанови ГВЛК №59 від 13.05.2025 та довідки ГВЛК №59 від 13.05.2025 визначена потреба реабілітації в умовах Санаторію ДПСУ «Моршин-Прикордонник», з діагнозом Хронічна вертеброгенна тораколюмбалгія з больовим та стійким м`язово – тонічними синдромами. Дерформуючий артроз кульшових суглобів ІІ ст.;

згідно з випискою №409 у період з 13.05.2025 по 15.05.2025 позивач проходив лікування з діагнозом «Хронічна вертеброгенна тораколюмбалгія з больовим та стійким м`язово тонічними синдромами. Дерформуючий артроз кульшових суглобів ІІ ст.»;

згідно з випискою №1145 у період з 16.05.2025 по 18.05.2025 проходив лікування з діагнозом «Хронічна вертеброгенна тораколюмбалгія з больовим та стійким м`язово– тонічними синдромами. Обмежений міжхребцовий остеохондроз шийного та грудного відділу хребта, деформуючий спондильоз шийного відділу хребта 1 ст. Дерформуючий артроз кульшових суглобів ІІ ст.».

За результатами проведеного лікування відповідно до довідки ГВЛК від 17.05.2025 № 518 діагноз «Хронічна вертеброгенна тораколюмбалгія з больовим та стійким м`язово-тонічними синдромами. Обмежений міжхребцовий остеохондроз шийного та грудного відділу хребта, деформуючий спондильоз шийного відділу хребта 1 ст. Дерформуючий артроз кульшових суглобів ІІ ст.». Захворювання, ТАК, пов`язане з захистом Батьківщини.

Позивач в подальшому проходив реабілітацію з 18.05.2025 по 08.06.2025 в Литовській Республіці.

За результатами проведеної реабілітації відповідно до довідки ГВЛК від 10.06.2025 №2354 визначена потреба у лікуванні з діагнозом «Посттравматичний стресовий розлад з тревожно-депресивною та конверсійною симптоматикою, інсомнією, внаслідок Z65.4 (перебування в полоні)». Захворювання, ТАК, пов`язане з захистом Батьківщини.

Відповідно до Довідки ВЛК від 03.07.2025 №2699 гарнізонною ВЛК № 1 ВЧ НОМЕР_3 проведено медичний огляд ОСОБА_1 з метою визначення ступеня придатності. Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання, поранення, контузії, каліцтва: «Віддалені наслідки травми (2022рік): ВТ (квітень 2022), ЗЧМТ, СГМ, перелому кісток носа, побиття, умовами зумовлених перебуванням у полоні, у вигляді набутої деформації носа з порушенням носового дихання, стійкої вегетосудинної нестійкості, цефалгічного синдрому, помірно вираженого стійкого постурального тремору верхніх кінцівок. Травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини. Посттравматичний стресовий розлад внаслідок перебування в полоні з тривожно-депресивною симптоматикою та інсомнією, тривалий перебіг з помірно вираженими розладами. Короткозорість лівого ока ст. 0,25D при гостроті зору з корекцією 1,0, при гостроті зору правим оком, 1,0. Вторинна адентія 16, 17, 18, 22, 24, 25, 26, 27, 28, 34, 36, 43, 45, 46, 47, 48 зубів. ГЕРХ, дистальний ерозійний езофагіт, гастродуоденоезофагальний рефлюкс з незначним порушенням функцій. Хронічний гастродуаденіт з незначним порушенням функцій. Стеатогепатит з мінімальною клініко-лабораторною активністю. Хронічна вертеброгенна цервікотораколюмбоішіалгія. Захворювання, ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини». На підставі статті 17б, 75в, 23в, 52в, 54в, 64в, 45б, 49а графи II Розкладу хвороб. Придатний до служби в органах (підрозділах) забезпечення, навчальних закладах, науково-дослідних установах, підрозділах технічного, матеріального, медичного та інших видів забезпечення, охорони.

27.10.2025 на адресу загону надійшов рапорт (зареєстрований №08/80238/25 Вн від 27.10.2025) з проханням нарахувати та виплати додаткову винагороду із розрахунку з 19.03.2025 по 08.06.2025 та 10.06.2025 по 01.07.2025.

