Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №922/1174/25 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року м. Харків Справа № 922/1174/25

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Демідова П.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О., при секретарі судового засідання Сіліній М.Г., розглянувши в судовому засіданні апеляційні скарги Харківської обласної прокуратури (вх.967Х) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" (вх.1034Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 01.04.2026 у справі № 922/1174/25

за позовом: Харківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, м.Київ,

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс", м.Київ,

до відповідача-2: Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва, Харківська обл., селище Докучаєвське,

до відповідача-3: Державного біотехнологічного університету, м.Харків,

про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення 1 104 663,58 грн,

Представники сторін згідно з протоколом судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Харківська обласна прокуратура звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" (далі – перший відповідач), Харківського національного аграрного університету ім. В. В. Докучаєва (далі – другий відповідач), та Державного біотехнологічного університету (далі – третій відповідач), в якій просить суд: визнати недійсною додаткову угоду № 4 від 12.04.2021 до договору № 1/Д/21 від 22.01.2021; визнати недійсною додаткову угоду № 5 від 18.10.2021 до договору № 1/Д/21 від 22.01.2021; визнати недійсною додаткову угоду № 6 від 18.10.2021 до договору № 1/Д/21 від 22.01.2021; визнати недійсною додаткову угоду № 7 від 26.10.2021 до договору № 1/Д/21 від 2.01.2021; визнати недійсною додаткову угоду № 8 від 27.10.2021 до договору № 1/Д/21 від 22.01.2021; визнати недійсною додаткову угоду № 9 від 09.11.2021 до договору № 1/Д/21 від 22.01.2021; визнати недійсною додаткову угоду № 10 від 09.1.2021 до договору № 1/Д/21 від 22.01.2021; визнати недійсною додаткову угоду № 11 від 13.12.2021 до договору № 1/Д/21 від 22.01.2021; визнати недійсною додаткову угоду № 12 від 22.12.2021 до договору № 1/ Д/21 від 22.01.2021 в частині ціни за одиницю товару; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" на користь бюджету в особі Міністерства освіти і науки України кошти у сумі 1104663,58 грн

Позов обґрунтовано тим, що зміни до договору електричної енергії внесені додатковими угодами № 4-12 вчинено з порушенням вимог п.2 ч.5 ст.41 Закону України “Про державні закупівлі”, а тому ці додаткові угоди мають бути визнані недійсними, а ТОВ "Укр Газ Ресурс" має повернути на користь Міністерства освіти і науки України сплачені бюджетні кошти в сумі 1104663,58 грн, на які ТОВ "Укр Газ Ресурс" поставлено електричну енергію понад ціну встановлену безпосередньо договором про закупівлю (постачання) електричної енергії № 1/Д/21 від 22.01.2021.

Господарський суд Харківської області (суддя О.І. Байбак) рішенням від 01.04.2026 (повне рішення складено 14.04.2026) позов задовольнив частково; визнав недійсними: додаткову угоду № 5 від 18.10.2021 до договору № 1/Д/21 від 22.01.2021; додаткову угоду № 6 від 18.10.2021 до договору № 1/Д/21 від 22.01.2021 додаткову угоду № 7 від 26.10.2021 до договору № 1/Д/21 від 2.01.2021; додаткову угоду № 8 від 27.10.2021 до договору № 1/Д/21 від 22.01.2021; додаткову угоду № 9 від 09.11.2021 до договору № 1/Д/21 від 22.01.2021; додаткову угоду № 10 від 09.1.2021 до договору № 1/Д/21 від 22.01.2021; додаткову угоду № 11 від 13.12.2021 до договору № 1/Д/21 від 22.01.2021; додаткову угоду № 12 від 22.12.2021 до договору № 1/ Д/21 від 22.01.2021 в частині ціни за одиницю товару; стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" на користь бюджету в особі Міністерства освіти і науки України 972976,76 грн; стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" на користь Харківської обласної прокуратури 21 365,32 грн витрат по сплаті судового збору; стягнув з Державного біотехнологічного університету на користь Харківської обласної прокуратури 9 689,60 грн витрат по сплаті судового збору; в задоволенні іншої частини позову відмовив.

Мотивуючи ухвалене рішення суд першої інстанції в частині повноважень прокурора на звернення до суду з позовом у даній справі зазначив, що Міністерство освіти і науки України (МОН України) є головним розпорядником бюджетних коштів у сфері освіти та розпорядником вищого рівня по відношенню до закладу вищої освіти, у зв`язку з чим є органом державної влади до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах. Суд врахував, що МОН України про встановлені порушення під час укладення додаткових угод до договору про закупівлю № 1/Д/21 від 22.01.2021 та необхідність захисту інтересів держави, був повідомлений обласною прокуратурою листом від 20.02.2025 № 24-86вих-25 проте не вжив відповідних заходів на усунення порушень, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що прокурором належним чином доведено бездіяльність уповноваженого державного органу у спірних правовідносинах, що у свою чергу є підставою для подання відповідного позову безпосередньо прокурором в інтересах держави в особі МОН України. Суд розглядаючи справу по суті заявлених вимог зазначив, що при укладанні додаткової угоди № 5 від 18.10.2021 та в подальшому змінюючи умови встановлені цією додатковою угодою згідно з додатковими угодами № 6 від 18.10.2021, № 7 від 26.10.2021, № 8 від 27.10.2021, № 9 від 09.11.2021, № 10 від 09.1.2021, № 11 від 13.12.2021, № 12 від 22.12.2021 сторони збільшили загальний відсоток ціни за 1 кВт/год електроенергії, порівняно з первісними умовами договору на понад 93,77 %, зокрема тими про які йдеться у Договорі та у комерційній пропозиції (додаток 3 до Договору), що є порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі”, якою передбачено, що обмеження 10% щодо зростання ціни застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод), у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що укладанням наведених додаткових угод безпідставно підвищена ціна на електричну енергію. Суд відхилив доводи відповідача-1 в частині того, що зміни до договору зумовлені коливанням ціни одиниці товару на ринку у бік збільшення, що підтверджується довідками ТПП, що внесення змін не призвело до збільшення вартості договору про закупівлю, а також зазначив, що постанова КМУ № 1178 від 12.10.2022 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом "Про публічні закупівлі", якою на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування" (далі - Особливості), надано право сторонам договору збільшувати ціну за одиницю товару на відсоток коливання такої ціни у бік збільшення, не свідчить про зміну законодавства у відповідній категорії спору, оскільки постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативно-правовим актом. Щодо вимог прокурора про визнання недійсною додаткової угоди № 4 від 12.04.2021 до договору №1/Д/21 від 22.01.2021 суд зазначив, що при її укладанні сторонами дотримано вимоги п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі” щодо 10% обмеження зростання ціни за одиницю товару та відомості наведені в Ціновій довідці Харківської торгово-промислової палати від 12.02.2021 № 364/21, яка фактично відображає інформацію ДП “Оператор ринку” (офіційний сайт https://www.oree.com.ua) щодо коливання ціни електричної енергії на Ринку “на добу на перед” у торговій зоні “ОЕС України”, надавали сторонам договору право збільшити ціну за 1 кВт/год електроенергії на 8,20% порівняно з умовами договору шляхом укладання Додаткової угоди № 4 від 12.04.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №1/Д/21 від 22.01.2021, у зв`язку з чим суд не вбачав підстав для її визнання недійсною. В частині вимог прокурора про стягнення з відповідача-1 грошових коштів, отриманих на підставі недійсних додаткових угод, суд, посилаючись на ст.216 та ст.1212 ЦК України та враховуючи рішення суду від у справі № 922/1118/22 за позовом ТОВ “Укр Газ Ресурс” до ХНАУ ім. В.В. Докучаєва про стягнення заборгованості за цим договором за цією ж закупівлею, зауважив, що розмір грошових коштів, отриманих ТОВ “Укр Газ Ресурс” на підставі недійсних додаткових угод становить 972976,76 грн (3472111,28 грн які отримано фактично – 2499134,52 грн які мало отримати = 972976,76 грн) та вказані кошти є такими, що були безпідставно одержані ТОВ “Укр Газ Ресурс”, оскільки підстава їх набуття відпала, у зв`язку з чим ТОВ “Укр Газ Ресурс” зобов`язаний їх повернути.

Харківська обласна прокуратура (заявник-1, скаржник-1), не погоджуючись з вказаним рішенням в частині вимог у задоволенні яких відмовлено, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх.967Х), в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, а також на неправильне встановлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок невірної оцінки досліджених доказів, просить рішення Господарського суду Харківської області від 01.04.2026 у справі № 922/1174/25 скасувати в частині відмови у задоволенні позову заступника керівника Харківської обласної прокуратури та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу заявник-1 посилається на те, що додаткова угода № 4 від 12.04.2021 не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає визнанню недійсною з підстав недоведеності з боку постачальника її коливання у бік збільшення та неможливості застосування ч. 3 ст. 631 ЦК України щодо зворотньої сили зміни ціни, оскільки вказана норма не надає право сторонам застосовувати зворотну дію в часі пунктів додаткової угоди або договору, які змінюють врегульовані договірні відносини. Скаржник-1 наголосив, що надана цінова довідка № 364/21 від 12.02.2021, не містить відомостей про динаміку ціни на електричну енергію з моменту укладення договору № 1/Д/21 від 22.01.2021 до моменту ініціювання постачальником збільшення ціни. До того ж, станом на дату укладення додаткової угоди №4 коливання ціни в торговій зоні «ОЕС України» відбувалося в сторону зменшення, при цьому відповідною угодою ціна навпаки підвищена на 8,2%. Враховуючи зазначене заявник зазначає, що додаткова угода № 4 від 12.04.2021 має бути визнана недійсною, а безпідставно сплачені на її виконання кошти повернуті позивачу.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» (заявник-2, скаржник-2) не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених вимог, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх.1034Х/2), в якій, посилаючись на невідповідність рішення вимогам ст. ст. 2, 7, 11, 13, 15 ГПК України (щодо основних завдання (принципів) господарського судочинства), ст. ст. 73, 74, 76, 77, 78, 80, 86 ГПК України (щодо доказів у справі та надання їм оцінки судом), ст. ст. 236, 238 ГПК України (щодо законності та обґрунтованості судового рішення та змісту рішення), просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 01.04.2026 у справі № 922/1174/25 в частині визнання недійсними додаткових угод № 5 від 18.10.2021, № 6 від 18.10.2021, № 7 від 26.10.2021, № 8 від 27.10.2021, № 9 від 09.11.2021, № 10 від 09.1.2021, № 11 від 13.12.2021 та № 12 від 22.12.2021 Договору від 22.01.2021 № 1/Д/21 та стягнення на користь бюджету в особі Міністерства освіти і науки України грошових коштів у розмірі 972 976,76 грн; у цій частині прийняти постанову про відмову у задоволенні позову прокурора; в іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 01.04.2026 у справі № 922/1174/25 – залишити без змін.

Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу заявник-2 посилається на те, що прокурором не підтверджено належним чином підстави для представництва в суді інтересів позивача, оскільки станом на час вирішення даної справи наявне рішення Конституційного Суду України Другого сенату Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(II)/2025 у справі № 3-28/2024(59/24) (щодо представництва прокурором інтересів держави в суді) про те, що окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII) не відповідають Конституції України, крім того в силу припису частини 6 статті 11 ГПК України суди не мають застосовувати положення законів, які не відповідають Конституції незалежно від того, чи визнавалися вони Конституційним Судом України неконституційними. Скаржник-2 зазначає, що моніторинг прокуратурою веб порталу "Prozorro" та вивчення інформації у сфері здійснення публічних закупівель щодо можливих порушень вимог законодавства при використанні бюджетних коштів суперечить статті 131-1 Конституції України, адже прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді в порядку, що визначені законом, а встановлення порушень законодавства у сфері публічних закупівель віднесено законом до виключної компетенції органу державного фінансового контролю – Держаудитслужби. Заявник-2, посилаючись на ст.44 Закону України «Про публічні закупівлі» наголошує, що застосовуючи до постачальника цивільно-правові наслідки у вигляді стягнення безпідставно набутих грошових коштів (за ст. 1212 ЦК України) за порушення частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", відповідальність за яке законодавець прямо відніс до сфери адміністративної відповідальності посадових осіб замовника, фактично створюється нова форма юридичної відповідальності, яка не передбачена законом, що суперечить статті 92 Конституції України та принципу поділу влади. Також, заявник-2 в поданій апеляційній скарзі посилається на практику Суду ЄС та директив для utilities (Директиви 2014/25/ЄС), яка встановлює спеціальні правила публічних закупівель для так званих, utilities-секторів) наголошуючи, що право ЄС визнає допустимими механізми динамічного ціноутворення, зокрема індексацію та price revision clauses, за умови їх прозорості, симетричності та відсутності зміни загальної природи договору, така зміна не є проявом дискреції постачальника, а є об`єктивним наслідком ринкових факторів, що не залежать від його волі.

09.06.2026 від Харківської обласної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ «Укр Газ Ресурс», в якому вона просить апеляційну скаргу ТОВ «Укр Газ Ресурс» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Харківської області від 01.04.2026, в частині задоволених вимог прокурора, залишити без змін.

В поданому відзиві прокурор зазначає, що звернення до суду із вказаним позовом зумовлено незаконним укладенням додаткових угод, на підставі яких безпідставно сплачено бюджетні кошти, і невжиття самостійно уповноваженим органом, яким є Міністерство освіти і науки України, у спірних правовідносинах ефективних заходів щодо усунення таких порушень стало підставами для представництва прокурором інтересів держави в його особі. Прокурор наголосив, що окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами, визнані неконституційними та втрачають чинність із 1 січня 2027 року, та відповідно до пункту 4 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами, визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності. Прокурор зазначив, що у зв`язку з закінченням строку дії договору на момент виявлення порушення, підстави для проведення органами Держаудислужби моніторингу закупівлі UA-2020-12-17-003986-с були відсутні, оскільки вказаний орган може проводити моніторинг процедури закупівлі протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії, у зв`язку з чим в умовах не здійснення фінансового контролю та, як наслідок, не виявлення порушення законодавства, право на звернення до суду із позовом у останнього не виникає внаслідок чого прокуратура звернулась до суду з позовом без залучення у справу органу аудита. Також, прокурор з посиланням на практику Верховного суду, зазначив, що стягнення штрафу, на підставі ст. 164-14 КУпАП зі службової особи замовника за порушення законодавства про закупівлі не є тотожним стягненню, на підставі ст. 1212 ЦК України, безпідставно одержаних коштів постачальником та ніяким чином не звільняє від обов`язку їх повернення. До того ж, на думку прокурора, порушення вимог ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» є порушенням норм цивільного законодавства щодо укладення правочинів, зокрема ст. ст. 203 та 215 ЦК України, відповідно до положень яких зміст правочину не може суперечити закону та правочин, що не відповідає вимогам закону, є недійсним, при цьому вказані види відповідальності не є взаємовиключними, оскільки мають різний суб`єктний склад і підстави відповідальності.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями Східного апеляційного господарського суду від 28.04.2026 апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури (вх.967Х) у справі №922/1174/25 передано на розгляд суду у складі колегії суддів: головуючий суддя Демідова П.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О.

