Рішення від 05 серпня 2026 р. у справі №216/5561/26 — Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/5561/26

провадження 2/216/4339/26

РІШЕННЯ

іменем України

06 серпня 2026 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Маланюка О.Я.,

за участю секретаря судового засідання: Агурейчевої А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів на утримання дружини, –

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_4 аліменти на її утримання як особи з інвалідністю у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона є непрацездатною особою, оскільки з 2009 року їй встановлено ІІІ групу інвалідності безстроково. Зазначає, що отримує пенсію по інвалідності в сумі 3725,00 грн, інших джерел доходів не має, її матеріальне становище є вкрай нужденним, і вона потребує постійного лікування. Оскільки відповідач є працездатним, має стабільний високий дохід і в добровільному порядку допомоги не надає, позивач вважає, що має право на утримання на підставі ст.ст. 75, 76 Сімейного кодексу України.

Відповідач ОСОБА_4 надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Зазначив, що для виникнення аліментних зобов`язань між колишнім подружжям необхідна наявність чіткої сукупності юридичних умов, передбачених законом. Вказав, що непрацездатність (інвалідність) позивачки виникла у 2009 році, тобто задовго до укладення шлюбів між ними. Також наголосив, що загальний строк їхнього перебування у шлюбі становить менше 10 років, а інвалідність позивачки не є наслідком протиправної поведінки відповідача, у зв`язку з чим правові підстави для стягнення аліментів відсутні. Крім того, зауважив, що позивачем не доведено належними доказами факт її нужденності.

Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 20 липня 2026 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

У судове засідання 06 серпня 2026 року позивачка ОСОБА_3 не явилася, подала заяву про здійснення розгляду справи без її участі, просила задовольнити позовні вимоги.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, подав заяву про здійснення розгляду справи без його участі, проти позову заперечував у повному обсязі, просив взяти до уваги поданий відзив на позовну заяву.

Суд всебічно, повно та об`єктивно дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, дійшов такого висновку.

Судом отримано з Державного реєстру фізичних осіб- платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих само зайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи – Відповідь № 3135258 та 3135276 відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за період з І кварталу 2023 року по 4 квартал 2026 року.

Судом встановлено, що сторони двічі перебували у зареєстрованому шлюбі:

-Вперше шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено 23 вересня 2014 року (актовий запис № 548) та розірвано 19 червня 2018 року (актовий запис № 56). Тривалість першого шлюбу становила 3 роки 8 місяців.

-Вдруге шлюб між сторонами було укладено 08 грудня 2023 року (актовий запис № 439) та розірвано 22 липня 2025 року Центрально-Міським ВДРАЦС у місті Кривому Розі (актовий запис № 75). Тривалість другого шлюбу становила 1 рік 7 місяців.

Загальний сукупний строк перебування сторін у шлюбних відносинах становить 5 років і 3 місяці.

Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) серії 12ААБ № 609780, ОСОБА_3 встановлено третю групу інвалідності безстроково. Первинно інвалідність встановлено 09 вересня 2009 року у зв`язку із загальним захворюванням опорно-рухового апарату. З 01 липня 2020 року групу інвалідності надано безстроково, що також підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 . Позивач отримує пенсію по інвалідності у розмірі 3725,00 грн на місяць, на підтвердження чого надано нею Довідку про доходи № 3229382174220206.

Згідно з відповіддю Державної податкової служби № 3135276, відповідач ОСОБА_4 офіційно працевлаштований у КПТМ «КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА» та отримує стабільний дохід. Водночас з відповіді ДПС № 3135258 вбачається, що позивач ОСОБА_3 у періоди 2023–2026 років, окрім пенсії, отримувала доходи (заробітну плату від АТ «ПІВДГЗК» та соціальні виплати), що спростовує її твердження про повну відсутність інших джерел існування.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб. За змістом ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядав справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Статтею 51 Конституції України та ч. 1 ст. 75 СК України передбачено, що дружина та чоловік повинні матеріально підтримувати одне одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той з подружжя, який досяг пенсійного віку або є особою з інвалідністю I, II чи III групи.

