Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №179/1897/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6017/26 Справа № 179/1897/25 Суддя у 1-й інстанції - Чорна А.О. Суддя у 2-й інстанції - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого – судді Макарова М.О.

суддів – Петешенкової М.Ю., Городничої В.С.

при секретарі – Пікос А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 02 березня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ВІТА 2000» про розірвання договору оренди земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2025 року позивач звернулася до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ВІТА 2000» про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Позов мотивовано тим, що 08.08.2016 між ОСОБА_2 та ТОВ «АГРО-ВІТА 2000» укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передала в оренду земельну ділянку, кадастровий номер: 1222381100:05:001:0039, площею 2,6102 га.

У відповідності до п. 4.1 договору, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 4 816,23 грн за рік оренди, а також проводить безкоштовну поставку 1 тони соломи до садиби Орендодавця, оранку та культивацію присадибної ділянки орендодавця до 0,40 га та сплачує за Орендодавця податок з доходів фізичних осіб, нарахований на суму орендної плати за цим договором у розмірі та у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до п. 4. 5 договору орендна плата вноситься орендарем у такі строки – 31.12 поточного року.

В порушення умов договору, відповідач систематично, протягом тривалого часу не сплачує орендну плату, чим порушує взяті на себе за договором обов`язки.

Просить суд розірвати договір оренди землі від 08.08.2016, укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО-ВІТА 2000» та стягнути з відповідача судові витрати.

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 02 березня 2026 року у задоволенні позовних вимог відмовлено

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не було доведено сукупності вказаних обставин та не надано суду достатніх, належних і допустимих доказів, які б підтверджували заявлені ним вимоги, а саме, що ТОВ “АГРО-ВІТА 2000” порушені умови Закону України «Про оренду землі» та Договору оренди земельної ділянки від 08.08.2016 щодо нарахування та виплати орендної плати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що 08.08.2016 між ОСОБА_2 та відповідачем ТОВ «АГРО-ВІТА 2000» було укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1222381100:05:001:0039, площею 2,6102 га, строком на 7 років.

У відповідності до п. 4.1 договору, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 4 816,23 грн за рік оренди, а також проводить безкоштовну поставку 1 тони соломи до садиби Орендодавця, оранку та культивацію присадибної ділянки орендодавця до 0,40 га та сплачує за Орендодавця податок з доходів фізичних осіб, нарахований на суму орендної плати за цим договором у розмірі та у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до п. 4. 5 договору орендна плата вноситься орендарем у такі строки – 31.12 поточного року.

На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом позивач ОСОБА_1 набула право власності на зазначену вище земельну ділянку у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 , що підтверджується відповідними свідоцтвом про право на спадщину за законом від 22.10.2025 року та витягом з Державного реєстру речових прав.

Відповідачем не надано суду доказів сплати орендної плати за користування земельною ділянкою.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було доведено сукупності вказаних обставин та не надано суду достатніх, належних і допустимих доказів, які б підтверджували заявлені ним вимоги, а саме, що ТОВ “АГРО-ВІТА 2000” порушені умови Закону України «Про оренду землі» та Договору оренди земельної ділянки від 08.08.2016 щодо нарахування та виплати орендної плати.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ч.ч. 1,2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінились настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір, або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимоги заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладання договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане, зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагались; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Статтею 13 Закону України “Про оренду землі” передбачено, що договір оренди землі – це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом ст. 15 вищевказаного Закону, зокрема, істотними умовами договору оренди землі є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 20 Закону України “Про оренду землі”, в редакції, чинній на момент укладання договору, орендна плата може встановлюватися у таких формах: грошовій; натуральній (за визначеною кількістю чи частиною продукції, яка одержується з орендованої земельної ділянки); відробітковій (надання послуг орендодавцю). Сторони можуть передбачити у договорі оренди поєднання зазначених форм або визначити інші форми плати.

Відповідно до ст. 21 Закону України “Про оренду землі”, в редакції, чинній на момент укладання договору, умови договору оренди про розмір орендної плати можуть переглядатися за згодою сторін. Орендар має право вимагати відповідного зменшення орендної плати у випадках, якщо стан орендованої земельної ділянки погіршився не внаслідок дій чи бездіяльності орендаря. У разі збільшення відповідно до законів України розміру земельного податку орендодавець має право вимагати збільшення орендної плати, якщо інше не передбачено умовами договору оренди.

Статтею 24 Закону України “Про оренду землі” передбачено, зокрема, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до вимог ст. 148-1 Земельного Кодексу до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки. Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів із зазначенням:

кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки;

найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім`я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника;

місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси;

платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі).

Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.

Повідомлення про перехід права власності від держави до територіальної громади або навпаки підлягає опублікуванню у друкованих медіа місцевої сфери розповсюдження із зазначенням кадастрового номера, місця розташування та площі земельної ділянки.

Виходячи з викладеного, на виконання положень статті 148-1 ЗК України, спадкоємець (новий орендодавець) повинен повідомити орендаря про прийняття ним спадщини та про перехід до нього прав та обов`язків за договором оренди.

Дотримання вищевказаних дій для власника, до якого перейшло право власності на земельну ділянку, є важливим етапом, спрямованим для налагодження виплати орендної плати за укладеним до переходу права власності договором.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 146/350/20 (провадження № 61-10491св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 341/245/19 (провадження № 61-215св21).

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що порушення вимоги ч.3 ст. 148-1 Земельного Кодексу України не тягне за собою наслідків законної можливості несплати орендної плати за сторони відповідача та те, що відповідач знав адресу садиби Орендодавця та не виконав умови договору, стосовно доставки 1 тони соломи, колегія суддів відхиляє, оскільки договір оренди землі був зареєстрований 07.10.2016 року (номер запису про інше речове право 16810508) тобто договір оренди діяв до 07.10.2023 року з урахуванням того, що його було укладено на 7 років (а.с 6-10).

ОСОБА_1 була успадкована земельна ділянка, яка є предметом договору оренди землі 22 жовтня 2025 року, що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом.

Доказів не виконання відповідачем договору позивачем не надано.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 — залишити без задоволення.

Рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 02 березня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені 28 липня 2026 року

Повний текст судового рішення складено 05 серпня 2026 року.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді М.Ю. Петешенкова

В.С. Городнича