Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №209/3532/20 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6058/26 Справа № 209/3532/20 Суддя у 1-й інстанції - Юрченко Я. О. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Гапонова А.В., Красвітної Т.П.

за участю секретаря судового засідання Кирилішиної В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпро цивільну справу №209/3532/20 за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - Мартиненка Сергія Олексійовича на ухвалу Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 06 березня 2026 року про залишення заяви без розгляду, ухвалене у складі судді Юрченко Я.О., -

ВСТАНОВИВ:

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 лютого 2021 року позовні вимоги АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк», заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 13 травня 2019 року, яка утворилась станом на 02 листопада 2020 року, в розмірі 14 262,20 грн. та сплачений судовий збір в сумі 2 102,00 грн., а всього 16364,20 грн.

02 березня 2026 року від представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшла заява про перегляд вищезазначеного заочного рішення.

В обґрунтування заяви зазначає, що відповідач ОСОБА_1 повний текст рішення не отримувала, про існування рішення Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 лютого 2021 року стало відомо з додатку «Дія», який було встановлено на мобільний телефон 26 грудня 2025 року. З повним текстом судового рішення та матеріалами цивільної справи 08 січня 2026 року представник позивача ознайомився через підсистему «Електронний суд».

Зазначає, що у зв`язку з довготривалими вимкненнями світла, представник був позбавлений завчасно сформувати заяву про перегляд заочного рішення, у зв`язку з чим просив поновити пропущений строк. Крім того, відповідач належним чином не був повідомлений про розгляд цивільної справи, не висловив свою позиції щодо розрахунку заборгованості, оскільки сума боргу не відповідає дійсності.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 06 березня 2026 року представнику відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у поновленні строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 лютого 2021 року по цивільній справі за позовом АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовлено. Заяву про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 лютого 2021 року по цивільній справі за позовом АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- залишено без розгляду.

Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що при винесенні судом оскаржуваної ухвали були порушені норми матеріального й процесуального права та мало місце неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а тому дана ухвала підлягає скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування скарги зазначає, що представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 з повним заочним рішенням та матеріалами цивільної справи ознайомився 08 січня 2026 року, проте у зв`язку відключеннями світла більш ніж на 10 годин, він не міг подати вчасно заяву про перегляд заочного рішення.

Вважає, що зазначені обставини є об`єктивними, непереборними та істотними.

У зв`язку з чим просив оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Учасники справи в судове засідання апеляційного суду не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку.

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання, оскільки, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та якими доказами це підтверджується, чи інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи та докази, що їх підтверджують.

Рішення суду відповідає зазначеним вимогам закону.

Судом з`ясовано, що 27 листопада 2020 року до Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська надійшла позовна заява АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Адреса реєстрації відповідача ОСОБА_1 у позовній заяві зазначена: АДРЕСА_1 .

На виконання вимог ч.6 ст.187 ЦПК України судом 30 листопада 2020 року направлено запит до відділу формування та ведення реєстру територіальної громади Кам`янської міської ради щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача ОСОБА_1 ..

Згідно одержаної відповіді вищевказаного відділу, яка надійшла до суду 08 грудня 2020 року, місце реєстрації ОСОБА_1 є: АДРЕСА_2 , з 09 лютого 2001 року по теперішній час.

Ухвалою Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 грудня 2020 року було відкрито провадження у справі та вирішено питання про її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Копію вказаної ухвалу суду разом із копією позовної заяви та доданих до неї документів було направлено рекомендованим листом на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ), проте вказані документи повернуті до суду із зазначенням причини повернення «адресат відсутній за зазначеною адресою».

Оскільки ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, суд розглянув справу за її відсутності та ухвалив 03 лютого 2021 року заочне рішення по суті спору.

Крім того судом зазначено, що інформація щодо судового розгляду справи є загальнодоступною, оскільки розміщена на офіційному веб-порталі «Судова влада України», тому ОСОБА_1 була обізнана про існування судового провадження та висунення АТ «Універсал Банк» до неї вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором.

17 грудня 2021 року судом було надіслано на адресу відомого місця проживання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) рекомендованим листом, з повідомленням про вручення, копію заочного рішення. Це поштове відправлення було повернуте до суду з відміткою відділення зв`язку 05 березня 2021 року про його невручення через відсутність адресата.

Із відкритих даних Єдиного державного реєстру судових рішень https://reyestr.court.gov.ua/Review/94606151 суд встановив, що копія повного вищевказаного заочного рішення Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області надіслана судом до реєстру 03 лютого 2021 року, зареєстрована 04 лютого 2021 року, загальний доступ до рішення суду надано 05 лютого 2021 року.

Заяв чи клопотань про ознайомлення з матеріалами справи до подання заяви про перегляд заочного рішення від 02 березня 2026 року відповідач ОСОБА_1 не подавала та з матеріалами справи не ознайомлювалася.

11 березня 2021 року за вих. 209/3532/20/2403/21 Дніпровським районним судом м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області, АТ «Універсал Банк» було надіслано виконавчі листи та копію заочного рішення у справі №209/3532/20.

ОСОБА_1 отримала заочне рішення 26 грудня 2025 року та мала можливість (відповідно до процесуальних строків) подати заяву про його перегляд до 14 січня 2026 року, натомість заява про скасування заочного рішення із заявою про поновлення строку, подані представником 02 березня 2026 року.

Залишаючи заяву про перегляд заочного рішення без розгляду, суд першої інстанції виходив з тих підстав, що у ОСОБА_1 та її представника були відсутні об`єктивні, непереборні, істотні труднощі для подання заяви про перегляд заочного рішення в строки, визначені процесуальним законом. Суд першої інстанції виснував, що процесуальний закон встановлює порядок перегляду судом першої інстанції заочного рішення. Сторони зобов`язані реалізувати свої права та виконати свої обов`язки в межах установлених законом або судом процесуальних строків. Закінчення строку тягне за собою втрату стороною права на вчинення процесуальної дії, для якої цей строк було встановлено, водночас, якщо суд визнає причини пропуску процесуального строку поважними, то такий строк підлягає поновленню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 129 Конституції України однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Заочним розглядом справи є специфічна процедура розгляду цивільної справи та її вирішення за відсутності відповідача.

Умовами проведення заочного розгляду справи є: належне повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання; нез`явлення відповідача у судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; неподання відповідачем відзиву на позовну заяву та відсутність заперечень позивача проти такого вирішення справи. Лише в разі одночасного існування всіх перелічених умов суд може ухвалити заочне рішення в справі (частина перша статті 280 ЦПК України).

Водночас суть та мета заочного розгляду справи, які полягають у своєчасному та ефективному вирішенні спору, не відрізняються від тих же складових загального позовного провадження. Наведене пояснюється тим, що питання проведення заочного розгляду справи виникає вже на стадії судового розгляду під час судового засідання у справах позовного провадження. Тобто за наявності передбачених законом умов фактично відбувається перехід із загального позовного провадження до заочного розгляду справи.

У доктрині цивільного процесуального права вважається, що з одного боку, заочне провадження є додатковою гарантією для позивача від зловживання відповідачем процесуальними правами, усунення причин затягування процесу та дотримання судами строків розгляду справи. З іншого боку, відповідачу, частиною першою статті 284 ЦПК України, гарантується право на перегляд заочного рішення за його письмовою заявою за «спрощеною процедурою», тобто тим самим судом.

Законодавець передбачив, що заочне рішення підлягає скасуванню судом першої інстанції, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи (частина перша статті 288 ЦПК України).

Отже, ЦПК України встановлює можливість перегляду ухваленого місцевим судом заочного рішення цим же судом без необхідності звернення до апеляційного суду за умови, що причини, які зумовили неприйняття відповідачем участі у розгляді справи, визнані судом поважними, а докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Натомість право на подання апеляційної скарги на заочне рішення суду відповідач набуває лише після залишення його заяви про перегляд заочного рішення без задоволення (частина четверта статті 287 ЦПК України).

Колегія суддів зауважує, що у питанні забезпечення прав учасників процесу на апеляційний перегляд справи, заочне провадження не відрізняється від інших проваджень, адже доступ до суду апеляційної інстанції, в будь-якому випадку, забезпечується учасникам справи лише в разі дотримання ними установлених законом процесуальних вимог.

Такий висновок сформований з урахуванням того, що у пункті 8 частини другої статті 129 Конституції України вказано, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Водночас ЄСПЛ, висновки якого належить застосовувати судам, вказав, що «право на суд» одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, параграфи 53, 55, від 06 грудня 2007 року).

Такі вимоги можуть установлюватися до категорії прийнятності апеляційної скарги як в аспекті змісту і форми апеляційної скарги чи строків її подачі, так і через призму дотримання відповідачем процедури перегляду заочного рішення, яку законодавець визначив як передумову перегляду справи апеляційним судом за апеляційною скаргою відповідача.

З урахуванням того, що належне повідомлення відповідача про розгляд справи є однією з основних умов проведення її заочного розгляду, а також приймаючи до уваги положення статей 284, 287, 288 ЦПК України, колегія суддів висновує, що право відповідача на доступ до суду апеляційної інстанції при заочному розгляді справи місцевим судом, не є абсолютним та забезпечується за умови дотримання ним порядку попереднього звернення до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення, у тому числі з урахуванням визначених процесуальним законом строків.

За загальним правилом метою встановлення строків є надання визначеності у реалізації суб`єктами правовідносин своїх прав та обов`язків. З настанням або закінченням відповідного строку пов`язане виникнення, зміна чи припинення правовідносин.

Строк, як відрізок часу, обмежує дію суб`єктивних прав та обов`язків. Водночас процесуальний строк – це встановлений законом або визначений судом проміжок часу, протягом якого суд, або учасники судового процесу, мають право або зобов`язані вчинити певну процесуальну дію чи сукупність таких дій.

Процесуальні строки мають свою специфіку: по-перше, вони завжди мають імперативний характер; по-друге, процесуально-правові строки встановлюються для здійснення тих або інших процесуальних дій; по-третє, вони мають забезпечувати оперативність та ефективність здійснення правосуддя і сприяти дисциплінуючому впливові на учасників процесу.

Отже, запровадження строку, у межах якого особа може звернутися до суду з позовом, заявою, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності та забезпечення здійснення судових процедур у межах розумних строків.

У низці рішень ЄСПЛ принцип правової визначеності трактується у контексті дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий, лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (справи «Рябих проти Росії», пункти 51, 52, «Брумареску проти Румунії», пункт 61).

Отже, встановлення строків звернення до суду із заявою чи скаргою у системному зв`язку з принципом правової визначеності, слугує меті забезпечення передбачуваності для учасників справи того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте судом рішення або здійснена дія не підлягатимуть скасуванню.

У справі, що переглядається, встановлений частиною другою статті 284 ЦПК України строк на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення, є одним з інструментів забезпечення принципу правової визначеності, адже, як право відповідача на доступ до суду апеляційної інстанції при заочному розгляді справи місцевим судом, не є абсолютним та забезпечується за умови дотримання ним порядку та строку звернення до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення.

Так, відповідно до частини другої статті 284 ЦПК України заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (частини третя, четверта статті 284 ЦПК України).

Отже, законодавець встановив темпоральні обмеження для реалізації відповідачем права на перегляд заочного рішення.

Водночас норми ЦПК України не визначають спеціального механізму процесуального реагування суду на пропуск відповідачем строку для подання заяви про перегляд заочного рішення, якщо заявник не подав клопотання про поновлення пропущеного строку або якщо причини, зазначені ним у відповідному клопотанні, визнані судом неповажними.

Наслідки пропуску процесуальних строків на вчинення процесуальних дій передбачені у статті 126 ЦПК України. Відповідно до частини першої цієї статті із закінченням встановленого законом або судом строку втрачається право на вчинення процесуальних дій. Таке право втрачається в силу закону, тому не потребує додаткового визнання судом. Суд лише констатує пропуск процесуального строку та відсутність поважних причин для його поновлення, якщо була подана заява про поновлення такого строку.

Окремо ЦПК України встановлює наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, суд зобов`язаний залишити без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частина друга статті 126 ЦПК України).

У статті 127 цього Кодексу, встановлено процедуру поновлення пропущеного строку.

За загальним правилом пропуск процесуальних строків має наслідком втрату права на вчинення процесуальної дії, а для суду настає обов`язок застосувати передбачені ЦПК України наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Під залишенням документів без розгляду треба розуміти відмову суду давати правову оцінку поданому з пропуском строку документу.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з вимогами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Вимогами ст.77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Нормою ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції встановив, що 27 листопада 2020 року до Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська надійшла позовна заява АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 грудня 2020 року було відкрито провадження у справі та вирішено питання про її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Копію вказаної ухвалу суду разом із копією позовної заяви та доданих до неї документів та судовою повісткою про виклик в судове засідання на 03.02.2021р. на 9.00 год. було направлено рекомендованим листом на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ), проте вказані документи 28.01.2021р. повернуті до суду із зазначенням причини повернення «адресат відсутній за зазначеною адресою».

Оскільки ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, суд розглянув справу за її відсутності та ухвалив 03 лютого 2021 року заочне рішення по суті спору.

Крім того суд виходив з того, що інформація щодо судового розгляду справи є загальнодоступною, оскільки розміщена на офіційному веб-порталі «Судова влада України».

Отже, суд вважав, що ОСОБА_1 була обізнана про існування судового провадження у справі та висунення АТ «Універсал Банк» до неї вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором.

17 грудня 2021 року судом було надіслано на адресу останнього відомого місця проживання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) рекомендованим листом, з повідомленням про вручення, копію заочного рішення. Це поштове відправлення було повернуте до суду з відміткою відділення зв`язку 05 березня 2021 року про його невручення через «відсутність адресата».

Із відкритих даних Єдиного державного реєстру судових рішень https://reyestr.court.gov.ua/Review/94606151 суд встановив, що копія повного вищевказаного заочного рішення Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області надіслана судом до реєстру 03 лютого 2021 року, зареєстрована 04 лютого 2021 року, загальний доступ до рішення суду надано 05 лютого 2021 року.

Заяв чи клопотань про ознайомлення з матеріалами справи до подання заяви про перегляд заочного рішення від 02 березня 2026 року відповідач ОСОБА_1 не подавала та з матеріалами справи не ознайомлювалася.

З огляду на приписи процесуального закону, ОСОБА_1 отримала повне заочне рішення 26 грудня 2025 року та мала можливість подати заяву про його перегляд (відповідно до статті 284 ЦПК України) до 14 січня 2026 року, натомість заява про скасування заочного рішення із заявою про поновлення строку на її подання надійшли від представника відповідача лише 02 березня 2026 року.

До матеріалів заяви про перегляд заочного рішення не долучено жодних доказів на підтвердження наявності будь-яких обставин, які б перешкоджали ОСОБА_1 подати заяву про перегляд заочного рішення у встановлений ст.284 ЦПК України 20-денний строк, починаючи з 26 грудня 2026 року.

Суд зобов`язаний перевірити дотримання відповідачем вимог статей 284, 285 ЦПК України, зокрема в частині строку подання заяви про перегляд заочного рішення, до прийняття такої заяви до розгляду. Суд не наділений правом, оминувши процесуальну дію щодо встановлення дотримання або порушення заявником строків звернення до суду, перейти до розгляду заяви по суті.

Водночас відсутність у главі 11 «Заочний розгляд справи» розділу III «Позовне провадження» ЦПК України прямої вказівки на ті повноваження суду, які мають бути ним реалізовані у разі пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, дає підстави для висновку про те, що відповідно до загальних положень ЦПК України про наслідки пропуску процесуальних строків (частина друга статті 126 ЦПК України) така заява має бути залишена без розгляду.

Отже, суд першої інстанції, встановивши відсутність у ОСОБА_1 та її представника об`єктивних, непереборних, істотних труднощів для подання нею заяви про перегляд заочного рішення в строки, визначені процесуальним законом, правильно дійшов висновку про залишення її заяви про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, а заяви про перегляд заочного рішення без розгляду.

З огляду на викладене, встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції не допустив порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування оскарженого судового рішення, а тому доводи апеляційної скарги з цього приводу судом апеляційної інстанції відхиляються.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування ухвали Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 06 березня 2026 року немає.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 -залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 06 березня 2026 року -залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді:

Повний текст постанови складено 05.08.2026р.

Головуючий суддя О.В. Агєєв