Проте, за загальним правилом, розірвання шлюбу припиняє майнові обов`язки подружжя щодо взаємного утримання. Вичерпний перелік умов, за яких розірвання шлюбу не припиняє право на утримання колишнього подружжя, визначено у статті 76 СК України. Для вирішення цього спору суд застосовує системний та хронологічний аналіз юридичних фактів:

Виходячи з аналізу умов частини 1 статті 76 СК України -

Дана норма встановлює, що після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною за час шлюбу або протягом одного року від дня його розірвання.

Як встановлено судом, інвалідність ІІІ групи було встановлено позивачці ОСОБА_3 ще 09 вересня 2009 року. Ця подія відбулася за 5 років до укладення першого шлюбу з відповідачем (2014) та за 14 років до укладення другого шлюбу (2023). Надання інвалідності статусу «безстроково» у 2020 році відбулося у період, коли сторони не перебували у шлюбних відносинах.

Таким чином, позивачка НЕ стала непрацездатною за час шлюбу і НЕ стала непрацездатною протягом одного року з дня його розірвання, оскільки увійшла у шлюбні відносини, вже будучи особою з інвалідністю. Дана обставина повністю виключає застосування до спірних правовідносин положений ч. 1 ст. 76 СК України.

Виходячи з аналізу умов частини 2 статті 76 СК України -

Відповідно до цієї норми, якщо на момент розірвання шлюбу до спливу п`яти років колишня дружина досягла пенсійного віку, вона має право на утримання, за умови, що подружжя спільно прожило у шлюбі не менш як десять років.

Судом встановлено, що перший шлюб сторін тривав з 23.09.2014 по 19.06.2018 (3 роки 8 місяців), а другий — з 08.12.2023 по 22.07.2025 (1 рік 7 місяців). Навіть за умови застосованого судом сумування цих періодів, загальний строк шлюбних відносин становить 5 років 3 місяці, що є значно меншим за встановлений законом імперативний десятирічний ценз. Отже, правові підстави за цією нормою також відсутні.

Виходячи з аналізу умов частини 4 статті 75 СК України (критерій нужденності):

Закон зазначає, що особа потребує матеріальної допомоги, якщо її доходи не забезпечують їй прожиткового мінімуму, встановленого законом. Позивачка у позові стверджувала, що крім пенсії у 3725,00 грн інших доходів не має. Проте судом на підставі офіційної відповіді ДПС № 3135258 спростовано ці доводи, оскільки зафіксовано отримання нею заробітної плати та соціальних виплат протягом 2023–2026 років. Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а позивачкою не надано розрахунку її реальних витрат, які б доводили, що її сукупний дохід є нижчим за прожитковий мінімум.

Матеріали справи не містять жодних доказів того, що інвалідність позивачки стала наслідком протиправних дій відповідача (ч. 3 ст. 76 СК України).

Суд при прийнятті рішення також керується сталою практикою Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах. Зокрема, у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 02 липня 2020 року у справі № 301/1990/17 та у Постанові Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 486/1226/16-ц наголошено, що за змістом статей 75, 76 СК України аліментні зобов`язання на утримання одного з подружжя (в тому числі колишнього) можуть бути призначені виключно за наявності повної сукупності юридичних умов, визначених законом.

Однією з таких імперативних умов є те, що особа має стати непрацездатною саме за час шлюбу або протягом одного року від дня його розірвання (ч. 1 ст. 76 СК України). Якщо ж матеріалами справи беззаперечно встановлено, що непрацездатність (інвалідність ІІІ групи) позивачки виникла задовго до укладення шлюбних відносин із відповідачем (має дошлюбний характер), сам по собі факт подальшого укладення та розірвання шлюбу не створює для відповідача правового обов`язку щодо її фінансового утримання після розлучення. Оскільки хронологічні критерії, визначені сімейним законодавством України, не дотримані, правові підстави для задоволення позову відсутні.

Згідно з положеннями ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Оскільки позивачем не доведено наявності передбаченої законом сукупності умов для виникнення права на утримання, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

У зв`язку з відмовою в позові, судові витрати відповідно до ст. 141 ЦПК України покладаються на позивача (яка звільнена від їх сплати на підставі закону).

Керуючись ст.ст. 75, 76 СК України, ст.ст. 2, 12, 13, 81, 141, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів на утримання дружини – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після спливу строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення суду складено 06 серпня 2026 року.

Суддя О.Я.МАЛАНЮК