Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №467/897/26 — Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/897/26

3/467/250/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2026 року суддя Арбузинського районного суду Миколаївської області Явіца І.В.,з участю секретаря судового засідання – Рожкової Т.М., розглянувши матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

До Арбузинського районного суду Миколаївської області надійшов протокол ЕПР1 № 687216 від 08 червня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Зокрема, із нього вбачається, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Део Сенс, державний номер НОМЕР_1 , рухаючись по другорядній дорозі із с-ща Арбузинка, не надала перевагу в русі автомобілю Мерседес, державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався в напрямку м. Первомайськ, внаслідок чого допустила зіткнення із ним.

В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, а ОСОБА_1 отримала незначні тілесні ушкодження.

Тим самим, ОСОБА_1 порушила вимоги п. 16.11 ПДР і її кваліфіковані за ст. 124 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явилась, про його дату, час і місце була повідомлена належно.

Так само в судове засідання не з`явився і ОСОБА_3 , викликався у нього шляхом направлення судової повістки за адресою, що наявна у матеріалах справи.

Проте, згідно положень ст. 268 КУпАП неявка учасників справи в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи.

Тому вивчивши матеріали справи, суд вважає, що ця справа підлягає закриттю у порядку ст. 253 КУпАП.

Оскільки у ній наявна інформація про перелом ребра у водія ОСОБА_1 , який мав місце внаслідок події, що, у свою чергу, вказує на наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України.

Зокрема, відповідальність за якою настає у разі порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

У свою чергу, відповідно до п. 2.2 правил судово – медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, що затверджені наказом МОЗ від 17 січня 1995 року №6 ознаками ушкодження середньої тяжкості є : а) відсутність небезпеки для життя; б) відсутність наслідків, що викладені в п.2.1.1. цих Правил; в) тривалий розлад здоров`я; г) стійка втрата працездатності менш ніж на третину.

При цьому, тривалим належить вважати розлад здоров`я строком понад 3 тижні (більш як 21 день).

А під стійкою втратою працездатності менш як на одну третину належить розуміти втрату загальної працездатності

від 10% до 33%.

Тож, ураховуючи, що ОСОБА_1 ще продовжує лікування, у т.ч й з діагнозом перелом 7 ребра зліва, і що подія мала місце ще 28 травня 2026 року, є очевидні підстави вважати, що ступінь тяжкості отриманих нею тілесних ушкоджень слід визначити виключно експерту.

Водночас, подія мала місце за мов порушення ПДР України обома учасниками, тоді як суд не може установити наявність/відсутність причинного зв`язку між порушеннями, що були допущені кожним із водіїв, та наслідками, що настали, у межах цього провадження.

За такого, суд вважає передчасним висновок слідчого СВ ВП № 3 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області про відсутність підстав для реєстрації даного факту у ЄРДР як кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Так як отримання учасником/учасниками ДТП тілесних ушкоджень, які відносяться до середньої тяжкості чи тяжких тілесних ушкоджень, за певних обставин може мати наслідком кримінальну відповідальність, передбачену ст. 286 КК України.

Оскільки у цій справі наявна інформація про отримання ОСОБА_1 тілесних ушкоджень у виді забою грудної клітини та перелому ребра, слідчий повинен був забезпечити внесення відповідних відомостей про подію до ЄРДР з кваліфікацією за ст. 286 КК і розпочати досудове розслідування, в межах якого ухвалити рішення у виді постанови про призначення судово-медичної експертизи, так як він не є особою, уповноваженою і компетентною визначати ступінь тяжкості тілесних ушкоджень.

За імперативною нормою п. 2 ч. 2 ст. 242 КПК України слідчий або прокурор зобов`язані забезпечити проведення експертизи щодо встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень.

Із чого очевидно слідує, що слідчий не вправі самостійно визначати ступінь тяжкості тілесних ушкоджень.

Так само, ступінь тяжкості тілесних ушкоджень не може визначати й суд в силу законодавчо окресленого кола його повноважень та одночасної відсутності спеціальних знань.

Тобто, визначати ступінь тяжкості тілесних ушкоджень може виключно судовий експерт і вирішення цього питання не віднесено ні до компетенції слідчого/прокурора, ні до компетенції суду.

Таким чином, визначення тяжкості тілесних ушкоджень має бути проведено експертом в межах досудового розслідування, яке відповідно до ст. 214 КПК України розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що мають забезпечити слідчий або прокурор.

Суд, у свою чергу, вказує, що відповідно до ч. 2 ст. 9 КУпАП адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

А згідно ст. 253 КУпАП якщо при розгляді справи орган (посадова особа) прийде до висновку, що в порушенні є ознаки кримінального правопорушення, він передає матеріали прокурору або органу досудового розслідування.

Оскільки з матеріалів справи вбачаються ознаки кримінального правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту, справа підлягає передачі до органу досудового розслідування для вирішення питання про внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Відповідно до положень ч.2 ст. 284 КУпАП постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, провадження по даній справі підлягає закриттю на підставі ч.2 ст. 284 КУпАП у зв`язку з передачею матеріалів органу досудового розслідування.

При цьому, слід звернути увагу, що передаючи справу органу досудового розслідування, суддя заздалегідь не вирішує питання про доведеність вини учасників дорожньо-транспортної пригоди у вчиненні кримінально караного діяння, а також про правову кваліфікацію їх діянь, оскільки з`ясування всіх обставин у справі, зокрема, щодо наявності умислу, вини, причинно-наслідкового зв`язку між порушенням учасниками дорожнього руху вимог правил дорожнього руху та наслідками які настали, а також надання правильної кваліфікації дій можливо лише на підставі оцінки доказів, які можуть бути отримані процесуальним шляхом в ході проведення досудового розслідування.

Отже, у відповідності до вимог ст. 253, 284 КУпАП, провадження у справі щодо ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП належить закрити, а матеріали направити органу досудового розслідування для прийняття рішення відповідно до ст. 214 КПК України.

Керуючись ст. 9 ст. 124, ст. 253, ст. 278, ст. 283, ст. 284 КУпАП суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП – закрити на підставі ч.2 ст. 284 цього ж Кодексу.

Матеріали справи про адміністративне правопорушення - передати до ВП № 3 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області для вирішення питання про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Постанова може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом 10 днів з дня її винесення.

Суддя Ірина Явіца