Рішення від 20 липня 2026 р. у справі №910/6908/26 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.07.2026Справа № 910/6908/26

Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "Будівельна компанія "Сомпекс"

до Київської міської ради

про визнання укладеною додаткової угоди

При секретарю судового засідання: Карашевич В.В.

Представники сторін:

від позивача: Косогова Людмила Олексіївна - представник за ордером серії АР №1317460 від 14.05.2026;

від відповідача: Перепелицін Костянтин Михайлович - представник у порядку самопредставництва;

ВСТАНОВИВ:

У червні 2026 року Приватне підприємство "Будівельна компанія "Сомпекс" (далі - Підприємство) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі - Рада) про визнання укладеною з моменту набрання чинності судового рішення у даній справі Додаткової угоди про поновлення Договору оренди земельної ділянки до Договору оренди земельної ділянки від 21.04.2008, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мисан В.І. за реєстровим №2013 та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради 21.04.2008 за № 91-6-00768) між Радою та Підприємством у запропонованій останнім редакції.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок відсутності прямої відмови Ради в укладенні нового договору оренди землі, остання допускає протиправну бездіяльність та порушує законне право Підприємства як добросовісного орендаря на укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі. Позивач наголошує, що умови договору оренди виконувалися ним належним чином: орендна плата вносилася своєчасно та в повному обсязі, жодних спорів щодо порушення умов договору між сторонами не виникало.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 30.06.2026. Встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

22.06.2026 через систему "Електронний суд" Рада подала відзив, в якому просила відмовити у задоволенні позову, оскільки Приватне підприємство не має право на переважне укладення договору оренди через неналежне виконання умов Договору оренди земельної ділянки до Договору оренди земельної ділянки від 21.04.2008, зокрема в частині завершення будівництва. Також Відповідач наголошує на неправильне застосування Позивачем положень статті 33 Закону України "Про оренду землі".

29.06.2026 через систему "Електронний суд" Підприємство подало заяву про зміну предмета позову.

29.06.2026 через систему "Електронний суд" (зареєстровано судом 30.06.2026) Підприємство подало відповідь на відзив, в якій не погодилося з аргументами Ради, вказавши, що остання ні разу не зверталася щодо неналежного виконання умов Договору оренди.

Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 30.06.2026 прийнято до розгляду заяву Підприємства про зміну предмета позову, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.07.2026.

21.07.2026 у судовому засіданні представниця Підприємства підтримала позовні вимоги, просила суд позов, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, задовольнити у повному обсязі.

Представник Ради заперечив проти позову, просив відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 16.06.2026 на підставі статті 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги Підприємства, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, є обґрунтованими.

21.04.2008 між Радою та Підприємством було укладено Договір оренди земельної ділянки, за змістом якого:

- пункт 1.1.: Орендодавець, на підставі рішень Київської міської ради від 24.05.2007 №670/1331 та від 22.11.2007 №300/4133, за Актом приймання-передачі передає, а Орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі - об`єкт оренди або земельна ділянка), визначену цим Договором;

- пункт 2.1.: Об`єктом оренди відповідно до цього Договору є Земельна ділянка з наступними характеристиками:

- місце розташування: вул. Макарівська у Шевченківському районі м. Києва;

- розмір: 3 116 кв.м;

- цільове призначення: для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-офісного комплексу з об`єктами соціальної сфери та підземно-наземними паркінгами;

- кадастровий номер: 8000000000:91:077:0038;

- пункт 3.1.: договір укладено на 15 років;

- пункт 4.1.: Визначена цим Договором орендна плата за Земельну ділянку становить платіж, який Орендар самостійно розраховує та вносить Орендодавцеві за користування Земельною ділянкою у грошовій формі;

- пункт 6.1.: Передача Земельної ділянки здійснюється за Актом приймання-передачі об`єкта оренди в день державної реєстрації цього Договору;

- пункт 6.2.: Право на оренду Земельної ділянки виникає після державної реєстрації цього Договору;

- абзац 1 пункту 7.1.: Після припинення дії договору Орендар повертає Орендодавцеві Земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду;

