Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №908/278/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2026 м. Дніпро Справа № 908/278/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Фещенко Ю.В. (доповідач),

суддів: Джепи Ю.А., Соп`яненко О.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Східний Експрес"

на рішення Господарського суду Запорізької області від 23.04.2026 (ухвалене суддею Азізбекян Т.А. у м. Запоріжжі, повне рішення складене 12.05.2026) у справі № 908/278/26

за позовом Акціонерне товариство "Укрнафта" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Східний Експрес" (м. Запоріжжя)

про стягнення 16 826 грн 40 коп.,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року Акціонерне товариство "Укрнафта" (далі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду Запорізької області із позовною заявою, в якій просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Східний Експрес" (далі по тексту - відповідач) 16 826 грн 40 коп. пені на підставі пункту 8.2. Договору поставки № 13/3334-МТР/25 від 27.06.2025.

Позов обґрунтований порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД Східний Експрес" умов Договору № 13/3334-МТР/25 від 27.06.2025 у частині поставки товару у визначений цим договором строк, у зв`язку з чим позивачем нарахована та заявлена до стягнення з відповідача пеня за період прострочення в період з 26.09.2025 по 14.10.2025 у розмірі 16 826 грн 40 коп.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.04.2026 у справі № 908/278/26:

- позов задоволено;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Східний Експрес" на користь Акціонерного товариства "Укрнафта" пеню у розмірі 16 826 грн 40 коп. та судовий збір у сумі 2 662 грн 40 коп.

Рішення обґрунтоване наступним:

- відповідно до пункту 2 Додатка № 2 до Договору, товар мав бути поставлений відповідачем до 25.09.2025 включно (27.06.2025 (дата підписання договору) + 90 днів). Відповідно до видаткової накладної № 334 від 06.10.2025, товар поставлений 14.10.2025, отже з пропуском встановленого договором строку. Загальна сума товару, термін поставки якого прострочено, становить 885 600 грн 00 коп.;

- вимоги про стягнення з відповідача пені заявлено позивачем на підставі пункту 8.2. Договору, яким передбачено, що у разі прострочення постачальником виконання зобов`язань з поставки товару покупець має право нарахувати постачальнику за весь період прострочення поставки товару - пеню в розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення;

- оскільки судом встановлений факт порушення відповідачем зобов`язань щодо поставки товару у передбачений Договором строк, вимога позивача про стягнення з відповідача пені є законною та обґрунтованою.

Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Східний Експрес" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх. № суду 50695 від 08.06.2026), в якій просить:

- скасувати рішення Господарського суду Запорізької області по справі № 908/278/26 від 23.04.2026;

- ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити;

- стягнути з позивача на користь відповідача всі судові витрати по справі.

Апеляційна скарга обґрунтована наступними обставинами:

- згідно з платіжним дорученням № 1133 від 24.02.2026 відповідач перерахував на банківський рахунок позивача (UА953204780000026002924430422; банк отримувача АБ "Украгазбанк") грошові кошти у сумі 16 826 грн 00 коп., з призначенням платежу: "перераховано штрафні санкції за договором № 13/3334-МТР/25 від 27.06.2025. Без ПДВ". 24.02.2026 відповідачем на електронну адресу позивача було направлено лист із доказами сплати пені (штрафних санкцій) на виконання вимог від 22.10.2025, від 23.10.2025. Таким чином, позивач був належним чином повідомлений як про виконання вимоги, так і про належне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором. Отже, пеня у розмірі 16 826 грн 00 коп. була фактично сплачена позивачу, його твердження про неоплату вказаної суми є неправдивим і не відповідають обставинам справи;

- суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність заборгованості, оскільки на момент розгляду справи пеня у розмірі 16 826 грн 00 коп. була повністю сплачена, а отже підстави для її стягнення відсутні;

