Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №905/1108/25 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року м. Харків Справа № 905/1108/25

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Жельне С.Ч., суддя Тихий П.В.,

за участю секретаря судового засідання Голозубової О.І.,

за участю представників:

від позивача - Дячкіна Т.О. - на підставі довіреності від 17.11.2025;

від відповідача - Пономарьов С.М.- на підставі ордеру серії АХ №1369486 від 29.07.2026,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничого об`єднання "Шахтобуд", Донецька область, Костянтинівський район, с. Новодмитрівка (вх.№1371 Д/1) на рішення господарського суду Донецької області від 29.04.2026 у справі №905/1108/25 (суддя Устимова А.М., ухвалене в м.Харків, дата складення повного тексту - 05.06.2026)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс", м.Дніпро,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничого об`єднання "Шахтобуд", Донецька область, Костянтинівський район, с. Новодмитрівка,

про стягнення основної заборгованості в розмірі 283422,24грн., інфляційних в розмірі 16772,59грн., 3% річних в розмірі 6579,66грн., пені в розмірі 42663,75грн.,

ВСТАНОВИВ:

20.10.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничого об`єднання "Шахтобуд" про стягнення заборгованості у розмірі 283422,24грн., інфляційних у розмірі 16772,55грн., 3% річних у розмірі 6579,66грн., пені в сумі 42663,75грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе грошових зобов`язань за укладеним між сторонами договором про організацію транспортно-експедиторського обслуговування №37ТЕО/22 від 15.07.2022 в частині повної і своєчасної оплати вартості отриманих від позивача послуг, обсяг та вартість яких визначено в актах №22/331 від 30.11.2024 та №23/04 від 17.01.2025, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість в розмірі 283422,24грн.

Позивач зазначав, що відповідні послуги надавались відповідачу на умовах додаткових угод № 13 від 30.08.2024 та № 14 від 22.11.2024 до договору № 37ТЕО/22 від 15.07.2022, в яких сторонами було узгоджено вартість здійснення транспортно-експедиторського обслуговування з використанням приватних залізничних напіввагонів. При розвантажені приватних напіввагонів, які прибули на станцію Індустріальна регіональна філя "Південна залізниця", час їх знаходження на під`їзній колії підприємства - вантажоодержувача перевищив передбачені в додаткових угодах терміни, у зв`язку з чим позивачем було нараховано відповідну плату, в порядку пунктів 1.3. та 3.5. додаткових угод № 13 та № 14 до договору, як складову вартості здійснення транспортно-експедиторського обслуговування.

У відзиві на позовну заяву поданому до господарського суду Донецької області 27.11.2025 відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, наголошуючи на відсутності заборгованості перед позивачем за надані послуги з транспортно-експедиторського обслуговування за договором № 37ТЕО/22 від 15.07.2022.

Відповідач зазначав, що спірні правовідносини виникли між сторонами щодо оплати знаходження приватних залізничних напіввагонів при розвантажені на під`їзній колії підприємства - вантажоодержувача з перевищенням передбачених в додаткових угодах №13 від 30.08.2024 та №14 від 22.11.2024 термінів, в яких позивачем, як експедитором, під виглядом надання послуги за договором фактично було запроваджено плату за час знаходження залізничних напіввагонів під розвантажуванням на під`їзній колії підприємства-вантажоодержувача поза графіком. Тобто введено додаткову міру відповідальності клієнта, яка не є співрозмірною та приводить до безпідставного збагачення експедитора.

Відповідач наголошував, що відповідно до умов додаткових угод заявка на вказану послугу ним не оформлювалась та з позивачем не узгоджувалась. Крім того, зі змісту укладеного договору та додаткових угод до нього не вбачається узгодження сторонами умови щодо строку оплати за критерієм "післяплата відповідно до актів".

Окрім того, відповідач звертав увагу суду на те, що позивачем при зверненні до суду з відповідним позовом не було враховано вплив форс-мажорних обставин, які унеможливили виконання зобов`язання щодо своєчасного розвантаження залізничних напіввагонів вантажоодержувачем (ПрАТ "Харківський плитковий завод"), який розташований в Індустріальному районі м. Харкова.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України внаслідок масових, постійних обстрілів підприємство зазнало суттєвих пошкоджень виробничих будівель та обладнання, систем електропередачі і водопостачання, систематичні повітряні тривоги переривали господарську діяльність, що негативно вплинуло на своєчасність виконання розвантажувальних робіт, та призвело до порушення графіку. Торгово-промислова палата України офіційним листом № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 військову агресію Російської Федерації, що стало підставою для введення воєнного стану в державі з 24 лютого 2022 року визнала надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по договору. Отже наведені форс-мажорні обставини, на думку відповідача, є загальновідомими та не підлягають доказуванню.

Враховуючи вищевикладене, на думку відповідача, порушення грошового зобов`язання відсутнє, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Рішенням господарського суду Донецької області від 29.04.2026 у справі №905/1108/25 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничого об`єднання "Шахтобуд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" заборгованість в розмірі 283422,24грн., інфляційні в сумі 16772,59грн., 3% річних у розмірі 6579,66грн., пеню в розмірі 8532,75грн., судовий збір в розмірі 4193,26грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідні висновки місцевого господарського суду з посиланням на положення статей 11, 202, 204, 509, 626, 627, 628, 929, 931 Цивільного кодексу України мотивовані тим, що умовами укладеного між сторонами договору визначено, що послуги експедитора (види послуг) визначені як комплекс операцій з вагонами під час організації перевезення вантажу, у тому числі: організація подачі вагонів на станції/порти/об`єкти; знаходження вагонів під час очікування відповідної операції на станціях/портах/об`єктах/під`їзних коліях, залучення вагонів при перевезеннях вантажів; надання інформації щодо процесу перевезення (диспетчерську послуги); забезпечення розрахунків (с залізницями, портами тощо); навантажувальні/розвантажувальні послуги; інші послуги , що виконуються в рамках організації перевезення вантажу. Кожна з операцій може тарифікуватися окремо або як комплексна послуга організації транспортного експедирування.

Що стосується навантажувально-розвантажувальних операцій (вантажних операцій), то це комплекс дій, що виконується за певним планом і спрямовані на вирішення завдань, в тому числі, з подавання вагонів під навантаження/вивантаження, розміщення їх на вантажних фронтах, проведення безпосередньо навантажувально-розвантажувальних робіт, що є невід`ємним і необхідним елементом транспортного процесу.

В додаткових угодах № 13 від 30.08.2024 та № 14 від 22.11.2024 до договору сторони погодили порядок оплати робіт з організації, в тому числі конкретних перевезень залізничним транспортом вантажу (глини) з призначенням прибуття під розвантаження на станцію Індустріальна РФ Південна залізниця" (ПрАТ "Харківський плитковий завод").

Таким чином, зважаючи на викладені обставини, надавши правову оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості є платою за час знаходження приватних напіввагонів на під`їзній колії підприємства-вантажоодержувача понад встановлений договором термін, яка нарахована експедитором на підставі положень додаткових угод до договору №37/ТЕО/22 від 15.07.2022, та входить в комплекс операцій з залізничними вагонами під час організації транспортного експедирування з перевезення вантажів.

Крім того, суд вказав, що договір, або додаткові угоди до нього не скасовані, судом не визнані недійсними, в господарських судах немає жодного відкритого провадження з приводу визнання такого договору або додаткових угод до нього недійсними, а отже діє презумпція правомірності правочину, яка породжує певні цивільні права та обов`язки для сторін правочинів, в даному випадку для позивача та відповідача.

За наведених обставин, плата за час знаходження напіввагонів на під`їзній колії підприємства-вантажоодержувача понад терміни, визначені умовами договору, узгоджена сторонами в додаткових угодах № 13 від 30.08.2024 та № 14 від 22.11.2024, не вважається додатковою мірою відповідальності клієнта, оскільки визначає підвищення вартості послуг внаслідок перевищення встановленого договором терміну перебування вагонів на під`їзній колії підприємства-вантажоодержувача, що сторони визначили на власний розсуд.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд першої інстанції дійшов висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основної заборгованості за надані послуги з організації транспортно-експедиторського обслуговування в жовтні - листопаді 2024 року в сумі 283422,24грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, інфляційних та 3% річних, суд також дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у відповідній частині та стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 42663,75грн., 3% річних в сумі 6579,66грн. та інфляційних у розмірі 16772,59грн.

Разом з тим, приймаючи до уваги відсутність доказів понесення позивачем збитків у результаті порушення відповідачем зобов`язання, а також виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, враховуючи, що головною метою неустойки є стимулювання боржника до належного виконання основного зобов`язання і не лише майновий стан боржника може бути підставою для зменшення штрафних санкцій, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зменшення належної до сплати суми пені до 20% від заявленої суми, що складає 8532,75грн., що є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань.

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничого об`єднання "Шахтобуд" з рішенням місцевого господарського суду не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Донецької області від 29.04.2026 у справі №905/1108/25 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки всім обставинам справи, а також наданим відповідачем доводам та доказам, що призвело до передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог. Фактично доводи апеляційної скарги є тотожними доводам викладеним у відзиві на позовну заяву поданому до господарського суду першої інстанції.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.06.2026 витребувано у господарського суду Донецької області матеріали справи №905/1108/25; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.

30.06.2026 матеріали справи №905/1108/25 надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничого об`єднання "Шахтобуд" на рішення господарського суду Донецької області від 29.04.2026 у справі №905/1108/25; встановлено позивачу у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; встановлено сторонам у справі строк для подання заяв і клопотань - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали; призначено справу до розгляду на 29.07.2026 об 11:30 годині.

08.07.2026 позивачем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№7522), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничого об`єднання "Шахтобуд", рішення господарського суду Донецької області від 29.04.2026 у справі №905/1108/25 залишити без змін.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 29.07.2026 представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати рішення господарського суду Донецької області від 29.04.2026 у справі №905/1108/25 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, рішення господарського суду Донецької області від 29.04.2026 у справі №905/1108/25 залишити без змін.

Враховуючи, що представники сторін з`явились в судове засідання та надали пояснення в обґрунтування своїх вимог та заперечень, а інші сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 15.07.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" (надалі - експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничого об`єднання "Шахтобуд" (надалі - клієнт) було укладено договір №37ТЕО/22 (надалі - договір т.1 а.с.9-14), відповідно до умов якого експедитор здійснює транспортно-експедиторське обслуговування клієнта (надалі - ТЕО), згідно якого експедитор надає клієнту за плату транспортно-експедиторські послуги з організації перевезення вантажів Клієнта в залізничному рухомому складі (надалі - послуги експедитора) (пункт 1.1 договору).

Згідно розділу 2 договору на клієнта покладаються обов`язок у разі місячного планування перевезень не пізніше, ніж за 16 календарних днів до початку запланованого місяця направляти експедитору відомості для здійснення ТЕО за цим договором, які містять основні істотні деталі, у тому числі: обсяги перевезень, напрями перевезень, рід вантажу, гарантії оплати і інше за формою, наведеною в додатку №1 до цього договору. Для організації перевезень вантажів не пізніше, ніж за 7 календарних днів до запланованої дати відправлення вантажу, направляти експедитору оперативні відомості за формою, наведеною в додатку №1 до цього договору (підпункти 2.1.1, 2.1.2 пункту 2.1. договору).

Експедитор, в свою чергу, зобов`язаний приймати від клієнта відомості та оперативні відомості, передбачені пунктами 2.1.1. і 2.1.2. цього договору та протягом 3-х робочих днів після їх отримання направляти клієнту письмову відповідь у разі непогодження. Узгоджені експедитором відомості та оперативні відомості є дорученнями, прийнятими до виконання експедитором. Виставляти клієнту рахунки для оплати. Виставлення рахунку є узгодженням експедитором відомостей та оперативних відомостей, отриманих від клієнта (підпункти 2.3.1, 2.3.2 пункту 2.3. договору).

Згідно підпункту 2.3.5 пункту 2.3. договору, на експедитора покладено обов`язок надавати клієнту акт (и) наданих послуг за результатами роботи у звітному періоді. Акти наданих послуг складаються на підставі наявних у експедитора на дату складання актів документів.

При цьому, експедитор має право складати та надавати клієнту проміжні акти наданих послуг протягом звітного періоду за фактом надання послуг (частини послуг) за наявними у експедитора на момент складання актів наданих послуг документами (підпункт 2.4.6 пункту 2.4. договору).

Клієнт має обов`язок згідно підпункту 2.1.10 пункту 2.1. договору приймати і затверджувати акти наданих послуг протягом 5 банківських днів з моменту отримання від експедитора акта наданих послуг. У разі виникнення розбіжностей по акту наданих послуг клієнт зобов`язаний затвердити (підписати) акт наданих послуг (в цей же термін) з розбіжностями і обов`язковим письмовим обґрунтуванням розбіжностей. У разі порушення клієнтом терміну затвердження (підписання) акта наданих послуг, такий акт вважається затвердженим (підписаним) клієнтом без розбіжностей та зауважень, в повному обсязі. При цьому, датою затвердження (підписання) клієнтом акта наданих послуг є дата зазначена на акті наданих послуг.

У відповідності до пункту 9.13 дані електронної бази ГІОЦ АТ "Укрзалізниця" є достатнім доказом фактів, на які посилаються сторони в договорі.

Згідно пункту 9.6 договору сторони визнають дійсність документів і письмових повідомлень, підписаних та переданих електронною поштою до моменту отримання оригіналів. Обмін оригіналами здійснюється протягом у максимально короткий строк, але не більше 20-ти календарних днів. Одночасно з використанням документообігу у паперовій формі можливе використання способу обміну первинними фінансово-господарськими документами (рахунки, видаткові накладні, акти про надані послуги тощо, далі - документи) шляхом їх надання та отримання в електронному вигляді, підписаних електронним цифровим підписом (кваліфікованим електронним підписом) за допомогою програми М.Е.Doc або іншої програми, узгодженої сторонами. Електронна адреса для обміну документами у програмі М.Е.Doc: Експедитора: ІНФОРМАЦІЯ_1. Сторони договору визнають, що рахунки, відомості, оперативні відомості, заявки, протоколи, акти наданих послуг, акти звірки та інші документи, відправлені електронною поштою, мають таку ж юридичну силу, що і документація, складена у письмовій формі, і можуть використовуватися як докази в господарському суді.

Розділом 3 договору сторонами було погоджено порядок здійснення розрахунків, а саме:

- загальна сума цього договору визначається на підставі всіх актів наданих послуг, оформлених сторонами порядком, передбаченим цим договором (пункт 3.2. договору);

- клієнт здійснює оплату вартості здійснення ТЕО та плати послуг експедитора шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок експедитора в фактичну дату прибуття вагонів на станцію навантаження в розмірі 100% від розрахункової вартості до початку перевезення на підставі рахунку експедитора. Якщо прибуття вагонів очікується у вихідний день, оплата здійснюється у п`ятницю попередньо. Сторонами може бути узгоджений інший порядок оплати вартості здійснення ТЕО та плати послуг експедитора (пункт 3.3. договору);

- вартість здійснення ТЕО та плата послуг експедитора узгоджується сторонами шляхом підписання відповідних додаткових угод до цього договору (пункт 3.5. договору);

-клієнт у будь-якому випадку повинен здійснити оплату вартості здійснення ТЕО та плати послуг експедитора не пізніше 7 банківських днів з дати подачі вагонів на станцію навантаження (пункт 3.7. договору).

- якщо перерахована клієнтом сума оплати менше ніж фактична вартість здійснення ТЕО та плати послуг експедитора, клієнт здійснює доплату протягом 3 банківських днів з дати отримання рахунку від експедитора (пункт 3.9. договору);

- датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок експедитора (пункт 3.11. договору).

У разі документально підтвердженого невиконання або неналежного виконання зобов`язань, передбачених цим договором, винна сторона несе відповідальність перед добросовісною стороною порядком і в розмірах, передбачених цим договором, Статутом залізниць та чинним законодавством України (пункт 4.1. договору).

При простроченні платежів у встановлені цим договором строки, клієнт виплачує експедитору пеню, розраховану виходячи з розміру подвійної облікової ставки, встановленої НБУ, що дії на період прострочення платежу, від суми несвоєчасно перерахованих коштів за кожний день прострочення платежу протягом усього періоду прострочення до моменту фактичного виконання замовником зобов`язання (пункт 4.2. договору).

Розмір здійснення ТЕО та плата послуг експедитора та порядок їх сплати клієнтом може змінюватися з ініціативи експедитора, шляхом оформлення відповідних додаткових угод до цього договору (пункт 3.6. договору).

Пунктом 9.3 договору визначено, що всі додаткові угоди та додатки до договору вчинені в письмові формі, підписані повноваженими представниками кожної із сторін і скріплені печатками є невід`ємною частиною договору. Зміна, доповнення договору здійснюється за письмовою згодою сторін (пункт 9.4 договору).

Пунктом 9.14 договору сторони погодили, що підписанням цього договору останні підтверджують взаємну згоду на обов`язкове скріплення печаткою договору, будь-яких змін до нього, доповнень, додаткових угод та додатків, які є його невід`ємною частиною.

В пункті 8.1 договору визначено, що цей договір набуває чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2022 р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до повного їх виконання. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік, якщо будь-яка із сторін не заявить про його розірвання не пізніше, ніж за 30 (тридцять) робочих днів до закінчення терміну його дії.

Договір підписаний уповноваженими представниками юридичних осіб, скріплений відтисками печаток підприємств.

В подальшому, відповідно до умов пункту 3.5. договору, 30.08.2024 між сторонами було укладено додаткову угоду № 13 до договору (надалі - додаткова угода №13 т.1 а.с.15), в якій було встановлено вартість здійснення ТЕО в приватних залізничних напіввагонах та плату послуг експедитора (пункт 1 додаткової угоди №13).

Відповідно до підпункту 1.1. пункту 1 додаткової угоди №13, вартість здійснення ТЕО включає плату послуг експедитора та складається з суми вартостей одного вагоно-перевезення. Вартість одного вагоно-перевезення в залежності від напрямку перевезень складає: Станція відправлення Кіндратівка (491304) Донецької залізниці - Станція призначення Індустріальна (440603) Південної залізниці. Рід вантажу - глина кислототривка та вогнетривка (301010). Вартість одного вагоно-перевезення з ПДВ - 24 500,00 грн.

Пунктом 1.2. додаткової угоди №13 встановлено, що плата за час знаходження приватних вагонів на під`їзній колії підприємства вантажовідправника по станції Кіндратівка не нараховується експедитором.

Згідно пункту 1.3. додатковї угоди №13, плата за час знаходження приватних напіввагонів на під`їзній колії підприємства-вантажоодержувача, починаючи з 49-ої години з моменту передачі напіввагонів на під`їзну колію підприємства-вантажоодержувача до моменту повернення напіввагонів залізниці. Зазначені момент визначаються згідно з даними електронної бази "ГІОЦ" АТ "Укрзалізниця". Плата за час знаходження приватних напіввагонів на під`їзній колії підприємства-вантажоодержувача нараховується в розмірі 18,00 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20% - 3,60 грн, разом з ПДВ - 21,60 грн за кожний вагон за кожну годину. При цьому неповна година приймається за повну.

При здійсненні ТЕО по напрямку, зазначеному в п. 1.1. цієї додаткової угоди експедитор забезпечує проведення розрахунків із залізницями за перевезення напіввагонів у завантаженому та порожньому стані (пункт 2.1. додатковї угоди №13)

У всьому іншому, що не змінено цією додатковою угодою, сторони керуються умовами договору № 37ТЕО/22 від 15.07.2022 р. (пункт 3 додатковї угоди №13).

Крім того, відповідно до умов пункту 3.5. договору, 22.11.2024 між сторонами було укладено додаткову угоду № 14 до договору (надалі - додаткова угода №14 т.1 а.с.17), згідно умов якої сторони дійшли згоди щодо приватних напіввагонів, які прибудуть зі станції Кіндратівка РФ "Донецька залізниця" під розвантаження на адресу вантажоодержувача по станції Індустріальна регіональна філія "Південна залізниця" в період з 23.11.2024 по 30.11.2024 року (включно), нараховувати плату за час знаходження на під`їзній колії підприємства-вантажоодержувача, починаючи із 76-ої години з моменту передачі напіввагонів на під`їзну колію підприємства-вантажоодержувача до моменту повернення напіввагонів залізниці. Зазначені моменти визначаються згідно з даними електронної бази філії "ГІОЦ" АТ "Укрзалізниця".

Плата за час знаходження приватних напіввагонів на під`їзній колії підприємства-вантажоодержувача нараховується в розмірі 18,00 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20% - 3,60 грн, разом з ПДВ - 21,60 грн за кожний вагон за кожну годину. При цьому неповна година приймається за повну (пункт 1 додаткової угоди №14).

На період дії цієї додаткової угоди сторонами не застосовуються умови п. 1.3. додаткової угоди № 13 від 30.08.2024 до договору №37ТЕО/22 від 15.07.2022. У всьому іншому, що не змінено цією додатковою угодою, сторони керуються умовами договору № 37ТЕО/22 від 15.07.2022 (пункт 2 додаткової угоди №14).

В пунктах 4 додаткових угод № 13 і № 14 сторони визнали, що додаткові угоди становлять невід`ємну частину договору № 37ТЕО/22 від 15.07.2022.

Укладення вказаних додаткових угод до договору не заперечується сторонами.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач, як клієнт звернувся до позивача, як експедитора з заявками про надання транспортно-експедиторських послуг з організації перевезення вантажів (глина) відповідно у жовтні та листопаді 2024 року: 45 вагонів (3150 т) та 162 вагонів (11340 т) по маршруту станції Кіндратівка - Індустріальна (ПрАТ "Харківський плитковий завод") від 26.09.2024 вих. №36 та від 25.10.2024 вих. №37 (т.2 а.с.8)

У відповідях № МТ/ОП-638 від 26.09.2024 та № МТ/ОП-724 28.10.2024 позивач підтвердив виконання транспортно-експедиторського обслуговування вищевказаних перевезень у погодженому обсязі за даним напрямом, зазначивши, що загальна вартість організації ТЕО буде розрахована згідно умовам договору та включена до звітної документації (т.2 а.с.9).

Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач зазначав, що у жовтні-листопаді 2024 ним було надано відповідачу транспортно-експедиторські послуги, що підтверджено актами №19/298 від 31.10.2024, №20/299 від 31.10.2024, №21/330 від 30.11.2024 (т.2 а.с.10-12, 13-16, 16-19), які оплачено останнім, що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача (т.2 а.с.161-162).

Разом з тим, під час надання відповідних послуг мало місце знаходження приватних напіввагонів на під`їзній колії підприємства-вантажоодержувача з моменту передачі напіввагонів на під`їзну колію підприємства-вантажоодержувача до моменту повернення напіввагонів залізниці більше 48 годин та 75 годин відповідно, тому базуючись на умовах додаткових угод №13 та №14, позивачем, як експедитором було сформовано акти здачі-приймання робіт № 22/331 від 30.11.2024 на суму 184602,24грн. з ПДВ, № 23/04 від 17.01.2025 на суму 98820,00грн. з ПДВ (т.1 а.с.19, 24).

До вказаних актів здачі-приймання робіт (надавання послуг) позивачем долучено в якості додатку № 1 "Розрахунок плати за час знаходження залізничного рухомого складу на під`їзній колії вантажовідправників/вантажоодержувачів" (акт № 22/331 від 30.11.2024) та "Розрахунок плати" (акт № 23/04 від 17.01.2025), в яких зазначений час понаднормативного знаходження вагонів та розрахунок плати (т.1 а.с.19-21, 24-25).

Зазначені акти підписані представником електронним підписом уповноваженої особи експедитора, проте не містять підписів уповноваженої особи клієнта.

Акти №22/331 від 30.11.2024 та №23/04 від 17.01.2025 були направлені експедитором клієнту через програму "М.Е.Doc" 12.12.2024 - доставлено 12.12.2024, направлено 06.02.2025 - доставлено 06.02.2025 (т.1 а.с.23, 27).

На підставі наведених актів експедитором було виставлено клієнту рахунки на оплату № 1331 від 30.11.2024 року на суму 184 602,24 грн та № 79 від 17.01.2025 на суму 98 820,00 грн (т.1 а.с.22, 26), які доставлені відповідачу в аналогічний спосіб у вказані дати (т.1 а.с.23, 27).

Доказів на підтвердження наявності мотивованої відмови від підписання актів або підписання, повернення актів з розбіжностями та обов`язковим письмовим обґрунтуванням розбіжностей з боку клієнта матеріали справи не містять.

Час знаходження у вказаний період напіввагонів на під`їзній колії підприємства - вантажоодержувача підтверджується наявним в інформаційних базах АТ "Укрзалізниця" відомостями з архіву вагонних операцій щодо дислокації вагонів, що надана філією "ГІОЦ" АТ "Укрзалізниця" на запит позивача, та копіями залізничних накладних доданих позивачем до позовної заяви (т.1 а.с.50-172, 173-207).

З метою досудового врегулювання спору, 09.06.2025 позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу за вих.№ МТ-584 про сплату грошових коштів у розмірі 283422,24грн. з ПДВ (т.1 а.с.28), в якій позивач вимагав сплатити заборгованість впродовж 7 банківських днів з моменту отримання даної вимоги.

Проте, відповідачем відповіді на вказану вимогу надано не було, як і не було в добровільному порядку сплачено суму наявної заборгованості за транспортно-експедиторські послуги (обслуговування), що і стало підставою для звернення 20.10.2025 Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничого об`єднання "Шахтобуд" про стягнення заборгованості у розмірі 283422,24грн., інфляційних у розмірі 16772,55грн., 3% річних у розмірі 6579,66грн., пені в сумі 42663,75грн. (т.1 а.с.1-225).

Рішенням господарського суду Донецької області від 29.04.2026 у даній справі позовні вимоги задоволено частково, з підстав викладених вище (т.3 а.с.125-138).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судова колегія зазначає, що приписами частини першої статті 15 та частини першої статті 16 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Наявність інтересу означає, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав в інших осіб.

У розумінні наведених положень закону, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи законний інтерес. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною.

При цьому господарський суд зазначає, що захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

Законодавець в частині першій статті 4 Господарського процесуального кодексу України встановив, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Реалізуючи своє право на судовий захист, звертаючись до суду, позивач вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи законний інтерес. Суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків у відповідності до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України є договори та інші правочини.

Положеннями статей 626, 628 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Виходячи з наведених фактичних обставин, надавши правову кваліфікацію спірним правовідносинам, судова колегія зазначає, що предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надання транспортно-експедиторських послуг з організації перевезень вантажів у залізничному рухомому складі за договором № 37ТЕО/22 від 15.07.2022, пунктом 9.10. якого сторони погодили, що по виду цивільно-правового договору цей договір є договором транспортного експедирування.

Частиною 1 статті 929 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником (частини друга статті 929 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 3 вказаної статті договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що у вказаному правочині обов`язки експедитора мають одночасно виконавчий та організаційний характер, що узгоджується з положеннями статті 929 Цивільного кодексу України.

Взаємовідносини відповідних учасників, які виникають під час надання транспортно-експедиторських послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом, регулюються, крім того, спеціальними нормами Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Нормою статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

Істотними умовами договору транспортного експедирування є в тому числі: вид послуги експедитора; вид та найменування вантажу; права, обов`язки сторін; відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили; розмір плати експедитору; порядок розрахунків; пункти відправлення та призначення вантажу; порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта; строк (термін) виконання договору; а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами (частина третя статті 929 Цивільного кодексу України).

В контексті спірних правовідносин судова колегія також враховує правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 20.03.2024 у справі № 910/12080/22, в якій Суд вказав, що транспортне експедирування як вид господарської діяльності не може розглядатися окремо від перевезення.

Це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях (сортування вантажів під час їх прийняття до перевезення, перевалка вантажів у процесі їх перевезення, облік надходження вантажів під час видачі вантажу тощо), і саме це дає підстави розглядати її допоміжним щодо перевезення видом діяльності. Тому кожна послуга, що надається експедитором клієнту, по суті є транспортною послугою.

Як було зазначено вище, згідно розділу 2 договору на клієнта покладаються обов`язок у разі місячного планування перевезень не пізніше, ніж за 16 календарних днів до початку запланованого місяця направляти експедитору відомості для здійснення ТЕО за цим договором, які містять основні істотні деталі, у тому числі: обсяги перевезень, напрями перевезень, рід вантажу, гарантії оплати і інше за формою, наведеною в додатку №1 до цього договору. Для організації перевезень вантажів не пізніше, ніж за 7 календарних днів до запланованої дати відправлення вантажу, направляти експедитору оперативні відомості за формою, наведеною в додатку №1 до цього договору (підпункти 2.1.1, 2.1.2 пункту 2.1. договору).

Експедитор, в свою чергу, зобов`язаний приймати від клієнта відомості та оперативні відомості, передбачені пунктами 2.1.1. і 2.1.2. цього договору та протягом 3-х робочих днів після їх отримання направляти клієнту письмову відповідь у разі непогодження. Узгоджені експедитором відомості та оперативні відомості є дорученнями, прийнятими до виконання експедитором. Виставляти клієнту рахунки для оплати. Виставлення рахунку є узгодженням експедитором відомостей та оперативних відомостей, отриманих від клієнта (підпункти 2.3.1, 2.3.2 пункту 2.3. договору).

При цьому, експедитор має право складати та надавати клієнту проміжні акти наданих послуг протягом звітного періоду за фактом надання послуг (частини послуг) за наявними у експедитора на момент складання актів наданих послуг документами (підпункт 2.4.6 пункту 2.4. договору).

Клієнт має обов`язок згідно підпункту 2.1.10 пункту 2.1. договору приймати і затверджувати акти наданих послуг протягом 5 банківських днів з моменту отримання від експедитора акта наданих послуг. У разі виникнення розбіжностей по акту наданих послуг клієнт зобов`язаний затвердити (підписати) акт наданих послуг (в цей же термін) з розбіжностями і обов`язковим письмовим обґрунтуванням розбіжностей. У разі порушення клієнтом терміну затвердження (підписання) акта наданих послуг, такий акт вважається затвердженим (підписаним) клієнтом без розбіжностей та зауважень, в повному обсязі. При цьому, датою затвердження (підписання) клієнтом акта наданих послуг є дата зазначена на акті наданих послуг.

Згідно підпункту 2.3.5 пункту 2.3. договору, на експедитора покладено обов`язок надавати клієнту акт (и) наданих послуг за результатами роботи у звітному періоді. Акти наданих послуг складаються на підставі наявних у експедитора на дату складання актів документів.

Вартість здійснення ТЕО та плата послуг експедитора узгоджується сторонами шляхом підписання відповідних додаткових угод до цього договору (пункт 3.5. договору).

Відповідно до умов пункту 3.5. договору, 30.08.2024 між сторонами було укладено додаткову угоду № 13 до договору (надалі - додаткова угода №13 т.1 а.с.15), в якій було встановлено вартість здійснення ТЕО в приватних залізничних напіввагонах та плату послуг експедитора (пункт 1 додаткової угоди №13).

Відповідно до підпункту 1.1. пункту 1 додаткової угоди №13, вартість здійснення ТЕО включає плату послуг експедитора та складається з суми вартостей одного вагоно-перевезення. Вартість одного вагоно-перевезення в залежності від напрямку перевезень складає: Станція відправлення Кіндратівка (491304) Донецької залізниці - Станція призначення Індустріальна (440603) Південної залізниці. Рід вантажу - глина кислототривка та вогнетривка (301010). Вартість одного вагоно-перевезення з ПДВ - 24 500,00 грн.

Пунктом 1.2. додаткової угоди №13 встановлено, що плата за час знаходження приватних вагонів на під`їзній колії підприємства вантажовідправника по станції Кіндратівка не нараховується експедитором.

Згідно пункту 1.3. додатковї угоди №13, плата за час знаходження приватних напіввагонів на під`їзній колії підприємства-вантажоодержувача, починаючи з 49-ої години з моменту передачі напіввагонів на під`їзну колію підприємства-вантажоодержувача до моменту повернення напіввагонів залізниці. Зазначені момент визначаються згідно з даними електронної бази "ГІОЦ" АТ "Укрзалізниця". Плата за час знаходження приватних напіввагонів на під`їзній колії підприємства-вантажоодержувача нараховується в розмірі 18,00 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20% - 3,60 грн, разом з ПДВ - 21,60 грн за кожний вагон за кожну годину. При цьому неповна година приймається за повну.

При здійсненні ТЕО по напрямку, зазначеному в п. 1.1. цієї додаткової угоди експедитор забезпечує проведення розрахунків із залізницями за перевезення напіввагонів у завантаженому та порожньому стані (пункт 2.1. додатковї угоди №13)

У всьому іншому, що не змінено цією додатковою угодою, сторони керуються умовами договору № 37ТЕО/22 від 15.07.2022 р. (пункт 3 додатковї угоди №13).

Крім того, відповідно до умов пункту 3.5. договору, 22.11.2024 між сторонами було укладено додаткову угоду № 14 до договору (надалі - додаткова угода №14 т.1 а.с.17), згідно умов якої сторони дійшли згоди щодо приватних напіввагонів, які прибудуть зі станції Кіндратівка РФ "Донецька залізниця" під розвантаження на адресу вантажоодержувача по станції Індустріальна регіональна філія "Південна залізниця" в період з 23.11.2024 по 30.11.2024 року (включно), нараховувати плату за час знаходження на під`їзній колії підприємства-вантажоодержувача, починаючи із 76-ої години з моменту передачі напіввагонів на під`їзну колію підприємства-вантажоодержувача до моменту повернення напіввагонів залізниці. Зазначені моменти визначаються згідно з даними електронної бази філії "ГІОЦ" АТ "Укрзалізниця".

Плата за час знаходження приватних напіввагонів на під`їзній колії підприємства-вантажоодержувача нараховується в розмірі 18,00 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20% - 3,60 грн, разом з ПДВ - 21,60 грн за кожний вагон за кожну годину. При цьому неповна година приймається за повну (пункт 1 додаткової угоди №14).

На період дії цієї додаткової угоди сторонами не застосовуються умови п. 1.3. додаткової угоди №13 від 30.08.2024 до договору №37ТЕО/22 від 15.07.2022. У всьому іншому, що не змінено цією додатковою угодою, сторони керуються умовами договору № 37ТЕО/22 від 15.07.2022 (пункт 2 додаткової угоди №14).

В пунктах 4 додаткових угод № 13 і № 14 сторони визнали, що додаткові угоди становлять невід`ємну частину договору № 37ТЕО/22 від 15.07.2022.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач, як клієнт в порядку передбаченому пунктом 2.1.1. договору звернувся до позивача, як експедитора з заявками про надання транспортно-експедиторських послуг з організації перевезення вантажів (глина) відповідно у жовтні та листопаді 2024 року: 45 вагонів (3150 т) та 162 вагонів (11340 т) по маршруту станції Кіндратівка - Індустріальна (ПрАТ "Харківський плитковий завод") від 26.09.2024 вих. №36 та від 25.10.2024 вих. №37 (т.2 а.с.8)

У відповідях № МТ/ОП-638 від 26.09.2024 та № МТ/ОП-724 28.10.2024 позивач підтвердив виконання транспортно-експедиторського обслуговування вищевказаних перевезень у погодженому обсязі за даним напрямом, зазначивши про те, що загальна вартість організації ТЕО буде розрахована згідно з умовами договору та включена до звітної документації (т.2 а.с.9).

Отже, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт дотримання сторонами порядку попереднього узгодження у спірний період обсягів перевезень, напрямів перевезень, роду вантажу тощо, що є достатнім для належного виконання умов договору.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, за наслідками надання відповідних транспортно-експедиторських послуг, у жовтні-листопаді 2024 сторонами договору складені та підписані акти №19/298 від 31.10.2024, №20/299 від 31.10.2024, №21/330 від 30.11.2024 (т.2 а.с.10-12, 13-16, 16-19). Відповідні транспортно-експедиторські послуги були оплачені відповідачем, що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача (т.2 а.с.161-162).

Факт надання вказаних послуг не оспорюється, тоді як спірні правовідносини виникли відносно нарахування вартості використання вагонів клієнтом за час знаходження приватних напіввагонів на під`їзній колії підприємства-вантажоодержувача, починаючи з 49-ої години (умови додаткової угоди №13) та починаючи з 76-ої години (умови додаткової угоди №14) з моменту передачі напіввагонів на під`їзну колію підприємства-вантажоодержувача до моменту повернення напіввагонів залізниці, внаслідок чого позивачем, як експедитором було додатково сформовані акти здачі-приймання робіт (надання послуг) про надані послуги з організації ТЕО у жовтні - листопаді 2024 року: № 22/331 від 30.11.2024 на суму 184602,24грн. з ПДВ; № 23/04 від 17.01.2025 на суму 98820,00грн. з ПДВ, та рахунки до них (т.1 а.с.19, 24).

До вказаних актів здачі-приймання робіт (надавання послуг) позивачем долучено в якості додатку № 1 "Розрахунок плати за час знаходження залізничного рухомого складу на під`їзній колії вантажовідправників/вантажоодержувачів" (акт № 22/331 від 30.11.2024) та "Розрахунок плати" (акт № 23/04 від 17.01.2025), в яких зазначений час понаднормативного знаходження вагонів та розрахунок плати (т.1 а.с.19-21, 24-25).

Акти № 22/331 від 30.11.2024 та № 23/04 від 17.01.2025 були направлені експедитором клієнту в порядку визначеному пунктом 9.6 договору, через програму "М.Е.Doc" 12.12.2024 - доставлено 12.12.2024, направлено 06.02.2025 - доставлено 06.02.2025 (т.1 а.с.23, 27).

На підставі наведених актів експедитором також було виставлено клієнту рахунки на оплату № 1331 від 30.11.2024 року на суму 184 602,24 грн та № 79 від 17.01.2025 на суму 98 820,00 грн (т.1 а.с.22, 26), які доставлені відповідачу в аналогічний спосіб у вказані дати (т.1 а.с.23, 27).

Факт отримання актів та рахунків відповідачем не оспорюється, проте, відповідач, як клієнт в порушення вимог підпункту 2.1.10 пункту 2.1. договору протягом 5 банківських днів з моменту отримання від експедитора їх примірників не затвердив їх шляхом підписання з розбіжностями та не надав позивачу письмового обґрунтування цих розбіжностей.

Отже, відповідно до умов укладеного між сторонами договору відповідач, як клієнт був зобов`язаний повернути затверджені акти наданих послуг не пізніше 19.12.2024 та 13.02.2025 відповідно.

Оскільки від відповідача не надійшло мотивованих заперечень, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 22/331 від 30.11.2024 та № 23/04 від 17.01.2025 в силу приписів абзацу 2 підпункту 2.1.10. пункту 2.1. договору вважаються затвердженими (підписаними) клієнтом в повному обсязі. Датою затвердження (підписання) клієнтом є дата зазначена на акті наданих послуг, оскільки такий порядок прямо передбачений сторонами у вказаному пункті Договору.

Як під час розгляду справи місцевим господарським судом так і під час апеляційного перегляду даної справи відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначає про відсутність заявок на надання такої послуги як дотримання термінів перебування залізничних напіввагонів на під`їзній колії підприємства - вантажоодержувача. При цьому, плата за час знаходження напіввагонів під розвантаженням поза графіком, на думку відповідача, є додатковою мірою відповідальності клієнта, що приводить до безпідставного збагачення експедитора, а тому не підлягає оплаті.

Судова колегія зазначає, що статтею 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" унормовано, що транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Умовами укладеного між сторонами договору визначено, що послуги експедитора (види послуг) визначені як комплекс операцій з вагонами під час організації перевезення вантажу, у тому числі: організація подачі вагонів на станції/порти/об`єкти; знаходження вагонів під час очікування відповідної операції на станціях/портах/об`єктах/під`їзних коліях, залучення вагонів при перевезеннях вантажів; надання інформації щодо процесу перевезення (диспетчерську послуги); забезпечення розрахунків (с залізницями, портами тощо); навантажувальні/розвантажувальні послуги; інші послуги , що виконуються в рамках організації перевезення вантажу. Кожна з операцій може тарифікуватися окремо або як комплексна послуга організації транспортного експедирування.

Що стосується навантажувально-розвантажувальних операцій (вантажних операцій), то це комплекс дій, що виконується за певним планом і спрямовані на вирішення завдань, в тому числі, з подавання вагонів під навантаження/вивантаження, розміщення їх на вантажних фронтах, проведення безпосередньо навантажувально-розвантажувальних робіт, що є невід`ємним і необхідним елементом транспортного процесу.

Платою експедитору за змістом частини третьої статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади (частина третя статті 9 Закону).

Відповідно до частини першої статті 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Умовами договору встановлено, що плата експедитора - це винагорода (кошти), що сплачуються за надання комплексу послуг ТЕО. Плата може встановлюватися в договорі (тарифікуватися) як, але не виключно: - плата за час (година/доба) залучення (відволікання) вагону у будь-яких операціях; - плата за вагоно-перевезення (в залежності від маси вантажу, з урахуванням договірного коефіцієнту, напрямку тощо); плата за тону перевезеного вантажу.

Вартість здійснення ТЕО та плата послуг експедитора узгоджується сторонами шляхом підписання відповідних додаткових угод до цього договору. Розмір здійснення ТЕО та плата послуг експедитора та порядок їх сплати клієнтом може змінюватися з ініціативи експедитора, шляхом оформлення відповідних додаткових угод до цього Договору (пункти 3.5., 3.6. договору).

Судова колегія звертає увагу скаржника на те, що в додаткових угодах до договору сторони встановили наступну вартість ТЕО в приватних залізничних напіввагонах та плату послуг експедитора:

- додаткова угода № 13 від 30.08.2024 пункт 1.3.: "Плата за час знаходження приватних напіввагонів на під`їзній колії підприємства-вантажоодержувача, починаючи з 49-ої години з моменту передачі напіввагонів на під`їзну колію підприємства-вантажоодержувача до моменту повернення напіввагонів залізниці";

- додаткова угода № 14 від 22.11.2024 пункт 1: "нараховувати плату за час знаходження на під`їзній колії підприємства-вантажоодержувача, починаючи із 76-ої години з моменту передачі напіввагонів на під`їзну колію підприємства-вантажоодержувача до моменту повернення напіввагонів залізниці".

Отже, наведеними додатковими угодами сторони погодили порядок оплати робіт з організації, в тому числі конкретних перевезень залізничним транспортом вантажу (глини) з призначенням прибуття під розвантаження на станцію Індустріальна регіональна філія "Південна залізниця" (ПрАТ "Харківський плитковий завод").

Зі змісту спірних актів здачі-приймання робіт (надання послуг) та рахунків на оплату вбачається, що вказана сума позивачем визначена саме як "послуги з організації ТЕО".

Корисний ефект діяльності з надання послуги з транспортно-експедиторського обслуговування перевезення вантажів полягає в самому процесі надання такої послуги, яка спожита в процесі її надання відповідачем відповідно до умов договору, тому її визначають як діяльність, спрямовану на задоволення будь-яких потреб.

Таким чином, зважаючи на викладені обставини, надавши правову оцінку спірним правовідносинам, судова колегія вважає, що заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості є платою за час знаходження приватних напіввагонів на під`їзній колії підприємства-вантажоодержувача понад встановлений договором термін, яка нарахована експедитором на підставі положень додаткових угод до договору №37/ТЕО/22 від 15.07.2022, та входить в комплекс операцій з залізничними вагонами під час організації транспортного експедирування з перевезення вантажів.

Отже, надання такої послуги не потребує оформлення окремої заявки зі сторони клієнта за умовами укладеного між сторонами договору, з урахуванням додаткових угод до нього за №13 та №14.

Крім того, судова колегія зазначає, що статтею 204 Цивільного кодексу України гарантується презумпція правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ними повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладених договорів, підлягають виконанню.

Колегія суддів зауважує, що договір, або додаткові угоди до нього не скасовані, судом не визнані недійсними, в господарських судах немає жодного відкритого провадження з приводу визнання такого договору або додаткових угод до нього недійсними, а отже діє презумпція правомірності правочину, яка породжує певні цивільні права та обов`язки для сторін правочинів, в даному випадку для позивача та відповідача.

За наведених обставин, плата за час знаходження напіввагонів на під`їзній колії підприємства-вантажоодержувача понад терміни, визначені умовами договору, узгоджена сторонами в додаткових угодах № 13 від 30.08.2024 та № 14 від 22.11.2024, не вважається додатковою мірою відповідальності клієнта, оскільки визначає підвищення вартості послуг внаслідок перевищення встановленого договором терміну перебування вагонів на під`їзній колії підприємства-вантажоодержувача, що сторони визначили на власний розсуд.

Аналогічний підхід щодо правомірності стягнення на користь експедитора плати за час знаходження вагонів на станціях навантаження/вивантаження більше нормативно визначеного часу саме як заборгованості застосовує Верховний Суд у постановах від 10.02.2020 у справі № 904/2679/19, від 13.03.2024 у справі №912/909/23.

При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що визначальним для вирішення питання щодо стягнення такої заборгованості є наявність належних та допустимих доказів на підтвердження знаходження вагонів на станціях навантаження/вивантаження більше нормативно визначеного часу.

Як було зазначено вище, пунктом 9.13 договору сторони погодили, що дані електронної бази ГІОЦ АТ "Укрзалізниця" є достатнім доказом фактів, на які посилаються сторони у договорі. В додаткових угодах №13 та №14 окремо зазначено, що період знаходження приватних напіввагонів на під`їзній колії підприємства-вантажоодержувача визначаються згідно з даними електронної бази "ГІОЦ" АТ "Укрзалізниця".

Час знаходження приватних напіввагонів за переліком на під`їзній колії підприємства-вантажоодержувача з моменту передачі напіввагонів на під`їзну колію підприємства-вантажоодержувача до моменту повернення напіввагонів залізниці більше 48 годин та 75 годин відповідно підтверджено належними доказами, а саме: відомостями з архіву вагонних операцій щодо дислокації вагонів, в яких міститься інформація з електронної бази "ГІОЦ" АТ "Укрзалізниця", та копіями залізничних накладних, які додані позивачем до позовної заяви (т.1 а.с.50-172, 173-207).

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, а також враховуючи специфіку виниклих між сторонами правовідносин, судова колегія вважає, що послуги вказані в актах здачі-приймання робіт (надання послуг) № 22/331 від 30.11.2024 та № 23/04 від 17.01.2025 є такими, що надані позивачем.

В силу приписів частин 1 та 2 статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Положеннями статті 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 525, 526 Цивільного кодексу України).

Згідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями статей 610, 612 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо доводів апелянта про непогодження сторонами порядку розрахунків за надання окремо погоджених послуг за критерієм "післяплата відповідно до актів" судова колегія зазначає, що умовами пункту 3.3. визначено обов`язок клієнта здійснити попередню оплату вартості послуг до початку перевезення в розмірі 100% від розрахункової вартості на підставі рахунку експедитора, одночасно така оплата має бути здійснена не пізніше 7 банківських днів з дати подачі вагонів на станцію навантаження (пункт 3.7 договору).

Якщо ж перерахована клієнтом сума оплати менше ніж фактична вартість здійснення ТЕО та плата послуг експедитора, клієнт здійснює доплату протягом 3 банківських днів з дати отримання рахунку від експедитора (пункт 3.9. договору).

Як вірно зазначено місцевим господарським судом, ані до початку перевезення, ані на момент подачі вагонів на станцію навантаження експедитор не мав можливості встановити чи буде мати місце перевищення 48 та 75 годин з моменту передачі напіввагонів на під`їзну колію підприємства-вантажоодержувача до моменту повернення напіввагонів залізниці, тому плата за вказані послуги, у разі якщо такі обставини будуть мати місце, може бути нарахована виключно після здійснення розвантаження та повернення вагонів.

Вартість послуг за договором є сукупною за всіма актами за договором. В даному випадку у жовтні-листопаді 2024 оплата за послуги транспортно - експедиторського обслуговування здійснювалась відповідачем, що вбачається з бухгалтерської довідки ТОВ "Металургтранс" №MT-242 від 13.03.2026 та актів звірки, які підписані сторонами, отже як наслідок, суму, яка є предметом спору, обсяг якої експедитор мав можливість встановити лише після встановлення фактичної вартості послуг, клієнт має сплатити на умовах пункту 3.9 договору, оскільки по суті вона є саме доплатою за спірний період.

Як було зазначено вище, рахунок на оплату №1331 від 30.11.2024 на суму 184602,24грн. доставлено клієнту через програму "М.Е.Doc" 12.12.2024, рахунок №79 від 17.01.2025 на суму 98820,00грн. - 06.02.2025, отже відповідач, як клієнт мав сплатити вартість послуг у строк до 17.12.2024 та 11.02.2025 (включно). Проте, доказів перерахування відповідачем грошових коштів за надані послуги з організації ТЕО згідно з вищенаведеними актам в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основної заборгованості за надані послуги з організації транспортно-експедиторського обслуговування в жовтні - листопаді 2024 року в сумі 283422,24грн.

Щодо доводів апелянта про те, що розвантаження вагонів на території ПрАТ "Харківський плитковий завод" поза графіком відбувалось внаслідок бойових дій на території м.Харкова, що є обставинами, які не залежать від волі сторін, є надзвичайними, невідворотними, об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язання, а отже є такими, які звільняють від необґрунтованої плати за розвантаження вагонів поза графіком та будь-якої відповідальності з боку відповідача, судова колегія зазначає наступне.

Приписами частин першої, другої статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (частина перша статті 617 Цивільного кодексу України).

Аналіз вищенаведених правових норм засвідчує, що підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, за загальним правилом, є неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереробної сили відповідно до вимог законодавства.

Підстави застосування форс-мажору (обставин непереробної сили) визначені сторонами в розділі 5 договору.

Сторона звільняється від відповідальності за невиконання зобов`язання або може зупинити виконання зобов`язання за цим договором у разі настання обставин непереробної сили техногенного, природного або екологічного характеру, а саме: оголошена або неоголошена війна, фактичні військові дії, окупація, блокади, пікети, ембарго, терористичні акти, страйки, масові безлади і хвилювання, аварії та катастрофи, захоплення територій, об`єктів, залізничних станцій, на яких повністю або частково повинні виконуватися зобов`язання, або пов`язані з таким виконанням (пункт 5.1. договору).

Відомості про настання обставин форс-мажору підтверджуються: документами Торгово-промислової палати або: - копіями документів (акти, розпорядження, накази тощо) посадових осіб, органів, підприємств, установ, організацій, органів влади та управління, які обмежили або зробили неможливим належне виконання зобов`язань стороною (пункт 5.2. договору).

Сторони зобов`язані негайно, не пізніше 3 (трьох) календарних днів з моменту настання, повідомити один одного про виникнення форс-мажорних обставин. Повідомлення повинно бути зроблено будь-яким з доступних для сторони способом зв`язку (телеграфний зв`язок, електронна пошта та ін.) з наступним наданням доказів наявності форс-мажорних обставин. Відсутність повідомлення або відповідного підтвердження позбавляє сторону права посилатися на форс-мажорні обставини (пункти 5.3., 5.4. договору).

Відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога (частина друга статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 вказав, що ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності. Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами шляхом видачі сертифіката.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереробної сили) встановлено в пункті 6.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), згідно якому форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов`язань/обов`язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов`язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (пункт 6.12 Регламенту).

Контекстний зміст статті 14-1 Закону, а також вимоги Регламенту, дають підстави дійти висновку, що сертифікат, про який йдеться у зазначеному Законі, є індивідуальним актом, який стосується конкретних учасників договірних відносин, конкретного договору та конкретних договірних зобов`язань.

На підтвердження наявності обставин непереборної сили відповідач, як під час розгляду справи місцевим господарським судом так і під час апеляційного перегляду даної справи послався на розміщений в мережі Інтернет офіційний лист від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1. Торгово-промислової палати України, яким засвідчено форс-мажорні обставини: військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану в державі із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

Торгово-промислова палата України вказала, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Натомість, загальний офіційний Лист Торгово-промислової палати України, розміщений в мережі Інтернет 28.02.2022, не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин.

З огляду на вищевикладене, судова колегія зазначає, що у розумінні наведених положень правових актів, даний Лист Торгово-промислової палати України не є сертифікатом та не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта, для якого настали певні форс-мажорні обставини, що підтверджують неможливість виконання відповідачем договірних зобов`язань з оплати поставленої послуг, тому не визнається судом допустимим і достатнім доказом настання форс-мажорних обставин для конкретної особи.

Відповідач не надав суду Сертифікату, який був би виданий Торгово-промисловою палатою України або регіональними торгово-промисловими палатами на підтвердження наявності форс-мажорних обставин щодо виконання укладеного між сторонами договору.

Сторонами у договорі узгоджений певний порядок повідомлення контрагента про настання форс-мажорних обставин, а також надання підтверджуючих документів щодо їх настання (пункт 5.3 договору), який не було дотримано відповідачем.

Крім того, судова колегія зазначає, що обставини та факти, на які посилається відповідач, свідчать про ймовірний факт настання форс-мажорних обставин у діяльності ПрАТ "Харківський плитковий завод", на території якого здійснювалось безпосереднє розвантажування вагонів, а не у діяльності відповідача, що не є тотожним.

Відповідач усвідомлюючи обставини, в яких вимушене працювати ПрАТ "Харківський плитковий завод", при укладанні додаткових угод №13 та №14, діючи обачно, мав припускати, що під час розвантаження буде мати місце затримка більше встановленого терміну, наслідком чого стане нарахування підвищеної вартості послуг з організації ТЕО, але не здійснив юридично значимих дій, які б мали своєю метою уникнути такого нарахування, а саме: не ініціював внесення змін до додаткових угод в частині визначення вартості послуг або розірвання договору, письмових звернень до позивача з приводу причин вимушеної затримки також суду не надано.

Крім того, відповідно до приписів статті 617 Цивільного кодексу України форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов`язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме, від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов`язань на період існування форс-мажору (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13.09.2023 у справі №910/8741/22).

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 6579,66грн. та інфляційних у розмірі 16772,59грн., судова колегія зазначає, що за приписами статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.02.2018 у справі №922/4544/16, від 26.04.2018 у справі №910/11857/17, від 16.10.2018 у справі №910/19094/17, від 06.11.2018 у справі №910/9947/15, від 29.01.2019 у справі №910/11249/17, від 19.02.2019 у справі №910/7086/17, від 10.09.2019 у справі №920/792/18.

Отже, нарахування, передбачені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання. Подібний за змістом правовий висновок викладений в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18, Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19, Верховного Суду від 23.03.2023 у справі №920/505/22.

Згідно розрахунку, який наданий в якості додатку до позовної заяви, позивачем заявлено до стягнення інфляційні у розмірі 16772,59грн (на суму 184602,24грн. за період з січня 2025 по вересень 2025, на суму 98820,00грн. за період з лютого 2025 по вересень 2025), 3% річних (на суму 184602,24грн. за період з 18.12.2024 до 15.10.2025, на суму 98820,00грн. за період 12.02.2025 до 15.10.2025) у розмірі 6579,66грн.

В пункті 38.2 постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 визначено методику розрахунку інфляційних за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог у відповідній частині та стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 6579,66грн. та інфляційних у розмірі 16772,59грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 42663,75грн., судова колегія зазначає, що згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 Цивільного кодексу України).

Розмір пені було визначено визначений сторонами в пункті 4.2 договору, який визначає, що при простроченні платежів у встановлені цим договором строки, клієнт виплачує експедитору пеню, розраховану виходячи з розміру подвійної облікової ставки, встановленої НБУ, що дії на період прострочення платежу, від суми несвоєчасно перерахованих коштів за кожний день прострочення платежу протягом усього періоду прострочення до моменту фактичного виконання замовником зобов`язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог у відповідній частині та стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 42663,75грн.

Поряд з цим, згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №902/538/18 вказано, що суд з власної ініціативи може зменшити розмір неустойки (пені) до розумного розміру, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості й пропорційності.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (пункт 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 905/1409/21).

Норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені в статті 551 Цивільного кодексу України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. Найчастіше судами враховуються такі обставини (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №916/3211/16, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 16.03.2021 у справі №922/266/20): ступінь виконання зобов`язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов`язання та загальною сумою зобов`язання); причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання; тривалість прострочення виконання; наслідки порушення зобов`язання для кредитора; поведінку боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовому порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора); поведінку кредитора; майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати); негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника; статус боржника, предмет діяльності боржника (забезпечення оборонних потреб, безпеки та здоров`я населення); майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, своєю чергою, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 визначила, що конкретний відсоток зменшення (90%, 70%, 50% тощо) визначається судом у межах його дискреції. При цьому, законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, дане питання вирішується господарським судом згідно із вимогами ст. 86 ГПК України, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Приймаючи до уваги ступінь виконання зобов`язання відповідачем, відсутність доказів понесення позивачем збитків у результаті порушення відповідачем зобов`язання та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для зменшення нарахованої до сплати суми пені до 20% від заявленої суми, та стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 8532,75грн.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтями 76, 77, 78 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Донецької області від 29.04.2026 у справі №905/1108/25, прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правильним вирішенням справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничого об`єднання "Шахтобуд" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 29.04.2026 у справі №905/1108/25 залишити без змін.

Повна постанова складена 06.08.2026.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження постанови передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя С.Ч. Жельне

Суддя П.В. Тихий