У розділі 8 Договору визначені права та обов`язки Сторін, зокрема згідно з абзацом 3 пункту 8.4. Орендар зобов`язаний завершити забудову Земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації Договору;

- пункт 11.1.: Всі зміни та/або доповнення до цього Договору вносяться за згодою сторін. Згодою або запереченням Орендодавця на зміни та/або доповнення до цього Договору, є його рішення, прийняте в установленому законодавством порядку

- абзац 2 пункту 11.3.: Договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено;

- пункт 11.7.:Поновлення Договору: після закінчення строку, на який було укладено цей Договір, Орендар, за умови належного виконання своїх обов`язків, має за інших рівних умов переважне право на поновлення Договору. У цьому разі Орендар повинен не пізніше, ніж за 3 (три) місяці до закінчення строку дії Договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію. У разі поновлення Договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

Вказаний правочин підписаний уповноваженими представниками сторін, скріпленій їх печатками, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мисан Віктором Івановичем, зареєстровано в реєстрі за №2013 та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 21.04.2008 за №91-6-00768 у книзі записів державної реєстрації договорів.

21.04.2008 між сторонами було підписано та скріплено печатками Акт приймання-передачі земельної ділянки, за яким Рада передала, а Підприємство прийняло у своє володіння і користування земельну ділянку площею 3 116 кв.м, яка розташована по вулиці Макарівській у Шевченківському районі міста Києва, з кадастровим номером: 8000000000:91:077:0038.

Підприємство звернулося до Ради з листом №19/12-3 від 19.12.2022 про поновлення у порядку статті 33 Закону України "Про оренду землі" Договору оренди земельної ділянки від 21.04.2008.

До вищезазначеного листа було додано проект Додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки, а також докази відсутності заборгованості з плати за землю.

Лист Підприємства №19/12-3 від 19.12.2022 про поновлення Договору оренди земельної ділянки від 21.04.2008 був отриманий та зареєстрований Радою 03.01.2023 за вхідним номером 310567890.

Однак вказаний лист Підприємства був залишений Радою без жодної відповіді та задоволення.

У зв`язку із зволіканням Ради в укладенні нового договору оренди землі у поряду статті 33 Закону України "Про оренду землі", Підприємство звернулося з цим позовом до суду.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідності до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За приписами частини 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Даючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами в ході виконання Договору від 21.04.2008, суд дійшов висновку, що такий за своєю правовою природою є договорами найму (оренди), за яким відповідно до частини 1 статті 759 ЦК України (у редакції, чинній на момент укладення договору) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За частиною 2 статті 759 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом (частина 3 статті 760 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що об`єктом оренди виступає земельна ділянка.

Відповідно до частини 9 статті 93 ЗК України відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Таким законом є Закон України "Про оренду землі".

Отже, умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначає спеціальний нормативно-правовий акт - Закон України "Про оренду землі".

Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.06.2021 у справі №904/5726/19 такого змісту:

"6.56. У процесуальному законодавстві діє принцип "jura novit curia" ("суд знає закони"), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

6.57. Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на "норму права", що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення ГПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходять своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.

6.58. Отже, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia".

Так і до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові 12.10.2021 у справі №910/17324/19, такого змісту:

"32. Згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація сторонами їхніх спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні нормативні приписи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2019 року у справі №265/6582/16-ц (пункт 44), від 12 червня 2019 року у справі №487/10128/14-ц (пункт 83), від 25 червня 2019 року у справі №924/1473/15 (пункт 7.43), від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14-ц (пункт 101), від 4 грудня 2019 року у справі №917/1739/17 (пункт 84), від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц (пункт 8.1).

Зазначення позивачем конкретних приписів для обґрунтування позову не є визначальним для вирішення судом питання про те, які приписи слід застосувати, вирішуючи спір (постанова Великої Палати Верховного Суду від 4 грудня 2019 року у справі №917/1739/17 (пункт 85). З`ясувавши під час розгляду справи, що позивач або інший учасник справи для обґрунтування вимог або заперечень вказує інші нормативні приписи, ніж ті, що фактично регулюють спірні правовідносини, суд самостійно здійснює юридичну кваліфікацію останніх і застосовує для ухвалення рішення ті нормативні приписи, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі №924/1473/15 (пункт 7.43) та від 4 грудня 2019 року у справі №917/1739/17 (пункт 85).