- рішення суду першої інстанції ухвалено без урахування позиції відповідача, без подання позивачем усіх наявних доказів разом із позовною заявою та без належного дослідження судом доказів, що призвело до неповного з`ясування обставин справи;

- відповідач не врахував недобросовісність намірів позивача та об`єктивно не міг передбачити його звернення до суду після фактичного врегулювання спору та повного виконання зобов`язання щодо сплати пені, що, у свою чергу, призвело до пропуску строків для своєчасного реагування та подання доказів до суду першої інстанції;

- крім того, відповідач з невідомих для нього причин, не отримував ні матеріалів справи, ні копії позовної заяви від ТОВ "Укрнафта", хоча такі документи відповідно до вимог процесуального законодавства мали бути йому направлені;

- факт подання позову та прийняття рішення, був встановлений відповідачем самостійно, шляхом періодичного моніторингу Єдиного державного реєстру судових рішень та вебпорталу "Судова влада України".

Також скаржник повідомляє, що ним будуть у подальшому подаватись докази понесення витрат на правничу допомогу; орієнтовний розрахунок понесених відповідачем витрат складає 20 000 грн 00 коп.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.06.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Фещенко Ю.В. (доповідач), суддів - Джепи Ю.А., Соп`яненко О.Ю.

Апеляційну скаргу було подано без додержання вимог, встановлених статтею 258 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.06.2026 апеляційну скаргу було залишено без руху та скаржнику надано строк для усунення недоліків протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Від скаржника надійшла заява (вх. № суду 7972/26 від 15.06.2026) щодо усунення недоліків апеляційної скарги.

Розпорядженням керівника апарату Центрального апеляційного господарського суду від 22.06.2026, у зв`язку з відпусткою суддів Джепи Ю.А., Соп`яненко О.Ю. - членів колегії суддів, відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених Рішенням зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2025 № 1, для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.06.2026 для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Фещенко Ю.В. (доповідач), суддів: Золотарьової Я.С., Мартинюка С.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Східний Експрес" на рішення Господарського суду Запорізької області від 23.04.2026 у справі № 908/278/26 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Від позивача до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № суду 8816/26 від 29.06.2026), в якому він просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 23.04.2026 у даній справі - залишити без змін.

Відзив на апеляційну скаргу обґрунтований позивачем наступними обставинами:

- ухвалою Господарського суду Запорізької області від 10.02.2026 відкрито провадження по даній справі, пунктом 5 резолютивної частини вказаної ухвали було визначено відповідачу не пізніше п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати заяву із запереченнями щодо розгляду в порядку спрощеного позовного провадження та не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позов. Окрім того, суд зазначив, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Ухвала суду про відкриття провадження була доставлена до електронного кабінету відповідача 10.02.2026 о 18:10 год., отже, строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву сплив 25.03.2026. Відповідач не надіслав по даній справі відзиву на позовну заяву та не надав суду докази сплати грошових коштів щодо стягнення яких позивач звернувся до суду, ні до моменту ухвалення рішення судом, ні у строк подання відзиву на позов, який до того ж не сплив на момент настання обставин, на які посилається відповідач;

- вимога апеляційної скарги щодо відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення грошових коштів на думку АТ "Укрнафта" є необґрунтованою та безпідставною з огляду на те, що відповідач фактично визнав порушення умов договору щодо строку поставки товару та сплатив штрафні санкції за порушення договірних умов. Отже, подальша поведінка відповідача та його заперечення щодо відповідної позовної вимоги вказують на суперечливу поведінку сторони даних правовідносин, що є недопустимим.

Розпорядженням керівника апарату Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2026, у зв`язку з вчиненням процесуальної дії, відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених Рішенням зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2025 № 1, призначено автоматизований розподіл судової справи, за результатами якого справа № 908/278/26 передана (повернута) раніше визначеному складу суду.

