Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №912/101/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.2026 м.Дніпро Справа № 912/101/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Джепи Ю.А. (доповідач),

суддів: Соп`яненко О.Ю., Золотарьової Я.С.,

за участю секретаря судового засідання: Антоненко Д.О.,

представники сторін в судове засідання не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Ясенівська»

на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 14.04.2026 у справі № 912/101/26 (суддя Н.М. Коваленко), повний текст рішення складено 24.04.2026

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Парк 17»

до відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Ясенівська»

про стягнення 42 336,88 грн, зобов`язання повернути земельну ділянку

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява ТОВ «Агро-Парк 17» до СТОВ «Агрофірма Ясенівська» з вимогами:

1. Стягнути із сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Ясенівська» (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 30798692) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Парк 17» (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 40138796) заборгованість з орендної плати за договором оренди землі від 15 червня 2010 року (із змінами, внесеними додатковою угодою від 15 січня 2015 року) за період з 01 січня 2022 року по 20 липня 2025 року (включно) в сумі 42 336,88 грн., в тому числі: основний борг - 35 265,44 грн., інфляційні втрати - 5 302,98 грн., 3 відсотки річних - 1 768,46 грн.

2. Зобов`язати сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Ясенівська» (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 30798692) повернути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Парк 17» (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 40138796) земельну ділянку площею 3,8738 га з кадастровим номером 3520584500:02:000:0010.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на невиконання відповідачем зобов`язань за договором оренди землі від 15.06.2010 в частині внесення орендної плати, ткож на те, що у зв`язку із закінченням строку дії договору земельна ділянка підлягає поверненню.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 14.04.2026 у справі № 912/101/26 позовні вимоги задоволено частково.

Зобов`язано Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Ясенівська» повернути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Парк 17» земельну ділянку площею 3,8738 га з кадастровим номером 3520584500:02:000:0010.

Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Ясенівська» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Парк 17» заборгованість з орендної плати за договором оренди землі від 15 червня 2010 року (із змінами, внесеними додатковою угодою від 15 січня 2015 року) за період з 01 січня 2022 року по 20 липня 2025 року (включно) в сумі 42 335,30 грн., в тому числі: основний борг - 35 265,44 грн, інфляційні втрати - 5 302,98 грн, 3% річних - 1 766,88 грн, а також 6 656,00 грн судового збору.

У решті позову відмовлено.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду звернулося Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Ясенівська» з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 14.04.2026 у справі № 912/101/26 повністю і ухвалити нове рішення, яким задовольнити апеляційну скаргу; стягнути з ТОВ «Агро-Парк 17» суму сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення Господарського суду Кіровоградської області від 14.04.2026 у справі № 912/101/26 є незаконним та необґрунтованим, оскільки суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, неправильно оцінив докази та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права.

Апелянт зазначає, що між СТОВ «Агрофірма Ясенівська» (орендар) та ОСОБА_1 (орендодавець) був укладений договір оренди землі від 15.06.2010 та додаткова угода строком на 15 років із розміром орендної плати 7 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а відповідно до ст. 21 Закону України від 06.10.1998 № 161-XIV «Про оренду землі» умови щодо розміру, строків та порядку внесення орендної плати визначаються договором.

На думку апелянта, підстави для розірвання договору, передбачені ст.ст. 24, 25, 32 Закону № 161-XIV, відсутні, оскільки відповідач належно виконував свої обов`язки, має підтвердження отримання орендної плати орендодавцем, а з 2018 року Драгун Л.О. не з`являлася для її отримання, не зверталася із заявами чи претензіями щодо несплати орендної плати.

Крім того, суд не дослідив документи, що підтверджують право власності на земельну ділянку та повідомлення відповідача про зміну власника, а також не врахував, що між СТОВ «Агрофірма Ясенівська» та ТОВ «Агро-Парк 17» не укладалися договір оренди, договори суборенди, додаткові угоди щодо зміни істотних умов, а також не підписувався акт приймання-передачі земельної ділянки.

Апелянт також вказує, що рахунки на сплату орендної плати від ТОВ «Агро-Парк 17» відповідачу не надходили.

