Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №642/7675/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 642/7675/25 Головуючий І-ї інстанції – Бородіна О.В.

Провадження № 33/818/1041/26

Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Гєрцика Р.В.

секретаря судового засідання Костенко Ю.С.

за участю захисника Ванжули Я.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Холодногірського районного суду м.Харкова від 17 лютого 2026 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, щодоОСОБА_1 –

УСТАНОВИВ:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини

Згідно постанови судді, 23 листопада 2025 року, о 12 год. 30 хв. в м. Харків, вул. Новий Побут, 33, водій ОСОБА_1 керував т/з NISSAN PATHFINDER, номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: дуже розширені зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду в закладі охорони здоров`я КНП ХОР «ОКНЛ» (м.Харків, вул. Ахієзерів, буд. 18А) у лікаря-нарколога ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України.

Постановою судді Холодногірського районного суду м.Харкова від 17 лютого 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік та стягнуто судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову судді скасувати як необґрунтовану та таку, що не відповідає фактичним обставинам справи, винести нову постанову, якою провадження у справі щодо нього закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

В обґрунтування заявлених апеляційних вимог посилається на те, що зупинка його транспортного засобу співробітниками поліції була незаконною та була обумовлена лише перебуванням ТЗ на литовських транзитних номерах, в той час як п.3 ч.1 ст.35 ЗУ «Про національну поліцію», на який інспектор посилається у складеному рапорті як на підстави зупинки, таких обставин не передбачає.

Вважає, що його огляд як військовослужбовця, мав бути проведений у відповідності до вимог ст.266-1 КУпАП, а не у загальному порядку. Звертає свою увагу, що поліцейські не сповістили службу ВСП та проігнорували той факт, що автомобіль, яким він керував у день події, належить ВЧ.

Вважає, що наявним відеозаписом не зафіксовано наявності ознак наркотичного сп`яніння, які були виявлені у нього поліцією та відображені у протоколі.

Крім того, його відмова від проходження огляду з метою встановлення стану наркотичного сп`яніння була обумовлена діями поліції, які фактично схилили його до вчинення правопорушення.

Вказує, що протокол складений з численними порушеннями, зокрема, у графі «місце роботи» вказано «інші», хоча з відеозапису чітко вбачається, що він є військовослужбовцем; у якості додатків до протоколу вказано «інші матеріали справи» без їх конкретного переліку; відсутні дата і час розгляду справи та ін.

Мотиви суду

Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, заслухавши доводи захисника на підтримання вимог апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено,що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Як убачається з матеріалів справи та змісту оскаржуваного рішення, дані вимоги закону при розгляді справи щодо ОСОБА_1 судом виконані. Висновки про винуватість останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд обґрунтував низкою доказів, яким дана відповідна оцінка в постанові.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Так, п.2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За невиконання вимог пункту 2.5 ПДР України, передбачена відповідальність ст.130 КУпАП.

Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Так, судовим розглядом встановлено, 23 листопада 2025 року, о 12 год. 30 хв. в м. Харків, вул. Новий Побут, 33, водій ОСОБА_1 керував т/з NISSAN PATHFINDER, номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: дуже розширені зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду в закладі охорони здоров`я КНП ХОР «ОКНЛ» (м.Харків, вул. Ахієзерів, буд. 18А) у лікаря-нарколога ОСОБА_1 відмовився.

Внаслідок зазначених подій та встановлених фактичних даних працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 521419 від 23.11.2025 року.

Крім того, факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , окрім протоколу, також підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, яким судом надано належної оцінки, а саме:

- оглянутими відомостями відеозапису із нагрудної камери інспектора патрульної поліції, які беззаперечно доводять зазначені в протоколі подію та обставини правопорушення з боку водія ОСОБА_1 ;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оформлене 23.11.2025 року о 12 год. 50 хв., відповідно до якого у результаті огляду, проведеного поліцейським, у водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки сп`яніння:дуже розширені зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук; огляд у КНП ХОР «ОКНЛ» не проводився за відмовою ОСОБА_1 ;

- письмовим зобов`язанням ОСОБА_1 , складеному 23.11.2025 року о 13 год. 48 хв., відповідно до якого він зобов`язується не керувати транспортним засобом до повного протверезіння та зникнення ознак сп`яніння;

- рапортом інспектора взводу 1 роти 3 батальйону 1 УПП в Харківській області ДПП старшого лейтенанта Демченка Є. від 23.11.2025 року щодо події з зазначенням обставин, місця та часу зупинки транспортного засобу, а також підстав для складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 .

