Рішення від 05 серпня 2026 р. у справі №160/8754/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 рокуСправа №160/8754/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

08.04.2026р. через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 та, урахуванням заяви про уточненого адміністративного позову від 27.04.2026р., просить:

- визнати протиправними дії посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є структурним підрозділом відповідача, які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку відносно позивача;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є структурним підрозділом відповідача виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відносно позивача шляхом виключення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення позивачем правил військового обліку.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 та згідно інформації, яка міститься у його електронному військово-обліковому документі (далі – ЕВОД), сформованому у мобільному застосунку Резерв+ станом на 14.03.2026р., наявна графа «Порушення правил військового обліку». На його запит від 18.03.2026р., відповідач повідомив позивача про те, що у нього наявний статус «обмежено придатний у воєнний час» та про невиконання ним обов`язку щодо проходження повторного медичного огляду до 05.06.2025р., у зв`язку із чим було зафіксовано порушення правил військового обліку. Позивач вважає такі дії ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є структурним підрозділом відповідача, щодо внесення даних до відповідного Реєстру про порушення ним правил військового обліку протиправними, оскільки він жодних повісток про виклик до ТЦК та СП не отримував, також він не був притягнутий і до адміністративної відповідальності, відповідна постанова чи протокол відповідачем стосовно нього не складалися, тому вважає, що оскільки у відповідача відсутні докази порушення ним правил військового обліку, відповідно, відповідачем внесені такі дані без доведення факту притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.210 КУпАП до Реєстру безпідставно. Позивач зазначив, що внесення до Реєстру даних про порушення ним правил військового обліку призвело до порушення його прав та інтересів, оскільки, вчинення ним згаданого адміністративного правопорушення відповідачем не доведено, так як відповідна постанова щодо нього не складалась, що підтверджено було і відповідачем у його відповіді на його запит, тому, на переконання позивача, правова підстава для внесення до Реєстру відомостей про «порушення правил військового обліку» була відсутня.

Ухвалою суду від 13.05.2026р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст.162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України; надати докази правомірності дій відповідача у спірних правовідносинах, виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Окрім того, зазначеною ухвалою суду у порядку ст.80 КАС України судом у відповідача були витребувані наступні копії документів, а саме:

- копію повістки, сформовану за місцем проживання позивача з метою проходження ВЛК згідно п.27-30-3 Порядку №560;

- докази направлення засобами поштового зв`язку (вручення) особисто) та вручення позивачу повістки з метою проходження ВЛК згідно до вимог п.41 Порядку №560;

- докази відмови позивача в отриманні повістки особисто згідно до вимог п.41 Порядку №560;

- докази притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст.ст.210,210-1 КУпАП.

Вказані копії документів слід було надати у строк для подання відзиву.

Зазначена ухвала суду та адміністративний позов з додатками відповідачем були отримані у його Електронному кабінеті 08.04.2026р. (адміністративний позов з додатками), 14.05.2026р. (ухвала суду), що є належним повідомленням відповідача про час та місце судового розгляду справи згідно до вимог ст.ст.18, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, наявними у справі.

30.07.2026р. через систему «Електронний суд» представником відповідача була надана заява про продовження процесуального строку, у якій останній, посилаючись на неукомплектованість ІНФОРМАЦІЯ_3 посади юристів, що є наслідком затримки у невиконанні вимог ухвали суду, просив продовжити строк надання доказів на ухвалу суду, додатково до 10 днів, без застосування заходів процесуального примусу.

Розглянувши вищенаведену заяву представника відповідача щодо продовження строку надання доказів на ухвалу суду, вивчивши докази, надані на її підтвердження, суд вважає, що наведена заява не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Частиною 1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що відзив подається протягом 15 календарних днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними – ч.1 ст.121 наведеного Кодексу.

За приписами ч.2 ст.121 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Тобто, із наведеного аналізу процесуальних норм слідує, що процесуальний строк для подання витребуваних судом документів за ухвалою суду може бути продовжений за умови подання учасником справи такої заяви, до закінчення такого процесуального строку, який був встановлений судом.