Апелянт стверджує, що суд безпідставно застосував ч. 2 ст. 625 ЦК України та одночасно стягнув пеню, інфляційні втрати і 3 % річних, хоча пунктом 14 договору вже передбачено інший розмір відповідальності у вигляді пені, а положення ст. 625 ЦК України є диспозитивними та застосовуються лише за відсутності іншого погодженого сторонами способу відповідальності.

Апелянт наголошує на принципі свободи договору (ст.ст. 6, 627, 626 ЦК України), пріоритеті умов договору, якщо вони не суперечать закону, та посилається на практику Верховного Суду щодо істотних умов договору, тлумачення договорів, принципу favor contractus, добросовісності сторін і недопустимості подвійної відповідальності.

Також зазначається, що позивач не довів систематичного порушення відповідачем умов договору щодо сплати орендної плати, тоді як відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України систематичність означає два і більше випадки несплати або неповної сплати орендної плати, а на підтвердження цієї позиції апелянт посилається на постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.03.2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).

Крім того, апелянт вважає, що договір оренди, строк якого закінчився 20.07.2025, є пролонгованим, оскільки власник земельної ділянки не направляв повідомлення про припинення договору у встановлений законом строк.

Окремо зазначається, що суд не надав правової оцінки праву відповідача на врожай, хоча СТОВ «Агрофірма Ясенівська» законно обробило земельну ділянку, внесло мінеральні добрива та засіяло озимі культури ще під час дії договору оренди, а відповідно до усталеної практики Верховного Суду право на врожай належить законному землекористувачу.

3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.

Відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Парк 17» на апеляційну скаргу мотивований тим, що рішення Господарського суду Кіровоградської області від 14.04.2026 у справі № 912/101/26 є законним, обґрунтованим та таким, що підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга СТОВ «Агрофірма Ясенівська» не містить підстав для його скасування.

Позивач зазначає, що між Драгун Любов`ю Олександрівною та СТОВ «Агрофірма Ясенівська» було укладено договір оренди землі від 15.06.2010 року, зареєстрований 20.07.2010 за № 041037900041, із змінами, внесеними додатковою угодою від 15.01.2015, за яким відповідачу було передано в оренду земельну ділянку площею 3,8738 га, кадастровий номер 3520584500:02:000:0010, строком на 15 років із орендною платою у розмірі 7 % від нормативної грошової оцінки, що сплачується щороку в період з 01.07 по 31.12, а пунктом 40 договору прямо передбачено, що перехід права власності на земельну ділянку не є підставою для зміни чи припинення договору.

Позивач вказує, що 05.02.2018 на підставі договору міни, посвідченого приватним нотаріусом Котляренком Ю.І. за реєстровим № 55, право власності на земельну ділянку перейшло до ТОВ «Агро-Парк 17», про що в Державному реєстрі речових прав внесено запис № 24686426, а тому відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 148-1 Земельного кодексу України саме ТОВ «Агро-Парк 17» стало орендодавцем без необхідності внесення змін до договору оренди.

Позивач спростовує доводи апеляційної скарги про необізнаність відповідача щодо зміни власника. посилаючись на виписку АТ КБ «ПриватБанк», відповідно до якої 13.10.2021 СТОВ «Агрофірма Ясенівська» здійснило на користь ТОВ «Агро-Парк 17» три платежі по 93 772,00 грн із призначенням платежу «Орендна плата» за відповідні роки, а також на вимогу від 30.07.2024 року № 30/07/24-АП17-06 та претензію від 07.11.2025 року №07/11/25-АП17-04 із доданими актами звірки та банківськими реквізитами, які були отримані відповідачем, однак залишені без відповіді та без виконання.

Позивач наголошує, що сам відповідач визнає, що з 2018 року попередній власник Драгун Л.О. орендної плати не отримував, але при цьому не наводить жодних доказів сплати орендної плати ані попередньому, ані новому власнику за період з 01.01.2022 року по 20.07.2025 року, не заперечив розрахунок заборгованості, не подав контррозрахунку та не підтвердив оплату 35 265,44 грн.

