Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №636/1090/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 636/1090/25 Головуючий І-ї інстанції – Карімов І.В.

Провадження № 33/818/465/26

Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Гєрцика Р.В.

секретаря судового засідання Костенко Ю.С.

за участю захисника Петренко К.Л.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника Петренко К.Л. на постанову судді Чугуївського міськрайонного суду Харківської області від 05 листопада 2025 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 –

УСТАНОВИВ:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини

Згідно постанови судді, 15.01.2025 року о 10 год. 20 хв. по автодорозі Харків-Вовчанськ КПП «Чугунівка» 46 км+100м ОСОБА_1 керував транспортним засобом Daewoo Lanos, державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п.2.9а ПДР України. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку із застосуванням спеціального технічного приладу Alcotest Drager 6820, та склав 0,52%.

Постановою судді Чугуївського міськрайонного суду Харківської області від 05 листопада 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Та стягнуто судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

В апеляційній скарзі захисник Петренко К.Л. проситьпостанову судді скасувати як необґрунтовану та незаконну, таку, що не відповідає фактичним обставинам справи, винести нову постанову, якою провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

В обґрунтування заявлених апеляційних вимог посилається на те, що відеозаписом події, який не є безперервним та не містить ідентифікуючих даних, не зафіксовано ані керування ОСОБА_1 транспортним засобом, ані його зупинку співробітниками поліції, ані момент складення поліцейськими процесуальних документів, зокрема, протоколу, акту огляду та направлення на огляд у медичному закладі.

При цьому, саме направлення виписане на проходження огляду у КНП «Вовчанська ЦРЛ», в той час як згідно відеозапису, інспектором озвучена пропозиція щодо проходження такого огляду у Чугуївській ЦРЛ. Водночас, у зв`язку із активними бойовими діями, відвідування КНП «Вовчанська ЦРЛ» взагалі не є можливим.

Вказує, що ОСОБА_1 на момент складення протоколу не були роз`яснені його права як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зокрема, право на правничу допомогу, право на оскарження рішень чи дій посадових осіб та ін.

Також, зазначає, що така ознака алкогольного сп`яніння, як «почервоніння очей», яка була виявлена поліцейськими у ОСОБА_1 , не закріплена у жодному нормативно-правовому акті. При цьому, взагалі не зрозуміло, яким саме чином у ОСОБА_1 були виявлені такі ознаки.

Крім того, вважає, що огляд ОСОБА_1 як військовослужбовця мав бути проведений у відповідності до ст.266-1 КУпАП, а не у загальному порядку.

При цьому, звертає свою увагу, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду у медичному закладі, про що повідомив і поліцію, вказавши про свою незгоду з результатами проведеного на місці зупинки огляду. Однак, не зважаючи на це, співробітники поліції не забезпечили йому проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння у лікарні, а склали протокол.

До початку судового розгляду захисник ОСОБА_2 подала до апеляційного суду ряд клопотань, зокрема, про зупинення провадження у справі до моменту звільнення ОСОБА_1 з військової служби. При цьому, у разі відмови у задоволенні вказаного клопотання, просить відкласти розгляд справи, Також, клопотання про витребування з Відділенні поліції №1 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області оригінальної та повної версії відеозапису події та про виклик для надання пояснень поліцейського СРПП ВП №1 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області старшого сержанта поліції Галушко О.С., який є автором складеного протоколу щодо ОСОБА_1 .

Мотиви суду

Подане захисником Петренко К.Л. клопотання про зупинення провадження у справі до моменту звільнення ОСОБА_1 з військової служби задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Якщо певні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону).

01.05.2022 року законодавцем були внесені зміни у чинний КПК щодо зупинення кримінального провадження. У КУпАП такі зміни цим законом не були внесенні. Це свідчить про те, що законодавець мав на меті врегулювати виключно питання щодо зупинення виключно кримінального провадження в умовах воєнного стану.