Саме суд має обов`язок здійснити юридичну кваліфікацію відносин сторін, виходячи зі встановлених під час розгляду справи фактів, і визначити, який припис треба застосувати для вирішення спору. Самостійне застосування судом для ухвалення рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є спірні відносини, не є зміною підстави позову (обставин, якими обґрунтований позов) та обраного позивачем способу захисту (предмета позову) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 4 грудня 2019 року у справі №917/1739/17 (пункт 86)".

16.01.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" (а відповідні положення пункту 8, з урахуванням прикінцевих та перехідних положень - з 16.07.2020), яким стаття 33 Закону України "Про оренду землі", яка регламентувала порядок поновлення договорів оренди, викладена у новій редакції.

Розділ IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" доповнений абзацами третім і четвертим такого змісту:

"Договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені статтею 33 цього Закону та статтею 1261 Земельного кодексу України.

Правила, визначені статтею 1261 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення".

Стаття 58 Конституції України 1996 року закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Відповідно за змістом статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (статті 1, 2 Закону України "Про оренду землі").

ЗК України визначає основні засади регулювання земельних відносин, зокрема, порядок передачі земельних ділянок в оренду (стаття 124). Проте саме Законом України "Про оренду землі" врегульовано відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами у зв`язку з передачею її в користування та володіння, у тому числі конкретизовано та деталізовано особливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов`язки його сторін, порядок зміни, припинення та поновлення такого договору.

Стаття 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній до 16.07.2020, мала назву "Поновлення договору оренди землі" та передбачала, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина перша цієї статті).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (частина друга статті 33 зазначеного Закону).

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частина третя статті 33 цього Закону).

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина четверта статті 33 вказаного Закону).

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина п`ята статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Частина шоста статті 33 Закону України "Про оренду землі" встановлювала, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

За приписами частини восьмої цієї статті у попередній редакції додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку, а положення частини одинадцятої цієї статті зазначали, що відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

У пункті 38 постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 року зазначено таке: "Частини п`ята та шоста статті 33 Закону про оренду землі встановлюють загальне та спеціальне правила продовження орендних правовідносин:

За загальним правилом, викладеним у частині п`ятій статті 33 Закону України "Про оренду землі", орендодавець у місячний строк із дня отримання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проєктом відповідної додаткової угоди їх розглядає, за потреби узгоджує з орендарем істотні умови договору, може повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень проти поновлення договору оренди землі, а за відсутності таких заперечень - вирішує поновити договір оренди землі (таке рішення потрібне лише щодо земель державної та комунальної власності) й укладає з орендарем відповідну додаткову угоду.

Спеціальне правило, викладене у частині шостій Закону України "Про оренду землі", розраховане на випадки, коли орендодавець, який отримав від орендаря, наприклад, в останній день строку договору оренди землі лист-повідомлення про поновлення цього договору з проектом відповідної додаткової угоди, протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві заперечень щодо такого поновлення, а орендар продовжив добросовісно користуватися земельною ділянкою. У такому разі орендодавець позбавлений можливості узгоджувати з орендарем нові істотні умови договору оренди землі, що вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були, без прийняття орендодавцем земель державної та комунальної власності окремого рішення про таке поновлення."

Пункти 41 та 43 цієї ж постанови містять висновок про те, що без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору було неможливим, а єдиний механізм оформлення продовження орендних відносин, саме шляхом укладення згаданої у частинах третій, п`ятій- восьмій, одинадцятій статті 33 Закону України "Про оренду землі" додаткової угоди підтверджує змістовну єдність усіх приписів цієї статті.

Тож статтею 33 Закону України "Про оренду землі" було визначено загальну процедуру дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі, за якої завершення процедури поновлення договору полягало в укладенні додаткової угоди (за згодою сторін чи за судовим рішенням).

Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" істотно змінив редакцію статті 33 Закону України "Про оренду землі", яка тепер стосується лише переважного права орендаря (частини перша-п`ята статті 33 Закону України "Про оренду землі"). Поновлення ж договору (частина шоста попередньої редакції статті 33) тепер регулюється статтею 1261 ЗК України.

При цьому відповідно до абзацу 4 Розділу Перехідні положення Закону України "Про оренду землі" правила, визначені статтею 1261 ЗК України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.

Згідно з частиною другою статті 1261 ЗК України, якщо договір містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається.

Також відповідно до частини першої статті 1261 ЗК України умова щодо поновлення договору не може встановлюватися в договорі оренди землі, договорі про встановлення земельного сервітуту, договорах про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови щодо земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, якщо на таких земельних ділянках розташовані будівлі або споруди, що перебувають у власності користувача або набувача права користування земельною ділянкою.

Набрання чинності відповідними законодавчими змінами означає, що вимога про укладення додаткового договору (угоди) в порядку поновлення договору не є належною, адже стаття 1261 ЗК України передбачає для процедури поновлення інший механізм, за якого правочин щодо поновлення не укладається взагалі (натомість договір вважається поновленим, якщо жодна із сторін не заявила до реєстру про виключення відомостей про поновлення).

Разом з тим, як вже вказано вище, умова про поновлення договору взагалі не може встановлюватися в договорі оренди землі щодо земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, визначених частиною першою статті 1261 ЗК України. Тобто, поновлення договорів оренди земель державної та комунальної власності в процедурі, зазначеній в статті 1261 ЗК України, за загальним правилом заборонено.

З наведеного вбачається, що зміст поняття "поновлення договору оренди", про яке йдеться у абзаці 4 розділу Перехідних положень Закону про оренду землі базується саме на положеннях стаття 1261 ЗК України, що пов`язує можливість поновлення існуючого договору з наявністю у цьому договорі обов`язкової умови про його поновлення. У разі наявності такої умови договір поновлюється на такий самий строк і на таких саме умовах.

Натомість укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі), яке передбачене частиною першою статті 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній до внесення змін Законом України від 05.12.2019 №340-IX, базується на встановленому законом переважному праві добросовісного орендаря та надає сторонам при застосуванні цієї процедури можливість змінювати істотні умови договору.

Тому поняття "поновлення договору оренди", про яке йдеться у абзаці 4 Розділу Перехідні положення Закону України "Про оренду землі" та поняття "поновлення договору оренди", яке містилось у Законі України "Про оренду землі" у попередній редакції, є змістовно різними.

Відповідно до правовідносин щодо процедури укладення договору оренди землі на новий строк в порядку реалізації переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий строк шляхом судового розгляду такої вимоги не є застосовними положення абзацу 4 Розділу Перехідні положення Закону України "Про оренду землі". Натомість за загальним правилом дії законів у часі застосуванню підлягає стаття 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній на момент звернення з такою вимогою, адже вказівки про інше положення законодавства не містять.

Такі висновки викладені Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від у постанові від 23.11.2023 у справі №906/1314/21, які є подібними до спірних правовідносин.

Отже, до спірних правовідносин з укладення договору оренди землі на новий строк необхідно застосовувати положення Закону України "Про оренду землі" у новій редакції із внесеними змінами чинними на час виникнення спірних правовідносин - на момент звернення Підприємства до Ради з із вимогою про визнання укладеною додаткової угоди (листом №19/12-3 від 19.12.2022).

За частинами першою-п`ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом одного місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору.

При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 ЗК України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі можуть бути оскаржені в суді (частина дев`ята цієї ж статті).

Таким чином, стаття 33 Закону України "Про оренду землі" (як у попередній, так і у чинній редакції) встановлює алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та передбачає певні правові запобіжники для захисту орендаря від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря.

Такі висновки викладені Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від у постанові від 23.11.2023 у справі №906/1314/21, які є подібними до спірних правовідносин.