Східний апеляційний господарський суд ухвалою від 04.05.2026 апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури залишив без руху та, на виконання вимог вказаної ухвали, заявником усунуто недоліки апеляційної скарги.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.05.2026 апеляційну скаргу ТОВ "Укр Газ Ресурс" (вх.1034Х/2) у справі №922/1174/25 передано на розгляд суду у складі колегії суддів: головуючий суддя Демідова П.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О.

Східний апеляційний господарський суд ухвалою від 07.05.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" залишив без руху та, на виконання вимог вказаної ухвали, заявником усунуто недоліки апеляційної скарги.

Східний апеляційний господарський суд ухвалою від 25.05.2026 (з урахуванням ухвали суду від 15.06.2026) відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківської обласної прокуратури (вх.967Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 01.04.2026 у справі № 922/1174/25; призначив розгляд апеляційної скарги на "30" червня 2026 о 14:30 годині у приміщенні суду; встановив учасникам справи термін до 08.06.2026 (включно) подати відзив на апеляційну скаргу, заяви, клопотання та письмові пояснення з доказами їх надсилання іншим учасникам провадження; витребував у Господарського суду Харківської області матеріали справи № 922/1174/25.

Східний апеляційний господарський суд ухвалою від 25.05.2026 (з урахуванням ухвали суду від 15.06.2026) відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" (вх.1034Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 01.04.2026 у справі № 922/1174/25; об`єднав апеляційні скарги Харківської обласної прокуратури та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" на рішення Господарського суду Харківської області від 01.04.2026 у справі №922/1174/25 в одне провадження; призначив розгляд апеляційної скарги на ""30" червня 2026 о 14:30 годині у приміщенні суду; встановив учасникам справи термін до 08.06.2026 (включно) подати відзив на апеляційну скаргу, заяви, клопотання та письмові пояснення з доказами їх надсилання іншим учасникам провадження.

Копії вказаних ухвал направлені до електронних кабінетів учасників провадження у справі.

Відповідно до ч.1 ст.285 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) судові рішення суду апеляційної інстанції вручаються (видаються або надсилаються) в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу.

Частиною 6 ст.242 ГПК України, передбачено, що днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Згідно з довідками, сформованими в комп`ютерній програмі “Діловодство спеціалізованого суду” копії ухвал суду від 25.05.2026 доставлені до електронних кабінетів учасників 25.05.2026 після 17:00, у зв`язку з чим, враховуючи положення ч.6 ст.242 ГПК України, копія ухвали вважається врученою 26.05.2026.

Враховуючи, що у відповідача-2 відсутній електронний кабінет, копії ухвал від 25.05.2026 направлені на його адресу місцезнаходження, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте конверти з ухвалами повернуті на адресу суду з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до п.5 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, учасники провадження у справі належним чином повідомлені про відкриття апеляційного провадження, дату, час та місце розгляду апеляційних скарг заявників.

27.05.2026 від позивача через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника Міністерства освіти і науки України.

01.06.2026 матеріали справи №922/1174/25 у 2-х томах надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

26.06.2026 від заявника апеляційної скарги до суду надійшло клопотання про участь у судових засіданнях у справі №922/1174/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного підпису, яке суд задовольнив частково ухвалою від 30.06.2026.

29.06.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" до суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 922/1174/25 до закінчення розгляду в порядку конституційного провадження Конституційним Судом України справи № 3-78/2026 (178/26) за конституційною скаргою ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та клопотання про зупинення провадження у справі № 922/1174/25 до закінчення розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 916/2486/23.

В судовому засіданні 30.06.2026 за участю прокурора та представника відповідача-1 оголошено перерву у судовому засіданні у справі №922/1174/25 до "02" липня 2026 о 14:00 год та запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" надати до матеріалів справи копію конституційної скарги, про що судом постановлено ухвалу від 30.06.2026 (з урахуванням ухвали суду від 01.07.2026).

В судовому засіданні 02.07.2026 за участю прокурора та представника відповідача-1 оголошено перерву у судовому засіданні у справі №922/1174/25 до "27" липня 2026 об 11:00 год та запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" надати до матеріалів справи копію конституційної скарги, про що судом постановлено ухвалу від 02.07.2026.

В ході судового засідання 27.07.2026 позивач та відповідач 1 надали пояснення по суті поданих апеляційних скарг, наполягали на їх задоволені, відповідач наполягав на задоволені клопотань про зупинення провадження у справі. Судова колегія дослідила докази та вислухала сторін в судових дебатах, після чого було оголошено про перехід до стадії прийняття судового рішення та ухвалою від 27.07.2026 повідомив сторін, що проголошення судового рішення у справі №922/1174/25 відбудеться 04 серпня 2026 року об 11:15 год.

В судове засідання з`явився прокурор, інші учасники провадження у справі не з`явились, про дату та час розгляду скарг були повідомлені належним чином. Представник скаржника-2 мав брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проте під час намагання встановити зв`язок за допомогою програмного забезпечення ВКЗ через Електронний кабінет встановлено, що представник перебував у статусі офлайн, крім того секретарем судового засідання здійснено спробу встановити зв`язок з представником у телефонному режимі, проте зв`язок встановити не вдалось, у зв`язку з чим, враховуючи положення ч.5 ст.197 та ч.12 ст.270 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про можливість оголошення скороченої постанови за відсутності представників позивача та відповідачів.

Розглянувши в судовому засіданні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" про зупинення провадження у справі, колегія суддів встановила наступне.

ТОВ "Укр Газ Ресурс" звернулось до суду з двома клопотаннями про зупинення провадження у справі №922/1174/25.

Так, в першому клопотанні скаржник-2 просить зупинити провадження у справі № 922/1174/25 до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи № 3-78/2026(178/26) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", провадження по яких відкриті відповідно ухвалами Першої колегії суддів Другого сенату Конституційного Суду України від 06.05.2026.

Обґрунтовуючи підстави для зупинення провадження заявник-2 посилається на п.5 ч.1 ст.227 ГПК України, зазначаючи, що об`єктивна неможливість розгляду даної справи до прийняття рішення КСУ пов`язана з тим, що предметом спору є легітимність зміни істотних умов договору про закупівлю, що регулюється саме пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", правова визначеність цієї норми є преюдиційною для даної справи та фактично вирішення спору по суті напряму залежить від результатів конституційного провадження та правової позиції Конституційного Суду України щодо відповідності Конституції України зазначеної норми, положення якої підлягають застосуванню при вирішенні спору у даній справі. Заявник-2 наголошує, що ігнорування факту відкриття конституційних проваджень фактично створює ризик ухвалення рішення, яке у подальшому може підлягати перегляду у зв`язку з рішенням Конституційного Суду України як таким, що ґрунтується на нормі, конституційність або конституційно-правовий зміст якої поставлений під сумнів.

В другому клопотанні скаржник-2 просить зупинити провадження у справі № 922/1174/25 до закінчення розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 916/2486/23, посилаючись на п.7 ч.1 ст.228 ГПК України, зазначаючи, що предмети, підстави позовів та нормативно-правове регулювання у даній справі та у справі № 916/2486/23 схожі.

Зупинення провадження у господарській справі є правовим інструментом процесуального законодавства та зумовлює тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи та щодо яких неможливо передбачити їх усунення.

Положення статті 227 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачають обов`язок суду зупинити провадження у справі.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках: об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи (пункт четвертий частини першої статті 229 ГПК України).

З системного аналізу п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України через призму завдань та основних засад господарського судочинства, закріплених у частині першій, пунктах 1, 4, 10, 11 частини третьої статті 2 ГПК України вбачається, що умовами застосування цього пункту є: об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи (тобто, неможливість для суду самостійно встановити обставини, які встановлюються судом у іншій справі); пов`язаність справи з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення; обґрунтованість судового рішення, в якому має бути проаналізовано, чи дійсно від наведених обставин залежить вирішення спору в цій справі, та належно мотивовано, що зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи зумовлюється виявленням в ній саме обставин, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено і саме це і є першопричиною перешкоди у здійсненні правосуддя в справі, що зупиняється.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Виходячи із зазначеного, для вирішення питання про зупинення провадження у справі з огляду на вимоги пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати: чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи з вказівкою на обставини, які встановлюються судом в іншій справі.

Колегія суддів зазначає, що предметом розгляду у цій справі є оцінка правомірності укладення спірних додаткових угод, зокрема наявності чи відсутності передбачених законом підстав для зміни ціни за одиницю товару, дотримання сторонами вимог законодавства про публічні закупівлі, а також правових наслідків таких дій.

Водночас зазначені обставини входять до предмета доказування у цій справі та можуть бути встановлені апеляційним господарським судом самостійно на підставі наявних і поданих сторонами доказів.

Натомість, конституційне провадження у справі № 3-78/2026(178/26) не спрямоване на встановлення фактичних обставин цієї господарської справи, не стосується оцінки доказів у ній та не вирішує питання щодо прав і обов`язків сторін у спірних правовідносинах. Саме по собі відкриття Конституційним Судом України провадження щодо перевірки конституційності пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" не позбавляє господарський суд можливості дослідити докази, встановити обставини справи та надати їм правову оцінку.

Крім того, відповідно до статті 152 Конституції України та ст. 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Наведені вище положення Конституції України та Закону вказують на те, що навіть теоретично можливість визнання неконституційним такого Закону може призвести до втрати ним чинності виключно на майбутнє, а не на час виникнення спірних правовідносин та подачі відповідного позову до господарського суду.

Східний апеляційний господарський суд наголошує, що стаття 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" має пряму дію, так як сам Конституційний Суд України у своєму рішенні може встановити інший (пізніший) строк втрати чинності для такого акта, однак рішення КСУ не мають зворотної дії в часі. Відтак, правовідносини, які виникли й закінчилися до моменту ухвалення рішення КСУ, продовжують регулюватися старим Законом.

Разом з тим, колегія суддів враховує, що 23.06.2026 Президентом України підписано нову редакцію Закону України «Про публічні закупівлі» №4888-IX від 27.05.2026, введення якого в дію відбудеться 24.03.2027 (далі – Закон №4888-IX). Зазначений Закон опубліковано 23.06.2026 у офіційному виданні Голос України №122.

Згідно з п.1 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через дев`ять місяців з дня набрання ним чинності, крім, зокрема: пункту 7, підпунктів 9, 11 та абзаців першого, четвертого-одинадцятого підпункту 13 пункту 10 цього розділу, які вводяться в дію з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до положень підп.13 п.10 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №4888-IX внесено зміни до Закону України «Про публічні закупівлі» (Відомості Верховної Ради України, 2019 р, №45, ст.289 із наступними змінами), зокрема п.2 ч.5 ст.41 викладено в наступній редакції: « 2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж 10 відсотків застосовується щодо кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару (без обмеження кількості змін)».

Пунктом 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №4888-IX передбачено, що положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25 грудня 2015 року №922-VIII в редакції цього Закону застосовуються до правовідносин у сфері публічних закупівель, що виникли з дня набрання чинності Законом України «Про публічні закупівлі» від 25 грудня 2015 року №922-VIII.

Враховуючи зазначене, колегія суддів не вбачає підстав для зупинення провадження у справі №922/1174/25 до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи № 3-78/2026(178/26) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" та відмовляє у задоволенні вказаного клопотання.

Стосовно клопотання про зупинення провадження у справі № 922/1174/25 до закінчення розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 916/2486/23, колегія суддів зазначає наступне.

Положення статті 228 ГПК України передбачають право суду зупинити провадження у справі.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду.

Так, у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду визначила наступні критерії подібності правовідносин у розумінні норм процесуального законодавства:

- термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші (пункт 24 постанови);

- для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями (пункт 25 постанови);

- подібність спірних правовідносин, виявлена одночасно за трьома критеріями, означатиме тотожність цих відносин (однакового виду суб`єкти, однаковий вид об`єкта й однакові права та обов`язки щодо нього). Але процесуальний закон не вимагає встановлювати тотожність. З огляду на значення слова "подібний" не завжди означає тотожність (пункт 28 постанови);

- у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин (пункт 31 постанови).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини) (пункт 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).

Здійснена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 конкретизація полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови).

Зі змісту ухвали від 10.02.2026 у справі №916/2486/23 вбачається, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постановив передати зазначену справу за позовом виконуючого обов`язки керівника Біляївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Південного офісу Держаудитслужби, Державного агентства меліорації та рибного господарства України (нова назва - Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм), Дністровського міжрайонного управління водного господарства до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ" про визнання недійсними додаткових угод та повернення безпідставно сплачених коштів на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Підставами для передачі справи на розгляд об`єднаної палати стала необхідність відступу від висновків Верховного Суду щодо застосування приписів статті 53 Господарського процесуального кодексу України та положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру", викладених у постанові від 14.01.2025 у справі № 916/2714/23, про те, що прокурор наділений повноваженнями звернутися з позовом на захист інтересів держави в особі управління водного господарства.

Верховний суд зазначив, що прокурор із порушенням заборони, встановленої частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", подав позов у цій справі в інтересах Дністровського міжрайонного управління водного господарства, яке не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень. Дністровське міжрайонне управління водного господарства є бюджетною організацією, створеною органом державної влади. При цьому наявність повноважень щодо забезпечення раціонального використання бюджетних коштів, на думку колегії суддів, не є підставою для віднесення Дністровського міжрайонного управління водного господарства до органів державної влади.

