Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №927/1270/25 — Північний апеляційний господарський суд

Суд: Північний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: про відшкодування шкоди

Дата: 21 липня 2026 р.

Справа: №927/1270/25

Суддя: Колесник Р.М.

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2026 р. Справа№ 927/1270/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Колесника Р.М.

суддів: Сковородіної О.М.

Горбасенка П.В.

при секретарі судового засідання: Пічкур А.О.

за участю представників учасників справи: згідно з протоколом судового засідання

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Рекорд»

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.04.2026 (повний текст рішення складено 08.05.2026)

у справі № 927/1270/25 (суддя - Новик Т.О.)

за позовом Керівника Корюківської окружної прокуратури

в інтересах держави в особі:

1) Державної екологічної інспекції у Чернігівській області

2) Корюківської міської ради

до Приватного сільськогосподарського підприємства «Рекорд»

про стягнення 1193532,73 гривень

Короткий зміст позовних вимог

Керівник Корюківської окружної прокуратури звернувся в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області, Корюківської міської ради до Господарського суду Чернігівської області із позовом до ПСП «Рекорд» про стягнення 1193532,73 гривень шкоди, заподіяної внаслідок незаконної порубки дерев.

Позовні вимоги обґрунтовані прокурором в інтересах держави в особі позивачів порушенням відповідачем, як постійним лісокористувачем вимог положень статей 19, 64, 86, 105, 107 ЛК України, в частині неналежного виконання ним своїх обов`язків постійного лісокористувача щодо вчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконного вирубування, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами 308 дерев, що є підставою для відшкодування збитків.

Короткий зміст судового рішення

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 30.04.2026 позов задоволено повністю, присуджено до стягнення з ПСП «Рекорд» на користь держави в особі Корюківської міської ради Корюківського району Чернігівської області 1193532,73 гривень на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконної порубки дерев, шляхом їх перерахування одержувачам: 30% від суми, що становить 358059,82 гривень до спеціального фонду Державного бюджету України; 20% від суми, що становить 238706,55 гривень до спеціального фонду Чернігівського обласного бюджету; 50% від суми, що становить 596766,36 гривень на користь фонду охорони навколишнього природного середовища Корюківської міської ради Корюківського району Чернігівської області.

Рішення суду першої інстанції мотивоване зокрема наступним:

- обов`язок по охороні лісів від незаконних порубок та обов`язок дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів на підвідомчій території покладено саме на відповідача, як постійного лісокористувача;

- відповідач не дотримався вимог чинного законодавства та не забезпечив ефективного комплексу всіх заходів, спрямованих на охорону, захист і збереження на підвідомчій йому території лісового фонду, чим допустив самовільну порубку дерев, своєчасно не виявив таких порушень і не вжив відповідних заходів для їх усунення, внаслідок чого навколишньому природному середовищу та лісовому фонду України заподіяно 1193532,73 гривень матеріальної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача;

- розмір заподіяної та невідшкодованої шкоди обґрунтовано та правомірно розраховано у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» та складає 1193532,73 гривень;

- доказів, які б свідчили про вжиття відповідачем всіх заходів для забезпечення збереження, охорони лісу та недопущення самовільної рубки дерев відповідачем не подано;

- матеріали справи містять докази, які підтверджують наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками, вини;

- станом на момент вирішення даного спору матеріали справи не містять доказів відшкодування відповідачем шкоди, завданої навколишньому природному середовищу у розмірі 1193532,73 гривень.

Короткий зміст апеляційної скарги

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПСП «Рекорд» звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає зокрема про наступне:

- в діях ПСП «Рекорд» та його працівників відсутня протиправна (неправомірна) поведінка, внаслідок якої було завдано шкоду, а їх вину на даний час також не доведено;

- в ході огляду місця подій відповідачем встановлено, що на ділянці де відбулась незаконна порубка дерев виявлено військові споруди із зрублених дерев;

- із матеріалів справи не вбачається причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) відповідача та шкідливими наслідками у вигляді завдання шкоди незаконною порубкою;

- відповідач у силу дії форс-мажорних обставин не мав можливості в повній мірі здійснювати заходи щодо охорони лісів.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 23.04.2001 проведено державну реєстрацію Приватного сільськогосподарського підприємства «Рекорд», номер запису: 10481200000000108.

