Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №910/10502/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2026 р. Справа№ 910/10502/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сковородіної О.М.

суддів: Колесника Р.М.

Горбасенка П.В.

секретар судового засідання Фурсов Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна"

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2026 у справі №910/10502/25 (суддя - Сташків Р.Б.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна"

до Товариство з обмеженою відповідальністю "ВФ Ритейл"

про стягнення 739 604,08 грн

представники сторін у судове засідання не з`явились

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позовну заяву про стягнення з Товариство з обмеженою відповідальністю "ВФ Ритейл" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" понесених позивачем збитків у сумі 739604,08 грн у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем договору добровільного медичного страхування №03/0502035/9067/20 від 13.04.2020.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що між сторонами було погоджено ціни страхових платежів за певні періоди та строки їх оплати, проте, чергові платежі за період страхування з 01.04.2023 до 30.06.2023 у сумі 385164,25 грн, 410918,78 грн, 397663,02 грн відповідачем сплачені не були.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2025 відкрито провадження у справі №910/10502/25 за правилами спрощеного позовного провадження.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.03.2026 у справі №910/10502/25 у задоволенні позовних вимог було відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись із вказаними рішенням Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна" 16.03.2026 у встановлений процесуальний строк через електронний кабінет подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення, та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимогу у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції суд неповно з`ясував всі обставини справи, не дослідив усі надані позивачем докази належим чином, не застосував закон, який підлягав застосуванню, а також застосував закон, який застосуванню не підлягав, що в свою чергу призвело до ухвалення незаконного та несправедливого рішення.

03.04.2026 через систему «Електронний суд» відповідачем було надано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити в задоволенні апеляційні скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У судове засідання 22.07.2026 представники сторін не з`явились.

Про час, дату та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином. Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2026 про оголошення перерви у судовому засіданні до 22.07.2026 була отримана сторонами в Електронному кабінеті 11.06.2026 о 15:24 та 15:31 год.

У відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Дослідивши та оцінивши в сукупності матеріали справи №910/10502/25, предмет та підстави поданого позову, проаналізувавши вимоги законодавства, врахувавши доводи і обґрунтування апеляційної скарги, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, зазначаючи при цьому наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та досліджено судом апеляційної інстанції.

13.04.2020 між позивачем як страховиком та відповідачем як страхувальником було укладено Договір №03/0502035/9067/20 добровільного медичного страхування (безперервного страхування здоров`я) (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого предметом договору є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані із здоров`ям та працездатністю застрахованих осіб. Страховик зобов`язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату, а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови цього договору.

За умовами пунктів 1.7 та 1.7.4 Договору строк дії договору з 30.06.2020 по 30.06.2021 включно. У разі, якщо жодна зі сторін за 30 календарних днів до дати завершення терміну дії договору письмово не заявить про бажання його розірвати і сторони дійдуть згоди про умови пролонгації договору, договір може бути пролонгований на новий період шляхом укладання про це відповідної додаткової угоди, що передбачає умови оплати і період дії договору.

Згідно з пунктом 6.1 Договору зміна його умов здійснюється за взаємною згодою страхувальника та страховика на підставі звернення однієї із сторін і оформлюється у вигляді письмових додаткових угод, що підписуються обома сторонами.

Якщо будь-яка із сторін не згодна з внесенням запропонованих іншою особою змін до цього договору, протягом одного місяця вирішується питання про дію договору на попередніх умовах або про припинення договору (пункт 6.2 Договору).

Відповідно до пункту 6.3 Договору з моменту ініціювання внесення змін до договору однією із сторін до моменту прийняття рішення, що випливає з пунктів 6.1 і 6.2, цей договір продовжує діяти на попередніх умовах.

Дія договору припиняється за згодою сторін, а також у разі закінчення строку його дії (пункт 6.4.1 Договору); несплати страхувальником страхового внеску (або його частини) у строки, що встановлені договором. При цьому договір вважається достроково розірваним у випадку, якщо черговий страховий платіж не був сплачений за письмовою вимогою страховика протягом 30 календарних днів з дня пред`явлення такої вимоги страхувальнику (пункт 6.4.4 Договору).