Відповідно до частини 13 статті 32 Господарського процесуального кодексу України справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута тим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи викладене, справа у відповідності до частини 13 статті 32 Господарського процесуального кодексу України розглядається колегією суддів, визначеною відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.06.2026, а саме: колегією суддів у складі: головуючого судді - Фещенко Ю.В. (доповідач), суддів - Джепи Ю.А., Соп`яненко О.Ю.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що апеляційним господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Під час розгляду апеляційної скарги судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи (оскарження).

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши дотримання судом першої інстанції норм процесуального права, а також правильність застосування норм матеріального права, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

27.06.2025 між Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" (далі по тексту - покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД Східний Експрес" (далі по тексту - постачальник, відповідач) було укладено Договір поставки № 13/3334-МТР/25 (далі по тексту - Договір), відповідно до пункту 1.1. якого предмет закупівлі: трансформатор підвищуючий трифазний масляний (товар). На умовах цього Договору постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця у погоджені сторонами строки товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити такий товар на умовах цього Договору.

У пункті 12.1. Договору передбачено, що Договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін (шляхом проставлення власноручного підпису або накладання електронних підписів, у залежності від форми складання Договору: паперовій чи у формі електронного документу відповідно) та діє до 31.12.2025, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов`язань за Договором

Пунктом 12.2. Договору визначено, що закінчення строку дії цього Договору не звільняє жодну зі сторін Договору від відповідальності за його порушення (невиконання та/або неналежне виконання).

Договір підписано сторонами шляхом накладання електронних підписів 27.06.2025.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсним, припинення або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Судом також встановлено, що у вказаному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, договір підписаний уповноваженими представниками сторін, їх підписи скріплені печатками підприємств, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов`язки щодо його виконання.

За приписами частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Пунктом 2.1. Договору визначено, що номенклатура, кількість, ціна товару визначені у Специфікації до даного Договору, що є Додатком № 1 до цього Договору та є його невід`ємною частиною (Специфікація).

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що ціна товару в Договорі визначається в національній валюті України та вказується у Специфікації.

Відповідно до пункту 3.3. Договору загальна ціна Договору становить 738 000 грн 00 коп., ПДВ (20 %) - 147 600 грн 00 коп., разом з ПДВ 885 600 грн 00 коп.

У силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як передбачено пунктом 2 частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно з пунктом 5.1 Договору строк поставки, умови поставки (у тому числі які встановлюються відповідно до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів "ІНКОТЕРМС-2020"), орієнтовне місце поставки, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів визначаються в Технічній специфікації. Про точне місце поставки товару покупець письмово повідомляє постачальника не пізніше ніж за 5 робочих днів до строку поставки, визначеного Договором.

Пунктом 5.2. Договору визначено, що строк поставки товару зазначений у Технічній специфікації, вказаний з урахуванням періоду, необхідного для здійснення вхідного контролю (якщо такий період передбачено умовами Технічної специфікації) / приймання по кількості та/або якості, що складає 90 (дев`яносто) календарних днів.

Відповідно до пункту 5.5. Договору датою поставки товару вважається дата підписання сторонами відповідної видаткової накладної (у випадку, якщо постачальником товару є резидентом України) або акту приймання-передачі товару (у випадку, якщо постачальником товару є нерезидент України). Підписання видаткової накладної або акту приймання-передачі здійснюється покупцем після приймання за кількістю та якістю (у тому числі після зняття усіх зауважень) та здійснення вхідного контролю (якщо такий передбачено умовами Технічної специфікації).

За умовами пункту 5.6. Договору право власності на товар переходять від постачальника до покупця з моменту підписання сторонами відповідної видаткової накладної (у випадку, якщо постачальником товару є резидентом України) або акту приймання-передачі товару (у випадку, якщо постачальником товару є нерезидент України) згідно з умовами даного Договору. При цьому, товарно-транспортні накладні та інші товарно-супровідні документи не є документами, що свідчать про прийом товару за кількістю та якістю.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору між сторонами було підписано Специфікацію (Додаток № 1 до Договору), згідно з якою: - загальна вартість товару, що постачається за цією Специфікацією складає 738 000 грн 00 коп., ПДВ (20 %) - 147 600 грн 00 коп., разом з ПДВ 885 600 грн 00 коп.; - партією товару є: обсяг товару, визначений відповідною видатковою накладною або актом приймання-передачі товару.

Також сторонами підписано Технічну специфікацію, інформацію про технічні, якісні та кількісні характеристики предмета закупівлі (Додаток № 2 до Договору), згідно з якою строк поставки товару: протягом 90 календарних днів з моменту підписання договору (пункт 2).

За приписами частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з частиною 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Відповідно до Специфікації відповідачем поставлено позивачу товар на загальну суму 885 600 грн 00 коп., на підтвердження чого позивачем та відповідачем було складено та підписано видаткову накладну № 334 від 06.10.2025.

Слід відзначити, що у силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У даному випадку, з урахуванням умов Договору та Технічної специфікації, товар мав бути поставлений відповідачем до 25.09.2025 включно (27.06.2025 (дата підписання договору) + 90 днів).

За умовами пункту 5.5 Договору датою поставки вважається підписання сторонами видаткової накладної.

Відповідно до видаткової накладної №334 від 06.10.2025 про поставку товару на суму 885 600 грн 00 коп., вона підписана сторонами 14.10.2025.

Отже, відповідач здійснив поставку товару з порушенням термінів поставки, визначених Договором, що ним не заперечується. Загальна сума товару, термін поставки якого прострочено, становить 885 600 грн 00 коп.

У зв`язку з цим, АТ "Укрнафта" на адресу ТОВ "ТД Східний експрес" надіслано вимогу від 22.10.2025 № 01/01/13/10/28/02-02/01/17319 щодо сплати штрафних санкцій за договором від 27.06.2025 № 13/3334-МТР/25 про здійснення оплати штрафу за несвоєчасну поставку товару у розмірі 16 826 грн 40 коп., яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

За приписами статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно із статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшеним у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 8.2. Договору у разі прострочення постачальником виконання зобов`язань з поставки товару покупець має право нарахувати постачальнику за весь період прострочення поставки повару - пеню в розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення.

З огляду на положення наведених вище норм та пункту 8.2. Договору, за прострочення оплати поставленого відповідачем товару позивач мав право на нарахування пені.

За розрахунками позивача, сума пені складає 16 826 грн 40 коп. (885 600 грн 00 коп. - вартість несвоєчасно поставленого товару х 0.1% х 19 - період прострочення).

Отже, з урахуванням вищевикладеного, враховуючи порушення відповідачем умов Договору поставки № 13/3334-МТР/25 від 27.06.2025, яке полягало у несвоєчасному постачанні товару та ненадання ним доказів, які б спростовували таке порушення, судом першої інстанції зроблено правильний висновок про те, що вимога про стягнення з відповідача 16 826 грн 40 коп. пені заявлена обґрунтовано, заснована на Договорі, не суперечить вимогам законодавства України, тому підлягає задоволенню.

Апеляційний суд враховує, що, звертаючись з апеляційною скаргою скаржник фактично не заперечує порушення ним умов Договору, наявність підстав для стягнення з нього пені за таке порушення, а також розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій. Разом з тим зауважує, що під час розгляду справи у суді першої інстанції, відповідачем відповідно до платіжної інструкції № 1133 від 24.02.2026 було сплачено 16 826 грн 40 коп., з призначенням платежу: "перераховано штрафні санкції за договором № 13/3334-МТР/25", що не було враховано судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення.

У цьому зв`язку колегія суддів враховує, що згідно зі статтею 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право:

1) залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення;

2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення;

3) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині;

4) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково;

5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю;

6) скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції;

7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених у пунктах 1-6 частини першої цієї статті.

