Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №545/1998/25 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року

м. Київ

справа № 545/1998/25

провадження № 61-5010св26

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Сердюка В. В. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

заявник - приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник Володимир Леонідович,

стягувач - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи:ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в особі законного представника ОСОБА_6 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Чумак Роман Васильович, на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 06 квітня 2026 року у складі колегії суддів Карпушина Г. Л., Бутенко С. Б., Обідіної О. І.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст вимог заяви

У травні 2025 року приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області (далі - приватний виконавець) Скрипник В. Л. звернувся до суду із заявою, в якій просив замінити вибулу сторону виконавчого провадження правонаступниками, а саме боржника ОСОБА_2 на його правонаступників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Заява мотивована тим, що у приватного виконавця на виконанні перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1, відкрите постановою від 08 вересня 2023 року, з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М. А. за реєстровим № 490, яким передбачено стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 невиплачених у строк на підставі договору позики

від 23 травня 2018 року грошових коштів у розмірі 65 250 000,00 грн. Додатково стягнуто витрати за вчинення виконавчого напису в сумі 1 700,00 грн.

Вказує, що 28 листопада 2024 року на підставі витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть підтверджено, що боржник за виконавчим провадженням ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Закон України «Про виконавче провадження» передбачає обов`язок виконавця зупинити виконавче провадження та вирішити питання про залучення правонаступників, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво.

28 листопада 2024 року на адресу приватного виконавця надійшла заява

від представника стягувача з проханням провести процедуру заміни сторони виконавчого провадження відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Полтавський районний суд Полтавської області від 25 грудня 2025 року

у задоволенні заяви приватного виконавця Скрипника В. Л. про заміну сторони виконавчого провадження правонаступником - відмовив.

Суд першої інстанції, дослідивши та оцінивши надані докази у їх сукупності, а також обставини, встановлені судами під час розгляду справ № 638/20080/21 та

№ 554/11260/21, враховуючи не надання суду оригіналів договору позики від 23 травня 2018 року та виконавчого напису від 26 червня 2020 року, та той факт, що договір позики натепер є предметом перевірки в рамках кримінального провадження, дійшов висновку, що заявник не довів укладення договору позики грошових коштів від 23 травня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зважаючи на те, що неукладений договір не може створювати юридичних наслідків, не доведеним є і правонаступництво обов`язку щодо повернення боргу за таким договором спадкоємцями ОСОБА_2 , а тому заява про заміну сторони виконавчого провадження є передчасною та задоволенню не підлягає.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шершень Ю. С., оскаржив її в апеляційному порядку.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції від представника ОСОБА_1 адвоката Шершня Ю. С. надійшло клопотання про зупинення провадження в справі.

Клопотання мотивовано тим, що на розгляді у Шевченківському районному суді

міста Полтави перебуває справа № 554/10814/25 за позовом ОСОБА_2

до ОСОБА_1 , треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник В. Л., ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , яка діє

в інтересах малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Зазначав, що виконавчий напис від 26 червня 2020 року № 490 є підставою для виконавчого провадження № НОМЕР_1, в якому приватний виконавець Скрипник В. Л. просить замінити сторону боржника. Враховуючи те, що у справі № 554/10814/25 вирішується питання законності виконавчого напису нотаріуса, на якому ґрунтується виконавче провадження № НОМЕР_1, заявник просив зупинити розгляд цієї справи до ухвалення рішення у справі № 554/10814/25.

Полтавський апеляційний суд ухвалою від 06 квітня 2026 року задовольнив клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Шершня Ю. С. про зупинення провадження у справі.

Зупинив провадження у справі за заявою приватного виконавця Скрипника В. Л., заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в особі законного представника ОСОБА_6 , ОСОБА_5 в особі законного представника ОСОБА_6 , про заміну сторони виконавчого провадження правонаступником, до набрання законної сили рішенням у цивільній справі № 554/10814/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник В. Л., ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , яка діє в інтересах малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Апеляційний суд керувався тим, що у справі № 554/10814/25, яка перебуває на розгляді у Шевченківському районному суді міста Полтави, вирішується питання щодо законності виконаного напису нотаріуса, на підставі якого відкрито виконавче провадження, а у цій справі вирішується питання про заміну боржника

у виконавчому провадженні, та дійшов висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням суду

у справі № 554/10814/25.

Короткий зміст вимог і доводів касаційної скарги

15 квітня 2026 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Чумак Р. В., через підсистему «Електронний суд», звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 06 квітня 2026 року у цій справі, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Полтавського апеляційного суду від 06 квітня 2026 року та направити справу до апеляційного суду для продовження її розгляду.

На переконання заявниці, наявність справи № 554/10814/25, а так само як і факт не прийняття рішення і не набрання ним законної сили у межах справи № 554/10814/25, не може бути перешкодою для розгляду цієї справи, оскільки зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом розгляду.

Провадження у суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 23 червня 2026 року відкрив касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 06 квітня 2026 року.

У липні 2026 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу не подано.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до копії договору позики грошових коштів від 23 травня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , позикодавець передав

у власність позичальнику, а позичальник прийняв у власність від позикодавця грошові кошти в сумі 65 250 000,00 грн, що сторони домовились рахувати як еквівалент 2 500 00,00 доларів США, та зобов`язувався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у строк до 20 липня 2018 року.

Згідно з копією виконавчого напису № 490, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 , запропоновано звернути стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 невиплачених у строк на підставі договору позики від 23 травня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гречаною Р. Т., реєстровий

№ 19, грошові кошти у розмірі 65 250 00,00 грн та додатково стягнути витрати на вчинення виконавчого напису у сумі 1 700,00 грн. Виконавчий напис нотаріуса вчинено 26 червня 2020 року.

Відповідно до копії постанови про відкриття провадження ВП № НОМЕР_1

від 08 вересня 2023 року приватним виконавцем Скрипником В. Л. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису № 490 від 26 червня 2020 року.

Згідно з копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть від 28 листопада 2024 року № 00048200467 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складено актовий запис від 20 червня 2018 року № 9386.

Відповідно до копії витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 28 листопада 2024 року № 00048200414 матір`ю ОСОБА_2 є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 1, а. с. 40-42).

Згідно з копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб від 28 листопада 2024 року № 00048200499 зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (т. 1, а. с. 43-45).

Відповідно до копії витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 28 листопада 2024 року № 00048200611

ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис від 03 лютого 2018 року № 00137364244. Записом № 1 від 03 лютого 2018 року прізвище « ОСОБА_4 » було змінено на « ОСОБА_4 » (т. 1, а. с. 46-50).

Відповідно до копії витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 28 листопада 2024 року № 00048200583

ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , актовий запис від 13 жовтня 2012 року № 00083014569. Записом № 1 від 13 жовтня 2012 року прізвище « ОСОБА_4 » змінено на « ОСОБА_4 » (т. 1, а. с. 51-54).

Згідно з копією висновку експерта за результатами проведення почеркознавчої експертизи від 12 листопада 2021 року № 214/11-2021 підпис від імені «Позичальника» ОСОБА_2 , зображення якого міститься у відповідній графі наданої на дослідження електрофотографічної копії договору позики грошових коштів від 23 травня 2018 року, який укладено між «Позикодавцем» ОСОБА_1 та «Позичальником» ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гречаною Р. Т., зареєстрованого в реєстрі за № 19, виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою з наслідування справжнього підпису ОСОБА_2 (т. 1, а. с. 92-98).

Як вбачається з копії витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань

від 11 листопада 2022 року внесено відомості за частиною третьою статті

358 КК України, , оскільки 10 листопада 2022 року до Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області надійшла заява від ОСОБА_2 , в якій повідомила, що невідомою особою в акті приймання-передавання частки було підроблено підпис її померлого чоловіка ОСОБА_2 (т. 1, а. с. 99).

З матеріалів спадкової справи № 328/2018, заведеної до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , вбачається, що ОСОБА_2 прийняла спадщину за заявою від 13 грудня 2018 року (т. 2, а. с. 10), ОСОБА_6 прийняла спадщину для своїх малолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 за заявою від 23 червня 2018 року (т. 2, а. с. 12), ОСОБА_3 (мати померлого) прийняла спадщину за заявою від 05 липня 2018 року (т. 2, а. с.16).

Згідно з претензією кредитора до спадкоємців боржника ОСОБА_1

12 грудня 2018 року повідомив Восьму харківську державну нотаріальну контору про наявність його претензій як кредитора до спадкоємців боржника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дата смерті боржника -

ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді грошових коштів у сумі 65 250 000,00 грн,

що в еквіваленті на дату передачі ОСОБА_2 складало 2 500 000,00 доларів США, за договором позики від 23 травня 2018 року, зареєстрованого в реєстрі за № 19, посвідченого приватним нотаріусом Гречаною Р. Т. (т. 2, а. с. 101).

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 03 грудня

2025 року зобов`язано приватного виконавця Скрипника В. Л. надати для огляду в судовому засіданні оригінали письмових доказів, а саме: договір позики коштів від 23 травня 2018 року, що укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з виконавчим написом.

На виконання ухвали суду ОСОБА_13 надано відповідь про неможливість надання витребуваних доказів, оскільки на виконання ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави слідчим СВ ВП № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області були вилучені з матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_1 оригінали договору позики грошових коштів серія НМТ № 847011 від 23 травня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гречаною Р. Т., та виконавчого напису № 490, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М. А. від 26 червня 2020 року.

До відповіді долучено копію ухвали слідчого судді від 09 квітня 2024 року, відповідно до якої надано дозвіл слідчим на доступ та вилучення оригіналів матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_1, а саме договору позики грошових коштів від 23 травня 2018 року та виконавчого напису від 26 червня 2020 року в рамках кримінального провадження за ознаками складу злочину передбаченого частиною другою статті 358 КК України. Також долучено копії протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 19 квітня 2024 року та Акт № 1 за ВП № НОМЕР_1 про вилучення документів виконавчого провадження

від 19 квітня 2024 року, з яких вбачається, що зазначений договір та виконавчий напис вилучено слідчим.

У справі № 638/20080/21:

у грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в особі законного представника ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором позики та звернення стягнення на майно;

заочним рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 13 липня 2022 року позов задоволено;

постановою Полтавського апеляційного суду від 15 липня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - Чумака Р. В. задоволено. Заочне рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 13 липня 2022 року скасовано і ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову;

за повідомленнями приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гречаної Р. Т. від 19 липня 2022 року і від 13 березня 2024 року нею договір позики між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не посвідчувався, натомість посвідчувався договір позики між іншими суб`єктами 23 травня 2018 року, за реєстровим № 511 (т. 1, а. с. 159, т. 2, а. с. 133). За відповіддю на скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Чумака Р. В. управлінням нотаріату Міністерства юстиції України повідомлено, що договір позики грошових коштів від 23 травня 2018 року за реєстровим № 19 між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 приватний нотаріус Гречана Р. Т. не посвідчувала, свій підпис та печатку, як повідомляє нотаріус, на вказаному договорі вона не проставляла (т. 2, а. с 171);

апеляційний суд встановив, що доводи позивача про боргові зобов`язання відповідачів ґрунтуються не на оригіналі боргового зобов`язання, а на копії. Врахувавши категоричне заперечення відповідачами факту укладення договору позики та неспростування позивачем зазначених заперечень шляхом ненадання до суду доказів про те, що договір, який надав позивач, нотаріально не посвідчувався, суд дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки відповідно до частини другої статті 1047 ЦК України на підтвердження укладеного договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми, а не її копія чи документ, виготовлений за допомогою технічних засобів;

постановою Верховного Суду від 08 травня 2025 року (провадження № 61-11627св24) у справі касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Чумак Р. В. , залишено без задоволення.

У справі № 554/11260/21:

ОСОБА_2 звернулася до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики грошових коштів;

рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 13 вересня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики грошових коштів задоволено. Визнано недійсним договір позики грошових коштів від 23 травня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гречаною Р.Т. та зареєстрований в реєстрі за № 19;

постановою Полтавського апеляційного суду від 12 березня 2024 року рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 13 вересня 2023 року і додаткове рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 16 жовтня 2023 року скасовано та ухвалене нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики грошових коштів відмовлено;

постановою Верховного Суду від 05 березня 2025 року (провадження № 61-5526св24) постанову Полтавського апеляційного суду від 12 березня 2024 року змінено, викладено її мотивувальну частину в редакції постанови Верховного Суду.

Шевченківський районний суд міста Полтави розглянув справу № 554/10814/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, рішенням суду першої інстанції від 26 червня 2026 року у позові відмовлено.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту першого частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Згідно з частиною п`ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» в разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції.

Відповідно до положень пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

У справі, яка переглядається, приватний виконавець просив замінити стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса, яким передбачено стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 невиплачених у строк на підставі договору позики грошових коштів у розмірі 65 250 000,00 грн.

У справі № 638/20080/21 Верховний Суд у постанові від 08 травня 2025 року, залишаючи без змін постанову Полтавського апеляційного суду від 15 липня 2024 року, якою заочне рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 13 липня 2022 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в особі законного представника ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором позики та звернення стягнення на майно, - скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову, погодився з висновком апеляційного суду про те, що доводи позивача про боргові зобов`язання відповідачів ґрунтуються не на оригіналі боргового зобов`язання, а на копії договору. Врахувавши категоричне заперечення відповідачами факту укладення договору позики та неспростування позивачем зазначених заперечень шляхом ненадання до суду доказів про те, що договір, який надав позивач, нотаріально не посвідчувався, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки відповідно до частини другої статті 1047 ЦК України на підтвердження укладеного договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми, а не її копія чи документ, виготовлений за допомогою технічних засобів.

