Рішення від 04 серпня 2026 р. у справі №128/3313/25 — Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/3313/25

РІШЕННЯ

Іменем України

05.08.2026 м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області у складі:

головуючої - судді Саєнко О.Б., при секретарі – Гринаковській А.Г.,

без участі сторін та їх представників,

розглянувши в підготовчому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «про визнання права власності в порядку спадкування за законом», -

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Вінницького районного суду Вінницької області з вищевказаною позовною заявою, яку обґрунтувала тим, що 20.02.1956 між її батьками, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , було укладено шлюб, який було припинено ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок смерті батька.

Вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мама - ОСОБА_5 , яка на момент смерті проживала у житловому будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 (надалі - житловий будинок) та після її смерті відкрилась спадщина, у зв`язку із чим позивач у визначений законом строк подачі заяви про прийняття спадщини звернулась до нотаріуса і Гречко Ж.Б., державним нотаріусом Вінницької районної державної нотаріальної контори була заведена спадкова справа № 411/2022.

Позивач зазначає, що спадкоємцями є вона і її рідна сестра відповідач ОСОБА_2 , інших спадкоємців першої черги або тих, які б мали б право на обов`язкову частку в спадщині немає. Так, в порядку спадкування, позивач успадкувала земельну ділянку площею 0,2530 га розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0520655900:02:009:1561, земельну ділянку площею 0,1197 га розташованою за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 0520655900:02:009:1562 та земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 2,6152 га. розташованою за адресою: Вінницька область, Вінницький район, Стрижавська селищна рада, кадастровий номер 0520655900:07:002:0310.

Також вказує, що окрім земельних ділянок до спадкової маси майна входить житловий будинок, який в цілому складається з житлового будинку літ. «А», прибудови «а», ганок з козирком, гаража, сараю, літньої кухні «Б», сараю «б», літньої кухні «В», погрібу «п/В», літньої кухні «в», ганок з козирком, вбиральні «Г», бані «Д», сараю «З», № 3 хвіртки, №4 воріт, №5 огорожі, № 6 воріт і № 7 свердловини, вартість якого складає 615 000,00 грн. згідно з висновком про вартість, складеного ФОП ОСОБА_6 від 30.07.2025 р., а вартість 1/2 частки складає 307 500 гривень. Спадкодавиця була зареєстрована в цьому будинку з 01.09.1976 року по дату смерті.

Зазначає, що під час оформлення спадщини за матер`ю, їй стало відомо, що юридичні документи на житловий будинок відсутні, тобто не видавались, реєстрація не проводилась. По цій причині, позивач не може оформити в порядку спадкування право власності на будинок та отримала відмову нотаріуса в оформленні права власності на спадкове майно через відсутність юридичних документів на житловий будинок.

Окрім цього позивач вказує, що згідно довідок Стрижавської селищної ради та копій виписок з погосподарських книг щодо житлового будинку за 1971 - 1973 роки зазначено її батька ОСОБА_3 ; окрім нього, вказані дружина, її мама ОСОБА_5 , її сестра ОСОБА_7 та позивач ОСОБА_8 , а з 1980 - 1982 роки його головою до 05.1981 року значиться батько позивача ОСОБА_3 , і вказані його дружина, її мама ОСОБА_5 та позивача ОСОБА_8 . Однак в погосподарській книзі з 1983 - 1985 роки, зокрема з 29.05.1981 на підставі заяви її батька переписано погосподарський номер з нього на його дружину, тобто маму позивача (спадкодавицю) і вона вже записана головою колгоспного двору.

Вказує, що станом на 1991 рік дане домогосподарство віднесено до суспільної групи колгоспних дворів, головою якого було вказана спочатку її батька, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а потім її матір (спадкодавицю). Окрім того, у вказаний період у даному домогосподарстві зареєстровані мама, позивач і сестра, відповідачка у справі. Колгоспний двір був припинений 15.04.1991, коли був введений вдію Закон України «Про власність», а тому станом на 15.04.1991 спадкодавиці, позивачу та її сестрі ОСОБА_9 на праві сумісної власності належало право у колгоспному дворі, як його членам, що не втратили право на частку в його майні. Отже, за ними в рівних частках (по 1/3 кожному) належав вказаний житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .

Позивач зазначає, що після смерті матері, оскільки вона за життя заповіту не складала, згідно ст. 1261 ЦК України, спадкоємцями в рівних частках за законом, крім неї, є відповідачка, інший спадкоємець ОСОБА_10 .

Тому позивач просить суд визнати за неї право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 (спадкова справа № 411/2022) на 1/2 частину житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Вінницького районного суду Вінницької області від 15.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

30.07.2026 у підготовче засідання позивач ОСОБА_1 та її представник – адвокат Гребенюк В.О. не з`явилися; при цьому представник на електронну адресу суду скерував заяву, в якій просив розгляд справи проводити у його відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримують у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 також в підготовче засідання не з`явилася; попередньо 16.12.2025 через канцелярію суду подала заяву, в якій зазначила, що позовні вимоги позивача визнає у повному обсязі, вважає їх задоволення не порушує права третіх осіб у тому числі її як спадкоємця. Окрім цього просила розгляд справи проводити у її відсутності.

Суд, вважає за можливе розглянути справу у відсутності не з`явившихся осіб та постановити процесуальне рішення на підставі наданих позивачем письмових доказів у справі у підготовчому засіданні, оскільки відповідач позов визнає в повному обсязі, про подала відповідну заяву.

З урахуванням вимог ст. 206 ЦПК України судом установлено, що по справі відсутні підстави для відмови у прийнятті визнання відповідачем позову, оскільки визнання відповідачем позову не суперечить закону, а надані позивачем докази свідчать про те, що визнання відповідачем позову не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб.

Тому, суд вважає за необхідне, прийняти визнання відповідачем ОСОБА_2 даного позову.

Згідно ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

З урахуванням поданих сторонами (їх представниками) письмових заяв, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд на підставі ч.ч.3, 4 ст.200, ч.ч.1, 4 ст.206 ЦПК України, дійшов до висновку, що позовна заява обґрунтована та така, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 65 років помер ОСОБА_3 (батько позивача), про що свідчить копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 10.01.1992 Стрижавською селищною радою Вінницького району Вінницької області, актовий запис №05 (а.с.14).

ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 90 років померла ОСОБА_5 (мати позивача), про що свідчить копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого повторно 02.11.2022 Виконавчим комітетом Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області, актовий запис №159 (а.с.15).

ОСОБА_5 на день смерті проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить відповідь селищного голови Стрижавської селищної ради №03-17/1543 від 24.06.2025 (а.с.16).

Після її смерті відкрилася спадщина на відповідне спадкове майно, в тому числі на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , який відноситься до категорії колгоспного двору, головою якого спочатку був батько позивача ОСОБА_3 , а в подальшому мати позивача- спадкодавиця ОСОБА_5 , про що свідчать копії погосподарських книг (а.с.29-35)

Згідно копії технічного паспорту на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленого КП «ВООБТІ» на замовлення ОСОБА_1 , загальна площа приміщень становить – 60,2 кв.м., житлова площа – 36,8 кв.м., допоміжна площа – 23,4 кв.м., паспорт виготовлено станом на 14.07.2025 (а.с.42-46).

Єдиними спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 , є її діти (сторони у справі) – ОСОБА_1 (позивач) та ОСОБА_11 (відповідач), про що свідчить довідка про надання інформації державного нотаріуса Вінницької районної державної нотаріальної контори Вінницької області №2022/02-14 від 20.12.2023 (а.с.19) при цьому позивач прийняла після смерті матері спадщину, так як проживала із спадкодавцем на час відкриття спадщини та подала відповідну заяву про прийняття спадщини, у зв`язку із чим отримала три свідоцтва про право власності на спадщину за законом, в тому числі на частку земельної ділянки, площею 0,2530 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.20,21,22).

Той факт, що ОСОБА_5 була рідною матір`ю позивача ОСОБА_1 підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_7 серії НОМЕР_4 , виданого повторно 22.11.2024 (а.с.17) та копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 від 19.10.1985, згідно якого ОСОБА_7 у зв`язку із реєстрацією шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_12 » (а.с.18).

Постановою державного нотаріуса Вінницької районної державної нотаріальної контори Гречко Ж.Б. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадковий будинок, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_5 , у зв`язку з тим, що юридичні документи на будинок відсутні, що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії №2374/02-31 від 06.12.2024 (а.с.26).

Застосовуючи норми матеріального та процесуального права, суд виходить з такого.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ч.1ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб - спадкоємців.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч.1 ст. 1269 ЦК України).

Частиною 1 статті 1273 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до частини 1 статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до вимог ст. 7 Конституції СРСР 1936 року колгоспним двором є родинно-трудове об`єднання осіб, всі або більшість працездатних членів якого є членами колгоспу, беруть участь особистою працею в колгоспному виробництві, отримують основні доходи від суспільного господарства колгоспу і, крім того, ведуть особисте підсобне господарство на присадибній земельній ділянці.

Згідно затверджених ЦСУ СРСР 13 квітня 1979 року № 11215 «Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів», визначення в сільській місцевості громадського типу господарства в погосподарській книзі та відомостей щодо членів колгоспного двору, що має правове значення, було покладено на сільські ради.

Надалі порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів (далі - Вказівки), затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР (далі - Держкомстат СРСР) від 12 травня 1985 року № 5-24/26, а згодом - Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР від 25 травня 1990 року № 69.

Згідно п. 9 зазначених Вказівок окремим господарством є особи, що проживають разом та ведуть спільне домашнє господарство.

Згідно з п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

Відповідно до ст. ст. 120, 123 ЦК України 1963 року, чинного на час існування колгоспних дворів, майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору.

Спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме:

а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба);

б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Тобто усі члени колгоспного двору, які були такими станом на 15 квітня 1991 року, мали право спільної сумісної власності на майно колгоспного двору.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 13 постанови від 24 червня 1983 року № 4 «Про практику розгляду судами України справ про спадкування», та в підпункті г) пункту 6 постанови від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах права приватної власності», правила ст. 563 ЦК УРСР про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 1 липня 1990 року. У разі смерті члена колгоспного двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.

Згідно аналізу положень ст. 392 ЦК України, вбачається, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Так, належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, які містяться в справі і дослідженими в підготовчому засіданні доведено, що у спадковому домоволодінні, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 проживали сторони у справі та їх батьки, які за життя не оформили право власності на вищевказаний будинок та його віднесено до категорії колгоспних дворів; ОСОБА_5 (мати сторін у справі) за життя мала право на вищевказане домоволодіння, як голова колгоспного двору та спадкоємицею за законом після смерті її чоловіка- ОСОБА_3 (батька сторін у справі); позивач ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті матері, так як звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, проте позивач не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 в поза судовому порядку, про що свідчить постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії №2374/02-31 Вінницької районної державної нотаріальної контори (а.с.26).

Окрім того, судом також установлено, що ОСОБА_2 (донька померлої та відповідач по даній справі) визнає позовні вимоги позивача у повному обсязі, про що остання подала через канцелярію суду відповідну заяву.

У зв`язку із чим, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача, які визнанні у підготовчому засіданні відповідачем підлягають до задоволення, оскільки позивач позбавлена у позасудовий спосіб прийняти спадщину після смерті матері, що не суперечить законним інтересам сторін, відповідає чинному законодавству України, а також не порушує прав, свобод та інтересів третіх осіб.

Також, суд вважає за необхідне роз`яснити учасникам справи положення ч.ч.4,5 ст. 268 ЦПК України, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст.200, 206, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Прийняти визнання позову відповідачем ОСОБА_2 .

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «про визнання права власності в порядку спадкування за законом», - задовільнити .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_6 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_5 на частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Олена САЄНКО