Також за усталеними висновками Верховного Суду, викладених, зокрема у постановах від 21.09.2022 у справі №926/2720/21, від 28.09.2020 у справі №272/440/18, від 22.09.2022 у справі№ 342/117/20, недотримання орендарем встановленої статтею 33 Закону України "Про оренду землі" процедури поновлення договору оренди, за загальним правилом, означає втрату останнім переважного права на поновлення договору оренди та є підставою для відмови в задоволенні позову про визнання укладеної додаткової угоди. Крім цього, у випадку, якщо орендодавець у встановлений законом місячний термін розглянув надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, проаналізував його умови, у тому числі перевірив його на відповідність вимогам закону, однак не погодився із запропонованими умовами та заперечив щодо поновлення договору, то в цьому випадку він діє в межах своїх повноважень, а отже, суди повинні також відмовити в задоволенні позовних вимог про визнання договору укладеним.

З матеріалів справи випливає та було встановлено судом таке.

21.04.2008 між Підприємством та Радою було укладено Договір оренди та підписано Акт приймання-передачі земельної ділянки комунальної форми власності, площею 3 116 кв.м, яка розташована по вулиці Макарівській у Шевченківському районі міста Києва, з кадастровим номером: 8000000000:91:077:0038, строком на 15 років, тобто строк оренди закінчився 21.04.2023.

У відповідності до положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" та пункту 11.7. Договору оренди землі Підприємство, як користувач вказаної земельної ділянки, з метою використання свого переважного права щодо укладення договору оренди землі на новий строк, за три місяці до закінчення строку дії Договору оренди землі від 21.04.2008 звернувся до Ради із листом-повідомленням №19/12-3 від 19.12.2022, який був зареєстрований Радою 03.01.2023 за вхідним номером 310567890.

До листа-повідомлення було додано проект додаткового договору про поновлення Договору оренди земельної ділянки, а також докази відсутності заборгованості щодо внесення плати за землю.

Отже, Підприємством було дотримано процедуру укладення договору оренди на новий строк, встановлену статтею 33 Закону України "Про оренду землі" та пунктом 11.7. Договору оренди землі від 21.04.2008.

Проте Рада проект додаткової угоди не розглянула, жодних заперечень щодо умов додаткової угоди не висловила.

Разом із цим, після звернення Підприємства з даним позовом до суду Рада заперечувала проти позовних вимог про визнання укладеної додаткової угоди до Договору оренди у зв`язку з тим, що Позивач неналежним чином виконував свої обов`язки, передбачені Договором оренди, зокрема, не завершив будівництво у строк, визначений пунктом 8.4. вказаного правочину.

У постановах Верховного Суду від 20.05.2020 у справі №905/650/19, від 15.05.2019 у справі №912/1984/17, від 15.05.2019 у справі №912/3810/16 та у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від у постанові від 23.11.2023 у справі №906/1314/21, суд касаційної інстанції акцентував увагу на необхідності врахування під час розгляду спорів у подібних правовідносинах презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних правовідносин.

Верховний Суд зауважував, що відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права.

При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що, зокрема, підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу.

Отже, законодавець, задекларувавши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

У межах розумної та добросовісної поведінки орган державної влади чи місцевого самоврядування як орендодавець, що представляє власника у спірних правовідносинах, може взагалі відмовити орендарю в укладенні договору, повідомивши його про наявність належних підстав для цього, зокрема про рішення орендодавця як власника більш розумно розпорядитись землею (в тому числі виставити право оренди на торги), чи вказавши на неналежне виконання орендарем умов договору.

Якщо ж власник такого рішення не прийняв, то за змістом статті 3 ЦК України та статті 33 Закону України "Про оренду землі" орган державної влади чи місцевого самоврядування власник зобов`язаний провести з орендарем добросовісні переговори, тобто добросовісно спробувати досягти домовленостей з орендарем: запропонувати, наприклад, конкретний розмір орендної плати, інший строк оренди тощо.

Адже орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має законодавчо передбачене переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин, а також право укласти договір оренди на новий строк.

Якщо орган державної влади чи місцевого самоврядування знехтував обов`язком добросовісно провести переговори (наприклад, явно безпідставно відмовив в укладенні договору), то слід виходити з того, що такий орган зловживає своїм правом, порушуючи цим законні права орендаря.