Так, ухвалою суду від 13.05.2026р. відповідачеві було встановлено строк для надання відзиву на позов, який становив 15 календарних днів з дня отримання зазначеної ухвали суду, що відповідає вимогам ст.261 КАС України.

Наведена ухвала суду від 13.05.2026р. була отримана відповідачем у його електронному кабінеті 14.05.2026р. (робочий час) згідно до вимог ст.ст.18,251 КАС України, що підтверджено довідкою про доставку електронного листа, наявної у справі.

Відтак, згідно до вимог ч.2 ст.162 КАС України та ухвали суду від 13.05.2026р. відповідач мав обов`язок подати до суду як відзив на позов, так і витребувані судом копії документів у порядку ст.80 КАС України , починаючи з 15.05.2026р. по 29.05.2026р. включно.

Тобто, у строк до 29.05.2026р (до закінчення строку встановленого судом) відповідачем жодної заяви чи клопотання про продовження такого процесуального строку надано не було.

Разом з тим, відповідна заява про продовження процесуального строку була подана до відповідачем до суду лише 29.07.2026р., тобто, після спливу строку встановленого ухвалою суду, який сплинув 29.05.2026р. ( пройшло 2 місяці після цієї дати), що свідчить про те, що такий процесуальний строк, який сплинув 29.05.2026р. продовжений бути і не може, відтак, суд вважає, що така заява відповідачем подана всупереч вимогам ч.2 ст.121 КАС України.

За викладених обставин та враховуючи подання заяви про продовження процесуального строку для надання доказів після спливу строку, встановленого судом (після 29.05.2026р. та зі спливом ще 2 місяців – 29.07.2026р.), що не відповідає вимогам ч.2 ст.121 КАС України, суд приходить до висновку, що у задоволенні зазначеної вище заяви відповідачеві слід відмовити.

31.07.2026р. представником відповідача були подані до суду додаткові пояснення, у яких останній зазначив, що перевіркою відомостей, які містяться у Реєстрі «Оберіг» встановлено, що позивач мав висновок ВЛК «непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час», не пройшов повторний медичний огляд ВЛК у період з 04.05.2024 по 05.06.2025 чим не виконав вимоги пункту 2 розділу ІІ Закону №3621-ІХ (у редакції Закону №4235-ІХ). У зв`язку із невиконанням зазначеного обов`язку в АІТС «Оберіг» позивача внесено до обліку як порушника правил військового обліку, а також відображено статус «у розшуку» за період з 15.10.2025 по 24.10.2026. Також представник відповідача у вказаних додаткових поясненнях повідомив, що протокол про адміністративне правопорушення та постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за статтями 210 або 210-1 КУпАП посадовими особами відповідача не складалися та не виносилися, відповідно, копії зазначених процесуальних документів відсутні та не могли бути направлені позивачу.

03.08.2026р. представником позивача була подана відповідь на додаткові пояснення позивача, у яких останній, посилаючись на те, що додаткові пояснення відповідача не спростовують доводів позову, а навпаки, підтверджують те, що відомості до Реєстру про порушення правил військового обліку були внесені відповідачем без встановлення складу адміністративного правопорушення, без належного повідомлення позивача, без проведення адміністративного провадження, без дотримання гарантій, передбачених ст.245, 251,268,280 КУпАП та без дотримання процедури, визначеної наведеним КУпАП, просив врахувати доводи даної відповіді при вирішенні спору по суті та позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Також на виконання вимог ухвали суду від 13.05.2026р. у встановлені вищенаведеною ухвалою суду строки, відзиву на позов до суду відповідачем не надано, при причини його ненадання, суд не повідомлено.

У відповідності до вимог ч.6 ст.162, ч.2 ст.175 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи наведене, ненадання відповідачем відзиву на позов та витребуваних судом документів у встановлений судом строк без поважних причин, строки вирішення спору, встановлені ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути дану справу без відзиву на позов за наявними у справі матеріалами згідно до вимог ч.6 ст.162 та ч.2 ст.175 наведеного Кодексу.

Згідно ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 06.08.2026р. через не надання відзиву на позов у встановлені законом та судом строки, у зв`язку з перебуванням судді Конєвої С.О. у щорічній відпустці, великим навантаженням справ та, як наслідок, об`єктивну неможливість здійснення адміністративного судочинства та прийняття судових рішень у даний період, на підставі ст.121 Кодексу адміністративного судочинства України, строк розгляду цієї справи було продовжено до 06.08.2026р.

Враховуючи викладене, рішення у даній справі приймається судом 06.08.2026р., тобто, у межах строку, визначеного ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває на військовому обліку як військовозобов`язаний в ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією паспорту позивача серії НОМЕР_1 , виданим Нововоронцовським РВ УМВС України в Херсонській області від 23.09.1995р., копією довідки ВПО та копіями електронного військово-облікового документу (далі – ЕВОД) у мобільному застосунку «Резерв+» сформованому 14.03.2026р. та 25.04.2026р., наявних у справі.

За даними копій вказаного ЕВОД, сформованого у мобільному додатку «Резерв+» 14.03.2026р., 25.04.2026р., видно, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 (Нововоронцовка), дані про відстрочку відсутні, дані постанови та дати ВЛК: Непридатний у мирний час, обмежено придатний у воєнний час 03.12.2001р., звання: рядовий, ВОС -999097, номер в реєстрі Оберіг 300320210688336000001, дані уточнені вчасно - 17.02.2026р.

Також зі змісту копій наведеного ЕВОД ОСОБА_1 вбачається, що у ньому наявна графа з позначкою: «Порушення правил військового обліку», у графі - причини звернення до Нацполіції зазначено: «Не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК», дата початку звернення: «25.10.2025».

Позивач, вважаючи такі дії відповідача щодо внесення даних в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів про порушення ним правил військового обліку протиправними, з метою захисту свого порушеного права, звернувся з цим позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Також, цим же Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено проведення загальної мобілізації.

На момент розгляду цієї адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-ХІІ) мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Абзацом 5 статті 1 Закону №3543-ХІІ визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Статтею 1 Закону України «Про оборону України» передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

У відповідності до вимог ст.22 Закону №3543-ХІІ встановлено, що громадяни (військовослужбовці) мають обов`язок з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, зокрема, для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби Закон України від 25.03.1992 №2232-XII Про військовий обов`язок і військову службу (далі - Закон №2232-ХІІ).

Згідно з частинами першою, третьої статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частин першої, третьої статті 33 Закону №2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Частиною п`ятою статті 33 Закону №2232-ХІІ визначено, що військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (частина перша статті 34 Закону №2232-ХІІ).

На виконання частини п`ятої статті 33 Закону №2232-ХІІ Кабінет Міністрів України затвердив Порядок №1487, пунктом 2 якого визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 16 березня 2017 року №1951-VIII Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Закон №1951-VIII) єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку (частина перша статті 2 Закону №1951-VIII).

За приписами частин восьмої, дев`ятої статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Таким чином, із аналізу наведених приписів чинного законодавства слідує, що відповідач є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію бази даних, які до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

У свою чергу, пункт 20-1 частини першої статті 7 Закону №1951-VIII передбачає що до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).

Згідно до п.2 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який є Додаток 2 до Порядку №1487 до правил військового обліку віднесено, зокрема, прибуття військовозобов`язаного за викликом РТЦК та СП.

А статтею 210 КУпАП України саме за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з частиною третьою статті 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Приміткою до згаданої статті 210 передбачено, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Повноваження щодо притягнення до такої адміністративної відповідальності має керівник ІНФОРМАЦІЯ_2 шляхом складання відповідної постанови за ст.210 КУпАП України.

Таким чином, із аналізу наведеного законодавства, можна зробити висновок, що саме до повноважень відповідача – ІНФОРМАЦІЯ_2 належить притягнення військовозобов`язаного до відповідальності за порушення правил військового обліку з прийняттям відповідної постанови у спосіб та порядку, що наведений вище, а також і внесення відповідачем до Реєстру таких даних про притягнення військовозобов`язаного до адміністративної відповідальності та даних про порушення ним правил військового обліку.