За умовами п. 6.5 Договору дію договору може бути достроково припинено за вимогою однієї із сторін шляхом підписання додаткової угоди сторонами. Про намір достроково припинити дію договору страхувальник зобов`язаний письмово повідомити страховика не пізніше як за 15 календарних днів до дати припинення дії договору, страховик повинен повідомити страхувальника не пізніше як за 45 календарних днів.

За умовами пункту 10.2.2 Договору страхувальник зобов`язаний своєчасно вносити страхові платежі у розмірах та в строки, визначені Розділом 5 договору.

Згідно з пунктом 10.6.9 Договору страховик зобов`язується регулярно (щомісяця) надавати страхувальнику звіти в узгодженому сторонами форматі (Додаток №6 до Договору).

Відповідно до пункту 10.6.9.1 Договору звіт по страхових виплатах надається до "20" числа кожного місяця, наступного за звітним (якщо "20" число не є робочим днем, звіт надається в останній робочий день, що передує звітній даті). Звіт включає інформацію про виплати, які були здійснені страховиком при організації медичної допомоги застрахованим особам за звітний період; поточні зміни в списку застрахованих осіб; показник загальної збитковості; статус використання корпоративних лімітів.

Звіт по відмовах надається до " 03" числа кожного місяця, наступного за звітним (якщо " 03" число не є робочим днем, звіт надається в останній робочий день, що передує звітній даті). Звіт включає інформацію про відмови, які були здійснені Асистансом при організації медичної допомоги застрахованим особам; відмовах в компенсації самостійно витрачених коштів застрахованим особам за звітний період (пункт 10.6.9.2 Договору).

Згідно з пунктом 10.6.10 Договору за згодою сторін страховик зобов`язується надавати розрахунок компенсації коштів, самостійно витрачених застрахованою особою, за запитом страхувальника та/або по всіх випадках, коли розмір компенсації менше 100% (крім відмов у компенсації, які відображаються в регулярних звітах згідно пунктом 10.6.9.2). Розрахунок надається страховиком протягом не більше 2 (двох) робочих днів з моменту отримання такого запиту або проведення розрахунку. Розрахунок повинен включати фактичну вартість оплачених послуг і вартість аналогічних послуг в клініках, зазначених в пункті 8.7.2 договору.

Сторони повинні дотримуватись умов договору (пункт 10.7 Договору).

Пунктом 11.1 Договору визначено, що будь-які зміни до даного договору вносяться лише за взаємною згодою сторін у письмовій формі шляхом укладення додаткової угоди, що становить невід`ємну частину даного договору, або іншим чином, передбаченим договором/чинним законодавством.

Усі повідомлення за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином, тільки якщо вони здійсненні у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур`єром, телеграфом, або вручені особисто за зазначеними адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв`язку одержувача (пункт 13.1 Договору).

Додатковою угодою №12 від 30.06.2022 в Договір внесено зміни, а саме визначено строк дії Договору: з 01.07.2020 по 30.06.2023 включно; внесено зміни до Розділу 5 Договору «Страховий платіж, порядок його сплати», а саме: « 5.7.14 Дванадцята частина платежу у розмірі - 1013170,92 грн до 10.04.2023».

Додатковою угодою № 13 від 27.09.2022 внесено зміни до Договору, в т.ч. визначено, що за період страхування з 01.04.2023 до 30.06.2023 сплаті підлягає страховий платіж у розмірі 1135901,27 грн - до 15.04.2023.

Додатковою угодою № 14 від 28.12.2022 внесено зміни до Договору, в т.ч. визначено, що за період страхування з 01.04.2023 до 30.06.2023 сплаті підлягає страховий платіж у розмірі 1160967,17 грн - до 15.04.2023.

Додатковою угодою №15 від 20.03.2023 в Договір внесено чергові зміни, а саме визначено, що:

- за період страхування з 01.04.2023 до 30.04.2023 сплаті підлягає страховий платіж у розмірі 385164,25 грн - до 24.04.2023;

- за період страхування з 01.05.2023 до 31.05.2023 сплаті підлягає страховий платіж у розмірі 410918,78 грн - до 10.05.2023;

- за період страхування з 01.06.2023 до 30.06.2023 сплаті підлягає страховий платіж у розмірі 397663,02 грн - до 10.06.2023.

Чергові платежі за період страхування з 01.04.2023 до 30.06.2023 у сумі 385164,25 грн, 410918,78 грн, 397663,02 грн відповідачем сплачені не були. Строк сплати цих платежів настали згідно дат, визначених Додатковою угодою № 15 від 20.03.2023.