Судовий захист в таких випадках передбачено лише для особи, яка належним чином виконувала свої обов`язки за договором та добросовісно використовувала належні їй права, тому орендодавець не може посилатися на свій захист на обставини, які свідчать про ухилення ним від проведення переговорів, та на власну недобросовісну поведінку, протиставляючи її легітимним прагненням та належній поведінці орендаря; водночас і орендар, що належно діяв, не може бути позбавлений можливості реалізації свого права на продовження орендних відносин, передбаченого законом, в тому числі через судовий захист. Інакше передбачене частиною дев`ятою статті 33 Закону про оренду землі право орендаря оскаржити відмову, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі матиме лише декларативний характер та не призведе до відновлення порушеного права.

При цьому, Верховний Суд зауважував, що вказівка на проект правочину щодо продовження орендних правовідносин як на додаткову угоду чи на додатковий договір не впливає на суть наявного волевиявлення орендаря на продовження орендних правовідносин.

Відповідно до частин 1-4 статті 13 ГПК України та частини 1 статті 74 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 ГПК України).

За положеннями частин 1-3 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Також судом враховано, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК з "достатність доказів" на нову - "вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес новий стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі №904/2357/20.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, провадження №14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 у справі №904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Отже, тягар доказування обставини неналежного виконання Орендарем обов`язків, передбачених Договором оренди землі, покладається на сторону, яка стверджує про це, у даному випадку - на Орендодавця (Раду).

Однак жодних доказів, зокрема акту обстеження земельної ділянки, листів про порушення умов виконання Договору оренди, які б підтверджували порушення Підприємством положень Договору оренди, матеріали справи не містять та не були надані Радою.

Таким чином, Рада допустила неправомірну бездіяльність (неправомірно зволікала) в укладенні нового договору оренди землі.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 2 статті 16 ЦК України передбачені способи захисту. При цьому, в абзаці 12 цієї статті вказано, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Вимогу позивача про зобов`язання укласти договір у певній редакції у випадках, які допускають вирішення таких спорів судом, слід тлумачити як вимогу про визнання укладеним такого договору в судовому порядку в запропонованій позивачем редакції, що не суперечить способам захисту, визначеним пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України, та відповідає способам захисту, визначеним статтею 20 ГК України.

За наслідками розгляду такої вимоги у резолютивній частині свого рішення суд, керуючись частиною дев`ятою статті 238 ГПК України, має зробити висновки про визнання укладеним договору в запропонованій позивачем редакції, виклавши текст редакції договору, яка за висновками суду відповідає вимогам законодавства та визнається судом укладеною, чи про відмову у визнанні укладеним договору в запропонованій позивачем редакції.

Така правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.09.2020 у справі №916/1423/18.

У контексті ефективності способу захисту Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31.08.2021 у справі №903/1030/19 вказала, що без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору було неможливим. Така угода має ознаки не тільки зобов`язального, але й речового договору, оскільки засвідчує волю сторін на передання земельної ділянки у тимчасове володіння орендареві на новий строк. Тому зазначена додаткова угода згідно з пунктом 1 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк. Саме з цією реєстрацією закон пов`язує виникнення права оренди (стаття 125 ЗК України). Тому не можна вважати, що поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону № 161-XIV, є "автоматичною" пролонгацією орендних правовідносин (пункт 41).

Єдиний механізм оформлення продовження орендних відносин, а саме шляхом укладення згаданої у частинах третій, п`ятій - восьмій, одинадцятій статті 33 Закону № 161-XIV додаткової угоди підтверджує змістовну єдність усіх приписів цієї статті. Тому помилковим є висновок суду першої інстанції, з якими погодився апеляційний суд, про те, що передбачені у частинах першій - п`ятій і шостій статті 33 Закону № 161-XIV підстави для поновлення договору оренди землі не пов`язані між собою (пункт 43).

Великою Палатою Верховного Суду взято до уваги, що Закон № 340-ІХ суттєво змінив підхід до продовження орендних відносин. Він чітко розмежував зміст понять "поновлення договору оренди землі" та "переважне право орендаря на укладення договору оренди на новий строк". Ці законодавчі зміни спрямовані на впорядкування інститутів поновлення договорів оренди землі та переважного права орендаря на укладення цього договору на новий строк задля удосконалення регулювання відносин орендаря й орендодавця земельної ділянки. Проте такі зміни не спростовують наведених вище висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування приписів статті 33 Закону № 161-XIV до зміни її редакції згідно із Законом №340-IX (пункти 44. 46).