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Апеляційний суд приймає до уваги, що апелянтом не спростовується сам факт керування ним транспортним засобом за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо незаконності його зупинки співробітниками поліції, слід зазначити наступне.

Так, свобода пересування є конституційним правом кожної людини, котра законно перебуває на території України (ст. 33 Конституції України), тому зупинка автомобіля повинна відбуватись на підставах та в порядку, передбачених Законом України «Про Національну поліцію» та ПДР України. Вичерпний перелік підстав зупинення транспортного засобу вказаний в ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію».

Статтею 23 ЗУ «Про національну поліцію» закріплені основні повноваження поліції, відповідно до яких поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. (пункти 1, 2, 3, 11)

Відповідно до ч.1 ст.31 ЗУ «Про національну поліцію», поліція може застосовувати такі превентивні заходи, як перевірка документів особи; опитування особи; поверхнева перевірка і огляд; зупинення транспортного засобу.

Як убачається із рапорту інспектора взводу 1 роти 3 батальйону 1 УПП в Харківській області ДПП старшого лейтенанта Демченка Є. від 23.11.2025 року (а.с.6), транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 був зупинений на підставі п.3 ч.1 ст.35 ЗУ «Про національну поліцію», який дозволяє поліцейському зупиняти транспортний засіб, якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів до вчинення ДТП, кримінального чи адміністративного правопорушення.

Відповідно до наявного відеозапису убачається, що співробітник поліції у якості зупинки ТЗ під керуванням ОСОБА_1 зазначив, що автомобіль перебуває на номерах з іноземною реєстрацією (литовських).

Сам по собі факт іноземної реєстрації транспортного засобу не є самостійною і безпідставною причиною для його зупинки, водночас, закон дає поліції право зупинити таке авто для перевірки можливих митних порушень.

Таким чином, на переконання апеляційного суду, співробітники поліції, здійснюючи зупинку автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , діяли у межах своїх повноважень, що також узгоджується з вимогами ЗУ «Про національну поліцію» та КУпАП.

Крім того, всупереч аргументів апелянта, підстава зупинки транспортного засобу не є предметом доказування у справі за ст. 130 КУпАП, оскільки ці обставини не мають значення для правильного вирішення справи та встановлення факту керування особою транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння.

Доводи апелянта про те, що наявним відеозаписом не зафіксовано наявності ознак наркотичного сп`яніння, які були виявлені у нього поліцією та відображені у протоколі, також не є спроможними.

Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначений вичерпний перелік ознак наркотичного сп`яніння, що узгоджується із тими ознаками, що були виявлені працівниками поліції під час спілкування з ОСОБА_1 ,а тому апеляційний суд дійшов висновку, що дії працівників поліції під час складання протоколу відповідали вимогам цієї інструкції та іншим нормативним актам.

Статтею 266 КУпАП визначений порядок проведення огляду на стан сп`яніння.

Відповідно до п.2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Пунктом 4 Розділу І Інструкції, ознаками наркотичного сп`яніння є:

- наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота);

- звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло;

- сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови;

- почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Інспектором поліції в протоколі про адміністративне правопорушення було зазначено, що у ОСОБА_1 були наявні ознаки наркотичного сп`яніння, а саме:дуже розширені зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук. (а.с. 1)

Такі ж ознаки наркотичного сп`яніння, які були виявлені поліцейським у ОСОБА_1 зафіксовані і у направленні на огляд у медичній установі. (а.с.4)

Посилання в протоколі на ознаки сп`яніння, які стали підставою для пропозиції пройти такий огляд, відповідають роз`ясненням, що містяться в пункті 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23 грудня 2005 року, а саме: якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Отже, працівник поліції, виявивши ці ознаки, які відповідають переліку, зазначеному у Інструкції, законно та обґрунтовано запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, від якого останній відмовився.

Ознаки сп`яніння, які виявляються поліцейським при первинному контакті з особою на місці зупинки, визначаються в результаті візуального огляду особи, її поведінки, запахів тощо, і саме ці ознаки є підставою для пропозиції особі пройти огляд на стан сп`яніння.

Виявлення ознак, як виходить зі змісту діючого законодавства, не потребує проведення будь-яких спеціальних дій з боку поліцейського та складання поліцейським будь-яких документів, входить до його виключних дискреційних повноважень.

