Вирок від 05 серпня 2026 р. у справі №639/4436/26 — Новобаварський районний суд міста Харкова

Справа № 639/4436/26

Провадження № 1-кп/639/349/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2026 року м. Харків

Новобаварський районний суд міста Харкова у складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62026170020011307 від 14.05.2026, за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Червоний Донець Балаклійського району Харківської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, неодруженого, який має на утриманні малолітню дитину – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого до арешту за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення – злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону – ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

захисника – адвоката ОСОБА_7 , який здійснює захист у кримінальному провадженні на підставі доручення Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги № 5-20-2026-002848 від 08.04.2026,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

в с т а н о в и в:

І. Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним

29.01.2025 військовозобов`язаного відповідно до мобілізаційного плану ОСОБА_3 , на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №32 зараховано до списків особового складу, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду номера обслуги – сапера 1 обслуги гармати 1 артилерійського взводу 2 артилерійської батареї 3 артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 НГУ від 08.04.2025 №104, солдата ОСОБА_3 призначено на посаду старшого кулеметника 2 відділення 3 взводу оперативного призначення 2 роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 3 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною Радою України, у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який продовжено до теперішнього часу.

Відповідно до вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, солдат ОСОБА_3 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов`язки та бути готовим до виконання завдань, пов`язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, забезпечувати недоторканність державного кордону та охорону суверенних прав України, не допускати негідних вчинків та стримувати від них інших.

Крім цього, згідно вищевказаних положень нормативно-правових актів, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до ст. 28 Статуту внутрішньої служби єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.

За ст. 29 Статуту внутрішньої служби за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців.

Відповідно до ст. 30 Статуту внутрішньої служби начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника.

Згідно зі ст. 31 Статуту внутрішньої служби начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.

Як вбачається зі ст. 32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, за своїми військовими званнями начальниками є: полковники, генерал-майори, генерал-лейтенанти, - для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу та молодшого офіцерського складу; генерал-полковники, для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу, молодшого та старшого офіцерського складу.

Відповідно до статті 37 Статуту внутрішньої служби військовослужбовець після отримання наказу відповідає: "Слухаюсь" і далі виконує його.

Військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.

Відповідно до ст. 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.

Відповідно до ст. 6 Дисциплінарного статуту право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати.

Відповідно до п. 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі – Положення), право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам органів військового управління, з`єднань, військових частин, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Однак, солдат ОСОБА_3 під час проходження військової служби на посаді старшого кулеметника 2-го відділення 3-го взводу оперативного призначення 2-ої роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) НОМЕР_2 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 НГУ, 09.02.2026 вирішив стати на злочинний шлях та, діючи умисно, в умовах воєнного стану, вчинити непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника.

Так, 09.02.2026 о 11 год 15 хв т.в.о. командира 3 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 НГУ капітаном ОСОБА_8 вишикувано зведене відділення військової частини НОМЕР_1 НГУ, в тому числі солдата ОСОБА_3 , в пункті тимчасової дислокації підрозділу за адресою: АДРЕСА_3 , та усно доведено й роз`яснено бойове розпорядження т.в.о. командира НОМЕР_2 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 НГУ від 08.02.2026 №02/343 «З метою посилення бойових порядків в БРО 3 боп та недопущення подальшого просування противника в глибину оборони, в термін до 22:00 09.02.2026 сформувати групу, здійснити переміщення особового складу в зону виконання бойових завдань, та зосередитись в районі СЕРГІЇВКА (Удачненської селищної громади, Покровського району, Донецької області), в термін до 20:30 10.02.2026, здійснити зміну наявного особового складу, посилення на вогневих позиціях, з метою недопущення прориву противника в глибину оборони».

Будучи невдоволеним вказаним наказом, солдат ОСОБА_3 , діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану відкрито відмовився виконувати наказ та вибувати в район АДРЕСА_4 для подальшого виконання спеціального бойового завдання за призначенням, чим підірвав боєготовність та боєздатність військової частини НОМЕР_1 НГУ.

Таким чином, своїми умисними та протиправними діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення – злочин, передбачений ч. 4 ст. 402 КК України.

ІІ. Позиція обвинуваченого ОСОБА_3 щодо пред`явленого обвинувачення та надані ним покази

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 визнав у повному обсязі вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, як вони встановлені в обвинувальному акті, не оспорює.

