Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №191/762/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/372/26 Справа № 191/762/24 Суддя у 1-й інстанції - Окладнікова О. І. Суддя у 2-й інстанції - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого – судді Макарова М.О.

суддів – Петешенкової М.Ю., Городничої В.С.

при секретарі – Пікос А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 травня 2025 року по справі за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2024 року Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії – Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит.

Позов мотивовано тим, що 23 серпня 2013 року між ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2 був укладений договір про іпотечний кредит №946, за умовами якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит в сумі 290000,00 грн. на придбання майнових прав на об`єкт нерухомості за договором купівлі-продажу майнових прав б/н від 23.08.2013 року, зі сплатою 16,0% річних за користування кредитом, в порядку, на умовах та в строки, визначені договором, строком на 180 місяців з остаточним поверненням кредиту не пізніше 23.08.2028 року. В якості забезпечення виконання зобов`язань, між ПАТ «Державний ощадний банк України», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір поруки №1 від 23 серпня 2013 року, згідно якого останній поручився перед кредитором боржника ОСОБА_2 за виконання нею свого обов`язку щодо повернення суми кредиту, нарахованих відсотків та можливих штрафних санкцій.

Станом на 06.02.2024 року в результаті невжиття відповідачами заходів щодо погашення боргу перед позивачем, наявна заборгованість за Договором про іпотечний кредит № 946 від 23.08.2013 року, яка складає 632617,07 гривень, у тому числі:

- прострочений борг за кредитом за період з 03.11.2014 по 06.02.2024 - 282919,25 (двісті вісімдесят дві тисячі дев`ятсот дев`ятнадцять гривень 25 копійок) гривень;

- прострочені відсотки за користування кредитом за період з 05.10.2014 по 28.01.2018 - 148126,49 (сто сорок вісім тисяч сто двадцять шість гривень 49 копійок) гривень;

- інфляційні втрати за прострочення боргу за кредитом за період з листопада 2014 по лютий 2022 - 42780,65 (сорок дві тисячі сімсот вісімдесят гривень 65 копійок) гривень;

- інфляційні витрати за прострочення відсотків за користування кредитом за період з серпня 2014 по лютий 2022 - 118375,61 (сто вісімнадцять триста сімдесят п`ять гривень 61 копійка) гривень;

- три проценти річних за прострочення боргу за кредитом за період з 03.11.2014 по 23.02.2022 - 12894,31 (дванадцять тисяч вісімсот дев`яносто чотири гривні 31 копійка) гривень;

- три проценти річних за прострочення відсотків за користування кредитом за період з 01.08.2014 по 23.02.2022 - 27520,76 (двадцять сім тисяч п`ятсот двадцять гривень 76 копійок) гривень. Виниклу заборгованість позивач просить стягнути з відповідачів в солідарному порядку, а також просить покласти на них судові витрати.

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 травня 2025 року позов Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит задоволено та ухвалено:

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особи філії -Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» заборгованість за Договором про іпотечний кредит № 946 від 23.08.2013 року у сумі 632617 (шістсот тридцять дві тисячі шістсот сімнадцять) грн. 07 коп., яка складається із: простроченого боргу за кредитом за період з 03.11.2014 року по 06.02.2024 року у сумі 282919,25 грн.; прострочених відсотків за користування кредитом за період з 05.10.2014 року по 28.01.2018 року у сумі 148126,49 грн.; інфляційних втрат за прострочення боргу за кредитом за період з листопада 2014 року по лютий 2022 року у сумі 42780,65 грн.; інфляційних витрат за прострочення відсотків за користування кредитом за період із серпня 2014 року по лютий 2022 року у сумі 118375,61 грн.; трьох процентів річних за прострочення боргу за кредитом за період з 03.11.2014 року по 23.02.2022 року у сумі 12894,31 грн.; трьох процентів річних за прострочення відсотків за користування кредитом за період з 01.08.2014 року по 23.02.2022 року у сумі 27520,76 грн. Вирішено питання стосовно судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що вимоги позивача про стягнення з відповідачів заборгованості в солідарному порядку за договором про іпотечний кредит №946 від 23 серпня 2013 року в сумі 632617,07 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 23 серпня 2013 року між ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2 був укладений договір про іпотечний кредит №946, згідно якого позичальник отримала кредит в розмірі 290000,00 грн. для придбання майнових прав на об`єкт нерухомості за договором купівлі-продажу майнових прав терміном на 180 місяців, зі строком остаточного погашення не пізніше 23.08.2028 року. За користування кредитом позичальник зобов`язана сплачувати банку відповідну плату (проценти) в розмірі 16,0% річних, крім того зобов`язується належним чином використовувати та повернути кредит (а.с.44-47).

