Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №477/1480/26 — Вітовський районний суд Миколаївської області

Справа № 477/1480/26 Провадження № 3/477/659/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 р. м. Миколаїв

Суддя Вітовського районного суду Миколаївської області Полішко В.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого на посаді: начальника 1 радіолокаційної станції батареї перехоплювачів безпілотних літальних апаратів зенітного ракетно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , солдата, РНОКПП НОМЕР_2 ,

до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 172-15 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

16 червня 2026 року на адресу суду надійшла справа про адміністративне правопорушення №477/1480/26 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 172-15 КУпАП.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 08 червня 2026 року № 391, та встановлено під час розгляду справи ОСОБА_1 проходить військову службу на посадіначальника 1 радіолокаційної станції батареї перехоплювачів безпілотних літальних апаратів зенітного ракетно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 .

19 травня 2026 року близько 16-00 години, солдат ОСОБА_2 , на підґрунті неприязних відносин, маючи умисел на умисне протиправне позбавлення життя солдата ОСОБА_3 , наніс останньому фрагментом металевої труби декілька ударів в область голови, внаслідок чого солдат ОСОБА_3 помер на місці.

Так, 19 травня 2026 року ОСОБА_1 будучи військовослужбовцем, проходячи службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 , перебуваючи у тимчасовому розташуванні особового складу підрозділу, будучи визначеним відповідальною особою за особовий склад батареї перехоплювачів безпілотних літальних апаратів зенітного ракетно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , внаслідок недбалого ставлення до виконання обов`язків військової служби, внутрішній порядок у підрозділі, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України не встановив; належний контроль щодо особового складу щодо не допущення порушень військової дисципліни та нестатутних взаємовідносин не здійснив, в наслідок чого був допущений факт смерті військовослужбовця, чим вчинив недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за частиною 2 статті 172-15 КУпАП.

ОСОБА_1 та його захисник – адвокат Невольніченко О.О. у судове засідання не з`явилися. Від захисника до суду надійшла заява з проханням закрити провадження у справі, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Крім цього, направив до суду клопотання про закриття провадження у справі. В обґрунтування зазначив, що офіцер, котрий сам є тимчасово виконуючим обов`язки командира підрозділу, не організував службу відповідно до розділу 7 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, а саме не призначив днювального та чергового по підрозділу, а своїм усним розпорядженням, виданим невідомо на підставі яких норм статутів, призначив солдата ОСОБА_1 , на посаду старший по місцю (локації) та поклав на нього виконання своїх обов`язків, визначених Статутом внутрішньої служби, в тому числі і проведення занять. ОСОБА_1 добросовісно виконував обов`язки, котрі статут покладає на його керівництво (оскільки не тільки офіцерів, а навіть сержантів, вочевидь, там не було), і, цей солдат, як «досвідчений» командир батареї перехоплювачів безпілотних літальних апаратів зенітного ракетно–артилерійського дивізіону, за місцем дислокації підрозділу пішов готуватися до проведення занять, котрі особа, що склала протокол, вважає особистими справами водія-електрика, з огляду на що не мав можливості одночасно візуально контролювати весь особовий склад, розподілений по населеному пункту. Виявивши ознаки надзвичайної події, ОСОБА_1 негайно повідомив керівництво, після чого до населеного пункту прибула ціла група офіцерів, котрі (можливо) відсторонили його від фактичних обов`язків командира батареї перехоплювачів безпілотних літальних апаратів зенітного ракетно – артилерійського дивізіону.

Вказав, що у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено відповідно до якого наказу командира особи, він був призначений на посаду старший по місцю (локації), які повноваження та обов`язки згідно з пунктом наказу він мав та які пункти цього наказу він не виконав та з яких причин. Відсутні докази ознайомлення особи під розпис з таким наказом.

Таким, чином ОСОБА_1 не був на момент події військовою службовою особою та не вчинив жодної дії, котру можна кваліфікувати як бездіяльність. Крім цього, не мав фактичної можливості належно здійснити цілодобовий особистий зоровий контакт з усіма військовослужбовцями підрозділу, тим паче за відсутності днювального та чергового по підрозділу, котрих не призначив командир підрозділу.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, була присутня при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, був повідомлений про розгляд справи Вітовським районним судом Миколаївської області.

Відповідно до статті 268 КУпАП явка особи при розгляді цієї справи не визначена як обов`язкова.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вжити заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

З огляду на вказане, вважаю за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Вивчивши матеріали справи, приходжу до наступного висновку.

Диспозицією частини 2 статті 172-15 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за діяння, передбачене частиною першою, а саме: недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.

Визначення «особливого періоду» передбачено в абзаці 11 статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року №1932-ХІІ, у якому зазначено, що особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-ХІІ, особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Верховний Суд в своєму листі від 13 липня 2018 року № 60-1543/0/2-18 роз`яснив, що особливий період в державі діє і на сьогодні.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України 24 лютого 2022 року був постановлений Указ Президента України від 24 лютого 2022 року за № 64/2022, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні».

Наразі воєнний стан у країні продовжений та є чинним дотепер.

Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

Дослідивши матеріали справи, а саме: витяг з наказу т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 від 01 лютого 2026 року №33 про зарахування до списку особового складу військової частини солдата ОСОБА_1 на посаду начальника 1 радіолокаційної станції батареї перехоплювачів безпілотних літальних апаратів зенітного ракетно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 ; військовий квиток серії НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 виданий 31 січня 2026 року на ім`я ОСОБА_1 ; витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 17 лютого 2026 року № 50 про зарахування до списку особового складу військової частини солдата ОСОБА_2 на посаду оператора 2 відділення радіотехнічної розвідки взводу радіотехнічної розвідки батареї перехоплювачів безпілотних літальних апаратів зенітного ракетно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 ; витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24 лютого 2026 року № 56 про зарахування до списку особового складу військової частини солдата ОСОБА_3 на посаду водія-електрика відділення управління батареї перехоплювачів безпілотних літальних апаратів зенітного ракетно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 ; лікарське свідоцтво про смерть ОСОБА_3 від 20 травня 2026 року № 1480, відповідно до якого причина смерті: розчавлення речовини головного мозку. Багатоуламкові переломи кісток склепіння та основи черепу. Відкрита черепно-мозкова травма; письмові пояснення ОСОБА_1 від 08 червня 2026 року в яких вказав, що у квітні 2026 року він разом з особовим складом взводу радіотехнічної розвідки батареї перехоплювачів безпілотних літальних апаратів та весь особовий склад батареї перехоплювачів безпілотних літальних апаратів зенітного ракетно –артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 прибули до тимчасового місця розташування батареї перехоплювачів безпілотних літальних апаратів зенітного ракетно - артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 з метою розосередження особового складу. На зазначеному місці він за усним наказом тимчасово виконуючого обов`язки командира батареї перехоплювачів безпілотних літальних апаратів зенітного ракетно - артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 лейтенанта ОСОБА_4 визначений був старшим по місцю (локації). Також, усним наказом було покладено обов`язки щодо контролю особового складу, а саме контроль щодо дисципліни особового складу, недопущення нестатутних взаємовідносин між особовим складом, контроль переміщень особового складу, проведення занять з особовим складом, як на старшого у тимчасовому місці розташуванні де проживав особовий склад. Солдати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були його підлеглими (підпорядкованими особовим складом). Так, 19 травня 2026 року після перевірки з ранку особового складу він не виявив порушень або суперечок серед особового складу. Після цього пішов до будівлі №5 де перебував там, займався особистими справами, а саме готував документи для проведення занять. Приблизно о 15-50 годині він вирішив перевірити особовий склад та побачив за будівлею солдата ОСОБА_3 , який був без ознак життя. Після чого одразу здійснив доповідь старшому командуванню, приходжу до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення не підтверджується дослідженими у справі доказами.

У протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено відповідно до якого наказу командира особи, ОСОБА_1 був призначений на посаду старший по місцю (локації), які повноваження та обов`язки згідно з пунктом наказу він мав та які пункти цього наказу він не виконав та з яких причин. Відсутні докази ознайомлення особи під розпис з таким наказом.

ОСОБА_1 не був на момент події військовою службовою особою та не вчинив жодної дії, котру можна кваліфікувати як бездіяльність.

Разом з тим, в порядку визначеному Статутом відразу після події здійснив доповідь старшому командуванню.

За таких обставин слід дійти висновку, що відсутні подія та склад адміністративного правопорушення.

Пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП визначено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ч. 2 ст. 172-15, ст.ст. 283, 284 КпАП України,

П О С Т А Н О В И В :

Провадження у справі щодо притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 172-15 КУпАП, закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена через Вітовський районний суд Миколаївської області до Миколаївського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя В.В.Полішко