Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №404/14031/25 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 серпня 2026 року м. Кропивницький

справа № 404/14031/25

провадження № 22-ц/4809/1215/26

Кропивницький апеляційний суд у складі:

головуючого судді - Письменного О.А.,

суддів - Дьомич Л.М., Мурашка С.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Фортечного районного суду м. Кропивницького від 10 квітня 2026 року (суддя Кулінка Л.Д.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей, -

встановив:

Ухвалою Фортечного районного суду міста Кропивницького від 10 квітня 2026 року відмовлено у продовженні строку для усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та визнано неподаною і повернуто позивачці позовну заяву разом з доданими до неї документами.

Не погоджуючись з даною ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, якою просить її скасувати і направити справу для продовження розгляду в суд першої інстанції.

Посилається на те, що судом застосовано надмірний формалізм у трактуванні національного законодавства.

Акцентує увагу, що ненадання доказів на підтвердження позовних вимог не перешкоджає розгляду справи, оскільки може бути підставою для відмови в задоволенні позову по суті, а не визнання позовної заяви неподаною та її поверненню.

Відповідно до вимог ч.1 ст.368, ч.1 ст.369 ЦК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності її учасників, відповідно до ч.13 ст.7, ч.2 ст.247 ЦПК України судове засідання не проводиться і фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Крім того, згідно з ч.ч.4, 5 ст.268 та ст.383 ЦПК України постанова не проголошується, а датою її ухвалення є дата складання повного тексту судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість апеляційної скарги з таких підстав.

Судом встановлено, що в грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини.

02 лютого 2026 року ухвалою судді Фортечного районного суду міста Кропивницького позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачці строк для подання позовної заяви з додержанням вимог, викладених у статтях 175 і 177 Цивільного процесуального кодексу України, а саме: надати до суду докази проживання дитини разом з позивачем.

16 лютого 2026 року позивачкою подано суду заяву про продовження процесуального строку на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 02.02.2026 у зв`язку з тим, що вона проживає у Німеччині та надати запитувані документи у десятиденний строк неможливо.

10 квітня 2026 року ухвалою судді Фортечного районного суду міста Кропивницького відмовляючи у продовженні процесуального строку на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 02.02.2026 та повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що строк на усунення недоліків вказаних в ухвалі судді Фортечного районного суду міста Кропивницького від 02 лютого 2026 року, сплинув, станом на 09 квітня 2026 року у суду відсутні відомості про усунення недоліків позовної заяви, в зв`язку з чим до позовної заяви ОСОБА_1 застосовуються наслідки частини третьої, п`ятої статті 185 Цивільного процесуального кодексу України.

Колегія суддів не погоджується з цим висновком суду першої інстанції з таких підстав.

Частиною 1статті 174 ЦПК України передбачено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Вимоги щодо змісту позовної заяви та документів, що додаються до позовної заяви, викладені в статтях 175 і 177 ЦПК України.

У ч.ч. 1, 3 ст. 175 ЦПК України зазначено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.

За змістом статей 13 та 175 ЦПК України позивач на власний розсуд обґрунтовує свої вимоги з викладом відповідних обставин та зазначенням доказів, що підтверджують такі обставини. Невідповідність зазначених у позовній заяві обставин чи доказів на підтвердження позовних вимог, неточність формулювань позовних вимог, їх неузгодження із способами захисту порушеного права, недоведеність підстав позову за кожною вимогою не перешкоджає розгляду справи, оскільки може бути підставою для відмови в задоволенні позову по суті, а не для визнання позовної заяви неподаною та її повернення.

Як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, постановив ухвалу про повернення позовної заяви, мотивуючи її тим, що недоліки, викладені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 02 лютого 2026 року, позивачем не були усунуті, а саме – не надано до суду докази проживання дитини разом з позивачем

Як визначено ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами ч.ч. 1-2 ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Разом з цим, згідно з ч. 1 ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач зазначив обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, а також зазначено, що до матеріалів справи він надав докази якими, на його думку, ці обставини підтверджуються.

Згідно ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Суд не може вимагати надати докази, яких у позивача немає. Так само суд не може вказувати, які докази повинен подати позивач, оскільки суд не володіє інформацією про наявні у позивача докази.

Отже, ст. 177 ЦПК України хоч і зобов`язує позивача надати докази на обґрунтування позовної заяви, але з умовою, що такі докази є в наявності.

За таких обставин, вимога суду надати докази без чіткого обґрунтування щодо їх наявності у позивача - є безпідставною.

Усталена правова позиція Верховного Суду з цього питання є послідовною і ґрунтується на тому, що оцінка обґрунтованості, доведеності позовних вимог та наявності порушеного права здійснюється судом виключно під час розгляду справи по суті, що є підставою для ухвалення рішення про відмову в позові, а не для вчинення процесуальних дій на стадії відкриття провадження (прийняття заяви).

Однак, суд першої інстанції фактично вдався до оцінки викладених позивачкою обставин справи та доказів, що не віднесено до компетенції суду на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Колегія суддів апеляційного суду також звертає увагу, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 16 лютого 2026 року про продовження процесуального строку на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 02.02.2026, було відмовлено без належного обґрунтування.

Отже, оскаржувана ухвала Фортечного районного суду міста Кропивницького від 10 квітня 2026 року не відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з вимогами ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З урахуванням викладеного, ухвала суду підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 369, 374, 379, 382, 383, 384 України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Фортечного районного суду міста Кропивницького від 10 квітня 2026 року скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Судді:

О.А.Письменний Л. М. Дьомич С.І Мурашко