Вирок від 05 серпня 2026 р. у справі №490/5563/22 — Центральний районний суд м. Миколаєва

490/5563/22

Центральний районний суд м. Миколаєва

_____________________________________________________________________________

Справа № 490/5563/22

1 – кп/490/1024/2026

В И Р О К

Іменем України

06 серпня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022152020001186 від 12.10.2022р., за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, із середньою спеціальною освітою, неодруженого, не працюючого, зареєстрований та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: - 25.12.2012 року вироком Апеляційного суду м. Миколаєва за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі, звільнений 24.06.2016 року по відбуттю строку покарання; - 09.10.2017р. вироком ОСОБА_4 до покарання у виді 5 років позбавлення волі, вирок приведено у відповідність із законодавством України ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 03.07.2018р., до покарання за ч. 1 ст. 15 ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України – 5 років позбавлення волі без конфіскації майна, умовно-достроково звільнений 30.10.2020р. із невідбутим терміном 2 місяці 30 днів; - вироком Інгульського районного суду м. Миколаєва від 30.04.2025р. за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст.185 КК України до 5 років 2 місяців позбавлення волі,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 162 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

сторона обвинувачення: прокурор ОСОБА_5 ,

сторона захисту: обвинувачений ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

25.09.2022р. у вечірній час, більш точного часу встановити не надалось можливим, ОСОБА_3 , проходив повз територію домоволодіння, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та у нього раптово виник корисливий умисел, направлений на таємне викрадення майна, що знаходиться на території вказаного домоволодіння.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_3 , діючи умисно, таємно, повторно, із корисливих мотивів, шляхом проникнення до сховища, в умовах воєнного стану, введеного з 24 лютого 2022 року по всій території України Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, дію якого в подальшому неодноразово продовжено, усвідомлюючи протиправність своїх дій, переліз через паркан, яким огороджена територія домоволодіння, за адресою: АДРЕСА_1 , де помітив приміщення літньої кухні, вхідні двері до якого не мають запірного механізму. Так, ОСОБА_3 увійшов до вказаного приміщення та у правому дальньому від входу куті приміщення побачив велосипед марки «Stern Motion Ladies 4.0.», білого кольору, який вирішив викрасти.

Доводячи до завершення свій злочинний умисел ОСОБА_3 , утримуючи викрадене майно при собі з місця скоєння кримінального правопорушення зник та розпорядився ним на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_6 майнову шкоду на суму 4528,34 грн.

Крім того, 11.10.2022 року близько 08:00 год., більш точного часу в ході проведення досудового розслідування встановити не надалось можливим, ОСОБА_3 , проходив повз територію домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , де у нього виник умисел на порушення недоторканності житла, шляхом незаконного проникнення до складової частини будинку, літньої кухні, яка перебуває у фактичному користуванні, розпорядженні і володінні ОСОБА_7 .

Реалізуючи свій кримінально-протиправний умисел на порушення недоторканності житла, а саме: на незаконне проникнення до іншого володіння особи, ОСОБА_3 в той же день, тобто 11.10.2022 року близько 08:00 год., всупереч волі законного володільця ОСОБА_7 та без його дозволу, за відсутності визначених законом підстав та в порушення встановленого законом порядку, за відсутності будь-яких причин для порушення недоторканості житла, діючи умисно, незаконно, протиправно, переліз через паркан, яким огороджена територія домоволодіння, за адресою: АДРЕСА_1 , послідовно продовжуючи свій кримінально-протиправний умисел на незаконне проникнення до іншого володіння особи, усвідомлюючи, що порушує його недоторканність, відчинив двері та проник до приміщення літньої кухні, що розташоване на території вказаного домоволодіння, тобто незаконно проник до іншого володіння особи, чим грубо порушив ст. 30 Конституції України, відповідно до якої не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи. В подальшому, через невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_3 самостійно покинув вказане приміщення та пішов у невідомому напрямку.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 та ч. 1 ст. 162 КК України, винним себе визнав повністю та не оспорюючи фактичних обставин справи підтвердив факт вчинення ним вказаних злочинів при викладених вище обставинах. Так, обвинувачений суду повідомив, що восени 2022 року, точно дату та час не пам`ятає, він проходив по АДРЕСА_1 та побачив будинок територія якого була захолощена рослинністю, він вирішив, що будинок покинутий і проник на його тереторію через паркан. На території домоволодіння він побачив господарську будівлю, зайшов в середину та побачив там велосипед, взяв його та перекинув через паркан після чого залишив територію домоволодіння. Викрадений велосипед він здав в ломбард, а отримані кошти витратив на власні потреби. Через деякий час, можливо через пару тижнів, точно не пам`ятає, він знову проходив по вул. Купорна повз той будинок і вирішив подивитись, що там відбувається. Він був впевнений, що будинок покинутий, тому переліз через паркан і опинився на території домоволодіння. Він зайшов до господарських будівель, подивився, взяв якийсь апарат і покинув територію домоволодіння. У вчиненому щиро кається, просив суд строго його не карати та запевняв що зробив висновки з вказаної ситуації.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 та інші учасники процесу не оспорюють фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позицій, заслухавши думку учасників процесу та роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 , суд кваліфікує за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у інше приміщення, вчинене в умовах воєнного стану, та за ч. 1 ст. 162 КК України, як незаконне проникнення до іншого володіння особи, та визнає його винним у вчиненні даних кримінальних правопорушень.

При призначенні покарання ОСОБА_3 суд на підставі ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, дані про особу обвинуваченого.

Скоєне обвинуваченим кримінальне правопорушення за ч. 4 ст. 185 КК України, відповідно до вимог ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, а кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 162 КК України відноситься до кримінального проступку.

На підставі ст. 66 КК України, обставиною, що пом`якшують покарання суд визнає повне визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

На підставі ст. 67 КК України, обставин що обтяжують покарання судом не встановлено.

Обвинувачений ОСОБА_3 раніше судимий, має невідбуте покарання у виді 5 років 2 місяців позбавлення волі, призначеного вироком Інгульського районного суду м. Миколаєва від 30.04.2025р. за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, не одружений, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває.

Згідно досудової доповіді, орган пробації дійшов висновку, що: ризик вчинення обвинуваченим повторного кримінального правопорушення оцінюється як - високий; ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як - середній.

На думку органу пробації виправлення ОСОБА_3 без позбавлення волі на певний строк може становити небезпеку для суспільства (в тому числі окремих осіб).

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне з метою виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових злочинів призначити йому покарання за вчинені злочини, в межах санкцій за ч. 4 ст. 185 КК України та ч. 1 ст. 162 КК України, із застосуванням положень ч. 1 ст. 70 КК України, яке він повинен відбувати реально.

Саме таке покарання відповідатиме вимогам ст. 65 КК України: є пропорційним і співмірним ступеню тяжкості вчиненого, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, а також буде відповідати принципам розумності та справедливості і мета кари – виправлення і запобігання вчиненню нових злочинів, що уособлює основний принцип кримінального права – не тяжкість покарання, а його невідворотність.

Оскільки ОСОБА_3 кримінальні правопорушення вчинив до постановлення вироку Інгульського районного суду м. Миколаєва від 30.04.2025р., то остаточне покарання необхідно призначити відповідно до приписів ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання призначених покарань.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, повністю зарахувати у строк відбування покарання за даним вироком, покарання відбуте ОСОБА_3 за вироком Інгульського районного суду м. Миколаєва від 30.04.2025 року.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, підлягають стягнення з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на проведення експертизи: висновок експерта № СЕ-19/115-22/9329-ТВ від 15.11.2022р. в сумі 1510,24 грн. та висновок судової товарознавчої експертизи № 3124 від 17.11.2022р. в сумі 170 грн.

Питання про речові докази суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого по даному кримінальному провадженню не обирався.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 162 КК України та призначити йому покарання:

- за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 /п`ять/ років;

- за ч. 1 ст. 162 КК України у виді обмеження волі строком на 3 /три/ роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_3 призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 /п`ять/ років.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань призначених за цим вироком та за злочин за який ОСОБА_3 засуджено вироком Інгульського районного суду м. Миколаєва від 30.04.2025 року, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді 5 (п`яти) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з дати набрання вироком законної сили.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, повністю зарахувати у строк відбування покарання за даним вироком, покарання відбуте ОСОБА_3 за вироком Інгульського районного суду м. Миколаєва від 30.04.2025 року.

Стягнути з засудженого ОСОБА_3 на користь держави документально підтверджені витрати на проведення експертиз: № СЕ-19/115-22/9329-ТВ від 15.11.2022р. в сумі 1510 (одна тисяча п`ятсот десять гривень) 24 коп.; № 3124 від 17.11.2022р. в сумі 170 (сто сімдесят гривень).

Речові докази по справі: інвертор марки «Дніпро-М» моделі «САБ – 250 К», який передано на відповідальне зберігання ОСОБА_7 – вважати повернутим за належністю.

На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.

Головуючий ОСОБА_1