Відповідач звернувся до позивача із листом вих. №R/23/207 від 04.05.2023 де зазначив, що отримав від позивача рахунок на оплату за черговий страховий період в сумі 385164,25 грн.

Цим же листом, відповідач, посилаючись на п.п. 6.4.4, п.6.4 Договору, в односторонньому порядку відмовився від Договору, мотивуючи таку дію власною ж несплатою чергового страхового платежу, а саме: дія договору припиняється у разі несплати страхувальником страхового платежу у строки, що встановлені договором. При цьому, Договір вважається достроково припиненим у випадку, якщо черговий страховий платіж не був сплачений за письмовою вимогою страховика протягом 30 календарних днів з дня пред`явлення такої вимоги страхувальнику.

Відповідач в односторонньому порядку визначив, що внаслідок відсутності для нього доцільності у подальшій співпраці з позивачем, він фактично відмовляється від оплати страхових платежів за визначені Договором та додатковою угодою № 15 три періоди починаючи з 01.04.2023 по 30.06.2023 та вважає договір припиненим з 02.05.2023.

За період страхування з 01.04.2023 позивач продовжував виконувати свої зобов`язання за Договором та здійснив страхові виплати на загальну суму 739604,08 грн, в той же час відповідач свої зобов`язання з оплати чергового страхового платежу до 24.04.2023 у розмірі 385164,25 грн не виконав, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Основними аргументами апеляційної скарги є:

додаткова угода №15 укладена сторонами 20.03.2023 року, тобто в період, коли Позивач ще мав діючу ліцензію, оскільки анулювання ліцензії позивача відбулося 24.03.2023, суд помилково посилається на період страхування (з 01.04.2023 до 30.06.2023), визначений цією додатковою угодою, що не є тотожним даті укладення Додаткової угоди № 15. Таким чином, на думку апелянта, Додатковою угодою № 15 від 20.03.2023 року обидві сторони, маючи на те весь обсяг правосуб`єктності, взяли на себе взаємні зобов`язання;

суд в оскаржуваному рішенні посилається на неіснуючий закон - Закон України "Про фінансові послуги та фінансові установи", а саме на частину 4 статті 50 Закону України "Про фінансові послуги та фінансові установи", якою визначено, що з дати, зазначеної у рішенні Регулятора про анулювання ліцензії чи виключення з ліцензії окремої фінансової послуги, але не раніше наступного робочого дня після дня прийняття такого рішення, фінансова компанія, ломбард не мають права здійснювати діяльність з надання фінансових послуг чи виключеного з ліцензії виду фінансової послуги (у тому числі укладати нові договори з надання відповідного виду фінансових послуг та/або продовжувати строк дії укладених договорів з надання таких фінансових послуг, та/або збільшувати розмір зобов`язань за укладеними договорами з надання таких фінансових послуг). Зобов`язання за раніше укладеними договорами про надання такої фінансової послуги виконуються сторонами в повному обсязі до моменту виконання договору;

станом на дату анулювання ліцензії позивача діяла Постанова № 153 від 24.12.2021 Національного банку України (втратила чинність на підставі Постанови Національного банку № 199 від 29.12.2023) Про затвердження Положення про ліцензування та реєстрацію надавачів фінансових послуг та умови провадження ними діяльності з надання фінансових послуг, відповідно до п. 527 якої надавач фінансових послуг після прийняття Національним банком рішення про відкликання (анулювання) ліцензії (ліцензій) на провадження діяльності з надання фінансових послуг втрачає право укладати нові договори з надання фінансових послуг та/або продовжувати строк дії укладених договорів про надання фінансової послуги, та/або вносити зміни до укладених договорів, які призводять до збільшення зобов`язань, проте продовжує виконувати зобов`язання за укладеними договорами про надання фінансових послуг з урахуванням особливостей, установлених законодавством України, та здійснювати іншу господарську діяльність. З огляду на положення Постанови НБУ № 153 від 24.12.2021, висновок суду, який ліг в основу відмови у позові, про те, що « здійснені позивачем витрати у сумі 739604,08 грн не є збитками, завданими відповідачем, оскільки позивач виплачував страхове відшкодування після закінчення строку дії Договору» є таким, що не ґрунтується на законі, а суперечить йому, оскільки Позивач зобов`язаний був виконувати взяті на себе зобов`язання із виплати страхових відшкодувань до анулювання ліцензії.;

вказує на те, що оскільки суд в оскаржуваному рішенні вважає що «продовження строку дії Договору з 01.04.2023 до 30.06.2023 (відповідно до Додаткової угоди №15) не може відбутися в силу заборони, встановленої законом, а правочин щодо продовження такого строку страхування є нікчемним», то в такому випадку діє попередня угода сторін - Додаткова угода № 14 від 28.12.2022, якою внесено зміни до Договору страхування, в т.ч. визначено, що за період страхування з 01.04.2023 до 30.06.2023 сплаті підлягає страховий платіж у розмірі 1160967,17 грн - до 15.04.2023. Тому, правовідносини та зобов`язання, які виникли між позивачем та відповідачем на підставі Договору ДМС (із змінами і доповненнями) до моменту відкликання (анулювання) ліцензії, не припинилися із настанням події (відкликання/анулювання ліцензії) і підлягали виконанню на загальних підставах.

Спірні правовідносини виникли на підставі договору страхування.

Відповідно до ст. 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України. Об`єктом страхування можуть бути: життя, здоров`я, працездатність та/або пенсійне забезпечення; майно на праві володіння, користування і розпорядження та/або можливі збитки чи витрати; відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну.

Істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов`язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства (ст. 982 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 985 Цивільного кодексу України страхувальник має право укласти із страховиком договір страхування на користь третьої особи. Особливості укладення договору страхування на користь третьої особи встановлюються законом.

Згідно з ст. 997 Цивільного кодексу України договір страхування припиняється у випадках, встановлених договором та законом.

Відповідно до ст. 105 Закону України "Про страхування" дія договору страхування припиняється та договір втрачає чинність за згодою сторін, а також у разі: 1) закінчення строку дії договору страхування; 2) виконання страховиком зобов`язань перед страхувальником у повному обсязі; 3) несплати страхувальником чергової частини страхової премії у встановлений договором строк (у разі сплати страхової премії частинами). При цьому договір страхування вважається достроково припиненим з дня, наступного за встановленим у договорі страхування днем сплати чергової частини страхової премії, якщо інше не передбачено умовами договору; 4) ліквідації страхувальника - юридичної особи або смерті страхувальника - фізичної особи (крім випадків, передбачених статтею 100 цього Закону); 5) ліквідації страховика у порядку, встановленому законодавством України; 6) набрання законної сили рішенням суду про визнання договору страхування недійсним; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України та договором страхування.

Щодо чинності Додаткової угоди №15 від 20.03.2023 року.

Додаткова угода № 15, укладена між ТОВ «ВФ Ритейл» та ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» датована 20.03.2023, однак як вбачається з матеріалів справи, дана угода підписана у сервісі «Вчасно» із застосуванням електронних підписів сторін ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» 28.04.2023, а ТОВ «ВФ Ритейл» 04.05.2023 (том 1 а.с. 138).

Рішення Правління Національного банку України про анулювання ліцензії на провадження діяльності з надання фінансових послуг ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» прийнято 23.03.2023

Таким чином, Додаткова угода № 15, укладена між ТОВ «ВФ Ритейл» та ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» хоч і датована в преамбулі 20.03.2023, однак фактично підписана сторонами вже після прийняття Правлінням Національного банку України рішення про анулювання ліцензії на провадження діяльності з надання фінансових послуг ПрАТ «Страхова компанія «Провідна», а тому підстави для застосування норм п. 527 Постанови Національного банку України № 153 від 24.12.2021 щодо продовження виконання зобов`язань за укладеними договорами про надання фінансових послуг відсутні.

Щодо застосування судом неіснуючого Закону України «Про фінансові послуги та фінансові установи» та виконання зобов`язань після анулювання ліцензії.

23.03.2023 Правління Національного банку України прийняло рішення «Про анулювання ПРИВАТНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ПРОВІДНА» ліцензії на провадження діяльності з надання фінансових послуг.

Відповідно до вимог п. 527 постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про ліцензування та реєстрацію надавачів фінансових послуг та умови провадження ними діяльності з надання фінансових послуг» №153 від 24.12.2021, що діяла на період прийняття рішення про анулювання ліцензії, надавач фінансових послуг після прийняття Національним банком рішення про відкликання (анулювання) ліцензії (ліцензій) на провадження діяльності з надання фінансових послуг втрачає право укладати нові договори з надання фінансових послуг та/або продовжувати строк дії укладених договорів про надання фінансової послуги, та/або вносити зміни до укладених договорів, які призводять до збільшення зобов`язань, проте продовжує виконувати зобов`язання за укладеними договорами про надання фінансових послуг з урахуванням особливостей, установлених законодавством України, та здійснювати іншу господарську діяльність.

Аналогічна вимога передбачена і в Законі України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», що набрав чинності з 01.01.2024 року.

Таким чином, на період виникнення спірних правовідносин діяли вимоги постанови Правління НБУ №153 від 24.12.2021, які є ідентичними до норм ч.4 ст. 50 норми Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії", на які посилався у своєму рішенні суд першої інстанції.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, серед іншого, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Таким чином, допущення описки в одному слові назви закону «фінансові установи», та очевидний факт того, що за змістом вказаного посилання воно відповідає змісту норми Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», який на період виникнення спірних правовідносин не діяв, не є вирішальним, оскільки фактичний і правовий висновок по суті спору є коректним та не є підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції.

Щодо продовження зобов`язань Позивача по договору страхування після анулювання ліцензії та право на стягнення збитків.

23.03.2023 на засіданні правління НБУ ухвалено рішення №113-рш про анулювання Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Провідна" з 24 березня 2023 року ліцензій на провадження діяльності з надання фінансових послуг.

29.03.2023 НБУ ухвалив рішення №21/565-к про виключення Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" з Державного реєстру фінансових установ.

Постановою № 153 від 24.12.2021 Національного банку України (втратила чинність на підставі Постанови Національного банку № 199 від 29.12.2023) "Про затвердження Положення про ліцензування та реєстрацію надавачів фінансових послуг та умови провадження ними діяльності з надання фінансових послуг", а саме п. 527 визначено, що надавач фінансових послуг після прийняття Національним банком рішення про відкликання (анулювання) ліцензії (ліцензій) на провадження діяльності з надання фінансових послуг втрачає право укладати нові договори з надання фінансових послуг та/або продовжувати строк дії укладених договорів про надання фінансової послуги, та/або вносити зміни до укладених договорів, які призводять до збільшення зобов`язань, проте продовжує виконувати зобов`язання за укладеними договорами про надання фінансових послуг з урахуванням особливостей, установлених законодавством України, та здійснювати іншу господарську діяльність.

Анулювання ліцензії - припинення права надавача фінансових послуг на здійснення діяльності з надання фінансових послуг на підставі відповідного рішення Регулятора та внесення відповідного запису до Реєстру (ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії").

Як вбачається з умов пункту 1 додаткової угоди №15 від 20.03.2023 року, до переліку застрахованих осіб включено 34 особи, тобто обсяг зобов`язань надавача фінансових послуг ПрАТ «СК «Провідна» даною додатковою угодою до вже укладеного раніше договору збільшено.

Отже, оскільки з 24 березня 2023 року Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Провідна" було анульовано ліцензію на провадження діяльності з надання фінансових послуг, а 29 березня 2023 року НБУ ухвалив рішення №21/565-к про виключення Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" з Державного реєстру фінансових установ, то зміна умов Договору щодо збільшення обсягу зобов`язань (ДУ № 15 включено до переліку застрахованих осіб 34 особи) не може відбутися в силу заборони, встановленої нормами Постанови НБУ № 153 від 24.12.2021, а правочин щодо збільшення обсягів зобов`язань позивача є нікчемним.

Крім того, відповідач не сплатив черговий платіж у сумі 385164,25 грн (за період страхування з 01.04.2023).

Відповідно до умов Договору дія договору припиняється у разі несплати страхувальником страхового внеску (або його частини) у строки, що встановлені договором.

Так як страхувальник не сплатив частину страхового платежу за період страхування з 01.04.2023, та приймаючи до уваги нікчемність правочину про збільшення обсягів зобов`язань позивача по договору страхування після анулювання ліцензії на надання фінансових послуг, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що дія Договору припиняється.

Позивач просить суд стягнути з відповідача "збитки" за надані послуги за страховими випадками, які виникли з 01.04.2023, а не за ті страхові випадки (зобов`язання), які вже існували на дату відкликання у позивача ліцензії, а тому підстави для застосування норм п. 527 Постанови Національного банку України № 153 від 24.12.2021 щодо продовження виконання зобов`язання за укладеними договорами про надання фінансових послуг відсутні.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Частиною першою статті 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Положеннями частин першої та другої статті 623 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частин другої та третьої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За змістом статті 224 Господарського кодексу України (був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності.

Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками.

Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

Однак, зважаючи на встановлені обставини справи, суд дійшов вірного висновку про те, що здійснені позивачем витрати у сумі 739604,08 грн не є збитками, завданими відповідачем, оскільки позивач виплачував страхове відшкодування після позбавлення його відповідної ліцензії.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову про стягнення збитків у сумі 739604,08 грн.

Щодо посилань позивача на те, що оскільки суд в оскаржуваному рішенні вважає що «продовження строку дії Договору з 01.04.2023 до 30.06.2023 (відповідно до Додаткової угоди №15) не може відбутися в силу заборони, встановленої законом, а правочин щодо продовження такого строку страхування є нікчемним», то в такому випадку діє попередня угода сторін - Додаткова угода № 14 від 28.12.2022, якою внесено зміни до Договору страхування, в т.ч. визначено, що за період страхування з 01.04.2023 до 30.06.2023 сплаті підлягає страховий платіж у розмірі 1160967,17 грн - до 15.04.2023.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» № 85/96-ВР, страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (редакція Закону, який діяв на період виникнення договірних зобов`язань).

Згідно з розділом 2 Договору страхова виплата - грошова сума, яка виплачується Страховиком у разі настання страхового випадку відповідно до умов Договору.

Пунктом 1.5 Договору передбачено, що страховим випадком визнається звернення Застрахованої особи під час дії Договору до Спеціалізованої служби Страховика (Асистансу), медичного або іншої лікувально-профілактичного закладу, передбаченої Програмою, з приводу гострого захворювання, загострення хронічної хвороби, травми, наслідків нещасного випадку та іншого гострого розладу здоров`я, або з профілактичною метою, якщо це передбачено Програмою, та отримання медичної допомоги та інших послуг у межах лімітів страхування та в обсязі, передбачених Програмою.

Відповідно до п. 8.1 Договору страхові виплати здійснюються Страховиком шляхом:

- перерахування коштів на рахунок Спеціалізованої служби Страховика (Асистансу), ЛПЗ або іншого закладу, який надав послуги Застрахованій особі, на підставі документів, що підтверджують факт настання страхового випадку та визначають вартість фактично наданої (необхідної) медичної допомоги. Форма вказаних документів і порядок розрахунків погоджуються між Страховиком, Спеціалізованою службою Страховика (Асистансом) або ЛПЗ, що надав послуги.

- відшкодування Застрахованій особі вартості отриманих нею медичних послуг у разі самостійної їх оплати за умови надання всіх документів, що перераховані у п. 8.3. Договору та підтверджують факт настання страхового випадку, факт і розмір оплати медичних послуг.

Пунктом 10.6.4 Договору передбачено, що страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити виплату або відмовити у страховій виплаті у строк, передбачений розділом 8 Договору.

Таким чином, якщо вважати, що діяли умови Додаткової угоди №14 від 28.12.2022, то відповідач мав сплатити страховий внесок 15.04.2023, невиконання цієї умови договору має наслідком припинення дії договору в цілому, про що суд зазначав вище.

А тому, виплата страхових сум, які булі здійснені позивачем за період з 01.04.2023 по 05.05.2023 не можуть вважатися збитками, які заподіяні відповідачем.

Тому, наведені доводи апеляційної скарги є неспроможними, а судом першої інстанції у повному обсязі досліджені та оцінені з правового боку, як доводи та аргументи позивача, так і відповідача.

Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2026 у справі №910/10502/25 слід відмовити, а оскаржуване рішення - залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України та покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2026 у справі №910/10502/25 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2026 у справі №910/10502/25 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на скаржника.

4. Матеріали справи №910/10502/25 повернути до місцевого господарського суду.

5. Повний текст постанови складено та підписано 05.08.2026.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених ст. 287 ГПК України, та у строки, встановлені ст. 288 ГПК України.

Головуючий суддя О.М. Сковородіна

Судді Р.М. Колесник

П.В. Горбасенко