Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №201/689/22 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5599/26 Справа № 201/689/22 Суддя у 1-й інстанції - Антонюк О.А. Суддя у 2-й інстанції - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого – судді Макарова М.О.

суддів – Петешенкової М.Ю., Городничої В.С.

при секретарі – Пікос А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Ідея Банк» на ухвалу Соборного районного суду міста Дніпра від 24 лютого 2026 року (№6/201/18/2026) по справі за заявою Акціонерного товариства «Ідея Банк» про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, та зобов`язання вчинити певні дії по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк», третя особа ОСОБА_2 про захист прав споживачів, розірвання депозитних договорів, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А :

Акціонерне товариство «Ідея Банк» звернулось до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, та зобов`язання вчинити певні дії по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк», третя особа ОСОБА_2 про захист прав споживачів, розірвання депозитних договорів, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди.

Заяву мотивовано тим, що Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська від 15 жовтня 2024 року ухвалено рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , в якому суд стягнув з АТ «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 вклади, проценти за 1 рік дії договору з врахуванням положення про його автоматичну пролонгацію, пеню, 3% річних, інфляційні втрати, витрати на оплату судових експертиз, оплата правничої допомоги, судовий збір та в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 квітня 2025 року, змінено рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 15 жовтня 2024 року, збільшивши суму стягнення та задовольнивши додаткові вимоги щодо пені, 3 % річних, інфляційних втрат і судових витрат, в іншій частині рішення залишено без змін.

Постановою Верховного суду від 29 жовтня 2025 року касаційну скаргу АТ «Ідея Банк» задоволено частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 жовтня 2024 року у нескасованій частині та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2025 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «Ідея Банк» про стягнення депозитів та процентів залишено без змін.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2025 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «Ідея Банк» про стягнення пені, 3 % річних, інфляційних втрат, розподілу судових витрат скасувати і в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Поновити виконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 жовтня 2024 року у нескасованій частині та постанови Дніпровського апеляційного суду від 17 квітня 2025 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «Ідея Банк» про стягнення депозитів та процентів. З моменту ухвалення постанови суду касаційної інстанції постанова Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2025 року в скасованій частині втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.

22 квітня 2025 року Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська видано виконавчі листи у справі № 201/689/22 про стягнення з АТ «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 грошових коштів.

25 квітня 2025 року приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Пицем А.А. були відкриті виконавчі провадження № 77909871, 77911244 та 77914181.

Ухвалою Соборного районного суду міста Дніпра від 24 лютого 2026 року в задоволенні заяви Акціонерного товариства «Ідея Банк» про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, та зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що наслідком перегляду судом апеляційної інстанції рішення суду, за яким видано виконавчий документ, є зупинення виконавчого провадження, а не визнання такого виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Тому, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяв про визнання виконавчого листа в частині таким, що не підлягає виконанню та зобов`язання вчинити певні дії по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк», третя особа ОСОБА_2 про захист прав споживачів, розірвання депозитних договорів, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди.

Щодо вимог заявника про зобов`язати приватного виконавця Пиць А.А. винести постанову про закінчення виконавчого провадження № 77909871 та № 77911244, а також стягнути безпідставно одержані грошові кошти за зазначеними виконавчими провадженнями суд зазначає, що порядок визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, встановлено ст. 432 ЦПК України. Зазначеною процесуальною нормою не передбачено повноважень суду вирішувати питання, які пов`язані із судовим контролем за виконанням судових рішень (зокрема, зобов`язання органу примусового виконання завершити виконавче провадження) або щодо стягнення отриманих за рішенням суду грошових коштів зі стягувача. З огляду на це, суд першої інстанції не вбачав підстав для задоволення заяви в цій частині.

В апеляційній скарзі АТ “Ідея Банк” просить ухвалу суду скасувати та задовольнити його заяву про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, та зобов`язання вчинити певні дії, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська від 15 жовтня 2024 року ухвалено рішення про часткове задоволення позовних вимог вклади, проценти за 1 рік дії договору з врахуванням положення про його автоматичну пролонгацію, пеню, 3% річних, інфляційні втрати, витрати на оплату судових експертиз оплата правничої допомоги, судовий збір та в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17.04.2025 року, змінено рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 15 жовтня 2024 року, збільшивши суму стягнення та задовольнивши додаткові вимоги щодо пені, 3 % річних, інфляційних втрат і судових витрат, в іншій частині рішення залишено без змін.

Постановою Верховного суду від 29 жовтня 2025 року касаційну скаргу АТ «Ідея Банк» задоволено частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 жовтня 2024 року у нескасованій частині та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2025 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «Ідея Банк» про стягнення депозитів та процентів залишено без змін.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2025 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «Ідея Банк» про стягнення пені, 3 % річних, інфляційних втрат, розподілу судових витрат скасувати і в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Поновити виконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 жовтня 2024 року у нескасованій частині та постанови Дніпровського апеляційного суду від 17 квітня 2025 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «Ідея Банк» про стягнення депозитів та процентів. З моменту ухвалення постанови суду касаційної інстанції постанова Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2025 року в скасованій частині втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.

22.04.2025 року Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська видано виконавчі листи у справі № 201/689/22 про стягнення з АТ «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 грошових коштів.

Відмовляючи у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, суд першої інстанції виходив з необгрунтованості заяви, а також суд зазначив, що порядок визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, встановлено ст. 432 ЦПК України. Зазначеною процесуальною нормою не передбачено повноважень суду вирішувати питання, які пов`язані із судовим контролем за виконанням судових рішень (зокрема, зобов`язання органу примусового виконання завершити виконавче провадження) або щодо стягнення отриманих за рішенням суду грошових коштів зі стягувача. З огляду на це, суд першої інстанції не вбачав підстав для задоволення заяви в цій частині.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно ч.1ст. 18 Цивільного процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. При цьому виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено ст. ст. 6,13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів, внормовані Розділом VІ ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Згідно ч. 2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

Підстави припинення цивільно-правових зобов`язань, зокрема, містить глава 50 розділу І книги п`ятої ЦК.

Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Матеріально правові підстави свідчать про відсутність у боржника матеріально-правового обов`язку повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Однак, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.

У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Як роз`яснив ВСС України в інформаційному листі від 01 липня 2015 року "Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах" у зв`язку з відсутністю чіткого визначення "інших причин" для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у суддів виникали труднощі під час її застосування. Так, словосполучення "або з інших причин" не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад, в апеляційному чи касаційному порядку скасовано чи змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.

Окрім того, за своїм змістом частина друга статті 432 ЦПК України передбачає визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню як повністю так і частково, а тому підстави, якими заявник обґрунтовує свою заяву, можуть бути наслідком як повного так і часткового визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а отже як повного так і часткового задоволення заяви, поданої відповідно до цієї норми закону.

Таким чином, передумовою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню є одна з наступних обставин: - помилковість видачі виконавчого листа; - боржником чи іншою особою було добровільно виконано рішення суду, внаслідок чого обов`язок припинився; - обов`язок боржника припинився з інших причин (передання відступного, зарахування, прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі, інші підстави припинення зобов`язання, передбачені главою 50 Цивільного кодексу України).

В ході судового розгляду заяви АТ «Ідея Банк» судом не встановлено, а заявником не надано жодних підстав, які б свідчили про помилковість видачі виконавчого листа у справі № 201/689/22, відсутність обов`язку боржника за зазначеним рішенням суду або наявність інших передбачених законом причин.

Судове рішення передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

За статтею 38 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження зупиняється виконавцем у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню). Про зупинення виконавчого провадження виконавець виносить постанову не пізніше наступного робочого дня з дня отримання судового рішення.

Також, згідно з п. 1 ч. 4 ст. 43 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання).

Так, Верховний Суд у постанові від 18 серпня 2023 року у справі № 924/90/22 зробив висновок, що у випадку, коли виконавець відкрив виконавче провадження, діючи у відповідності до вимог законодавства та Інструкції, на підставі виконавчого документа, що містив вказівку про набрання чинності рішенням суду, та за відсутності інших документальних даних, що у належному порядку спростовують таку вказівку, то у випадку поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду виконавець зупиняє розпочате виконавче провадження. Підстави для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження в такому разі відсутні. У разі, коли за наслідками апеляційного перегляду апеляційний суд залишить рішення без змін, виконавче провадження поновлюється.

В іншому випадку виконавче провадження підлягає закінченню на підставі пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», а стягнуті на його виконання суми - поверненню в порядку повороту виконання судового рішення.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні документи що підтверджують, чи звертався відповідач із відповідними заявами до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць Андрія Андрійовича про зупинення виконання всіх виконавчих дій у виконавчих провадженнях, закриття зазначених виконавчих проваджень та повернення стягувачу без виконання виконавчих листів суду першої інстанції.

Заявник не позбавлений можливості самостійно звернутися до виконавця з відповідною заявою про зупинення виконавчого провадження, яке вже відкрито, надавши ухвали суду апеляційної інстанції про відкриття провадження та призначення справи до апеляційного розгляду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 24 червня 2020 року у справі № 520/1466/14-ц, провадження № 61-43447св18, від 09 вересня 2021 року у справі № 824/67/20, провадження № 61-10482ав21, від 09 червня 2022 року у справі № 2-118/2001, провадження № 61-1762ав22.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що викладені в апеляційній скарзі доводи, не можуть бути взяті до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.

Відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Враховуючи вищевикладене, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду колегія суддів не вбачає. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Ідея Банк» — залишити без задоволення.

Ухвалу Соборного районного суду міста Дніпра від 24 лютого 2026 року — залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошена 28 липня 2026 року.

Повний текст судового рішення складено 05 серпня 2026 року.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді М.Ю. Петешенкова

В.С. Городнича