Відтак, саме посадові особи відповідача наділені повноваженнями вносити наведені вище дані до електронної системи (реєстру) «Оберіг», які у подальшому відображаються у мобільному застосунку військовозобов`язаного «Резерв+».

Таким чином, саме після притягнення військовозобов`язаного до адміністративної відповідальності за ст.ст.210, 210-1 КУпАП (після складання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та набрання нею законної сили) органом ІНФОРМАЦІЯ_2 до відповідного Реєстру вносяться відомості про притягнення особи до відповідальності за порушення правил обліку, що, в свою чергу, також має наслідком відображення цієї інформації у мобільному застосунку «Резерв+».

Як свідчать матеріали справи, станом на 25.10.2025р. (момент внесення відповідачем відомостей до Реєстру про порушення позивачем правил військового обліку) позивач до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку, зокрема, за ст.ст. 210, 210-1 КУпАП не притягувався та відповідна постанова стосовно позивача відповідачем не складалася (таких доказів суду відповідачем не надано).

Факт того, що позивач станом на 25.10.2025р. (дата внесення відомостей про порушення позивачем правил військового обліку) не притягувався до адміністративної відповідальності шляхом складання постанови за ст.210 КУпАП України підтверджений і відомостями, які містяться і у копії листа-відповіді відповідача (наданої на заяву клопотання позивача від 18.03.2026) від 23.03.2026р. №1169, наявної у справі.

Також і у своїх додаткових поясненнях від 31.07.2026р. представник відповідача підтвердив факти не складання до 25.10.2025р. протоколу або постанови про адміністративне правопорушення стосовно позивача, посадовими особами відповідача, які б свідчили про порушення позивачем правил військового обліку за ст.ст. 210, 210-1 КУпАП.

Таким чином, із аналізу встановлених судом обставин слідує, що відповідачем 25.10.2025р. були внесені відомості/дані до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який має назву «Оберіг», про порушення позивачем правил військового обліку без наявності факту притягнення позивача до адміністративної відповідальності, оскільки відповідна постанова відповідачем не складалась та відсутня, відтак, суд приходить до висновку, що вказані спірні відомості відповідачем були внесені до згаданого Реєстру всупереч вищенаведеним приписам пункт 20-1 частини першої статті 7 Закону №1951-VIII.

Роблячи такі висновки судом враховується і правові висновки п.п.70,71 рішення Європейського суду з прав людини «Рисовський проти України», де Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», за яким на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Таким чином, із аналізу встановлених вище обставин та приписів чинного законодавства у їх сукупності, суд приходить до висновку, що дії посадових осіб відповідача, які полягають у внесенні відомостей/даних до Єдиного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (електронної системи «Оберіг») про порушення позивачем правил військового обліку, які у подальшому були відображені у графі «Порушення правил військового обліку» у електронному ВОД позивача у його мобільному застосунку «Резерв+», без притягнення відповідачем позивача до адміністративної відповідальності у встановленому законодавством порядку(за відсутності відповідної постанови), були вчинені посадовими особами відповідача всупереч процедури, встановленої вищенаведеними положеннями законодавства, а відтак, такі дії відповідача беззаперечно підлягають визнанню судом протиправними.

За приписами ч.1 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 наведеного Кодексу, визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, у ході судового розгляду справи правомірність дій відповідача щодо внесення 25.10.2025р. даних в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (електронну систему «Оберіг») про порушення позивачем правил військового обліку, з урахуванням встановлених судом обставин та аналізу чинного законодавства, що наведений вище, жодними належними, достатніми та допустимими доказами не доведена.

З метою з`ясування достовірності відомостей, які були відображені у мобільному застосунку ЕВОД позивача станом на 25.10.2025р. щодо обставин, які були підставами для внесення відомостей, відображених вище у мобільному застосунку «Резерв+», зокрема, таких причин «не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК», що слугувало підставами для відображення даних «Порушення правил військового обліку», ухвалою суду від 13.05.2026р. у відповідача були витребувані докази складання та направлення на адресу позивача повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 та докази вручення цієї повістки згідно п.27-41 Порядку №560 у порядку статті 80 КАС України.

