Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №204/11935/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2490/26 Справа № 204/11935/24 Суддя у 1-й інстанції - Самсонова В. В. Суддя у 2-й інстанції - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого – судді Макарова М.О.

суддів – Петешенкової М.Ю., Городничої В.С.

при секретарі – Пікос А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чечелівського районного суду м. Дніпра від 09 липня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Обслуговуючий кооператив «Садівницьке товариство «Струмок» про визнання права власності на нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2024 року позивач звернувся до суду із позовом до Дніпровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Обслуговуючий кооператив «Садівницьке товариство «Струмок» про визнання права власності на нерухоме майно.

Позов мотивовано тим, що, він, за договором купівлі-продажу від 10.08.2017 року, завіреного приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Тарасюк О.О. за реєстром №1008, придбав у приватну власність земельну ділянку площею 0,0590 га, кадастровий номер 1210100000:07:006:0388, за адресою: м.Дніпро, Обслуговуючий кооператив «Садівницьке товариство «Струмок», земельна ділянка № НОМЕР_1 . На вказаній земельній ділянці був розташований незавершений будівництвом садовий будинок, вартість якого увійшла у загальну вартість майна за договором купівлі-продажу. Протягом 2017-2019 рр. позивач закінчив будівництво садівничого будинку. Згідно технічному паспорту від 27.04.2022 року відомості про який внесені виконавцем до Реєстру будівельної діяльності за № T101:0738-4469-7353-5443, інвентаризаційна справа №ДМР48608, збудоване нерухоме майно складається з садового будинку літ. А1-2 з прибудовою діт. А2-1 загальною площею 66,5 м.кв., сараю літ.Б площею 11,0 м.кв. і вбиральні літ. В площею 1,6 м.кв. Після закінчення будівництва позивач почав займатися узаконенням будівництва і звернувся до Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради з заявою про надання йому дозволу на легалізацію будинку шляхом виготовлення будівельного паспорту, але повідомленням від 06.04.2023 року отримав відмову. Іншим варіантом узаконення самовільного будівництва є застосування так званої «будівельної амністії», передбаченої діючим законодавством для оформлення самовільного будівництва об`єктів нерухомого майна. Але законодавством обмежено строки такого будівництва до 2015 року. 27.11.2024 року за установленою процедурою через Центр надання адміністративних послуг позивач подав для реєстрації до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради Декларацію про готовність до експлуатації садового будинку. Згідно витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про звернення до ЦНАП Єдиної державної електронної системи y сфері будівництва позивачу відмовлено у внесенні відомостей в реєстраційну систему з формулюванням: «Подача декларації по амністії можлива лише для об`єктів, що збудовані від 05 серпня 1992 року до 9 квітня 2015 року». Таким чином на теперішній час позивач стикнувся з неможливістю легалізувати самовільне будівництво у спосіб, передбачений діючими будівельними процедурами, ввести будинок в експлуатацію для набуття на садовий будинок права власності. Як вбачається з довідки, наданої головою ОК «СТ «Струмок», будівництвом садового будив і господарської споруди, яке здійснено позивачем, не ущемляються права сусідів землекористувачів, ніяких нарікань до господаря з приводу самовільного будівництва не самовільне будівництво відповідає санітарно-технічним нормам.

Рішенням Чечелівського районного суду м. Дніпра від 09 липня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що визнання права власності на самочинне будівництво в судовому порядку є винятковим способом захисту, який застосовується, коли вичерпано всі адміністративні можливості, або коли органи відмовляють у легалізації з неправомірних підстав. У даному випадку, надання позивачем "неповного пакету документів" та спроба застосувати процедуру, яка не підлягаю застосування в даному випадку, свідчить про недотримання встановлених правил з боку самого позивача, а не про неправомірні дії органів.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що в період з 2017 по 2019 роки збудований садовий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці (кадастровий номер 1210100000:07:006:0388), яка належить позивачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 10 серпня 2017 року.

Після завершення будівництва був виготовлений технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами.