Згідно з копією договору поруки №1 від 23 серпня 2013 року, укладеного між ПАТ «Державний ощадний банк України», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , поручитель ОСОБА_3 зобов`язався безумовно, безвідклично та безоплатно солідарно з боржником відповідати перед кредитором за виконання зобов`язань, у тому числі того, що виникне в майбутньому відповідно до умов кредитного договору та додаткових договорів до нього (а.с.62-63а).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідачів заборгованості в солідарному порядку за договором про іпотечний кредит №946 від 23 серпня 2013 року в сумі 632617,07 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту, а згідно до ст. 530 ЦК України - якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі, у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Позивач свої зобов`язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, про що зазначив у своєму позові.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно з п. 3.9.1 договору про іпотечний кредит від 23.08.2013 року, банк має право у випадку, якщо будуть мати місце будь-які або всі можливі випадки невиконання позичальником та/або поручителем взятих на себе обов`язків та недотримання умов, передбачених цим договором та/або документами забезпечення та/або іншими договорами, укладеними позичальником з банком, вимагати дострокового повернення суми кредиту та всієї суми нарахованих процентів за користування кредитом (разом з будь-якими іншими нарахованими сумами або сумами, що підлягають до сплати за цим договором), у тому числі, але не виключно у разі затримання сплати частини основної суми боргу за кредитом та/або процентів за користування кредитом, інших платежів за цим договором та 3 календарні місяці.

Згідно з розрахунком заборгованості, відповідач ОСОБА_2 належно не виконувала свої зобов`язання за договором про іпотечний кредит №946 від 23 серпня 2013 року, внаслідок чого станом на 06.02.2024 року виникла заборгованість, яка становить 632617,07 гривень, у тому числі: прострочений борг за кредитом за період з 03.11.2014 року по 06.02.2024 року - 282919,25 грн.; прострочені відсотки за користування кредитом за період з 05.10.2014 року по 28.01.2018 року - 148126,49 грн.; інфляційні втрати за прострочення боргу за кредитом за період з листопада 2014 року по лютий 2022 року - 42780,65 грн.; інфляційні витрати за прострочення відсотків за користування кредитом за період із серпня 2014 року по лютий 2022 року - 118375,61 грн.; три проценти річних за прострочення боргу за кредитом за період з 03.11.2014 року по 23.02.2022 року - 12894,31 грн.; три проценти річних за прострочення відсотків за користування кредитом за період з 01.08.2014 року по 23.02.2022 року - 27520,76 грн. (а.с.10-14).

Матеріалами справи підтверджено, що позивач вже звертався до відповідачів про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит. Заочним рішенням Троїцького районного суду Луганської області від 14.12.2017 року по цивільній справі №433/1892/17 (провадження №2/433/989/17) за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, позовні вимоги АТ «Ощадбанк» були задоволені в повному обсязі (а.с.64-65).

Ухвалою Троїцького районного суду Луганської області від 02.11.2018 року по цивільній справі №433/1892/17 (провадження №2-п/433/15/18) заяву ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Троїцького районного суду Луганської області від 14 грудня 2017 року у цивільній праві №433/1892/17 за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без розгляду.

Постановою Луганського апеляційного суду від 26.12.2018 по справі №433/1892/17 (22-ц/810/426/18) апеляційні скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволено. Ухвалу Троїцького районного суду Луганської області від 02 листопада 2018 року скасовано та справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Проте, згідно відомостей з ЄДРСР остаточне судове рішення у справі відстутнє.

З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено режим воєнного стану.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктами 18 і 19 такого змісту:

- період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем);

- у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Як вже зазначалось вище, згідно з розрахунком заборгованості інфляційній витрати за просточення боргу за кредитом, інфляційні витрати за прострочення відсотків за користування кредитом, три проценти річних за прострочення боргу за кредитом, три проценти річних за прострочення відсотків за користування кредитом позивач просив стягнути за період до 23 лютого 2022 року, тобто не порушуючи чинного законодавства.

Стосовно доводів апеляційної скарги, про те що, відповідач є внутрішньо переміщеною особою, не могла користуватись або реалізувати майно не було можливості у зв`язку з тим, що вимушений був виїхати з окупованого м. Луганськ, колегія суддів відхиляє, оскільки описані обставини не впливають на наявну заборгованість, яка підтверджена належними доказами, які наявні в матеріалах справи.

Отже, з урахуванням вищезазначеного та на підставі належним чином оцінених доказів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, при вирішенні справи судом першої інстанції не було допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, відтак згідно зі ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 — залишити без задоволення.

Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 травня 2025 року — залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 28 липня 2026 року.

Повний текст судового рішення складено 05 серпня 2026 року.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді М.Ю. Петешенкова

В.С. Городнича