Разом з тим, в межах справи №922/1174/25 прокурором подано позов в інтересах Міністерства освіти та науки України, який є органом державної влади за відсутності будь-яких інших суб`єктів, віднесення яких до державних викликає сумнів, та може свідчити про відсутність підстав для представництва інтересів прокуратурою на цій підставі. У зв`язку з чим відносини у справі №916/2486/23 та №922/1174/25 в контексті необхідності відступу від попередній висновків Верховного суду не є подібними, у зв`язку з чим відсутні підстави для зупинення провадження у справі №905/1174/25 до закінчення розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 916/2486/23.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку у задоволенні клопотання ТОВ "Укр Газ Ресурс" про зупинення провадження у справі №922/1174/25 до закінчення розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 916/2486/23 відмовити.

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.2). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.4).

Переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційним господарським судом враховані обставини, встановлені судом першої інстанції про наступне.

Харківським національним аграрним університетом ім. В.В. Докучаєва (далі - ХНАУ ім. В.В. Докучаєва) опубліковано оголошення з ідентифікатором UA-2020-12-17-003986-c про проведення відкритих торгів на закупівлю товару з кодом ДК 021:2015:09310000-5 - Електрична енергія (постачання електричної енергії для бюджетних споживачів) на закупівлю електричної енергії обсягом 1450000 кВт*год., місце поставки товару: 62483, Україна, Харківська область, п/в "Докучаєвське-2", учбове містечко ХНАУ ім. В.В. Докучаєва, строк поставки товарів: до 31.12.2021, очікувана вартість предмета закупівлі: 3552500,00 грн в т.ч. ПДВ., кінцевий строк подання тендерних пропозицій: 03.01.2021 о 10:00, початок аукціону: 04.01.2021.

Оголошення було розміщене на офіційному сайті "Prozorro" за посиланням (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2020-12-l 7-003986-с).

За результатами проведення процедури закупівлі UA-2020-12-17-003986-с переможцем відкритих торгів визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс".

Постачальник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" здійснює господарську діяльність з постачання електричної енергії споживачу на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2594 від 03.12.2019.

22.01.2021 між Харківським національним аграрним університетом ім. В.В. Докучаєва (споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" (постачальник) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №1/Д/21 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2021 році електричну енергію код згідно ДК 021:2015:09310000-5 електрична енергія (постачання електричної енергії для бюджетних споживачів) (далі - товар), а споживач зобов`язується прийняти та оплатити цю електричну енергію на умовах цього Договору.

Пунктом 1.3. Договору визначено, що очікуваний обсяг постачання електричної енергії на 2021 рік становить (постачання електричної енергії для бюджетних споживачів) - 1450000 кВт*год.

Строк (термін) поставки (передачі) товару: з дати укладення Договору до 31 грудня 2021 року (п.2.1.Договору).

Місце поставки (передачі) товару - за місцем знаходження об`єктів замовника згідно Додатку №2 до Договору (п.2.2.Договору).

Відповідно до п 4.1. Договору, споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за ціною, що на дату укладення Договору становить 1,64167 грн без ПДВ, а разом з ПДВ - 1,97 грн з урахуванням тарифу на передачу електричної енергії, встановленого постановою НКРЕКП №2353 від 09.12.2020 та без урахування тарифу на розподіл електричної енергії.

Ціна за одиницю товару може змінюватись у випадках, передбачених ст.41 ч.5 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про публічні закупівлі» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель» №114-IX від 19.09.2019 року шляхом оформлення сторонами двосторонньої угоди (п.4.2.Договору).

Вартість електричної енергії за цим Договором визначається з урахуванням суми очікуваної вартості обсягів постачання електричної енергії протягом періоду, вказаного у пункті 2.1. цього Договору та становить: 2380416,67 грн, крім того ПДВ (20%) - 476083,33 грн, всього 2856500,00 грн (п.4.4.Договору).

Згідно п.4.5. Договору, розрахунковим періодом за цим Договором є 1 (один) календарний місяць.

Оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на поточний рахунок постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього Договору. (п.4.6 Договору).

Пунктом 4.9 Договору визначено, що по закінченню розрахункового періоду постачальник зобов`язаний надати споживачу Акт приймання-передачі електричної енергії. Споживач зобов`язаний розглянути та підписати вказаний акт у строк, що не перевищує 10 (десяти) робочих днів або дати вмотивовану відмову від підписання такого акту, у цей же строк.

Споживач зобов`язаний сплатити вартість поставленої (спожитої) електричної енергії по Акту приймання-передачі електричної енергії не пізніше 20 календарних днів після закінчення розрахункового періоду, згідно розділу 4 п.4.5 Договору (п.4.10 Договору).

У відповідності до п.5.2 Договору споживач зобов`язується, зокрема, забезпечувати своєчасну на повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього Договору та пов`язаних з постачальником електричної енергії послуг згідно з умовами цього Договору.

Згідно з п.12.1. Договору, цей Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та скріплення підписів печатками сторін (за наявності) та діє до 31 грудня 2021 року, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором.

Пунктом 12.10. Договору визначено, що дія Договору може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної у Договорі.

В той же день, споживачем було підписано Заяву-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії споживачу (Додаток №1) разом із Додатком А до заяви-приєднання щодо переліку точок комерційного обліку, Місце поставки (передачі) товару (Додаток №2) та Комерційну пропозицію (Додаток №3).

Відповідно до заяви-приєднання до договору постачання електричної енергії споживачу початок постачання з 01 лютого 2021.

Пунктом 1 Комерційної пропозиції визначено, що ціна (тариф) електричної енергії (постачання електричної енергії для бюджетних споживачів у кількості 1450000 кВт*год.) становить 2856500,00 грн з ПДВ.

Ціна за 1 кВт*год становить 1,97 з ПДВ.

Пунктом 2 Комерційної пропозиції визначено спосіб оплати: споживач зобов`язаний сплатити вартість поставленої (спожитої) електричної енергії, по Акту приймання-передачі електричної енергії не пізніше 20 календарних днів після закінчення розрахункового періоду, згідно Р 4 п.4.5 Договору.

По закінченні розрахункового періоду постачальник зобов`язаний надати споживачу Акт приймання-передачі електричної енергії. Споживач зобов`язаний розглянути та підписати вказаний акт у строк, що не перевищує 10 (десять) робочих днів або дати вмотивовану відмову від підписання такого акту, у цей же строк. Споживач зобов`язаний сплатити вартість поставленої (спожитої) електричної енергії, по Акту приймання-передачі електричної енергії не пізніше 20 календарних днів після закінчення розрахункового періоду, згідно Р4 п.4.5. Договору (п.3.Комерційної пропозиції).

Пунктом 4 Комерційної пропозиції сторони погодили термін дії договору: Цей Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та скріплення підписів печатками сторін (за наявності ) та діє до 31 грудня 2021 року, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором. Дія договору про закупівлю може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, договору, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку.

В подальшому, на підставі відповідних Цінових довідок Харківської торгово-промислової палати, які сформовані на підставі інформації ДП “Оператор ринку” (офіційний сайт https://www.oree.com.ua) щодо коливання ціни електричної енергії на Ринку “на добу на перед” у торговій зоні “ОЕС України” сторонами Договору про постачання електричної енергії споживачу №1/Д/21 від 22.01.2021 укладено 12 додаткових угод до цього договору.

Додатковими угодами № 1 від 27.01.2021, № 2 від 23.02.2021 та № 3 від 07.04.2021 до Договору усунуто технічну помилку за текстом повністю зазначено загальну вартість електричної енергії без ПДВ; змінені точки комерційного обліку, зазначені у пунктах 8 та 9; а також відкореговано ціну за одиницю товару без ПДВ, з 1,64167 грн на 1,641666666 грн, що не вплинуло на ціну з ПДВ.

Додатковою угодою № 4 від 12.04.2021 зменшено обсяг електроенергії до 1 369 394,14 кВт*год (сума рядків 1 та 2 у стовбці “Кількість” табличці угоди), збільшено ціну за 1 кВт*год та встановлено, що з 01.01.2021 по 28.02.2021 вона складає 1,97 грн з ПДВ, а з 01.03.2021 - 2,131692 грн з ПДВ (тобто ціна зросла на 8,20% порівняно з умовами договору). Загальна ціна договору не змінювалась. Дія цієї додаткової угоди розповсюджується на відносини з 01.03.2021 згідно ст. 631 Цивільного кодексу України.

Додатковою угодою № 5 від 18.10.2021 зменшено обсяг електроенергії до 1 314 879,31 кВт*год (сума рядків 1, 2 та 3 у стовбці “Кількість” табличці угоди), збільшено ціну за 1 кВт*год та встановлено, що з 01.01.2021 по 28.02.2021 вона складає 1,97 грн з ПДВ, з 01.03.2021 по 31.07.2021 - 2,131692 грн з ПДВ, а з 01.08.2021 - 2,3094 грн з ПДВ (тобто ціна зросла на 17,23% порівняно з первісними умовами договору). Загальна ціна договору не змінювалась. Дія цієї додаткової угоди розповсюджується на відносини з 01.08.2021 згідно ст. 631 Цивільного кодексу України.

Додатковою угодою № 6 від 18.10.2021 зменшено обсяг електроенергії до 1 266 619,87 кВт*год (сума рядків 1, 2, 3 та 4 у стовбці “Кількість” табличці угоди), збільшено ціну за 1 кВт*год та встановлено, що з 01.01.2021 по 28.02.2021 вона складає 1,97 грн з ПДВ, з 01.03.2021 по 31.07.2021 - 2,131692 грн з ПДВ, з 01.08.2021 по 14.08.2021 - 2,3094 грн з ПДВ, а з 15.08.2021 - 2,504868 грн з ПДВ (тобто ціна зросла на 27,15% порівняно з первісними умовами договору). Загальна ціна договору не змінювалась. Дія цієї додаткової угоди розповсюджується на відносини з 15.08.2021 згідно ст. 631 Цивільного кодексу України.

Додатковою угодою № 7 від 26.10.2021 зменшено обсяг електроенергії до 1 223 592,42 кВт*год (сума рядків 1, 2, 3, 4 та 5 у стовбці “Кількість” табличці угоди), збільшено ціну за 1 кВт*год та встановлено, що з 01.01.2021 по 28.02.2021 вона складає 1,97 грн з ПДВ, з 01.03.2021 по 31.07.2021 - 2,131692 грн з ПДВ, з 01.08.2021 по 14.08.2021 - 2,3094 грн з ПДВ, з 15.08.2021 по 31.08.2021 - 2,504868 грн з ПДВ, а з 01.09.2021 - 2,71986 грн з ПДВ (тобто ціна зросла на 38,06% порівняно з первісними умовами договору). Загальна ціна договору не змінювалась. Дія цієї додаткової угоди розповсюджується на відносини з 01.09.2021 згідно ст. 631 Цивільного кодексу України.

Додатковою угодою № 8 від 27.10.2021 зменшено обсяг електроенергії до 1 186 318,08 кВт*год (сума рядків 1, 2, 3, 4, 5 та 6 у стовбці “Кількість” табличці угоди), збільшено ціну за 1 кВт*год та встановлено що з 01.01.2021 по 28.02.2021 вона складає 1,97 грн з ПДВ, з 01.03.2021 по 31.07.2021 - 2,131692 грн з ПДВ, з 01.08.2021 по 14.08.2021 - 2,3094 грн з ПДВ, з 15.08.2021 по 31.08.2021 - 2,504868 грн з ПДВ, з 01.09.2021 по 14.09.2021 - 2,71986 грн з ПДВ, а з 15.09.2021 - 2,956332 грн з ПДВ (тобто ціна зросла на 50,07% порівняно з первісними умовами договору). Загальна ціна договору не змінювалась. Дія цієї додаткової угоди розповсюджується на відносини з 15.09.2021 згідно ст. 631 Цивільного кодексу України.

Додатковою угодою № 9 від 09.11.2021 зменшено обсяг електроенергії до 1 119 738,73 кВт*год (сума рядків 1, 2, 3, 4, 5, 6 та 7 у стовбці “Кількість” табличці угоди), збільшено ціну за 1 кВт*год та встановлено, що з 01.01.2021 по 28.02.2021 вона складає 1,97 грн з ПДВ, з 01.03.2021 по 31.07.2021 - 2,131692 грн з ПДВ, з 01.08.2021 по 14.08.2021 - 2,3094 грн з ПДВ, з 15.08.2021 по 31.08.2021 - 2,504868 грн з ПДВ, з 01.09.2021 по 14.09.2021 - 2,71986 грн з ПДВ, з 15.09.2021 по 30.09.2021- 2,956332 грн з ПДВ, а з 01.10.2021 - 3,216432 грн з ПДВ (тобто ціна зросла на 63,27% порівняно з первісними умовами договору). Загальна ціна договору не змінювалась. Дія цієї додаткової угоди розповсюджується на відносини з 01.10.2021 згідно ст. 631 Цивільного кодексу України.

Додатковою угодою № 10 від 09.11.2021 зменшено обсяг електроенергії до 1 089 373,54 кВт*год (сума рядків 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 та 8 у стовбці “Кількість” табличці угоди), збільшено ціну за 1 кВт*год та встановлено, що з 01.01.2021 по 28.02.2021 вона складає 1,97 грн з ПДВ, з 01.03.2021 по 31.07.2021 - 2,131692 грн з ПДВ, з 01.08.2021 по 14.08.2021 - 2,3094 грн з ПДВ, з 15.08.2021 по 31.08.2021 - 2,504868 грн з ПДВ, з 01.09.2021 по 14.09.2021 - 2,71986 грн з ПДВ, з 15.09.2021 по 30.09.2021- 2,956332 грн з ПДВ, з 01.10.2021 по 09.10.2021- 3,216432 грн з ПДВ, а з 10.10.2021 - 3,502512 грн з ПДВ (тобто ціна зросла на 77,79% порівняно з первісними умовами договору). Загальна ціна договору не змінювалась. Дія цієї додаткової угоди розповсюджується на відносини з 10.10.2021 згідно ст. 631 Цивільного кодексу України.

Додатковою угодою № 11 від 13.12.2021 зменшено обсяг електроенергії до 1 068 878,99 кВт*год (сума рядків 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 та 9 у стовбці “Кількість” табличці угоди), збільшено ціну за 1 кВт*год та встановлено, що з 01.01.2021 по 28.02.2021 вона складає 1,97 грн з ПДВ, з 01.03.2021 по 31.07.2021 - 2,131692 грн з ПДВ, з 01.08.2021 по 14.08.2021 - 2,3094 грн з ПДВ, з 15.08.2021 по 31.08.2021 - 2,504868 грн з ПДВ, з 01.09.2021 по 14.09.2021 - 2,71986 грн з ПДВ, з 15.09.2021 по 30.09.2021- 2,956332 грн з ПДВ, з 01.10.2021 по 09.10.2021- 3,216432 грн з ПДВ, з 10.10.2021 по 31.10.2021- 3,502512 грн з ПДВ, а з 01.11.2021 - 3,817176 грн з ПДВ (тобто ціна зросла на 93,77% порівняно з первісними умовами договору). Загальна ціна договору не змінювалась. Дія цієї додаткової угоди розповсюджується на відносини з 01.11.2021 згідно ст. 631 Цивільного кодексу України.

Додатковою угодою № 12 від 22.12.2021 сторонами продовжено строк дії договору з 01.01.2022 до 31.01.2022 та узгоджено обсяг постачання електроенергії на цей період на 149665 кВт*год.

З матеріалів справи також вбачається що замовником закупівлі в системі “Prozorro” UA-2020-12-17-003986-c є ХНАУ ім. В.В. Докучаєва, який, згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 06.07.2021 перебуває в стані припинення.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.05.2021 № 431-р “Про утворення Державного біотехнологічного університету” було розпочато процедуру реорганізації ХНАУ ім. В.В. Докучаєва.

Наказом Міністерства освіти і науки України від 18.06.2021 № 689 було утворено Державний біотехнологічний університет, яким, у тому числі, визначено реорганізувати Харківський національний університет ім. В.В. Докучаєва шляхом його приєднання до Державного біотехнологічного університету з відповідними правовим наслідками.

Крім того, відповідно до вищевказаного наказу МОН України, Державного біотехнологічного університету є правонаступником всього майна, прав та обов`язків ХНАУ ім. В.В. Докучаєва, про що також зазначено і в статуті ДБТУ (п. 1.2), затвердженим наказом МОН від 30.12.2022 № 1189.

Під час опрацювання інформації щодо проведених процедур публічних закупівель товарів, робіт та послуг розпорядниками бюджетних коштів, розміщеної у відкритому доступі на офіційному вебпорталі Уповноваженого органу з питань закупівель https://prozorro.gov.ua, прокуратурою виявлено, що при укладенні оспорюваних додаткових угод № № 4 - 11 не було підтверджено належними та допустимими доказами факту коливання, динаміки цін на електричну енергію, не доведено, що коливання цін зробило для постачальника виконання Договору зі споживачем невигідним (збитковим), було перевищено максимально допустиме обмеження щодо підвищення ціни на електроенергію, як товар на 10% незалежно від кількості укладення додаткових угод, у зв`язку з чим прокуратура дійшла висновку, що зазначені додаткові угоди суперечать п. 2. ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», ст. 632 ЦК України та підлягають визнанню недійсними в судовому порядку.

Враховуючи зазначене, Харківська обласна прокуратура листом від 20.02.2025 №24-86 вих-25 звернулась до Міністерства освіти і науки України та Державного біотехнологічного університету (беручи до уваги реорганізацію Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва шляхом приєднання до Державного біотехнологічного університету), в якому повідомила про встановлені порушення під час укладення додаткових угод до договору про закупівлю № 1/Д/21 від 22.01.2021 та просила надати інформацію про наміри щодо вжиття заходів збоку уповноважених органів для захисту інтересів держави, а також надання документів в підтвердження зазначеної реорганізації.

У відповідь на вказаний лист Міністерство освіти і науки України повідомило про відсутність наміру самостійного вжиття захисту інтересів держави, з огляду на те, що університет є самостійною юридичною особою (лист від 11.03.2025 №11805-25).

Державний біотехнологічний університет листом №04-216 від 04.03.2025 підтвердив факт правонаступництва майна, прав та обов`язків Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва та зазначив про доцільність вжиття заходів для захисту інтересів держави саме прокуратурою.

Харківська обласна прокуратура листом від 31.03.2025 №24-129вих-25 повідомила Міністерство освіти і науки України про звернення, в порядку ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», до Господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України з позовом до ТОВ «Укр Газ Ресурс», ХНАУ ім. В.В. Докучаєва та ДБТУ про визнання недійсними додаткових угод до договору про закупівлю товару та повернення безпідставно сплачених бюджетних коштів.

01.04.2025 відповідний позов надійшов до суду.

В ході розгляду справи ТОВ «Укр Газ Ресурс» заперечувало проти заявлених вимог, посилаючись на те, що коливання ціни підтверджене довідками ТПП та загальнодоступною інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті АТ Оператор ринку, зауважувало, що ретроспективне посилення обмежень є порушенням Конвенції та не відповідає практиці Суду ЄС, адже на момент укладення договору право ЄС не забороняє зміну ціни як таку та не встановлює імперативної вимоги “сукупно не більше 10%”, а також наголошувало, що порушення спеціальної норми публічного права саме по собі не може автоматично тягнути цивільно-правову недійсність правочину, якщо договір фактично виконувався; товар (електрична енергія) був реально поставлений; відсутні ознаки фіктивності, удаваності або спрямованості правочину на порушення публічного порядку.

Державний біотехнологічний університет наполягав на тому, що норма закріплена в останньому реченні п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України “Про внесення змін до Закону України «Про публічні закупівлі» не застосовується до договорів про закупівлю електричної енергії та наголошував, що чинним законодавством не передбачено будь-якого переліку належних доказів чи будь-яких документів, які могли б вважатися такими, на які сторони мали б посилатися в обґрунтування підвищення ціни на товар, що закуповується на торгах, а отже відкидаючи в якості доказів цінові довідки Харківської торгово-промислової палати прокурор не посилається на норму закону, за якою вказані довідки не є належним доказом та не зазначає, які саме документи на його думку могли б вважатися належними доказами.

За результатами розгляду заявлених вимог суд першої інстанції ухвалив рішення, яким позов задовольнив частково, з мотивів, викладених у рішенні.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, судова колегія виходить з наступного.

Щодо повноважень прокурора на звернення до суду з позовом у даній справі.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст. 41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи. У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11 (підпункти 6.21, 6.22), від 26.02.2019 у справі № 915/478/18 (підпункти 4.19, 4.20), від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 26), від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18 (пункт 35), від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (підпункт 8.5), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 80), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 75), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.16) і № 922/1830/19 (підпункт 7.1)).

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Так, представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом (ч.1). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (ч.3). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (ч.4).

У постанові від 18.09.2024 у справі № 918/1043/21 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що визначати, в чому полягає чи може полягати порушення інтересів держави та оспорювати на цій підставі правочин у суді може тільки суб`єкт, наділений у спірних правовідносинах владними повноваженнями (незалежно від наявності статусу юридичної особи), або прокурор, який у встановленому порядку, виконуючи субсидіарну роль, може представляти державу в судовому провадженні замість відповідного компетентного суб`єкта, який усупереч вимогам закону не здійснює захист інтересів держави або робить це неналежно.

Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 визначено, що під представництвом прокуратурою інтересів держави треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави з урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, у зв`язку із чим прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство підставу позову та зазначає, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.

З контексту викладеного вище рішення Конституційного суду України, враховуючи положення чинного законодавства, вбачається, що прокурором прояв порушення інтересів держави визначається самостійно з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Отже, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

03.12.2025 Другий сенат Конституційного суду України ухвалив рішення №6-р(ІІ)2025 у справі №3-28/2024()59/24, яким: визнав такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), абзаци перший, другий, третій частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами; визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність із 1 січня 2027 року; рішення Конституційного Суду України не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.

Колегія суддів враховує, як резолютивну частину рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025), так і його мотивувальну частину.

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(ІІ)/2025), до 1 січня 2027 року положення частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" залишаються чинними у редакції, що діяла до ухвалення цього рішення, а тому, підлягають до застосування всіма суб`єктами правової системи, у тому числі і при здійсненні господарського судочинства. Крім того, вказане рішення не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів, та продовжують існувати після втрати ними чинності, що в контексті звернення прокурора до суду з позовною заявою 01.04.2025 свідчить про непоширення рішення Конституційного суду на правовідносини в даній справі.

Водночас, судова колегія враховує, що розв`язуючи порушені в конституційній скарзі питання, Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 03.12.2025 №6-р (ІІ)/2025) розкриваючи зміст пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України з урахуванням своїх юридичних позицій щодо визначення понять «інтереси держави» та «представництво інтересів держави в суді», наведених, зокрема, у рішеннях від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 та від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004, зазначив, що: представництвом інтересів держави в суді, що його здійснює прокурор відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, є правовідносини, у яких прокурор, реалізуючи визначену цим пунктом функцію прокуратури, вчиняє в суді відповідні процесуальні дії у разі, якщо цього вимагає захист інтересів держави. Визначальним за пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України для представництва прокуратурою інтересів держави в суді є те, що ці інтереси мають узгоджуватись із принципами, закріпленими в Конституції України, включно з тими, які встановлюють спосіб та межі втручання держави у зміст та обсяг конституційних прав і свобод людини і громадянина. Це випливає із засад конституційного ладу України, зокрема зі статей 1, 8, 19 Конституції України в їх посутньому зв`язку з пунктом 3 частини першої її статті 131-1. Неодмінною умовою для реалізації прокуратурою цієї функції є потреба в захисті інтересів держави.

У пунктах 4.2, 4.3 цього рішення Конституційний Суд України наголосив на тому, що пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції України уповноважує прокуратуру на здійснення представництва інтересів держави в суді тільки у виключних випадках та в порядку, що визначені законом, а не на здійснення такого представництва у випадках, визначених органами прокуратури.

Виходячи з викладеного враховуючи сталі та послідовні висновки Верховного Суду, зокрема, що з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено. Прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який відсутній або всупереч вимог закону не здійснює захисту чи робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

З огляду на зазначене, в умовах відсутності врегульованих законом виключних випадків, саме суд надає оцінку наведеним прокурором підставами для представництва інтересів держави в кожному конкретному випадку виходячи з фактичних обставин справи за наслідками чого встановлює їх наявність або відсутність, враховуючи потребу в захисті інтересів держави з огляду на причини, які перешкоджають захисту належним суб`єктом.

З матеріалів справи вбачається, що прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України з посилання на те, що джерелом фінансування спірної закупівлі електричної енергії є кошти державного бюджету та відповідно нераціональне та неефективне використання таких коштів у вигляді додаткового витрачання порушують інтереси держави в бюджетній сфері, разом з тим Міністерство освіти і науки України, як орган уповноважений на захист інтересів держави у даних правовідносинах, не вживав заходів для захисту, у зв`язку з чим представництво інтересів держави здійснює прокуратура.

Судом першої інстанції встановлено, що порушення інтересів держави прокурор обґрунтовує порушенням сторонами під час проведення закупівлі електричної енергії вимог чинного законодавства, принципів ефективного та прозорого здійснення закупівлі, створення добросовісної конкуренції у сфері закупівлі, принципів максимальної ефективності та економії, що призвело до протиправного витрачання коштів бюджету, нераціонального та неефективного їх використання. Крім того, укладенням додаткових угод до договору поставки електричної енергії порушено матеріальні державні інтереси, оскільки, з урахуванням додаткових угод замовник торгів фактично отримав меншу кількість електричної енергії, що призводить до порушення суспільних інтересів в частині забезпечення досягнення мети проведеної тендерної закупівлі.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що вказане в умовах доведеності стверджуваних порушень свідчить про порушення Закону України “Про публічні закупівлі”, які призводять до недосягнення мети Закону та проведення публічної закупівлі із порушенням його вимог та дають підстави для висновку про загрозу порушення економічних інтересів держави внаслідок укладення незаконних правочинів, чим завдається шкода інтересам держави у вигляді незаконних витрат.

Органом уповноваженим на здійснення захисту інтересів держави прокурором визначено Міністерство освіти і науки України, з огляду на те, що він є головним розпорядником бюджетних коштів та є розпорядником вищого рівня по відношенню до закладу вищої освіти.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону України “Про вищу освіту” управління у сфері вищої освіти у межах своїх повноважень здійснюється центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Міністерство освіти і науки України, як центральний орган виконавчої влади, згідно зі ст. ст. 1, 6 Закону України “Про центральні органи виконавчої влади” забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій. Повноваження міністерств, інших центральних органів виконавчої влади поширюються на всю територію держави.

Згідно зі ст. 28 Закону України “Про центральні органи виконавчої влади” міністерства звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 Закону України “Про вищу освіту”, фінансування державних закладів вищої освіти здійснюється за рахунок коштів державного бюджету на умовах державного замовлення на оплату послуг з підготовки фахівців, наукових і науково-педагогічних кадрів та за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством, з дотриманням принципів цільового та ефективного використання коштів, публічності та прозорості у прийнятті рішень.

Положенням про Міністерство освіти і науки України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 630 (далі – Положення) визначено, що Міністерство освіти і науки є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, яке забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, юрисдикція якого поширюється на всю територію України.

Пунктом 1 Положення передбачено що, Міністерство освіти і науки України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов`язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.

Підпунктом 77-2 пункту 4 Положення визначено, що Міністерство освіти і науки України розподіляє освітні субвенції та державне фінансування середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та стипендійний фонд закладів освіти, що перебувають у сфері його управління.

Відповідно до підпунктів 3 - 5 пункту 5 Положення Міністерство освіти і науки України контролює діяльність підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління; організовує планово-фінансову роботу в апараті МОН, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку; забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів.

Виходячи із зазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у розумінні частини 1 статті 22 БК України МОН України є головним розпорядником бюджетних коштів у сфері освіти та розпорядником вищого рівня по відношенню до закладу вищої освіти та враховуючи викладене є органом державної влади до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що Харківська обласна прокуратура зверталась до Міністерства освіти і науки України з листом від 20.02.2025 №24-86вих-25, в якому повідомила про встановлені порушення під час укладення додаткових угод до договору про закупівлю № 1/Д/21 від 22.01.2021 та просила надати інформацію про наміри щодо вжиття заходів збоку уповноваженого органу для захисту інтересів держави, проте у наданій відповіді МОН України зазначив, що Харківський національний аграрний університет ім. В.В. Докучаєва є самостійною юридичною особою, яка самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Матеріали справи не містять доказів в підтвердження вжиття МОН України будь-яких заходів, спрямованих на захист інтересів держави протягом місяця після отримання відповідного листа від прокуратури, що свідчить про бездіяльність уповноваженого органу та наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави прокуратурою.

Враховуючи зазначене, Харківська обласна прокуратура листом від 31.03.2025 №24-129вих-25 повідомила Міністерство освіти і науки України про звернення, в порядку ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», до Господарського суду Харківської області в інтересах держави.

Тобто підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка МОН України щодо захисту інтересів держави, яке є розпорядником бюджетних коштів, за рахунок яких здійснювалася закупівля електричної енергії за договором, та яке зобов`язане ефективно і раціонально використовувати бюджетні кошти, в тому числі реагувати на порушення вимог законодавства, що впливають на інтереси держави.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у даному випадку, прокурором належним чином доведено бездіяльність уповноваженого державного органу (МОН України) у спірних правовідносинах, що у свою чергу є підставою для подання відповідного позову безпосередньо прокурором в інтересах держави в особі цього державного органу.

Отже, судова колегія відхиляє посилання скаржника-2 на рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(II)/2025 у справі № 3-28/2024(59/24), як на підставу недоведеності прокуратурою підстав для представництва через визнання неконституційними окремих положень ст.23 Закону України «Про прокуратуру» та не застосовність судом положень законів, які не відповідають Конституції незалежно від того, чи визнавалися вони Конституційним Судом України неконституційними відповідно до ч.6 ст. 11 ГПК України, з огляду на наступне.

Відповідно до резолютивної частини вказаного рішення окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» втрачають чинність із 1 січня 2027 року. При цьому, таке рішення не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.

Як вже зазначалось судовою колегією прокурор звернувся до суду з позовною заявою 01.04.2025, тобто правовідносини між сторонами виникли під час чинності окремих положень, що свідчить про непоширення рішення Конституційного суду на правовідносини в даній справі. Разом з тим, в межах даної справи встановлено наявність підстав для представництва інтересів держави прокуратурою виходячи з фактичних обставин справи, враховуючи потребу в захисті інтересів держави з огляду на бездіяльність належного суб`єкта, що цілком відповідає умовами для реалізації прокуратурою представництва інтересів держави в даному конкретному випадку.

Заявник-2 також наголошує, що моніторинг прокуратурою веб порталу "Prozorro" та вивчення інформації у сфері здійснення публічних закупівель щодо можливих порушень вимог законодавства при використанні бюджетних коштів суперечить статті 131-1 Конституції України, адже прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді в порядку, що визначені законом та встановлення порушень законодавства у сфері публічних закупівель віднесено законом до виключної компетенції органу державного фінансового контролю – Держаудитслужби.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про публічні закупівлі» регулювання та державний контроль у сфері закупівель здійснюють: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері публічних закупівель (Міністерство економіки України); центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування (Державна казначейська служба України); банки (під час оплати за договорами про закупівлю); центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю (Державна аудиторська служба України); Антимонопольний комітет України; Рахункова палата.

Контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України "Про публічні закупівлі", проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування. Порядок та підстави проведення органом державного фінансового контролю перевірок закупівель встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст.5 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні»).

Моніторинг процедури закупівлі - аналіз дотримання замовником законодавства у сфері публічних закупівель під час проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та протягом його дії з метою запобігання порушенням законодавства у сфері публічних закупівель (п.14 ст.1 Закону "Про публічні закупівлі").

Згідно з ч.1 ст.8 Закону України «Про публічні закупівлі» моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи (далі - органи державного фінансового контролю). Моніторинг процедури закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії. Моніторинг процедури закупівлі не проводиться на відповідність тендерної документації вимогам частини четвертої статті 22 цього Закону. Моніторинг процедур закупівель здійснюється також щодо процедур закупівель, особливості яких передбачені у законах, що визначені у частинах восьмій та дев`ятій статті 3 цього Закону.

Виходячи із зазначеного, моніторинг може розпочинатися на будь-якому з етапів закупівлі, до завершення строку дії укладеного договору, проте положення ч.1 ст.8 Закону "Про публічні закупівлі" не вказують на можливість Держаудитслужби провести моніторинг процедури закупівлі після закінчення строку дії договору.

Відповідно до п.8 ст.10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надається право, зокрема, порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

Підпунктом 9 пункту 4 положення "Про Державну аудиторську службу України" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43 передбачено, що Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, зокрема, звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

З системного аналізу вказаних норм вбачається, що Держаудитслужба набуває статусу позивача внаслідок звернення до суду з метою усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства, при цьому, моніторинг процедури закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії, разом з тим матеріали справи не містять доказів в підтвердження здійснення вказаним органом моніторингу під час процедури закупівлі, під час укладення договору та протягом його дії, та відповідно не містять доказів виявлення порушення законодавства у спірних правовідносинах, у зв`язку з чим право на звернення до суду із даним позовом Держаудитслужби не виникло та відповідно у спірних правовідносинах Держаудитслужба не набула статусу позивача.

Вказана свідчить про відсутність підстав для звернення прокуратури до суду в інтересах держави в особі Держаудитслужби та набуття нею статусу позивача у даній справі.

Колегія суддів зауважує, що перевірка прокурором інформації з системи «Prozorro» та звернення до суду в інтересах держави у разі виявлення порушень не є за своєю правовою природою офіційним моніторингом публічних закупівель, здійснення якого віднесено до повноважень Державної аудиторської служби України, оскільки не є спеціальною юридичною процедурою, не має чітких строків, не оформлюється офіційним висновком та не зобов`язує замовника виправити порушення у випадку, якщо вони виявлені. Вказане свідчить про помилковість доводів скаржника-2 про те, що прокурор у даній справі підмінив собою орган державного фінансового контролю.

Стосовно вимоги про визнання недійсними додаткових угод до договору.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначено Законом України “Про публічні закупівлі”.

Відповідно до частини четвертої статті 3 Законом України “Про публічні закупівлі” відносини, пов`язані зі сферою публічних закупівель, регулюються виключно цим Законом і не можуть регулюватися іншими законами, крім випадків, встановлених цим Законом.

Одним із принципів здійснення публічних закупівель є максимальна економія, ефективність та пропорційність (п. 2 ч. 1 ст. 5 Законом України “Про публічні закупівлі”).

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 цього Закону договір про закупівлю визначається як господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі / спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Основні вимоги до договору про закупівлю та внесення змін до нього урегульовані статтею 41 Закону України “Про публічні закупівлі”, частиною першою якої визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі” (в редакцій чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/ внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії; 3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; 4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; 5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку; 6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/ або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування; 7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни; 8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті.

Отже, Закон України “Про публічні закупівлі” встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ч. 5 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі”.

З матеріалів справи вбачається, що сторони уклали ряд додаткових угод (№4 від 12.04.2021, № 5 від 18.10.2021, №6 від 18.10.2021, №7 від 26.10.2021, №8 від 27.10.2021, №9 від 09.11.2021, № 10 від 09.11.2021, № 11 від 13.12.2021), якими змінили ціну за одиницю товару в сторону збільшення, посилаючись на п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» та цінові довідки Харківської торгово-промислової палати, а також додаткову угоду №12 від 22.12.2021, якою, на підставі ч.6 ст.41 вказаного Закону, дію договору продовжили з 01.01.2022 до 31.01.2022 та узгодили обсяг постачання електроенергії на цей період в розмірі 149665 кВт*год.

Суд першої інстанції встановив, що сторони збільшили загальний відсоток ціни за 1 кВт/год електроенергії, порівняно з первісними умовами Договору на понад 93,77 %, зокрема тими про які йдеться у Договорі та у комерційній пропозиції (додаток 3 до Договору) та відповідно тієї пропозиції щодо ціни за 1 кВт/год, яка була запропонована ТОВ “Укр Газ Ресурс” при участі в торгах, та дійшов висновку, що вказане є порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі”, якою передбачено, що обмеження 10% щодо зростання ціни застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількості підписаних додаткових угод).

Зазначене стало підставою для визнання додаткових угод № 5 від 18.10.2021, №6 від 18.10.2021, №7 від 26.10.2021, №8 від 27.10.2021, №9 від 09.11.2021, № 10 від 09.11.2021, № 11 від 13.12.2021, №12 від 22.12.2021 недійсними.

Разом з тим, суд, враховуючи, що додатковою угодою №4 від 12.04.2021 ціна зросла на 8,20% порівняно з умовами договору, у зв`язку з чим дотримано 10% обмеження зростання ціни за одиницю товару, та підтвердження коливання ціни ціновою довідкою Харківської торгово-промислової палати від 12.02.2021 № 364/21, дійшов висновку про відсутність підстав для визнання її недійсною.

Приписами ч.ч.1, 2, 3 ст. 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Частиною першою ст.651 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (ч.1 ст.652 ЦК України).

У разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.ч.3, 4 ст.653 ЦК України).

Відповідно до ч.4 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Згідно з п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Із системного тлумачення наведених норм Цивільного кодексу України та Закону України «Про публічні закупівлі» вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Отже, в межах цього провадження необхідно встановити, чи були об`єктивні підстави для підвищення ціни товару за договором та чи підтверджено належними та допустимим доказами факт збільшення ціни такого товару на ринку.

З матеріалів справи вбачається, що внаслідок укладення додаткових угод № 4, № 5, № 6, № 7, № 8, № 9, № 10 та № 11 ціну за 1 кВт*год електричної енергії збільшено з 1,97 грн до 3,817176 грн (з ПДВ), тобто на 1,847176 грн, що становить 93,77 % від первинної ціни, а обсяг постачання електричної енергії у 2021 році зменшено з 1450000 кВт*год до 1068878,99 кВт*год, що на 381121,01 кВт*год, менше від запланованого.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, кожна окрема додаткова угода не перевищує 10 % обмеження.

Так, за додатковою угодою № 4 від 12.04.2021 ціна одиниці товару електричної енергії збільшилась з 1,97 грн за 1 кВт*год. до 2,131692 грн за 1 кВт з ПДВ з урахуванням тарифу на послуги з передачі електричної енергії, що у відсотках складає: (1,97 * 100/ 2,131692 – 100 = 7,59%.

За додатковою угодою № 5 від 18.10.2021 ціна одиниці товару електричної енергії збільшилась з 2,131692 грн за 1 кВт*год до 2,3094 грн за 1 кВт з ПДВ з урахуванням тарифу на послуги з передачі електричної енергії, що у відсотках складає: (2,131692 * 100/2,3094 - 100 = 7,69% (порівняно з умовами додаткової угоди № 4).

За додатковою угодою № 6 від 18.10.2021 ціна одиниці товару електричної енергії збільшилась з 2,3094 грн за 1 кВт*год до 2,504868 грн за 1 кВт з ПДВ, що у відсотках складає: (2,3094 * 100/ 2,504868 – 100 = 7,8% (порівняно з умовами додаткової угоди № 5 від 18.10.2021).

За додатковою угодою № 7 від 26.10.2021 ціна одиниці товару електричної енергії збільшилась з 2,504868 грн за 1 кВт*год до 2,71986 грн за 1 кВт з ПДВ, що у відсотках складає: ( 2,504868 * 100/ 2,71986 – 100 = 7,9% (порівняно з умовами додаткової угоди № 6 від 18.10.2021).

За додатковою угодою № 8 від 27.10.2021 ціна одиниці товару електричної енергії збільшилась з 2,71986 грн за 1 кВт*год до 2,956332 грн за 1 кВт з ПДВ, що у відсотках складає: (2,71986 * 100/ 2,956332 – 100 = 7,9988% (порівняно з умовами додаткової угоди № 7 від 26.10.2021).

За додатковою угодою № 9 від 09.11.2021 ціна одиниці товару електричної енергії збільшилась з 2,956332 грн за 1 кВт*год до 3,216432 грн за 1 кВт з ПДВ, що у відсотках складає: (2,956332 * 100/3,216432 – 100 = 8% (порівняно з умовами додаткової угоди № 8 від 27.10.2021).

За додатковою угодою № 10 від 09.11.2021 ціна одиниці товару електричної енергії збільшилась з 3,216432 грн за 1 кВт*год до 3,502512 грн за 1 кВт з ПДВ, що у відсотках складає: (3,216432 * 100/ 3,502512 – 100 = 8,0866% (порівняно з умовами додаткової угоди № 9 від 09.11.2021).

За додатковою угодою № 11 від 13.12.2021 ціна одиниці товару електричної енергії збільшилась з 3,502512 за 1 кВт*год до 3,817176 грн за 1 кВт з ПДВ, що у відсотках складає: ((3,502512 * 100)/ 3,817176 – 100 = 8,24% (порівняно з умовами додаткової угоди № 10 від 09.11.2021).

Додатковою угодою № 12 від 22.12.2021 сторонами продовжено строк дії договору з 01.01.2022 до 31.01.2022 та узгоджено обсяг постачання електроенергії на цей період на 149 665 кВт*год відповідно за ціною за одиницю товару визначену додатковою угодою №11 від 13.12.2021.

Разом з тим колегія суддів враховує, що вказані умови не є єдиною підставою в сукупності для збільшення ціни за одиницю товару, оскільки приписами п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» чітко визначена ще одна умова, а саме коливання ціни такого товару на ринку, тобто постачальник має довести що збільшення ціни за одиницю товару зумовлене коливанням ціни такого товару на ринку.

В підтвердження коливання ціни в бік збільшення до матеріалів справи долучені копії наступних цінових довідок Харківської торгово-промислової палати: від 12.02.2021 № 364/21, від 13.08.2021 №1876/21, від 17.08.2021 №1914-1/21, від 15.09.2021 №2198-2/21, від 22.09.2021 №2317/21, від 08.10.2021 №2511/21, від 22.10.2021 №2644/21, від 09.11.2021 №2802/21 та від 09.11.2021 №2802-1/21.

Судова колегія враховує, що кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.10.2020 у справі №912/1580/18, від 02.12.2020 у справі № 913/368/19, від 11.05.2023 у справі №910/17520/21).

Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов`язково тягне підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору.

При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Як коливання ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього.

Водночас на підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, - як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі №920/19/24).

Законом України "Про публічні закупівлі" не передбачено форму / вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим, що узгоджується з постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2025 року у справі № 916/747/24.

Колегія суддів виходить із того, що спеціальним законодавством у сфері публічних закупівель не визначено певний орган чи особу, яку законодавець наділив би повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку.

Під час визначення доказів на підтвердження коливання ціни товару на ринку слід виходити як з аналізу норм чинного законодавства щодо повноважень та функцій суб`єктів надання такої інформації (наприклад, до цих суб`єктів можна віднести Державну службу статистики України, на яку Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків", яке на замовлення суб`єкта господарювання виконує цінові / товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон`юнктурі певного ринку товарів; ТПП України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації, тощо), так і положень щодо доказів, які закріплені у главі 5 розділу І ГПК України.

Отже, з-поміж іншого, довідки, експертні висновки ТПП України, тощо можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. Втім судам у порядку статті 86 ГПК України слід їх досліджувати та оцінювати за критеріями належності, допустимості, достовірності, вірогідності з точку зору саме факту коливання ціни на товар (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.09.2023 у справі № 926/3244/22).

Таке тлумачення закону дає підстави дійти висновку, що зібрана з різних джерел інформація щодо ціни товару, потребує аналізу, обробленню та узагальненню з урахуванням структури ринку товарів, робіт та послуг.

Судова колегія зауважує, що відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» структура ринку електроенергії в Україні ділиться на п`ять основних торгових сегментів: двосторонні договори, ринок "на добу наперед", внутрішньодобовий ринок, балансуючий ринок і ринок допоміжних послуг.

Ринок на добу наперед (РДН) — це сегмент оптового ринку електричної енергії, де здійснюється купівля та продаж електроенергії на наступну добу за вільними цінами, які визначаються за результатами попиту та пропозиції, організатором торгів на якому є Акціонерне товариство «Оператор ринку» на платформі https://www.oree.com.ua.

Інший сегмент ринку - внутрішньодобовий ринок (ВДР), також організований Акціонерним товариством «Оператор ринку», де відбуваються безперервні торги після завершення ринку «на добу наперед»

Ринок двосторонніх договорів (РДД) — це частина ринку електроенергії, де виробники та постачальники, або споживачі напряму купують та продають електричну енергію. Основні особливості цього ринку включають вільні ціни, довгострокові/короткострокові контракти, яки переважно укладаються через електронні аукціони на Українській енергетичній біржі, а також шляхом укладання прямих угод між покупцями та продавцями.

В ході судового засідання представник відповідача пояснив, що ним для виконання прийнятих зобов`язань, здійснюється закупівля електричної енергії на ринку «на добу наперед», а також по двосторонніх договорах у АТ «Гарантований покупець» та АТ «НАЕК «Енергоатом».

Отже, у вирішенні питання впливу коливання ціни на ринку на товар, який є об`єктом закупівлі, слід виходити з цінового аналізу всіх сегментів ринку, на якому працюють енерготрейдер, адже застосований у ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» механізм підвищення ціни у договорі направлений на уникнення збитковості продавця-виконавця за договором закупівлі та уникнення несправедливого дисбалансу в інтересах учасників договору, пов`язаного із зовнішнім підвищенням/зниженням ціни на об`єкт закупівлі на протязі дії договору.

Судова колегія враховує динамічність ринку енергоносіїв, коливання ціни на яких відбувається протягом доби, місяця як в бік зменшення, так і в бік збільшення.

За змістом Правил ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, затверджених постановою НКРЕКП № 308 від 14.03.2018 , розрахунковим періодом на ринку визначений мінімальний відрізок часу, щодо якого визначаються ціна та обсяги купівлі-продажу електричної енергії на РДН/ВДР (60 хвилин). Інформація, яка розміщена на сайті Оператора ринку свідчить про суттєві колування вартості електричної енергії як протягом доби, так і протягом місяця.

Як свідчать надані до матеріалів справи цінові довідки Харківської ТТП у березні, липні, серпні 2021 року (довідка 1876/21, 2317/21,2511/21) на ринку «на добу наперед» та на ранку двосторонніх договорів спостерігалося падіння цін на електроенергію до 20,45% від ціни, зазначеної учасниками договорі закупівлі.

А отже, враховуючи коливання цін, а також встановлений відповідачами розрахунковий період - один місяць та встановлений обов`язок здійснювати розрахунки за отриману протягом розрахункового періоду електричну енергію на протязі 20 днів місяця, який слідує за розрахунковим, в якості доказів на підтвердження коливання ціни товару на ринку справедливим та переконливим є дослідження середньозваженої ціни за одиницю товару за відповідний місяць у співвідношенні із ціною, встановленою в договорі.

З наданих до матеріалів справи цінових довідок Харківської торгово-промислової палати вбачається, що в межах отриманого від відповідача-1 замовлення, ТПП не проводила жодних досліджень, а лише відтворювала середньозважені показники цін на Оптовому ринку у періоди, які обирав замовник, та порівнювала їх один з одним без встановлення індексу коливання по відношенню до ціни, встановленої в договорі закупівлі. Більшість довідок стосуються цінової інформації лише в одному сегменті ринку та у періоди від 10 до 20 днів місяця без обґрунтування такого несистемного підходу у визначенні строків, які приймаються для встановлення коефіцієнту коливання. Проте, у цінової довідки від 09.11.2021 № 2802/21, яка стала підставою для укладання додаткової угоди № 11, відображена повна інформація про рівень середньозважених цін на електричну енергію на ринку «на добу наперед» (далі РДН в ОЕС України) та на ринку двосторонніх договорів (далі РДД в ОЕС України) за повні місяці.

Враховуючи встановлену в договорі закупівлі ціну за одиницю товару в розмірі 1,6466666 грн/кВт.год, колегія звертає увагу, що:

в ціновій довідці Харківської торгово-промислової палати від 12.02.2021 № 364/21, яка стала підставою для укладання додаткової угоди № 4 від 12.02.2021 та збільшення ціни з березня 2021, вказано, що середньозважена ціна електроенергії на РДН в ОЕС України за грудень (01.12-31.12) 2020 року складає 1541,52 грн/МВт.год, за січень (01.01-31.01) 2021 року - 1462,52 грн/МВт.год, за лютий 2021 року (станом на 13.02.2021) - 1657,15грн/МВТ. Год та вказано відповідний відсоток коливання ціни в межах вказаних періодів (+7,5% за грудень - лютий, та + 13,3% за січень – лютий);

в ціновій довідці Харківської торгово-промислової палати від 13.08.2021 №1876/21, яка стала підставою для укладання додаткової угоди №5 від 18.10.2021 та наступного збільшення ціни з серпня 2021, вказано, що середньозважена ціна електроенергії на РДН в ОЕС України за 1 декаду березня (01.03-10.03) 2021 року складає 1359,94 грн/МВт.год, а за 3 декаду липня (21.07.-31.07) – 1623,28 грн/МВт.год (відсоток зміни ціни в межах вказаних періодів +19,36%);

в ціновій довідці Харківської торгово-промислової палати від 17.08.2021 №1914-1/21 , яка стала підставою для укладання додаткової угоди № 6 від 18.10.2021 та збільшення ціни з 15 серпня 2021 вказано, що середньозважена ціна електроенергії на РДН в ОЕС України за 3 декаду липня (21.07-31.07) 2021 року складає 1623,28 грн/МВт.год, а за 1 декаду серпня (01.08.-10.08) – 2127,10 грн/МВт.год (відсоток зміни ціни в межах вказаних періодів +31,04%);

в ціновій довідці Харківської торгово-промислової палати від 22.09.2021 № 2317/21, яка стала підставою для укладання додаткової угоди № 7 від 26.10.2021 та збільшення ціни з 1 вересня 2021 вказано, що середньозважена ціна електроенергії на РДН в ОЕС України за 2 декаду липня (11.07-20.07) 2021 складає 1554,71 грн/МВт.год, а за 2 декаду серпня (11.08-20.08) – 2078,49 грн/МВт.год (відсоток зміни ціни в межах вказаних періодів +33,69%);

в ціновій довідці Харківської торгово-промислової палати від 15.09.2021 № 2198-2/21, яка стала підставою для укладання додаткової угоди № 8 від 27.10.2021 та збільшення ціни з 15 вересня 2021 вказано, що середньозважена ціна електроенергії на РДН в ОЕС України за 3 декаду серпня (21.08-31.08) 2021 складає 2034,14 грн/МВт.год, а за 1 декаду вересня (01.09-10.09) – 2217,07 грн/МВт.год (відсоток зміни ціни в межах вказаних періодів +8,99%);

в ціновій довідці Харківської торгово-промислової палати від 08.10.2021 № 2511/21, яка стала підставою для укладання додаткових угод № 9 та № 10 від 9.11.2021 та збільшення ціни з 1 жовтня 2021 та з 10 жовтня 2021 вказано, що місячний індекс на РДД в ОЕС України (М+) за серпень (01.08-31.08) 2021 складає 1309,40 грн/МВт.год, а за вересень (01.09-30.09) – 1737,90 грн/МВт.год (відсоток зміни ціни в межах вказаних періодів +32,72%);

в ціновій довідці Харківської торгово-промислової палати від 22.10.2021 № 2644/21, яка стала підставою для укладання додаткових угод № 9 від 9.11.2021 та № 10 від 9.11.2021 та збільшення ціни з 1 жовтня 2021 та з 10 жовтня 2021 вказано, що середньозважена ціна електроенергії на РДН в ОЕС України за 1 декаду вересня (01.09-10.09) 2021 складає 2217,07 грн/МВт.год, а за 1 декаду жовтня (01.10-10.10) 2021 – 2568,15 грн/МВт.год (відсоток зміни ціни в межах вказаних періодів +15,84%);

в ціновій довідці Харківської торгово-промислової палати від 09.11.2021 № 2802/21 яка стала підставою для укладання додаткової угоди № 11 від 13.12.2021 та збільшення ціни з 1 листопада 2021 вказано, що середньозважена ціна електроенергії на РДН в ОЕС України за вересень (01.09-30.09) 2021 складає 2230,78 грн/МВт.год, а за жовтень (01.10-31.10) 2021 – 2793,44 грн/МВт.год (відсоток зміни ціни +25,22%); місячний індекс на РДД в ОЕС України (М+) а за вересень (01.09-30.09) – 1737,90 грн/МВт.год, а за жовтень (01.10-31.10) – 2076,30 грн/МВт.год (відсоток зміни ціни в межах вказаних періодів +19,47%);

в ціновій довідці Харківської торгово-промислової палати від 09.11.2021 № 2802-1/21 яка також стала підставою для укладання додаткової угоди № 11 від 13.12.2021 та збільшення ціни з 1 листопада 2021 вказано, що середньозважена ціна електроенергії на РДН в ОЕС України за 3 декаду вересня (21.09-30.09) 2021 складає 2260,88 грн/МВт.год, а за 3 декаду жовтня (21.10-31.10) 2021 – 2913,95 грн/МВт.год (відсоток зміни ціни в межах вказаних періодів +28,89%).

При цьому, матеріали справи не містять цінової довідки Харківської торгово-промислової палати №529/21 від 02.03.2021, на яку сторони посилались у додатковій угоді №4 від 12.04.2021.

Колегія суддів враховує постанову Верховного суду, про які йдеться вище, що відповідні довідки про коливання ціни мають відображати ціну станом на дату укладення договору, ринкову ціну станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, (як у бік збільшення, так і у бік зменшення), а також ціну станом на дату укладення додаткової угоди, однак наявні в матеріалах справи довідки Харківської торгово-промислової палати не відображають необхідної інформації, а лише є відтворенням інформації, яка доступні на сайтах Оператора ринку та Української енергетичної біржі.

Так, цінові довідки Харківської ТПП від 12.02.2021 № 364/21, від 13.08.2021 №1876/21, від 17.08.2021 №1914-1/21, від 15.09.2021 №2198-2/21, від 22.09.2021 №2317/21, від 08.10.2021 №2511/21, від 22.10.2021 №2644/21 не містять даних щодо проведених досліджень коливання цін на всіх сегментах ринку ( РДН та РДД), зокрема не містять відомостей щодо реальної динаміки ціни на електричну енергію в порівнянні з розрахунковим періодом, визначеним сторонами у договорі ( 1 місяць), пропорційності їх зростання по відношенню до ціни, встановленої в договорі закупівлі, аналізу середньозваженої місячної вартості електричної енергії у порівнянні з попередніми періодами (зокрема, з моменту підписання спірного Договору) чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни електричної енергії у порівнянні з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни як у бік збільшення так і у бік зменшення.

Матеріали справи не містять будь-яких пояснень щодо обґрунтування визначення періодів коливання, в умовах того, що за умовами договору розрахунковим періодом є місяць, при цьому додатковими угодами ціна змінювалась спочатку за місяць, а в подальшому за половину календарного місяця чи 10 днів, враховуючи цінові довідки, які визначають ціну за одиницю або подекадно, або за декілька днів ( 13 днів показники за лютий - довідка 364/21 від 12.02.2021 ).

За додатковою угодою №4 від 12.04.2021 сторони узгодили збільшити ціну за одиницю товару з 01.03.2021, а саме з 1,97 грн з ПДВ (1,641666666грн/кВт*год без ПДВ) до 2,131692 грн з ПДВ (1,77641грн без ПДВ), під час внесення змін керувались також довідкою №364/21 від 12.02.2021, яка містить інформацію щодо середньозваженої ціни на РДН В ОЕС за період грудень 2020 (01.12-31.12) – 1541,52 грн/МВт.год, січень 2021 (01.01-31.01) – 1462,52 грн/МВт.год та за лютий 2021 (станом на 13.02.2021) – 1657,15грн/МВт.год, при цьому відсутні відомості щодо середньозваженої ціни за повний місяць – лютий 2021. Крім того, у вказаній довідці відсутня інформація про встановлену в договорі ціну за одиницю товару в розмірі 1,641666666грн/кВт*год без ПДВ, проте коливання встановлюються виходячи з цін які склалися на ринку за необґрунтовано обраний період та в порівнянні з ціною, яка є меншою від ціни договору.

Колегія суддів не може залишити поза увагою, що за інформацією з офіційного сайту АТ «Оператор ринку», яке створене і діє згідно із Законом України «Про ринок електричної енергії», середньозважена ціна на РДН ОЕС України станом на дату укладення договору (22.01.2021) в торговій зоні «ОЕС України» складала 1,68766 грн без ПДВ за 1 кВт*год, а станом на дату укладення додаткової угоди № 4 (12.04.2021) - 1,61747 грн без ПДВ за 1 кВт*год, тобто відхилення має місце у бік зменшення та складає - 0,07019 грн за 1 кВт*год, що становить зменшення на 4,16 %, разом з тим додатковою угодою №4 сторони збільшили ціну за одиницю товару на 7,59 %.

За додатковою угодою №5 від 18.10.2021 сторони, керуючись ціновою довідкою Харківської ТПП №1876/21 від 13.08.2021, якою визначено, що середньозважена ціна електроенергії на РДН в ОЕС України за 1 декаду березня (01.03-10.03) 2021 складає 1359,94 грн/МВт.год та за 3 декаду липня (21.07-31.07) – 1623,28 грн/МВт.год, узгодили з 01.08.2021 збільшити ціну за одиницю товару до 2,3094грн з ПДВ (1,9245грн без ПДВ), разом з тим відомості щодо середньозважених цін за періоди з 11.03 по 31.03, з 01.04 по 30.04, з 01.05 по 31.05, з 01.06 по 30.06, з 01.07 по 20.07 та повні місяці з березня по липень 2021 року відсутні. Збільшення ціни відбулося на 7,69% від вартості, встановленої у додатковій угоді № 4, в умовах , що ціна в первісному договорі є більшою (1,6466666 грн/кВт.год), ніж коливання на рику в періоди, які були визначені відповідачем – 1 при замовленні довідки у ТТП.

З додаткової угоди №6 від 18.10.2021 вбачається, що керуючись ціновою довідкою Харківської ТПП №1914-1/21 від 13.08.2021, якою визначено, що середньозважена ціна електроенергії на РДН в ОЕС України за 3 декаду липня (21.07-31.07) 2021 складає 1623,28 грн/МВт.год та за 1 декаду серпня (01.08-10.08) – 2127,10 грн/МВт.год, сторони погодили з постачання електричної енергії з 15.08.2021 за ціною 2,524868 грн з ПДВ (2,08739 грн без ПДВ), тобто порівнюючи середньозважені ціни за 3 декаду липня та 1 декаду серпня сторони погодили ціну постачання з 15 серпня, без врахування цін за періоди з 01.07 по 20.07, з 11.08 по 14.08 та середньозваженої ціни за липень , серпень 2021 року. Збільшення ціни відбулося на 7,8% від вартості, встановленої у додатковій угоді № 5, та загалом на 23% від ціни, встановленої в договорі закупівлі на час його укладання.

Зі змісту додаткової угоди №7 від 26.10.2021 вбачається, що керуючись ціновою довідкою Харківської ТПП №2317/21 від 22.09.2021, якою визначено, що середньозважена ціна електроенергії на РДН в ОЕС України за 2 декаду липня (11.07-20.07) 2021 складає 1554,71 грн/МВт.год та за 2 декаду серпня (11.08-20.08) – 2078,49 грн/МВт.год, сторони погодили постачання електричної енергії з 01.09.2021 за ціною 2,71986 грн з ПДВ (2,26655грн без ПДВ), тобто порівнюючи середньозважені ціни за 2 декаду липня та серпня сторони погодили ціну постачання з 01 вересня, без врахування цін за періоди з 01.07 по 10.07, з 21.07 по 31.07, з 01.08. по 10.08 та з 20.08 по 31.08 та без врахування середньозваженої ціни за липень та серпень 2021 року. Збільшення ціни відбулося на 7,9% від вартості, встановленої у додатковій угоді № 6, та загалом на 30,98% від ціни, встановленої в договорі закупівлі на час його укладання.

З додаткової угоди №8 від 27.10.2021 вбачається, що сторони збільшили ціну за одиницю товару з 15.09.2021 до 2,956332 грн з ПДВ (2,46361грн без ПДВ), посилаючись на дані довідки Харківської ТПП №2198-2/21 від 15.09.2021, якою порівняно середньозважені ціни електроенергії за 3 декаду серпня (21.08-31.08) 2021 - 2034,14 грн/МВт.год та за 1 декаду вересня (01.09-10.09) – 2217,07 грн/МВт.год, при цьому періоди з 01.08 по 20.08 та з 11.09 по 14.09 не досліджені та не досліджені середньозважені ціни за серпень та вересень 2021 року. Збільшення ціни відбулося на 7,9988% від вартості, встановленої у додатковій угоді № 7, та загалом на 38,9788% від ціни, встановленої в договорі закупівлі на час його укладання.

Також, при укладенні додаткової угоди № 9 від 09.11.2021, якою було збільшено ціну до 3,216432грн з ПДВ (2,68036грн без ПДВ) сторони керувались ціновими довідками Харківської торгово-промислової палати від 08.10.2021 № 2511/21 та від 22.10.2021 № 2644/21, які містять дослідження двох ринків. Так, за довідкою від 08.10.2021 № 2511/21 місячний індекс на РДД в ОЕС України (М+) за серпень (01.08-31.08) 2021 складає 1309,40 грн/МВт.год, а за вересень (01.09-30.09) – 1737,90 грн/МВт.год, однак відповідні ціни не враховують ціну узгоджену сторонам в договорі за одиницю товару, яка є більшою за взятий початковий показник у серпні та відповідно не можуть свідчити про коливання саме у розмірі 46,9788% порівняно з ціною встановленою договором та не враховує компенсацію ціни протягом періоду її зниження на ринку. Згідно довідки 22.10.2021 № 2644/21 середньозважена ціна електроенергії на РДН в ОЕС України за 1 декаду вересня (01.09-10.09) 2021 складає 2217,07 грн/МВт.год, а за 1 декаду жовтня (01.10-10.10) – 2568,15 грн/МВт.год, однак порівнюючи середньозважені ціни за 1 декаду вересня та жовтня сторони погодили ціну постачання з 01 жовтня, без врахування середньозваженої цін за вересень або у період з 11.09 по 30.09. Збільшення ціни відбулося на 8,% від вартості, встановленої у додатковій угоді № 8, та загалом на 46,9788% від ціни, встановленої в договорі закупівлі на час його укладання

При цьому, вказані довідки покладені в основу підвищення ціни за додатковою угодою №10, яка укладена у той же день - 09.11.2021, якою сторони підвищили ціну за одиницю товару з 10.10.2021 до 3,502512грн з ПДВ (2,91876 грн без ПДВ), що також свідчить про відсутність окремого документального підтвердження для підвищення ціни за додатковою угодою №10. Збільшення ціни за додатковою угодою відбулося на 8,0866% від вартості, встановленої у додатковій угоді № 9, та загалом на 55,0654% від ціни, встановленої в договорі закупівлі на час його укладання

Дослідивши вказані довідки судова колегія встановила, що, в умовах: відсутності дослідження повного періоду коливання ціни, який би відповідав розрахунковому, встановленому сторонами в договорі (коливання протягом місяця); відсутності дослідження коливання ціни на всіх сегментах ринку, учасником яких є відповідач 1 як енерготрейдер; застосоване у довідках порівняння цін на ринку та визначення коефіцієнту зростання за показниками попередніх та наступних періодів без співвідношення зазначених цін із вартістю, встановленою у договорі закупівлі та додаткових угодах, зазначені довідки не відображають реальної динаміки коливання ціни, з урахуванням індивідуальних умов договору в частині визначеної ціни, беручи до уваги відповідне зниження та підвищення цін, що свідчить про недоведеність коливання ціни та підстав для підвищення цін у розмірах, визначених додатковими угодами 4-10 до договору закупівлі.

Колегія суддів враховує, що при зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну, постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним, а також довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції), Проте, всупереч викладеному матеріали справи не містять вказаних обґрунтувань з відповідними доказами.

До того ж, враховуючи загальнодоступність інформації на сайтах Оператора ринку та Української енергетичної біржі, приймаючи до уваги ту обставину, що сторони змінювали ціну за договором закупівлі на підставі додаткових угод, укладених в жовні 2021 року за попередні періоди (крім додаткової угоди № 4), що надавало можливість спотворити показники підвищення ціни шляхом обрання періодів, в яких ціна досягала бажаної відмітки, судова колегія критично ставиться до цінових довідок, які були видані Харківської ТПП на замовлення відповідача-1, в якому останній сам визначав періоди дослідження.

З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку, що цінові довідки Харківської ТПП від 12.02.2021 № 364/21, від 13.08.2021 №1876/21, від 17.08.2021 №1914-1/21, від 15.09.2021 №2198-2/21, від 22.09.2021 №2317/21, від 08.10.2021 №2511/21, від 22.10.2021 №2644/21 не є документальним підтвердженням коливання цін на спірний товар на момент підписання додаткових угод та не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов договору на підставі пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», що свідчить про наявність підстав для визнання додаткових угод №4-10 до договору до договору № 1/Д/21 від 22.01.2021 недійсними.

У відповідності до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Укладання сторонами додаткових угод в умовах відсутності аналізу коливання цін товару у співвідношенні із ціною, встановленою в договорі закупівлі та застосування коефіцієнтів підвищення ціни на ринку до умов договору закупівлі, суперечить ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та свідчить про недобросовісну поведінку відповідача-1.

Суд першої інстанції не врахував, що необхідність внесення змін щодо ціни товару не підтверджена належними доказами, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про безпідставність вимог прокурора в частині визнання недійсною додаткової угоди №4 від 12.04.2021, та не врахував, що підвищення ціни за додатковими угодами №№5-10 відбулося безпідставно.

Разом з тим, додаткова угода №11, якою підвищено ціну за одиницю товару до 3,817176 грн з ПДВ (3,18098грн без ПДВ) укладена, з посиланням на цінові довідки Харківської ТПП №2802/21 від 09.11.2021 та №2802-1/21 від 09.11.2021. Так, довідка №2802/21 від 09.11.2021 містить порівняння середньозважених ціни на РДН в ОЕС України у вересні (01.09-30.09) 2021 року 2 230,78 грн/МВт.год та у жовтні (01.10-31.10) 2021 року – 2793,44 грн/МВт.год (відсоток коливання 25,22%), а також порівняння місячного індексу на РДД та ОЕС України (М+) за вересень (01.09-30.09) 2021, який складає 1737,90 грн/МВт.год, та за жовтень (01.10-31.10), який складає – 2076,30 грн/МВт.год (відсоток коливання 19,47%). Згідно довідки Харківської ТПП №2802-1/21 від 09.11.2021 порівняно середньозважені ціни на РДН в ОЕС України за 3 декаду вересня та жовтня 2021.

Цінова довідка Харківської ТПП №2802/21 від 09.11.2021 містить дослідження двох сегментів ринків та підтверджує коливання ціни у бік збільшення за певний період ( жовтень 2021 у порівнянні з відповідним періодом попереднього місяця), та вочевидь свідчить про можливість застосування коефіцієнту підвищення до ціни, яка визначена в договорі та є меншою, за ціною сформованою у жовтні 2021 на ринку електроенергії. У зв`язку з чим колегія судів вбачає підстави для підвищення у договорі ціни за одиницю товару з 01.10.2021, проте враховує максимально допустиме обмеження ціни (10 відсотків пропорційно збільшенню ціни товару на ринку), яка складатиме 2,167грн грн з ПДВ (1,805583грн без ПДВ).

Виходячи із зазначеного, додаткова угода №11 від 13.12.2021, в умовах відображення в ній попередньо встановлених додатковими угодами цін за одиницю товару з ПДВ та без ПДВ, підлягає визнанню недійсною в частині встановлення ціни за одиницю товару з ПДВ (або без ПДВ) у сумі, що перевищує 1,97грн з ПДВ (1,641666666грн без ПДВ) у період з 01.02.2021 по 30.09.2021 та що перевіщує 2,167грн з ПДВ (1,805583грн без ПДВ) у період з 01.10.2021 до закінчення строку дії договору.

Стосовно додаткової угоди №12 від 22.12.2021 до договору № 1/Д/21 від 22.01.2021, судова колегія не вбачає підстав для визнання її недійсною з огляду на наступне.

За умовами додаткової угоди №12 від 22.12.2021 сторони внесли зміни до п.п.1.3 та 12.1 договору, визначивши очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період з 01.01.2022 по 31.01.2022 в розмірі 149665 кВт*год, а також продовживши його дію до 31 січня 2022 року, разом з тим вказана додаткова угода не містить будь-яких узгоджень щодо зміни ціни за одиницю товару, у зв`язку з чим, враховуючи, що обсяг не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, укладеному у попередньому році, відсутні підстави вважати її такою що не відповідає вимогам Закону України «Про публічні закупівлі» та нормам Цивільного кодексу України.

Колегія суддів відхиляє доводи прокурора про невідповідність вимогам закону додаткової угоди №4 в частині застосування положень ч. 3 ст. 631 ЦК України щодо підвищення ціни на електричну енергію, з посиланням на постанову Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 12.10.2018 у справі № 910/21671/17, оскільки в зазначеній постанові Верховний суд зробив висновок за яким, у відповідності до ч.3 ст.631 ЦК України сторони позбавлені права застосовувати зворотну дію в часі пунктів додаткової угоди або договору, які змінюють врегульовані та вже виконані договірні відносини. Проте, як свідчать матеріали справи, додаткова угода № 4 була укладена сторонами 12.02.2021 року та встановлювала зростання ціни з березня 2021 року. При цьому цей висновок не впливає на попередні висновки колегії суддів щодо недійсності додаткової угоди № 4.

Щодо посилань скаржника-2 на практику Суду ЄС та директиви для utilities (Директиви 2014/25/ЄС) яка встановлює спеціальні правила публічних закупівель для так званих, utilities-секторів) із зазначенням того, що право ЄС визнає допустимими механізми динамічного ціноутворення, зокрема індексацію та price revision clauses, за умови їх прозорості, симетричності та відсутності зміни загальної природи договору, наголошуючи, що така зміна не є проявом дискреції постачальника, а є об`єктивним наслідком ринкових факторів, що не залежать від його волі, колегія суддів зауважує, що відповідні директиви ЄС є обов`язковими законодавчими актами, які визначають мету та результати для держав-членів, але залишають вибір форми та засобів реалізації за національними органами влади. Проте, у умовах недоведеності зростання ціни у відповідний період посилання відповідача – 1 на зазначені директиви є безпідставним.

Стосовно вимог про стягнення грошових коштів, отриманих на підставі недійсних додаткових угод.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Суд першої інстанції, враховуючи змінену ціну за одиницю товару за додатковою угодою №4, рішення справи Господарського суду Харківської області у справі № 922/1118/22 та сплачені на користь відповідача-1 кошти за договором, згідно відомостей веб порталу використання публічних коштів Spending, дійшов висновку, що грошові кошти в сумі 972976,76 грн є такими, що були безпідставно одержані ТОВ “Укр Газ Ресурс”, а тому ТОВ “Укр Газ Ресурс” зобов`язаний їх повернути, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.

Скаржник-2 в поданій апеляційні скарзі наголошує, що застосовуючи до постачальника цивільно-правові наслідки у вигляді стягнення безпідставно набутих грошових коштів (за ст. 1212 ЦК України) за порушення частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", відповідальність за яке законодавець прямо відніс до сфери адміністративної відповідальності посадових осіб замовника, фактично створюється нова форма юридичної відповідальності, яка не передбачена законом, що суперечить статті 92 Конституції України та принципу поділу влади.

Статтею 44 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що за порушення вимог, установлених цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими на виконання цього Закону, уповноважені особи, службові (посадові) особи замовників, службові (посадові) особи та члени органу оскарження, службові (посадові) особи Уповноваженого органу, службові (посадові) особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, службові (посадові) особи органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (обслуговуючого банку), несуть відповідальність згідно із законами України. За придбання товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель/спрощених закупівель, відповідно до вимог цього Закону, та укладення договорів, що передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель/спрощених закупівель, визначених цим Законом, та за порушення вимог цього Закону службові (посадові) особи, уповноважена особа замовника та керівники замовників несуть відповідальність згідно із законами України.

Відповідно до ст. 164-14 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) передбачено, зокрема, що внесення змін до істотних умов договору про закупівлю у випадках, не передбачених законом - тягнуть за собою накладення штрафу на службових (посадових), уповноважених осіб замовника від тисячі п`ятсот до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи положення п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України та ст. 44 Закону України "Про публічні закупівлі", відповідальність за порушення законодавства залежить від виду відповідальності і регулюється відповідними законами.

Разом з тим судова колегія враховує, що в даному випадку наявні порушення не тільки Закону України "Про публічні закупівлі", а й договірних правовідносин, які відповідно до ст. 41 цього Закону регулюються в т.ч. нормами ЦК України, що свідчить про наявність підстав для застосування норм загального права, в умовах відсутності відповідного механізму регулювання передбаченого нормами спеціального Закону.

Колегія суддів наголошує, що застосування положень ст.1212 ЦК України не є за своїм правовим змістом відповідальністю, а є способом захисту прав власника в кондикційних зобов`язаннях. Предметом регулювання вказаної статті є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Враховуючи, що спірні угоди визнані недійсними, підстави для здійснення оплати за цінами, які в них визначені відпали, що свідчить про виникнення у відповідача-1 обов`язку повернути надмірно сплачені кошти набутті без наявних для цього підстав.

Вказане спростовує доводи скаржника-2 про створення нової форми юридичної відповідальності та свідчить про помилкове твердження незастосовності положень ст.1212 ЦК України до спірних правовідносин.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що обсяг спожитої за договором електроенергії у 2021 році під час оплати за цінами, зазначеними у спірних додаткових угодах складає 1 040 476,10 кВт*год (168 240 кВт*год + 425 230 кВт*год + 35 500 кВт*год + 26 174 кВт*год + 29 321 кВт*год + 33 509 кВт*год + 30 000 кВт*год + 92 781 кВт*год + 199 721,097 кВт*год).

Відповідно до відомостей веб порталу використання публічних коштів Spending, за споживання вказаного обсягу електричної енергії ХНАУ ім. В.В. Докучаєва сплачено 12 платежами суму коштів в розмірі 2856500,00грн, зокрема: 15.04.2021 у сумі 489600,00 грн; 15.04.2021 у сумі 273420,40 грн; 10.06.2021 у сумі 167555,26 грн; 23.09.2021 у сумі 191592,22 грн; 23.09.2021 у сумі 71919,02 грн; 25.10.2021 у сумі 152224,13 грн; 25.10.2021 у сумі 147546,12 грн; 12.11.2021 у сумі 70393,91 грн; 28.12.2021 у сумі 343545,84 грн; 28.12.2021 у сумі 113938,85 грн; 22.12.2021 у сумі 421459,52 грн; 22.12.2021 у сумі 413304,73 грн

Крім того, за даними Єдиного державного реєстру судових рішень Господарським судом Харківської області розглядалася справа № 922/1118/22 за позовом ТОВ “Укр Газ Ресурс” до ХНАУ ім. В.В. Докучаєва про стягнення заборгованості за цим договором за цією ж закупівлею, а саме за грудень 2021 року та січень 2022 року.

Під час розгляду вказаної справи ТОВ “Укр Газ Ресурс” підтверджено обсяги споживання та сплату коштів, які узгоджені додатковою угодою № 11, зазначено про узгодження сторонами додаткової угоди № 12 від 22.12.2021 щодо продовження строку дії договору до 31.01.2022. Інші умови договору, у тому числі ціну, залишені незмінними.

Так, судом встановлено, що закладом освіти не повністю сплачено за спожиту електроенергію у грудні 2021 року та не оплачений рахунок за січень 2022 року. Суд зазначив, що матеріалами справи підтверджується факт здійснення позивачем постачання електричної енергії на об`єкти відповідача, згідно актів прийому-передачі електричної енергії №УГР00004386 від 31.12.2021 у грудні 2021 року обсягом 172 685 кВт*год та №УГР00000177 від 31.01.2022 у січні 2022 року обсягом 108 438 кВт*год, при цьому згідно рахунків на оплату №4586 від 31.12.2021 та №284 від 31.01.2022, а також умов Договору, відповідач повинен був оплатити спожиту електричну енергію за грудень 2021 року у сумі 659 169,04 грн з ПДВ у строк до 20.01.2022, а за січень 2022 року у сумі 413 926,93 грн з ПДВ у строк до 20.02.2022. Суд встановив, що відповідачем за грудень 2021 року сплачена сума у розмірі 457 484,69 грн згідно платіжних доручень №467 від 28.12.2022 та №720 від 28.12.2022, однак, у грудні 2021 року не оплачено за спожиті 52 836,0102 кВт на суму 201 684,35 грн, а у січні 2022 року за 108 438 кВт на суму 413 926,93 грн

За результатами розгляду справи позов задоволено. На цей час вся сума за рішенням суду сплачена, що підтверджується відомостями з Єдиного веб-порталу використання публічних коштів Spending.

Отже, згідно з рішенням суду у справі № 922/1118/22, ХНАУ ім. В.В. Докучаєва за грудень 2021 року та січень 2022 року спожито 281 123 кВт*год (172 685 кВт*год + 108 438 кВт*год).

З огляду на викладене, загальний обсяг спожитої за договором про постачання електричної енергії споживачу №1/Д/21 від 22.01.2021 становить 1321599,10 кВт*год (1040476,10 кВт*год + 281123 кВт*год = 1321599,10 кВт*год), а не 1201750,10 кВт*год, як помилково зазначено судом першої інстанції та прокурором.

Отже, загальний обсяг спожитої електричної енергії за договором про постачання електричної енергії споживачу №1/Д/21 від 22.01.2021 складає 1321599,10 кВт*год (1040476,10 кВт*год + 281123 кВт*год = 1321599,10 кВт*год) за які було сплачено 3 929 595,97 грн (2856500,00 грн за 1040476,10 кВт*год + 1073095,97 грн за 281123 кВт*год = 3 929 595,97грн), а не 3 472 111,28грн, як помилково зазначено судом першої інстанції та прокурором.

Разом з тим, виходячи з встановленої договором ціни, з урахуванням додаткової угоди №11 від 13.12.2021, загальна вартість спожитої електроенергії становить 2 722 464,37 грн, з розрахунку 1,97 грн за 1 кВт/год за період з 01.02.2021 по 30.09.2021 (717 947 кВт*год *1,97грн = 1 414 408,78грн) та 2,167 грн за 1 кВт/год за період з 01.10.2021 по 31.01.2022 (606 325 кВт*год * 2,167грн = 1 308 055,59грн), у зв`язку з чим розмір грошових коштів, отриманих ТОВ “Укр Газ Ресурс” на підставі недійсних додаткових угод становить 1 207 131,60грн (3 929 595,97 грн які отримано фактично – 2 722 464,37 грн які мало отримати = 1 207 131,60грн).

Однак, в умовах звернення прокуратури до суду з вимогою про стягнення коштів в розмірі 1 104 663,58грн, враховуючи розгляд справи судом виключно в межах заявлених вимог, сума коштів, як безпідставно набутих, підлягає стягненню з відповідача-1 в заявленому розмірі, а саме 1 104 663,58грн.

Суд першої інстанції при ухвалені оскаржуваного рішення врахував додаткову угоду №4 від 12.04.2021, якою змінено ціну за одиницю товару в бік збільшення, яка як встановлено колегією суддів підлягає визнанню недійсною, що призвело до помилкового висновку про відсутність підстав повернення надмірно сплачених коштів за відповідною ціною. При цьому, суд не врахував коливання ціни на товар за додатковою угодою №11 від 13.12.2021, доведений наявними в матеріалах справи документами, а також відсутність підстав для визнання додаткової угоди №12 від 22.12.2021 недійсною в умовах відсутності в ній погодження зміни ціни договору за одиницю товару.

Виходячи з викладеного, під час апеляційного перегляду справи доводи скаржника-1 та скаржника-2 про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права частково знайшли своє підтвердження.

Відповідно до положень статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги Харківської обласної прокуратури (вх.967Х) та часткового задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" (вх.1034Х/2), а також зміни рішення Господарського суду Харківської області від 01.04.2026 у справі № 922/1174/25.

Відповідно до положень пп. б, в пункту 4 частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України, у постанові має бути зазначений новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

З огляду на вищевикладене, враховуючи задоволення апеляційної скарги Харківської обласної прокуратури (вх.967Х) та часткове задоволення апеляційної скарги ТОВ "Укр Газ Ресурс" (вх.1034Х/2) судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги ТОВ "Укр Газ Ресурс", згідно положень ст.129 ГПК України підлягають стягненню пропорційно розміру задоволених вимог, при цьому судові витрати за подання апеляційної скарги Харківської обласної прокуратури (вх.967Х) підлягають стягненню з відповідачів в повному обсязі порівну.

Керуючись ст.ст.129, 227, 228, 269, 270, 275, 276, 277, 281-284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.У задоволенні клопотань Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" про зупинення провадження у справі №922/1174/25 – відмовити.

2.Апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури (вх.967Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 01.04.2026 у справі № 922/1174/25 – задовольнити.

3.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" (вх.1034Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 01.04.2026 у справі № 922/1174/25 – задовольнити частково.

4.Рішення Господарського суду Харківської області від 01.04.2026 у справі № 922/1174/25 – змінити.

5.Викласти абзаци 1-13 резолютивної частини рішення Господарського суду Харківської області від 01.04.2026 у справі № 922/1174/25 у наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Визнати недійсною додаткову угоду № 4 від 12.04.2021 до договору № 1/Д/21 від 22.01.2021;

Визнати недійсною додаткову угоду № 5 від 18.10.2021 до договору № 1/Д/21 від 22.01.2021;

Визнати недійсною додаткову угоду № 6 від 18.10.2021 до договору № 1/Д/21 від 22.01.2021;

Визнати недійсною додаткову угоду № 7 від 26.10.2021 до договору № 1/Д/21 від 22.01.2021;

Визнати недійсною додаткову угоду № 8 від 27.10.2021 до договору № 1/Д/21 від 22.01.2021;

Визнати недійсною додаткову угоду № 9 від 09.11.2021 до договору № 1/Д/21 від 22.01.2021;

Визнати недійсною додаткову угоду № 10 від 09.11.2021 до договору № 1/Д/21 від 22.01.2021;

Визнати недійсними п.п.1.1, 1.2 додаткової угоди № 11 від 13.12.2021 до договору № 1/Д/21 від 22.01.2021 в частині встановлення ціни за одиницю товару з ПДВ (або без ПДВ) у сумі, що перевищує 1,97грн з ПДВ (1,641666666грн без ПДВ) у період з 01.02.2021 по 30.09.2021 та 2,167грн з ПДВ (1,805583грн без ПДВ) у період з 01.10.2021 до закінчення строку дії договору;

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" (адреса: 04070, м. Київ, вул. Сагайдачного Петра, буд. 25, літ. "Б", офіс 5; код ЄДРПОУ 41427817) на користь бюджету в особі Міністерства освіти і науки України (адреса: 01135, м. Київ, пр.-т Берестейський, буд. 10; код ЄДРПОУ 38621185) 1 104 663,58грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" (адреса: 04070, м. Київ, вул. Сагайдачного Петра, буд. 25, літ. "Б", офіс 5; код ЄДРПОУ 41427817) на користь Харківської обласної прокуратури (адреса: 61001, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, буд. 4, код ЄДРПОУ 02910108; банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок №UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету – 0901010) 15106,38 грн витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з Державного біотехнологічного університету (адреса: 61002, м. Харків, вул. Алчевських, буд. 44; код ЄДРПОУ 44234755) на користь Харківської обласної прокуратури (адреса: 61001, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, буд. 4, код ЄДРПОУ 02910108; банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок №UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету – 0901010) 15106,38 грн витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.»

6.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" (адреса: 04070, м. Київ, вул. Сагайдачного Петра, буд. 25, літ. "Б", офіс 5; код ЄДРПОУ 41427817) на користь Харківської обласної прокуратури (адреса: 61001, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, буд. 4, код ЄДРПОУ 02910108; банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок №UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету – 0901010) 3633,60 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

7.Стягнути з Державного біотехнологічного університету (адреса: 61002, м. Харків, вул. Алчевських, буд. 44; код ЄДРПОУ 44234755) на користь Харківської обласної прокуратури (адреса: 61001, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, буд. 4, код ЄДРПОУ 02910108; банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок №UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету – 0901010) 3633,60 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

8.Стягнути з Харківської обласної прокуратури (адреса: 61001, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, буд. 4, код ЄДРПОУ 02910108) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" (адреса: 04070, м. Київ, вул. Сагайдачного Петра, буд. 25, літ. "Б", офіс 5; код ЄДРПОУ 41427817) 5450,40грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

9.Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 06.08.2026.

Головуючий суддя П.В. Демідова

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя Н.О. Мартюхіна