Відповідно до Статуту ПСП «Рекорд», затвердженого загальними зборами учасників Приватного сільськогосподарського підприємства «Рекорд», протокол № 7 від 02.05.2019, предметом діяльності підприємства є реалізація, закупівля лісопродукції, деревини та продуктів її переробки, заготівля та реалізація деревини під час рубок, здійснення операції з експорту-імпорту лісоматеріалів, деревини, відходів після переробки деревини.

Докази створення відповідного структурного підрозділу ПСП «Рекорд», який займається захистом та охороною лісів, в матеріалах справи відсутні.

Згідно з посадовими обов`язками лісника, затверджених директором ПСП «Рекорд» 19.07.2019, до обов`язків лісників входить охорона лісів і довіреного йому майна у закріпленому обході з прийняттям заходів до попередження і припинення у тому числі, незаконних рубок, різних розкрадань та інших порушень користування лісом і землями; контроль за станом, охороною і захистом лісів, що належать ПСП «Рекорд».

Відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ЧН № 002274 від 28.02.1996 Колективному сільськогосподарському підприємству «Рекорд» радою народних депутатів Корюківського району Чернігівської області надано у постійне користування 1055,5 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування.

Землю надано у постійне користування для сільськогосподарського використання та цільового призначення відповідно до рішення Білошицько-Слобідської сільської ради народних депутатів від 20.09.1995, ІІІ сесія 22 скликання.

Розпорядженням Корюківської районної державної адміністрації Чернігівської області № 69 від 17.02.2006 «Про передачу земельних ділянок лісового фонду до ПСП «Рекорд» 1) передано вилучені за рішенням Господарського суду Чернігівської області у справі №10/280/31 за позовом приватного сільськогосподарського підприємства «Рекорд» земельні ділянки лісового фонду загальною площею 514,4 гектари, розташовані на території Білошицько-Слобідської сільської ради приватному сільськогосподарському підприємству «Рекорд»; 2) враховано те, що приватне сільськогосподарське підприємство «Рекорд» має право на користування земельними ділянками лісового фонду, яке підтверджено державним актом на право постійного користування вищевказаними землями лісового фонду на площі 514,4 гектари, а також те, що в підприємстві, відповідно до ст. 9 Лісового кодексу України, створено лісогосподарський підрозділ для ведення лісового господарства, що підтверджується наказом № 75 від 15.12.2005; 3) матеріали лісовпорядкування земель лісового фонду на площі 514,4 га, розташованих на території Білошицько-Слобідської сільської ради і вилучених рішенням Господарського суду Чернігівської області по справі № 10/280/31 передано по акту ПСП «Рекорд» Зубенко М.М.; 4) зобов`язано керівника ПСП «Рекорд» Зубенка М.М. при здійсненні лісогосподарської діяльності на землях лісового фонду забезпечити дотримання всіх вимог Лісового кодексу України, земельного кодексу України та інших Законів України, що регулюють ведення лісового господарства і використання лісових ресурсів.

Рішенням Чернігівської обласної ради № 25-5/VII від 20.07.2016 «Про погодження клопотання приватного сільськогосподарського підприємства «Рекорд» щодо приведення поділу лісів на категорії на території Корюківського району» погоджено приватному сільськогосподарському підприємству «Рекорд», що знаходиться за адресою: Чернігівська обл., Корюківський район, село Білошицька Слобода, вул. Шевченка, буд. 10, ідентифікаційний код 30763335, клопотання щодо приведення існуючого поділу лісів на категорії, що знаходяться на території Корюківського району площею 514,0 га.

У провадженні Корюківського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області перебувало кримінальне провадження № 12023270290000256 від 04.04.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України, за фактом незаконної порубки дерев на земельній ділянці лісового фонду, яка знаходиться у постійному користуванні ПСП «Рекорд» неподалік с. Білошицька Слобода, Корюківського району, Чернігівської області.

Згідно із матеріалами, до поліції надійшло повідомлення інспектора Державної екологічної інспекції у Чернігівській області про те, що в ході здійснення перевірки виявлено незаконну рубку 346 дерев у лісовому масиві кварталу № 2 виділу №1 ПСП «Рекорд», поблизу с. Білошицька Слобода, Корюківського району, Чернігівської області.

Під час досудового розслідування 04.04.2023 за участі посадових осіб Державної екологічної інспекції у Чернігівській області проведено огляд місця події - ділянки лісу в кварталі № 2 виділу № 1 ПСП «Рекорд», поблизу с. Білошицька Слобода, Корюківського району, Чернігівської області, в ході якого підтверджено факт незаконної порубки дерев та здійснено обміри пнів.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення інженерно-екологічної експертизи від 14.06.2023 № СЕ-19/125-23/4260-ЕЛ, внаслідок вирубки 346 дерев породи сосна звичайна, які зростали на лісовій ділянці кварталу № 2 виділу № 1 ПСП «Рекорд» за межами с. Білошицька Слобода, Корюківського району, Чернігівської області, загальний розмір шкоди складає 1577244,60 гривень.

