Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №5/530-03 (924/219/26) — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року Справа № 5/530-03 (924/219/26)

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Юрчук М.І. , суддя Маціщук А.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Хмельницької області від 22.04.2026 (головуючий суддя Димбовський В.В., суддя Музика М.В., суддя Муха М.Є., повний текст складено 27.04.2026) у справі № 5/530-03 (924/219/26)

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2 (колишнього ліквідатора ВАТ "Жмеринський завод "Сектор")

до Відкритого акціонерного товариства "Жмеринський завод "Сектор" в особі ліквідатора Сокольвака Михайла Васильовича

про стягнення з відповідача - 1 моральної шкоди в сумі 121 221,85 грн; стягнення з відповідача - 2 моральної шкоди в сумі 100,00 грн

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Хмельницької області перебуває справа № 5/530-03 за заявою Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Жмеринський завод "Сектор".

До Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (колишнього ліквідатора ВАТ "Жмеринський завод "Сектор") та до Відкритого акціонерного товариства "Жмеринський завод "Сектор" в особі ліквідатора Сокольвака Михайла Васильовича з вимогою про стягнення з відповідача - 1 моральної шкоди в сумі 121 221,85 грн та стягнення з відповідача - 2 моральної шкоди в сумі 100,00 грн. Позовну заяву прийнято до розгляду в межах справи про банкрутство.

Підставою звернення позивача до суду стали неправомірні дії відповідача - 1, які полягали у невиплаті ОСОБА_1 заробітної плати, що призвело до втрати нормальних життєвих зв`язків позивача та змусили його докласти зусиль для організації його життя та життя його сім`ї. Тому на думку позивача відповідач - 1 зобов`язаний відшкодувати позивачу кошти в розмірі 121 321,85 грн.

Також позивач вказує, що оскільки відповідач - 2 не вів активної роботи з відповідачем - 1 щодо отримання коштів за завдану останнім моральну шкоду, то з відповідача - 2 підлягає до стягнення шкода в розмірі 100,00 грн.

Відповідачі у визначений судом строк відзиви на позовну заяву до суду не надали.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 22.04.2026 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Судове рішення мотивоване недоведеністю завдання моральної шкоди позивачу та підстав для її відшкодування, а також необґрунтованістю визначеного до стягнення розміру такої шкоди.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Хмельницької області від 22.04.2026 скасувати у повному обсязі та направити справу на новий розгляд в суд за повноваженнями по територіальному розгляду даної категорії справ.

Аргументуючи доводи апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції не прийнято до уваги надані позивачем докази та не надано їм належної оцінки, внаслідок чого останній дійшов помилкових висновків щодо недоведеності завдання моральної шкоди та необґрунтованості заявлених до стягнення сум.

Разом з цим апелянт вважає, що вирішуючи питання про визначення предметної юрисдикції справи за позовом до відповідача, щодо якого господарським судом була порушена справа про банкрутство, має застосовуватися пункт 11 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.12.2011 № 4212-VI з подальшими змінами.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Хмельницької області від 22.04.2026 у справі № 5/530-03 (924/219/26); апеляційну скаргу постановлено розглянути без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Від відповідача - 1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому не погоджується із доводами апелянта та вказує, що позивачем не лише не доведено розмір моральної шкоди (який останній безпідставно визначив в розмірі визнаних судом його кредиторських вимог), а й сам факт заподіяння моральної шкоди, наявність причинного зв`язку між діями ОСОБА_2 та спричиненою моральною шкодою, а також і наявність вини останнього, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення Господарського суду Хмельницької області від 22.04.2026 у справі № 5/530-03 (924/219/26) - без змін.

Також зазначає, що позивач звернувся з позовом у даній справі після спливу строків позовної давності, а тому ОСОБА_2 просить суд застосувати передбачені ч. 4 ст. 267 ЦК України наслідки спливу строку позовної давності, якщо суд дійде висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Клопотань про розгляд даної справи в судовому засіданні з викликом сторін до суду не надходило.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Дослідивши матеріали справи № 5/530-03 (924/219/26) та проаналізувавши наявні докази, суд встановив наступне.

Відповідно до наказу № 1 від 23.06.2003 ОСОБА_1 прийнято на посаду директора ДП ''Радіосервіс'' з посадовим окладом згідно штатного розпису.

03.10.2003 Господарським судом Вінницької області порушено провадження у справі № 5/530-03 про визнання банкрутом ВАТ Жмеринський завод "Сектор", м. Жмеринка Вінницької області за заявою Управління Пенсійного фонду України у м. Жмеринці.

Оголошення про порушення провадження у справі № 5/530-03 про визнання банкрутом ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" опубліковано в офіційному друкованому органі Кабінету Міністрів України - газеті "Голос України" № 207 від 04.11.2003.

Постановою Господарського суду Вінницької області від 23.01.2004 боржника - ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" визнано банкрутом, відкрито його ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Лещенка А.М.

Наказом № 4 від 02.02.2004 ОСОБА_1 призначено на посаду внутрішнього керуючого ВАТ ''Жмеринський завод ''Сектор'', про що також внесено запис № 17 в трудовій книжці ОСОБА_1 .

01.07.2004 ліквідатором ВАТ ''Жмеринський завод ''Сектор'' видано наказ № 21 ''Про ліквідацію дочірніх підприємств'', відповідно до якого вирішено ліквідувати дочірні підприємства ВАТ ''Жмеринський завод ''Сектор''. Контроль за виконанням наказу покладено на внутрішнього керуючого ОСОБА_1 .

Наказом № 62 від 22.12.2005 внесено зміни до наказу № 57 від 11.10.2005 та попереджено працівника ДП ''Радіосервіс'' при ВАТ ''Жмеринський завод ''Сектор'' про його наступне звільнення.

Відповідно до наказу № 65 від 27.02.2006 ОСОБА_1 звільнено з посади директора ДП ''Радіосервіс'' при ВАТ ''Жмеринський завод ''Сектор'' у зв`язку з ліквідацією, відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України. Наказано провести розрахунки з вивільненим працівником, провести виплату вихідної допомоги відповідно до діючого законодавства України та видати трудову книжку.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 09.02.2006 у справі № 5/530-03 визнано вимоги ОСОБА_1 по заробітній платі в сумі 5 836,51 грн з віднесенням їх до другої черги вимог кредиторів та зобов`язано арбітражного керуючого ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" внести відповідні зміни до реєстру вимог кредиторів.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 30.12.2015 задоволено заяву кредитора ОСОБА_1 від 25.11.2015 про збільшення кредиторських вимог на 6 198,72 грн за період з 09.07.2014 по 25.11.2015, а саме із 81 520,89 грн на 6 198,72 грн. Включено грошові вимоги кредитора ОСОБА_1 до реєстру вимог кредиторів банкрута по справі № 5/530-03 в загальному розмірі 87 719,61 грн.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 06.02.2018 задоволено заяву кредитора ОСОБА_1 від 26.06.2017 про збільшення кредиторських вимог, зобов`язано ліквідатора ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" внести зміни до реєстру вимог кредиторів ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" по справі № 5/530-03 та включити грошові вимоги кредитора ОСОБА_1 до реєстру вимог кредиторів ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" по справі № 5/530-03 у загальному розмірі 95 201,94 грн.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.03.2024 ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 17.10.2023 у справі № 5/530-03 скасовано в частині відмови в задоволенні заяви кредитора ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" ОСОБА_1 від 02.10.2023 про збільшення кредиторських вимог. Прийнято в цій частині нове рішення, яким заяву кредитора ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" ОСОБА_1 від 02.10.2023 про збільшення кредиторських вимог задоволено частково в сумі 26 119,91 грн. Зобов`язано ліквідатора ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" внести зміни до реєстру вимог кредиторів ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" по справі № 5/530-03 та включити грошові вимоги кредитора ОСОБА_1 до реєстру вимог кредиторів ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" по справі № 5/530-03 у загальному розмірі 121 321,85 грн.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.05.2025 визнано протиправними дії ліквідатора ВАТ ''Жмеринський завод ''Сектор'' арбітражного керуючого Лещенка Анатолія Михайловича стосовно ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що з метою стягнення невиплаченої заробітної плати ним ініційовано чисельні позови в суди до боржника, керівником якого був відповідач - 1. Однак, станом на момент затвердження ліквідаційного балансу ВАТ ''Жмеринський завод ''Сектор'' 12.09.2006 року судові рішення Жмеринського міськрайонного суду із суми в 6 808,15 грн, які були допущені до негайного виконання ліквідатором Лещенком A.M. виконані не були.

Додатково зауважив, що в період ліквідації ВАТ ''Жмеринський завод ''Сектор'' Законом України №2996-IVвід 19.10.2005 ратифікована Конвенція Міжнародної організації праці № 173 1992 року про захист вимог працівників у випадку неплатоспроможності роботодавця та на міжнародному рівні надано право в отриманні заробітної плати за останні три місяці, що передував періоду звільнення. Однак означені міжнародні норми не були застосовані для виконання судових рішень з боку відповідача - 1.

Позивач зазначав, що остаточно постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.03.2024 у справі № 5/530-03 зобов`язано ліквідатора ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" внести зміни до реєстру вимог кредиторів ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" та включити грошові вимоги кредитора ОСОБА_1 до реєстру вимог кредиторів ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" у загальному розмірі 121 321,85 грн.

Позивач вважає, що неправомірні дії відповідача - 1, які полягали у невиплаті йому заробітної плати, призвели до втрати нормальних життєвих зв`язків позивача та змусили його докласти зусиль для організації його життя та життя його сім`ї, а тому повинно бути відновлено його порушене цивільне право. Отже, на думку позивача, відповідач - 1 зобов`язаний відшкодувати позивачу кошти в розмірі 121 321,85 грн.

Також, оскільки відповідач - 2 не вів активної роботи з відповідачем - 1 щодо отримання коштів за завдану останнім моральну шкоду, то з відповідача - 2 підлягає до стягнення шкода в розмірі 100,00 грн.

Зазначав, що про порушення своїх прав щодо невиплати суми коштів відповідачем - 2 дізнався у лютому 2026 року під час надходження до суду в межах справи № 5/530-03 проекту ліквідаційного балансу ВАТ ''Жмеринський завод "Сектор'', із змісту якого вбачається неможливість виплатити позивачу кошти в сумі 121 321,85 грн до невиплати яких призвів відповідач - 1.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відповідно до частини першої та пункту 9 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу з застосуванням, зокрема, такого способу захисту, як відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

За загальним правилом зобов`язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. Водночас, одне і те ж правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто виступати підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно.

Відповідно до частини першої статті 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

За змістом частини першої та другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановлене Конституцією та законами України.

За змістом ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Виходячи із змісту норм цивільного законодавства, що регулює питання відшкодування моральної шкоди, судом враховується, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відшкодування моральної (немайнової) шкоди служить виключно меті захисту особистих немайнових прав, які є абсолютними, право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв`язку між порушенням та моральною шкодою.

Водночас, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш ніж достатнім для розумного задоволення потерпілої особи і не має призводити до її збагачення.

Як убачається з матеріалів справи, обґрунтовуючи вимоги про стягнення моральної шкоди з відповідача - 1, позивач посилається на значну кількість судових засідань, проведених у межах справи № 5/530-03, які, на його думку, були наслідком неправомірних дій ОСОБА_2 .

Водночас такі доводи не підтверджують наявності передбачених законом підстав для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності. Матеріалами справи підтверджується, що повноваження ОСОБА_2 як ліквідатора ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" припинено ухвалою Господарського суду Вінницької області від 06.05.2009. За таких обставин сам по собі факт подальшого розгляду справи про банкрутство, проведення численних судових засідань або тривалості відповідного судового провадження не свідчить про наявність причинного зв`язку між діями колишнього ліквідатора та моральною шкодою, на яку посилається позивач.

Не можуть бути підставою для задоволення позову й посилання апелянта на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.03.2024, якою ліквідатора зобов`язано внести зміни до реєстру вимог кредиторів та включити грошові вимоги ОСОБА_1 у сумі 121 321,85 грн.

Зміст зазначеної постанови свідчить виключно про підтвердження права позивача на включення його грошових вимог до реєстру вимог кредиторів. При цьому вона не містить установлених судом обставин щодо заподіяння ОСОБА_2 моральної шкоди позивачу, не встановлює протиправності його поведінки саме як підстави виникнення такої шкоди та не підтверджує існування причинно-наслідкового зв`язку між його діями і негативними немайновими наслідками, про які заявляє позивач.

Фактично позивач ототожнює розмір моральної шкоди із сумою його визнаних кредиторських вимог до ВАТ "Жмеринський завод "Сектор". Проте судове визнання майнової вимоги не є доказом заподіяння моральної шкоди та не звільняє позивача від обов`язку довести всі елементи цивільно-правової відповідальності, зокрема факт заподіяння моральної шкоди, протиправність поведінки відповідача, причинний зв`язок між такою поведінкою та заподіяною шкодою, а також вину відповідача у випадках, коли її наявність є обов`язковою умовою відповідальності.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність вимог позивача до відповідача - 2, які обґрунтовані з посиланням на те, що останній не здійснював активних дій з відповідачем - 1 щодо отримання коштів. Наведені обставини не свідчать про порушення особистих немайнових прав позивача та не можуть розцінюватися як належний і допустимий доказ заподіяння йому моральної шкоди.

Відтак позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності сукупності необхідних умов для покладення на відповідачів обов`язку з відшкодування моральної шкоди.

Водночас, надаючи оцінку доводам щодо визначення іншої територіальної підсудності у цій справі, то як правильно встановив суд першої інстанції, позивачем визначено одним із відповідачів - ВАТ "Жмеринський завод "Сектор", щодо якого здійснюється провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник, а також інші спори, прямо передбачені зазначеною нормою. Наведена норма є імперативною та не передбачає можливості розгляду таких спорів іншим господарським судом за правилами загальної територіальної підсудності.

Метою такого правового регулювання є концентрація всіх спорів, пов`язаних із боржником, у межах однієї справи про банкрутство, що забезпечує судовий контроль за формуванням ліквідаційної маси, захист прав усіх кредиторів, дотримання принципу рівності кредиторів та унеможливлює ухвалення судами різних юрисдикцій або територіальної підсудності взаємовиключних судових рішень щодо майна боржника.

Сам факт пред`явлення позовних вимог до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, є достатньою правовою підставою для розгляду такого спору виключно судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство. При цьому характер заявлених вимог або наявність інших співвідповідачів не змінює визначеної законом виключної юрисдикції такого спору.

При цьому суд апеляційної інстанції вважає безпідставним посилання апелянта на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 28.11.2018 зі справи № 333/2242/16-ц, оскільки скаржником невірно трактовано позицію суду, яка полягає в наступному:

- "п. 31. Справи про банкрутство боржника, порушені господарськими судами до 19 січня 2013 року, не впливають на визначення предметної юрисдикції справ про стягнення з боржника заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати, і їх слід розглядати у порядку цивільного судочинства, якщо станом на 19 січня 2013 року не була ухвалена постанова про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури."

Тобто, справи про стягнення з боржника заробітної плати розглядаються у порядку цивільного судочинства за умови, якщо станом на 19 січня 2013 не була ухвалена постанова про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. В інших випадках такі справи відносяться до юрисдикції господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

В даному випадку справа № 5/530-03 про банкрутство ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" порушена 03.10.2003 року, а постанова про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури ухвалена 23.01.2004 року.

Отже, справа про банкрутство ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" порушена до 19 січня 2013 року та постанова про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури ухвалена до 19 січня 2013 року, а тому підсудність зазначеного спору має визначатися відповідно до вимог ст. 20 ГПК України та ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства.

Таким чином доводи в частині порушення судом першої інстанції правил територіальної підсудності є також безпідставними.

В силу ст. 73, 74, 76 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Викладені в апеляційній скарзі доводи позивача суд вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а відтак не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

За результатами апеляційного перегляду справи № 5/530-03 (924/219/26) відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги підлягали б покладенню на апелянта. Водночас, враховуючи, що апелянт відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору, питання про розподіл судового збору не вирішується.

Відповідно до п. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

У зв`язку із перебуванням головуючого судді Тимошенка О.М. у відпустці, а також зміною складу суду в послідуючому, розгляд апеляційної скарги здійснено у понад встановлений статтею 273 ГПК України 60-денний строк. В даному випадку судом враховуються положення статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950, згідно яких кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Хмельницької області від 22.04.2026 у справі № 5/530-03 (924/219/26) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Справу № 5/530-03 (924/219/26) повернути до Господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Маціщук А.В.