Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №917/2174/25 — Східний апеляційний господарський суд

Суд: Східний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: енергоносіїв

Дата: 05 серпня 2026 р.

Справа: №917/2174/25

Суддя: Плахов Олексій Вікторович

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року м. Харків Справа № 917/2174/25

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Жельне С.Ч., суддя Тихий П.В.,

без виклику представників сторін,

розглянувши апеляційну скаргу Комунального некомерційного медичного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1" м.Кременчука, Полтавська область, м.Кременчук, (вх.№1098 П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 29.04.2026 у справі №917/2174/25 (суддя Мацко О.С., ухвалене в м.Полтава, дата складення повного тексту - 28.04.2026)

за позовом: Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", м.Полтава,

до відповідача: Комунального некомерційного медичного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1" м.Кременчука, Полтавська область, м.Кременчук,

про стягнення 217011,40 грн. заборгованості

ВСТАНОВИВ:

24.11.2025 Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Комунального некомерційного медичного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1" м.Кременчука про стягнення заборгованості за договором №7131 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.11.2022, з якої: 136042,94грн. - основна заборгованість, 56547,32грн. - пеня, 6801,80грн. - 3% річних, 17619,34грн. - інфляційні.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за укладеним між сторонами індивідуальним договором №7131 про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2022 в частині повної та своєчасної оплати спожитої послуги з постачання теплової енергії за період 01.09.2024 по 31.03.2025.

У відзиві на позовну заяву поданому до місцевого господарського суду 09.12.2025 відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що статтею 1 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування", який набрав чинності 19.08.2022, запроваджено мораторій на підвищення цін (тарифів) у сфері теплопостачання, яким в тому числі передбачено, що протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, забороняється підвищення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) і послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

Відповідач вважав, що постачання відповідачем теплової енергії в гарячій воді має здійснюватися за тарифами, які не повинні перевищувати тарифи, за якими позивач отримував теплову енергію станом на 24.02.2022, та які були встановлені для ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ".

Також відповідач наполягав на тому договір №7131 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води було укладено 01.11.2022, тобто в період дії мораторій на підвищення тарифів, а рішення про застосування до відповідача двоставкового тарифу оскаржується останнім в рамках справи 917/1288/23, рішення у даній справі ще не прийнято.

Окрім викладеного, відповідач звертав увагу суду на те, що є бюджетним закладом охорони здоров`я, отже накладення штрафних санкцій у вказаних позивачем сумах є надмірним фінансовим тягарем для підприємства.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 29.04.2026 у справі №917/2174/25 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Комунального некомерційного медичного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1" м.Кременчука на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" 136042,94грн. основного боргу, 28273,66грн. пені, 6801,80грн. 3% річних, 17619,34грн. інфляційних та 2604,14грн. витрат на сплату судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

Відповідні висновки місцевого господарського суду з мотивовані тим, що договором №7131 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.11.2022 є укладеним між позивачем (як теплопостачальною організацією) та відповідачем (як споживачем) в силу вимог закону, у зв`язку з чим він є обов`язковим для виконання сторонами, у тому числі і щодо своєчасної та повної оплати відповідачем наданих позивачем послуг.

Також судом встановлено, що тарифи, застосовані позивачем, затверджені уповноваженим органом Полтавською обласною радою, є чинними, обов`язковими до виконання і не були визнані протиправними у судовому порядку.

Враховуючи доведення факту порушення відповідачем термінів сплати вартості поставленої теплової енергії, перевіривши наданий позивачем розрахунок, місцевий господарський суд дійшов висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог у відповідній частині та стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 56547,32грн., 3% річних у розмірі 6801,80грн. та інфляційних в сумі 17619,34грн.

Разом з тим, приймаючи до уваги ступінь виконання зобов`язання відповідачем, відсутність доказів понесення позивачем збитків у результаті порушення відповідачем зобов`язання та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення нарахованої до сплати суми пені на 50 %, та стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 28273,66грн.

Комунальне некомерційне медичне підприємство "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1" м.Кременчука з рішенням місцевого господарського суду не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 29.04.2026 у справі №917/2174/25 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки всім обставинам справи, а також наданим відповідачем доводам та доказам, що призвело до передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.05.2026 витребувано у господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/2174/25; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.

29.05.2026 матеріали справи №917/2174/25 надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального некомерційного медичного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1" м.Кременчука на рішення господарського суду Полтавської області від 29.04.2026 у справі №917/2174/25; встановлено сторонам у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів (з урахуванням вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України) з дня вручення даної ухвали; встановлено відповідачу у справі строк для подання заяв і клопотань - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; розгляд апеляційної скарги Комунального некомерційного медичного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1" м.Кременчука на рішення господарського суду Полтавської області від 29.04.2026 у справі №917/2174/25 ухвалено розпочати з 09.06.2026 без повідомлення учасників справи.

23.06.2026 позивачем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№6988), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Комунального некомерційного медичного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1" м.Кременчука, рішення господарського суду Полтавської області від 29.04.2026 у справі №917/2174/25 залишити без змін.

Згідно з частиною 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За приписами частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до частини 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з частиною 2 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Ухвала суду про відкриття апеляційного провадження була направлена учасникам справи через підсистему "Електронний суд" до кабінету користувача і доставлена їм 08.06.2026.

Клопотань від учасників справи про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням не надійшло.

За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.

В ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до приписів пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.11.2022 між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (надалі - теплопостачальна організація) та Комунальним некомерційним медичним підприємством "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1" м.Кременчука (надалі - споживач) було укладено договір № 7131 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води (надалі - договір т.1 а.с.16-19), відповідно до умов якого сторони погодили, що теплопостачальна організація приймає на себе зобов`язання постачати теплову енергію з метою забезпечення опалення приміщень споживача за адресою вул. Івана Мазепи (Бутиріна), буд. 26 - поліклініка, а споживач зобов`язується своєчасно та у повному обсязі сплачувати за теплову енергію в строки і на умовах, що визначені цим договором (пункт 1 договору).

Облік споживання теплової енергії на опалення приміщень відповідача проводиться вузлом комерційного обліку теплової енергії (пункт 16 договору).

Відповідно до пункту 18 договору, зняття показників вузла комерційного обліку теплової енергії проводиться відповідачем і передаються позивачу в останні три дні розрахункового місяця та передаються за телефоном 05081001 80, або надсилаються на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 з обов`язковим наступним підтвердженням у письмовій формі, за підписом уповноваженої особи та скріпленим печаткою за наявності.

Згідно з пунктом 19.1 договору обрахунок місячної абонентської плати за приєднане теплове навантаження, здійснюється на підставі проектного теплового навантаження на опалення будівлі споживача, яке згідно з пунктом 22.3 договору становить 0,125000 Гкал/год, опалювальна площа 1988,40кв.м.

Пунктом 33 договору сторони погодили, що розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом. В разі зміни тарифів розрахунки здійснюються за новими тарифами.

Тариф на теплову енергію для потреб бюджетних установ (без урахуванням витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів) становить:

- умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію - 4731,54грн/Гкал (без ПДВ);

- умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження) - 146 257,50 грн/Гкал/год (без ПДВ).

Згідно пункту 34 договору в рахунок на оплату включається вартість фактично спожитої теплової енергії за поточний місяць та вартість теплової енергії, що не врахована в рахунку за попередній місяць і місячна абонентська плата за приєднане теплове навантаження (розрахована шляхом множення проектного теплового навантаження (Гкал/год.) на умовно-постійну частину двоставкового тарифу на теплову енергію (грн/Гкал/год (без ПДВ)).

Місячна абонентська плата за приєднане теплове навантаження сплачується Споживачем щомісяця протягом року незалежно від обсягів споживання теплової енергії.

Всі розрахунки проводяться на підставі рахунку та акта приймання-передачі теплової енергії складених позивачем. Датою формування є останнє число розрахункового місяця (пункт 35 договору).

У відповідності до пункту 36 договору факт отримання відповідачем теплової енергії фіксується щомісячно актом приймання-передачі теплової енергії, який підписується сторонами відповідно до вимог чинного законодавства і договору. У разі неповернення відповідачем Акту приймання-передачі теплової енергії в 5-денний термін, акт, що підписаний теплопостачальною організацією в односторонньому порядку, вважається оформленим відповідно до вимог чинного законодавства і підтверджує факт надання споживачу теплової енергії.

Пунктом 37 договору сторони погодили, що споживач зобов`язується сплачувати за теплову енергію у строк до 30 числа місяця наступного за розрахунковим.

У випадку несплати у вказані терміни вартості теплової енергії вводиться пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу, а також стягнення 3% річних, нарахованих на суму боргу та інфляційні втрати згідно ст.625 ЦК України (пункт 39 договору).

Вказаний договір, згідно з пунктом 43 договору набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.11.2022 і діє в частині постачання теплової енергії по 31.12.2022 (згідно ч. 3 ст. 631 Цивільного Кодексу України), а в частині розрахунків - до їх повного здійснення, та вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо до закінчення строку його дії про припинення дії договору не буде заявлено однією із сторін (пункт 44 договору).

Звертаючись до суду з відповідним позовом позивач - Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго" зазначав, що на підставі рішення Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 31.10.2024 №2535 (т.1 а.с.33) в опалювальному сезоні 2024-2025 здійснював постачання теплової енергії у приміщення споживача.

За період з 01.09.2024 по 31.03.2025 за відпущену теплову енергію відповідачу нараховано до сплати 724383,58грн., що підтверджується актами приймання - передачі теплової енергії від 30.09.2024 №17131, від 31.10.2024 №17131, від 30.11.2024 №17131, від 31.12.2024 №17131, від 31.01.2025 №17131, від 28.02.2025 №17131, від 31.03.2025 №17131 та рахунками на оплату до них (т.1 а.с.45-52)

Проте, відповідачем було проведено оплату лише частково на суму 588340,64грн., у зв`язку із чим за відповідачем рахується заборгованість в сумі 136042,94грн. за період з вересня 2024 по березень 2025 включно.

При цьому, як стверджував позивач, за спірний період у розрахунках за відпущену теплову енергію діяли тарифи:

- з 01.09.2024 по 30.09.2024 встановлені рішенням Полтавської обласної ради №669 від 28.07.2023 ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" (в редакції рішення Полтавської обласної ради №687 від 26.09.2023) (т.1 а.с.35-39);

- з 01.10.2024 по 31.03.2025 встановлені рішенням Полтавської обласної ради № 854 від 30.08.2024 ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" (т.1 а.с.40-41).

Формування зазначених тарифів здійснювалося позивачем на підставі порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги" №869 від 01.06.2011.

Враховуючи вказані обставини, 24.11.2025 Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Комунального некомерційного медичного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1" м.Кременчука про стягнення заборгованості за договором №7131 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води, з якої: 136042,94грн. - основна заборгованість, 56547,32грн. - пеня, 6801,80грн. - 3% річних, 17619,34грн. - інфляційні (т.1 а.с.1-75).

Рішенням господарського суду Полтавської області від 29.04.2026 у даній справі позовні вимоги задоволено частково, з підстав викладених вище (т.1 а.с.107-121).

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго" засновано на майні спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селищ і міст Полтавської області. Засновником підприємства є Полтавська обласна рада. Власник підприємства - територіальні громади сіл, селищ і міст Полтавської області.

Основним напрямком діяльності ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" відповідно до Статуту є забезпечення тепловою енергією на опалення та приготування гарячої води житлового фонду, комунально-побутових та інших об`єктів.

ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" здійснює ліцензовану господарську діяльність з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії на підставі ліцензій: 1) виробництво теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії); 2) транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами; 3) постачання теплової енергії, які були переоформлені на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 739 від 06.06.2017.

Відповідно до ліцензійних умов провадження господарської діяльності у сфері теплопостачання, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 308 від 22.03.2017, Обласні та Київська міська державні адміністрації здійснюють ліцензування господарської діяльності:

- з виробництва теплової енергії суб`єктів господарювання у разі, якщо суб`єкт господарювання провадить (має намір провадити) діяльність з виробництва теплової енергії (крім виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях, когенераційних установках та установках з використанням альтернативних джерел енергії) на виробничих об`єктах, що розташовані на території відповідної області України (території міста Київ);

- з транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами суб`єктів господарювання у разі, якщо теплові мережі суб`єктів господарювання розташовані на території відповідної області України (території міста Київ);

- з постачання теплової енергії суб`єктів господарювання у разі, якщо суб`єкт господарювання здійснює (планує здійснювати) постачання теплової енергії на території відповідної області України (території міста Київ).

Підприємство внесено до ліцензійного реєстру суб`єктів господарювання (ліцензіатів), які здійснюють господарську діяльність з виробництва теплової енергії, транспортування теплової енергії магістаральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії ( в тому числі з використанням альтернативних видів палива) у Полтавській області.

До початку опалювального сезону 2022/2023 ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" здійснювало господарську діяльність на території міст Полтави, Карлівки, Решетилівки, смт. Котельви та смт. Машівки.

На підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 №894-р у спільну власність територіальних громад Полтавської області передано цілісний майновий комплекс відокремленого підрозділу "Кременчуцька ТЕЦ" Державної установи "Навчально-методичний центр з газової безпеки" (код згідно з ЄДРПОУ ВП: 44657848) (т.1 а.с.30).

Рішенням Полтавської обласної ради № 481 від 14.10.2022 "Про прийняття цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу "Кременчуцька ТЕЦ" Державної установи "Навчально-методичний центр з газової безпеки" у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області" було прийнято безоплатно з державної власності у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області цілісний майновий комплекс відокремленого підрозділу "Кременчуцька ТЕЦ" Державної установи "Навчально-методичний центр з газової безпеки" (код згідно з ЄДРПОУ ВП: 44657848). Пунктом 4 цього рішення, після затвердження акту приймання-передачі, передбачено передачу на баланс, у господарське відання, майна, як внесок до статутного капіталу Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (т.1 а.с.31).

Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області № 1508 від 20.10.2022 Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго" визначено виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води на лівобережній частині міста Кременчука від джерела Кременчуцької ТЕЦ з покладенням відповідних обов`язків згідно із законодавством (т.1 а.с.32).

Виходячи з викладеного, починаючи з листопада 2022 року ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" постачало теплову енергію і надавало послуги з постачання теплової енергії та гарячої води на лівобережній частині м.Кременчука від джерела Кременчуцької ТЕЦ, в тому числі і відповідачу - Комунальному некомерційному медичному підприємству "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1" м.Кременчука.

Відповідно до вимог частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Матеріалами справи підтверджується, що 01.11.2022 між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (надалі - теплопостачальна організація) та Комунальним некомерційним медичним підприємством "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1" м.Кременчука (надалі - споживач) було укладено договір № 7131 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води (надалі - договір т.1 а.с.16-19), відповідно до умов якого сторони погодили, що теплопостачальна організація приймає на себе зобов`язання постачати теплову енергію з метою забезпечення опалення приміщень споживача за адресою вул. Івана Мазепи (Бутиріна), буд. 26 - поліклініка, а споживач зобов`язується своєчасно та у повному обсязі сплачувати за теплову енергію в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються Законом України "Про теплопостачання", який визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії, захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.

За приписами статті 1 Закону України "Про теплопостачання" постачання теплової енергії господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору. Сфера теплопостачання є сферою діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії споживачам.

Споживачем теплової енергії є, в тому числі, юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

У відповідності до статті 2 Закону України "Про теплопостачання" цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом (контролем) у сфері теплопостачання, експлуатацією теплоенергетичного обладнання та виконанням робіт на об`єктах у сфері теплопостачання суб`єктами господарської діяльності незалежно від форми власності.

Згідно приписів статті 3 Закону України "Про теплопостачання" відносини між суб`єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 2 статті 25 Закону України "Про теплопостачання" теплопостачальні організації зобов`язані забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів.

Цьому обов`язку кореспондує обов`язок споживачів теплової енергії визначений статтею 19 Закону України "Про теплопостачання", згідно якого споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно з статтею 24 Закону України "Про теплопостачання", одним з основних обов`язків споживача є додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Матеріалами справи підтверджується, що на підставі вищевказаного договору та у відповідності до рішення Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 31.10.2024 №2535 про початок опалювального сезону 2024-2025 Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго", відпускало теплову енергію в гарячій воді до об`єкту споживача

Судовою колегією встановлено, що вказані вище акти приймання-передачі теплової енергії за спірний період підписані лише з боку позивача.

Разом з тим, пунктом 36 договору сторони погодили, що у разі неповернення відповідачем Акту приймання-передачі теплової енергії в 5-денний термін, акт, що підписаний теплопостачальною організацією в односторонньому порядку, вважається оформленим відповідно до вимог чинного законодавства і підтверджує факт надання споживачу теплової енергії.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що позивачем своєчасно та належним чином виконано взяті на себе зобов`язання з постачання на адресу об`єкта теплоспоживання та було поставлено споживачу теплову енергію в гарячій воді в період з вересня 2024 по березень 2025 включно.

Проте, відповідачем було проведено оплату лише частково на суму 588340,64грн., у зв`язку із чим за відповідачем рахується заборгованість в сумі 136042,94грн. за вказаний вище період.

Як вірно зазначено місцевим господарським судом, між сторонами відсутній спір щодо обсягу отриманої теплової енергії за вказаний. При цьому, обсяги отриманої теплової енергії за вказаний вище період також підтверджуються наявними в матеріалах справи відомостями про фактичні покази засобів теплової енергії по Комунальному некомерційному медичному підприємству "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1" м.Кременчука, копії яких додані позивачем до позовної заяви (т.1 а.с.42-44).

Фактично, як під час розгляду справи місцевим господарським судом так і під час апеляційного перегляду даної справи заперечення відповідача проти позову зводяться до неправомірності застосування до нього вказаних позивачем тарифів.

Досліджуючи питання правомірності застосування вказаних тарифів, судова колегія зазначає, що відповідно до п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198 (надалі - Правила № 1198) розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі.

Відповідно до пункту 18 договору, зняття показників вузла комерційного обліку теплової енергії проводиться відповідачем і передаються позивачу в останні три дні розрахункового місяця та передаються за телефоном 0508100180, або надсилаються на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 з обов`язковим наступним підтвердженням у письмовій формі, за підписом уповноваженої особи та скріпленим печаткою за наявності.

Згідно пункту 34 договору, в рахунок на оплату включається вартість фактично спожитої теплової енергії за поточний місяць та вартість теплової енергії, що не врахована в рахунку за попередній місяць і місячна абонентська плата за приєднане теплове навантаження (розрахована шляхом множення проектного теплового навантаження (Гкал/год.) на умовно-постійну частину двоставкового тарифу на теплову енергію (грн/Гкал/год (без ПДВ)).

Пунктом 36 Правил №1198 встановлено, що теплопостачальна організація зобов`язується забезпечувати протягом обумовленого в договорі часу безперервне постачання теплової енергії (за винятком нормативно встановлених перерв), підтримувати параметри теплоносія, що подається з колекторів джерела теплової енергії на вході в теплову мережу споживача теплової енергії відповідно до температурного графіка теплової мережі, не допускаючи відхилення параметрів, визначених договором.

За приписами пункту 40 Правил № 1198 споживач теплової енергії зобов`язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію - 4731,54грн/Гкал (без ПДВ),

умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження) - 146 257,50 грн/Гкал/год (без ПДВ).

Згідно з частиною 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами

Частиною 1 статті 15 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що державне регулювання діяльності у сфері теплопостачання провадиться у формі регулювання тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії з урахуванням змін цін на енергоносії та інших витрат.

За приписами статті 13 Закону України "Про теплопостачання" до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належить встановлення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію і тарифів на виробництво теплової енергії (крім тарифів на теплову енергію, вироблену на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях та когенераційних установках) у порядку і межах, визначених законодавством.

Відповідно до пункту 37 частини 1 статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги, які надаються підприємствами, що перебувають у спільній власності територіальних громад, представництво інтересів яких здійснює відповідна районна чи обласна рада, а також суб`єктами господарювання, що здійснюють управління (експлуатацію) цілісними майновими комплексами таких підприємств.

За приписами частини 1 статті 9 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" ліцензіат зобов`язаний виконувати вимоги ліцензійних умов відповідного виду господарської діяльності.

Підпунктом 9 пункту 3.2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії, затверджених постановою НКРЕКП № 308 від 22.03.2017 (зі змінами), передбачено, що при провадженні господарської діяльності з постачання теплової енергії ліцензіат повинен дотримуватися такої організаційної вимоги, як здійснення постачання теплової енергії за тарифами, що встановлюються уповноваженим законом державним колегіальним органом або органами місцевого самоврядування в межах наданих повноважень. Таким уповноваженим органом, що для ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" встановлює тарифи на постачання теплової енергії є Полтавська обласна рада.

Як було зазначено вище, у спірний період у розрахунках за відпущену теплову енергію діяли тарифи, встановлені рішеннями Полтавської обласної ради.

Інформація про тарифи є загальнодоступною та перебуває у вільному доступі на сайті Полтавської обласної ради https://oblrada-pl.gov.ua та на сайті ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" http://te.pl/ua/.

Формування зазначених тарифів здійснювалось ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" на підставі Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги" № 869 від 01.06.2011 (надалі - Порядок № 869), який застосовується під час установлення органами місцевого самоврядування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для суб`єктів природних монополій, а також для суб`єктів господарювання на суміжних ринках, зазначених у п. 1 цього Порядку, та поширюється на таких суб`єктів під час розрахунку зазначених тарифів.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 869, під час формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води суб`єктами господарювання, що перебувають у спільній власності територіальних громад, вимоги цього порядку в частині формування тарифів для кожної окремої територіальної громади (у разі провадження ліцензованої діяльності та надання комунальних послуг у декількох територіальних громадах) на таких суб`єктів не поширюється.

Вказана норма є імперативною та не містить жодних альтернативних тлумачень.

Щодо доводів апелянта про застосування до спірних правовідносин мораторію на підвищення тарифів встановленого Законом України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування", колегія суддів зазначає про таке.

Частиною 1 статті 10 Закону України "Про природні монополії" передбачено, що суб`єкти природних монополій зобов`язані дотримуватися умов та правил здійснення підприємницької діяльності, визначених у ліцензіях на здійснення підприємницької діяльності у сферах природних монополій; забезпечувати на недискримінаційних умовах реалізацію вироблених ними товарів споживачам.

За вимогами частини 1 статті 1 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" (далі - Закон № 2479-IX), протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, забороняється підвищення для всіх категорій споживачів тарифів на: теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) і послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

Частина перша статті 1 Закону № 2479-IX в редакції Закону № 3220-IX від 30.06.2023 викладена в такій редакції: "1. Протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, забороняється підвищення тарифів на: теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) для населення, послуги з постачання теплової енергії для населення та постачання гарячої води для населення".

Тобто, починаючи з 01.07.2023 року мораторій на підвищення цін (тарифів) у сфері теплопостачання протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, діє виключно для категорії споживачів - "населення".

Разом з цим, відповідач відноситься до іншої категорії споживачів - "інші споживачі".

Закон № 2479-IX не містить вимог до постачальників, які здійснюють постачання теплової енергії за регульованими тарифами (до яких належить і відповідач), щодо вчинення певних дій, в тому числі, щодо внесення змін до договорів, здійснення перерахунку наданих послуг тощо.

Крім того, виходячи зі змісту вищенаведеної норми, вона містить заборону вчинення певної конкретної дій - підвищення тарифів та стосується конкретного кола осіб відносин, на які цей Закон розрахований - суб`єктів, що наділені відповідними владними повноваженнями стосовно встановлення таких тарифів або внесення змін до них шляхом підвищення.

Проте позивач як постачальник теплової енергії за регульованими тарифами до числа таких суб`єктів не віднесений, а у своїй діяльності керується встановленими для нього Полтавською обласною радою тарифами, грошовий вираз яких застосований до відповідача на рівні тарифів, встановлених рішенням Полтавської обласної ради від 21.10.2021 № 286 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" (які були введені в дію з 01.11.2021), тобто в розмірі, який діяв станом на 24.02.2022.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.09.2024 у справі №917/1389/23.

Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, слід зазначити, що пунктом 33 договору сторони погодили, що у разі зміни тарифів розрахунки здійснюються за новими тарифами, а відповідно до пункту 47 договору у випадку зміни тарифу ТО повідомляє про це споживачу і розрахунок проводиться з моменту набуття чинності нових тарифів.

Частина перша статті 632 Цивільного кодексу України передбачає, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін; у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази укладення додаткових угод до договору №7041 протягом опалювального періоду 2022-2023 років стосовно змін ціни.

Разом з цим, як правильно зазначив місцевий господарський суд, умовами укладеного між сторонами договору не передбачено права чи обов`язку позивача самостійно встановлювати, змінювати чи здійснювати перерахунок тарифів на послуги з постачання теплової енергії відповідачу.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що визначення позивачем в рахунках на оплату, копії яких додані до позовної заяви, вартості теплової енергії за двоставковими тарифами на теплову енергію, які були встановлені рішеннями Полтавської обласної ради, відповідало як умовам укладеного між сторонами у справі договору, так і вимогам чинного законодавства України.

Крім того, судова колегія враховує, що рішенням господарського суду Полтавської області від 13.02.2025 у справі 917/1288/23, яке набрало законної сили, було відмовлено в задоволенні позову Комунального некомерційного медичного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1" м.Кременчука до ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" про зобов`язання здійснити перерахунок вартості наданих послуг з постачання теплової енергії за період з початку 2022-2023 і до ухвалення відповідного рішення суду до рівня ціни за послуги, що застосовувалися станом на 24.02.2022.

Згідно з приписами статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на надані позивачем докази обсягів спожитих послуг та проведених нарахувань, а також враховуючи відсутність належних доказів погашення заборгованості з боку відповідача, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основної заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії у гарячій воді в сумі 136042,94грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 56547,32грн., 3% річних у розмірі 6801,80грн. та інфляційних в сумі 17619,34грн., судова колегія зазначає, що статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

За приписами статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.02.2018 у справі №922/4544/16, від 26.04.2018 у справі №910/11857/17, від 16.10.2018 у справі №910/19094/17, від 06.11.2018 у справі №910/9947/15, від 29.01.2019 у справі №910/11249/17, від 19.02.2019 у справі №910/7086/17, від 10.09.2019 у справі №920/792/18.

Отже, нарахування, передбачені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання. Подібний за змістом правовий висновок викладений в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18, Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19, Верховного Суду від 23.03.2023 у справі №920/505/22.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За змістом частини 2 статті 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як було зазначено вище, пунктом 37 договору сторони погодили, що споживач зобов`язується сплачувати за теплову енергію у строк до 30 числа місяця наступного за розрахунковим.

Враховуючи доведення факту порушення відповідачем термінів сплати вартості поставленої теплової енергії, перевіривши наданий позивачем розрахунок, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог у відповідній частині та стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 56547,32грн., 3% річних у розмірі 6801,80грн. та інфляційних в сумі 17619,34грн.

Поряд з цим, згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №902/538/18 вказано, що суд з власної ініціативи може зменшити розмір неустойки (пені) до розумного розміру, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості й пропорційності.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (пункт 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 905/1409/21).

Норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені в статті 551 Цивільного кодексу України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. Найчастіше судами враховуються такі обставини (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №916/3211/16, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 16.03.2021 у справі №922/266/20): ступінь виконання зобов`язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов`язання та загальною сумою зобов`язання); причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання; тривалість прострочення виконання; наслідки порушення зобов`язання для кредитора; поведінку боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовому порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора); поведінку кредитора; майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати); негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника; статус боржника, предмет діяльності боржника (забезпечення оборонних потреб, безпеки та здоров`я населення); майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, своєю чергою, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 визначила, що конкретний відсоток зменшення (90%, 70%, 50% тощо) визначається судом у межах його дискреції. При цьому, законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, дане питання вирішується господарським судом згідно із вимогами ст. 86 ГПК України, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Приймаючи до уваги ступінь виконання зобов`язання відповідачем, відсутність доказів понесення позивачем збитків у результаті порушення відповідачем зобов`язання та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для зменшення нарахованої до сплати суми пені на 50 %, та стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 28273,66грн.

ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі Трофимчук проти України (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

На переконання колегії суддів, місцевий господарський суд з достатньою повнотою дослідив усі обставини справи, надав належну оцінку представленим доказам, висновки суду не суперечать матеріалам справи, обставини, які мають значення по справі, судом установлені вірно. Порушень норм матеріального та процесуального права не встановлено.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

За наведених обставин, апеляційна скарга Комунального некомерційного медичного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1" м.Кременчука не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Полтавської області від 29.04.2026 у справі №917/2174/25 слід залишити без змін.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального некомерційного медичного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1" м.Кременчука залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 29.04.2026 у справі №917/2174/25 залишити без змін.

Повна постанова складена 06.08.2026.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження постанови передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя С.Ч. Жельне

Суддя П.В. Тихий

Оригінал: reyestr.court.gov.ua