Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №619/99/26 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 619/99/26 Головуючий 1-ї інстанції – Пруднікова О.В.

Провадження № 33/818/1039/26

Категорія: ч.2 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Гєрцика Р.В.

секретаря судового засідання Костенко Ю.С.

за участю захисника Рясного В.Д.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника Рясного В.Д. та ОСОБА_1 на постанову судді Дергачівського районного суду Харківської області від 17 лютого 2026 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 ,–

УСТАНОВИВ:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини

Згідно постанови судді, 16.05.2025 року близько 16 год. 30 хв. за адресою: Харківська область, Харківський (колишній Дергачівський) район, с. Черкаська Лозова, вул. Курортна, 10, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2193, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, невнятна мова, хитка хода. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху. Правопорушення вчинено повторно протягом року.

Постановою судді Дергачівського районного суду Харківської області від 17 лютого 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 34 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки, стягнуто судовий збір в розмірі 665 грн 60 коп.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

В апеляційній скарзі захисник Рясний В.Д. та Москалець О.М. просять постанову судді скасувати як необґрунтовану та таку, що не відповідає фактичним обставинам справи, винести нову постанову, якою провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

В обґрунтування заявлених апеляційних вимог посилаються на те, що за обставин, викладених у протоколі, ОСОБА_1 транспортним засобом не керував.

При цьому, звертають свою увагу на часові розбіжності у долученому до матеріалів справи відеозапису. Так, відеозаписом з реєстратора службового авто поліції, зафіксовано рух спірного автомобіля, при цьому, час, зафіксований відеозаписом – 16.05.2025 року 21 год. 39 хв. (тобто, через 5 годин після складення протоколу) Водночас, відеозаписом з боді-камер поліції, відображено події, де вказане авто перебуває у нерухомому стані, ОСОБА_1 перебуває поряд, а час, зафіксований відеозаписом – з 16 год. 27 хв. до 16 год. 37 хв.

Також, постанова серії ЕНА №474680 за ч.4 ст.126 КУпАП від 16.05.2025 року, на яку постався у своєму рішенні районний суд, не є належним доказом у справі, оскільки за її змістом подія мала місце 16.05.2025 року о 16 год. 58 хв., а тому, жодним чином не підтверджує обставини, викладені у протоколі за ч.2 ст.130 КУпАП.

Водночас, сам відеозапис не є безперервним, що свідчить про порушення процедури зі сторони співробітників поліції.

Також, на їх думку, зібраними матеріалами не підтверджено факт повторності вчинення ОСОБА_1 правопорушення, зокрема, відсутній рапорт поліцейського, з якого можливо було б встановити, яким саме судом було винесено рішення від 07.08.2024 року щодо ОСОБА_2 за ч.1 ст.130 КУпАП, що, у свою чергу, істотно впливає на кваліфікацію дій особи.

Мотиви суду

Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, заслухавши пояснення захисника на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Як убачається з матеріалів справи та змісту оскаржуваного рішення, дані вимоги закону при розгляді справи щодо ОСОБА_1 судом виконані. Висновки про винуватість останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, суд обґрунтував низкою доказів, яким дана відповідна оцінка в постанові.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Так, п.2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За невиконання вимог пункту 2.5 ПДР України, передбачена відповідальність ст.130 КУпАП.

Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за ч.2 ст.130 КУпАП настає за умови повторного протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених ч.ст.130 КУпАП.

Поняття повторності розкрито в п.2 ч.1 ст.35 КУпАП повторним правопорушенням є повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративного стягненню.

Так, судовим розглядом встановлено, що16.05.2025 року близько 16 год. 30 хв. за адресою: Харківська область, Харківський (колишній Дергачівський) район, с. Черкаська Лозова, вул. Курортна, 10, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2193, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, невнятна мова, хитка хода. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився. Правопорушення вчинено повторно протягом року.

Зазначена кваліфікація за ознакою повторності підтверджується постановою судді Жовтневого районного суду м.Харкова від 07 серпня 2024 року, яка набрала законної сили 20.08.2024 року, у справі №639/4269/24 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, що було вчинено 12.07.2024 року, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік. (а.с. 25-29)

Внаслідок зазначених подій та встановлених фактичних даних працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №332390 від 16.05.2025 року.