В даному випадку працівники поліції, оцінивши поведінку та стан ОСОБА_1 , дійшли висновку, що він має ознаки саме наркотичного сп`яніння, про що йому, згідно запису, і було повідомлено, більш того, проведеного огляд очей за допомогою ліхтарика, у результаті якого було встановлено, що зіниці дуже розширені та не реагують на світло, а тому, в порядку вимог ПДР України, запропоновано пройти огляд у встановленому законом порядку у медичному закладі.

Посилання ОСОБА_1 на те, що його огляд як військовослужбовця, мав бути проведений у відповідності до вимог ст.266-1 КУпАП, не є слушними за таких підстав.

Апеляційний суд вважає такі доводи апелянта необґрунтованими та такими, що ґрунтуються на суб`єктивному сприйнятті законодавства, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.266-1 КУпАП, огляд військовослужбовців Збройних Сил Українина стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння,щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Також, відповідно до ч. 3 ст. 266-1 КУпАП, огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Як убачається з матеріалів справи, зокрема, наявного відеозапису, ОСОБА_1 був зупинений співробітниками поліціїв АДРЕСА_1 . Під час спілкування з поліцейськими останній дійсно зазначив, що є військовослужбовцем, водночас, не надав жодного документа на підтвердження свого особливого статусу, на чому закцентував увагу і поліцейський, його особу було встановлено за посвідченням водія. Також, не вказував, що на час зупинки його авто поліцією виконував будь-яке службове завдання.

При цьому, матеріали судового провадження також не містять жодного документу на підтвердження тих обставин, якими ОСОБА_1 обгрунтовує необхідність проведення його огляду у відповідності до ст.266-1 КУпАП. Не надано таких документів ним чи стороною захисту і до апеляційного суду.

З огляду на викладене, можна зробити цілком обґрунтований висновок, що ОСОБА_1 перебував поза межами території будь-якої військової частини та не виконував в той час жодних військових обов`язків, а тому на той момент у працівників поліції існувала обгрунтована презумпція для застосування саме загальної процедури огляду, передбаченої ст.266 КУпАП.

Разом із тим, апеляційний суд звертає свою увагу на положення статті 15 КУпАП, згідно якої військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

При цьому, виклик на місце події співробітників ВСП (Військової служби правопорядку), як на тому акцентує свою увагу апелянт, не блокує і не зупиняє роботу інспекторів патрульної поліції, оскільки повноваження складати протокол за ст.130 КУпАП (у даному випадку) належать виключно уповноваженим посадовим особам Національної поліції. Факт присутності або відсутності ВСП на місці події не є підставою для закриття справи чи уникнення особи від відповідальності.

Посилання апелянта на те, що автомобіль, яким він керував у день події, належить ВЧ, апеляційний суд також визнає неспроможними. Як убачається з матеріалів справи, а саме – змісту протоколу про адміністративне праовпорушення серії ЕПР1 №521419 від 23.11.2025 року, транспортний засіб NISSAN PATHFINDER, номерний знак НОМЕР_1 , належить ОСОБА_2 (а.с.1) Доказів, які б підтверджували належність зазначеного авто військовій частині, як на те вказує апелянт, ним чи стороною захисту не надано, а матеріали спрви їх не містять.

Разом із тим, належність автомобіля військовій частині не зобов`язує поліцейського проводити огляд водія у відповідності до вимог статті 266-1 КУпАП. Якщо військовослужбовець керує транспортним засобом як водій, огляд на стан сп`яніння проводиться на загальних підставах (ст.266 КУпАП) працівниками поліції. Крім того, як вже ззаначалось вище, ОСОБА_1 не надав жодного документа, який би підверджував його особливий статус.

Посилання апеляційної скарги на те, що відмова ОСОБА_1 від проходження огляду з метою встановлення стану наркотичного сп`яніння була обумовлена діями поліції, які фактично схилили його до вчинення правопорушення, на переконання апеляційного суду, також не заслуговують на увагу.