Разом з тим, на вимогу ухвали суду без поважних причин жодних доказів, які б свідчили про належне оповіщення відповідачем позивача про необхідність проходження ВЛК у період до 05.06.2025р., про порушення позивачем правил військового обліку та притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.ст. 210, 210-1 КУпАП станом на 25.10.2024р. (внесення відомостей до Реєстру) відповідачем суду не надано.

Докази які б свідчили про вручення позивачеві повістки або відмову позивача у її отриманні, оформленої відділенням поштового зв`язку у встановленому законодавством порядку та у спосіб, визначений п.41 Порядку №560 також відповідачем суду не надані.

Також, на вимогу ухвали суду, будучи належним чином повідомленим про розгляд даної справи з 14.05.2026р. (позов та ухвала суду були отримані згідно Довідки про доставку електронного листа у електронному кабінеті), станом на момент розгляду даної справи без поважних причин відзиву на позов відповідачем суду не надано.

У відповідності до вимог ч.4 ст.159 КАС України передбачено, що неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

За викладених обставин та враховуючи, що відповідачем відзиву на позов не надано, доказів, які б свідчили про вручення позивачеві повістки (належне оповіщення позивача про необхідність проходження ним ВЛК) або відмову позивача у отриманні повістки, оформленої у порядку, встановленому п.41 Порядку №560 з метою проходження ВЛК не було надано, про причини не надання таких доказів суд не повідомлено, судом кваліфікуються зазначені встановлені судом обставини як визнання відповідачем позову.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищенаведеного, перевіривши правомірність вчинення відповідачем дій щодо внесення даних в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів про порушення позивачем правил військового обліку, як суб`єктом владних повноважень, без притягнення позивача до адміністративної відповідальності у встановленому законодавством порядку, суд приходить до висновку, що відповідач та його посадові особи, вчиняючи такі дії, діяли не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, необґрунтовано, без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, судом встановлено, що, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, вчиняючи дії щодо внесення даних в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів про порушення позивачем правил військового обліку, без притягнення позивача до адміністративної відповідальності у встановленому законодавством порядку, які судом визнані протиправними, відповідач допустив порушення прав та інтересів позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання таких дій відповідача протиправними.

Що стосується позовних вимог позивача в частині зобов`язання відповідача виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості щодо наявності порушень правил військового обліку позивачем, то в цій частині позовні вимоги позивача також підлягають задоволенню у повному обсязі з урахуванням приписів ч.4 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наступного.

При вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може при прийняті рішення про, зокрема, визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; обрати інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів - ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Частиною 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Оскільки судом встановлено протиправність дій відповідача, яка полягає у внесенні відомостей/даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про порушення позивачем правил військового обліку без належного оповіщення позивача, без притягнення позивача до адміністративної відповідальності у встановленому законом порядку, суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень та/або вчинення дій.

Отже, за викладених обставин, суд приходить до висновку про необхідність зобов`язання відповідача виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості/дані щодо наявності порушень правил військового обліку позивачем, що є, на переконання суду, найбільш ефективних способом захисту, який призведе до відновлення порушеного права позивача у даних правовідносинах з урахуванням приписів ст.13 Конвенції.

Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Виходячи з наведеного, наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову у повному обсязі, слід стягнути з бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача понесені ним згідно квитанції до платіжної інструкції №4716-2179-3444-6376 від 08.04.2026р. судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1064, 96 грн. у розмірі, встановленому ст.4 Законом України «Про судовий збір».

Керуючись статтями ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 52, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати дії ІНФОРМАЦІЯ_5 , який є структурним підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо внесення даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку - протиправними.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 , який є структурним підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_5 , який є структурним підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1064 грн. 96 коп. (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок).

Рішення суду може бути може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва