Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №953/4360/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 953/4360/25 Головуючий І-ї інстанції – Губська Я.В.

Провадження № 33/818/362/26

Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Гєрцика Р.В.

секретаря судового засідання Костенко Ю.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційну скаргу захисника Микитюка В.О. на постанову судді Київського районного суду м.Харкова від 02 липня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 –

УСТАНОВИВ:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини

Згідно постанови судді, 25.04.2025 року о 22 год. 43 хв. в м. Харкові, по вул. Нескорених, 2А ОСОБА_1 керував автомобілем «Audi A8» д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку за допомогою газоаналізатора Драгер алкотест та медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку в закладі охорони здоров`я КНП ХОР ОНД ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.

Постановою судді Київського районного суду м.Харкова від 02 липня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік та стягнуто судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.

Постановою судді Київського районного суду м.Харкова від 27 жовтня 2025 року виправлено описку у вступній частині вище вказаного судового рішення від 02.07.2025 року, зазначивши вірно адресу проживання ОСОБА_1 як « АДРЕСА_1 ».

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

В апеляційній скарзі захисник Микитюк В.О. проситьпоновити строк на апеляційне оскарження та постанову судді скасувати як необґрунтовану та незаконну, таку, що не відповідає фактичним обставинам справи, винести нову постанову, якою провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначає, що справу було розглянуто у відсутність ОСОБА_1 , при цьому, жодної судової повістки про виклик до суду останній не отримував. Про винесення оскаржуваної постанови дізнався лише 23.10.2025 року, коли його зупинили співробітники поліції, які і повідомили ОСОБА_1 про її існування.

В обґрунтування заявлених апеляційних вимог посилається на те, що за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 автомобілем не керував. У день події, що мала місце 25.04.2025 року, йому зателефонував його батько – ОСОБА_2 , який поскаржився на стан та попросив сина привезти ліки. ОСОБА_1 одразу зателефонував своєму знайомому – ОСОБА_3 , та попросив його приїхати допомогти відвезти ліки, оскільки сам ОСОБА_1 вживав алкоголь, на що приятель погодився та почав викликати таксі. ОСОБА_1 підійшов до свого авто, щоб не гаяти час та запустити двигун, коли до нього під`їхав екіпаж поліції, які почали стверджувати, що останній керував ТЗ та має ознаки алкогольного сп`яніння. Враховуючи, що ОСОБА_1 автомобілем не керував та йому терміново потрібно було їхати на допомогу батьку, він відмовився від проходження запропонованого йому огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Вказує, що на час прибуття співробітників поліції ОСОБА_1 автомобілем не керував, що зафіксовано і відеозаписом події.

Мотиви суду

ОСОБА_1 та його захисник – адвокат Микитюк В.О., будучи належним чином повідомленими про час та місце судового розгляду (довідки про доставку судових повісток-повідомлень у додаток «Вайбер», а.с.67, 68), до апеляційного суду не з`явились. Разом із тим, захисник Микитюк В.О. подав клопотання, в якому просить судове засідання, призначене на 05.08.2026 року о 12 год. 45 хв., провести у його відсутність та у відсутність його підзахисного у зв`язку із його зайнятістю в іншому судовому провадженні та перебуванням ОСОБА_1 поза межами Харківської області. (а.с.74)

За таких обставин, суд вважає можливим провести апеляційний розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 та його захисника в межах доводів і вимог поданої апеляційної скарги та за наявними у справі відомостями, відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП.

Перевіряючи доводи, викладені захисником Микитюком В.О. у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Як убачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення суду першої інстанції від 02.07.2025 року було постановлено у відсутність ОСОБА_1 (а.с. 13-15)

При цьому, матеріали судового провадження містять єдину судову повістку, яка була направлена на поштову адресу ОСОБА_1 , зазначену у протоколі, та яка повернулась до суду не врученою з відміткою Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою». (а.с.12)

Також, згідно супровідного листа Київського районного суду м.Харкова, копію постанови районного суду від 02.07.25 року ОСОБА_1 було направлено того ж дня поштою, однак, в матеріалах справи відсутні дані щодо отримання (чи не отримання) ним вказаного поштового відправлення.

Зважаючи на викладене, апеляційний суд приймає до уваги доводи апелянта про розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 без його належного сповіщення про час та місце її розгляду, а також той факт, що останній був позбавлений об`єктивної можливості реалізувати свої права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зокрема, оскаржити судове рішення у визначений законом строк та у зв`язку із цим звернутися за правовою допомогою до адвоката.

Фактично така можливість у ОСОБА_1 виникла тільки у жовтні 2025 року, коли він дізнався про існування оскаржуваної постанови.

Таким чином, враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за можливе поновити строк на апеляційне оскарження вказаного судового рішення, оскільки доводи поданого клопотання про поважність причин пропуску його строку не спростовуються матеріалами справи.

Разом із тим, відповідно до вимог ст.268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст.277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.

При цьому, сам факт надіслання особам, які притягаються до адміністративної відповідальності, повісток про розгляд справ про адміністративні правопорушення не є безспірним доказом вручення повісток таким особам. Відповідну позицію висловлено в постанові Велика Палата Верховного Суду від 02 вересня 2021 року у справі № 800/23/17 (800/182/16).

Зазначене узгоджується і з позицією ЄСПЛ у рішенні від 08 листопада 2018 року у справі «Созонов та інші проти України», де вказано, що на національні суди покладено обов`язок з`ясувати, чи було отримано сторонами завчасно судові повістки або інші документи, та за необхідності зафіксувати таку інформацію в тексті рішення. У разі невручення стороні належним чином судових документів вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні.

Разом з тим, з матеріалів справи встановлено, що суд розглянув справу без участі ОСОБА_1 , а в матеріалах справи не міститься відомостей про його належне повідомлення про час та місце розгляду справи, окрім єдиної судової повістки, яка повернулась до суду не врученою.

Таким чином, суд першої інстанції в порушення зазначених вимог закону допустив спрощений підхід при розгляді справи та у повній мірі не забезпечив право ОСОБА_1 скористатися своїми процесуальними та конституційними правами.

На думку суду апеляційної інстанції, вищенаведене є порушенням не тільки процесуального закону, а й вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, щодо забезпечення рівності та змагальності сторін, що випливає із практики Європейського Суду з прав людини ( Рішення у справах «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року (заява № 7460/03), «Гурепка проти України» від 08 липня2010 року (заява № 38789/04) «Лучанінова проти України» від 09 вересня 2011 року (заява №16347/02) та ін.) Зокрема, у справі «Гурепка проти України», заявник за аналогічних обставин стверджував, що його було позбавлено можливості особисто брати участь у розгляді своєї справи. Суд у цій справі нагадував, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

З урахуванням цього слід визнати, що ОСОБА_1 був позбавлений можливості реалізувати в суді свої права, передбачені ст.268 КУпАП, якими наділена особа, що притягається до адміністративної відповідальності, зокрема, права давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою тощо, тобто, фактично був позбавлений права на захист, а в решті й на справедливий суд, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За таких обставин, постанови судді суду першої інстанції підлягає скасуванню внаслідок істотного порушення процесуальних прав ОСОБА_1 .

Разом з тим, розглядаючи справу стосовно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, апеляційний суд дійшов висновку, що в його діях наявний склад адміністративного правопорушення.

Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Так, п.2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За невиконання вимог пункту 2.5 ПДР України, передбачена відповідальність ст.130 КУпАП.

Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Як встановлено апеляційним судом, 25.04.2025 року о 22 год. 43 хв. в м. Харкові, по вул. Нескорених, 2А ОСОБА_1 керував автомобілем «Audi A8» д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку за допомогою газоаналізатора Драгер алкотест та медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку в закладі охорони здоров`я КНП ХОР ОНД ОСОБА_1 відмовився.

Внаслідок зазначених подій та встановлених фактичних даних працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №311971 від 25.04.2025 року.

До того ж, факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , крім протоколу, також підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, а саме:

- оглянутими відомостями відеозапису із нагрудної камери інспектора патрульної поліції, які беззаперечно доводять зазначені в протоколі подію та обставини правопорушення з боку водія ОСОБА_1

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно з яким огляду від 25.04.2025 року, згідно якого огляд ОСОБА_1 у зв`язку з виявленими ознаками (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови) на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора «Драгер Алкоест 6820» не проводився за відмовою ОСОБА_1 ;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оформлене 25.04.2025 року от22 год 53 хв., згідно якого огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння у зв`язку з виявленими ознаками (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови) у КНП ХОР «ОКНЛ» не проводився за відмовою ОСОБА_1 ;

- рапортом інспектора взводу 1 роти 6 батальйону 1 УПП в Харківській області ДПП старшого лейтенанта поліції Cтаніславського Д. від 25.04.2025 року щодо події, зокрема, з зазначенням обставин, місця та часу зупинки транспортного засобу, а також підстав для складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 ;

- письмовою розпискою ОСОБА_4 від 25.04.25 року, згідно якої він прийняв під керування ТЗ «Audi A8» д.н.з. НОМЕР_1 , та зобов`язався доставити його до місця стоянки та не передавати під керування ОСОБА_1 .

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Апеляційний суд приймає до уваги, що апелянт не спростовує сам факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не керував автомобілем за спірних обставин, слід зазначити наступне.

Відповідно до рапорту інспектора взводу 1 роти 6 батальйону 1 УПП в Харківській області ДПП старшого лейтенанта поліції Cтаніславського Д. від 25.04.2025 року, під час його патрулювання у складі екіпажу поліції Купол 1201 близько 22 год. 40 хв. за адресою: м.Харків, вул.Нескорених, 2а, був помічений автомобіль «Audi A8» д.н.з. НОМЕР_1 , який порушив ПДР, а саме – здійснив рух заднім ходом на перехресті (п.10.10).

Згідно відеозапису події убачається, що екіпаж поліції, який помітив спірний автомобіль, вирушив за ним.

Надалі боді-камерами поліції зафіксовані події, які мали місце вже після зупинки автомобіля «Audi A8» д.н.з. НОМЕР_1 . Так, коли інспектори поліції вийшли зі службового авто, зазначений автомобіль стояв припаркований з увімкненим двигуном. На передньому пасажирському сидінні знаходилась дівчина, місце водія лишалось вільним, а ОСОБА_1 стояв біля ТЗ.

При цьому, слід зазначити, що автомобіль «Audi A8» д.н.з. НОМЕР_1 , в`їхав задньою частиною в огорожу на узбіччі дороги.

На вимогу поліцейських надати документи для ознайомлення, ОСОБА_1 почав негайно комусь телефонувати, та на повторні вимоги інспекторів поліції надати документи не реагував, у зв`язку із чим щодо нього було винесено постанову за ч.1 ст.126 КУпАП за порушення п.2.4а та п.2.4б ПДРУ.

У процесі спілкування із співробітниками поліції у ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння та запропоновано пройти відповідний огляд у встановленому законом порядку, на що останній зазначив, що автомобілем він не керував, чекає водія, та відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Так, згідно версії подій, викладеної захисником у апеляційній скарзі вбачається, що ОСОБА_1 , не заперечуючи факт вживання ним алкоголю, автомобілем не керував, а чекав на тверезого водія ( ОСОБА_3 ), який мав приїхати та допомогти йому відвезти ліки для хворого батька.

Згідно відеозапису події вбачається, що заперечуючи факт керування спірним авто, ОСОБА_1 не вказував, що поспішає до хворого батька, якому потрібні ліки.

Крім того, події відеозапису відбувались напротязі близько години, та врешті у якості тверезого водія, якому було передано під керування авто «Audi A8» д.н.з. НОМЕР_1 , прибув ОСОБА_4 (розписка, а.с.7), в той час як товариш ОСОБА_1 – ОСОБА_3 , який поспішав йому на допомогу, з його слів, вже викликав таксі та для якого ОСОБА_1 завів двигун спірного авто, за увесь час на місці події так і не з`явився.

Також, факт керування ОСОБА_1 автомобілем підтверджується також даними постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №4584106 від 25.04.2025 року за ч.1 ст.126 КУпАП, витребуваної з ДПП УПП в Харківській області апеляційним судом, та за змістом якої 25.04.2025 року о 22 год. 43 хв. в м. Харкові, по вул. Нескорених, 2А ОСОБА_1 керуючи автомобілем «Audi A8» д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив рух заднім ходом на перехресті. (а.с.71-72)

Даних щодо оскарження вище вказаної постанови матеріали справи не містять, не надано таких відомостей ОСОБА_1 чи стороною захисту і до суду апеляційної інстанції.

Зважаючи на викладене та з урахуванням даних відеозапису, суд апеляційної інстанції критично оцінює доводи сторони захисту з приводу того, що ОСОБА_5 не керував автомобілем, та розцінює їх як обраний спосіб захисту та спробу уникнути відповідальності, а заперечення апелянтом факту керування транспортним засобом при обставинах, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення та постанові суду, є безпідставні.

Водночас, відмова водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння зафіксована на нагрудну камеру поліцейських, відповідно до вимог статті 266 КУпАП, «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі».

Зміст відеозапису є логічним, послідовним, а тому апеляційний суд вважає, що зафіксована на відеозаписі інформація є достатньою та об`єктивно підтверджує обставини, що мають значення для справи та узгоджуються з іншими наявними в матеріалах справи доказами.

Водночас, відеозапис події не є єдиним доказом по справі, а оцінюється на ряду з іншими доказами у їх сукупності.

Також, апеляційний суд враховує, що ОСОБА_1 самостійно відмовився від підпису протоколу, отримання його копії та надання власних письмових пояснень по суті інкримінованого йому правопорушення. (а.с. 1)

За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.

Поряд з цим, належить взяти до уваги те, що відповідно до ст.267 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду.

Однак, як було встановлено дії службової особи що складала протокол та фіксувала правопорушення, в порядку передбаченому чинним законодавством, стороною захисту не оскаржувалися. Отже, твердження апелянта щодо неправомірності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності та є суб`єктивними, оскільки незаконність їх дій не встановлена будь-якими судовим рішенням або висновком компетентного органу.

З огляду на викладені обставини, на момент висловлення пропозиції ОСОБА_1 з боку працівників поліції щодо проходження відповідного огляду у встановленому законом порядку, у водія не було достатніх підстав відмовлятись від такої законної вимоги або ставити її під сумнів, а тому суд апеляційної інстанції вважає, що доказів які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не встановлено їх і при апеляційному перегляді, а тому підстав для скасування постанови судді та закриття справи з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, як на тому наполягає апелянт, апеляційний суд не вбачає.

Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Отже, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 отримав посвідчення водія серії НОМЕР_2 , тобто, ним було складено іспит на знання вимог ПДР України. За таких обставин, апеляційний суд вбачає, що відмова від проходження огляду на стан сп`яніння на вимогу працівника поліції є свідоме ігнорування ПДР України, що свідчить про умисний характер вчиненого правопорушення, відповідно до ст.10 КУпАП.

Разом з тим, положеннями ст.38 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтею 130 цього Кодексу, може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення, а відповідно до п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №311971 від 25.04.2025 року, подія правопорушення мало місце 25.04.2025року. На момент розгляду справи судом апеляційної інстанції закінчилися передбачені ст.38 КУпАП строки накладення адміністративного стягнення, а тому провадження у справі щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Враховуючи вище викладене, постанова судді Київського районного суду м.Харкова від 02 липня 2025 року підлягає скасуванню, оскільки суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм процесуального права, а провадження у справі - закриттю на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 цього Кодексу.

На підставі викладеного, керуючись ст.294КУпАП,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисника Микитюка В.О. задовольнити, поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Київського районного суду м.Харкова від 02 липня 2025 року щодо ОСОБА_1 .

Апеляційну скаргу захисника Микитюка В.О. задовольнити частково.

Постанову судді Київського районного суду м.Харкова від 02 липня 2025 року скасувати та винести нову постанову.

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 КУпАП.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Р.В. Гєрцик