27 листопада 2024 року позивачем було подано декларацію про готовність до експлуатації об`єкта за амністією. Однак, у видачі декларації про готовність до експлуатації об`єкта за амністією було відмовлено, оскільки подано неповний пакет документів.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що визнання права власності на самочинне будівництво в судовому порядку є винятковим способом захисту, який застосовується, коли вичерпано всі адміністративні можливості, або коли органи відмовляють у легалізації з неправомірних підстав. У даному випадку, надання позивачем "неповного пакету документів" та спроба застосувати процедуру, яка не підлягаю застосування в даному випадку, свідчить про недотримання встановлених правил з боку самого позивача, а не про неправомірні дії органів.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною першою статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

З приписів ст. 392 ЦК України слідує, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 вересня 2021 року у справі № 752/14334/19 (провадження № 61-5090св21) зроблено висновок, що «право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 червня 2012 року № 6-54цс12 та постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 557/1209/16-ц. До 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення», яка втратила чинність 30 грудня 2004 року, було встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва, при цьому введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності, збудованих до 05 серпня 1992 року, не передбачалося. Належним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації. Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постановах від 15 липня 2019 року у справі № 263/8226/16-ц і від 01 квітня 2020 року у справі № 760/1651/16-ц».

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України,законів України,міжнародних договорів,згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.3 ст.13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч.ч.1,5,6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Подавши свої докази, позивач реалізував своє право на доказування і одночасно виконав обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено, як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставин.

Легалізація самочинного будівництва у рамках будівельної амністії відбувається до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» щодо прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва, збудованих без дозволу на виконання будівельних робіт" від 13 січня 2015 року № 92-УІІІ та наказу Мінрегіону «Про затвердження Порядку прийняття в експлуатацію і проведення технічного обстеження індивідуальних / садибних / житлових будинків, садових, дачних будинків , господарських/ присадибних/ будівель та споруд, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення 1 та 2 категорії складності , які збудовано без дозволу на виконання будівельних робіт» від 24.04.2015 року №79.

Орган державного архітектурно- будівельного контролю до 31 грудня 2015 року безоплатно протягом 10 робочих днів з дня подання заяви власниками / користувачами/ земельних ділянок, на яких розміщені об`єкти будівництва, збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, за результатами технічного обстеження приймав в експлуатацію: індивідуальні / садибні/ житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські / присадибні/ будівлі та споруди, збудовані у період з 5 серпня 1992 року до 12 березня 2011 року; збудовані до 12 березня 2011 року; громадські будинки 1 і 2 категорій складності; будівлі і споруди сільськогосподарського призначення 1 та 2 категорій складності.

Порядок прийняття в експлуатацію таких об`єктів і проведення технічного обстеження визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. При цьому технічне обстеження індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів включно, господарських (присадибних) будівель і споруд загальною площею до 100 квадратних метрів включно проводиться в ході їх технічної інвентаризації з відповідною відміткою в технічному паспорті.

До власників (користувачів) земельних ділянок, які відповідно до встановленого порядку подали документи про прийняття в експлуатацію збудованих без дозволу на виконання будівельних робіт об`єктів будівництва, штрафні санкції за виконання будівельних робіт без отримання документів, що дають право на їх виконання, та за експлуатацію або використання об`єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, не застосовуються.

Колегія суддів в повному обсязі погоджується з висновками суду першої інстанції, стосовно того, що відмова у застосуванні "будівельної амністії" є правомірною, оскільки об`єкт збудований значно пізніше встановлених законодавством строків її дії. Об`єкт, збудований позивачем у 2017-2019 роках без належних дозвільних документів та без введення в експлуатацію, є самовільним будівництвом відповідно до ст. 376 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо відсутності підстав для задоволення позову, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, особистим тлумаченням норм матеріального права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Крім того, колегія суддів зазначає, що суд не підмінювати рішення органів державної влади, до повноважень яких і віднесено реєстрацію прав на нерухоме майно.

Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Суд з дотриманням приписів процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону.

Враховуючи зазначене, відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Чечелівського районного суду м. Дніпра від 09 липня 2025 року — залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошена 28 липня 2026 року.

Повний текст судового рішення складено 05 серпня 2026 року.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді М.Ю. Петешенкова

В.С. Городнича