Позивач обґрунтовує правильність визначення орендної плати за кожен спірний період відповідно до витягів з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а саме: за 2022 рік – 9 541,70 грн, за 2023 рік – 9 541,70 грн, за 2024 рік – 10 028,31 грн, за період з 01.01.2025 по 20.07.2025 – 6 153,73 грн, що загалом становить 35 265,44 грн основного боргу.

Щодо доводів апеляційної скарги про неправомірність застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач зазначає, що у позові взагалі не заявлялася вимога про стягнення пені, а заявлено лише вимоги про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, які мають компенсаційний, а не штрафний характер, не є неустойкою, входять до складу грошового зобов`язання та можуть стягуватися незалежно від наявності договірної пені, що підтверджується постановами Верховного Суду України від 06.06.2012 року у справі № 6-49цс12, Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі № 373/2054/16-ц, від 19.06.2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 року у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18, від 07.02.2024 року у справі № 910/3831/22, а також постановою Верховного Суду від 05.07.2019 року у справі № 905/600/18.

Позивач також зазначає, що договір оренди припинився 20.07.2025 у зв`язку із закінченням строку його дії, після чого відповідач не повернув земельну ділянку, незважаючи на вимогу, викладену у претензії від 07.11.2025 року № 07/11/25-АП17-04, не підписав акт приймання-передачі земельної ділянки, у зв`язку з чим вимога про її повернення є належним способом захисту відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України «Про оренду землі», ст. 16 ЦК України та правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.07.2025 року у справі № 910/2389/23.

Заперечуючи доводи апеляційної скарги про автоматичне поновлення договору оренди, позивач зазначає, що до спірного договору, укладеного 15.06.2010 та зміненого 15.01.2015, застосовуються правила поновлення, чинні на момент його укладення, відповідно до абзацу четвертого розділу IX «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі», а не положення ст. 126-1 Земельного кодексу України, що підтверджується постановою Верховного Суду від 06.02.2024 року у справі № 926/2284/22. При цьому відповідач не надав жодного доказу направлення за 90 днів до закінчення строку договору листа-повідомлення про поновлення договору разом із проєктом додаткової угоди, не уклав відповідної додаткової угоди та не отримав судового рішення про визнання її укладеною, як того вимагають правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 22.09.2020 року у справах № 313/350/16-ц та № 159/5756/18, а також від 31.08.2021 року у справі № 903/1030/19, тому договір не був поновлений.

Щодо доводів про право відповідача на врожай позивач зазначає, що відповідач не надав жодного належного доказу здійснення посіву озимих культур, а навіть у разі здійснення таких робіт вони були виконані після припинення договору оренди, тому відповідач не може отримувати переваги від власної неправомірної поведінки, а питання права на врожай або компенсації витрат не було предметом розгляду у справі № 912/101/26 та може бути вирішене лише в межах окремого позову.

З огляду на наведене позивач вважає, що апеляційна скарга не спростовує встановлених судом першої інстанції обставин та правильності застосування норм матеріального і процесуального права, тому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги СТОВ «Агрофірма Ясенівська» та залишити без змін рішення Господарського суду Кіровоградської області від 14.04.2026 у справі № 912/101/26.

4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.

15.06.2010 між гр. ОСОБА_1 (Орендодавець) та СТОВ «Агрофірма Ясенівська» (Орендар) укладено Договір оренди землі (далі - Договір), відповідно до п. 1. якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Михайлівської сільської ради, Олександрівського району, Кіровоградської обл.

Згідно з п. 2. Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 3,8738 у тому числі ріллі 3,8738 га.

Відповідно до п. 5. Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 50 832 гривень.

Пунктом 8. Договору встановлено, що договір укладено на п`ять років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до п. 9.-10. Договору орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 7% від грошової оцінки земельної ділянки. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством за затвердженими Кабінетом Міністрів України форматами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи проведження його дії.

Орендна плата вноситься у такі строки з 01.07 до 31.12 кожного року. (п. 11. Договору)

У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,2% несплаченої суми за кожний день просрочення. (п. 14. Договору)

Згідно з п. 21. Договору після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Орендодавець у разі погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки, пов`язаних в зміною її стану, має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному сторонами. Якщо сторонами не досягнуто згоди про розмір відшкодування збитків, спір розв`язується у судовому порядку.

Відповідно до п. 39. Договору розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається. Умовою розірвання договору в односторонньому порядку є невиконання умов договору однією із сторін.

Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору. (п. 40. Договору)

Згідно з п. 41.-42. Договору за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору. Сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.

Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Цей договір укладено у трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться в орендодавця, другий в орендаря, третій в органі який провів його державну реєстрацію Олександрівський офіс КРФДП «ЦДЗК» (п. 43. Договору)

Договір підписано сторонами та скріплено печаткою відповідача.

Договір зареєстрований у Олександрівському офісу Кіровоградської Регіональної Філії Центру Державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20.07.2010 за №041037900041.

Відповідно до акту прийому-передачі земельних ділянок орендодавець передав, а орендар прийняв земельну ділянку.

15.01.2015 сторонами укладено додаткову угоду про зміни та доповнення до договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого №041037900041 від 20.07.2010 р., відповідно до якої сторони вирішили:

1. Внести зміни до п. 5 договору, виклавши його в такій редакції:

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 87 550,00 гривень.

2. Внести зміни до п. 8 договору, виклавши його в такій редакції:

Договір укладено на 15 (п`ятнадцять) років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

3. Внести зміни до п. 9 договору, виклавши його у такій редакції:

Орендар зобов`язується виплачувати Орендодавцеві орендну плату за користування земельною ділянкою протягом терміну встановленого в договорі оренди у розмірі 7% від грошової оцінки земельної ділянки та поступово збільшувати цю плату залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану Орендаря.

4. Внести доповнення до п. 14 договору:

У разі отримання Орендарем орендної плати за користування земельною ділянкою за декілька років на перед Орендодавець зобов`язується не втручатися у господарську діяльність Орендаря, не розривати договору оренди до закінчення терміну його дії.

5. Доповнити п. 30 договору абзацом такого змісту :

Право орендаря самовільно господарювати на землі з дотриманням умов договору. Включати право оренди земельної ділянки до статутного фонду господарства, укладати договори застави на право оренди земельної ділянки

6. Доповнити п. 40 договору абзацом такого змісту:

Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

7. Дійсна додаткова угода є невідємною частиною вище вказаного договору і набирає чинності з моменту Державної реєстрації в Реєстраційній службі Олександрівського районного управління юстиції Кіровоградській області.

8. Всі інші умови договору залишаються без зміни .

03.06.2015 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за СТОВ «Агрофірма Ясенівська» зареєстровано право оренди на земельну ділянку за записом №9899928 про інше речове право.

05.02.2018 право власності на спірну земельну ділянку зареєстроване за позивачем на підставі договору міни, серія та номер: 55, виданий 05.02.2018, видавник: Котляренко Юрій Іванович Приватний нотаріус Олександрівського районного нотаріального округу Кіровоградської області, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №441100003 від 27.08.2025.

30.07.2024 ТОВ «Агро-Парк 17» направлено на адресу СТОВ «Агрофірма Ясенівська» лист №30/07/24-АП17-06, у якому викладено вимогу про сплату заборгованості, зокрема, за земельною ділянкою з кадастровим номером 3520584500:02:000:0010, що становить 240 658,58 грн в строк до 10.08.2024 в повному обсязі та додано акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.07.2024.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №2500200010817, відповідач отримав лист 08.08.2024.

Матеріали справи не містять відповіді на зазначену вимогу.

ТОВ «Агро-Парк 17» зверталось до СТОВ «Агрофірма Ясенівська» з претензією №07/11/25-АП-17-04 від 07.11.2025, у якій викладено вимогу погасити заборгованість на загальну суму 367 123,31 грн, яка, серед іншого, виникла внаслідок несплати відповідачем орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 3520584500:02:000:0010. Також позивач просив повернути протягом 5 (п`яти) днів з дня отримання цієї претензії ТОВ «Агро-Парк 17» земельні ділянки, зокрема, з кадастровим номером 3520584500:02:000:0010.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №2500200181492, відповідач отримав претензію 13.11.2025.

Претензія залишилась без відповіді та задоволення.

За твердженням позивача, розмір орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3520584500:02:000:0010 становить:

1) за період з 01 січня по 31 грудня 2022 року (включно) - 9 541,70 грн., що складає 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка за 2022 рік становить 136 309,77 грн. (витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 11 листопада 2021 року, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 2022 рік становив 1,0).

2) за період з 01 січня по 31 грудня 2023 року (включно) - 9 541,70 грн, що складає 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка за 2023 рік становить 136 309,77 грн. (витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 11 листопада 2021 року, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 2023 рік становив 1,0).

3) за період з 01 січня по 31 грудня 2024 року (включно) - 10 028,31 грн, що складає 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка за 2024 рік становить 143 261,56 грн. (витяг №НВ-9902357512024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок).

4) за період з 01 січня по 20 липня 2025 року (включно) - 6153,73 грн, що складає 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка за 2025 рік становить 160 436,60 грн. (витяг №НВ-9908056572025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок) (6153,73 грн. = 160 436,60 грн. * 7% / 365 днів (кількість днів у 2025 році) * 200 днів (кількість днів з 01 січня по 20 липня 2025 року).

СТОВ «Агрофірма Ясенівська» не сплатило орендну плату за користування земельною ділянкою за період з 01 січня 2022 року по 20 липня 2025 року (включно), внаслідок чого у нього перед ТОВ «Агро-Парк 17» виникла заборгованість 35 265,44 грн.

Крім того, позивач нарахував інфляційні втрати у розмірі 5 302,98 грн та 3% річних у розмірі 1 768,46 грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.

5. Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши дотримання судом першої інстанції норм процесуального права, а також правильність застосування норм матеріального права, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, правовідносини сторін виникли з договору оренди земельної ділянки від 15.06.2010, умови якого були змінені додатковою угодою від 15.01.2015, відповідно до якої строк дії договору становив 15 років, розмір орендної плати визначено у розмірі 7 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а також встановлено, що перехід права власності на земельну ділянку до іншої особи не є підставою для зміни чи припинення договору оренди.

Встановивши, що 05.02.2018 право власності на спірну земельну ділянку перейшло до ТОВ «Агро-Парк 17», місцевий господарський суд обґрунтовано застосував положення статті 32 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на момент переходу права власності) та пункту 40 договору оренди, дійшовши правильного висновку про те, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку не є підставою для зміни умов чи припинення договору оренди, а до нового власника в силу закону перейшли всі права та обов`язки попереднього орендодавця.

Відтак з моменту набуття ТОВ «Агро-Парк 17» права власності на земельну ділянку площею 3,8738 га з кадастровим номером 3520584500:02:000:0010 до нього перейшли всі права та обов`язки орендодавця за договором оренди землі від 15.06.2010 з урахуванням додаткової угоди від 15.01.2015, укладеним із ОСОБА_1 . За таких обставин місцевий господарський суд обґрунтовано виходив із того, що закон не ставить перехід прав та обов`язків орендодавця у залежність від внесення змін до договору оренди або укладення між сторонами додаткових угод, а тому відсутність таких змін не впливає на чинність договору та не звільняє орендаря від належного виконання своїх договірних зобов`язань перед новим власником земельної ділянки.

Перевіряючи правильність вирішення місцевим господарським судом вимог про стягнення заборгованості з орендної плати, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для їх задоволення.

Суд першої інстанції правильно застосував положення статей 525, 526, 530, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України, статті 96 Земельного кодексу України, статей 15, 21, 24, 25 Закону України «Про оренду землі», а також умови договору оренди, відповідно до яких орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату у розмірі та строки, визначені договором.

При цьому суд обґрунтовано виходив із того, що орендна плата є істотною умовою договору оренди землі, а її розмір, порядок обчислення та строки внесення визначаються договором відповідно до вимог статей 15 та 21 Закону України «Про оренду землі». Частиною першою статті 24 цього Закону передбачено право орендодавця вимагати своєчасного внесення орендної плати, тоді як частина друга статті 25 покладає на орендаря обов`язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату. Аналогічний обов`язок землекористувача встановлений статтею 96 Земельного кодексу України.

