Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №910/122/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2026 р. Справа № 910/122/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Крижного О.М.

суддів: Корсака В.А.

Демидової А.М.

Без виклику учасників судового процесу

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шулявська-Капітал"

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2026

у справі №910/122/26 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Агро"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шулявська - Капітал"

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення інфляційних втрат, три відсотків річних та пені у зв`язку з порушенням відповідачем строків виконання грошового зобов`язання за договором поставки.

Предметом даного позову є позовні вимоги про стягнення 81 656,04 грн пені, 7 902,20 грн трьох процентів річних та 20 087,98 інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.02.2026 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Агро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шулявська-Капітал"задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шулявська-Капітал" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Агро" 81 352,53 грн пені, 7 872,82 грн трьох процентів річних, 20087,98 грн інфляційних втрат та витрат зі сплати судового збору в розмірі 2 654,32 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов договору та вимог податкового законодавства позивач склав і подав на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений законом строк податкові накладні: від 9 листопада 2023 року: № 1 на суму ПДВ 126 549,60 грн, № 2 на суму ПДВ 43 538,12 грн, від 10 листопада 2023 року № 3 на суму ПДВ 80 692,76 грн, від 13 листопада 2023 року № 5 на суму ПДВ 174 262,80 грн, від 14 листопада 2023 року № 4 на суму ПДВ 50 817,76 грн, від 17 листопада 2023 року № 13 на суму ПДВ 85 317,17 грн, від 18 листопада 2023 року № 14 на суму ПДВ 26 126,81 грн. Вказані податкові накладні прийняті контролюючим органом і зареєстровані в ЄРПН, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями відповідних квитанцій.

Позивач у встановленому договором порядку виставив відповідачу рахунки на оплату: від 9 листопада 2023 року № 57 на сум 1 974 998,70 грн, від 13 листопада 2023 року № 58 на суму 1 974 998,70 грн, від 16 листопада 2023 року: № 59 на суму 819 999,72 грн, № 1 на суму 1 229 999,58 грн. Належні копії вказаних рахунків наявні в матеріалах справи.

Підприємство (відповідач) сплатило позивачу за поставлений останнім товар 4424999,72 грн.

Отже, на час ухвалення рішення у справі №910/3209/25 у відповідача було наявне грошове зобов`язання перед позивачем у розмірі 357 341,13 грн, строк виконання якого настав, однак зобов`язання було виконане з порушенням строків та в межах виконавчого провадження. Фактичне поновлення прав позивача на отримання оплату за товар відбулось в дні виконання платіжних інструкцій приватного виконавця з перерахування грошових коштів на користь позивача.

Суд першої інстанції здійснив перерахунок пені на суму встановленої заборгованості у розмірі 357 341,13 грн. у розмірі 81 352,53 грн.

Крім того, місцевий господарський суд здійснив перерахунок 3% з урахуванням дат виконання платіжних інструкцій приватного виконавця та встановленої заборгованості у розмірі 357 341,13 грн., суд дійшов висновку про обґрунтованість 3% річних у розмірі 7872,82 грн, а також інфляційних втрат у розмірі 20 087,98 грн.

За результатами розгляду справи суд першої інстанції дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шулявська-Капітал" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Агро" 81 352,53 грн пені, 7 872,82 грн трьох процентів річних, 20 087,98 грн інфляційних втрат та витрат зі сплати судового збору в розмірі 2 654,32 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2026 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Апелянт не погоджується з оскаржуваним рішенням суду з підстав недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції у вказаному рішенні визнав встановленими, а також неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до порушення норм процесуального права.

Скаржник вказує, що стягнення штрафних санкцій у розмірі 111 967 грн 65 коп. не відповідає принципам розумності та справедливості, не має компенсаційного характеру, а фактично призводить до безпідставного додаткового збагачення позивача, з огляду на те, що відповідачем сплачено основну частину вартості поставленого товару, а несплаченою залишилася сума 357 341 грн 13 коп., що становить лише 8 % від загальної вартості поставки.

Скаржник також наголошує, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, зокрема положення статті 551 Цивільного кодексу України, без урахування правових висновків Верховного Суду щодо умов та критеріїв зменшення неустойки та неправомірно задовольнив надмірно великий порівняно із заборгованістю розмір штрафних санкцій, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Іст Агро" не скористалось своїм правом та не подало відзив на апеляційну скаргу, що у відповідності до ч. 3 ст. 263 ГПК України, не перешкоджає перегляду судового рішення першої інстанції в апеляційному порядку.

Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини.

07.11.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Іст Агро" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Шулявська-Капітал" (покупець) укладено Договір поставки №0711/23-1 (далі - Договір).

ТОВ "Іст Агро" на виконання умов Договору здійснило поставку товару ТОВ "Шулявська-Капітал" відповідно до видаткових накладних: №118 від 09.11.2023 на суму 1 030 475,32 грн з ПДВ; №120 від 13.11.2023 на суму 1 418 997,07 грн з ПДВ; №121 від 14.11.2023 на суму 413 801,73 грн з ПДВ; №125 від 17.11.2023 на суму 694 725,54 грн з ПДВ; №126 від 18.11.2023 на суму 212 746,86 грн з ПДВ.

ТОВ "Шулявська-Капітал" здійснило часткову оплату поставленого товару відповідно до платіжних інструкцій в національній валюті: від 09.11.2023: № 446491954 на суму 500 000,00 грн, № 446491951 на суму 885 000,00 грн; від 10.11.2023: № 1129450337 на суму 70 000,00 грн, № 1129450333 на суму 350 000,00 грн; від 13.11.2023 № 1129450344 на суму 1 600 000,00 грн, від 17.11.2023 № 1129450345 на суму 719 298,00 грн, від 16.08.2024 № 1129451834 на суму 200 000,00 грн, від 19.08.2024 № 1129451863 на суму 100 701,72 грн.

ТОВ "Іст Агро" у зв`язку з неповним виконанням умов Договору в частині оплати, звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шулявська-Капітал" 473 366,11 грн, з яких: 357 341,13 грн - основна заборгованість, 38 516,95 грн - інфляційні втрати, 69 783,66 грн - пеня, 7 724,37 грн - три проценти річних.

Господарським судом міста Києва розглянуто позов ТОВ "Іст Агро" в межах провадження у справі № 910/3209/25 та прийнято рішення від 17.07.2025, яким позов задоволено та стягнуто з ТОВ "Шулявська-Капітал" на користь ТОВ "Іст Агро" 357341,13 грн основної заборгованості, 38516,95 грн інфляційних втрат, 69783,66 грн пені, 7724,37 грн трьох процентів річних та 5680,39 грн судового збору.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2025 рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2025 у справі №910/3209/25 залишено без змін.

Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Мельниченком Костянтином Павловичем винесено постанову від 04.12.2025 про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 щодо виконання рішення у справі №910/3209/25 від 17.07.2025.

Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Мельниченком Костянтином Павловичем відповідно до платіжної інструкції в національній валюті №1183 від 05.12.2025 (174 014,15 грн) та №1193 від 09.12.2025 (305 032,35 грн) перераховано на користь ТОВ "Іст Агро" грошові кошти у сумі 479 046,50 грн.

Приватним виконавцем 09.12.2025 прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1.

Позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить стягнути з відповідача 81656,04 грн пені, 7 902,20 грн трьох процентів річних та 20 087,98 інфляційних втрат.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився / не погодився з висновками суду першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи 07.11.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Іст Агро" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Шулявська-Капітал" (покупець) укладено Договір поставки №0711/23-1 (далі - Договір).

ТОВ "Іст Агро" на виконання умов Договору здійснило поставку товару ТОВ "Шулявська-Капітал" відповідно до видаткових накладних: №118 від 09.11.2023 на суму 1030475,32 грн з ПДВ; №120 від 13.11.2023 на суму 1 418 997,07 грн з ПДВ; №121 від 14.11.2023 на суму 413 801,73 грн з ПДВ; №125 від 17.11.2023 на суму 694 725,54 грн з ПДВ; №126 від 18.11.2023 на суму 212 746,86 грн з ПДВ.

ТОВ "Шулявська-Капітал" здійснило часткову оплату поставленого товару відповідно до платіжних інструкцій в національній валюті: від 09.11.2023: № 446491954 на суму 500 000,00 грн, № 446491951 на суму 885 000,00 грн; від 10.11.2023: № 1129450337 на суму 70 000,00 грн, № 1129450333 на суму 350 000,00 грн; від 13.11.2023 № 1129450344 на суму 1 600 000,00 грн, від 17.11.2023 № 1129450345 на суму 719 298,00 грн, від 16.08.2024 № 1129451834 на суму 200 000,00 грн, від 19.08.2024 № 1129451863 на суму 100 701,72 грн.

ТОВ "Іст Агро", у зв`язку з неповним виконанням умов Договору в частині оплати, звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шулявська-Капітал" 473 366,11 грн, з яких: 357 341,13 грн - основна заборгованість, 38 516,95 грн - інфляційні втрати, 69 783,66 грн - пеня, 7 724,37 грн - три проценти річних.

Господарським судом міста Києва розглянуто позов ТОВ "Іст Агро" в межах провадження у справі № 910/3209/25 та прийнято рішення від 17.07.2025, яким позов задоволено та стягнуто з ТОВ "Шулявська-Капітал" на користь ТОВ "Іст Агро" 357341,13 грн основної заборгованості, 38 516,95 грн інфляційних втрат, 69 783,66 грн пені, 7 724,37 грн трьох процентів річних та 5 680,39 грн судового збору.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2025 рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2025 у справі №910/3209/25 залишено без змін.

Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Мельниченком Костянтином Павловичем винесено постанову від 04.12.2025 про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 щодо виконання рішення у справі №910/3209/25 від 17.07.2025.

Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Мельниченком Костянтином Павловичем відповідно до платіжної інструкції в національній валюті №1183 від 05.12.2025 (174 014,15 грн) та №1193 від 09.12.2025 (305 032,35 грн) перераховано на користь ТОВ "Іст Агро" грошові кошти у сумі 479 046,50 грн.

Приватним виконавцем прийнято постанову від 09.12.2025 про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1.

У зв`язку з чим позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить стягнути з відповідача 81 656,04 грн пені, 7 902,20 грн трьох процентів річних та 20 087,98 інфляційних втрат.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 81 656,04 грн пені, 7 902,20 грн трьох процентів річних та 20 087,98 інфляційних втрат, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 11.3 договору у випадку прострочення оплати товару, що фактично був поставлений постачальником, покупець сплачує господарські штрафні санкції у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що нараховується на суму боргу за весь період прострочення оплати.

Поширене застосування неустойки саме з метою забезпечення договірних зобов`язань обумовлено насамперед тим, що неустойка є зручним інструментом спрощеної компенсації втрат кредитора, викликаних невиконанням або неналежаним виконанням боржником своїх зобов`язань.

Нарахування неустойки (пеня, штраф) здійснюється замовником, починаючи з наступного дня від кінцевої дати постачання товару, визначеної договором, до моменту надходження (постачання) товару, визначеного актом приймання-передачі.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та як міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Неустойка має договірний характер, що встановлюється за ініціативою сторін зобов`язання; а також імперативний характер (встановлений законом), тобто договірно-обов`язковий, умови про яку включаються в договір через підпорядкування імперативним вимогам правової норми.

При цьому, для деяких видів зобов`язань неустойка встановлюється законом іншим нормативно-правовим актом безпосередньо, а тому сторони відповідного зобов`язання підпорядковуються існуючим правилам про неустойку стосовно як її розміру, так і порядку та умов про її стягнення, хоча при цьому не укладають не тільки угоди про неустойку, але і безпосередньо договору.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач контррозрахунок штрафних санкцій не надав.

Колегія суддів, здійснивши перерахунок, погоджується з судом першої інстанції, що до стягнення з відповідача підлягають 81 352,53 грн пені, 7 872,82 грн. 3 % річних, 20087,98 грн. інфляційних втрат.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

Щодо доводів апелянта про те, що стягнення штрафних санкцій у розмірі 111 967 грн 65 коп. не відповідає принципам розумності та справедливості, не має компенсаційного характеру, а фактично призводить до безпідставного додаткового збагачення позивача, враховуючи те, що відповідачем сплачено основну частину вартості поставленого товару, а несплаченою залишилася сума 357 341 грн 13 коп., що становить лише 8 % від загальної вартості поставки, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому неустойка, виходячи з приписів ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки, як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності, є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання. Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак це повинно здійснюватися з дотриманням не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку.

Апеляційний господарський суд звертає увагу, що зменшення розміру штрафних санкцій є не обов`язком, а правом суду і лише у виняткових випадках.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи судом першої інстанції. Однак скаржник не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, заперечень проти позовних вимог, клопотання про зменшення штрафних санкцій тощо.

Колегія суддів відзначає, що скаржник не надав суду першої інстанції жодних належних та допустимих в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України доказів на підтвердження свого майнового стану, фінансову та балансову звітність тощо.

Враховуючи на викладені вище обставини, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для зменшення штрафних санкцій, що підлягають стягненню з відповідача за порушення умов спірного договору.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним у апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції.

Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду.

Суд констатує право сторони на звернення до суду із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції. У межах розгляду справи права відповідача порушені не були.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування ухваленого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шулявська-Капітал"

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2026 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2026 - залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Шулявська-Капітал".

4. Матеріали справи № 910/122/26 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.М. Крижний

Судді В.А. Корсак

А.М. Демидова