Відповідно до наказу начальника ВЧ НОМЕР_1 від 03.11.2025 № 1143-ОС ОСОБА_1 звільнений з військової служби в запас наказом за підпунктом «д» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку із звільненням з полону, виключений наказом №1185-ОС від 13.11.2025.

Не погодившись з бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати йому грошового забезпечення у повному обсязі, а саме додаткової винагороди у розмірі 100000 грн на місяць, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, за час перебування у полоні з 13.04.2022 по 19.03.2025 та за період перебування на лікуванні та реабілітації з 19.03.2025 по 06.07.2025, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Вирішуючи справу в межах спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частинами 2 - 4 цієї статті Закону №2011-ХІІ встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану» від 24.02.2022 №64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії якого продовжено відповідними Указами Президента України дотепер.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168), яка набрала чинності 28.02.2022 року та застосовується з 24.02.2022.

Пунктом 1 Постанови №168 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин), зокрема, встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка», виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах..

Згідно із абз.5 п.1 постанови КМУ №168 від 28.02.2022 відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення).

Так, за приписами ч. 6 ст.9 Закону №2011-ХІІ (в редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин) за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884 затверджений Порядок виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх (далі – Порядок).

Відповідно до п. 1 Порядок визначає механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім`ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв`язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх (далі військовослужбовці).

Пунктом 3 Порядку передбачено, що за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

У силу п. 4 Порядку виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, військовослужбовців за їх заявою на ім`я командира членам сімей (начальника, керівника) військової частини (установи, організації). До заяви додаються: копії сторінок паспорта повнолітніх членів сім`ї з даними про прізвище, ім`я та по батькові і реєстрацію місця проживання (перебування); довідка про реєстрацію місця проживання (перебування) членів сім`ї (у разі відсутності такої інформації в паспорті); копія свідоцтва про шлюб (у разі наявності); копії свідоцтв про народження дітей (у разі наявності); копія документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб- платників податків (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це контролюючому органу і мають відмітку в паспорті, - копія сторінки паспорта з такою відміткою).

Згідно з п. 6 Порядку виплата грошового забезпечення здійснюється щомісяця на підставі наказів командирів (начальників, керівників) військових частин (установ, організацій) членам сімей, зокрема: військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах, - до дня їх звільнення включно. Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, їх інтернування або звільнення, або визнання їх в установленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (установи, організації). Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється у разі, коли заява про його виплату надійшла до військової частини (установи, організації), зокрема до дня звільнення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах.

Відповідно до п. 7 Порядку виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності- повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. У разі письмової відмови однієї з осіб від виплати грошового забезпечення її частка рівномірно розподіляється між іншими особами, які мають право на його одержання.

З огляду на положення пункту 4,7 Порядку та у зв`язку із надходженням на адресу загону заяви від 24.05.2022 (зареєстрована за №263 від 01.06.2022) від ОСОБА_2 дружини позивача, все грошове забезпечення, в тому числі в тому числі додаткова винагорода, передбачена Постановою №168 протягом перебування позивача в полоні, здійснювалась його дружині ОСОБА_2 , про що свідчать картки грошового забезпечення за 2022-2025 роки (нарахування відображені в строчці 147, відрахування – 9095). Підстави для відмови у здійсненні таких виплат дружині позивача ОСОБА_2 у начальника загону були відсутні.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що протягом всього часу перебування в полоні грошове забезпечення, в тому числі додаткова винагорода, передбачена Постановою №168 дружині позивача ОСОБА_2 , про що свідчать картки грошового забезпечення за 2022-2025 роки (нарахування відображені в строчці 147, відрахування – 9095). Після повернення позивача з полону з березня 2025 року позивачу нараховане та виплачене грошове забезпечення особисто, в тому числі додаткова винагорода, передбачена Постановою №168 за лютий та 19 діб березня 2025 року.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для визнання протиправною бездіяльності ВЧ НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 100000 грн на місяць, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, за весь період перебування у полоні з 13.04.2022 по 19.03.2025, що доводами позовної заяви та матеріалами справи не спростовується.