Це обумовлено тим, що статус обвинуваченого відрізняється від статусу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Так, відповідно до КПК участь обвинуваченого у розгляді кримінального провадження є обов`язковою. На відміну від провадження у справі про адміністративне правопорушення, де визначено, що участь особи є обов`язковою тільки при розгляді справ про адміністративні правопорушення, що передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 172-4 - 172-9, 173, частиною третьою статті 178, статтями 185, 185-1, статтями 185-7, 187 КУпАП. Стаття 130 КУпАП до цього переліку не входить. Враховуючи це, застосування норм КПК до правовідносин у даній справі за аналогією закону не видається можливим.

Слід також зауважити, що строки притягнення до кримінальної відповідальності є більш тривалими ніж строки накладення адміністративного стягнення та порядок їх обчислення є різним. Так, у КУпАП не передбачено можливості зупинення строків накладення адміністративного стягнення, а сплив такого строку навіть за наявності вини особи у вчиненні кримінального правопорушення є безумовною підставою для закриття провадження у справі. Отже, чинним КУпАП передбачено лише можливість зупинення строків розгляду справ про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, якщо особа, щодо якої складено протокол про таке правопорушення, умисно ухиляється від явки до суду або з поважних причин не може туди з`явитися (хвороба, перебування у відрядженні чи на лікуванні, у відпустці тощо), стаття 277 КУпАП.

Відповідно до ст.6 ЄКПЛ кожна особа має право на розгляд її справи упродовж розумного строку судом встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти неї обвинувачення. Тому, розгляд даної справи без невиправданої затримки буде відповідати інтересам особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Крім цього, слід зазначити, що закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку зі спливом строку накладення адміністративного стягнення не є реабілітуючою підставою і закриття провадження з цих підстав не відповідатиме інтересам самого ОСОБА_1 .

При цьому, слід зауважити, що сам по собі факт мобілізації або проходження військової служби не є автоматичною та беззаперечною підставою для зупинення провадження у справі. Зупинення провадження є обов`язковим лише тоді, коли військовослужбовець-учасник справи сам просить про це (особисто або через свого захисника). Водночас, зупинення провадження у справі застосовується, якщо особа дійсно не має можливості брати участь у засіданні, у тому числі, шляхом відеоконференції (через перебування на лінії бойового зіткнення, відсутність технічних засобів тощо). Довідка про те, що особа є військовослужбовцем, не є достатньою. Потрібно підтвердити саме перебування такої особи в зоні бойових дій/безпосередню участь у бойових діях.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2025 року у справі № 754/947/22.

Разом із тим, правова позиція, викладена у вище вказаній постанові, щодо обов?язку зупинення провадження у разі перебування сторони у складі ЗСУ під час воєнного стану застосовується до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, а також аналогічних норм ГПК та КАС України, в той час як до справ про адміністративні правопорушення зазначені вимоги закону не застосовуються.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що у задоволенні клопотання захисника слід відмовити, а розгляд справи - продовжити, оскільки захиснику надано всі права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що є достатнім для здійснення ефективного захисту та його подальшої участі у дослідженні доказів, які долучені до матеріалів справи.

Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, заслухавши доводи захисника Петренко К.Л. на підтримання вимог апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Як убачається з матеріалів справи та змісту оскаржуваного рішення, дані вимоги закону при розгляді справи щодо ОСОБА_1 судом виконані. Висновки про винуватість останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд обґрунтував низкою доказів, яким дана відповідна оцінка в постанові.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 2.9. (а) Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за порушення вимог пункту 2.9. (а) ПДР України передбачена ст.130 КУпАП.

Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Так, судовим розглядом встановлено, що 15.01.2025 року о 10 год. 20 хв. по автодорозі Харків-Вовчанськ КПП «Чугунівка» 46 км+100м ОСОБА_1 керував транспортним засобом Daewoo Lanos, державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку із застосуванням спеціального технічного приладу Alcotest Drager 6820, та склав 0,52%.

Внаслідок зазначених подій та встановлених фактичних даних працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 839731 від 15.01.2025 року.

