Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №639/8579/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 639/8579/25 Головуючий І-ї інстанції – Мілов Д.В.

Провадження № 33/818/1042/26

Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Гєрцика Р.В.

секретаря судового засідання Костенко Ю.С.

за участю особи, яка притягається до

адміністративної відповідальності ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Новобаварського районного суду м.Харкова від 23 лютого 2026 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 ,-

УСТАНОВИВ:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини

Згідно постанови судді, 04 листопада 2025 року о 11 год. 32 хв. в м. Харків, вул. Любові Малої, буд. 49, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mazda, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest та проведення такого огляду у медичному закладі КНП ХОР «ОКНЛ» (м. Харків, вул. Ахієзерів, 18-А) ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України.

Постановою судді Новобаварського районного суду м.Харкова від 23 лютого 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік та стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

В апеляційній скарзіОСОБА_1 просить постанову судді, як незаконну та необґрунтовану, скасувати та постановити нову, якою провадження у справі щодо нього закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

В обґрунтування заявлених апеляційних вимог посилається на те, що судом першої інстанції було проігноровано незаконність зупинки його автомобіля співробітниками поліції.

Вважає, що наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння, які були виявлені поліцією, нічим не підтверджена. Вказує, що його поведінка і стан пояснюються виключно наслідками отриманих під час бойових дій контузій, поранень та інших травм.

Зазначає, що поліцейські перед пропозицією пройти огляд не роз`яснили йому його права, зокрема, на правову допомогу.

Також, попри його статус військовослужбовця, на місце події не були викликані співробіники ВСП.

Звертає свою увагу, що інспекторами патрульної поліції був проведений незаконний обшук його авто.

Крім того, наданий суду відеозапис з боді-камер поліції, є фрагментарним та не відображає повної картини події.

Мотиви суду

Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, заслухавши пояснення ОСОБА_1 на підтримання вимог апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Як убачається з матеріалів справи та змісту оскаржуваного рішення, дані вимоги закону при розгляді справи щодо ОСОБА_1 судом виконані. Висновки про винуватість останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд обґрунтував низкою доказів, яким дана відповідна оцінка в постанові.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Так, п.2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За невиконання вимог пункту 2.5 ПДР України, передбачена відповідальність за ст.130 КУпАП.

Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Так, як втсановлено апеляційним судом, 04 листопада 2025 року о 11 год. 32 хв. в м. Харків, вул. Любові Малої, буд. 49, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mazda, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest та проведення такого огляду у медичному закладі КНП ХОР «ОКНЛ» (м. Харків, вул. Ахієзерів, 18-А) ОСОБА_1 відмовився.

Внаслідок зазначених подій та встановлених фактичних даних працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №503029 від 04.11.2025 року.

Крім того, факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , окрім протоколу, також підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, а саме:

- оглянутими відомостями відеозапису, долученого працівниками поліції до протоколу про адміністративне правопорушення, які беззаперечно доводять зазначені в протоколі подію та обставини правопорушення з боку водія ОСОБА_1 ;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оформлене 04.11.2025 року об 11 год. 40 хв., відповідно до якого у результаті огляду, проведеного поліцейським, у ОСОБА_1 були виявлені ознаки сп`яніння:запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук; огляд у КНП ХОР «ОКНЛ» не проводився за відмовою водія ОСОБА_1 ;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 04.11.2025 року, згідно якого огляд у зв`язку з виявленими ознаками (запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук) за допомогою Драгер Алкотест 6820 не проводився за відмовою водія ОСОБА_1 ;

- рапортом інспектора УПП ДПП в Харківській області від 04.11.2025 року щодо обставин, місця та часу зупинки транспортного засобу, а також підстав для складення протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП щодо ОСОБА_1 .

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтримав доводи, викладені ним в апеляційній скарзі, просив її задовольнити. Також, зазначив, що співробітники поліції не роз`яснилий йому наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Вказував, що поліцейські його залякали, у зв`язку із чим він просто розгубився.

Апеляційний суд приймає до уваги, що апелянтом не оскаржується сам факт керування ним транспортним засобом за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.

Перевіряючи доводи ОСОБА_1 щодо незаконності зупинки транспортного засобу під його керуванням, слід зазначити наступне.

Так, свобода пересування є конституційним правом кожної людини, котра законно перебуває на території України (ст. 33 Конституції України), тому зупинка автомобіля повинна відбуватись на підставах та в порядку, передбачених Законом України «Про Національну поліцію» та ПДР України. Вичерпний перелік підстав зупинення транспортного засобу вказаний в ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію».

Статтею 23 ЗУ «Про національну поліцію» закріплені основні повноваження поліції, відповідно до яких поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. (пункти 1, 2, 3, 11)

Відповідно до ч.1 ст.31 ЗУ «Про національну поліцію», поліція може застосовувати такі превентивні заходи, як перевірка документів особи; опитування особи; поверхнева перевірка і огляд; зупинення транспортного засобу.