Під час допиту у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 надав показання, що 09.02.2026 йому, як військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, було доведено бойове розпорядження про необхідність переміщенні у складі бойової групи в зону виконання бойових завдань та зосередитись в районі Сергіївка (Удачненської селищної громади, Покровського району, Донецької області), для зміни наявного особового складу, однак він відмовився від виконання цього бойового розпорядження, посилаючись на стан здоров`я.

Обвинувачений ОСОБА_3 зазначає, що вину в інкримінованому злочині він визнав повністю та у вчиненому щиро розкаюється, свої протиправні дії піддав критичній оцінці, висловив жаль щодо скоєного, зазначив про своє бажання продовжити військову службу, на що ним отримано письмову згоду від командування військової частини НОМЕР_3 Збройних Сил України.

Показання ОСОБА_3 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

ІІІ. Висновки суду

Під час судового розгляду учасники судового провадження вважали за можливе розглянути кримінальне провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого, а також дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого, оскільки ОСОБА_3 повністю визнає вину у вчиненні цього кримінального правопорушення.

При цьому судом з`ясовано в учасників судового провадження, чи правильно вони розуміють зміст цих фактичних обставин, чи не має сумнівів у добровільності їх позиції, та на виконання вимог ч. 3 ст. 349 КПК України роз`яснено їм, що у такому випадку учасники будуть позбавлені права оскаржити визнані обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи той факт, що обвинувачений ОСОБА_3 визнав свою вину у повному обсязі та не оспорює фактичні обставини скоєного кримінального правопорушення, як вони встановлені в обвинувальному акті, вислухавши думку учасників судового провадження, які надали згоду на розгляд кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд дійшов висновку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

З огляду на те, що кримінальне провадження розглянуто судом в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, інші докази, здобуті в ході досудового розслідування, під час судового розгляду не досліджувались.

ІV. Частина статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що своїми умисними та протиправними діями обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення – злочин, передбачений ч. 4 ст. 402 КК України, а саме: непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.

V. Мотиви суду при призначенні покарання

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що він в силу ст. 89 КК України не судимий, неодружений, має на утриманні малолітню дитину – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,має місце реєстрації та постійне місце проживання, тяжких захворювань чи інвалідності не має, має середньо-спеціальну освіту, є військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Зі змісту письмової згоди командування військової частини НОМЕР_3 Збройних Сил України від 21.05.2026 № 1656/144480 встановлено, що на теперішній час солдат ОСОБА_3 виявив бажання продовжити військову службу в бойовому підрозділі військової частини НОМЕР_4 військової частини НОМЕР_5 військової частини НОМЕР_6 Сухопутних військ Збройних Сил України та приймати участь у бойових діях, забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії безпосередньо в районі ведення бойових дій. Командування військової частини НОМЕР_3 , в свою чергу, зобов`язується включити солдата ОСОБА_3 до списків особового складу частини для подальшого проходження ним військової служби.

В клопотанні зазначається, що незважаючи на вчинене кримінальне правопорушення, солдат ОСОБА_3 став на шлях виправлення, має необхідні якості військовослужбовця, військово-обліковий фах, який є нагально необхідним у Збройних Силах України.

Враховуючи вищевикладене, суспільно-політичну ситуацію в країни, нагальність та необхідність виконання бойових завдань та забезпечення здійснення заходів національної безпеки та оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії безпосередньо в районі ведення в районі ведення бойових дій, командування частини клопоче перед судом про призначення солдату ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , покарання, не пов`язаного з позбавленням волі (можливо, покарання у виді службового обмеження військовослужбовців), з метою можливості подальшого продовження виконання ним своїх військових обов`язків, бойових завдань, пов`язаних із захистом належності та територіальної цілісності держави, відсічі і стримуванні збройної агресії російсько-терористичних атак.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відповідно до вимог, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 66, ч. 2 ст. 66 КК України, є щире каяття, повне визнання вини та його посткримінальна поведінка, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відсутність шкоди внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , не встановлено.

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а при його призначенні суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Згідно з принципами співмірності та індивідуалізації покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій.

Виходячи з указаної мети й вищезазначених принципів, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Призначаючи покарання ОСОБА_3 , суд виходить із положень ст. ст. 50, 65 КК України, а саме - принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами; враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є умисним тяжким злочином; кількість епізодів злочинної діяльності – один; відношення обвинуваченого до скоєного кримінального правопорушення, його конкретні обставини; особу винного; обставини, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, які його обтяжують.

Також судом враховується письмове клопотання командування військової частини НОМЕР_3 Збройних Сил України від 21.05.2026 № 1656/144480, в якому останнє просить суд при визначенні виду покарання ОСОБА_3 не призначати йому покарання у виді позбавлення волі, з метою можливості подальшого продовження виконання ним своїх військових обов`язків, пов`язаних із захисту незалежності та територіальної цілісності держави, відсічі і стримуванні збройної агресії РФ проти України.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

При призначенні ОСОБА_3 покарання судом, окрім наявності декількох обставин, що пом`якшують покарання та відсутності обставин, які його обтяжують, враховується письмова згода командира військової частини НОМЕР_3 Збройних Сил України.

Крім того, суд враховує вік обвинуваченого, відомості про його особу, який не має судимості, що у поєднанні з критичною оцінкою ним своїх дій, щирого каяття, намагання виправити ситуацію, а також мотивів його протиправних дій, на переконання суду, суттєво знижує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та суспільну небезпечність обвинуваченого.

Таким чином, судом встановлено відсутність обставин, що обтяжують покарання, наявність декількох обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_3 , які, з урахуванням вищенаведеного та даних про особу обвинуваченого, суттєво знижують ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, у зв`язку з чим суд вважає за можливе застосувати ст. 69 КК України та призначити йому основне покарання у виді позбавлення волі нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 4 ст. 402 КК України, та на підставі ст. 58 КК України, замість покарання у виді позбавлення волі, призначити ОСОБА_3 покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців на той самий строк.

При цьому, суд також враховує, що під час судових дебатів саме такий вид та міру покарання просили призначити прокурор, обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник.

На переконання суду, продовження несення ОСОБА_3 військової служби сприятиме обороноздатності держави, а призначене покарання відповідає загальним засадам його призначення, визначеним у статтях 50, 65 КК України, є справедливим та співмірним протиправному діянню, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

VІ. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Відповідно до вимог підпункту «в» пункту 1 частини 1, частини 5 статті 72 КК України ОСОБА_3 необхідно зарахувати у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 09.04.2026 по 06.08.2026 включно із розрахунку, що одному дню попереднього ув`язнення відповідають три дні службового обмеження для військовослужбовців.

Враховуючи положення абз. 12 п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України, стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 необхідно скасувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, та на підставі ч. 5 ст. 202, ч. 1 ст. 377 КПК України звільнити його з-під варти в залі суду негайно.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

З огляду на викладене, керуючись вимогами статей 370, 371, 373, 374, 376, 392–395 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення – злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, та призначити йому покарання, із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ч. 1 ст. 58 КК України, замість покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки, призначити ОСОБА_3 покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців на строк 2 (два) роки, з відрахуванням в дохід держави із суми грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_3 у розмірі 20 (двадцяти) відсотків.

На підставі підпункту «в» пункту 1 частини 1, частини 5 статті 72 КК України зарахувати ОСОБА_3 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 09.04.2026 по 06.08.2026 включно із розрахунку, що одному дню попереднього ув`язнення відповідають три дні службового обмеження для військовослужбовців.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 у виді службового обмеження для військовослужбовців рахувати з дня, з якого фактично буде розпочато відрахування в дохід держави із його грошового забезпечення.

Обраний стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою – скасувати.

На підставі ч. 5 ст. 202, ч. 1 ст. 377 КПК України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , негайно звільнити з-під варти в залі суду.

Після набрання вироком законної сили направити копію цього вироку до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та до військової частини НОМЕР_3 Збройних Сил України – для виконання.

Зобов`язати військовослужбовця ОСОБА_3 в 3-денний строк після набрання вироком законної сили прибути до військової частини НОМЕР_3 Збройних Сил України для подальшого проходження військової служби.

Відповідальність за своєчасне прибуття військовослужбовця ОСОБА_3 до місця проходження військової служби покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 та командування військової частини НОМЕР_3 Збройних Сил України.

Речові докази у кримінальному провадженні, а саме:

- DVD-R диск «Verbatim» з написом «09.02.2026 Відмова», на якому міститься відеозапис доведення бойового наказу військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України – залишити зберігатися у матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Новобаварський районний суд міста Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його оголошення, а особою, яка тримається під вартою – з моменту отримання копії судового рішення.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1