До того ж, факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , крім протоколу, також підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, а саме:

- оглянутими відомостями відеозапису із нагрудної камери інспектора патрульної поліції, які беззаперечно доводять зазначені в протоколі подію та обставини правопорушення з боку водія ОСОБА_1 ;

- результатом огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6820, тест №348 від 15.01.2025 року, згідно з яким ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння, результат огляду – 0,52 проміле;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з якого вбачається, що огляд ОСОБА_1 за допомого газоаналізатора Drager Alcotest 6820 був проведений у зв`язку з виявленими у нього ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, виражене тремтіння пальців рук; результат огляду позитивний, 0,52 проміле, з яким ОСОБА_1 погодився

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оформлене 15.01.2025 року о 10 год. 39 хв., відповідно до якого у результаті огляду, проведеного поліцейським, у водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, виражене тремтіння пальців рук; огляд у КНП «Вовчанська ЦРЛ» не проводився у зв`язку зі згодою водія ОСОБА_1 з результатами огляду, проведеного на місці за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6820, результат якого склав 0,52 проміле;

- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 15.01.2025 року, згідно яких убачається, що 15.01.2025 року він перебував у Чугуївському районі, та рухаючись по автодорозі Харків-Вовчанськ КПП «Чугунівка» 46 км+100м був зупинений співробітниками поліції на блок-посту. 13.01.2025 року він вживав алкогольні напої (коньяк), та 15.01.2025 року сів за кермо автомобіля Daewoo Lanos, державний номерний знак НОМЕР_1 , та поїхав у справах. Працівниками поліції йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Драгер Алкотест 6820, де проба виявилась позитивною та склала 0,52 проміле. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку у медичному закладі він відмовився;

- рапортом інспектора СРПП ВП №1 Богодухівського РВП ГУНП у Харківській області майора поліції Марущенка Р. від 15.01.2025 року щодо події з зазначенням обставин, місця та часу зупинки транспортного засобу, а також підстав для складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП щодо ОСОБА_1 .

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Перевіряючи доводи захисника про те, що відеозаписом події не зафіксовано ані керування ОСОБА_1 транспортним засобом, ані його зупинку співробітниками поліції, ані момент складення поліцейськими процесуальних документів (протоколу, акту огляду та направлення на огляд у медичному закладі), слід зазначити наступне.

Так, відеозаписом події, що мала місце 15.01.2025 року, дійсно безпосередньо не зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Водночас, згідно вказаного відеозапису убачається, що під час спілкування з поліцейським, який зазначив, що під час проїзду на блок-посту та в ході перевірки документів у водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, останній жодним чином не заперечував зазначені інспектором обставини, зокрема, факт керування ним авто.

Також, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом підтверджується і його власними письмовими поясненнями, наданими на місці події, відповідно до яких він рухаючись по автодорозі Харків-Вовчанськ КПП «Чугунівка» 46 км+100м був зупинений співробітниками поліції. (а.с. 5), а також його письмовими поясненнями, зазначеними ним особисто у відповідній графі складеного протоколу, відповідно до яких він 15.01.2025 року керував автомобілем. (а.с. 1)

Зважаючи на викладене, та з урахуванням даних відеозапису, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, є беззаперечним.

Оспорюючи зупинку транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 працівниками поліції, апелянтом не враховано тієї обставини, що згідно матеріалів справи його транспортний засіб був зупинений на блокпосту.

Дійсно, свобода пересування є конституційним правом кожної людини, котра законно перебуває на території України (ст. 33 Конституції України), тому зупинка автомобіля повинна відбуватись на підставах та в порядку, передбачених Законом України «Про Національну поліцію» та ПДР України. Вичерпний перелік підстав зупинення транспортного засобу вказаний в ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію».

Обставини зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 відображені у рапорті інспектора СРПП ВП №1 Богодухівського РВП ГУНП у Харківській області майора поліції Марущенка Р. від 15.01.2025 року (а.с. 6), письмових поясненнях самого ОСОБА_1 , наданих ним на окремому аркуші (а.с.5)

Згідно Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженого Законом №2102-ІХ від 24.02.2022 року, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який надалі неодноразово був продовжений, востаннє - Указом від 20 жовтня 2025 року № 793/2025, затвердженим Законом України від 21 жовтня 2025 року № 4643-IX), продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 03 лютого 2026 року строком на 90 діб.