Статтею 278 Господарського процесуального кодексу України визначені підстави для скасування судового рішення повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині. Відповідно до наведеної статті судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.

Отже, у розумінні статті 278 Господарського процесуального кодексу України підставою для зміни або скасування рішення суду першої інстанції із закриттям провадження у справі є порушення судом процесуального законодавства, зокрема, й коли суд першої інстанції не врахував обставини того, що предмет спору припинив існувати до ухвалення рішення.

Разом з тим, статтею 276 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, коли порушення Господарського процесуального кодексу України судом першої інстанції не допущено та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, встановлення апеляційним судом обставин припинення існування предмету спору, які виникли (стали відомі) вже після ухвалення рішення судом першої інстанції, саме по собі не може бути підставою для скасування судового рішення згідно зі статтею 278 Господарського процесуального кодексу України та закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

У постанові від 30.08.2024 у справі № 916/3006/23 Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку, що у випадку виникнення обставин припинення існування предмета спору на стадії апеляційного (касаційного) перегляду справи, відсутні підстави для застосування пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України та скасування судового рішення по суті спору лише з мотивів виникнення зазначених обставин, якщо законність та обґрунтованість судового рішення не спростована за наслідками апеляційного (касаційного) розгляду справи.

Водночас у разі, якщо при апеляційному перегляді рішення суду першої інстанції встановлено наявність підстав, за яких судове рішення підлягає скасуванню, оскільки є незаконним і необґрунтованим, то, у разі встановлення також і обставин припинення існування предмета спору, які виникли вже після ухвалення рішення судом першої інстанції, таке рішення підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

При застосуванні пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України слід враховувати, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми процесуального законодавства можливе у разі, коли:

- предмет спору існував на момент порушення провадження у справі та припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції судового рішення і ці обставини не були взяті до уваги судом першої інстанції при ухваленні судового рішення;

- при апеляційному перегляді судового рішення першої інстанції встановлено, що судове рішення підлягає скасуванню, оскільки є незаконним і необґрунтованим то, у разі встановлення також і обставин припинення існування предмета спору, які (обставини) виникли вже після ухвалення рішення судом першої інстанції, таке рішення підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Як було зазначено вище, у тому разі, коли суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення, встановлені апеляційним судом обставини припинення існування предмету спору, про які стало відомо вже після ухвалення рішення судом першої інстанції, не можуть бути підставою для скасування судового рішення згідно зі статтею 278 Господарського процесуального кодексу України та закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

У даному випадку, з матеріалів справи вбачається, що на день ухвалення судом першої інстанції рішення у цій справі відповідачем не було долучено до матеріалів справи докази погашення заявленої до стягнення суми пені, отже, суд першої інстанції, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, ухвалив законне і обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.

За таких обставин, а також враховуючи, що законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції не спростована за наслідками апеляційного розгляду справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає відсутніми підстави для застосування в цьому випадку пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, а також для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Апеляційним господарським судом також розцінюються критично доводи відповідача щодо неотримання ним документів по справі та неможливість подання відзиву на позовну заяву та доказів оплати суми пені до суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 178 Господарського процесуального кодексу України відзив подається у строк, визначений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі. Цей строк є імперативним, а його недотримання потребує обґрунтованого пояснення із одночасним поданням заяви про поновлення строку (стаття 119 Господарського процесуального кодексу України).

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 10.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; відповідачу встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15 днів з дня отримання цієї ухвали.

Згідно з базою даних Автоматизованої системи "Діловодства спеціалізованого суду" у ТОВ "ТД Східний Експрес" зареєстрований Електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі (підсистема "Електронний суд").

Відповідно до частини 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Згідно з частиною 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Направлення ухвал суду здійснювалось до Електронного кабінету ТОВ "ТД Східний Експрес".

Таким чином, відповідач був належним чином повідомлений про відкриття провадження та подальший рух справи № 908/278/26.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписами пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України та статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, суд першої інстанції вжив всіх належних заходів для повідомлення сторін про розгляд справи.