Стосовно позовних вимог в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення у повному обсязі за період перебування на лікуванні та реабілітації з 19.03.2025 по 06.07.2025 відповідно до п. 11 ст. 10-1 Закону №2011-XIІ суд виходить з такого.

З матеріалів справи вбачається, що за період перебування на лікуванні та реабілітації з 19.03.2025 по 06.07.2025 грошове забезпечення виплачувалось в повному обсязі, окрім додаткової винагороди, передбаченою Постановою №168.

В силу п.1 постанови КМУ №168 від 28.02.2022 (в редакції станом на 19.03.2025) установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Згідно із абз.4 п.1-2 постанови КМУ №168 від 28.02.2022 (в редакції від 28.01.2025) відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні (отримують медичну та/або реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров`я в стаціонарних умовах) в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Схожі положення містяться й у п. 7 наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 31.03.2022 № 164-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168», прийнятому на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168.

З аналізу наведених норм, в контексті спірних правовідносин, суд зазначає, що додаткова винагорода у розмірі 100000 гривень виплачується військовослужбовцю за час перебування на стаціонарному лікуванні або у відпустці для лікування, які є безпосереднім наслідком отриманого бойового поранення (контузії, травми, каліцтва), оскільки зазначена виплата має на меті підтримку військовослужбовця саме в період відновлення після гострого травматичного пошкодження.

У період, який охоплює час перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування, приписи Постанови № 168 передбачають встановлення двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, а саме: пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовця із захистом Батьківщини, а також таке поранення є тяжким за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Схожий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 30.05.2025 у справі № 380/27432/23, від 24.09.2025 у справі № 620/3407/24 та від 19.02.2026 в справі №360/1960/22.

Як встановлено судом з матеріалів справи позивач у період з 19.03.2025 по 06.07.2025 перебував на лікуванні та реабілітації, у зв`язку із «Захворювання, ТАК, пов`язаним з захистом Батьківщини», що підтверджується виписками із медичних карток стаціонарного хворого, довідками гарнізонної військово-лікарської комісії.

До того ж, матеріали справи не містять жодних доказів (акта про обставини травми, первинних медичних карток, матеріалів службових розслідувань), які б підтверджували факт отримання позивачем поранення, контузії чи каліцтва.

Обґрунтовуючи відмінність між виявленим у позивача станом та правовою підставою для виплати додаткової винагороди «за поранення (контузію, травму, каліцтво)», суд керується нормами Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджене наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі - Положення, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Так, згідно з пп. «а», «ґ» та «д» п. 21.5 глави 21 розділу ІІ «Медичний огляд» Положення Постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:

а) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту Батьківщини або виконання обов`язків військової служби під час служби у складі діючої армії і флоту у роки Громадянської війни, Великої Вітчизняної війни та війни з Японією (Другої світової війни), участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни (Другої світової війни), при безпосередній охороні державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні у складі прикордонного наряду, екіпажу корабля (катера), екіпажу літака (вертольота) або під час проведення оперативно-розшукових заходів, або здійснення самостійно чи в складі підрозділу відбиття збройного нападу чи вторгнення на територію України військових груп і злочинних угруповань, а також під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

ґ) «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини», якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, що входять до складу діючої армії, або коли захворювання, яке виникло до цього, у період служби у військових частинах і установах, які входять до складу діючої армії, досягло такого розвитку, що обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби.

Постанова в такому формулюванні приймається щодо військовослужбовців, які брали участь у бойових діях, зазначених у підпункті «а» цього пункту.

Зазначена постанова приймається також при хронічних повільно прогресуючих захворюваннях за наявності медичних документів, виданих у перші десять років після вибуття військовослужбовця з діючої армії або пізніше, але за даними за зазначені десять років, якщо вони дозволяють віднести або підтверджують початок захворювання на період перебування в діючій армії.

д) «Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов`язане з проходженням військової служби» - якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, які не входять до складу діючої армії, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності.

У такому самому формулюванні приймаються постанови при медичному огляді військовослужбовців за результатами поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних ними в період проходження військової служби, коли документи про обставини їх одержання на момент медичного огляду відсутні.

Постанова ВЛК про причинний зв`язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії Акта про нещасний випадок (додаток 1 до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06.02.2001 № 36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2001 року за №169/5360 (зі змінами)), у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва). На військовослужбовців довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) оформляється у 2 примірниках, перший подається у госпітальну (гарнізонну) ВЛК, а другий зберігається постійно в особовій справі військовослужбовця. У виняткових випадках допускається розгляд ВЛК копії вказаної довідки, засвідченої відповідною посадовою особою та скріпленої гербовою печаткою військової частини (закладу охорони здоров`я Збройних Сил України) (пункт 21.7 глави 21 розділу ІІ «Медичний огляд» Положення).

Отже, з аналізу наведеного вбачається, що формулювання «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» приймається виключно за умови, якщо воно отримане при виконанні обов`язків військової служби під час безпосередньої участі у бойових діях або відповідних заходах з оборони України, що підтверджується, зокрема, документами, що визначені пунктом 21.7 глави 21 розділу ІІ Положення. Зазначений статус стосується виключно періоду безпосередньо після отриманого поранення (травми) та охоплює безперервний процес терапії військовослужбовця, спрямований на усунення наслідків такого гострого ураження.

Натомість, формулювання «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» та «Захворювання (травма), ТАК, пов`язане з проходженням військової служби» приймаються у випадках, коли хвороба (травма) виникла або загострилася внаслідок впливу факторів специфічних умов служби, у тому числі під час участі у заходах з оборони України. Проте, на відміну від поранення, встановлення згаданих причинних зв`язків станом на момент огляду ВЛК, не пов`язане з моментом виникнення гострої травматичної події та не обумовлює невідкладність лікування безпосередньо після її настання. Встановлення таких причинно-наслідкових зв`язків станом на момент огляду ВЛК свідчить про наявність хворобливого стану, що розвинувся з плином часу або під дією тривалого стресу, та/або специфічних умов проходження військової служби, а не про продовження чи етап безперервної терапії після отриманого бойового ураження (травми), відомості про яке у матеріалах справи відсутні.

З аналізу наведених норм законодавства убачається, що встановлена постановою Кабінету Міністрів України № 168 додаткова винагорода в розмірі 100000 грн є складовою грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, що виплачується їм на період дії воєнного стану. Ця додаткова винагорода підлягає виплаті, зокрема, військовослужбовцям ДПСУ, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого.

Тобто, норми постанови Кабінету Міністрів України № 168 передбачають встановлення двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 грн винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, а саме пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини та факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.

При цьому, відповідно до п. 11 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ, у зв`язку з хворобою військовослужбовця йому надається відпустка для лікування із збереженням грошового та матеріального забезпечення на підставі висновку військово-лікарської комісії.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений у постанові Верховного Суду від 13.10.2025 у справі № 160/20252/23.

При цьому, чинне законодавство (Постанова №168) пов`язує можливість отримання збільшеної до 100000 гривень додаткової винагороди протягом строку перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, лише у зв`язку з ПОРАНЕННЯМ (КОНТУЗІЄЮ, ТРАВМОЮ, КАЛІЦТВОМ). Жоден нормативно-правовий акт не передбачає такої можливості внаслідок перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, у зв`язку з ЗАХВОРЮВАННЯМ.

Наявні в матеріалах справи медичні документи не містять висновків військово-лікарських комісій щодо зв`язку вказаного захворювання з бойовим пораненням, а тому перебування позивача на стаціонарному лікуванні у зазначений період не може слугувати підставою для застосування передбачених законодавством гарантій, пов`язаних із лікуванням після поранення.

З огляду на те, що матеріалами справи не підтверджено причинного зв`язку між перебуванням позивача на стаціонарному лікуванні у період з 19.03.2025 по 06.07.2025 та пораненням, отриманим під час захисту Батьківщини, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для виплати додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн за спірний період.

Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування заявлених позовних вимог та заперечень проти них, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, сторонами суду не наведено та не надано.

При цьому щодо решти доводів сторін слід зазначити, що згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Частиною 1 ст. 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність своїх рішень, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

З огляду на висновки суду по суті спору, понесені позивача судові витрати, відповідно до вимог ст. 139 КАС України розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 9, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 Державної Прикордонної служби України) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Батрак