В ході досудового розслідування встановлено, що незаконну порубку, перевезення та зберігання незаконно зрубаної деревини без відповідних документів, у березні 2023 року здійснив лісник ПСП «Рекорд» ОСОБА_1 .

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12023270290000256 від 04.04.2023 відносно ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 246 КК України за незаконну порубку, перевезення та зберігання незаконно зрубаних дерев, що заподіяло істотну шкоду, направлено до Сосницького районного суду Чернігівської області.

Під час судового розгляду кримінального провадження, враховуючи покази обвинуваченого, свідків та письмові докази у справі, прокурором змінено обвинувачення відносно ОСОБА_1 та останньому інкриміновано незаконну порубку, перевезення та зберігання 38 незаконно зрубаних дерев.

Відповідно до висновку судової інженерно-екологічної експертизи № СЕ-19/125-24/7595-ФХЕД від 26.03.2025, проведеної на підставі ухвали Сосницького районного суду Чернігівської області від 06.06.2024, розмір заподіяної шкоди становить 383711,87 гривень.

Вироком Сосницького районного суду Чернігівської області від 10.09.2025 ОСОБА_1 визнано винним у незаконній порубці 38 дерев, перевезенні та зберіганні незаконно зрубаних дерев, що спричинило тяжкі наслідки у розмірі 383711,87 гривень, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України.

Водночас, під час розслідування кримінального провадження № 12023270290000256 від 04.09.2023 осіб, які вчинили незаконну порубку 308 дерев не встановлено.

Відповідно до наданого Державною екологічною інспекцією розрахунку сума збитків складає 198199 гривень, та з урахуванням індексації за попередні роки сума збитків становить 1193532,73гривень.

Таким чином, як зазначає прокурор, за результатами проведених судових інженерно-екологічних експертиз та наданого розрахунку Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області від 19.12.2025, розмір шкоди, спричиненої лісовому фонду (державі) внаслідок незаконної вирубки 308 дерев породи сосна та береза невстановленими особами на території лісової ділянки кварталу № 2 виділу № 1 ПСП «Рекорд», що неподалік с. Білошицька Слобода, Корюківського району, Чернігівської області становить 1193532,73 гривень, яку і просить стягнути з відповідача.

Постановою прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Корюківської окружної прокуратури Жоголко Наталії Борисівни від 10.11.2025 надано дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування в кримінальному провадженні № 12023270290000256 від 04.09.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України, під час реалізації представницьких повноважень прокурора в частині використання документів та їх копій, перелік яких вказаний у постанові.

Прокурор вважає, що наявність кримінального провадження, розпочатого за фактом незаконної вирубки дерев, не спростовує бездіяльності відповідача у забезпеченні належної охорони лісу, а тому саме на нього покладається обов`язок з відшкодування завданої шкоди у розмірі 1193532,73 гривень.

Доказів сплати коштів у розмірі 1193532,73 гривень відповідач не надав, що і стало підставою для звернення прокурора з даною позовною заявою до суду.

Позиція суду апеляційної інстанції

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши доводи, наведені у апеляційній скарзі та заперечення на них, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Положеннями ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Статтею 40 цього ж закону встановлено, що використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог.

Частиною 2 ст. 19 ЛК України визначено зокрема, що постійні лісокористувачі зобов`язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів.

Положеннями ст. 63 цього ж кодексу передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Згідно з п. 5 ст. 64 цього ж кодексу підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Відповідно до ч.ч 1-2 ст. 86 цього ж кодексу організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб (1). Власники лісів і постійні лісокористувачі зобов`язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс протипожежних та інших заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів. Перелік протипожежних та інших заходів, вимоги щодо складання планів цих заходів визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства, органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень (2).

Статтею 90 цього ж кодексу передбачено, що основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.

Відповідно до п. 1) ч. 2 ст. 105 цього ж кодексу відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.

Статтею 107 цього ж кодексу передбачено, що підприємства, установи, організації зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України. Шкода, заподіяна лісу, не наданому в користування, у разі невстановлення осіб, винних у заподіянні шкоди, відшкодовується органом місцевого самоврядування, у межах території якого знаходиться ліс, якому була заподіяна шкода.

