Суд: Дніпровський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою, з них:
Дата: 27 липня 2026 р.
Справа: №205/289/26
Суддя: Макаров М. О.
ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/5437/26 Справа № 205/289/26 Суддя у 1-й інстанції - Приходченко О.С. Суддя у 2-й інстанції - Макаров М. О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2026 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого – судді Макарова М.О.
суддів – Петешенкової М.Ю., Городничої В.С.
при секретарі – Пікос А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 04 березня 2026 року по справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Міністерство оборони України та військова частина НОМЕР_1 про оголошення фізичної особи померлою, -
В С Т А Н О В И Л А :
У січні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про оголошення фізичної особи померлою, де заінтересовані особи: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Міністерство оборони України та військова частина НОМЕР_1 .
Заява мотивована тим, що вона, вона є матір`ю ОСОБА_3 її син, ОСОБА_3 , був призваний до лав ЗСУ за мобілізацією і відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20 березня 2022 року був призначений на посаду командира 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 . У період часу з 20 березня 2022 року по 17 червня 2025 року її син, ОСОБА_3 , виконував обов`язки військової служби. 17 червня 2025 року, молодший сержант ОСОБА_3 виконував обов`язки військової служби (бойове завдання) у зоні бойових дій на території тимчасової дислокації вогневих позицій взводного опорного пункту (далі ВОП) « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованих у районі населеного пункту Торецьк Бахмутського району Донецької області.
17 червня 2025 року близько 06.54 години з боку збройних сил РФ було здійснено скид з БпЛА по вогневій позиції «Малібу», внаслідок чого молодший сержант ОСОБА_3 перестав виходити на зв`язок, пошук та евакуація не були можливими через продовження інтенсивних бойових дій. Інші свідки, які б спростовували або підтверджували факти даної події, відсутні. Оголошення ОСОБА_3 померлим необхідно для отримання заявницею гарантованих державою виплат та інших соціальних пільг пов`язаних із загибеллю військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби, передбачених ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Враховуючи, що молодший сержант ОСОБА_3 зник безвісті 17 червня 2025 року поблизу н.п. Торецьк Бахмутського району Донецької області при виконання бойових завдань, обчислення строку, передбаченого ст. 46 ЦК України, розпочинається саме з червня 2025 року. Заявник у своїй заяві просила суд оголосити ОСОБА_3 померлим, місцем смерті вважати н.п. Торецьк Бахмутського району Донецької області, датою смерті – дату набрання рішенням законної сили. У своїй заяві до суду представник заявника справу просив розглянути за його відсутності, ухваливши рішення, яким вимоги заяви задовольнити.
Рішенням Новокодацького районного суду міста Дніпра від 04 березня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що суд повинен мати достатні належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина. Відсутність безумовних доказів або суперечність у доказах на підтвердження обставин, що надаються заявником та/або заінтересованими особами, унеможливлює оголошення особи померлою.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким її заяву задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_3 (а.с. 9).
На підставі Указу Президента України № 69/2022 від 24 лютого 2022 року ОСОБА_3 був призваний за мобілізацією з 20 березня 2022 року та направлений на військову службу (а.с. 10).
За результатами службового розслідування за фактом зникнення безвісти військовослужбовця молодшого сержанта ОСОБА_3 встановленно зникнення безвісти при виконанні бойового завдання в зоні ведення бойових дій поблизу населеного пункту Торецьк Бахмутського району Донецької області військовослужбовця молодшого сержанта ОСОБА_3 (а.с. 14-17).
25 червня 2025 року за фактом зникнення безвісті військовослужбовця молодшого сержанта ОСОБА_3 у зоні бойових дій біля н.п. Торецьк Бахмутського району Донецької області Бахмутським РВП ГУНП в Донецькій області відомості було внесено до ЄРДР за № 12025052150000717 (а.с. 12).
Відмовляючи у задоволенні заяви суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що суд повинен мати достатні належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина. Відсутність безумовних доказів або суперечність у доказах на підтвердження обставин, що надаються заявником та/або заінтересованими особами, унеможливлює оголошення особи померлою.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 305 ЦПК України передбачено, що заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.
Відповідно до ч. 1 ст. 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.
Фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті (ч.ч. 2, 3 ст. 46 ЦК України).
Район воєнних (бойових) дій - це визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії (стаття 1 ЗУ «Про оборону України»).
Бойові дії – це форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони, а також поліції особливого призначення Національної поліції України для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння).
Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.
Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.
Особа може бути оголошена в судовому порядку померлою у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть цієї особи. На цьому наголошено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 177/11/20, від 07 листопада 2023 року у справі № 607/159/23.
У постановах від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути зокрема письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю.
Вочевидь вказаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин.
Подібні висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року справі № 607/1612/23 (провадження № 61-6323св23).
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, стосовно того, що матеріали справи не мають достатньо доказів, з яких з високою вірогідністю можна стверджувати про загибель ОСОБА_3 . Матеріали службового розслідування не встановлено факту загибелі, не допитано свідків, відсутні записи відеоспостереження з БпЛА, записи повідомлень, переданих по рації, тощо.
Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що закон доповнив частину другу статті 46 ЦК України реченням другим задля врегулювання ситуацій, коли
у суду є достатні істотні підстави вважати, що на основі доказів у конкретній справі фізична особа – з надзвичайно великою вірогідністю – є дійсно померлою (загиблою), і що впродовж двох років, зазначених у частині першій цієї статті, про особу не буде додаткових відомостей як про живу.
Таким чином, при вирішенні такої категорії справ у розпорядженні суду мають бути належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина. Відсутність безумовних доказів або наявність суперечностей у доказах, поданих заявником та/або заінтересованими особами на підтвердження відповідних обставин, унеможливлює оголошення особи померлою. Отже, предметом доказування у справі є безпосередньо обставини, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про загибель особи, яку заявник просить оголосити померлою (постанови Верховного Суду від 08 лютого 2024 року у справі № 148/1207/22, від 04 червня 2025 року у справі № 591/11696/23, від 18 грудня 2025 року у справі № 357/16463/24, від 24 грудня 2025 року у справі № 205/16123/24).
З огляду на наведене, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необгрунтованити та такими що не впливають на висновок оскаржуваного рішення.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).
Суд з дотриманням приписів процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону.
Враховуючи зазначене, відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 — залишити без задоволення.
Рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 04 березня 2026 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Вступна та резолютивна частина постанови проголошена 28 липня 2026 року.
Повний текст судового рішення складено 05 серпня 2026 року.
Головуючий суддя М.О. Макаров
Судді М.Ю. Петешенкова
В.С. Городнича
Оригінал: reyestr.court.gov.ua