Вирок від 05 серпня 2026 р. у справі №175/3732/25 — Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 175/3732/25

Провадження № 1-кп/175/492/25

2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2026 року с-ще Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої: судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2

за участю прокурора: ОСОБА_3

за участю потерпілої: ОСОБА_4

за участю захисників: адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6

за участю обвинуваченого: ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 42025042150000006 за обвинувальним актом відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Чкалове Новотроїцького району Херсонської області, громадянина України, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, маючого професійно-технічну освіту, одруженого,

обвинуваченого в скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,

В С Т А Н О В И В:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

07 грудня 2024 року, приблизно о 07 годині 30 хвилин, обвинувачений ОСОБА_7 , знаходячись біля будинку № 15 по вул. Робочій в м. Підгородне Дніпровського району Дніпропетровської області, під час сварки з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є особою похилого віку, на ґрунті особистих неприязних відносин, діючи з умислом, спрямованим на заподіяння тілесних ушкоджень, самовільно увійшов до її підсобної споруди, що розташована поблизу вказаного вище будинку, де умисно наніс ОСОБА_4 один удар правою рукою, стиснутою в кулак, в область правого ока, внаслідок чого остання впала на підлогу на правий бік. Після цього, продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень, обвинувачений ОСОБА_7 наніс ОСОБА_4 , яка лежала на підлозі, правою ногою не менше трьох ударів в область лівого стегна та нижніх кінцівок. У такий спосіб обвинувачений ОСОБА_7 заподіяв потерпілій ОСОБА_8 такі тілесні ушкодження: забійну рану у правій брівній ділянці біля зовнішнього кінця брови на тлі синця з розповсюдженням на повіки правого ока, праву виличну та щічну ділянку; два синці на зовнішній поверхні лівого стегна у верхній третині, на передньо-внутрішній поверхні правої гомілки у нижній третині, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, тривалістю понад 6 днів, але не більше, як три тижні (21 день).

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

ІІ. ДОКАЗИ НА ПІДТВЕРДЖЕННЯ ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ОБСТАВИН.

Обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_7 вказаного вище кримінального правопорушення встановлені судом шляхом дослідження сукупності доказів, обсяг дослідження яких був визначений з урахуванням думок учасників судового провадження в порядку, передбаченому ст. 349 КПК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 вину свою в скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, не визнав та пояснив, що конфлікт між ним та ОСОБА_4 почався ще влітку 2023 року, коли був приліт ракети у будинок у м. Підгородне Дніпровського району Дніпропетровської області. Тоді ОСОБА_4 щось робила біля його вікна, він вийшов і зробив зауваження, на що вона йому грубо відповіла, він дав їй ляпас, після чого її донька його штовхнула, а її син вдарив по його автомобілю, він викликав поліцію. Щодо конфлікту, який стався 07 грудня 2024 року, пояснив, що того дня він вигулював своїх собак породи «Німецька вівчарка», коли повертався додому, йшла ОСОБА_4 , він притримав собак і вона пройшла повз них. Також йшов ще якийсь чоловік, собака гавкала на цього чоловіка, тому останній зробив зауваження, а ОСОБА_4 це почула і почала кричати, що треба викликати поліцію. Він запитав у ОСОБА_4 , у чому справа, на що вона відповіла, що отруїть його собак, та зайшла у свій сарай. Він розсердився, бо переживав за своїх собак, зайшов до сараю, сказав ОСОБА_4 повторити те, що вона сказала, на що вона знову відповіла, що отруїть собак. Це його обурило, тому він замахнувся рукою на ОСОБА_4 , однак не вдарив, а вона впала сідницями на солому. Він розвернувся і пішов. В сараї нікого окрім нього з собаками та ОСОБА_4 не було, його мати стояла біля хвіртки. Він ніяких тілесних ушкоджень ОСОБА_4 не наносив, не бив її.

Разом із цим, винуватість обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення підтверджується сукупністю таких доказів, що були досліджені та перевірені судом під час судового розгляду, а саме:

- показаннями потерпілої ОСОБА_4 , яка в судовому засіданні пояснила, що 07 грудня 2024 року вранці вона йшла до сараю годувати курей, по дорозі почула конфлікт між обвинуваченим ОСОБА_7 , який йшов з собаками, та іншим чоловіком, якому вона порадила викликати поліцію. Обвинувачений ОСОБА_7 почув спілкування між нею і цим чоловіком, відвів собак та повернувся, вибив хвіртку ногою, зайшов до сараю, лаявся нецензурною лайкою, після чого вдарив її кулаком в обличчя. Від удару вона впала на землю, а він бив її ногами по тілу куди попаде. В цей час мати обвинуваченого стояла біля хвіртки, дивилася, а коли побачила, що у неї тече кров, то вони з обвинуваченим пішли додому. Також у сусідньому сараї поролася ОСОБА_9 , яка все чула, однак не бачила. Після того як обвинувачений пішов, вона вийшла з сараю, у неї по обличчю текла кров, вона зателефонувала синові та в поліцію. Згодом приїхала поліція, поліцейські сфотографували її обличчя, а вони з сином поїхали на експертизу. Того дня вона обвинуваченого не ображала, отруїти собак не погрожувала. До цього між нею та обвинуваченим конфлікт був влітку 2023 року, коли після приліту ракети в будинок обвинувачений її вдарив, а її донька, яка це бачила, відштовхувала його від неї. Тоді вони їздили до лікарні, однак в поліцію вирішили не зверталися. Покарання просить призначити суворе відповідно до вимог закону;

- показаннями свідка ОСОБА_10 , який в судовому засіданні пояснив, що потерпіла ОСОБА_4 – це його мати, з обвинуваченим він знайомий з дитинства, це їхній сусід. 07 грудня 2024 року він був вдома, йому подзвонила мати і сказала, що на неї в сараї напав обвинувачений. Після цього він одразу поїхав до матері, вона була у сараї, вони викликали поліцію, а після того як приїхала поліція поїхали до лікарні знімати побої. Про те, що сталося, він знає зі слів матері. Через деякий час він зустрів обвинуваченого та спитав у нього, чому він напав на його мати, на що останній почав йому погрожувати, вискочив з ножем, потім вийшла мати обвинуваченого і він зайшов додому, а згодом вийшов з рушницю та знову погрожував йому та його матері. Вони тоді викликали поліцію;

- показаннями свідка ОСОБА_9 , яка в судовому засіданні пояснила, що потерпіла та обвинувачений – це її сусіди. Того дня 07 грудня 2024 року вранці вона прийшла до свого сараю, а сусідній сарай – це сарай потерпілої. Вона почула, що в сараї ОСОБА_4 відбувається конфлікт між потерпілою та обвинуваченим, були крики та нецензурна лайка. Обвинувачений кричав, а потім вона почула звуки бійки. Спочатку був стук, схожий наче хтось вдарив ногою об дерево, потім тупі звуки, схожі наче хтось когось б`є, а потім звук, схожий наче хтось впав. Вона чула, що потерпіла казала обвинуваченому, що він робить, а у відповідь було чути тільки глухі стуки. Згодом вона почула голос матері обвинуваченого, вона як заспокоювала, після чого все затихло. Коли вона йшла до свого сараю, то мати обвинуваченого стояла біля хвіртки до сараю потерпілої, собак вона не бачила, а в сараї вже були голоси потерпілої та обвинуваченого, вона їх впізнала. Наступного дня вона бачила потерпілу, у неї був синець на обличчі, ОСОБА_4 сказала їй, що це наслідки вчорашнього конфлікту з обвинуваченим. Раніше між обвинуваченим і потерпілою також були конфлікти, однак чи наносив він їй тілесні ушкодження, вона не знає;

- показаннями свідка ОСОБА_11 , яка в судовому засіданні пояснила, що потерпіла – це її мати, а обвинувачений – це їхній сусід, вона його знає з дитинства. Про подію, яка сталася 07 грудня 2024 року, їй відомо зі слів матері, яка їй зателефонувала та все розповіла. Через декілька днів після цього вона бачила матір, у неї під оком був синець. До цих подій, влітку 2023 року, коли був приліт ракети, вони були біля будинку і складали шланг для поливу, в цей час прийшов обвинувачений, кричав нецензурною лайкою та вдарив її мати;

- показаннями свідка ОСОБА_12 , яка в судовому засіданні пояснила, що обвинувачений – це її син. Потерпіла – це їхня сусідка, між ними тривалий час неприязні стосунки. Того дня її син вигулював собак, вона була біля сараю, коли проходила потерпіла, яка почала голосно кричати на сина, ображати його, від крику злякалася собака. Син розвернувся та хотів наздогнати потерпілу, однак ОСОБА_4 закрила калитку. ОСОБА_7 вдарив ногою хвіртку, зайшов до загородки сараю, ОСОБА_4 продовжувала голосно кричати, він розсердився та почав кричати їй у відповідь, однак не чіпав її фізично, а лише хотів дізнатися, скільки ще вона буде його чіпляти. Потерпіла та обвинувачений стояли у загородці, це тривало приблизно 20 хвилин, вона з собаками стояла біля хвіртки, до сараю ніхто не заходив, потім вона забрала сина і вони разом пішли додому. ОСОБА_7 потерпілу не бив, вона там якось перечепилась і впала сама. Будь-яких тілесних ушкоджень у потерпілої вона не бачила, наступного дня вони її зустріла, тілесних ушкоджень у неї не було;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 05 березня 2025 року, з додатком до нього – відеозаписом, який був продемонстрований у судовому засіданні в порядку ст. 359 КПК України, згідно з якими потерпіла ОСОБА_4 детально відтворила обставини та механізм заподіяння їй 07 грудня 2024 року тілесних ушкоджень ОСОБА_7 ;

- висновком спеціаліста судово-медичного експерта № 3616 від 09 грудня 2024 року, з додатком до нього – фототаблицею, згідно з якими за даними медичної документації та при огляді у ОСОБА_4 виявлені тілесні ушкодження у виді: забійної рани на тлі з синцем на правій половині обличчя, синців на лівому стегні та правій гомілці, що спричинені від дії твердого тупого предмету (предметів), можливо в термін, на який вказує обстежена. За своїм характером виявлені тілесні ушкодження на нижніх кінцівках відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки. Виявлені тілесні ушкодження на обличчі відносяться до легких тілесних ушкоджень, як такі, що спричиняють короткочасний розлад здоров`я, тривалістю понад 6 днів, але не більше, як три тижні (21 день);

- висновком судово-медичної експертизи № 622е від 10 березня 2025 року, згідно з яким за даними медичної документації, викладеної у висновку спеціаліста судово-медичного експерта № 3616 та при огляді 09 грудня 2024 року, у ОСОБА_4 виявлені тілесні ушкодження у виді: забійної рани у правій брівній ділянці біля зовнішнього кінця брови на тлі синця з розповсюдженням на повіки правого ока, праву виличну та щічну ділянки; двох синців на зовнішній поверхні лівого стегна у верхній третині, на передньо-внутрішній поверхні правої гомілки у нижній третині. Враховуючи дані медичної документації, характер, локалізацію та ступінь ознак загоєння виявлених у неї тілесних ушкоджень, можна вказати, що вони могли утворитися незадовго до звернення за медичною допомогою у приймальне відділення КНП «МКЛ № 6» ДМР, тобто в термін, на який вказує обстежена та дізнавач у постанові. За своїм характером виявлені тілесні ушкодження на нижніх кінцівках відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки. Виявлені тілесні ушкодження на обличчі відносяться до легких тілесних ушкоджень як такі, що спричиняють короткочасний розлад здоров`я, тривалістю понад 6 днів, але не більше, як три тижні (21 день). Враховуючи характер та локалізацію виявлених у ОСОБА_4 тілесних ушкоджень можна вказати, що вони є не характерними для спричинення при падінні з висоти власного зросту. Виявлені тілесні ушкодження не відображають на собі характерологічні особливості травмуючого предмету, можливо лише вказати, що вони могли бути спричинені від не менше 3-х механічних дій тупого твердого предмету (предметів), що діяв (діяли) в область правого ока, лівого стегна та правої гомілки за механізмом удару, яким (якими) могла бути і рука, стиснена в кулак, і нога, взута у взуття, або інший тупий твердий предмет, що мав аналогічні травмуючі властивості. Локалізація та характер виявлених тілесних ушкоджень у ОСОБА_4 відповідає механізму їх утворення, на який вказує остання в ході проведення слідчого експерименту за її участю.

Інший свідок у цьому провадженні судом не допитувалася, оскільки забезпечити прибуття в суд свідка ОСОБА_13 з об`єктивних причин виявилось неможливим, тому прокурором було заявлено про відмову від виклику цього свідка і вказана відмова з урахуванням думки учасників судового провадження була судом прийнята.

Оцінюючи показання, які дали суду потерпіла ОСОБА_4 , свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_11 , суд вважає їх правдивими та такими, що не суперечать іншим зібраним у провадженні доказам, а тому підстав не приймати за основу зазначені показання у суду немає.

Разом із цим, оцінюючи показання, дані в судовому засіданні свідком ОСОБА_12 в частині того, що обвинувачений не наносив потерпілій жодних тілесних ушкоджень, у потерпілої буди відсутні будь-які тілесні ушкодження, суд відноситься до них критично і визнає їх неспроможними, а тому не може прийняти їх до уваги, оскільки її покази в цій частині суперечать іншим зібраним у провадженні доказам. Так, свідок ОСОБА_12 є матір`ю обвинуваченого, її покази є суперечать як показанням самого обвинуваченого, який зазначав, що він заходив у сарай потерпілої, так і показанням свідка ОСОБА_9 , яка чула звуки ударів та бачила у потерпілої ОСОБА_4 на обличчі тілесне ушкодження.

Крім того, суд не обґрунтовує вирок суду протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 07 грудня 2024 року, рапортами від 07 грудня 2024 року та письмовими поясненнями від 07 грудня 2024 року, оскільки вони не є джерелами доказів в цьому кримінальному провадженні. Також суд не обґрунтовує вирок суду й іншими протоколами прийняття заяв про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується), довідками за результатами перевірки та розгляду звернення, рапортами, повідомленнями, письмовими поясненнями, оскільки вони не стосується подій, які є предметом цього судового розгляду, а також не містять висновків, які б можливо було б використовувати для доведення або спростування обставин, які передбачені положеннями ст. 91 КПК України.

При цьому суд критично оцінює показання обвинуваченого ОСОБА_7 з приводу того, що він не заподіював потерпілій тілесних ушкоджень, а лише замахнувся на неї, визнає їх неспроможними, так як вони повністю спростовуються та суперечать іншим зібраним у провадженні доказам і розцінює таке не визнання обвинуваченим ОСОБА_7 своєї вини як його спосіб захисту та бажання уникнути кримінальної відповідальності за вчинене.

Так, суд не може прийняти до уваги посилання обвинуваченого і його захисників – адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на ті обставини, що обвинувачений не заподіював потерпілій тілесних ушкоджень, оскільки зазначені обставини повністю спростовуються дослідженими у провадженні доказами, зокрема показаннями потерпілої та свідків. Так, потерпіла ОСОБА_4 пояснила, що обвинувачений вдарив її кулаком в обличчя, вона впала, після чого обвинувачений наніс їй удари ногою по тілу. Свідок ОСОБА_9 зазначила, що конфлікт між потерпілою та обвинуваченим відбувався саме в сараї потерпілої, при цьому мати обвинуваченого стояла біля хвіртки. Свідок чула голоси обвинуваченого і потерпілої, нецензурну лайку, як обвинувачений кричав, а потерпіла казала, що він робить. Також свідок чула звуки ударів та звук падіння, а наступного дні потерпіла була з тілесним ушкодженням на обличчі. Інші свідки ОСОБА_10 і ОСОБА_11 зазначили, що про події їм відомо зі слів потерпілої, після цих подій у потерпілої біли тілесні ушкодження. Обвинувачений і раніше наносив потерпілій тілесні ушкодження, часто поводить себе агресивно, лається та погрожує. Про інших осіб, які б в цей час перебували поряд з потерпілою, жоден зі свідків не повідомляв. Зазначені покази були дані потерпілою і свідками безпосередньо в судовому засіданні, з дотриманням чинного законодавства, потерпіла та свідки були попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, їхні показання узгоджуються як одні з одними, так і відповідають та не суперечать обставинам, відомості про які містяться в інших досліджених у провадженні доказах, жодних підстав для обмовляння обвинуваченого у потерпілих і свідків під час судового розгляду встановлено не було. Зазначені показання потерпілих і свідків були оцінені судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Обставини щодо перебування обвинуваченого у збудженому стані, не заперечувала й свідок ОСОБА_12 , яка також підтвердила, що того дня після спілкування з потерпілою обвинувачений розсердився, він вдарив ногою хвіртку та кричав на потерпілу. Крім того, з висновку експерта вбачається, що механізм виникнення тілесних ушкоджень у потерпілої не суперечить механізму їх спричинення, який вказаний в протоколі слідчого експерименту за участі потерпілої ОСОБА_4 , ці тілесні ушкодження не є характерними для їх спричинення при падінні з висоти власного зросту. Також суд зважає і на покази обвинуваченого, який не заперечував, що між ним та потерпілою тривалі неприязні стосунки, а поведінка та висловлювання потерпілої його обурили, він не стримався. Тому така версія сторони захисту є вочевидь необґрунтованою.

