Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №922/2187/25 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року м. Харків Справа № 922/2187/25

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Васильєв Є.О., суддя Попков Д.О.

секретар судового засідання Гаркуша О.Л.

за участю представників сторін:

позивача – Косінова Д.С. (поза межами приміщення суду) - ордер серія АХ №1361812 від 29.06.2026, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ХВ №002488 від 24.02.2021

відповідача – Овсяник С.А. (поза межами приміщення суду) - ордер серія АХ №1274305 від 09.07.2025, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ХВ №002257 від 01.08.2018

третьої особи – Гордеюк О.В. (поза межами приміщення суду) - ордер серія АХ №1333745 від 11.03.2026, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1074 від 24.05.2007

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Комсомолець" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України (вх.№1144Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 20.04.2026

у справі №922/2187/25 (суддя Буракова А.М., повне рішення складено 30.04.2026)

за позовом Приватного підприємство "АЗІЗ", с.Чепіль, Ізюмський район, Харківська область,

до Державного підприємства "Дослідне господарство "Комсомолець" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України, с.Миролюбівка, Лозівський район, Харківська область,

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАЙМЕЛ МАКС", м.Київ

про стягнення 10.350.185,29 грн

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "АЗІЗ" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Державного підприємства "Дослідне господарство "Комсомолець" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України згідно якої просило суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Договором оренди сільськогосподарської техніки №09/03-1-1 від 09.03.2021 у сумі 743.865,29 грн та заборгованість за Договором збирання врожаю №01/07-1 від 01.07.2022 у сумі 7.348.740,00 грн. Також, позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 97.111,26 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.04.2026 у справі №922/2187/25 позов задоволено. Присуджено до стягнення з ДП "Дослідне господарство "Комсомолець" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України (64644, Харківська область, Лозівський район, селище Миролюбівка, вул.Дружби (колишня вулиця Жовтнева), 19-А; код ЄДРПОУ 05460462) на користь ПП "АЗІЗ" (64280, Харківська область, Ізюмський район, с.Чепіль, вул.Миру, буд.42, код ЄДРПОУ 33071534): заборгованість за Договором оренди сільськогосподарської техніки №09/03-1-1 від 09.03.2021 у сумі 743.865,29 грн; заборгованість за Договором збирання врожаю №01/07-1 від 01.07.2022 у сумі 9.606.320,00 грн, з яких: 7.348.740,00 грн - сума основного боргу, 559.309,58 грн - 3% річних від простроченої суми, 1.703.102,47 грн - інфляційні втрати; судовий збір у сумі 124.202,22 грн та 126.375,84 грн за проведення експертизи.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Державне підприємство "Дослідне господарство "Комсомолець" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 20.04.2026 у справі №922/2187/25 та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити Приватному підприємству "АЗІЗ" у задоволені позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- господарський суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність у позивача права вимоги за Договором оренди сільськогосподарської техніки №09/03-1-1 від 09.03.2021 та Договором збирання врожаю №01/07-1 від 01.07.2022 станом на момент звернення до суду з позовом, оскільки не надав належної оцінки факту укладення між ПП "АЗІЗ" та ТОВ "ЛАЙМЕЛ МАКС" Договору про відступлення права вимоги (цесії) від 01.01.2024, за яким позивач відступив третій особі право вимоги заборгованості з відповідача за вказаними договорами;

- суд першої інстанції безпідставно поклав в основу рішення висновок судової почеркознавчої експертизи №16550 від 19.02.2026 та висновок судової технічної експертизи документів №16551 від 24.02.2026, оскільки дані експертизи проводились виключно щодо примірників Договору про відступлення права вимоги (цесії), Акту прийому-передачі права вимоги та Повідомлення про відступлення права вимоги, наданих відповідачем, тоді як ідентичні за змістом оригінальні примірники цих документів, що перебували у володінні третьої особи – ТОВ "ЛАЙМЕЛ МАКС", предметом експертного дослідження не були;

- суд першої інстанції не надав оцінки доводам відповідача та третьої особи про те, що ПП "АЗІЗ" використовує у своїй господарській діяльності декілька кліше печаток, на підтвердження чого відповідачем надано Висновок експерта №22/26 від 13.04.2026 (ТОВ "Центр судових експертиз "Альтернатива"), яким встановлено використання позивачем трьох різних кліше печаток на різних документах, у зв`язку з чим факт невідповідності відбитку печатки на спірних документах, на переконання апелянта, не спростовує волевиявлення позивача на укладення Договору цесії;

- суд першої інстанції, керуючись надмірним формалізмом, необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотань відповідача (від 20.04.2026) та третьої особи (від 19.03.2026) про витребування у ДП "Дослідне господарство "Пантелеймонівське" оригіналів документів з відбитком печатки ПП "АЗІЗ" та про призначення додаткової судової технічної експертизи документів, чим порушив принципи змагальності сторін та рівності їх процесуальних можливостей, гарантовані ст. 2, 13, 43 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також позбавив відповідача і третю особу можливості довести обставини використання позивачем декількох кліше печаток;

- судом першої інстанції не було враховано правових висновків Верховного Суду (зокрема, у справах №911/2502/22, №918/780/18, №910/6216/17, №915/878/16), відповідно до яких відбиток печатки боржника (в даному випадку - цедента) на документі є самостійним підтвердженням волевиявлення сторони на його укладення, а особа, якій належить печатка, несе відповідальність за її правомірне використання, і за відсутності доказів втрати, викрадення чи протиправного заволодіння печаткою заперечення щодо її використання іншою особою не приймаються до уваги;

- на переконання апелянта Договір про відступлення права вимоги (цесії) від 01.01.2024 є укладеним та чинним, а тому право вимоги за спірними договорами перейшло від позивача до третьої особи, у зв`язку з чим позовні вимоги ПП "АЗІЗ" є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Також разом з апеляційною скаргою заявлено клопотання про витребування оригінала документа та клопотання про призначення у справі судової технічної експертизи документів.

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2026 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Васильєв Є.О., суддя Попков Д.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.05.2026 апеляційну скаргу відповідача залишено без руху, в зв`язку з несплатою судового збору у відповідному розмірі. Витребувано матеріали справи №922/2187/25 з Господарського суду Харківської області.

02.06.2026 на адресу Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/2187/25.

Після усунення недоліків апеляційної скарги ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Дослідне господарство "Комсомолець" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України. Встановлено строк до 29.06.2026 для учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу до канцелярії суду разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2 ст.263 Господарського процесуального кодексу України. Запропоновано учасникам справи надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів інших учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 Господарського процесуального кодексу України. Призначено розгляд справи на 04.08.2026. Явку сторін визнано не обов`язковою.

29.06.2026 в межах встановленого судом строку від ПП "АЗІЗ" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.7222 від 30.06.2026), в якому позивач просить апеляційну скаргу ДП "Дослідне господарство "Комсомолець" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 20.04.2026 у справі №922/2187/25 залишити без змін.

Аргументуючи свою позицію по справі, позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що відповідач фактично не заперечує існування та розміру заборгованості за договорами оренди сільськогосподарської техніки та збирання врожаю, а єдиною підставою для оскарження рішення визначає доводи про нібито відступлення ПП "АЗІЗ" права вимоги на користь ТОВ "ЛАЙМЕЛ МАКС". На думку позивача, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки навіть у разі припущення про використання при оформленні спірних документів іншого кліше печатки ПП "АЗІЗ" це жодним чином не спростовує категоричного висновку судової почеркознавчої експертизи про те, що підписи від імені директора ПП "АЗІЗ" Івченка С.В. виконані не ним. Позивач також зазначає, що сам по собі відтиск печатки не є належним підтвердженням волевиявлення юридичної особи на укладення правочину та не може замінити підпис уповноваженої особи.

Крім того, позивач вважає безпідставними доводи апелянта щодо необхідності витребування у ДП "Дослідне господарство "Пантелеймонівське" оригіналів документів та призначення нової технічної експертизи, оскільки відповідні клопотання вже були предметом розгляду суду першої інстанції та обґрунтовано відхилені. На переконання позивача, сама лише наявність у ТОВ "ЛАЙМЕЛ МАКС" іншого примірника договору та акта не спростовує встановлених судовою почеркознавчою експертизою обставин щодо виконання підписів не директором ПП "АЗІЗ", а поданий відповідачем висновок експерта №22/26 не спростовує висновків судової експертизи, оскільки виконаний за технічними копіями документів та не встановлює належності спірних відтисків конкретному кліше печатки ПП "АЗІЗ".

04.08.2026 на адресу Східного апеляційного господарського суду від ДП "Дослідне господарство "Комсомолець" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України надійшла заява про призначення експертизи (вх.8558 від 03.08.2026), в якій відповідач просить поновити строк на подання даного клопотання; розглянути клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, з підстав відмови у призначені судом першої інстанції судової технічної експертизи документів та неможливості подання клопотання про призначення почеркознавчої експертизи до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від відповідача, про що зазначено у мотивувальній частині цієї заяви; призначити у справі №922/2187/25 судову почеркознавчу експертизу проведення якої доручити Національному науковому центру "Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса" на вирішення якої поставити наступні питання: 1) Чи виконані підписи від імені директора ПП “АЗІЗ”, які містяться на: Акті звірки взаємних розрахунків за період: січень 2022р. – грудень 2024р. між ПП «АЗІЗ» та ДП “Дослідне господарство “Пантелеймонівське” Інституту рослинництва імені В.Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України»; Договорі збирання врожаю сільськогосподарських культур 01.07.2022; Договорі про відступлення права вимоги однією і тією ж особою? №01/07-1 від (цесії) від 01.01.2024у. У разі позитивної відповіді на перше питання, чи виконані зазначені підписи директором ПП “АЗІЗ2 Івченком С. В.?

Розглянувши заявлені відповідачем клопотання про витребування доказів та призначення судових експертиз, колегія суддів зазначає таке.

Так, колегія суддів зауважує, що заява/клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи подано відповідачем 03.08.2026, тобто після закінчення встановленого ухвалою апеляційного суду строку для подання учасниками справи заяв, клопотань та додаткових доказів.

Відповідно до частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Наведені заявником обставини не свідчать про існування поважних причин пропуску процесуального строку. Питання належності підписів від імені директора ПП "АЗІЗ" на договорі відступлення права вимоги, акті приймання-передачі права вимоги та повідомленні про відступлення права вимоги було предметом судової почеркознавчої експертизи, призначеної та проведеної під час розгляду справи судом першої інстанції. Відповідач був обізнаний із предметом експертного дослідження та не був позбавлений можливості своєчасно запропонувати експерту додаткові питання чи порівняльні матеріали.

Посилання заявника на те, що необхідність у новій експертизі виникла після аналізу рішення суду першої інстанції та відзиву на апеляційну скаргу, характеризує зміну його процесуальної позиції, однак не є причиною, яка об`єктивно не залежала від відповідача та унеможливлювала своєчасне подання відповідного клопотання.

За таких обставин у поновленні процесуального строку слід відмовити, а подане після закінчення встановленого строку клопотання відповідно до частини 2 статті 118 ГПК України залишити без розгляду.

В той же час, розглянувши заявлене відповідачем в апеляційній скарзі клопотання про витребування у ДП "Дослідне господарство "Пантелеймонівське" оригіналу акта звіряння взаємних розрахунків та призначення судової технічної експертизи документів, колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення. Апелянт не довів існування передбачених ч.3 ст.269 ГПК України виняткових обставин, які об`єктивно перешкоджали поданню відповідного доказу та заявленню такого клопотання під час розгляду справи судом першої інстанції. Навпаки, зі змісту апеляційної скарги вбачається, що відповідь ДП "Дослідне господарство "Пантелеймонівське" з копіями документів була отримана представником відповідача 14.01.2026, тобто до завершення розгляду справи судом першої інстанції.

Крім того, встановлення тотожності відтиску печатки на договорі відступлення права вимоги від 01.01.2024 відтиску, наявному на документі, складеному ПП "АЗІЗ" у правовідносинах з іншим суб`єктом господарювання, саме по собі не підтверджує волевиявлення позивача на укладення спірного договору, не встановлює особу, яка його підписала, та її повноваження діяти від імені ПП "АЗІЗ", а також не спростовує висновку судової почеркознавчої експертизи про виконання підписів від імені директора ПП "АЗІЗ" Івченка С.В. іншою особою.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 99 ГПК України підставою для призначення експертизи є необхідність застосування спеціальних знань для з`ясування обставин, що мають значення для справи, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Отже, обставини, для встановлення яких апелянт просить призначити технічну експертизу, не мають визначального значення для вирішення спору, а дійсна потреба в застосуванні спеціальних знань відсутня.

Третя особа по справі не скористалася наданим їй ст.263 ГПК України процесуальним правом, відзиву на апеляційну скаргу не надала.

В судовому засіданні 04.08.2026 приймає участь представник відповідача — Овсяник С.А., який підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 20.04.2026 у справі №922/2187/25 та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити ПП "АЗІЗ" у задоволені позовних вимог. А також представник позивача — Косінова Д.С., яка просила рішення суду першої інстанції залишити без змін. Представник третьої особи — Гордеюк О.В. підтримав позицію відповідача, наведену в апеляційній скарзі.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч.1 ст.273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Заслухавши в судовому засіданні доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи в обґрунтування апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст.269 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

09.03.2021 між Приватним підприємством "АЗІЗ" (Орендодавець за Договором, позивач по справі) та Державним підприємством "Дослідне господарство "Комсомолець" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України" (Орендар за Договором, відповідач по справі) був укладений Договір оренди сільськогосподарської техніки №09/03-1-1 (надалі Договір 1), за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування сільськогосподарську техніку (Предмет оренди). Характеристика Предмету оренди: обумовлюється в актах прийому-передачі техніки, які є невід`ємною частиною Договору.

Початок строку оренди відраховується з моменту передачі техніки Орендарю, що підтверджується актом прийому-передачі Предмету оренди, підписаним уповноваженими представниками Сторін та скріпленим їх печатками. Орендна плата нараховується щомісяця за періоди, які фактично техніка була в оренді у Орендаря відповідно актам прийому-передачі Предмету оренди (Розділ 3 Договору).

Орендар зобов`язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за користування Предметом оренди (Розділ 4 Договору 1).

Розмір місячної орендної плати за користування Предметом оренди визначається згідно Рахунка-Фактури. Оплата здійснюється в національній валюті шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Орендодавця або іншим способом, який не суперечить законодавству України (Розділу 5 Договору 1).

Усі спори та розбіжності, що виникають між Сторонами при виконанні даного Договору, вирішуються шляхом переговорів. У випадку неможливості вирішення спорів та розбіжностей шляхом переговорів, сторони мають право передати спір на розгляд Господарського суду, відповідно до процедури вирішення господарських спорів, встановленою чинним законодавством України (Розділ 9 Договору 1).

На виконання вищевказаних вимог Договору 1 ПП “АЗІЗ” в період з березня по червень 2022 року та з листопада по грудень 2022 року надавалася відповідачу в оренду сільськогосподарська техніка, що підтверджується відповідними Актами здавання-приймання виконаної роботи, а саме: №2 від 30.04.2022, №2 від 31.05.2022, №2 від 30.06.2022, №1 від 30.11.2022, №1 від 31.12.2022 та №1 від 31.03.2022.

Проте, відповідачем орендну плату не було сплачено, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за вищевказаним Договором 1 у сумі 743.865,29 грн, що підтверджується вищезазначеними Актами здавання-приймання виконаної роботи та Актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2022 по 31.01.2023.

Також, 01.07.2022 між Приватним підприємством "АЗІЗ" (Виконавець, позивач) та Державним підприємством "Дослідне господарство "Комсомолець" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України" (Замовник, відповідач) був укладений Договір збирання врожаю сільськогосподарських культур №01/07-1 (надалі - Договір 2), згідно умов якого Виконавець зобов`язується надати за завданням Замовника сільськогосподарські послуги, а Замовник зобов`язується прийняти ці послуги та оплатити їх. Послуги надаються за допомогою обладнання та техніки Виконавця та з використанням паливно-мастильних матеріалів Виконавця.

Вартість послуги збирання ранніх зернових культур складає 2.220,00 грн з ПДВ за 1 га, послуги зі збирання кукурудзи та соняшника 2.550,00 грн з ПДВ за 1 гектар. Розрахунок здійснюється у національній валюті України гривні на підставі рахунку Виконавця у безготівковій банківській формі шляхом перерахування Замовником грошових коштів на поточний рахунок Виконавця. Оплата вважається такою, що відбулася, з моменту надходження відповідних грошових коштів на рахунок Виконавця. Замовник зобов`язаний провести розрахунки за виконані послуги на протязі 20 банківських днів з моменту підписання Акту приймання-передачі наданих послуг (Розділ 3 Договору 2).

У випадку невиконання або неналежне виконання Сторонами своїх обов`язків по цьому Договору вони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України. Сторони, відповідно до ст. 259 Цивільного Кодексу України, домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій становить п`ять років з моменту підписання цього Договору. Крім того, сторони домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань за даним Договором становить п`ять років з моменту підписання цього Договору (Розділ 5 Договору 2).

Всі спори, які виникають між Сторонами вирішуються шляхом переговорів. У разі неможливості врегулювання спорів між Сторонами шляхом переговорів, їх вирішення передається на розгляд суду відповідно до норм чинного законодавства України (Розділ 8 Договору 2).

На виконання вищевказаних вимог Договору 2 ПП “АЗІЗ” були надані відповідачу послуги (роботи) на загальну суму 7.348.740,00 грн., що підтверджується відповідними Актами здавання-приймання виконаної роботи, а саме: №1 від 31.07.2022 на суму 1.265.400,00 грн; №2 від 31.08.2022 на суму 2.202.240,00 грн; №2 від 31.10.2022 на суму 1.323.450,00 грн; №2 від 30.11.2022 на суму 438.600,00 грн; №2 від 31.12.2022 на суму 1.104.150,00 грн; №1 від 31.01.2023 на суму 1.014.900,00 грн.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем оплата послуг (робіт) за Договором 2 також не була здійснена, у зв`язку з чим у відповідача утворилася заборгованість за вищевказаним Договором 2 у сумі 7.348.740,00 грн, що також підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2022 по 31.01.2023.

Підставою для звернення ПП "АЗІЗ" до господарського суду з даним позовом стало, за твердженням позивача, невиконання ДП "Дослідне господарство "Комсомолець" грошових зобов`язань за договором оренди сільськогосподарської техніки від 09.03.2021 та договором про надання послуг зі збирання врожаю від 01.07.2022, у зв`язку з чим позивач просив стягнути суму основної заборгованості, а також нараховані відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України три проценти річних та інфляційні втрати.

При цьому, суд першої інстанції зазначив, що під час розгляду справи сторонами не оспорювалася правомірність зазначених вище договорів, а тому в силу встановленої ст.204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, спірні договори є правомірними, а їх положення беруться судом до уваги при розгляді спору. Відповідно до ч.1 ст. 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

В свою чергу, відповідач проти позовних вимог заперечував, наполягав на тому, що станом на момент звернення ПП "АЗІЗ" з даним позовом до суду, у останнього відсутнє право вимоги за вищевказаними договорами, оскільки право вимоги було відступлене на користь 3-ї особи - ТОВ "ЛАЙМЕЛ МАКС". Так, відповідач зазначає, що 01.01.2024 між ПП "АЗІЗ" (Цедент) та ТОВ "ЛАЙМЕЛ МАКС" (Цесіонарій) було укладено Договір про відступлення права вимоги (цесії), за умовами якого Цедент відступає Цесіонарію право вимоги заборгованості з ДП "Дослідне господарство "Комсомолець" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України (надалі іменується - "Боржник"), що виникло на підставі Договору збирання врожаю сільськогосподарських культур №01/07-1 від 01.07.2022 та Договору оренди сільськогосподарської техніки №09/03-1-1 від 09.03.2021, які укладені між Боржником та Цедентом, (надалі - Основні договори) на суму 8.092.605,29 грн (надалі - Право вимоги), а Цесіонарій зобов`язується сплатити за це Цеденту кошти в сумі 8.092.605,29 грн. Відступлене за цим Договором Право вимоги складається із: права вимоги за Договором збирання врожаю сільськогосподарських культур №01/07-1 від 01.07.2022 у сумі 7.348.740,00 грн та права вимоги за Договором оренди сільськогосподарської техніки №09/03-1-1 від 09.03.2021 у сумі 743.865,29 грн.

За цим Договором Цесіонарій набуває право вимагати на свою користь від Боржника належного виконання зобов`язань за Основними договорами, а також набуває усі права в обсягах та на умовах передбачених Основними договорами та чинним законодавством, стосовно виконання, не виконання або порушення умов пов`язаних з виконанням Основних договорів, в тому числі право нарахування та вимоги сплати штрафних санкцій, індексу інфляції та відсотків передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України та/або визначених Основними договорами (п. 1.2. Договору про відступлення права вимоги (цесії)).

Права вимоги за Основними договорами на підставі цього Договору передається Цедентом Цесіонарію за актом прийому-передачі в день підписання цього Договору та є переданим з моменту підписання зазначеного акту (п.1.3. Договору про відступлення права вимоги (цесії)).

За отримані згідно цього договору права вимоги цесіонарій зобов`язався сплатити цеденту 8.092.605,29 грн. протягом 6 місяців після повного стягнення боргу за основними договорами із боржника (п. 2.2. Договору про відступлення права вимоги (цесії)).

Також за твердженням відповідача 01.01.2024 між ПП "АЗІЗ" (Цедент) та ТОВ "ЛАЙМЕЛ МАКС" (Цесіонарій) було складено та підписано Акт прийому-передачі права вимоги до Договору про відступлення права вимоги (цесії) датований01.01.2024, відповідно до пункту 1 якого на виконання Договору Цедент передав, а Цесіонарій прийняв право вимоги заборгованості на суму 8.092.605,29 грн із ДП "Дослідне господарство "Комсомолець" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України" (Код ЄДРПОУ 05460462; 64644, Харківська область, Лозівський район, селище Комсомольське(п), вулиця Жовтнева, будинок 19а) (надалі іменується - "Боржник"), що виникло на підставі Договору збирання врожаю сільськогосподарських культур №01/07-1 від 01.07.2022 та Договору оренди сільськогосподарської техніки №09/03-1-1 від 09.03.2021, які укладені між Боржником та Цедентом.

Як зазначає відповідач, 01.01.2024 ПП "АЗІЗ" було повідомлено відповідача про відступлення права вимоги (цесію) на користь нового кредитора. Таким чином, за твердженнями відповідача, фактичні обставини справи свідчать, що позивач з 01.01.2024 шляхом укладання Договору про відступлення права вимоги (цесії), втратив право вимоги до відповідача за Договорами №01/07-1 від 01.07.2022 на суму 7.348.740,00 грн та №09/03-1-1 від 09.03.2021 на суму 743.865,29 грн, яке було набуте ТОВ "ЛАЙМЕЛ МАКС".

В межах провадження даної справи №922/2187/25 в суді першої інстанції ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.09.2025 було задоволено клопотання позивача про призначення експертизи (уточнене) та призначено у справі № 922/2187/25 комплексну судову почеркознавчу експертизу та технічну експертизу документів, проведення якої доручено ХНД Експертно-криміналістичному центру МВС України; ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.10.2025 було задоволено клопотання позивача від 06.10.2025 вх.№23015 та проведення комплексної судової почеркознавчої експертизи та технічної експертизи документів у справі № 922/2187/25 доручено Національному науковому центру Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.12.2025 змінено вид експертизи у справі №922/2187/25 з комплексної судової почеркознавчої експертизи та технічної експертизи документів на судову почеркознавчу експертизу та судову технічну експертизу документів. Залучено до матеріалів справи №922/2187/25: вільні зразки підпису та почерку Івченка Сергія Володимировича, умовно-вільні зразки підпису та почерку Івченка Сергія Володимировича, надані до суду на виконання клопотання експертів; експериментальні зразки підпису та почерку Івченка Сергія Володимировича, та експериментальні зразки відтисків кліше печатки ПП "АЗІЗ", відібрані у судовому засіданні 15.12.2025.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.03.2026 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача (вх.6480 від 18.03.2026) та клопотання третьої особи (вх.6595 від 19.03.2026) про витребування у ДП “Пантелеймонівське” Інституту рослинництва імені В.Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України оригіналів документів та призначення їх судової технічної експертизи.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.04.2026 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача від 20.04.2026 про повернення до розгляду справи на стадію підготовчого провадження, витребування доказів та призначення судової експертизи у справі.

Господарський суд, задовольняючи позовну заяву, мотивував своє рішення тим, що матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості відповідача перед позивачем за Договором оренди сільськогосподарської техніки №09/03-1-1 від 09.03.2021 у сумі 743.865,29 грн та за Договором збирання врожаю сільськогосподарських культур №01/07-1 від 01.07.2022 у сумі 7.348.740,00 грн основного боргу, що підтверджується відповідними актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг) та актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2022 по 31.01.2023, при цьому доказів оплати вказаної заборгованості відповідачем суду не надано. Заперечення відповідача щодо відсутності у позивача права вимоги за вказаними договорами у зв`язку з їх нібито відступленням на користь третьої особи – ТТОВ "ЛАЙМЕЛ МАКС" на підставі Договору про відступлення права вимоги (цесії) від 01.01.2024, суд відхилив, оскільки за результатами проведених у справі судової почеркознавчої експертизи (висновок експерта № 16550 від 19.02.2026) та судової технічної експертизи документів (висновок експерта № 16551 від 24.02.2026) встановлено, що підписи від імені директора ПП "АЗІЗ" Івченка С.В. на Договорі про відступлення права вимоги (цесії) від 01.01.2024, Акті прийому-передачі права вимоги від 01.01.2024 та Повідомленні про відступлення права вимоги від 01.01.2024 виконані не Івченком С.В., а відбитки печатки ПП "АЗІЗ" на зазначених документах нанесені не кліше печатки цього підприємства. З огляду на викладене суд дійшов висновку, що зазначений Договір про відступлення права вимоги (цесії) від 01.01.2024 є неукладеним та не є належним, допустимим і достовірним доказом переходу права вимоги від позивача до третьої особи, у зв`язку з чим позивач залишається належним кредитором за спірними договорами, а позовні вимоги про стягнення заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат визнав обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню, поклавши на відповідача судові витрати (судовий збір та витрати на проведення судових експертиз) відповідно

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об`єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв`язок, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що відповідач не заперечує факту виникнення заборгованості за Договором оренди сільськогосподарської техніки №09/03-1-1 від 09.03.2021 та Договором збирання врожаю сільськогосподарських культур №01/07-1 від 01.07.2022, а також її розміру. Заперечення проти позову та доводи апеляційної скарги ґрунтуються виключно на твердженні про втрату ПП “АЗІЗ” статусу кредитора внаслідок укладення 01.01.2024 Договору про відступлення права вимоги (цесії) з ТОВ “ЛАЙМЕЛ МАКС”.

Отже, у межах доводів апеляційної скарги колегія суддів має перевірити правильність висновку місцевого господарського суду про недоведеність відповідачем обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти позову, а саме факту належного укладення Договору про відступлення права вимоги (цесії) від 01.01.2024, переходу права вимоги від ПП “АЗІЗ” до ТОВ “ЛАЙМЕЛ МАКС” та, як наслідок, відсутності у позивача права на звернення до суду з даним позовом.

Вирішення зазначеного питання потребує перевірки правильності встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи, оцінки наданих сторонами доказів, зокрема судових експертиз, а також правильності застосування норм матеріального і процесуального права до спірних правовідносин.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів, а також внаслідок заподіяння майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, грошові зобов`язання ДП "Дослідне господарство "Комсомолець" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України" перед ПП "АЗІЗ" виникли на підставі Договору оренди сільськогосподарської техніки №09/03-1-1 від 09.03.2021 та Договору збирання врожаю сільськогосподарських культур №01/07-1 від 01.07.2022.

Наявність зазначених договірних зобов`язань, а також виникнення заборгованості відповідача у сумі 743.865,29 грн за Договором оренди №09/03-1-1 та у сумі 7.348.740,00 грн за Договором збирання врожаю №01/07-1 підтверджуються залученими до матеріалів справи актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг) та актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2022 по 31.01.2023, при цьому зазначені обставини відповідачем у запереченнях проти позову та доводах апеляційної скарги самостійно не спростовуються.

За змістом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Колегія суддів зазначає, що Договір оренди сільськогосподарської техніки №09/03-1-1 від 09.03.2021 та Договір збирання врожаю сільськогосподарських культур №01/07-1 від 01.07.2022 у встановленому законом порядку недійсними не визнавалися, сторонами не оспорювалися, а тому при вирішенні даного спору суд виходить із презумпції їх правомірності.

Правові засади заміни кредитора у зобов`язанні визначені статтями 512– 516 ЦК України.

Так, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що й правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

За змістом статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що сам по собі факт існування письмового документа, названого договором про відступлення права вимоги, не є достатнім для висновку про заміну кредитора у зобов`язанні. Такий правовий наслідок настає лише за умови належного вчинення відповідного правочину первісним кредитором, що передбачає наявність його вільного волевиявлення, вираженого у встановленій законом формі.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. Відповідно до її приписів зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Частиною першою статті 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, листах чи телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Отже, письмова форма правочину юридичної особи передбачає його підписання особою, уповноваженою діяти від її імені, а такий підпис є зовнішнім проявом волевиявлення юридичної особи на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.10.2022 у справі №227/3760/19-ц зазначила, що підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Відсутність на письмовому тексті правочину підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений, а відтак права та обов`язки за таким правочином не набуваються. Аналогічний правовий підхід викладено у постанові Верховного Суду від 05.03.2025 у справі №554/11260/21.

Як вбачається зі змісту заперечень відповідача проти позову та доводів апеляційної скарги, відповідач не заперечує виникнення спірних грошових зобов`язань, їх підставу чи розмір, натомість обґрунтовує свої заперечення виключно тим, що 01.01.2024 ПП "АЗІЗ" відступило право вимоги за Договором оренди сільськогосподарської техніки №09/03-1-1 від 09.03.2021 та Договором збирання врожаю сільськогосподарських культур №01/07-1 від 01.07.2022 на користь ТОВ "ЛАЙМЕЛ МАКС", у зв`язку з чим втратило право на звернення до суду з даним позовом.

З огляду на наведене, оскільки саме на зазначені обставини відповідач посилається як на підставу своїх заперечень проти позову, саме на нього покладається обов`язок довести належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами факт укладення Договору про відступлення права вимоги від 01.01.2024 особою, уповноваженою діяти від імені ПП "АЗІЗ", наявність належного волевиявлення позивача на передачу права вимоги, а також факт переходу такого права до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЙМЕЛ МАКС".

Саме крізь призму наведених обставин колегія суддів переходить до оцінки тих доказів, на які відповідач посилається як на підтвердження переходу права вимоги від ПП "АЗІЗ" до ТОВ "ЛАЙМЕЛ МАКС".

Відповідно до частин першої та третьої статті 74 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі статтею 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, при цьому жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки заперечення відповідача проти позову та доводи апеляційної скарги ґрунтуються виключно на твердженні про припинення у ПП "АЗІЗ" статусу кредитора внаслідок укладення Договору про відступлення права вимоги від 01.01.2024, саме зазначені обставини утворюють предмет доказування у даній справі в межах наведених відповідачем заперечень.

За таких обставин саме на відповідача покладався процесуальний обов`язок довести належними, допустимими та достовірними доказами, що Договір про відступлення права вимоги від 01.01.2024 був укладений ПП "АЗІЗ" відповідно до вимог цивільного законодавства, внаслідок чого право вимоги за Договором оренди сільськогосподарської техніки №09/03-1-1 від 09.03.2021 та Договором збирання врожаю сільськогосподарських культур №01/07-1 від 01.07.2022 перейшло до ТОВ "ЛАЙМЕЛ МАКС", а ПП "АЗІЗ" втратило право на звернення до суду з даним позовом.

З урахуванням наведеного предмета доказування, розподілу тягаря доказування та доводів апеляційної скарги колегія суддів переходить до оцінки доказів, покладених відповідачем в обґрунтування своїх заперечень проти позову та вимог апеляційної скарги.

На підтвердження своїх заперечень проти позову відповідач посилається насамперед на Договір про відступлення права вимоги (цесії) від 01.01.2024 та Акт приймання-передачі права вимоги від 01.01.2024, які, на його переконання, підтверджують перехід права вимоги від ПП “АЗІЗ” до ТОВ “ЛАЙМЕЛ МАКС2 за Договором оренди сільськогосподарської техніки №09/03-1-1 від 09.03.2021 та Договором збирання врожаю сільськогосподарських культур №01/07-1 від 01.07.2022.

Оскільки позивач заперечував факт підписання зазначених документів та існування будь-яких договірних правовідносин із ТОВ “ЛАЙМЕЛ МАКС”, ухвалою Господарського суду Харківської області у справі було призначено комплексну судову почеркознавчу експертизу та експертизу речовинних доказів (технічне дослідження документів), проведення яких доручено Національному науковому центру “Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса”.

Згідно з висновком судової почеркознавчої експертизи №16550 від 19.02.2026 підписи від імені директора ПП “АЗІЗ” Івченка Сергія Володимировича, розташовані у графі “Відступач” Договору про відступлення права вимоги (цесії) від 01.01.2024 та Акта приймання-передачі права вимоги від 01.01.2024, виконані не Івченком Сергієм Володимировичем, а іншою особою.

Відповідно до висновку експертизи речовинних доказів (технічного дослідження документів) №16551 від 24.02.2026 відбитки печатки від імені ПП “АЗІЗ”, розташовані на Договорі про відступлення права вимоги (цесії) від 01.01.2024 та Акті приймання-передачі права вимоги від 01.01.2024, нанесені не кліше печатки ПП “АЗІЗ”, зразки відбитків якого були надані для порівняльного дослідження.

Оцінюючи наведені висновки експертів у сукупності з іншими доказами відповідно до статей 86, 104 ГПК України, колегія суддів враховує, що вони є категоричними за своїм змістом, складені атестованими судовими експертами державної спеціалізованої експертної установи, які попереджалися про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 Кримінального кодексу України, виконані за результатами дослідження оригіналів документів, поданих до матеріалів справи самим відповідачем, а викладені у них висновки є взаємоузгодженими та не суперечать іншим встановленим у справі обставинам.

Разом із тим відповідачем у порядку статей 74, 77 ГПК України не подано жодного належного та допустимого доказу того, що Договір про відступлення права вимоги від 01.01.2024 та Акт приймання-передачі права вимоги від 01.01.2024 були підписані від імені ПП “АЗІЗ” іншою особою, яка мала відповідні повноваження діяти від імені підприємства на підставі установчих документів, довіреності, закону чи іншого акта цивільного законодавства.

Відповідачем також не доведено й того, що особа, яка фактично підписала спірні документи від імені ПП “АЗІЗ”, діяла на підставі будь-яких повноважень, наданих їй позивачем.

Оцінюючи наведені обставини у системному взаємозв`язку з приписами статей 203, 205, 207 Цивільного кодексу України, колегія суддів виходить з того, що виконання підпису від імені керівника юридичної особи іншою особою саме по собі не підтверджує вчинення правочину уповноваженим представником юридичної особи. За відсутності доказів того, що така особа діяла від імені ПП “АЗІЗ” на підставі належних повноважень або що спірний правочин був у подальшому схвалений позивачем, подані відповідачем документи не підтверджують належного вчинення ПП “АЗІЗ” Договору про відступлення права вимоги від 01.01.2024 та не можуть свідчити про перехід права вимоги до ТОВ “ЛАЙМЕЛ МАКС”.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що сам по собі відбиток печатки юридичної особи не підтверджує вчинення правочину, якщо не встановлено, що відповідний документ підписаний особою, уповноваженою діяти від імені цієї юридичної особи. З цієї ж причини припущення відповідача щодо можливого використання ПП "АЗІЗ" інших кліше печатки саме по собі не спростовує висновків судової почеркознавчої експертизи про виконання підписів від імені директора підприємства іншою особою.

За таких обставин результати проведених судових експертиз не підтверджують доводів відповідача щодо належного оформлення Договору про відступлення права вимоги від 01.01.2024 та самі по собі свідчать про недоведеність тих обставин, на які відповідач посилається як на підставу своїх заперечень проти позову. Водночас наведені висновки підлягають подальшій оцінці у сукупності з іншими доказами та доводами, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі.

Апелянт у скарзі посилається на те, що судом першої інстанції не було досліджено оригінал примірника Договору про відступлення права вимоги (цесії) від 01.01.2024, який перебуває у ТОВ “ЛАЙМЕЛ МАКС”, а тому висновки проведених у справі судових експертиз стосуються виключно того примірника договору, який був предметом експертного дослідження. Колегія суддів не погоджується із зазначеними доводами з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, саме відповідач 07.10.2025 подав до суду першої інстанції оригінали Договору про відступлення права вимоги (цесії) від 01.01.2024 та Акта приймання-передачі права вимоги від 01.01.2024 як докази на підтвердження своїх заперечень проти позову. На момент подання зазначених документів відповідач не ставив під сумнів їх автентичність, не посилався на існування інших оригінальних примірників зазначених документів та не заявляв клопотань про необхідність їх дослідження.

Лише після отримання висновків судових експертиз №16550 від 19.02.2026 та №16551 від 24.02.2026, які не підтвердили доводів відповідача щодо належного оформлення Договору про відступлення права вимоги, останній почав посилатися на існування інших примірників зазначених документів та необхідність їх дослідження.

Разом із тим сама по собі наявність у сторін чи інших осіб кількох примірників одного й того самого договору є способом документального оформлення одного правочину та не свідчить про існування різних правочинів. За обставин цієї справи встановлення факту наявності у ТОВ “ЛАЙМЕЛ МАКС” іншого примірника Договору про відступлення права вимоги саме по собі не спростовує встановлених судовою почеркознавчою експертизою обставин щодо виконання підписів від імені директора ПП “АЗІЗ” іншою особою та не підтверджує належного вчинення спірного правочину позивачем.

Щодо доводів апеляційної скарги про використання ПП “АЗІЗ” декількох кліше печатки та висновку експертного дослідження №22/26 то колегією суддів не можуть бути прийняті зазначені доводи апеляційної скарги з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, висновок №22/26 виконаний на замовлення відповідача поза межами судового провадження за результатами дослідження копій документів, тоді як судові експертизи №16550 від 19.02.2026 та №16551 від 24.02.2026 проведені на підставі ухвали суду державними судовими експертами за результатами дослідження оригіналів документів, поданих до матеріалів справи.

Відповідно до статей 86, 104 Господарського процесуального кодексу України жоден доказ не має для суду наперед встановленої сили, а висновок експерта підлягає оцінці судом разом з іншими доказами у справі.

Оцінюючи наведені докази у їх сукупності, колегія суддів виходить із того, що навіть у разі припущення про використання ПП “АЗІЗ” декількох кліше печатки, сама по собі така обставина не є достатньою для підтвердження належного вчинення Договору про відступлення права вимоги від 01.01.2024.

Предметом доказування у даній справі є не кількість кліше печатки, якими користувалося підприємство, а наявність волевиявлення ПП “АЗІЗ” на укладення спірного правочину та підтвердження його підписання особою, уповноваженою діяти від імені позивача. За встановлених у справі обставин питання щодо використання одного чи кількох кліше печатки не спростовує категоричного висновку судової почеркознавчої експертизи про виконання підписів від імені директора ПП “АЗІЗ” іншою особою та саме по собі не підтверджує переходу права вимоги до ТОВ “ЛАЙМЕЛ МАКС”.

Колегія суддів також не приймає доводи апеляційної скарги про застосування до спірних правовідносин правових висновків Верховного Суду, викладених у справах №911/2502/22, №918/780/18, №910/6216/17 та №915/878/16, з огляду на таке.

Наведені апелянтом правові висновки сформульовані за інших фактичних обставин, у яких питання належності підпису особи, що діяла від імені юридичної особи, не було предметом спору або не заперечувалося сторонами, а оцінка суду стосувалася насамперед правового значення використання печатки юридичної особи.

Так, у справі №915/878/16 суд першої інстанції, висновків якого Верховний Суд у цій частині не спростував, прямо зазначив, що наявність на договорі відбитка печатки не може свідчити про його укладення відповідною особою, оскільки визначальне значення для встановлення факту вчинення правочину у письмовій формі має саме підпис сторони (частина 2 статті 207 ЦК України); скасування судових рішень у вказаній справі було зумовлене не встановленням пріоритету печатки над підписом, а недослідженістю судами обставин вибуття печатки з володіння відповідача. Наведені апелянтом постанови у справах №910/6216/17 та №918/780/18 так само не встановлюють самодостатнього доказового значення відбитка печатки за відсутності підтвердженого підпису уповноваженої особи, а вказують на необхідність дослідження цього питання у сукупності з іншими доказами.

Натомість у даній справі визначальною обставиною є встановлений судовою почеркознавчою експертизою факт виконання підписів від імені директора ПП “АЗІЗ” Івченка С.В. іншою особою, що й стало підставою для висновку про недоведеність належного вчинення Договору про відступлення права вимоги від 01.01.2024. За таких фактичних обставин наявність чи відсутність відбитка певного кліше печатки не може мати самостійного правового значення без встановлення факту підписання спірного правочину особою, уповноваженою діяти від імені ПП “АЗІЗ”. Відтак наведені апелянтом правові висновки Верховного Суду не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, зроблених за результатами оцінки доказів у цій справі.

Окрему увагу колегія суддів приділяє доводам апеляційної скарги щодо незгоди відповідача з процесуальними рішеннями суду першої інстанції, оформленими ухвалами від 19.03.2026 та 20.04.2026, якими відмовлено у задоволенні клопотань про витребування доказів у Державного підприємства “Дослідне господарство “Пантелеймонівське” та призначення судової технічної експертизи, а також доводам щодо протокольної ухвали суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів зазначає, що наведені процесуальні питання вже були предметом самостійної оцінки суду першої інстанції. Ухвалою від 19.03.2026 місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для витребування зазначених доказів та призначення експертизи, виходячи, зокрема, з того, що відповідач був обізнаний про існування відповідних документів, мав можливість своєчасно заявити відповідні клопотання та не довів обставин, які б об`єктивно перешкоджали їх поданню на стадії підготовчого провадження.

Незважаючи на наведені висновки суду, після закриття підготовчого провадження відповідач повторно звернувся з аналогічними за змістом клопотаннями, які ухвалою від 20.04.2026 також були мотивовано відхилені місцевим господарським судом.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, оскільки відповідно до статей 80, 81, 118 Господарського процесуального кодексу України докази та відповідні клопотання мають подаватися у строки, встановлені законом або судом, а пропущений процесуальний строк може бути поновлений лише за наявності поважних причин, існування яких відповідачем не доведено. Сам по собі факт отримання несприятливих для відповідача висновків судових експертиз не є підставою для повторного збирання доказів або перегляду вже вирішених судом процесуальних питань.

Крім того, за змістом частини третьої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не приймає нові докази та не задовольняє відповідні клопотання, якщо особа не доведе неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно від неї не залежали. Таких обставин відповідачем не наведено та матеріалами справи не підтверджено.

З аналогічних мотивів колегія суддів залишила без задоволення клопотання відповідача про поновлення процесуального строку та призначення судової почеркознавчої експертизи, заявлене після відкриття апеляційного провадження, оскільки наведені відповідачем причини пропуску строку не свідчать про їх поважність, а зміна процесуальної позиції відповідача після ознайомлення з відзивом на апеляційну скаргу не є обставиною, що об`єктивно перешкоджала своєчасному зверненню з відповідним клопотанням.

Разом із тим колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що навіть у разі витребування документів ДП “Дослідне господарство “Пантелеймонівське” та проведення щодо них технічної експертизи такі процесуальні дії самі по собі не могли б встановити обставину, яка входить до предмета доказування у даній справі, а саме - факт належного вчинення ПП “АЗІЗ” Договору про відступлення права вимоги від 01.01.2024 та наявність волевиявлення позивача на його укладення.

За встановлених у справі обставин дослідження відбитків печаток на документах, складених за участю інших суб`єктів господарювання, не спростовує встановленого судовою почеркознавчою експертизою факту виконання підписів від імені директора ПП “АЗІЗ” іншою особою та не підтверджує наявності у такої особи повноважень діяти від імені позивача при укладенні спірного правочину.

Отже, Договір про відступлення права вимоги (цесії) від 01.01.2024 не може вважатися вчиненим у розумінні ст. 207 ЦК України, а тому не породжує визначених ним правових наслідків у вигляді переходу права вимоги.

Оцінивши доводи апеляційної скарги у межах вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши правильність встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи, повноту їх дослідження та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що наведені апелянтом доводи не спростовують правильності висновків місцевого господарського суду та не дають підстав для їх переоцінки.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач не довів належними, допустимими та достовірними доказами тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх заперечень проти позову, а саме факту належного укладення Приватним підприємством “АЗІЗ” Договору про відступлення права вимоги від 01.01.2024 та переходу права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛАЙМЕЛ МАКС”. Натомість суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну правову оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для відмови у задоволенні позову з мотивів, наведених відповідачем.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни рішення Господарського суду Харківської області від 20.04.2026 у справі №922/2187/25, у зв`язку з чим апеляційна скарга ДП “Дослідне господарство "Комсомолець" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України” задоволенню не підлягає.

Відповідно до статей 236 та 276 Господарського процесуального кодексу України рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, є законним і обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.

У зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення судові витрати, понесені у зв`язку з її поданням та розглядом, покладаються на апелянта відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Комсомолець" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 20.04.2026 у справі №922/2187/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 286-289 ГПК України

Повна постанова складена 06.08.2026.

Головуючий суддя О.А. Істоміна

Суддя Є.О. Васильєв

Суддя Д.О. Попков