Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №904/3084/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2026 м.Дніпро Справа № 904/3084/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О.(доповідач),

суддів: Чус О.В., Джепа Ю.А.

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2025 (суддя Золотарьова Я.С.) у справі № 904/3084/25

за позовом: Заступника керівника Покровської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Відділу освіти Добропільської міської ради (85000, Донецька область, Покровський район, м. Добропілля, вул. Банкова, 10; ідентифікаційний код юридичної особи 02142833)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» (49001, м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, 4Д; ідентифікаційний код юридичної особи 42086719)

про визнання недійсними в частині положень комерційної пропозиції та додаткових угод, стягнення безпідставно сплачених коштів

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Покровська окружна прокуратура Донецької області звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Відділу освіти Добропільської міської ради з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги», у якому просила суд визнати недійсною Комерційну пропозицію «Маркет з РК» постачальника електричної енергії ТОВ «Донецькі енергетичні послуги», яка є Додатком 2 до Договору про постачання (закупівлю) електричної енергії № 65 від 13.02.2024, в частині необов`язкового укладення додаткових угод у разі зміни складових ціни Црдн, Т, Р та повідомлення споживача про зміну умов Договору не пізніше ніж за 20 днів до дати їх застосування (пункти 1.2.2, 1.3, 10.6 Комерційної пропозиції); визнати недійсними додаткові угоди № 1 від 11.03.2024, № 3 від 03.05.2024, № 4 від 04.06.2024, № 5 від 03.07.2024 до Договору в частині застосування ціни на попередні розрахункові періоди; стягнути з відповідача на користь Відділу освіти Добропільської міської ради 300 670,70 грн безпідставно сплачених коштів та на користь Донецької обласної прокуратури судовий збір у розмірі 15 720,05 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведення процедури закупівлі 13.02.2024 між Відділом освіти Добропільської міської ради та ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» укладено Договір № 65 про постачання (закупівлю) електричної енергії. Прокурор вказував, що Комерційна пропозиція «Маркет з РК», яка є додатком до Договору, містить положення, що суперечать вимогам п. 12.4 Договору, ч. 7, 8 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», пп. 7 та абз. 11 п. 19 Особливостей здійснення публічних закупівель, п. 66 Порядку формування та використання електронного каталогу, п. 4 ч. 3 ст. 57, п. 11 ч. 1 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії», п. 3.1.1 ПРРЕЕ, ст. 651, ст. 654 Цивільного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України, оскільки постачальником в односторонньому порядку збільшено ціну за одиницю товару на попередні розрахункові періоди без дотримання встановленого законодавством порядку внесення змін та повідомлення споживача, що призвело до зайвого витрачання коштів місцевого бюджету у сумі 300 670,70 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2025 позов задоволено у повному обсязі. Визнано недійсною Комерційну пропозицію «Маркет з РК» в частині необов`язкового укладення додаткових угод у разі зміни складових ціни (у п. 1.2.2 - речення «Зміна відповідної складової не потребує обов`язкового укладення додаткових угод до Договору.»; у першому реченні п. 1.3 - частину «…, крім випадків зазначених в пунктах 1.2.1. та 1.2.2.,…»; у п. 10.6 - речення «Дана вимога не є обов`язковою щодо компонентів, порядок зміни/коригування яких врегульований п. 1.2. цієї Комерційної пропозиції.»). Визнано недійсними додаткові угоди № 1 від 11.03.2024, № 3 від 03.05.2024, № 4 від 04.06.2024, № 5 від 03.07.2024 в частині застосування ціни на попередні розрахункові періоди. Стягнуто з ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» на користь Відділу освіти Добропільської міської ради 300 670,70 грн та на користь Донецької обласної прокуратури судовий збір у розмірі 15 720,05 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що Комерційна пропозиція «Маркет з РК» містить порядок внесення змін до Договору, який суперечить п. 66 Порядку формування та використання електронного каталогу, оскільки вимоги щодо зміни умов договору вже визначені у проєкті договору, що є складовою частиною запиту пропозицій постачальників, та не можуть відрізнятися. Суд першої інстанції зазначив, що ані Закон України «Про публічні закупівлі», ані Особливості, ані Закон України «Про ринок електричної енергії» та ПРРЕЕ не містять виключень з правила, встановленого нормами ч. 1 ст. 651, 654 ЦК України, що зміна договору допускається лише за згодою сторін у письмовій формі, тому постачальник не може самостійно збільшувати ціну за одиницю товару без внесення відповідних змін та вимагати розрахунку за зміненою ціною. Суд встановив, що погодження механізму визначення ціни не звільняє постачальника від обов`язку дотримуватися встановленого законодавством порядку внесення змін та повідомлення про такі зміни не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування. Суд констатував, що включення до Комерційної пропозиції та додаткових угод положень, які суперечать законодавству та умовам Договору, призвело до одностороннього збільшення ціни за одиницю товару, позбавлення споживача права на відмову від пропонованих змін та припинення дії договору, що порушує принципи ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі» та призвело до зайвого витрачання коштів місцевого бюджету. На підставі ст. 203, 215, 217 ЦК України суд визнав спірні положення Комерційної пропозиції та додаткових угод недійсними, а на підставі ст. 216, 1212 ЦК України стягнув з відповідача 300 670,70 грн безпідставно отриманих коштів.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» (відповідач) подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2025 у справі № 904/3084/25, в якій просить скасувати оскаржуване рішення повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