Відповідно до частини 1 статті 69 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища» шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права і обов`язки виникають безпосередньо з актів цивільного законодавства, а також внаслідок завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено в статті 1166 ЦК України, за змістом якої передбачено, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння особи, яка завдала шкоду (цивільне правопорушення). Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження). Бездіяльність - це пасивна форма поведінки особи, що полягає у невчиненні нею конкретної дії (дій), які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах. Бездіяльність тотожна дії за своїми соціальними та юридичними властивостями, тобто вона суспільно небезпечна і протиправна, є свідомим і вольовим актом поведінки людини. Бездіяльність відрізняється від дії зовнішньою, фізичною стороною. При бездіяльності особа не робить певної дії, яку вона за даних конкретних умов повинна була і могла вчинити для запобігання заподіянню шкоди охоронюваним законом суспільним відносинам. Наявність реальної можливості діяти певним чином полягає в тому, що особа в даній конкретній ситуації мала реальну можливість діяти, тобто виконати активні дії і запобігти тим самим злочинним наслідкам. При оцінці можливості (чи неможливості) виконати покладені на особу обов`язки слід враховувати конкретну обстановку, умови місця і часу, зміст обов`язків, покладених на особу. Враховуються і її суб`єктивні можливості щодо виконання необхідних дій.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. Питання про наявність або відсутність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Отже, взявши до уваги вищевказане, колегія суддів цілком погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що у спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести належними та допустимими доказами факт заподіяння шкоди та її розмір, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та наявність причинно-наслідкового зв`язку між такою поведінкою та заподіяною шкодою, а відповідач у свою чергу повинен довести, що в його діях або бездіяльності (діях або бездіяльності його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Колегія суддів також цілком погоджується із висновками місцевого господарського суду про те, що нормами чинного законодавств, зокрема ЛК України та ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища» унормовано, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних порубок та інших пошкоджень, покладається виключно на постійних лісокористувачів.

Із правового аналізу положень статей 19, 64, 86, 89, 90 ЛК України однозначно вбачається, що постійні лісокористувачі зобов`язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень. Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу. Забезпечення охорони та захисту лісів серед інших покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Отже, виходячи з системного аналізу положень пункту 1 частини 2 статті 19, пункту 5 статті 64, частин 1 та 5 статті 86, частини 2 статті 105 та статті 107 ЛК України лісові господарства як постійні лісокористувачі мають нести відповідальність за порушення вимог ведення лісового господарства, зокрема, незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок на підвідомчій їм території.

У свою чергу апеляційний суд звертає увагу на те, що порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є достатньою підставою для притягнення постійного лісокористувача до цивільно-правової відповідальності.

При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.

Обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, зокрема, за забезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді не вчинення достатніх дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі від 09.08.2018 № 909/976/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 907/449/22, від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17, від 20.08.2018 у справі № 920/1293/16, від 19.09.2018 у справі № 925/382/17, від 09.12.2019 у справі № 906/133/18, 20.02.2020 у справі № 920/1106/17, від 30.11.2021 у справі № 926/2174/20.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач є постійним лісокористувачем ділянки лісу в кварталі № 2 виділу № 1 ПСП «Рекорд», поблизу с. Білошицька Слобода, Корюківського району, Чернігівської області, а тому, обов`язок по охороні лісів від незаконних рубок та обов`язок дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів покладено виключно на відповідача.

Тобто, безпосередньо відповідач має здійснювати відповідні заходи з організації належної охорони лісу та недопущення самовільних та незаконних рубок на території лісового фонду підприємства, а факт вчинення правопорушення щодо самовільної та незаконної рубки свідчить про те, що такі заходи (заходи з організації належної охорони лісу) не були належними, достатніми та такими, що могли б забезпечити збереження лісу відповідачем.

Суд першої інстанції абсолютно правильно вказав на те, що саме відповідач має здійснювати відповідні заходи з організації належної охорони лісу та недопущення самовільних та незаконних рубок на території лісового фонду підприємства, однак сам факт вчинення правопорушення із незаконної рубки на території ділянки лісу, що перебуває в постійному лісокористуванні відповідача безумовно свідчить про те, що такі заходи з боку відповідача не були належними, а отже є такими, що не змогли забезпечити збереження лісу.