Крім того, факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , окрім протоколу, також підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, а саме:

- оглянутими відомостями відеозапису, долученого працівниками поліції до протоколу про адміністративне правопорушення, які беззаперечно доводять зазначені в протоколі подію та обставини правопорушення з боку водія ОСОБА_1 ;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 16.05.2025 року, згідно якого огляд у зв`язку з виявленими ознаками (запах алкоголю з ротової порожнини, невнятна мова, хитка хода) за допомогою Драгер Алкотест 6820 не проводився за відмовою водія ОСОБА_1 ;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оформлене 16.05.2025 року о 16 год. 30 хв., відповідно до якого у результаті огляду, проведеного поліцейським, у ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з ротової порожнини, невнятна мова, хитка хода; огляд у КНП ХОР «ОКНЛ» не проводився за відмовою ОСОБА_1 .

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Апеляційний суд приймає до уваги, що апелянти не спростовують сам факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку при обставинах, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не керував автомобілем за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, слід зазначити наступне.

Відеозаписом з відеореєстратора службового автомобіля поліції зафіксовано рух автомобіля ВАЗ 2193, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який зупиняється на вимогу поліції, після чого з нього (з місця водія) виходить чоловік, особу якого було надалі встановлено як ОСОБА_1 .

Відеозаписом з боді-камер поліцейських відображено події вже після зупинки вище вказаного авто, яке перебуває у нерухомому стані, біля авто знаходиться ОСОБА_1 , який, перебуваючи у збудженому стані, постійно переміщується біля авто, періодично сідає на місце водія, щоб дістати документи. Крім ОСОБА_3 у транспортному засобі перебувала тільки дитина (маленький хлопчик).

В процесі спілкування із співробітниками поліції ОСОБА_1 не заперечував факт керування ним транспортним засобом. На запитання інспектора, куди він їхав у такому стані (маючи на увазі, явні ознаки алкогольного сп`яніння у водія), тим паче, із дитиною, ОСОБА_1 відповів що він військовий, наразі перебуває у відпустці та хотів просто відпочити.

Часові розбіжності у наявному відеозаписі події, на яких акцентують свою увагу апелянти, апеляційний суд приймає до уваги.

Водночас, із пояснень інспектора ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області капітан поліції Кас`яненко С.М., наданого ним у судовому засіданні суду першої інстанції, убачається, що фіксація обставин події у даному випадку здійснювалася за допомогою декількох технічних засобів відеозапису, а саме: відеореєстратора, встановленого у службовому транспортному засобі, а також індивідуальних нагрудних відеокамер (бодікамер), що використовуються працівниками поліції під час несення служби. Технічні можливості нагрудних відеокамер передбачають обмежений ресурс автономної роботи, зумовлений ємністю акумуляторної батареї. У зв`язку з цим працівники поліції позбавлені можливості здійснювати безперервний відеозапис протягом усього періоду несення служби або тривалого часу розвитку подій. Також, зазначив, що налаштування параметрів дати та часу на технічних засобах відеофіксації здійснюється поліцейськими вручну під час підготовки обладнання до несення служби. З огляду на людський фактор, не виключаються випадки, коли відповідні параметри можуть бути несвоєчасно оновлені або залишені без коригування після перезавантаження пристрою. Можливі неточності у відображенні часових параметрів на пристроях відеофіксації є наслідком технічних особливостей їх використання та людського фактору і не можуть розцінюватися як підстава для визнання відповідних відеоматеріалів недопустимими або недостовірними доказами.

Крім того, як убачається з протоколу, подія за участю ОСОБА_1 мала місце 16.05.2025 року о 16 год 30 хв., прокол про адміністративне правопорушення складено співробітником поліції того ж дня о 16 год. 57 хв., відеозаписом з боді-камер поліції зафіксовано часовий проміжок з 16 год. 27 хв. до 16 год. 37 хв.

Час, який не відповідає загальній картині вище вказаної події, зафіксований лише відеореєстратором 70mai службової автівки поліції (21 год. 39 хв.) Разом із тим, він відображає вірну дату – 16.05.2025 року та світлу пору доби, у зв`язку із чим, враховуючи вище викладене, можна зробити обгрунтований висновок, що зазначена обставина носить суто технічний характер у налаштуваннях параметрів дати та часу на технічного засобу, та не спростовує факт керування ОСОБА_4 транспортним засобом за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №332390 від 16.05.2025 року.

При цьому, доводи апеляційної скарги про те, що постанова серії ЕНА №474680 за ч.4 ст.126 КУпАП від 16.05.2025 року, на яку постався у своєму рішенні районний суд, не є належним доказом керування ОСОБА_1 транспортним засобом за обставин, викладених у протоколі за ч.2 ст.130 КУпАП, оскільки за її змістом подія мала місце 16.05.2025 року о 16 год. 58 хв., на переконання апеляційного суду, є слушними.

Доводи апелянтів з приводу того, що зібраними матеріалами не підтверджено факт повторності вчинення ОСОБА_1 правопорушення, зокрема, відсутній рапорт поліцейського, з якого можливо було б встановити, яким саме судом було винесено рішення від 07.08.2024 року щодо ОСОБА_2 за ч.1 ст.130 КУпАП, що, у свою чергу, істотно впливає на кваліфікацію дій особи, апеляційний суд визнає неспроможними, оскільки до матеріалів судового провадження долучено дві копії належним чином завіреної постанови судді Жовтневого районного суду м.Харкова від 07 серпня 2024 року, яка набрала законної сили 20.08.2024 року, у справі №639/4269/24 щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.25-29, 31-34). Даних щодо оскарження вказаного судового рішення матеріали справи не містять, не надано таких відомостей ОСОБА_1 чи стороною захисту і до апеляційного суду.

Твердження апелянтів стосовно того, що до матеріалів справи долучено відеозапис, який не є безперевним, що на їх думку свідчить про те, що працівники поліції під час проведення відеозйомки процедури складання адміністративного матеріалу порушили принцип безперервності її застосування, а тому такий відеозапис не може бути належним та допустимим доказом, не є слушними, так як на ньому зафіксовано цілком всю подію фіксації правопорушення, сама якість зйомки є достатньою та такою, що виключає жодні сумніви щодо оцінки тих подій, які на запису зафіксовано. При цьому, розпаковка відеозапису на окремі файли на відеоносії, долученому до протоколу про адміністративне правопорушення, обумовлена його суто технічними властивостями. До того ж, в даному випадку відеозапис не є єдиним доказом по справі, який оцінюється в сукупності з іншими доказами.

Суд звертає увагу, що зафіксовані технічні розриви відео мають фрагментарний характер, не припадають на ключові процесуальні дії (пропозиції огляду, роз`яснення прав, попередження про наслідки, фіксацію відмови) і не спотворюють загальної послідовності події; відображений перебіг підтверджується іншими безперервними фрагментами відео та письмовими матеріалами, тому надійність і повнота доказової картини не порушені.

При цьому, відеофіксація відбувалась відкрито, за допомогою технічного засобу відеозапису 1113031965/116, відеозапис долучений до матеріалів судового провадження.

Даних, що відеофіксація здійснювалась за допомогою недозволеного технічного засобу відеозапису, судом не встановлено.

За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.

Поряд з цим, належить взяти до уваги те, що відповідно до ст.267 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду.

Однак, як було встановлено дії службової особи що складала протокол та фіксувала правопорушення, в порядку передбаченому чинним законодавством, не оскаржувалися в порядку ст.267 КУпАП . Отже, твердження апелянта, щодо неправомірності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності та є суб`єктивними, оскільки незаконність їх дій не встановлена будь-якими судовим рішенням або висновком компетентного органу.

З огляду на викладені обставини, на момент зупинки та висловлення пропозиції ОСОБА_1 з боку працівників поліції щодо проходження відповідного огляду у встановленому законом порядку у водія не було достатніх підстав відмовлятись від такої законної вимоги або ставити її під сумнів, а тому суд апеляційної інстанції вважає, що доказів які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не встановлено їх і при апеляційному перегляді, а тому підстав для скасування постанови судді апеляційний з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, суд не вбачає.

Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Отже, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

Відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Застосовуючи такий вид адміністративного стягнення, передбачений санкцією ч.2 ст. 130 КУпАП, як штраф з позбавленням права керування транспортним засобом строком на три роки, суд першої інстанції враховував характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, те, що його дії характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпечність, становлять небезпеку дорожньому руху та несуть загрозу для життя і здоров`я його учасників.

Застосований районним судом до ОСОБА_1 вид та розмір адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень, та відповідає вимогам ст.23, 33 КУпАП.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п.2.5 Правил дорожнього руху України, наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, та його винуватості, а тому посилання апелянтів на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргузахисника Рясного В.Д. та ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову суддіДергачівського районного суду Харківської області від 17 лютого 2026 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Р.В. Гєрцик