Згідно Порядку встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в України або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого Постановою КМУ №1455 від 29.12.2021 року, що набрав законної сили 26.01.2022 року, блокпост - посилений контрольно-пропускний пункт, який за рішенням військового командування тимчасово встановлюється на вході/виході (в`їзді/виїзді) на територію/з території, де введено воєнний стан і встановлено особливий режим (за винятком державного кордону), на якому облаштовуються місця для перевірки осіб, транспортних засобів, багажу та вантажів, позиції вогневих засобів та бойової техніки, місця для відпочинку та забезпечення життєдіяльності особового складу, який виконує завдання на такому пункті, до складу якого можуть входити службові особи військових формувань та правоохоронних органів, які відповідно до закону залучені до здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

Згідно п.20 Порядку №1455 заходи з контролю в`їзду/виїзду на блокпостах включають: перевірку документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи; перевірку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу (документів на транспортний засіб, документів на вантаж, дорожнього листа тощо); проведення огляду транспортного засобу та вантажу (товару) щодо відповідності документам на вантаж (товар); затримання осіб, транспортних засобів, вантажу (товару), проведення їх огляду та передачу їх уповноваженим представникам правоохоронних органів; тимчасове обмеження (заборону) руху транспортних засобів та осіб.

Відповідно до п.10 Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень та житла громадян при забезпеченні правового режиму воєнного стану, затвердженого Постановою КМУ №1456 від 29.12.2021 року, що набрав законної сили 26.01.2022 року, уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби в разі, зокрема проїзду транспортних засобів через блокпости та контрольні пункти в`їзду-виїзду.

За наведених обставин, оскільки перевірка документів водія ОСОБА_1 здійснювалась на блокпосту, а не в умовах загального контролю дорожнього руху, співробітники поліції у даному випадку, здійснюючи зупинку автомобіля під його керуванням, діяли в межах своїх повноважень.

Крім того, ні в своїх поясненнях, ні в протоколі ОСОБА_1 не зазначав про його незгоду чи порушення його прав, зокрема, щодо незаконної зупинки автомобіля.

Доводи апелянта про те, що відеофіксація правопорушення велася не з моменту початку виконання ними службових обов`язків, а здійснювалась не безперервно, епізодично, не є слушними за таких підстав.

Відеозапис віднесений ч. 1 ст. 251 КУпАП до джерел доказів. Отже, поліцейські, здійснюючи відеофіксацію правопорушення з нагрудної бодікамери (№61130141214/1), дані про яку внесені у протокол про адміністративне правопорушення, діяли відповідно до вимог ч. 1 ст. 30 Закону України «Про національну поліцію» та положень КУпАП.

Зафіксовані відеозаписом обставини надають можливість повно та об`єктивно дослідити їх, конкретизувати поведінку поліцейських (діяли в межах своєї компетенції та виконували свої професійні обов`язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію») та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Досліджений відеозапис фіксує реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності з іншими доказами по справі. Оглянутий відеозапис дає можливість встановити його узгодженість з іншими даними, що містяться в протоколі, а тому апеляційний суд приймає його як належний доказ у справі.

На переконання суду, відеозапис є допустимим доказом у справі, адже запис здійснений на підставі п.1 ст.40 Закону України "Про національну поліцію" з метою фіксування правопорушення, та виходячи із положень ст. 251 КУпАП, є джерелом доказів у справі про адміністративне правопорушення.

При цьому, міст самого правопорушення не вимагає встановлення з наданого відеозапису технічних даних, на які впливав би факт сертифікації відеокамери та її специфічні характеристики.

При цьому, зміст долученого до справи диску свідчить про те, що на ньому зафіксовано саме події, які є предметом розгляду у даній справі, вони відображають фактичні дані, які встановлюють наявність адміністративного правопорушення та винуватість ОСОБА_1 у його вчиненні. Відтак, долучений до справи відеозапис у відповідності до ст.251 КУпАП є доказом у справі про адміністративне правопорушення, а тому обґрунтовано покладений судом в основу постанови.

Також суд зауважує, що фіксування відбувалось відкрито, а водій не заперечував проти зйомки.

Відомостей про те, що відеофіксація здійснювалась з недозволеного технічного засобу чи з порушенням вимог закону в матеріалах справи немає.

Заперечуючи проти протоколу захисник Петренко К.Л. зазначила, що відеозаписом не зафіксовано момент керування водієм ТЗ, його зупинки, а також складення поліцейськими процесуальних документів. Проте, законом не передбачено обов`язку поліцейського фіксувати рух та зупинку авто, а також оформлення матеріалів про адміністративне праовпорушення. Частиною 2 ст.266 КУпАП передбачено, що поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису саме під час огляду поліцейським водія на стан алкогольного чи наркотичного сп`яніння на місці за відсутності свідків.

При цьому, слід зауважити, що після повідомлення ОСОБА_1 про складення щодо нього протоколу за ст.130 КУпАП, поліцейський зазначив, що відеофіксація буде призупинена для складення матеріалів про адміністративне правопорушення, та після чого її буде відновлено.

За таких підстав, суд не приймає до уваги вище зазначені доводи захисника Петренко К.Л.

Підстав для витребування з Відділенні поліції №1 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області оригінальної та повної версії відеозапису події, як на тому наполягає захисник, апеляційний суд також не вбачає, оскільки зафіксовані технічні розриви відео мають фрагментарний характер, та не припадають на ключові процесуальні дії (пропозиції огляду, роз`яснення прав, попередження про наслідки, фіксацію згоди пройти огляд та безпосереднього його проходження ОСОБА_1 ), не спотворюють загальної послідовності події. При цьому, відображений її перебіг підтверджується іншими безперервними фрагментами відео та письмовими матеріалами (протоколом, результатами та актом огляду, медичним направленням, рапортом), а тому надійність і повнота доказової картини не порушені.

Разом із тим, виявлені технічні паузи у відеозаписі не є істотними для висновків суду, оскільки не охоплюють вирішальних процесуальних епізодів та компенсуються іншими узгодженими джерелами доказів.

Зауваження апелянта в апеляційній скарзі щодо ознак алкогольного сп`яніння, виявлених співробітниками поліції у ОСОБА_1 , також не ж слушними за таких підстав.

Так, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначений вичерпний перелік ознак алкогольного сп`яніння, що узгоджується із тими ознаками, що були виявлені працівниками поліції під час спілкування з ОСОБА_1 ,а тому апеляційний суд дійшов висновку, що дії працівників поліції під час складання протоколу відповідали вимогам цієї інструкції та іншим нормативним актам.

Статтею 266 КУпАП визначений порядок проведення огляду на стан сп`яніння.

Відповідно до п.2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Пунктом 3 Розділу І Інструкції, ознаками алкогольного сп`яніння є:

-запах алкоголю з порожнини рота;

-порушення координації рухів;

-порушення мови;

-виражене тремтіння пальців рук;

-різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;

-поведінка, що не відповідає обстановці.

Інспектором поліції в акті огляду, підписаному водієм без зауважень, та направленні на медичний огляд було зазначено, що у ОСОБА_1 були наявні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, виражене тремтіння пальців рук. (а.с.3, 4)

Посилання адвоката на те, що така ознака, як «почервоніння очей», що була виявлена у ОСОБА_1 поліцейськими, не відповідає вище вказаному переліку, апеляційний суд приймає до уваги, однак, вважає за необхідне зауважити, що для того, щоб поліцейський мав законні підстави провести огляд водія на стан алкогольного сп`яніння (у даному випадку), достатньо наявності хоча б однієї з ознак, передбачених законом.

Оскільки інші ознаки, відображені у матеріалах справи, відповідають вимогам діючого законодавства, вимога поліцейських пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння була цілком обгрунтованою.

Ознаки сп`яніння, які виявляються поліцейським при первинному контакті з особою на місці зупинки, визначаються в результаті візуального огляду особи, її поведінки, запахів тощо, і саме ці ознаки є підставою для пропозиції особі пройти огляд на стан сп`яніння.

Виявлення ознак, як виходить зі змісту діючого законодавства, не потребує проведення будь-яких спеціальних дій з боку поліцейського та складання поліцейським будь-яких документів, входить до його виключних дискреційних повноважень.

В даному випадку працівники поліції, оцінивши поведінку та стан ОСОБА_1 , дійшли висновку, що він має ознаки саме алкогольного сп`яніння, що підтверджується і відеозаписом, згідно якого інспектор поліції повідомив про наявність характерного запаху алкоголю у водія, а тому, в порядку вимог ПДР України, запропонували пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння.

Також, слід зазначити, що ОСОБА_1 не заперечував факт вживання ним алкоголю незадовго до дня події та пройшов огляд на місці зупинки, результат якого виявився позитивним (0,52 проміле), з яким останній також погодився.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду у медичному закладі, також не є слушними з огляду на наступне.

Відповідно до наявного відеозапису убачається, що після того, як ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці за допомогою газоаналізатора Драгер, результат якого виявився позитивним та склав 0,52 проміле, інспектор поліції роз`яснив водію, що він може погодитися з результатами проведеного огляду, або пройти такий огляд у медичному закладі. ОСОБА_1 вказавши, що буде оспорювати результати (не конкретизуючи, коли саме та у який спосіб), не виявив бажання прослідувати з інспекторами патрульної поліції до лікарні.

Доводи захисника про те, що попри незгоду ОСОБА_1 з результатами проведеного на місці зупинки огляду на стан алкогольного сп`янніня, поліцейські не забезпечили йому можливість пройти такий огляд у лікарні, спростовуються, окрім відеозапису, іншими зібраними доказами, зокрема, результатами та актом огляду, підписаними ОСОБА_1 власноруч та без будь-яких зауважень (а.с.2, 3), а також письмовими поясненнями ОСОБА_1 , викладеним ним як на окремому бланку, так і у протоколі (а.с.1, 5)

Разом із тим, аргументи адвоката щодо некоректно вказаної у направленні назви медичного закладу з огляду на те, що КНП «Вовчанська ЦРЛ» взагалі не функціонує, апеляційний суд до уваги не приймає з огляду на те, що згідно інформації Вовчанської міської військової адміністрації, яка знаходиться у вільному доступі, з червня 2024 року КНП «Вовчанська ЦРЛ» розпочала свою роботу у місті Чугуїв, вулиця Олександра Зачепийла, 12 (колишня Гагаріна), в колишньому приміщені КНП «Чугуївська міська лікарня ім. М.І. Кононенка».

Доводи апелянта про те, що огляд ОСОБА_1 як військовослужбовця, мав бути проведений у відповідності до ст.266-1 КУпАП, є також неспроможними.

Відповідно до ч.2 ст.266-1 КУпАП, огляд військовослужбовців Збройних Сил Українина стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння,щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Також, відповідно до ч. 3 ст. 266-1 КУпАП, огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Як убачається з відео-запису події, що мала місце 15.01.2025 року, ОСОБА_1 був зупинений співробітниками поліції по автодорозі Харків-Вовчанськ КПП «Чугунівка» 46 км+100м на блок-посту. Під час спілкування останній не вказував, що він є військовослужбовцем, не надавав поліції для огляду документів, які б підтверджували його статус військового, та, тим паче, не вказував про виконання ним будь-яких обов`язків військової служби.

Також, не зазначив ОСОБА_1 про свій особливий статус і у власних письмових поясненнях.

Наявні в матеріалах справи документи, зокрема, копію посвідчення НОМЕР_2 (а.с.61), копію довідки командира ВЧ НОМЕР_3 ОСОБА_3 за №1249 від 14.03.2025 року, згідно якої молодший сержант ОСОБА_1 у період, зокрема, з 27.12.2024 року по 13.03.20925 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, перебуваючи в АДРЕСА_1 (а.с. 71), копію довідки командира ВЧ НОМЕР_3 ОСОБА_3 за №1248 від 14.03.2025 року, відповідно до якої молодший сержант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у ВЧ НОМЕР_3 (а.с.72), копію військового квитка серії НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_1 (а.с.79-81) апеляційний суд приймає до уваги.

Водночас, вище наведені документи не дають можливості достеменно встановити, що саме на час подій, відображених у протоколі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 виконував обов`язки військової служби. Будь-яких інших документів стороною захисту не надано, а матеріали справи їх не містять.

З огляду на викладене, можна зробити цілком обґрунтований висновок, що ОСОБА_1 перебував поза межами території будь-якої військової частини та не виконував в той час жодних військових обов`язків, а тому на той момент у працівників поліції існувала обгрунтована презумпція для застосування саме загальної процедури огляду, передбаченої ст.266 КУпАП.

Крім того, відповідно ст.15 КУпАП, військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

При цьому, всупереч доводів адвоката, виклик працівників Військової служби правопорядку (ВСП) не є перепоною для складення поліцією протоколу за ст. 130 КУпАП щодо військовослужбовця, оскільки фіксація порушення вимог ПДР є прямим обов`язком поліції.

Аргументи захисника про те, що ОСОБА_1 не були роз`яснені його права, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, зокрема, даними протоколу про адміністративне правопорушення та письмовими поясненнями самого ОСОБА_1 , відповідно до яких останньому були роз`яснені його права, як особи яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП.

Разом із цим, належить взяти до уваги те, що відповідно до ст.267 КУпАП, дії службової особи, що складала протокол та фіксувала правопорушення, може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду.

Однак, як було встановлено, дії службової особи, що складала протокол та фіксувала правопорушення, в порядку, передбаченому чинним законодавством, не оскаржувалися. Отже, твердження апелянта, щодо неправомірності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності та є суб`єктивними, оскільки незаконність їх дій не встановлена будь-якими судовим рішенням або висновком компетентного органу.

За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.

Клопотання захисника про виклик у судове засідання поліцейського СРПП ВП №1 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області старшого сержанта поліції Галушко О.С., який є автором складеного щодо ОСОБА_1 протоколу, задоволенню також не підлягає, оскільки зібраних у справі доказів достатньо для прийняття судом законного, обгрунтованого рішення та встановлення у діях останнього складу інкримінованого йому правопорушення.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції вважає, що доказів які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не встановлено їх і при апеляційному перегляді, а тому підстав для скасування постанови судді та закриття справи на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУПАП, як на тому наполягає апелянт, апеляційний суд не вбачає.

Посилання захисника у судовому засіданні апеляційного суду на те, що станом на теперішній час строки накладення адміністративного стягнення за ч.1 ст.130 КУпАП вже сплинули, а тому є підстави для закриття провадження у справі на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, є хибними, оскільки якщо районнний суд наклав стягнення у межах строків, визначених статтею 38 КУпАП, апеляційний суд не закриває провадження за п.7 ч.1 статті 247 КУпАП, оскільки строки визначаються на момент прийняття рішення першої інстанції.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Законодавство України передбачає сувору заборону водіям керувати транспортними засобами у стані алкогольного сп`яніння.

Згідно з положеннями ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Так, керування транспортним засобом в стані алкогольного чи іншого сп`яніння є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням. Водій у стані сп`яніння є загрозою для життя та здоров`я інших учасників дорожнього руху: водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб.

Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Отже, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

Відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Застосовуючи такий вид адміністративного стягнення, передбачений санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП, як штраф з позбавленням права керування транспортним засобом строком на один рік, суд першої інстанції враховував характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, те, що його дії характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпечність, становлять небезпеку дорожньому руху та несуть загрозу для життя і здоров`я його учасників.

Застосований районним судом до ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень, та відповідає вимогам ст.23, 33 КУпАП.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п.2.9а Правил дорожнього руху, наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та його винуватості, а тому посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника Петренко К.Л. залишити без задоволення.

Постанову судді Чугуївського міськрайонного суду Харківської області від 05 листопада 2025 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Р.В. Гєрцик