З огляду на викладене, вимога про визнання укладеної Додаткової угоду до Договору оренди земельної ділянки є належним та ефективним способом захисту.

При цьому, сторони не позбавлені права і можливості надалі, за необхідності, вносити зміни до Договору оренди земельної ділянки.

Оскільки Підприємство дотрималося вимог законодавства, які регламентують його поведінку, необхідну для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, останнє може вважатись таким, що набуло право "правомірного очікування", натомість Рада знехтувала своїм обов`язком добросовісно провести переговори, не пропонуючи жодних умов орендарю, тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди у редакції, запропонованій Позивачем.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, позов Підприємства підлягає задоволенню.

Судовий збір згідно 129 ГПК України покладається на Відповідача.

Керуючись статтями 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати укладеною Додаткову угоду про поновлення Договору оренди земельної ділянки до Договору оренди земельної ділянки від 21.04.2008, укладеного між Київською міською радою (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36; ідентифікаційний код: 22883141) та Приватним підприємством "Будівельна компанія "Сомпекс" (01021, місто Київ, Кловський узвіз, будинок 7, квартира 219; ідентифікаційний код: 32250790), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мисан В.І., зареєстрованого в реєстрі за №2013 та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради 21.04.2008 за №91-6-00768, у такій редакції:

ДОДАТКОВА УГОДА

про поновлення Договору оренди земельної ділянки до Договору

оренди земельної ділянки від 21 квітня 2008 року

м. Київ "__" _____________2026 р.

Київська міська рада (ідентифікаційний номер 22883141, м. Київ, вул. Хрещатик, 36), далі у тексті - "Орендодавець", в особі Київського міського голови Кличка Віталія Володимировича, який діє на підставі ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", з однієї сторони, та Приватне підприємство "Будівельна компанія "СОМПЕКС" (ідентифікаційний номер 32250790, 01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 7, кв. 219, зареєстроване Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією 20.02.2003р. за №1 070 120 0000 015420), далі у тексті - "Орендар", в особі директора Сердюк Василя Івановича, який діє на підставі Статуту, з другої сторони, на підставі статті 792 Цивільного кодексу України та статті 33 Закону України "Про оренду землі", уклали цю Додаткову угоду про нижченаведене:

1. Поновити строком на 15 (п`ятнадцять) років Договір оренди земельної ділянки, укладений між сторонами, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мисан В.І. за реєстровим № 2013 та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради 21.04.2008 за №91-6-00768, право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 33686981 від 02.02.2017 16:36:15, приватний нотаріус Дем`яненко Т.М., Київський міський нотаріальний округ).

2. Об`єктом оренди є Земельна ділянка з наступними характеристиками:

- місце розташування: на вул. Макарівська у Шевченковському районі м. Києва;

- розмір: 0,3116 (нуль цілих і три тисячі сто шістнадцять десятитисячних) га;

- цільове призначення: для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-офісного комплексу з об`єктами соціальної сфери та підземно-наземними паркінгами;

- кадастровий номер: 8000000000:91:077:0038.

3. Земельна ділянка не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню.

4. Внести зміни до Договору оренди земельної ділянки шляхом викладення п. 8.4 ст. 8 "Права та обов`язки Сторін" Договору у наступній редакції:

"8.4. Орендар зобов`язаний:

- приступати до використання Земельної ділянки в строк, встановлений цим Договором, та після підписання цього Договору і Акту приймання-передачі Земельної ділянки та державної реєстрації Договору;

- завершити забудову Земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою у встановленому порядку, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації Договору;

- використовувати Земельну ділянку відповідно до її цільового призначення;

- своєчасно вносити орендну плату;

- при зміні функціонального використання об`єкта нерухомості, що розташований на Земельній ділянці, у десятиденний термін в письмовій формі замовити у Головному управлінні земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) витяг з технічної документації про нову нормативну грошову оцінку Земельної ділянки або її частини з урахуванням зазначених змін та після одержання цього витягу передати його до податкового органу за місцем розташування Земельної ділянки;

