Постанова від 23 червня 2026 р. у справі №477/1120/26 — Вітовський районний суд Миколаївської області

ВІТОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/1120/26

Провадження №3/477/518/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 року місто Миколаїв

Суддя Вітовського районного суду Миколаївської області Саукова А. А., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_1 ,

за частиною п`ятою статті 126 КУпАП,

ВСТАНОВИЛА:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 06 травня 2026 року серії ЕПР 1№659121, 06 травня 2026 року о 21.55 годині на трасі М 14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, 164 км, у Миколаївському районі Миколаївської області водій ОСОБА_1 повторно протягом року згідно постанови ЕНА 7150450 від 06.05.2026 року керував транспортним засобом – автомобілем марки Volkswagen Transporter, номерний знак НОМЕР_1 , не маючи права керувати таким транспортним засобом, а саме не отримував посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п.2.1 а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.5 ст.126 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, повідомлявся за адресою, повідомленою ним під час складання протоколу. Крім того, відповідна інформація була розміщена на сайті Вітовського районного суду Миколаївської області у вкладці «Громадянам», в розділі «Список справ призначених до розгляду».

Відповідно до статті 268 КУпАП, присутність особи під час розгляду справ про адміністративне правопорушення, передбачене ст .126 КУпАП, не є обов`язковою.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України», та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

ОСОБА_1 обізнаний, що відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення, який в подальшому передано на розгляд до суду, однак, про стан судового провадження не цікавиться, в судове засідання не з`явився, будь-яких письмових пояснень або заперечень не надав.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, приходжу до наступного.

Згідно до статті 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно вимог статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно статті 252 КУпАП суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

У відповідності до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Стаття 126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, а також відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.

Згідно пункту 2.1а ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідно до положень ч.5 ст.126 КУпАП відповідальність за вказане правопорушення настає за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.

Відповідальність за ч. 2 настає за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Об`єктивна сторона даного правопорушення виражається у керуванні транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, та вчинення такого адміністративного правопорушення повторно.

Таким чином, доказуванню поміж іншим підлягає обставина, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, не маючи такого права.

Разом з тим, відповідно до довідки старшого інспектора відділу адміністративної практики УПП в Миколаївській області, яка долучена до матеріалів справи, ОСОБА_1 отримував (статус – зданий на збереження) посвідчення водія на право керування транспортними засобами НОМЕР_2 від 30.08.2008 року.

Відповідно до пункту 2 «Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 р. № 340 (далі Положення), особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії (далі - посвідчення водія), крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.

Посвідчення водія є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами.

Відповідно до пункту 20 вказаного Положення позбавлення водіїв права на керування транспортними засобами здійснюється відповідно до законодавства.

Посвідчення водія вилучені на підставі рішення суду про позбавлення права на керування транспортними засобами, яке набрало законної сили, зберігаються у територіальному сервісному центрі МВС за місцем проживання осіб, зазначеним у судовому рішенні про позбавлення права на керування транспортними засобами.

Таким чином, з зазначеного вбачається, що посвідчення водія є документом, який підтверджує право особи на керування транспортним засобом. Підставою для позбавлення права керування транспортними засобами є рішення суду, яке набрало законної сили.

Факт порушення ПДР має бути належним чином задокументованим та доведеним належними і допустимими доказами (правова позиція Верховного Суду, викладені у постанові від 15 березня 2019 року у справі № 686/11314/17).

Проте, попри положення статті 251 КУпАП органом, що склав протокол адміністративне правопорушення, належних доказів правопорушення до суду не надано.

Так, відповідно до постанови серії ЕНА №7150450 від 06.05.2026 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, долученої до матеріалів справи, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 126 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн. у зв`язку з керуванням 06 травня 2026 року о 19.35 год. транспортним засобом – автомобілем марки Volkswagen Transporter, номерний знак НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом, а саме не отримував посвідчення водія відповідної категорії.

Разом з тим, в ході розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_1 отримував посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 30.08.2008 року, яке є документом, який підтверджує його право на керування транспортним засобом.

Відомостей щодо позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами матеріали справи не містять.

Також суд зазначає, що відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, передбачена диспозицією іншої частини статті 126 КУпАП, а саме частиною четвертою.

Крім того, суд звертає увагу, що в обгрунтування повторного вчинення ОСОБА_1 протягом року правопорушення, передбаченого частиною другою статті 126 КУпАП, у протоколі серії ЕПР 1 №659121 від 06.05.2026 року зазначено постанову серії ЕНА №7150450 від 06.05.2026 року. Разом з тим, з зазначеної постанови вбачається, що часом її винесення є 06.05.2026 року о 21:21 год. В той же час, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, який перебуває на розгляді суду, часом вчинення ОСОБА_1 правопорушення за ч.5 ст.126 КУпАП є 06.05.2026 року о 21:55 год., тобто через 34 хв. після складення постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП, що виключає повторність, оскільки постанова серії ЕНА №7150450 не набрала законної сили.

Указані вище недоліки не дають суду можливості встановити обставини передбачені статтею 280 КУпАП, зокрема, щодо того, чи було вчинено ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене частиною п`ятою статті 126 КУпАП, чи винувата дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові у справі №463/1352/16-а від 08 липня 2020 року у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Тобто, недоведеність вини прирівнюється до невинуватості особи.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі відносно ОСОБА_1 у зв`язку з недоведеністю його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 126 КУпАП

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись статтями 247, 283, 284, 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИЛА:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 126 КУпАП, закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП, через відсутність події і складу цього адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду через Вітовський районний суд Миколаївської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя А.А. Саукова