Як убачається із рапорту інспектора УПП ДПП в Харківській області від 04.11.2025 року (а.с.8), транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 був зупинений на підставі п.3 ч.1 ст.35 ЗУ «Про національну поліцію», який дозволяє поліцейському зупиняти транспортний засіб, якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів до вчинення ДТП, кримінального чи адміністративного правопорушення.

Таким чином, на переконання апеляційного суду, співробітники поліції, здійснюючи зупинку автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , діяли у межах своїх повноважень, що також узгоджується з вимогами ЗУ «Про національну поліцію» та КУпАП.

Крім того, всупереч авргументі вапелянта, підстава зупинки транспортного засобу не є предметом доказування у справі за ст. 130 КУпАП, оскільки ці обставини не мають значення для правильного вирішення справи та встановлення факту керування особою транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння.

Посилання ОСОБА_1 на те, що відеозаписом події не зафіксована наявність ознак алкогольного сп`яніння, які були виявлені у нього поліцією, також не є слушними з огляду на наступне.

Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначений вичерпний перелік ознак алкогольного сп`яніння, що узгоджується із тими ознаками, що були виявлені працівниками поліції під час спілкування з ОСОБА_1 ,а тому апеляційний суд дійшов висновку, що дії працівників поліції під час складання протоколу відповідали вимогам цієї інструкції та іншим нормативним актам.

Статтею 266 КУпАП визначений порядок проведення огляду на стан сп`яніння.

Відповідно до п.2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Пунктом 3 Розділу І Інструкції, ознаками алкогольного сп`яніння є:

-запах алкоголю з порожнини рота;

-порушення координації рухів;

-порушення мови;

-виражене тремтіння пальців рук;

-різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;

-поведінка, що не відповідає обстановці.

Інспектором поліції в протоколі про адміністративне правопорушення було зазначено, що у ОСОБА_1 були наявні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, виражене тремтіння пальців рук. (а.с.1)

Аналогічні ознаки алкогольного сп`яніння,які були виявлені поліцейськими у ОСОБА_1 , відображені і у акті огляду, і у направленні на огляд у медичному закладі. (а.с.6, 7)

Посилання в протоколі на ознаки сп`яніння, які стали підставою для пропозиції пройти такий огляд, відповідають роз`ясненням, що містяться в пункті 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23 грудня 2005 року, а саме: якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Отже, працівник поліції, виявивши ці ознаки, які відповідають переліку, зазначеному у Інструкції, законно та обґрунтовано запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, від якого останній відмовився.

Ознаки сп`яніння, які виявляються поліцейським при первинному контакті з особою на місці зупинки, визначаються в результаті візуального огляду особи, її поведінки, запахів тощо, і саме ці ознаки є підставою для пропозиції особі пройти огляд на стан сп`яніння.

Виявлення ознак, як виходить зі змісту діючого законодавства, не потребує проведення будь-яких спеціальних дій з боку поліцейського та складання поліцейським будь-яких документів, входить до його виключних дискреційних повноважень.

В даному випадку працівники поліції, оцінивши поведінку та стан ОСОБА_1 , дійшли висновку, що він має ознаки саме алкогольного сп`яніння, про що йому і було повідомлено, згідно відеозапису, а тому, в порядку вимог ПДР України, запропонувано пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння.

Також, заперечуючи проти проколу, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі посилається на те, що попри його статусу військовослужбовця, на місце події не були викликані співробіники ВСП, ймовірно, маючи на увазі, що його огляд мав бути проведений у відповідності до вимог ст.266-1 КУпАП, а не у загальному порядку.

Апеляційний суд вважає такі доводи апелянта необґрунтованими та такими, що ґрунтуються на суб`єктивному сприйнятті законодавства, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.266-1 КУпАП, огляд військовослужбовців Збройних Сил Українина стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння,щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Також, відповідно до ч. 3 ст. 266-1 КУпАП, огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Як убачається з матеріалів справи, зокрема, наявного відеозапису, ОСОБА_1 був зупинений співробітниками поліції в АДРЕСА_1 . Під час спілкування з поліцейськими останній дійсно зазначив, що є військовослужбовцем, що відображено і у матеріалах справи, назвав ВЧ, де він служить, та свою посаду, однак, при цьому, не акцентував увагу на своєму особливому статусі та не вказував, що виконує будь-яке службове завдання, його особу було встановлено за посвідченням водія.

При цьому, матеріали судового провадження не містять жодного документу на підтвердження тих обставин, якими захисник обгрунтовує необхідність проведення його огляду у відповідності до ст.266-1 КУпАП. Не надано таких документів стоною захисту і до апеляційного суду.

З огляду на викладене, можна зробити цілком обґрунтований висновок, що ОСОБА_1 перебував поза межами території будь-якої військової частини та не виконував в той час жодних військових обов`язків, а тому на той момент у працівників поліції існувала обгрунтована презумпція для застосування саме загальної процедури огляду, передбаченої ст.266 КУпАП.

Разом із тим, апеляційний суд звертає свою увагу на положення статті 15 КУпАП, згідно якої військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

При цьому, виклик на місце події співробітників ВСП (Військової служби правопорядку), як на тому акцентує свою увагу адвокат, не блокує і не зупиняє роботу інспекторів патрульної поліції, оскільки повноваження складати протокол за ст.130 КУпАП (у даному випадку) належать виключно уповноваженим посадовим особам Національної поліції. Факт присутності або відсутності ВСП на місці події не є підставою для закриття справи чи уникнення особи від відповідальності.

Посилання ОСОБА_1 на те, що спіробітники поліції не роз`яснили йому наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а його відмова від проходження такого огляду фактично була обумовлена діями поліцейських, які його залякали, не є спроможними, оскількі згідно відеозапису події, після відмови ОСОБА_1 пройти огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, останньому було повідомлено, що у такому випадку щодо нього буде скдадено протокол за ч.1 ст.130 КУпАП.

Також, апеляційний суд звертає увагу на те, що згідно диспозиціїч.1 ст.130 КУпАП, для настання адміністративної відповідальності не має значення причина відмови особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння (у даному випадку) за виключенням обставин, які встановлені ст.17 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги про те, що поліцейські перед пропозицією пройти огляд не роз`яснили ОСОБА_1 його права, також не є спроможними та спростовуються зібраними матералами, зокрема, даними проколу, відповідно до якого ОСОБА_1 були роз`яснені його права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, предбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, про що останній засвідчив вланим підписом у відповідній графі. (а.с.1)

При цьому, слід зауважити, що роз`яснення прав особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковим до складення протоколу, а не перед пропозицією пройти відповідний огляд, як на те вказує в своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 , що у свою чергу, узгоджується з вимогами КУпАП та позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (справа №824/1164/18-а), який зазначив, що притягнення до адміністративної відповідальності починається з моменту складання протоколу та його пред`явлення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Твердження апелянта стосовно того, що відеозапис події не може бути належним та допустимим доказом, оскільки, на його думку, є неповним, також не є слушними, так як на ньому зафіксовано цілком всю подію фіксації правопорушення, сама якість зйомки є достатньою та такою, що виключає жодні сумніви щодо оцінки тих подій, які на запису зафіксовано. До того ж, в даному випадку відеозапис не є єдиним доказом по справі, який оцінюється в сукупності з іншими доказами.

Поряд з цим, належить взяти до уваги те, що відповідно до ст.267 КУпАП, огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 було подано скаргу щодо можливих неправомірних дій працівників УПП в Харківській області ДПП.

За результатами розгляду вказаної скарги ОСОБА_1 було надано відповідь начальника УПП в Харківській області ДПП Левченка В., за змістом якої відповідно до п.1 Розділу ІІ порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.11.2018 року, відсутні підстави для призначення службового розслідування за вказаним фактом.

За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.

З огляду на викладені обставини, на момент зупинки та висловлення пропозиції ОСОБА_1 з боку працівників поліції щодо проходження відповідного огляду на місці або у медичному закладі, у водія не було достатніх підстав відмовлятись від такої законної вимоги або ставити її під сумнів, а тому підстав для скасування постанови судді та закриття справи на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУПАП, як на тому наполягає апелянт, апеляційний суд не вбачає.

Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Отже, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 отримав посвідчення водія НОМЕР_2 , тобто, ним було складено іспит на знання вимог ПДР України. За таких обставин, апеляційний суд вбачає, що відмова від проходження огляду на стан сп`яніння на вимогу працівника поліції є свідоме ігнорування ПДР України, що свідчить про умисний характер вчиненого правопорушення, відповідно до ст.10 КУпАП

Відповідно до ст.33 КУпАП, при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Застосовуючи такий вид адміністративного стягнення, передбачений санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП, як штраф з позбавленням права керування транспортним засобом строком на один рік, суд першої інстанції враховував характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, те, що його дії характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпечність, становлять небезпеку дорожньому руху та несуть загрозу для життя і здоров`я його учасників.

Застосований районним судом до ОСОБА_1 вид та розмір адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень, та відповідає вимогам ст.23, 33 КУпАП.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п.2.5 Правил дорожнього руху України, наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та його винуватості, а тому посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргуОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову суддіНовобаварського районного суду м.Харкова від 23 лютого 2026 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Р.В. Гєрцик