Таким чином, колегія суддів доходить до аналогічного з першою інстанцією правового висновку про те, що матеріалами справи належним чином підтверджується факт протиправної поведінки відповідача у спірних правовідносинах, яка полягає у незабезпеченні ним, а також його працівниками належної охорони і захисту лісів від незаконної порубки на підвідомчій території.

Крім того, апеляційний суд також погоджується із позицією місцевого господарського суду щодо того, що незаконна порубка та вивіз такої значної кількості дерев не могла бути здійснена за короткий проміжок часу, а навпаки потребувала тривалого часу, за умов дії обмежень воєнного стану, зокрема заборони доступу до лісів та необхідності здійснення постійного патрулювання, а відтак не могла бути непоміченою особами, які мали здійснювати забезпечення охорони лісових насаджень, що свідчить про можливість своєчасного виявлення та запобігання таким правопорушенням за умови належного виконання посадовими особами відповідача своїх обов`язків зі збереження та охорони лісу.

Крім того, суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні влучно вказав про те, що відповідачем у процесі розгляду справи не було надано суду жодних належних, допустимих та вірогідних доказів, які б свідчили про вжиття ним усіх залежних від нього заходів щодо забезпечення охорони лісових насаджень, а також підтверджували відсутність в його діях вини у заподіянні шкоди державі внаслідок незаконної вирубки лісу.

У контексті вищевказаного, апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідач у процесі розгляду справи не надав жодних належних, допустимих та достовірних доказів у розумінні статей 76, 77, 78, 79, 91 ГПК України на підтвердження відсутності його вини у незаконній вирубці дерев, враховуючи і той факт, що саме відповідач передбачав та або зобов`язаний був передбачати можливість настання шкідливих наслідків, здійснюючи у неналежний спосіб заходи по організації охорони лісу та недопущення самовільних та незаконних рубок на території лісового фонду підприємства, однак, як вже було вказано колегією суддів вище, сам факт вчинення вказаного правопорушення свідчить про недостатність та неефективність таких заходів щодо забезпечення збереження лісу відповідачем та про автоматичну наявність відповідної вини.

Колегія суддів також погоджується із наданою судом першої інстанції оцінкою заперечень відповідача щодо виявлення ним на ділянці де відбулась незаконна порубка дерев, військових споруд зі зрублених дерев, а також того, що відповідач у силу дії форс-мажорних обставин (введення воєнного стану на території України та встановлення комендантської години на території України) не мав можливості в повній мірі здійснювати заходи щодо охорони лісів, та їх правомірного повного відхилення, з огляду на те, що відповідачем у процесі розгляду справи не було належними доказами підтверджено його аргументи про те, що виконання ним своїх обов`язків щодо забезпечення охорони лісових насаджень та недопущення незаконної вирубки дерев було неможливе внаслідок дії саме воєнного стану, а також і того, що здійснення вирубки дерев відбулось саме під час дії комендантської години, або було вчинене Збройними Силами України із ціллю побудови оборонних споруд.

Таким чином, за результатами апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла до аналогічних із судом першої інстанції правових висновків щодо того, що:

- відповідач не дотримався вимог чинного законодавства та не забезпечив ефективного комплексу всіх заходів, спрямованих на охорону, захист і збереження на підвідомчій йому території лісового фонду, чим допустив самовільну порубку дерев; своєчасно не виявив таких порушень і не вжив відповідних заходів для їх усунення, внаслідок чого навколишньому природному середовищу та лісовому фонду України заподіяно 1193532,73 гривень матеріальної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача;

Отже, саме ПСП «Рекорд» як лісокористувач, на якого чинним законодавством покладено обов`язок забезпечити охорону лісів від незаконних порубок на підвідомчій підприємству території, несе відповідальність за порушення вимог щодо ведення лісового господарства, незалежно від того, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування.

Інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів також вважає необґрунтованими та безпідставними та такими, що ніяким чином не впливають на правові висновки апеляційного суду викладені вище, а також на результат розгляду самої апеляційної скарги.

Таким чином, з огляду на все вищевикладене, колегія суддів в ході апеляційного провадження, дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення у справі прийнято із додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачає.

Згідно з ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судові витрати з оплати судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Враховуючи все вищезазначене та керуючись 129, 269, 270, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Рекорд» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.04.2026 у справі № 927/1270/25 залишити без змін.

3. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Повний текст постанови складено і підписано 05.08.2026

Головуючий суддя Р.М. Колесник

Судді О.М. Сковородіна

П.В. Горбасенко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua