Рішення від 05 серпня 2026 р. у справі №160/19889/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 рокуСправа №160/19889/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ремез К.І.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

10.07.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати відмову Військової частини НОМЕР_1 у задоволенні рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби від 19.04.2026, оформлену листом від 28.05.2026 № 2456/50177;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити з військової служби ОСОБА_1 на підставі рапорту про звільнення з військової служби від 19.04.2026.

Позивач обґрунтовував позов тим, що проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, у Військовій частині НОМЕР_1 .

19.04.2026 подав рапорт про звільнення з військової служби через сімейні обставини, у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду. Разом із рапортом надав документи, що підтверджують родинний зв`язок з матір`ю, встановлення їй ІІ групи інвалідності безстроково, потребу в постійному сторонньому догляді, а також смерть батька. На запит командира військової частини комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 складено акт перевірки сімейного стану військовослужбовця, за висновками якого донька його матері догляду за нею не здійснює, оскільки з 2000 року виїхала до російської федерації, зв`язку з матір`ю не підтримує, відомостей про неї немає, а факт необхідності здійснення постійного догляду за матір`ю підтверджено. На переконання позивача, наявність підстав для звільнення він підтвердив у повному обсязі, проте відповідач у звільненні відмовив.

Ухвалою суду від 14.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами. Цією ж ухвалою відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов.

16.07.2026 за допомогою підсистеми "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві зазначив, що акт перевірки сімейного стану військовослужбовця відтворює пояснення матері позивача, а не підтверджує перевірений за незалежними джерелами факт. Відомості про виїзд доньки за межі України, дату такого виїзду, її постійне проживання на території російської федерації, припинення зв`язку з матір`ю та неможливість повернення в Україну документально не підтверджені. За позицією відповідача, на момент розгляду рапорту він не мав документально підтверджених підстав вважати умову щодо відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення виконаною, у зв`язку з чим просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.

ОСОБА_1 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

19.04.2026 позивач подав рапорт про звільнення з військової служби через сімейні обставини на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4, абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Матір`ю позивача є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 16.12.1998.

Батько позивача ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , актовий запис № 640 від 05.05.2015.

Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААД № 078654 від 08.08.2024 ОСОБА_2 встановлено ІІ групу інвалідності безстроково.

Відповідно до висновку про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду, № 096 від 02.03.2026, виданого комунальним некомерційним підприємством «Центр первинної медико-санітарної допомоги м. Павлограда» Павлоградської міської ради, визначено потребу ОСОБА_2 в постійному сторонньому догляді. Висновок є безстроковим.

Позивач та ОСОБА_2 зареєстровані за однією адресою: АДРЕСА_1 .

На запит командира Військової частини НОМЕР_1 від 26.04.2026, зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_4 27.04.2026 за № 7030, комісією зазначеного центру 02.05.2026 складено акт перевірки сімейного стану військовослужбовця ОСОБА_1 , затверджений того ж дня тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як вбачається зі змісту зазначеного акта, перевірку проведено за адресою: АДРЕСА_1 . У ході перевірки виявлено члена сім`ї першого ступеня споріднення ОСОБА_2 - доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка догляду за матір`ю не здійснює, оскільки з 2000 року виїхала до російської федерації, після чого відомостей про неї немає, зв`язку з матір`ю не підтримує з 2000 року. У цій же графі акта зазначено, що відповідна інформація отримана зі слів матері. Членів сім`ї другого ступеня споріднення не виявлено. За результатами перевірки комісія установила, що факт необхідності здійснення постійного догляду за ОСОБА_2 підтверджено. Акт також містить відомості про те, що допомога чи компенсація за здійснення догляду не призначалася і за отриманням соціальної послуги з догляду вдома ОСОБА_2 не зверталася.

Листом Військової частини НОМЕР_1 від 28.05.2026 № 2456/50177 позивачу відмовлено у звільненні з військової служби за сімейними обставинами.

Зі змісту листа вбачається, що підставою відмови стало встановлення актом перевірки сімейного стану наявності у матері позивача іншого члена сім`ї першого ступеня споріднення - доньки ОСОБА_4 , 1979 року народження, яка сама не потребує постійного догляду, а відтак може і повинна здійснювати постійний догляд за матір`ю. Окремо у листі зазначено, що відомості щодо проживання доньки у російській федерації документально не підтверджено та вони не беруться відповідачем до уваги.

Не погодившись із такою відмовою, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі – Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається ч. 12 цієї статті.

Згідно з абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону № 2232-XII такою поважною причиною є необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

За приписами ч. 7 ст. 26 Закону № 2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно до п. 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі – Положення № 1153/2008), військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.

Згідно з п. 225 Положення № 1153/2008 під час дії особливого періоду звільнення військовослужбовців на підставах, передбачених п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-XII, у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно здійснюється командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

Перелік документів, які подаються при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини, визначено пп. 26 п. 5 Додатка 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 (далі – Інструкція № 170). Зокрема, у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю I чи II групи, подаються документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки; один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків), а саме - один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді, та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затверджений керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки; один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду; висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 27.02.2025 у справі № 380/16966/24 та від 07.05.2025 у справі № 420/30227/24 сформував висновок, згідно з яким для звільнення з військової служби у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю I чи II групи, достатньою є наявність однієї з таких умов: відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи; інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я. При цьому «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку «юридичної наявності» інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які при цьому реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби тощо), така особа є відсутньою у розумінні приписів абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону № 2232-XII.

У постанові від 29.04.2026 у справі № 520/14746/25 Верховний Суд зазначив, що сама по собі юридична наявність члена сім`ї першого чи другого ступеня споріднення не є достатньою для висновку про відсутність підстав для звільнення військовослужбовця, а у випадку встановлення юридичної наявності відповідної особи належить перевірити, чи має така особа реальну можливість здійснювати постійний догляд, з урахуванням конкретних обставин справи та інших об`єктивних факторів. У цій же постанові Верховний Суд наголосив, що одним із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, є акт перевірки сімейного стану військовослужбовця, і такий акт має бути належним чином досліджений.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), та безсторонньо (неупереджено).

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Застосовуючи наведені норми до встановлених обставин, суд зазначає наступне.

Предметом доказування у цій справі є звернення позивача з рапортом про звільнення з військової служби та додання до нього визначених документів; підтвердження поданими документами наявності особи, яка потребує постійного догляду; підтвердження поданими документами відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які можуть здійснювати такий догляд.

Позивач звернувся з рапортом 19.04.2026 і додав до нього документи, передбачені пп. 26 п. 5 Додатка 19 до Інструкції № 170. Матір позивача ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи безстроково та потребує постійного стороннього догляду, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААД № 078654 від 08.08.2024, висновком № 096 від 02.03.2026 та висновками акта перевірки сімейного стану військовослужбовця від 02.05.2026.

Спірним у цій справі є питання відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення ОСОБА_2 , які можуть здійснювати постійний догляд.

Суд встановив, що наявність члена сім`ї першого ступеня споріднення - доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - є підтвердженою. Водночас, за усталеною практикою Верховного Суду, сама лише юридична наявність такої особи не є достатньою для висновку про відсутність підстав для звільнення. Суб`єкт владних повноважень зобов`язаний перевірити, чи має така особа реальну можливість здійснювати постійний догляд.

На підтвердження відсутності реальної можливості здійснення догляду донькою позивач надав відповідачу акт перевірки сімейного стану військовослужбовця від 02.05.2026, затверджений тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 . Саме цей документ пп. 26 п. 5 Додатка 19 до Інструкції № 170 визначає одним із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення. Акт містить прямий висновок про те, що донька ОСОБА_2 догляду за нею не здійснює, а також про причини нездійснення такого догляду.

Суд враховує, що зазначений акт складено не позивачем, а комісією державного органу - на запит самого відповідача від 26.04.2026, та затверджено керівником цього органу. Недійсним акт не визнавався, у встановленому порядку не скасовувався. Доказів того, що відповідач звертався до ІНФОРМАЦІЯ_1 за роз`ясненням чи перевіркою викладених в акті відомостей, матеріали справи не містять.

Натомість зі змісту листа від 28.05.2026 № 2456/50177 вбачається, що відповідач висновки акта не оцінював по суті, а зазначив, що відомості щодо проживання доньки у російській федерації не беруться ним до уваги. Жодного мотиву, з якого відповідач вважав ці відомості недостовірними, лист не містить. Не наведено у ньому й будь-яких даних про те, що ОСОБА_4 перебуває на території України, підтримує зв`язок з матір`ю або має реальну можливість здійснювати за нею постійний догляд.

Отже, приймаючи оскаржуване рішення, відповідач обмежився констатацією юридичної наявності доньки та її працездатності, не з`ясувавши реальної можливості цієї особи здійснювати постійний догляд. Такий підхід не відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 27.02.2025 у справі № 380/16966/24, від 07.05.2025 у справі № 420/30227/24 та від 29.04.2026 у справі № 520/14746/25, а сама відмова не відповідає критерію обґрунтованості, визначеному п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України, тобто прийнята без урахування всіх обставин, що мають значення.

Правомірності свого рішення відповідач у порядку ч. 2 ст. 77 КАС України не довів.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відмова Військової частини НОМЕР_1 у задоволенні рапорту позивача від 19.04.2026, оформлена листом від 28.05.2026 № 2456/50177, є протиправною та підлягає скасуванню. Позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача звільнити позивача з військової служби суд зазначає наступне.

Суд враховує, що перевірка документів, доданих до рапорту, їх оцінка та прийняття кадрового рішення про звільнення військовослужбовця з військової служби віднесені п. 225 Положення № 1153/2008 до компетенції відповідних командирів. Ухвалюючи рішення про зобов`язання звільнити позивача, суд підмінив би суб`єкта владних повноважень у здійсненні наданих йому законом повноважень, що суперечить завданням адміністративного судочинства.

Належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача у цій справі суд вважає зобов`язання відповідача повторно розглянути рапорт позивача від 19.04.2026 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні. Під час повторного розгляду відповідач зобов`язаний оцінити по суті висновки акта перевірки сімейного стану військовослужбовця від 02.05.2026, не обмежуючись юридичної наявності члена сім`ї першого ступеня споріднення, та за необхідності вжити заходів для перевірки відомостей про місце перебування ОСОБА_4 і про реальну можливість здійснення нею постійного догляду, у тому числі шляхом звернення до компетентних органів.

Позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача звільнити позивача з військової служби задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати зі сплати судового збору позивачем не понесені, оскільки він звільнений від його сплати.

Керуючись ст. 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати відмову Військової частини НОМЕР_1 у задоволенні рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби від 19.04.2026, оформлену листом від 28.05.2026 № 2456/50177.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби від 19.04.2026 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.І. Ремез