Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №904/1817/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2026 м. Дніпро Справа № 904/1817/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Фещенко Ю.В. (доповідач),

суддів: Золотарьової Я.С., Мартинюка С.В.,

за участю секретаря судового засідання Янкіної Г.Д.

та представників:

від скаржника (відповідача): не з`явився;

від позивача: Сергієнко М.О. (в залі суду);

від третьої особи: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Паркінг 2020"

на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2026 (постановлену суддею Маньком Г.В. у м. Дніпрі, повна ухвала складена 08.07.2026) у справі № 904/1817/26

за позовом Дніпровської міської ради (м. Дніпро)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Паркінг 2020" (м. Дніпро);

третя особа без самостійних позовних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне підприємство "Оздоровчий Центр "Вікторія" (м. Дніпро)

про стягнення недоотриманих коштів у вигляді орендної плати у розмірі 2 474 816 грн. 71 коп.,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа №904/1817/26 за позовом Дніпровської міської ради (далі по тексту - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Паркінг 2020" (далі по тексту - відповідач) про стягнення грошових коштів в сумі 2 474 816 грн. 71 коп. набутих без достатньої правової підстави, внаслідок несплати орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної форми власності по вул. Гавриленка, 10 Г.

В процесі розгляду справи від відповідача (Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Паркінг 2020") до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява про заміну сторони її правонаступником (вх. № суду від 07.05.2026), в якій відповідач просив суд залучити до участі у справі правонаступника відповідача - Приватне підприємство "Оздоровчий Центр "Вікторія".

Заява обґрунтована наступними обставинами:

- відповідно до Договору безоплатного тимчасового користування нерухомим майном від 01.11.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіті Паркінг 2020" передав у безоплатне тимчасове користування Приватному підприємству "Оздоровчий Центр "Вікторія" (надалі користувач) нерухоме майно - майновий комплекс автостоянки, який знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Лікаря Ребініна, 10-Г;

- відповідно до пункту 2.5. Договору усі податки, збори, обов`язкові платежі, штрафи, пені та інші фінансові зобов`язання, що виникають у зв`язку з користуванням майном або здійсненням користувачем діяльності з використанням майна, сплачуються виключно користувачем;

- на теперішній час вищевказаний договір чинний та майно за зазначеною адресою знаходиться у фактичному користуванні та у розпорядженні Приватного підприємства "Оздоровчий Центр "Вікторія". Відповідач не здійснює господарську діяльність на вищезазначеній земельній ділянці;

- у зв`язку із вказаною обставиною відповідач звертається до суду з клопотанням про правонаступництво у справі, оскільки вважає, що відповідачем по справі № 904/1817/26 повинно виступати саме Приватне підприємство "Оздоровчий Центр "Вікторія".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2026 у справі №904/1817/26 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Сіті Паркінг 2020" у задоволенні заяви про заміну сторони її правонаступником.

Ухвала обґрунтована наступним:

- Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіті Паркінг 2020" (позичкодавець) та Приватним підприємством "Оздоровчий Центр "Вікторія" (користувач) укладено Договір безоплатного тимчасового користування нерухомим майном від 01.11.2021 (далі по тексту - Договір), відповідно до умов пункту 1.1. якого позичкодавець передає, а користувач приймає в безкоштовне тимчасове користування нерухоме майно - майновий комплекс автостоянки загальною площею - 2 890,0 м.кв., (надалі - майно), що знаходиться за адресою: 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, Лікаря Ребініна 10-Г, та перебуває на балансі Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Паркінг 2020". Вартість майна згідно з даними бухгалтерського обліку становить 3 200 000 грн 00 коп.;

- згідно з умовами пункту 2.5. Договору усі податки, збори, обов`язкові платежі, штрафи, пені та інші фінансові зобов`язання, що виникають у зв`язку з користуванням майном або здійсненням користувачем діяльності з використанням майна, сплачуються виключно користувачем;

- на час розгляду заяви позивачем не пред`явлено позовну вимогу Приватному підприємству "Оздоровчий Центр "Вікторія". Позивач клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем не заявляв;

- підставою позовних вимог у даній справі є стягнення безпідставно збережених відповідачем грошових коштів з орендної плати за період з 01.01.2022 по 23.10.2025 за користування земельною ділянкою комунальної власності, на якій розташоване нерухоме майно, що на праві приватної власності належить відповідачу;

- на час розгляду заяви відповідач є власником майнового комплексу автостоянки (реєстраційний номер нерухомого майна 2204349012101). Наявність укладеного між відповідачем та третьою особою договору безоплатного тимчасового користування нерухомим майном від 01.11.2021 не тягне за собою зміну права власності на об`єкт нерухомого майна у спірному періоді;

- господарський суд погоджується з доводами позивача, що у спірних правовідносинах, у розумінні приписів статті 52 Господарського процесуального кодексу України, Приватне підприємство "Оздоровчий Центр "Вікторія" не є правонаступником відповідача.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіті Паркінг 2020" за допомогою системи "Електронний суд" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх. № суду 51576 від 16.07.2026), в якій просить:

- скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2026 у справі № 904/1817/26;

- постановити нову ухвалу, якою заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Паркінг 2020" про заміну сторони її правонаступником задовольнити;

- замінити відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіті Паркінг 2020" його правонаступником - Приватним підприємством "Оздоровчий центр "Вікторія".

Апеляційна скарга обґрунтована наступними обставинами:

- відповідно до частини 1 статті 52 Господарського процесуального кодексу України суд залучає до участі у справі правонаступника не лише у випадку припинення юридичної особи або заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а й в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір. Таким чином законодавець свідомо передбачив відкритий перелік випадків процесуального правонаступництва, який не обмежується лише реорганізацією юридичних осіб. Однак суд першої інстанції зазначену норму фактично не застосував, звузивши її зміст лише до випадків переходу права власності на нерухоме майно, хоча предметом поданої заяви не було встановлення нового власника майнового комплексу. Предметом заяви було встановлення особи, яка відповідно до укладеного між сторонами договору фактично вступила у спірні матеріальні правовідносини щодо користування майном та прийняла на себе всі фінансові зобов`язання, що виникають у зв`язку із таким користуванням. Отже, висновок суду про відсутність правонаступництва виключно з тих підстав, що право власності залишилося за ТОВ "Сіті Паркінг 2020", є передчасним, неповним та не ґрунтується на повному змісті статті 52 Господарського процесуального кодексу України;

- як убачається із поданої відповідачем заяви про процесуальне правонаступництво, остання була обґрунтована не лише фактом укладення договору безоплатного тимчасового користування нерухомим майном, а й тим, що саме Приватне підприємство "Оздоровчий Центр "Вікторія" фактично здійснює користування майновим комплексом автостоянки; здійснює господарську діяльність із використанням зазначеного майна; відповідно до умов договору прийняло на себе усі податки, збори, обов`язкові платежі та інші фінансові зобов`язання, пов`язані із використанням майнового комплексу; отримує усі майнові вигоди від використання спірного об`єкта нерухомості. Саме зазначені обставини були покладені відповідачем в основу заяви про заміну сторони її правонаступником. Разом із тим суд першої інстанції не дослідив зазначених доводів взагалі. У мотивувальній частині оскаржуваної ухвали відсутня будь-яка правова оцінка пункту 2.5. Договору безоплатного тимчасового користування нерухомим майном, яким сторони прямо визначили, що усі податки, збори, обов`язкові платежі, штрафи, пеня та інші фінансові зобов`язання, які виникають у зв`язку з користуванням майном, покладаються виключно на Приватне підприємство "Оздоровчий Центр "Вікторія". Так само судом не встановлено, хто саме здійснював господарську діяльність на земельній ділянці у спірний період, хто отримував доходи від використання майнового комплексу, хто фактично користувався земельною ділянкою та чи відповідають наведені обставини характеру спірних матеріальних правовідносин. Суд першої інстанції безпідставно ототожнив процесуальне правонаступництво із переходом права власності на нерухоме майно;

- суд першої інстанції безпідставно застосував положення статті 48 Господарського процесуального кодексу України, яка не регулює спірні процесуальні правовідносини. Стаття 48 Господарського процесуального кодексу України регулює зовсім інший процесуальний інститут - заміну неналежного відповідача належним відповідачем. Відповідач звернувся до суду не із заявою про заміну неналежного відповідача, а із заявою про процесуальне правонаступництво відповідно до статті 52 Господарського процесуального кодексу України. Отже, предметом розгляду суду було виключно питання про наявність чи відсутність передбачених законом підстав для процесуального правонаступництва. Обставини щодо заміни неналежного відповідача взагалі не були предметом заявленого клопотання;

- суд першої інстанції не забезпечив повного та всебічного з`ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення заяви. Зокрема, суд не встановив: хто саме фактично використовував земельну ділянку у спірний період; хто здійснював експлуатацію майнового комплексу; хто отримував економічні результати від використання спірного майна; хто відповідно до умов укладеного між сторонами договору повинен був нести витрати та фінансові зобов`язання, пов`язані із використанням майнового комплексу; чи відбулося фактичне входження Приватного підприємства "Оздоровчий Центр "Вікторія" у спірні матеріальні правовідносини, що є предметом розгляду у даній справі.

Від Приватного підприємства "Оздоровчий Центр "Вікторія" до Центрального апеляційного господарського суду за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № суду 10422/26 від 29.07.2026), яке мотивоване тим, що його адвокат Третяк Сергій Сергійович не має можливості взяти участь у судовому засіданні 05.08.2026, оскільки в той самий день бере участь у судовому засіданні у Господарському суді Дніпропетровської області у справі № 904/1817/26, яке призначено на 05.08.2026 о 14:15 год. Одночасна участь представника у двох судових засіданнях є неможливою через короткий проміжок часу між судовими засіданнями. Участь представника у судовому засіданні Господарського суду Дніпропетровської області є обов`язковою для належного представництва інтересів сторони у справі.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Фещенко Ю.В. (доповідач), суддів - Золотарьової Я.С., Мартинюка С.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.07.2026 відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою; розгляд справи призначено у судовому засіданні на 05.08.2026.

У судове засідання 05.08.2026 з`явився представник позивача; представники скаржника (відповідача) та третьої особи у судове засідання не з`явилися; третьою особою було подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Також апеляційним господарським судом встановлено, що всі учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, а саме:

- позивач та відповідач - шляхом направлення ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 21.07.2026 до Електронних кабінетів в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, на підтвердження чого до матеріалів справи долучені Довідки про доставку електронного листа, згідно з якими ухвала суду від 21.07.2026 доставлена до Електронних кабінетів позивача та відповідача - 21.07.2026 до 17:00 годин (з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала вважається врученою 21.07.2026);

- третя особа - шляхом поштового направлення ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 21.07.2026 на офіційну адресу місцезнаходження третьої особи. Належність повідомлення третьої особи вбачається також з поданого третьою особою 29.07.2026 клопотання про відкладення розгляду справи.

Апеляційним господарським судом враховано, що відповідно до частини 4 статті 120 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

З приводу поданого третьою особою клопотання про відкладення розгляду справи колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

У поданому до суду клопотанні третя особа послалася на неможливість явки у судове засідання 05.08.2026 її представника, у зв`язку з його зайнятістю в іншому судовому засіданні.

Колегія суддів прийшла до висновку про неповажність зазначеної причини неявки у судове засідання, та, як наслідок, про відсутність підстав для відкладення судового засідання, оскільки:

- відповідно до частини 4 статті 120 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

- третя особа була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, що було встановлено судом вище;

- третьою особою не доведена неможливість заміни представника на іншого, враховуючи завчасну обізнаність третьої особи про призначене на 05.08.2026 судове засідання; на пошук представника у скаржника було близько тижня;

- ухвалою суду від 21.07.2026 явка у судове засідання 05.08.2026 була визнана необов`язковою (пункт 3 ухвали);

- у клопотанні не наведено причин неможливості проведення судового засідання 05.08.2026 за відсутності представника третьої особи;

- також третя особа не була позбавлена права на участь у судовому засіданні особисто або його представника в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у відповідності до статті 197 Господарського процесуального кодексу України, між тим з таким клопотанням до суду не звертався;

- відповідно до положень частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Вирішуючи клопотання про відкладення розгляду справи, колегією суддів також враховано, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод надає державам можливість на власний розсуд обирати засоби гарантування цих прав сторонам провадження (пункт 86 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Варданян та Нанушян проти Вірменії").

Принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом (пункт 72 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кресс проти Франції", пункт 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бартая проти Грузії").

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитись з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (пункт 63 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії").

У національному процесуальному законодавстві рівність усіх учасників процесу перед законом і судом, їх змагальність та диспозитивність реалізуються, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних прав щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, брати участь у справі самостійно або через представника, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення, доводити ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тощо.

Ураховуючи, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та національне процесуальне законодавство не гарантують право на особисту присутність у суді, але закріплюють право ефективно представляти свою справу в суді, маючи рівні процесуальні можливості з протилежною стороною, третя особа (як і інші учасники справи) у даній справі мала можливість висловити свою правову позицію щодо поданої апеляційної скарги в письмовому вигляді, отже розгляд апеляційної скарги без участі належним чином повідомленого учасника справи не призводить до обмеження права особи на доступ до правосуддя. Крім того, у даній справі третя особа представлена професійним адвокатом.

У сукупності ці обставини свідчать про те, що розгляд справи за відсутності третьої особи не позбавляє її можливості ефективно представляти свою позицію, не ставить третю особу у суттєво невигідне становище порівняно з іншими учасниками справи, не перешкоджає суду встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, не підриває справедливість судового розгляду в цілому та не позбавляє третю особу гарантій права на справедливий суд, встановлених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, апеляційним господарським судом враховано, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 Господарського процесуального кодексу України). Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.07.2026 у справі № 757/52615/21-ц (провадження № 14-64цс25), численних постановах Верховного Суду, зокрема, в постановах Верховного Суду від 19.03.2026 по справі № 908/1324/21, від 16.03.2026 по справі № 916/1838/25, від 13.03.2026 по справі №904/2851/20, від 10.03.2026 по справі №917/1735/21(917/1992/24), від 24.02.2026 по справі № 917/1899/23, від 10.02.2026 по справі № 50/790-43/173, від 27.01.2026 по справі №922/639/23, від 20.01.2026 по справі № 910/16249/21, від 13.01.2026 по справі № Б15/101-08.

Також колегія суддів наголошує, що розумність строків розгляду справи судом є однією із основних засад (принципів) господарського судочинства.

Враховуючи вказані вище обставини в їх сукупності, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що наведені у клопотанні третьої особи про відкладення розгляду справи причини неявки її представника не є поважними, що у відповідності до пункту 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України є підставою для розгляду справи за відсутності такого учасника справи.

Враховуючи викладене, у судовому засіданні 05.08.2026 протокольною ухвалою апеляційний господарський суд відмовив у задоволенні клопотання третьої особи про відкладення розгляду справи.

Судом відзначено, що у даному випадку всі учасники справи отримали ухвалу суду від 21.07.2026 завчасно; підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні 05.08.2026, визначені Господарським процесуальним кодексом України, відсутні.

Враховуючи те, що явка представників учасників справи в судове засідання не визнавалась судом обов`язковою, всі учасники справи були належним чином та завчасно повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, достатність матеріалів справи для їх розгляду по суті, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у призначеному судовому засіданні.

Суддею-доповідачем у судовому засіданні 05.08.2026 було оголошено зміст апеляційної скарги та її вимоги.

У судовому засіданні 05.08.2026 представником позивача була висловлена правова позиція з приводу поданої апеляційної скарги, за змістом якої позивач звертав увагу, що договір безоплатного користування, на який посилається відповідач, є штучним, фіктивним та підписаним "заднім числом", оскільки в ньому вказано неіснуючу на момент укладення назву вулиці місцезнаходження спірного нерухомого майна - зазначена в договорі назва вулиці з`явилася лише у 2024 році, внаслідок її перейменування. Як зазначав представник позивача, у паралельних справах з тим самим бенефіціаром подаються ідентичні договори з такими самими вадами, зокрема, з неіснуючими на момент укладення договорів назвами вулиць та проспектів, які були перейменовані лише у 2024 році. На переконання позивача, усі ці справи пов`язані між собою через кінцевого бенефіціара ОСОБА_1 , що свідчить про узгоджену схему уникнення відповідальності, а сам договір не зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та не підтверджений належними доказами реального виконання. Представник позивача зазначав, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні клопотання про заміну відповідача правонаступником та вважає апеляційну скаргу необґрунтованою.

Під час розгляду апеляційної скарги судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що апеляційним господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції під час апеляційного провадження.

У судовому засіданні 05.08.2026, відповідно до статей 240, 283 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши дотримання судом першої інстанції норм процесуального права, а також правильність застосування норм матеріального права, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

У провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа №904/1817/26 за позовом Дніпровської міської ради (далі по тексту - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Паркінг 2020" (далі по тексту - відповідач) про стягнення грошових коштів в сумі 2 474 816 грн. 71 коп. набутих без достатньої правової підстави, внаслідок несплати орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної форми власності по вулиця Лікаря Ребініна (колишня назва вул. Гавриленка), 10-Г.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач користується земельною ділянкою за адресою: м. Дніпро, вулиця Лікаря Ребініна (колишня назва вул. Гавриленка), 10-Г, на якій розташоване належне йому на праві власності нерухоме майно, без достатньої правової підстави, зокрема, без укладення договору оренди земельної ділянки, у зв`язку з чим позивач нарахував та заявив до стягнення безпідставно збережені кошти у розмірі недоотриманої територіальною громадою м. Дніпро в особі Дніпровської міської ради орендної плати.

В процесі розгляду справи від відповідача (Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Паркінг 2020") до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява про заміну сторони її правонаступником, в якій відповідач просив суд залучити до участі у справі правонаступника відповідача - Приватне підприємство "Оздоровчий Центр "Вікторія", посилаючись на те, що відповідно до Договору безоплатного тимчасового користування нерухомим майном від 01.11.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіті Паркінг 2020" передав у безоплатне тимчасове користування Приватному підприємству "Оздоровчий Центр "Вікторія" (надалі - користувач) нерухоме майно - майновий комплекс автостоянки, який знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Лікаря Ребініна (колишня назва вул. Гавриленка), 10-Г. При цьому відповідно до пункту 2.5. Договору усі податки, збори, обов`язкові платежі, штрафи, пені та інші фінансові зобов`язання, що виникають у зв`язку з користуванням майном або здійсненням користувачем діяльності з використанням майна, сплачуються виключно користувачем. Отже, оскільки на теперішній час вищевказаний договір є чинним - майно за зазначеною адресою знаходиться у фактичному користуванні та розпорядженні Приватного підприємства "Оздоровчий Центр "Вікторія", та відповідач не здійснює господарську діяльність на вищезазначеній земельній ділянці, відповідач вважає, що відповідачем по справі №904/1817/26 повинно виступати саме Приватне підприємство "Оздоровчий Центр "Вікторія".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2026 у справі №904/1817/26 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Сіті Паркінг 2020" у задоволенні заяви про заміну сторони її правонаступником, з огляду на те, що на час розгляду заяви відповідач є власником майнового комплексу автостоянки (реєстраційний номер нерухомого майна 2204349012101), а наявність укладеного між відповідачем та третьою особою договору безоплатного тимчасового користування нерухомим майном від 01.11.2021 не тягне за собою зміну права власності на об`єкт нерухомого майна у спірному періоді, отже у спірних правовідносинах, у розумінні приписів статті 52 Господарського процесуального кодексу України, Приватне підприємство "Оздоровчий Центр "Вікторія" не є правонаступником відповідача.

Апеляційний господарський суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

У даній справі позивачем та відповідачем визнається факт належності на праві власності відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Сіті Паркінг 2020" майнового комплексу автостоянки, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м.Дніпро, вулиця Лікаря Ребініна (колишня назва вулиця Гавриленка), 10-Г.

Слід наголосити, що згідно з частиною 4 статті 319 Цивільного кодексу України власність зобов`язує.

При цьому, як було зазначено вище, позовні вимоги у даній справі обґрунтовані тим, що відповідач користується земельною ділянкою за адресою: м. Дніпро, вулиця Лікаря Ребініна (колишня назва вул. Гавриленка), 10-Г, на якій розташоване належне йому на праві власності нерухоме майно, без достатньої правової підстави, зокрема, без укладення договору оренди земельної ділянки, у зв`язку з чим позивач нарахував та заявив до стягнення безпідставно збережені кошти у розмірі недоотриманої територіальною громадою м. Дніпро в особі Дніпровської міської ради орендної плати.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. При цьому обов`язок сплати земельного податку або орендної плати покладається на власника земельної ділянки або землекористувача, а у випадках, визначених законом - на орендаря земельної ділянки.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово наголошував на тому, що обов`язок зі сплати земельного податку або відшкодування безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою покладається на власника нерухомого майна, розташованого на такій земельній ділянці, незалежно від того, чи здійснює такий власник фактичне користування цим майном.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди має фундаментальне значення та глибокий зміст, він передбачений як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Ніхто, крім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, яка зайнята належним йому об`єктом нерухомого майна.

Відповідно до статті 120 Земельного кодексу України, якщо жилий будинок, будівля або споруда, розмішені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, що регулюються главою 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Разом з цим, обов`язок набувача повернути безпідставно набуте (збережене) майно потерпілому не належить до заходів відповідальності, оскільки боржник при цьому не несе жодних майнових затрат - він зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно утримував (зберігав).

Для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Апеляційним судом враховано, що 01.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіті Паркінг 2020" (далі по тексту - позичкодавець) та Приватним підприємством "Оздоровчий Центр "Вікторія" (далі по тексту - користувач) укладено Договір безоплатного тимчасового користування нерухомим майном (далі по тексту - Договір), за умовами пункту 1.1. якого позичкодавець передає, а користувач приймає в безкоштовне тимчасове користування нерухоме майно: майновий комплекс автостоянки загальною площею 2 890,0 м.кв. (надалі - майно), що знаходиться за адресою: 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, Лікаря Ребініна, 10-Г, та перебуває на балансі Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Паркінг 2020". Вартість майна згідно з даними бухгалтерського обліку становить 3 200 000 грн 00 коп.

У пункті 2.1. Договору передбачено, що користувач вступає у безоплатне тимчасове користування майном не раніше дати підписання сторонами цього договору та Акта приймання-передачі в користування нерухомого майна.

Згідно з пунктом 2.5. Договору, усі податки, збори, обов`язкові платежі, штрафи та інші фінансові зобов`язання, що виникають у зв`язку з користуванням майном або здійсненням користувачем діяльності з використанням майна, сплачуються виключно користувачем.

У пунктах 6.2., 6.3. Договору сторони погодили, що договір діє до 2 роки і 11 місяців. У разі, якщо жодна із сторін не заявила про розірвання договору, договір пролонгується автоматично на той самий термін.

У той же час, з огляду на наведене вище законодавче регулювання, обов`язок власника нерухомого майна оформити право користування земельною ділянкою, розташованою під нерухомим майном, що йому належить, не залежить від того, чи користується власник цим майном самостійно, чи передав власник майна права користування цим майном іншим особам, чи не користується належним йому майном взагалі.

Відповідно до частин 1, 2 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Враховуючи викладене, наявність укладеного відповідачем (як власником майна) з третьою особою Договору безоплатного тимчасового користування нерухомим майном, а також досягнення з цією особою згоди щодо покладення на неї всіх витрат, що виникають у зв`язку з користуванням майном або здійсненням користувачем діяльності з використанням майна, не звільняє відповідача від його законодавчо визначеного обов`язку оформити право користування земельною ділянкою, розташованою під нерухомим майном, що йому належить, а також здійснювати оплату за користування цією земельною ділянкою на користь її власника.

Враховуючи вказане, апеляційний господарський суд зазначає, що скаржник помилково вважає, що у даній справі необхідним було встановлення обставин щодо того, хто саме фактично використовував земельну ділянку у спірний період, хто здійснював експлуатацію майнового комплексу, хто отримував економічні результати від використання спірного майна, хто відповідно до умов укладеного між сторонами договору повинен був нести витрати та фінансові зобов`язання, пов`язані із використанням майнового комплексу, чи відбулося фактичне входження Приватного підприємства "Оздоровчий Центр "Вікторія" у спірні матеріальні правовідносини, що є предметом розгляду у даній справі.

Відповідно до статті 52 Господарського процесуального кодексу України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

За змістом наведеної норми, процесуальне правонаступництво - це заміна в судовому процесі сторони або третьої особи іншою особою, до якої переходять права та обов`язки особи, яку вона замінює, у спірних матеріальних правовідносинах. При цьому така заміна можлива лише у випадках, коли правонаступництво виникає в матеріальних правовідносинах, тобто коли відбувається перехід прав та обов`язків від однієї особи до іншої на підставі закону або договору.

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального і може мати місце лише у разі, коли до іншої особи перейшли матеріальні права та обов`язки попередника у відповідних правовідносинах. Правонаступництво у матеріальних правовідносинах - це перехід суб`єктивних прав та обов`язків від однієї особи до іншої у порядку правонаступництва (універсального або сингулярного).

Універсальне правонаступництво має місце при реорганізації юридичної особи (злиття, приєднання, поділ, перетворення), а також у випадку смерті фізичної особи.

Сингулярне (часткове) правонаступництво передбачає перехід до іншої особи окремих прав та обов`язків у конкретних правовідносинах на підставі правочину або закону.

Підсумовуючи все вищевикладене, апеляційний господарський суд зазначає, що укладення договору безоплатного тимчасового користування нерухомим майном (договору позички) не припиняє прав і обов`язків власника цього майна як користувача земельною ділянкою, на якій це майно розміщене, оскільки укладення договору безоплатного тимчасового користування нерухомим майном (договору позички) не тягне за собою переходу права власності на таке майно.

Наявність внутрішніх договорів найму нерухомого майна між власником та користувачами не змінює того факту, що перед власником землі за неотриманий дохід відповідає виключно титульний власник будівлі. Орендар окремих приміщень не є користувачем земельної ділянки під будівлею, обов`язок плати за землю та відповідальність за безпідставне збереження коштів за користування ділянкою автоматично виникає у власника нерухомості з моменту реєстрації права власності. Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 25.12.2025 у справі № 643/4629/20.

Отже, як правильно виснував суд першої інстанції, наявність договору безоплатного тимчасового користування нерухомим майном у цій справі не є підставою для правонаступництва у матеріальних (у даному випадку - кондикційних) правовідносинах, отже суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні заяви відповідача про заміну сторони її правонаступником, а саме: залучення до участі у справі правонаступника відповідача - Приватного підприємства "Оздоровчий Центр "Вікторія".

Колегією суддів також враховано, що підставою для відмови у задоволенні заяви відповідача стали встановлені судом першої інстанції обставини наявності права власності на нерухоме майно саме у відповідача, отже підставою для відмови не стала норма статті 48 Господарського процесуального кодексу, як помилково вважає скаржник.

З огляду на все вищевикладене, за результатом апеляційного перегляду справи колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.

З огляду на викладене, доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи та спростовуються вищевикладеним.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на все вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2026 у справі № 904/1817/26 такою, що підлягає залишенню без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

З підстав наведеного та керуючись статтями 3, 13, 74 - 80, 129, 269, 270, 275 - 284, 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Паркінг 2020" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2026 у справі № 904/1817/26 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2026 у справі №904/1817/26 - залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіті Паркінг 2020".

4. Матеріали справи № 904/1817/26 повернути до Господарського суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена та підписана 06.08.2026.

Головуючий суддя Ю.В. Фещенко

Суддя Я.С. Золотарьова

Суддя С.В. Мартинюк