Між тим, з моменту відкриття провадження у справі відповідач не надавав суду першої інстанції будь-яких письмових документів та доказів, у тому числі відзив на позовну заяву, усних пояснень, оскільки у судові засідання явку повноважного представника також не забезпечив, не обґрунтував поважність причин або об`єктивних обставин, які б перешкоджали та унеможливлювали вчасно подати до суду першої інстанції документи, на підтвердження своєї позиції у строки, встановлені ухвалою про відкриття провадження у справі.

При цьому відповідач мав достатньо часу для повідомлення суду першої інстанції у період з 24.02.2026 (з дня оплати боргу) по 23.04.2026 (дата ухвалення оскаржуваного рішення) про добровільне погашення заявленої до стягнення позивачем суми пені, однак своїм процесуальним правом не скористався.

Згідно з частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Також такими, що спростовуються наявними у справі доказами, є доводи скаржника про неотримання ним матеріалів позовної заяви, оскільки з матеріалів електронної справи вбачається, що позовна заява з усіма додатками була доставлена до Електронного кабінету відповідача 05.02.2026 о 18:03 год.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правомірно ухвалив рішення за наявними у справі матеріалами.

Крім того, відповідно до частин 1, 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У розумінні положень вказаної статті Кодексу апеляційний суд не наділений правом надавати оцінку доводам та доказам сторін, які не надавалися у суді першої інстанції і не розглядалися цим судом.

Таким чином, враховуючи, що докази оплати не надавалися відповідачем під час розгляду справи у суді першої інстанції та не були предметом дослідження, тому у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстави для врахування цих доказів під час апеляційного перегляду справи.

Разом з тим, надання судом апеляційної інстанції оцінки добросовісності дій позивача щодо неповідомлення суд першої інстанції про факт здійснення відповідачем погашення заявленої до стягнення суми пені не може слугувати підставою для скасування рішення суду.

При цьому апеляційний суд звертає увагу, що Господарський процесуальний кодекс України передбачає спеціальні процесуальні механізми та процедуру для випадку припинення існування предмета спору, які виникли після ухвалення рішення судом першої інстанції.

Зокрема, у разі, коли боржник добровільно виконав рішення суду (повністю чи частково), яке підлягає виконанню на підставі виконавчого документа (наказу), то боржник відповідно до частини 2 статті 328 Господарського процесуального кодексу України наділений правом звернутися до суду із відповідною заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково (якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою).

Отже, хоча надані скаржником у суді апеляційної інстанції докази оплати пені не можуть бути прийняті та враховані під час апеляційного перегляду справи, проте, вони підлягають врахуванню згідно з вимогами Закону України "Про виконавче провадження" і відповідач не позбавлений права подати відповідні відомості виконавцю під час виконання рішення, або використати процесуальні інструменти, передбачені статтею 328 Господарського процесуального кодексу України.

Підсумовуючи викладене, апеляційний господарський суд вважає висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог обґрунтованим та таким, що не спростовані скаржником під час апеляційного перегляду справи.

У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.

З огляду на викладене, доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи та спростовуються вищевикладеним.

За результатом апеляційного перегляду справи колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на все вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення Господарського суду Запорізької області від 23.04.2026 у справі № 908/278/26 таким, що підлягає залишенню без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

З підстав наведеного та керуючись статтями 129, 269, 270, 275 - 284, 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Східний Експрес" на рішення Господарського суду Запорізької області від 23.04.2026 у справі № 908/278/26 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Запорізької області від 23.04.2026 у справі №908/278/26 - залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Східний Експрес.

4. Матеріали справи № 908/278/26 повернути до Господарського суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена та підписана 06.08.2026.

Головуючий суддя Ю.В. Фещенко

Суддя Ю.А. Джепа

Суддя О.Ю. Соп`яненко