Апелянт вважає, що судом першої інстанції не дотримано норми процесуального права, а саме ст. 45, 48, ч. 4 ст. 236 ГПК України. З посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19 (пункти 57, 60) апелянт зазначає, що при вирішенні позовних вимог про визнання правочину недійсним суд зобов`язаний визначити суб`єктний склад спору залежно від характеру правовідносин, а сторонами справи мають бути всі сторони правочину. Оскільки Договір № 65 та додаткові угоди до нього укладені двома сторонами — ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» (постачальник) та Відділом освіти Добропільської міської ради (споживач), а прокурор не визначив Відділ освіти як співвідповідача та не заявляв клопотання про його залучення, суд першої інстанції повинен був відмовити у задоволенні позову через незалучення усіх належних відповідачів. Апелянт посилається також на постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 11.09.2019 у справі № 910/7122/17, від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20 та постанови Касаційного господарського суду від 04.09.2024 у справі № 922/42/24, від 24.07.2024 у справі № 916/1062/23.

Відповідач стверджує, що судом першої інстанції зроблено невірні висновки при аналізі норм матеріального права, зокрема положень Закону України «Про публічні закупівлі» та постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178. Апелянт зазначає, що пунктом 3-7 розділу Х «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону України «Про публічні закупівлі» на період дії правового режиму воєнного стану особливості здійснення закупівель визначаються Кабінетом Міністрів України, а постанова КМУ від 12.10.2022 № 1178 є спеціальним нормативно-правовим актом, норми якого мають перевагу над загальними нормами Закону за принципом lex specialis. Апелянт посилається на постанову Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 911/782/21 та рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» від 25.03.1999 та «Баранкевич проти Росії» від 26.07.2007. Апелянт наголошує, що Особливості не містять жодних обмежень щодо збільшення ціни за одиницю товару у разі зміни середньозважених цін на електроенергію на ринку «на добу наперед», а порядок зміни ціни визначено у п. 12.4 Договору та пп. 1.2.1, 1.2.2 Комерційної пропозиції. Підпунктом 7 пункту 19 Особливостей передбачено можливість зміни істотних умов договору у разі зміни середньозважених цін на електроенергію на ринку «на добу наперед» за умови встановлення в договорі порядку зміни ціни, що і було зроблено сторонами.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» вважає, що суд першої інстанції зробив невірні висновки при аналізі ст. 203, 215 ЦК України. Щодо підстави недотримання постачальником обов`язку повідомлення споживача про зміну Црдн за 20 днів, апелянт зазначає, що під час укладання спірних додаткових угод умови договору не змінювалися - щомісяця відбувалося визначення ціни за одиницю товару для кожного календарного місяця у порядку, встановленому п. 1.2 Комерційної пропозиції, а механізм регулювання ціни, закладений у формулі Ц = Црдн + Т + Р + П, залишався незмінним. Апелянт посилається на принцип свободи договору (п. 3 ч. 1 ст. 3, ч. 2, 3 ст. 6, ст. 627, 628 ЦК України) та зазначає, що сторони вправі врегулювати відносини на власний розсуд, а Відділ освіти, підписавши Договір, погодився з його умовами, в тому числі щодо порядку внесення змін. Апелянт стверджує, що матеріали справи не містять доказів недотримання сторонами під час укладення правочину вимог ст. 203 ЦК України, оскільки зміст правочину не суперечить законодавству, сторони мали необхідний обсяг дієздатності, волевиявлення було вільним, правочини укладені у письмовій формі та спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Скаржник також вважає, що судом першої інстанції зроблено невірні висновки при аналізі ст. 216 ЦК України. Апелянт зазначає, що прокурор, посилаючись на абз. 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України, ігнорує абз. 2 ч. 1 ст. 216 ЦК України, який має імперативний характер і передбачає, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Апелянт стверджує, що визнання додаткових угод недійсними не означає автоматичне застосування положень договору у первісній редакції, оскільки постачання товару за умовами договору на період дії додаткових угод не відбулося. Повернення спожитої електричної енергії у натурі є неможливим, тому до таких правовідносин мають застосовуватися спеціальні положення за аналогією з ч. 6 ст. 21 Закону України «Про оренду землі». Апелянт посилається на постанову Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 396/29/17, згідно з якою законодавець не передбачив можливість здійснення односторонньої реституції, а правила абз. 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України застосовуються лише при двосторонній реституції. Апелянт вважає, що незастосування наслідків недійсності до обох сторін правочину носить дискримінаційний характер та порушує принципи справедливості і рівності, а обраний прокурором спосіб захисту є неефективним.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Покровська окружна прокуратура подала відзив на апеляційну скаргу, згідно якого заперечує проти апеляційної скарги ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» та вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, посилаючись на наступне:

Щодо доводу апелянта про порушення процесуального права (ст. 45, 48, ч. 4 ст. 236 ГПК України), прокурор зазначає, що судові рішення, на які посилається відповідач, не є подібними та не підтверджують твердження про неправильне визначення суб`єктного складу сторін. У справі № 125/2157/19 предметом розгляду були вимоги про визнання договорів недійсними та поділ спільного майна подружжя, тоді як у справі № 904/3084/25 предметом спору є збільшення ціни товару за договором закупівлі. Прокурор посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (п. 38), згідно з якою прокурор може звертатися до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Позов подано прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого реалізовувати публічну функцію розпорядника бюджетних коштів, тому зазначений орган набуває статус позивача відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 53 ГПК України. Саме ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» є належним відповідачем, оскільки є заінтересованою у зміні умов договору особою та безпідставно отримало 300 670,70 грн бюджетних коштів.

Щодо доводу апелянта про пріоритет Особливостей над Законом за принципом lex specialis, прокурор зазначає, що постанова КМУ є підзаконним нормативно-правовим актом, а не законом, і не повинна суперечити нормам закону. Під час здійснення закупівель замовник з постачальником керуються в першу чергу Законом з урахуванням Особливостей, а не діють за принципом пріоритету однієї норми над іншою. Прокурор зазначає, що середньозважена ціна на ринку «на добу наперед» не є регульованим державою компонентом і не зобов`язує постачальника до внесення змін, а погодження механізму визначення ціни не звільняє постачальника від обов`язку дотримуватися встановленого законодавством порядку внесення змін та повідомлення про такі зміни.

Щодо підстав для визнання недійсними положень Комерційної пропозиції та додаткових угод, прокурор зазначає, що відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 57 Закону України «Про ринок електричної енергії», п. 3.1.1 ПРРЕЕ електропостачальники зобов`язані інформувати споживачів про зміну будь-яких умов договору не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. Згідно з п. 66 Порядку формування та використання електронного каталогу умови договору не можуть відрізнятися від умов, визначених замовником у запиті пропозицій постачальників, зокрема у проєкті договору. Однак у Комерційній пропозиції визначено інший односторонній порядок внесення змін, аніж встановлений у самому Договорі та у проєкті договору. Постачальником в односторонньому порядку збільшено ціну за одиницю товару на попередні розрахункові періоди, що свідчить про наявність підстав для визнання недійсними відповідних положень на підставі ст. 203, 215, 217 ЦК України.

Щодо наслідків визнання правочинів недійсними, прокурор зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути потерпілому це майно. Сума 300 670,70 грн є різницею між оплаченою сумою за поставлену електричну енергію та вартістю цієї електричної енергії, розрахованою за цінами, встановленими Договором, і є безпідставно отриманою ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» згідно зі ст. 1212 ЦК України.

Відділ освіти Добропільської міської ради не скористався правом подати відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Згідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи від 18.12.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В., Кощеєв І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.01.2026 витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи № 904/3084/25.

18.02.2026 матеріали справи № 904/3084/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

У зв`язку з перебуванням на лікарняному судді Кощеєва І.М. - члена колегії суддів, визначеного протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.12.2025 року, (для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження) на підставі розпорядження керівника апарату суду №127/26 від 23.02.2026 проведено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2026 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), суддів: Чус О.В., Кучеренко О.І.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОНЕЦЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2025р. у справі № 904/3084/25, для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

04.03.2026 до Центрального апеляційного господарського суду через "Електронний суд" від представника Покровської окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У зв`язку з усунення обставин, що зумовили заміну судді-члена колегії, а саме вихід на роботу судді Кощеєва І.М. відповідно до протоколу від 09.03.2026 справу передано раніше визначеному складу суду.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді Кощеєва І.М. - члена колегії суддів, визначеного протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.12.2025 року, на підставі розпорядження керівника апарату суду №632/26 від 03.08.2026 проведено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2026 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), суддів: Чус О.В., Джепа Ю.А.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.08.2026 справу № 904/3084/25 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідача), суддів: Чус О.В., Джепа Ю.А.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині неоспорюваних сторонами обставин справи відносно того, що: 06.02.2024 Відділом освіти Добропільської міської ради опубліковано оголошення про проведення закупівлі електричної енергії ID: UA-2024-02-06-015968-a шляхом запиту пропозицій (закупівля товару через електронний каталог), джерело фінансування - кошти місцевого бюджету. 13.02.2024 за результатами проведення процедури закупівлі між Відділом освіти Добропільської міської ради та ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» укладено Договір № 65 про постачання (закупівлю) електричної енергії. За умовами Договору постачальник продає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує вартість використаної електричної енергії. Очікуваний обсяг постачання на період до 31.12.2024 становить 901 335 кВтгод. Вартість електричної енергії за Договором становить 6 015 426,87 грн з ПДВ, ціна за 1 кВтгод - 5,56159 грн без ПДВ, разом з ПДВ - 6,67391 грн. Розрахунковим періодом є 1 календарний місяць. Комерційна пропозиція «Маркет з РК» є Додатком 2 до Договору та визначає механізм регулювання ціни за формулою Ц = Црдн + Т + Р + П. 11.03.2024 сторони уклали додаткову угоду № 1, якою визначили ціну за розрахунковий період лютий 2024 року - 5,63575 грн за 1 кВтгод без ПДВ. 03.05.2024 укладено додаткову угоду № 3 з ціною за квітень 2024 року - 5,70094 грн за 1 кВтгод без ПДВ. 04.06.2024 укладено додаткову угоду № 4 з ціною за травень 2024 року - 6,58909 грн за 1 кВтгод без ПДВ. 03.07.2024 укладено додаткову угоду № 5 з ціною за червень 2024 року - 7,77055 грн за 1 кВтгод без ПДВ. Листи постачальника про зміну ціни датовані після укладення відповідних додаткових угод та після закінчення розрахункових періодів, на які встановлювалася нова ціна. 24.06.2024 Відділ освіти висловив незгоду зі зміною ціни. З серпня по грудень 2024 року додаткові угоди не укладалися, однак постачальник продовжував змінювати ціни у бік збільшення. Факт оплати за спожиту електроенергію підтверджується платіжними інструкціями, що містяться в матеріалах справи. Прокурором дотримано порядок, передбачений ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», для здійснення представництва інтересів держави.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як зазначено в статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника.

Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу, і такі способи мають бути доступними й ефективними.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначено Законом України "Про публічні закупівлі", а також Особливостями здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 (надалі - Особливості).

Відповідно до преамбули Закону України "Про публічні закупівлі" метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції. Цей Закон також має на меті адаптувати законодавство України с acquis Європейського Союзу на виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.

Крім того, відповідно до пункту 3-7 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про публічні закупівлі" на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №2102-IX, та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування особливості здійснення закупівель товарів, робіт та послуг для замовників, передбачених цим Законом (надалі - Особливості), визначаються Кабінетом Міністрів України із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз та з дотриманням вимог, встановлених пунктом 3-8 цього розділу.

Постановою №1178 затверджено Особливості, які встановлюють порядок та умови здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом №922-VIII, із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування.

За змістом пункту 3 Особливостей замовники, що зобов`язані здійснювати публічні закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі", проводять закупівлі з урахуванням цих особливостей та з дотриманням принципів здійснення публічних закупівель, визначених Законом.

Згідно пункту 18 Особливостей умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції переможця процедури закупівлі, у тому числі за результатами електронного аукціону, крім випадків:

- визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті;

- перерахунку ціни в бік зменшення ціни тендерної пропозиції переможця без зменшення обсягів закупівлі;

- перерахунку ціни та обсягів товарів в бік зменшення за умови необхідності приведення обсягів товарів до кратності упаковки.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Відповідно до пункту 19 Особливостей істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпункту 13 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення;

3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

4) продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг);

6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку з зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування, а також у зв`язку із зміною системи оподаткування пропорційно до зміни податкового навантаження внаслідок зміни системи оподаткування;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед", що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої статті 41 Закону.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не дотримано норми процесуального права, а саме ст. 45, 48, ч. 4 ст. 236 ГПК України, у зв`язку з незалученням Відділу освіти Добропільської міської ради як співвідповідача з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (частина третя статті 53 ГПК України).

Відповідно до частини четвертої вказаної статті прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Згідно із частиною п`ятою статті 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Положення щодо представництва інтересів держави прокурором у суді закріплені у статті 23 Закону України "Про прокуратуру", відповідно до частини третьої якої прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).

Тобто, під час розгляду справи в суді фактично стороною у спорі є держава, навіть якщо прокурор визначив стороною у справі певний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).

Разом із цим, наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва (частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

Встановлена цим законом умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред`явленням позову спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18). За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Тобто визначений частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" обов`язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов`язок вживати заходів з такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб`єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого як до відповідача буде звернений позов.

Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц).

Отже, якщо прокурор звертається до суду з позовною заявою в інтересах держави, він зобов`язаний у позовній заяві вказати підставу для здійснення представництва інтересів, передбачену частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру", та обґрунтувати її. У такому разі статусу позивача набуває або орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах (за наявності такого органу), або прокурор (у разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду). Процесуальні наслідки відсутності, зокрема, обґрунтування підстави для звернення до суду прокурора визначені статтею 174 ГПК України.

Відповідно, процесуальний статус прокурора у справі залежить від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Враховуючи наявність або відсутність таких повноважень, прокурор обґрунтовує наявність підстав для представництва інтересів держави.

Узагальнюючи наведені в постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 висновки щодо застосування норм права, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що:

1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо:

- орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси;

- орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави;

2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо:

- відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;

- орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.

У постанові від 28.11.2024 у справі № 910/13240/22 (910/5595/22) Верховний Суд, ураховуючи наведені вище позиції Великої Палати Верховного Суду щодо представництва прокурором інтересів держави у суді, зазначив, що:

- у цій категорії справ найперше належить встановити, про захист яких інтересів держави йдеться, якими суб`єктами вони були порушені, в чому полягало порушення та чи є обраний прокурором спосіб захисту інтересів держави ефективним та спрямованим на повне поновлення порушеного або оспорюваного права;

- процесуальний статус прокурора у справі залежить від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Враховуючи наявність або відсутність таких повноважень, прокурор обґрунтовує наявність підстав для представництва інтересів держави;

- прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, зокрема, якщо орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідно до правової позиції Великої Платати Верховного Суду, викладеної в постанові від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, щодо застосування статті 23 Закону України "Про прокуратуру" рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів місцевого бюджету, а тому є належним позивачем у справі.

Звертаючись до суду з даним позовом, прокурор зазначив те, що позивач як уповноважений орган у спірних правовідносинах, будучи обізнаним про наявність порушення під час проведення процедури закупівлі та неефективне витрачання бюджетних коштів, неналежно здійснює надані йому законодавством України повноваження. Отже, саме усвідомлена пасивна поведінка органу, уповноваженого здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах, тобто нездійснення ним захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів місцевого бюджету, стала підставою для звернення прокурора з даним позовом до суду.

Покровською окружною прокуратурою у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» скеровано лист від 21.11.2024 № 56-5888ВИХ-24, яким у тому числі повідомлено відділ освіти про порушення умов договору №65 від 13.02.2024, вимог Закону України «Про публічні закупівлі» та Особливостей, про наявні підстави для захисту інтересів держави в цьому випадку.

Листом від 02.01.2025 № 4 відділом освіти проінформовано окружну прокуратуру про те, що відділ освіти не планує звертатися до суду з позовом оскільки не вбачає порушень чинного законодавства.

Відтак при зверненні до суду з позовом у даній справі прокурором було належним чином підтверджено бездіяльність компетентного органу, який знав про порушення інтересів держави, однак не звертався до суду з відповідним позовом, що стало підставою звернення прокурора із цим позовом до суду в особі відповідного органу.

Суд апеляційної інстанції також враховує, що закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатись з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них (відповідні правові висновки викладено в постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, Верховного Суду від 19.08.2020 у справі № 923/449/18, від 25.02.2021 у справі № 912/9/20, від 25.06.2024 у справі № 918/760/23, від 01.10.2024 у справі № 918/778/23, від 20.02.2025 у справі № 910/16372/21).

Посилання апелянта на постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19, від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 11.09.2019 у справі № 910/7122/17, від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20, а також постанови Верховного Суду від 24.07.2024 у справі № 916/1062/23 та від 04.09.2024 у справі № 922/42/24 не спростовують правильності висновків місцевого господарського суду, оскільки наведені правові висновки стосуються визначення належного суб`єктного складу у спорах про визнання правочинів недійсними за загальними правилами господарського та цивільного судочинства і не враховують особливостей представництва прокурором інтересів держави, визначених статтею 53 Господарського процесуального кодексу України та статтею 23 Закону України «Про прокуратуру». Наведені правові висновки сформульовані за інших фактичних обставин справ та не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Колегія суддів зауважує, що участь Відділу освіти Добропільської міської ради як сторони спірних правочинів не свідчить про необхідність його залучення до участі у справі як співвідповідача. Процесуальне становище учасників справи визначається з урахуванням характеру спірних правовідносин, предмета та підстав заявленого позову, а також спеціальних норм процесуального закону, що регулюють представництво прокурором інтересів держави.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми Закону України «Про публічні закупівлі» та постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, а також безпідставно не врахував, що Особливості є спеціальним нормативно-правовим актом, який підлягає застосуванню за принципом lex specialis derogat generali, колегія суддів відхиляє, як такі що ґрунтуються на помилковому тлумаченні змісту підпункту 7 пункту 19 Особливостей та не враховують системного взаємозв`язку його положень із Законом України «Про публічні закупівлі», нормами цивільного законодавства та умовами укладеного сторонами Договору.

Пунктом 3-7 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про публічні закупівлі» встановлено, що на період дії правового режиму воєнного стану та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування особливості здійснення публічних закупівель визначаються Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначеної норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 12.10.2022 № 1178, якою затверджено Особливості здійснення публічних закупівель.

Підпунктом 7 пункту 19 Особливостей передбачено можливість зміни істотних умов договору про закупівлю у разі зміни встановленого органами державної статистики індексу споживчих цін, курсу іноземної валюти, біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електричну енергію на ринку «на добу наперед», за умови встановлення у договорі порядку зміни ціни.

Вирішуючи питання щодо застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 зазначила, що відповідна норма не дозволяє збільшувати ціну товару більш ніж на 10 % від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до ч 1, 2, 3 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Згідно із ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно із ч. 3, 4 ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону України "Про публічні закупівлі", яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Як правильно встановив місцевий господарський суд, пунктом 12.4 Договору сторони погодили, що зміни до договору оформлюються шляхом укладення додаткової угоди.

Натомість положення пунктів 1.2.2, 1.3 та 10.6 Комерційної пропозиції фактично передбачають інший механізм зміни ціни, який дозволяє постачальнику застосовувати нову ціну до попередніх розрахункових періодів без обов`язкового укладення додаткових угод та без дотримання встановленого законом порядку повідомлення споживача.

Таким чином, спір у даній справі виник не щодо можливості зміни ціни відповідно до підпункту 7 пункту 19 Особливостей, а щодо правомірності погодження сторонами такого механізму зміни ціни, який фактично усуває необхідність письмового оформлення змін до договору та допускає їх застосування до вже виконаних розрахункових періодів.

При цьому колегія суддів враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 28.08.2024 у справі № 918/694/23, відповідно до якого підпункти 2 та 7 пункту 19 Особливостей не змінили правового регулювання порядку внесення змін до договорів про закупівлю, а лише конкретизували випадки, за яких така зміна допускається. Зазначені положення не встановлюють іншого механізму зміни істотних умов договору та не звільняють сторони від дотримання вимог Закону України «Про публічні закупівлі» і цивільного законодавства.

Отже, твердження апелянта про те, що Особливості є спеціальним нормативним актом, який дозволяє не укладати додаткові угоди або застосовувати нову ціну до попередніх розрахункових періодів, ґрунтується на неправильному тлумаченні положень постанови Кабінету Міністрів України № 1178.

Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 911/782/21 та рішення Європейського суду з прав людини у справах «Ніколова проти Болгарії» і «Баранкевич проти Росії» колегія суддів відхиляє, оскільки зазначені судові рішення ухвалені за інших фактичних обставин та не стосуються застосування підпункту 7 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель, порядку внесення змін до договорів про закупівлю електричної енергії та правових наслідків поширення змін ціни на попередні розрахункові періоди.

Згідно із ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції вірно виходив з того, що зміст спірних положень Комерційної пропозиції та укладених на їх виконання додаткових угод суперечить імперативним приписам законодавства, яке регулює порядок внесення змін до договорів про публічні закупівлі.

Як правильно встановив суд першої інстанції, предметом спору є не погоджена сторонами формула розрахунку вартості електричної енергії, а передбачений Комерційною пропозицією порядок її застосування, який фактично допускає зміну ціни без дотримання встановленої законом процедури внесення змін до договору та без належного повідомлення споживача.

Застосування до вже минулих розрахункових періодів іншої ціни, ніж та, яка діяла на момент постачання електричної енергії, безумовно змінює майнові права та обов`язки сторін, а відтак є зміною умов договору незалежно від того, що сама формула розрахунку ціни залишилася незмінною.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що Комерційна пропозиція «Маркет з РК» в частині та додаткові угоди до Договору про постачання (закупівлю) електричної енергії № 65 від 13.02.2024 року є недійсними та не породжують правових наслідків. Підстава для оплати електричної енергії за встановленою у них ціною відсутня, а тому грошові кошти, на підставі норм статей 216, 1212 ЦК України, у заявленому розмірі мають бути повернуті, а відтак суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача коштів в розмірі 300670,70 грн (див. пункти 71, 72, 82 постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22).

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що принцип свободи договору, закріплений статтями 3, 6, 627, 628 ЦК України, не є абсолютним та реалізується виключно в межах, встановлених законом з огляду на те, що сторони не вправі шляхом домовленості змінювати чи виключати дію імперативних норм законодавства, зокрема спеціальних приписів Закону України «Про публічні закупівлі», якими визначено вичерпний перелік підстав та порядок внесення змін до істотних умов договору про закупівлю.

Безпідставним є посилання апелянта на частину шосту статті 21 Закону України «Про оренду землі», оскільки наведена норма регулює особливості правовідносин, що виникають із договору оренди землі, та не підлягає застосуванню до спірних правовідносин щодо постачання електричної енергії. Відносини сторін урегульовані спеціальним законодавством у сфері публічних закупівель, Законом України «Про ринок електричної енергії», нормами Цивільного кодексу України та умовами укладеного договору, тому підстав для застосування аналогії закону відповідно до статті 8 ЦК України не існує.

Щадо посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 396/29/17, колегія суддів зазначає, що правові висновки, викладені у зазначеній справі, стосуються застосування реституції як наслідку недійсності правочину та були сформульовані за інших фактичних обставин. У цій справі суд першої інстанції застосував інший спосіб захисту порушеного права - повернення безпідставно набутих коштів відповідно до статті 1212 ЦК України, а тому наведені висновки Верховного Суду не є релевантними до спірних правовідносин.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

В даній справі колегія суддів дійшла висновку, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.

З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2025 у справі № 904/3084/25 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 23 580,07 грн покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2025 у справі № 904/3084/25 – залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2025 у справі № 904/3084/25 – залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 23 580,07 грн покласти на Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги».

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя Ю.А. Джепа

Суддя О.В. Чус