Також суд не може прийняти до уваги посилання захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_5 на ті обставини, що не доведено цілеспрямованість та умисел дій обвинуваченого саме на заподіяння потерпілій тілесних ушкоджень, оскільки зазначені обставини повністю спростовуються дослідженими у провадженні доказами, зокрема викладеними вище показаннями потерпілої та свідків. До того ж, про умисел на заподіяння тілесних ушкоджень свідчать дії обвинуваченого, який, маючи реальну можливість уникнути конфлікту з потерпілою ОСОБА_4 , пішов за нею в загорожку, зайшов до сараю, почав з`ясовувати стосунки та вимагати, щоб потерпіла повторила свої слова. В подальшому, не потерпаючи від будь-яких протиправних дій потерпілої та не перебуваючи у стані необхідної оборони, обвинувачений, будучи фізично сильнішим за потерпілу, наносив останній удари кулаком руки в область обличчя та ногами в область лівого стегна та нижніх кінцівок, що указує на розуміння обвинуваченим вчинених ним суспільно небезпечних дій і передбачення можливості настання наслідків у виді спричинення будь-якої за тяжкістю шкоди здоров`ю потерпілих. Тому жодних обставин, які б свідчили про помилкову кваліфікацію дій обвинуваченого, під час судового розгляду встановлено не було.

Суд, аналізуючи вищезазначені докази, вважає, що ці докази є належними, допустимими та достовірними, вони є взаємопов`язаними, такими, що узгоджуються між собою та підтверджують один одного, мають значення для цього кримінального провадження, а їх сукупність є достатньою для висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, доведена під час судового розгляду поза розумним сумнівом.

ІІІ. Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання.

Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого, суд визнає: вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

ІV. Мотиви призначення покарання.

При визначені виду та міри покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, особистість винного, його вік та соціальне положення, характер, мотиви та обставини вчиненого кримінального правопорушення, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, обвинувачений ОСОБА_7 офіційно не працює, має постійне місце мешкання, за місцем мешкання характеризується позитивно, є особою з інвалідністю 3 групи з дитинства, вперше притягується до кримінальної відповідальності, на обліку у лікарів психіатра та нарколога як особа, яка страждає будь-якими захворюваннями наркологічного та/або психічного характеру, не значиться.

Суд, враховуючи, що вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення є кримінальним проступком, обставини, які обтяжують покарання, відсутність будь-яких обставин, які пом`якшують покарання, особистість обвинуваченого та його поведінку, вважає, що зазначені обставини свідчать про підвищену суспільну небезпеку обвинуваченого і його виправлення та перевиховання можливе лише в умовах ізоляції від суспільства. Тому обвинуваченому необхідно призначити покарання у виді обмеження волі на строк у межах, визначених відповідною санкцією статті (частиною статті). Саме таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Підстав для застосування положень ст. 69 КК України, так само як і положень ст. 75 КК України судом не встановлено.

V. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, яким керувався суд.

Під час досудового розслідування обвинуваченому був обраний запобіжний захід у виді особистого зобов`язання, строк застосування якого закінчився. Учасники судового провадження клопотання про обрання запобіжного заходу обвинуваченому в судовому засіданні не заявляли, тому суд не вбачає підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374, 382 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_7 визнати винним за ч. 2 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді одного року обмеження волі.

Строк відбування покарання у виді обмеження волі ОСОБА_7 обчислювати з дня його прибуття і постановки на облік у виправному центрі.

Запобіжний захід ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили – не обирати.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Дніпровський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку. Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: