Вирок від 05 серпня 2026 р. у справі №135/1304/26 — Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/1304/26

Провадження № 1-кп/135/185/26

ВИРОК

іменем України

06.08.2026 м. Ладижин

Ладижинський міський суд Вінницької області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , розглянувши у спрощеному провадженні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026025240000047 від 18 липня 2026 року щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Ладижин Гайсинського району Вінницької області, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, непрацюючої, з середньою освітою, незаміжньої, згідно зі статтею 89 Кримінального кодексу України раніше не судимої,

обвинуваченої у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною першою статті 309 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 , діючи умисно, незаконно, без мети збуту, придбала і зберігала психотропну речовину, обіг якої заборонено, – PVP, за таких обставин.

18 липня 2026 року в обідню пору доби (точного часу досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_2 , прогулюючись по лісі в селі Дмитренки Гайсинського району Вінницької області, на землі біля лавки помітила скляну трубку, на стінках якої міститься нашарування речовини темного кольору та паперовий згорток і прозорий поліетиленовий пакет із застібкою. Піднявши та розкривши даний поліетиленовий прозорий пакет та паперовий згорток, ОСОБА_2 виявила, що в ньому знаходиться кристалічна речовина.

Згідно з висновком експертного дослідження № СЕ-19/102-26/14961-НЗПРАП від 28 липня 2026 року, вказана речовина є психотропною речовиною, обіг якої заборонено, – PVP, масою 0,6209 г.

Після цього ОСОБА_2 помістила зазначену психотропну речовину до пачки із під сигарет «SOBRANIE», і таким чином незаконно, для власного вживання, без мети збуту, придбала психотропну речовину – PVP, яку зберігала при собі для особистого вживання без мети збуту до 18 год 52 хв 18 липня 2026 року.

У зазначений час і дату ОСОБА_2 , перебуваючи на вулиці Хлібозаводська у місті Ладижин Гайсинського району Вінницької області, була зупинена працівниками відділення поліції № 3 Гайсинського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області для перевірки документів. Під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_2 повідомила, що має при собі психотропну речовину, обіг якої заборонено, та добровільно видала її.

Під час проведення огляду місця події 18 липня 2026 року у проміжку часу з 20 години 41 хвилини до 20 години 51 хвилини дізнавачем сектору дізнання відділення поліції № 3 Гайсинського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області було виявлено та вилучено у ОСОБА_2 вказану психотропну речовину.

Дії ОСОБА_2 утворюють склад кримінального проступку, передбаченого частиною першою статті 309 Кримінального кодексу України, – незаконне придбання та зберігання психотропних речовин без мети збуту.

Частинами другою та третьою статті 381 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.

У обвинувальному акті прокурор виклав клопотання, у якому зазначив, що враховуючи повне визнання обвинуваченою своєї вини, неоспорювання нею обставин, встановлених під час дізнання, а також її згоду на розгляд обвинувального акта за її відсутності, прокурор просить суд, відповідно до частини першої статті 302 Кримінального процесуального кодексу України, розглянути кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною першою статті 309 Кримінального кодексу України, у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

До обвинувального акта долучено письмову заяву обвинуваченої ОСОБА_2 , складену за участю захисника ОСОБА_3 , у якій ОСОБА_2 зазначає, що повністю визнає свою вину у вчиненні кримінального проступку, погоджується з обставинами, встановленими під час досудового розслідування.

Крім того, у цій заяві обвинувачена підтвердила, що їй роз`яснено та зрозуміло зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також те, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку вона буде позбавлена права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав, пов`язаних із розглядом провадження за її відсутності, недослідженням доказів у судовому засіданні або з метою заперечення встановлених під час дізнання обставин. У цій самій заяві захисник підтвердила добровільність визнання обвинуваченою своєї вини, її згоду з установленими у ході досудового розслідування обставинами та згоду на розгляд обвинувального акта без її участі.

Судом, шляхом дослідження вказаних письмових заяв, встановлено, що сторони обізнані зі своїми процесуальними правами, правильно розуміють зміст поданих заяв, відсутні будь-які сумніви щодо добровільності та правдивості їх позиції.

Відповідно до частин другої та третьої статті 382 Кримінального процесуального кодексу України, вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, вона подала письмову заяву, в якій зазначає, що не оспорює встановлені під час дізнання обставини та згідна з розглядом обвинувального акта у спрощеному порядку без її участі, суд не має сумнівів у добровільності такої позиції обвинуваченої, суд дійшов висновку про можливість розгляду обвинувального акта в порядку, визначеному статтями 381–382 Кримінального процесуального кодексу України.

Водночас згідно з частиною четвертою статті 107 Кримінального процесуального кодексу України, у разі здійснення судового провадження за відсутності учасників провадження фіксування процесуальних дій за допомогою технічних засобів не проводиться.

Органом досудового розслідування встановлено обставини вчинення кримінального правопорушення, які відповідають тим обставинам, що встановлені судом.

У поданій заяві ОСОБА_2 не оспорює зазначені обставини, визнає, що вони встановлені органом досудового розслідування, а також підтверджує своє повне визнання вини у вчиненні кримінального проступку. Її позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.

Отже, суд вважає доведеним, що ОСОБА_2 незаконно придбала та зберігала психотропну речовину без мети збуту, у зв`язку з чим її дії кваліфікує за частиною першою статті 309 Кримінального кодексу України.

Призначаючи ОСОБА_2 покарання, суд керується статтею 65 Кримінального кодексу України, відповідно до якої особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, призначається покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Вчинене ОСОБА_2 кримінальне правопорушення відповідно до статті 12 КК України відноситься до категорії кримінальних проступків.

Оцінюючи ступінь тяжкості вчиненого, суд бере до уваги характер кримінального правопорушення, який полягає у незаконному придбанні та зберіганні психотропної речовини без мети збуту для власного вживання, що за своїм змістом не пов`язане з обігом психотропних речовин серед невизначеного кола осіб, а обмежується особою обвинуваченої. Суд, оцінюючи тривалість протиправної поведінки, виходить з того, що незаконне зберігання психотропної речовини мало місце впродовж одного дня - 18 липня 2026 року, тобто носило нетривалий характер.

Оцінюючи особу обвинуваченого, суд враховує, що ОСОБА_2 відповідно до статті 89 КК України є такою, що не має судимості, за місцем її проживання відомості негативного характеру відсутні. Вона офіційно не працевлаштована, незаміжня, на утриманні дітей або інших непрацездатних осіб не має. На обліку у лікаря?психіатра та лікаря?нарколога не перебуває, у зв`язку із чим відсутні сумніви в її осудності. Має постійне місце проживання, що створює умови для здійснення контролю уповноваженим органом з питань пробації. Суд також враховує вік обвинуваченої та стан її здоров`я.

До обставин, що пом`якшують покарання, суд відносить щире каяття ОСОБА_2 , яке підтверджується повним визнанням вини у вчиненні кримінального проступку та погодженням із обставинами, встановленими під час досудового розслідування. Такі дії характеризують ставлення обвинуваченої до вчиненого як критичне та розкаюване, що відповідає змісту щирого каяття як пом`якшуючої обставини. Обставин, що обтяжують покарання, не встановлено.

Відповідно до частини другої статті 65 КК України, більш суворий вид покарання призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Санкція частини першої статті 309 КК України передбачає альтернативні види покарання: штраф від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, виправні роботи на строк до двох років, пробаційний нагляд на строк до п`яти років або обмеження волі на той самий строк. Оцінюючи можливість призначення більш м`яких порівняно з обмеженням волі видів покарання, суд враховує, що ОСОБА_2 не працює і не має постійного джерела доходу, у зв`язку з чим призначення покарання у виді штрафу не досягне мети покарання, передбаченої статтею 50 КК України. Водночас застосування пробаційного нагляду дає змогу забезпечити контроль за поведінкою засудженої без її ізоляції від суспільства, використати наглядові та соціально-виховні заходи, спрямовані на її виправлення, а також зобов`язати засуджену періодично з`являтися до органу пробації, що створює умови для превентивного впливу.

Призначаючи строк пробаційного нагляду, суд враховує те, що обвинувачена згідно зі ст. 89 КК України раніше не судима, ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, наявність пом`якшуючих та відсутність обтяжуючих обставин, щире каяття, а також відсутність матеріалів компрометуючого характеру за місцем проживання обвинуваченої.

З огляду на це суд вважає за доцільне призначити пробаційний нагляд строком один рік як покарання, необхідне й достатнє для виправлення ОСОБА_2 та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Згідно з частиною другою статті 59-1 КК України, суд покладає на засудженого до пробаційного нагляду такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Ці обов`язки є обов`язковими при призначенні пробаційного нагляду та мають на меті забезпечити контроль за поведінкою засудженої без надмірного обмеження її прав.

Враховуючи всі наведені обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку, що призначення ОСОБА_2 покарання у виді пробаційного нагляду строком один рік з покладенням обов`язків, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 59-1 КК України, відповідає принципам законності, справедливості, індивідуалізації та гуманізму, передбаченим статтею 65 КК України, та є необхідним і достатнім для виправлення засудженої і запобігання вчиненню нею нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов у межах цього кримінального провадження не заявлявся.

Запобіжний захід щодо обвинуваченої в цьому кримінальному провадженні не застосовувався, підстав для його обрання під час ухвалення вироку судом не встановлено.

Відповідно до частини третьої статті 174 Кримінального процесуального кодексу України суд одночасно з ухваленням вироку вирішує питання щодо речових доказів та арештованого майна. Ураховуючи це, арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ладижинського міського суду Вінницької області від 22 липня 2026 року на речові докази у цьому кримінальному провадженні, підлягає скасуванню.

Питання щодо речових доказів слід вирішити відповідно до положень статті 100 Кримінального процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 124 Кримінального процесуального кодексу України процесуальні витрати, пов`язані з проведенням судової експертизи матеріалів, речовин та виробів № СЕ-19/102-26/14961-НЗПРАП від 28 липня 2026 року, у сумі 4 813 гривень 60 копійок підлягають стягненню з обвинуваченої на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись статтями 368, 373–376, 381, 382 Кримінального процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_2 винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною першою статті 309 Кримінального кодексу України, та призначити їй покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік.

На підставі пунктів 1, 2, 3 ч. 2 ст. 59-1 КК України покласти на засуджену ОСОБА_2 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Строк покарання у виді пробаційного нагляду засудженій ОСОБА_2 обчислювати з дня постановки її на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати, пов`язані з проведенням судової експертизи матеріалів, речовин та виробів № СЕ-19/102-26/14961-НЗПРАП від 28 липня 2026 року, у розмірі 4 813 (чотири тисячі вісімсот тринадцять) гривень 60 копійок.

Речові докази після набрання вироком суду законної сили: психотропну речовину, обіг якої заборонено – PVP, масою 0,6209 г, поміщену до спеціального пакету сейф-пакету № 5692084, який знаходиться в кімнаті зберігання речових доказів ВП № 3 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області, – знищити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ладижинського міського суду Вінницької області від 22 липня 2026 року, на зазначену психотропну речовину.

Відповідно до частини першої статті 394 Кримінального процесуального кодексу України, вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження відповідно до статей 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Ладижинський міський суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня отримання копії судового рішення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку, ухваленого за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку, надіслати учасникам судового провадження не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення.

Суддя