У справі постанові від 05 березня 2025 року № 554/11260/21 (провадження № 61-5526св24) Верховний Суд, змінюючи постанову Полтавського апеляційного суду від 12 березня 2024 року та викладаючи її мотивувальну частину в редакції цієї постанови, керувався тим, що апеляційний суд не врахував, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним; у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність договору у мотивувальній частині судового рішення; належним способом захисту спадкоємця, який вважає договір позики неукладеним, є визнання обов`язку боржника за договором позики відсутнім; позивач (спадкоємець померлого позичальника) позовні вимоги щодо визнання обов`язку боржника за спірним договором позики відсутнім не заявляла; за таких обставин позовна вимога про визнання недійсним договору позики є неналежною, оскільки не призведе до відновлення порушених прав позивача.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16 виснував, що вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження здійснюється судом з урахуванням положень статей 74-79, 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за перевірки та надання оцінки доказам, наданим в обґрунтування відповідної заяви, зокрема, їх достовірності та достатності для висновків про фактичний перехід прав та обов`язків сторони виконавчого провадження до іншої особи на підставі правочину, якому має бути надана оцінка на предмет нікчемності, тобто недійсності в силу положень закону. При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду такої заяви, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у здійсненні заміни сторони процесу правонаступником, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Наслідком закінчення виконавчого провадження є те, що виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених Законом про виконавче провадження (абзац другий частини першої статті 40 цього Закону). Цим Законом передбачена можливість відновлення виконавчого провадження. Так, згідно із частиною першою статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі, якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду з визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи. Зупинення провадження у справі не повинне розглядатися як невиправдане затягування строків розгляду справи і застосовується лише за обставин, визначених процесуальним законом.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 6 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Зазначений правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 серпня 2023 року у справі № 990/24/23 (провадження № 11 -100заі23).

У постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 01 березня 2024 року у справі № 910/17615/20 вказано, що: по-перше, провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього; по-друге, під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо; по-третє, обов`язкова пов`язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення.

Таким чином, суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати: чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи з вказівкою на обставини, які встановлюються судом в іншій справі (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 357/10397/19 (провадження № 61 -5752сво21).

Подібні висновки про застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 16 квітня 2026 року у справі № 947/39698/21 (провадження № 61-16566св25).

За інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДР), яка є у вільному доступі, вбачається, що Шевченківський районний суд міста Полтави рішенням від 26 червня 2026 року відмовив у позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний виконавець Скрипник В. Л., ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , яка діє в інтересах малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

За наведених обставин, враховуючи що предметом розгляду справи, яка переглядається, є заява приватного виконавця про заміну стягувача у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса, та зважаючи на те, що у справі № 554/10814/25, яка перебувала на розгляді у Шевченківському районному суді міста Полтави, уже вирішено питання щодо законності спірного виконавчого напису, суд апеляційної інстанції на час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції в ухвалі від 06 квітня 2026 року дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі, яка переглядається, до набрання законної сили рішенням суду у справі № 554/10814/25.

Крім того, зважаючи на те, що питання законності виконавчого напису вирішено судом першої інстанції, однак на час касаційного перегляду ухвали Полтавського апеляційного суду від 06 квітня 2026 року в ЄДР відсутня інформація про набрання рішенням місцевого суду законної сили, заміна сторони виконавчого провадження у справі, яка переглядається, може призвести до негативних наслідків для спадкоємців, подальшого примусового виконання спірного виконавчого напису нотаріуса та безпідставного стягнення грошових коштів зі спадкоємців.

Отже, колегія суддів Верховного Суду доходить висновку, що апеляційний суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права та обґрунтовано виснував про зупинення провадження у справі, яка переглядається.

Враховуючи вимоги статті 400 ЦПК України щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції, у Верховного Суду відсутні підстави для перегляду оскаржених судових рішень. Передбачених частиною третьою статті 400 ЦПК України підстав для виходу за межі доводів та вимог касаційних скарг Верховний Суд не встановив.

За наведених обставин касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення,

а ухвала апеляційного суду - залишенню без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

За правилами частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги про неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права є безпідставними, не спростовують висновків апеляційного суду та не дають підстав для скасування оскаржуваної ухвали.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування судового рішення, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Чумак Роман Васильович, залишити без задоволення.

Ухвалу Полтавського апеляційного суду від 06 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Сердюк

В. В. Шипович