Відповідно до пунктів 9, 11 договору оренди (з урахуванням додаткової угоди від 15.01.2015) відповідач зобов`язався сплачувати орендну плату у розмірі 7 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки у строк з 01 липня по 31 грудня кожного року.

Дослідивши наявні у справі докази, місцевий та апеляційний господарські суди встановили, що нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки становила: у 2022 році - 136 309,77 грн, у 2023 році - 136 309,77 грн, у 2024 році - 143 261,56 грн, у 2025 році - 160 436,60 грн, що підтверджується відповідними витягами з технічної документації.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач протягом 2022 року, 2023 року, 2024 року та за період з 01.01.2025 по 20.07.2025 орендну плату за користування спірною земельною ділянкою не сплачував. Поданий позивачем розрахунок заборгованості здійснено відповідно до умов договору та чинної нормативної грошової оцінки земельної ділянки за кожний із зазначених періодів.

Водночас відповідач, всупереч вимогам статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, не надав суду належних і допустимих доказів належного виконання свого грошового зобов`язання, не спростував здійснений позивачем розрахунок, не подав контррозрахунку та не довів існування будь-яких передбачених законом чи договором обставин, які б звільняли його від обов`язку зі сплати орендної плати.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання підлягають належному виконанню відповідно до умов договору, а одностороння відмова від їх виконання або зміна умов не допускаються. За змістом статей 530, 610, 612 цього Кодексу невиконання грошового зобов`язання у встановлений договором строк є порушенням зобов`язання та свідчить про прострочення боржника.

Обов`язок зі сплати орендної плати є нормативно врегульованим і не може визначатися чи змінюватися та припинятися сторонами договору за власним волевиявленням (висновок у Постанові Верховного Суду від 11.05.2019 у справі №6- 824цс19).

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, надавши належну оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності та взаємному зв`язку, а також перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку заборгованості, обґрунтовано встановив факт наявності у відповідача заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 35 265,44 грн. У зв`язку з цим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.

Крім суми основної заборгованості з орендної плати позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 5 302,98 грн та 3 % річних у розмірі 1 768,46 грн.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене зазначеною нормою право кредитора на отримання інфляційних втрат та трьох процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, спрямованим на компенсацію матеріальних втрат від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання плати за користування боржником коштами, які підлягали сплаті кредитору.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат, місцевий господарський суд правильно встановив його відповідність вимогам чинного законодавства та умовам заявленого грошового зобов`язання, у зв`язку з чим обґрунтовано дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 5 302,98 грн.

Разом із тим, перевіряючи правильність нарахування 3 % річних, суд першої інстанції встановив, що позивач при здійсненні розрахунку не врахував, що 2024 рік є високосним та має 366 днів. У зв`язку з цим місцевий господарський суд здійснив власний перерахунок заявлених до стягнення сум та встановив, що розмір 3 % річних, який підлягає стягненню, становить 1 766,88 грн, а у задоволенні вимог у частині стягнення 1,58 грн слід відмовити.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та відповідають встановленим у справі обставинам.

З урахуванням вищевикладеного відхиляються доводи скаржника щодо відсутності підстав для стягнення орендної плати, інфляційних втрат та трьох процентів річних, оскільки відповідач не надав належних і допустимих доказів виконання грошового зобов`язання, не спростував правильності розрахунків позивача та не довів існування будь-яких передбачених законом чи договором підстав для звільнення від відповідальності.

Колегія суддів також погоджується з висновком місцевого господарського суду про безпідставність доводів відповідача щодо відсутності у нього обов`язку сплачувати орендну плату на користь ТОВ «Агро-Парк 17» у зв`язку з необізнаністю про зміну власника земельної ділянки.

Як правильно встановив суд першої інстанції, право власності на спірну земельну ділянку перейшло до ТОВ «Агро Парк 17» 05.02.2018, а відповідно до статті 32 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на момент переходу права власності) перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи не є підставою для зміни умов або припинення договору оренди землі, якщо інше не передбачено договором.

Аналогічне положення міститься і в пункті 40 договору оренди землі в редакції додаткової угоди від 15.01.2015, відповідно до якого перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Таким чином, з моменту набуття ТОВ «Агро-Парк 17» права власності на земельну ділянку площею 3,8738 га з кадастровим номером 3520584500:02:000:0010 до нового власника перейшли всі права та обов`язки попереднього орендодавця за договором оренди землі від 15.06.2010 (з урахуванням додаткової угоди від 15.01.2015), а внесення змін до договору оренди щодо зазначення нового власника земельної ділянки або укладення окремої додаткової угоди у зв`язку із такою зміною законодавством не вимагалося.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що відповідачем здійснювалися платежі на користь ТОВ «Агро-Парк 17» за попередні періоди користування земельними ділянками, що підтверджується банківськими виписками із зазначенням призначення платежів як орендної плати за користування земельними ділянками. Наведене спростовує твердження відповідача про відсутність у нього інформації щодо зміни орендодавця.

Додатково судом враховано, що відповідач отримував направлені ТОВ «Агро-Парк 17» вимогу від 30.07.2024 №30/07/24-АП17-06 та претензію від 07.11.2025 №07/11/25-АП-17-04, однак належного реагування на них не здійснив.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач був обізнаний про перехід права власності на земельну ділянку до ТОВ «Агро-Парк 17», а тому посилання на протилежне не можуть бути підставою для звільнення його від виконання договірного обов`язку зі сплати орендної плати.

При цьому суд першої інстанції правильно звернув увагу, що несплата орендної плати протягом декількох років відповідає ознакам систематичної несплати орендної плати у розумінні пункту «д» частини першої статті 141 Земельного кодексу України та правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.11.2024 у справі №918/391/23. Разом із тим місцевий господарський суд обґрунтовано зазначив, що наведені обставини не були самостійною підставою заявленого позову, оскільки позивач не звертався з вимогою про розірвання договору оренди, а вимога про повернення земельної ділянки була обумовлена припиненням договору у зв`язку із закінченням строку його дії.

Суд першої інстанції встановив, що строк дії договору оренди, з урахуванням додаткової угоди від 15.01.2015, закінчився 20.07.2025. При цьому матеріали справи не містять доказів того, що відповідач у визначений договором строк реалізував своє переважне право на поновлення договору шляхом належного письмового звернення до орендодавця не пізніше ніж за дев`яносто днів до закінчення строку його дії.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що після 20.07.2025 договір оренди припинив свою дію у зв`язку із закінченням строку, а відповідач був зобов`язаний повернути земельну ділянку її власнику відповідно до статті 34 Закону України «Про оренду землі», пункту 21 договору та правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.07.2025 у справі №910/2389/23.

Оскільки відповідач після припинення договору земельну ділянку не повернув, незважаючи на отриману претензію позивача, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку за актом приймання-передачі.

Посилання апелянта на відсутність інформації про перехід права власності до позивача обґрунтовано відхиляються, оскільки вони прямо спростовуються доказами здійснення відповідачем платежів на користь позивача у 2021 році, а також доказами отримання вимоги від 30.07.2024 та претензії від 07.11.2025. Крім того, відповідно до статті 32 Закону України «Про оренду землі» та умов договору перехід права власності не потребував укладення нової угоди між сторонами і не припиняв існуючих зобов`язань орендаря.

Таким чином, колегія суддів виснує, що місцевий господарський суд повно і всебічно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин, належним чином дослідив та оцінив наявні у справі докази відповідно до вимог статей 73-86 Господарського процесуального кодексу України та правильно застосував норми матеріального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують законності та обґрунтованості прийнятого рішення, не містять посилань на нові істотні обставини або докази, які не були предметом дослідження суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для його скасування чи зміни.

6. Висновки за результатами апеляційного перегляду справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Ясенівська», у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Кіровоградської області від 14.04.2026 у справі № 912/101/26 - без змін.

7. Розподіл судових витрат.

Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма Ясенівська” на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 14.04.2026 у справі № 912/101/26 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 14.04.2026 у справі № 912/101/26 - залишити без змін.

3. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повну постанову складено та підписано 06.08.2026.

Головуючий суддя Ю.А. Джепа

Судді: Я.С. Золотарьова

О.Ю. Соп`яненко