Як убачається з відеозапису події, після того, як у ОСОБА_1 буди виявлені ознаки наркотичного сп`янніня, поліцейські запропонували йому пройти відповідний огляд у медичній установі, розташованій у м.Харків, вул.Ахієзерів,18а, на що останній погодився. По дорозі до лікарні під час спілкування з інспекторами поліції, ОСОБА_1 зазначив, що відносно нього уже складався протокол за ст.130 КУпАП, більш того, близько півтора місяці назад у нього був інцидент, пов`язаний з наркотичними речовинами, та він заздалегідь знає, який буде результат проведеного у лікарні огляду. У відповідь поліцейський зазначив, що якщо ОСОБА_1 вживає заборонені речовини на постійній основі та впевнений у позитивному результаті, то він має для себе вирішити, чи є сенс їхати до лікарні, оскільки протокол щодо нього буде складений у будь-якому випадку: зараз за порушення п.2.5 ПДРУ, або приблизно через тиждень за результатами проведеного огляду – за порушення п.2.9а ПДРУ. Також, пояснив, якщо він дійсно є військовослужбовцем (з його слів, так як документів на підтвердження цього ОСОБА_1 не надав), про позитивні результати огляду буде повідомлено його ВЧ. Водночас, вказав, що рішення він має прийняти самостійно – пройти відповідний огляд, або відмовитися від його проходження. Врешті, ОСОБА_1 прийняв рішення не їхати до лікарні, та екіпаж поліції разом із ним повернувся на місце зупинки, де йому були роз`яснені його права (ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП) та складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.

Водночас, відмова водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння зафіксована на нагрудну камеру поліцейських, відповідно до вимог статті 266 КУпАП, «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі».

При цьому, відеофіксація відбувалась відкрито, проти чого ОСОБА_1 не заперечував. Відеозапис долучено до матеріалів судового провадження.

Разом із тим, апеляційний суд враховує, що протокол підписаний ОСОБА_1 власноруч та без-будь яких зауважень чи пояснень по суті інкримінованого йому правопорушення. (а.с.1)

Щодо неточностей складеного протоколу, на які звертає свою увагу апелянт, слід зазначити, що вони носять суто формальний характер та жодним чином не свідчать про відсутність у діях ОСОБА_1 порушення вимог п.2.5 ПДРУ та складу інкримінованого йому правопорушення.

Крім того, не кожен дефект певного адміністративного акту, яким є й протокол про адміністративне правопорушення, робить його неправомірним. Фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі порушення можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акту, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальних, взагалі не впливають на його дійсність.

Для визначення надмірного формалізму при розгляді справи Європейський суд з прав людини («ЄСПЛ») використав термін «правовий пуризм».

Зокрема, ЄСПЛ вказує, що пуризм у загальноприйнятому розумінні - це надмірне прагнення до чистоти, перевага форми над змістом.

При цьому в рішенні по справі «Сутяжник проти РФ» від 23.07.2009 (скарга N 8269/02) ЄСПЛ сформулював висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті рішення тільки для дотримання правового пуризму, оскільки рішення може бути скасоване лише з метою виправлення суттєвої помилки.

Тобто, враховуючи викладене та принципи ЄСПЛ визнання недопустимим доказом протоколу про адміністративне правопорушення з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Поряд з цим, належить взяти до уваги те, що відповідно до ст.267 КУпАП, огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду.

Однак, як було встановлено дії службової особи, що складала протокол та фіксувала правопорушення, в порядку передбаченому чинним законодавством, не оскаржувалися. Отже, твердження апелянта, щодо неправомірності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності та є суб`єктивними, оскільки незаконність їх дій не встановлена будь-якими судовим рішенням або висновком компетентного органу.

За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.

З огляду на викладені обставини, на момент висловлення пропозиції ОСОБА_1 з боку працівників поліції щодо проходження відповідного огляду у медичному закладі у водія не було достатніх підстав відмовлятись від такої законної вимоги або ставити її під сумнів, а тому суд апеляційної інстанції вважає, що доказів які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не встановлено їх і при апеляційному перегляді, а тому підстав для скасування постанови судді та закриття справи на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУПАП, як на тому наполягає апелянт, апеляційний суд не вбачає.

Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Отже, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 отримав посвідчення водія НОМЕР_2 , тобто, ним було складено іспит на знання вимог ПДР України. За таких обставин, апеляційний суд вбачає, що відмова від проходження огляду на стан сп`яніння на вимогу працівника поліції є свідоме ігнорування ПДР України, що свідчить про умисний характер вчиненого правопорушення, відповідно до ст.10 КУпАП

Відповідно до ст.33 КУпАП, при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Застосовуючи такий вид адміністративного стягнення, передбачений санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП, як штраф з позбавленням права керування транспортним засобом строком на один рік, суд першої інстанції враховував характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, те, що його дії характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпечність, становлять небезпеку дорожньому руху та несуть загрозу для життя і здоров`я його учасників.

Застосований районним судом до ОСОБА_1 вид та розмір адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень, та відповідає вимогам ст.23, 33 КУпАП.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п.2.5 Правил дорожнього руху України, наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та його винуватості, а тому посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргуОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Холодногірського районного суду м.Харкова від 17 лютого 2026 року щодоОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Р.В. Гєрцик