- письмово повідомити Орендодавця про відчуження об`єктів (їх частин), що розташовані на Земельній ділянці і належать Орендарю, протягом десяти днів з моменту вчинення відповідного правочину, а також повідомити про наміри подальшого використання Земельної ділянки. У випадку, якщо Орендар має намір припинити право користування Земельною ділянкою (її частиною), цей Договір розривається за згодою сторін, або до цього Договору вносяться відповідні зміни, з моменту укладання договору оренди Земельної ділянки з новим власником об`єктів, які були відчужені;

- забезпечити вільний доступ до Земельної ділянки представнику контролюючих органів;

- повернути Земельну ділянку Орендодавцю у стані, придатному для її подальшого використання після припинення дії цього Договору;

- у строки, встановлені чинним законодавством, звітувати перед податковими органами району за місцем розташування Земельної ділянки про сплату орендної плати;

- забезпечити вільний доступ для прокладання нових, ремонту та експлуатації існуючих інженерних мереж і споруд, що знаходяться в межах земельної ділянки;

- передбачити проектом будівництва місця постійного зберігання автотранспорту (крім відкритих автостоянок) із кількістю машиномісць відповідно до державних будівельних норм;

- виконати вимоги, викладені в листах Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 03.04.2007 №19-3171 та від 17.04.2007 №09-3640, Київської міської санепідстанції від 10.04.2007 №550, Державної служби з питань національної культурної спадщини від 06.04.2007 №22-833/35, Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд" від 05.04.2007 №148-686, Державного управління охорони навколишнього природного середовища в місті Києві від 16.05.2007 №05-08/2607 та від 15.05.2007 №05-09/2679, дочірнього підприємства "Інститут генерального плану міста Києва" від 27.01.2007 №199, Інституту археології від 14.02.2007 № 11-4а-125/01, акціонерної компанії "Київводоканал" від 11.01.2007 №25/31, Головного управління земельних ресурсів від 10.07.2007 №05-0899;

- питання відшкодування відновлюючої вартості зелених насаджень (акт обстеження зелених насаджень від 16.03.2007 №61-П) та інші питання майнових відносин вирішувати в установленому порядку;

- проектом будівництва житлово-офісного комплексу передбачати місця постійного зберігання автотранспорту (крім відкритих автостоянок) у кількості, не меншій за одне машиномісце на кожну квартиру в цьому комплексі;

- у складі проекту будівництва виконати розрахунки щодо забезпеченості населення об`єктами соціальної сфери (дитячі дошкільні заклади, загальноосвітні школи, об`єкти охорони здоров`я тощо) і передбачити їх розміщення та будівництво одночасно із спорудженням житлово-офісного комплексу;

- у п`ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки надати копію цього Договору до районного податкового органу за місцем розташування Земельної ділянки."

5. Внести зміни до Договору оренди земельної ділянки шляхом викладення п. 11.7 ст. 11 "Зміна умов Договору та припинення і поновлення Договору" Договору у наступній редакції:

"11.7. Після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.?

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом одного місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору.

При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист- повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 Земельного кодексу України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення."

6. Усі інші умови Договору оренди земельної ділянки, укладеного між Київською міською радою та ПП "Будівельна компанія "Сомпекс", що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мисан В.І. за реєстровим №2013 та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради 21.04.2008 за №91-6-00768, право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 33686981 від 02.02.2017 16:36:15, приватний нотаріус Дем`яненко Т.М., Київський міський нотаріальний округ), залишаються без змін, і Сторони підтверджують по них свої зобов`язання.

7. Ця Додаткова угода набуває чинності з моменту її державної реєстрації.

____________________ ________________

Київський міський голова Орендодавець

Кличко В.В. Сердюк В.І.

3. Стягнути з Київської міської ради (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36; ідентифікаційний код: 22883141) на користь Приватного підприємства "Будівельна компанія "Сомпекс" (01021, місто Київ, Кловський узвіз, будинок 7, квартира 219; ідентифікаційний код: 32250790) 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частин 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 06.08.2026.

СуддяСергій МУДРИЙ