Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №906/1440/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2026 р. Справа №906/1440/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сковородіної О.М.

суддів: Горбасенка П.В.

Колесника Р.М.

секретар судового засідання Фурсов Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кревель Мойзельбах"

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 у справі №906/1440/25 (суддя -Мудрий С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кревель Мойзельбах"

до Державної митної служби України в особі Житомирської митниці

про стягнення 435 840,00 грн,

за участю представників:

від позивача: Максимець О.Б. (в режимі відеоконференції),

від відповідача: Косигіна О.Б. (в режимі відеоконференції),

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кревель Мойзельбах" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Державного бюджету України 435 840,00 грн збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок неправомірних дій посадових осіб Житомирської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (далі - ДМС України), які полягають у відмові у прийнятті митної декларації від 05.01.2024, митному оформленні та випуску товарів, що було встановлено рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 17.04.2024 у справі №240/3236/24, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2024, позивачу було завдано збитків, у формі додаткових витратах, пов`язаних із знаходженням транспорту із лікарськими засобами, який був задіяний у перевезенні товару, під митним оформленням та знаходженням у зоні митного контролю.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 10.11.2025 матеріали позовної заяви Товариства до Державної митної служби України в особі Житомирської митниці про стягнення 435 840,00 грн збитків передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 у справі №906/1440/25 у задоволенні позовних вимог було відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кревель Мойзельбах" 30.03.2026 у встановлений процесуальний строк через систему «Електронний суд» подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до наступного.

Скаржник вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам у справі. Висновок суду щодо відхилення доводів про перебування транспортного засобу весь час у зоні митного контролю у зв`язку з їх безпідставністю ґрунтується на даних журналу реєстрації транспортних засобів, при цьому, суд не надав жодної належної оцінки відсутності доказів щодо залишення території митного контролю безпосередньо самим товаром.

Скаржник наголошує, що матеріали справи не містять доказів, що транспортний засіб залишив територію митниці разом з причепом, в якому були розташовані нерозмитнені лікарські засоби, тобто товари, які перебували під митним оформленням.

На думку скаржника, суд, в порушення принципу «суд знає закони», не звернув уваги, що в силу вимог чинного законодавства товар, розміщений під митне оформлення, не може покинути зону митного оформлення до закінчення митних процедур. Позивач зазначає, що митне оформлення товару було закінчене 29.07.2025 (фактично 2024 року), а отже, тільки з цієї дати було закінчено перебування товарів під митним контролем. Також, як вказує скаржник, суд першої інстанції дійшов до висновку, що наявність підстав для задоволення позову полягає в наданні відповідного розрахунку збитків, проте жодною нормою чинного законодавства не встановлено, що розрахунок збитків є доказом наявності збитків. На переконання позивача, стягненню підлягає єдина сума прямих збитків, без нарахування штрафних санкцій, пені, відсотків, індексу інфляції, а отже, необхідності в наданні розрахунку не було, а озвучений судом підхід щодо надання розрахунку збитків застосовується при вирішенні судами питань щодо стягнення упущеної вигоди.

Крім того, скаржник посилається на порушення норм процесуального права. На думку позивача, не з`ясувавши відповідних обставин та не дослідивши пов`язані з ними докази, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, а саме статей 13, 86, частини п`ятої статті 236 ГПК України.

Скаржник зазначає, що відзив Державної митної служби України подано з пропуском процесуальних строків, встановлених ухвалою суду, проте матеріали справи не містять ні заяви про поновлення пропущеного процесуального строку, ні заяви про продовження процесуального строку. Скаржник наголошує, що судом першої інстанції питання щодо прийняття відзиву на позовну заяву вирішено у позапроцесуальному порядку, оскільки в порушення вимог ч. 6 ст. 119 ГПК України відповідну ухвалу не постановлено, при цьому, вирішено питання про продовження строку рішенням, прийнятим за результатами розгляду справи по суті, що свідчить про грубе порушення вимог процесуального закону та недотримання принципу правової визначеності. Як вказує скаржник, зазначені порушення призвели до порушення основоположних засад господарського процесу, рівності та змагальності.

Також, щодо обов`язковості підтвердження господарської операції з перевезення первинними бухгалтерськими документами, скаржник зазначає, що матеріали справи містять докази (відповідні акти та платіжні документи), надані позивачем на підтвердження здійснення господарської операції з перевезення, витрати на які було збільшено у зв`язку з протиправними діями відповідача. На переконання позивача, вказані докази було відхилено судом без належного правового обґрунтування, хоча у даному випадку надані позивачем документи в силу приписів чинного законодавства є первинними бухгалтерськими документами, а отже, доказами, які свідчать про реальність здійснення господарської операції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2026 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кревель Мойзельбах" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 у справі №906/1440/25 за правилами спрощеного позовного провадження, встановлено строк на подання відзиву на апеляційну скаргу, призначено судове засідання.

29.04.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 без змін.

По-перше, як зазначає митниця, позивачем ні у позовній заяві, ні у відповіді на відзив не доведено обставину про порушення Державною митною службою України чи Житомирською митницею його прав чи законних інтересів. Відповідач вказує, що позивач не визначився із суб`єктом правопорушення, адже відповідачем визначив Державну митну службу України, а стягнення просить здійснити за шкоду, завдану співробітниками Житомирської митниці.

По-друге, щодо заперечень на порушення судом процесуальних строків прийняття відзиву на позовну заяву, відповідач зауважує, що суд, з метою повного та об`єктивного розгляду справи, забезпечення рівності прав та обов`язків учасників процесу, враховуючи подання відзиву з пропуском лише на 2 дні, правомірно дійшов висновку про необхідність продовження за власною ініціативою строку на подачу відзиву до 09.01.2026.

Щодо суті спору, на переконання відповідача, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність неправомірних дій цього органу, наявності шкоди та причинного зв`язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Як вказує відповідач, позивач, зі спливом 5 днів з моменту набуття чинності рішенням адміністративного суду (23.07.2024), лише 29.07.2024 звернувся до митного органу за здійсненням митних формальностей, тоді як митний орган самостійно, без заяви позивача, був позбавлений права завершити митне оформлення товарів.

Крім того, відповідач звертає увагу, що у призначенні платежу платіжної інструкції від 31.07.2024 зазначено про «розміщення товару на тимчасове зберігання», проте послуга тимчасового зберігання товару не входить до предмету Договору №1812/2023 від 18.12.2023, а згідно з положеннями митного законодавства зберігання та забезпечення схоронності товарів у зоні митного контролю покладається на митницю.

Митниця наголошує, що судом, після дослідження журналу реєстрації транспортних засобів, вірно встановлено, що транспортний засіб марки «Scania», який перевозив товар, в`їхав у зону митного контролю 18.12.2023 о 8:47 та в той же день об 13:34 виїхав з неї. Отже, митним органом доведено, що транспортний засіб перебував у зоні митного контролю менше однієї доби, через що доводи позивача про понесення збитків за перебування транспортного засобу у зоні митного оформлення у розмірі 435 840,00 грн є необґрунтованими.

Також, на думку відповідача, судом вірно встановлено ту обставину, що матеріали справи не містять належних первинних доказів, передбачених Договором, які підтверджують факт надання спірних послуг, та взагалі не містять розрахунку спірної суми збитків. З огляду на це, відповідач погоджується з висновком суду про те, що позивачем не доведено наявності збитків як одного з елементів господарського правопорушення.

10.07.2026 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли додаткові письмові пояснення, у яких останній додатково обґрунтовує законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Так, за умовами Договору №1812/2023 від 18.12.2023, укладеного між позивачем та ФОП Салтиковим О.О., тарифами передбачено разову організаційну послугу при митному оформленні вантажів вартістю 1500,00 грн, а також послугу з перебування транспортного засобу в зоні митного контролю понад 1 добу (більше 24 годин з моменту в`їзду). На думку відповідача, заявлена до стягнення сума стосується саме послуги з перебування транспортного засобу в зоні митного контролю понад 1 добу.

Відповідач звертає увагу, що у наданій апелянтом платіжній інструкції №237 від 31.07.2024 вказано призначення платежу: «розміщення товару, на тимчасове зберігання», однак, як виснував суд, послуга тимчасового зберігання товару не входить до предмету Договору №1812/2023, а згідно з положеннями митного законодавства зберігання та забезпечення схоронності товарів у зоні митного контролю покладається на митницю.

Митниця наголошує, що з журналу реєстрації транспортних засобів вбачається, що транспортний засіб позивача в`їхав у зону митного контролю 18.12.2023 о 8:47 та в той же день об 13:34 виїхав з неї. Оскільки транспортний засіб перебував у зоні митного контролю менше однієї доби (менше 24 годин з моменту в`їзду), доводи Товариства про перебування транспортного засобу весь час у зоні митного контролю є безпідставними. Підтвердженням перебування транспортного засобу лише 18.12.2023 є надані самим позивачем докази про отримання та оплату разової організаційної послуги вартістю 1500,00 грн.

Як вказує відповідач, матеріали справи не містять належних первинних доказів (підписаної разової перепустки, що здається при виїзді), передбачених пунктами 2.7, 2.8 Договору, які підтверджують факт надання спірних послуг по кількості та якості, а також взагалі не містять розрахунку спірної суми збитків.

Відповідач додатково зауважує щодо хронології оформлення: відповідач міг завершити митне оформлення після вступу в законну силу рішення суду (23.07.2024), проте позивач зі спливом 5 днів лише 29.07.2024 звернувся за здійсненням митного оформлення, і в той же день воно (оформлення) було завершено. На переконання відповідача, витрати з розміщенням товару на тимчасове зберігання в період з 18.12.2023 по 31.07.2024 виходять за межі митного оформлення товару.

Також, на думку відповідача, товар (лікарські засоби) не був вилучений митним органом та не було складено протоколу про порушення митних правил, відповідно, товар не був поміщений у митний режим та не був переданий на тимчасове зберігання під митний контроль на склад митного органу. Як зазначає митниця, позивач на власний розсуд уклав договір з ФОП Салтиковим О.О., погодився на надання послуг та їх вартість. Відтак, сплачені 435 840,00 грн не вважаються вимушеними витратами, які позивач здійснив для відновлення свого порушеного права, не мають обов`язкового характеру і не можуть розцінюватись як збитки у розумінні цивільного законодавства.

З огляду на викладене, відповідач у додаткових поясненнях просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі.

В межах судових засідань представники сторін надали суду усні пояснення по суті апеляційної скарги та спірних правовідносин.

Колегія суддів, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи зазначає наступне.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій і підтверджується матеріалами справи, 18.12.2023 між ФОП Салтиковим О.О. (за текстом договору - Виконавець) та Товариством (за текстом договору - Замовник) було укладено Договір №1812/2023 про надання послуг з обслуговування транспортних засобів, за змістом якого:

- пункт 1.1.: у порядку та на умовах, визначених даним Договором, Виконавець зобов`язується надавати Замовнику на платній основі, протягом строку дії цього Договору послуги з обслуговування транспортних засобів Замовника з метою забезпечення здійснення митним органом митних формальностей стосовно товарів, що переміщуються ними через митний кордон України, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані Виконавцем послуги;

- пункт 1.2.: Послуги вказані в пункті 1.1 даного Договору надаватимуться Виконавцем в зоні митного контролю (далі - ЗМК) за адресою: 11742, Житомирська обл., Звягельський р-н, с. Наталівка, вул. Промислова, 13;

- пункт 2.1.: Вартість послуг визначається тарифами на послуги Виконавця Додатком 1 до даного Договору, який є невід`ємною частиною цього Договору;

- пункт 2.3.: Розрахунки здійснюються на підставі Договору та/або виставлених Виконавцем рахунків;

- пункт 2.4.: Розрахунки за послуги здійснюються Замовником в гривнях на умовах оплати послуг до моменту виїзду транспортного засобу Замовника із ЗМК, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця, вказаний в цьому Договорі;

- пункт 2.7.: Підписана представником Замовника/водієм транспортного засобу разова перепустка, що надається при в`їзді транспортного засобу в ЗМК та здається при виїзді транспортного засобу з неї, є документом, що підтверджує факт надання послуг по кількості та якості;

- пункт 2.8.: Акт здачі-прийняття послуг складається на підставі разової перепустки, та після підписання Сторонами, засвідчує вартість послуг, наданих Виконавцем.

У Додатку №1 до Договору №1812/2023 від 18.12.2023 Сторони узгодили наступні тарифи на такі послуги, зокрема:

1) Обслуговування транспортного засобу (далі - ТЗ): Разова організаційна послуга СТЗ (В) при митному оформленні вантажів авто більше 3,5 тон (імпорт) - 1 ТЗ - 1 500,00 грн;

9) Перебування ТЗ вантажопідйомністю понад 3-х тон в ЗМК понад 1 добу (більше 24 годин з моменту в`їзду) до моменту виїзду із ЗМК - доба - 300,00 грн;

10) Перебування ТЗ вантажопідйомністю до 3-х тон в ЗМК понад 1 добу (більше 24 годин з моменту в`їзду) до моменту виїзду із ЗМК - доба - 200,00 грн.

18.12.2023 у зону митного контролю представником Товариства було подано транспортний засіб р.н. № НОМЕР_1 н/п р.н.№ НОМЕР_2 з товаром: "валокордин краплі оральні, розчин та крапельниці".

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 17.04.2024 у справі №240/3236/24 за позовом Товариства до Житомирської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2024 були встановлені такі обставини:

05.01.2024 від декларанта ОСОБА_1 для митного оформлення товару на митний пост "Новоград-Волинський" Житомирської митниці була направлена електронна митна декларація (далі - ЕМД) №UА101090/2024/000125 про розмитнення товару, в графі 31 якої вказано: лікарських засобів, які розфасовані для роздрібної торгівлі, в тому числі:

- Валокордин краплі оральні, розчин, по 50 мл; 104281 шт, для перорального застосування по 50 мл у флаконах;

- крапельниці; по 1 флакону-крапельниці в картонній коробці з маркуванням українською мовою, діючі речовини - 1 мл (20 крапель), розчину містять: фенобарбіталу 18,4 мг, етилбромізовалеріанату 18,4 мг. № серій - 246691, 231401, не в аерозольній упаковці.

Відправник: Кrewel Меuselbach GmbН, Ксавьєр-Форбрюгген-штрассе, 6, 98707 Герен, Німеччина. Отримувач : ТОВ "Кревель Мойзельбах" (ЄДРПОУ 33063895).

До вказаної ЕМД були додані наступні документи: Специфікація № 2; Invоісе 162/2023; СМR 046268; Сертифікат якості 231401; Сертифікат якості 246691; Ухвала Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року у справі №757/33728/23-к; Реєстраційне посвідчення на лікарський засіб UА/8462/01/01.

У ході опрацювання та виконання митних формальностей виявлено, що по даній ЕМД спрацювала програма "АСАУР" за кодом 103-1: "Перевірка поданих товаросупровідних та товаротранспортних документів (в тому числі наданих на вимогу митного органу) та/або відомостей про них на предмет розбіжностей у відомостях, що зазначені у цих документах, митній декларації чи документах, що її заміщують, їх електронних копіях, розміщених в ЄАІС Держмитслужби.

За участі суб`єкта ЗЕД (гр.8, 9 МД) наявні протоколи про порушення митних правил. Розглянути питання щодо посилення митного контролю з метою недопущення повторних порушень. Виконання даного профілю ризику визначено як обов`язкове "так".

05.01.2024 від декларанта надійшов лист про зупинення митного оформлення по ЕМД № UА101090/2024/000125 у зв`язку з бажанням надати додаткові документи.

Декларантом додатково були надіслані відповідачу ухвала Печерського районного суду м. Києва від 04.09.2023 року у справі у справі №757/33728/23-к та специфікація № 3.

08.01.2024 на адресу декларанта відповідачем направлено повідомлення наступного змісту: "У відповідності до товаросупровідних документів, у склад лікарського засобу валокордин входить психотропна речовина фенобарбітал".

Згідно списку 2 таблиці ІІІ Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України (надалі - КМУ) №770 від 06.05.2000 "Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів" фенобарбітал (хімічна назва: 5-етил-5-фенілбарбітурова кислота) є психотропною речовиною.

Відповідно до Постанови КМУ "Про затвердження Порядку видачі дозволів на право ввезення на територію України, вивезення з території України або транзиту через територію України наркотичних засобів. психотропних речовин і прекурсорів" (із змінами та доповненнями) №146 від 03.02.1997, психотропні речовини, що ввозяться на територію України потребують видачі Дозволу на ввезення в Україну наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, встановлено пунктом 8 вказаної постанови передбачено, що наркотичні засоби, психотропні речовини 1 прекурсори, що ввозяться в Україну без дозволу, підлягають затриманню відповідними митницями України.

Пунктом 9 постанови теж встановлено, що підприємства та фізичні особи, які порушують правила здійснення імпорту наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, встановлені відповідними актами законодавства та цим Порядком, несуть відповідальність згідно із законодавством України.

Пропонуємо вам надати дозвіл на право ввезення (вивезення) чи транзиту наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів, виданого центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері обігу наркотичних обігу".

09.01.2024 відповідачем направлено декларанту повідомлення наступного змісту: "З метою виконання митних формальностей у повному обсязі, у цілях митного контролю та митного оформлення прошу надати наявні оригінали дозвільних документів на імпортування та використання даного товару а Україні, або засвідчені в установленому порядку їх копії".

В той же день відповідачем отримано від декларанта копії ліцензій №192370 та №599145.

10.01.2024 Житомирською митницею оформлено картку відмови №UA101090/2024/13, де причиною відмови зазначено: "Митне оформлення товару не може бути здійснено, оскільки декларантом не надано документу за кодом 5066, а саме: Дозволу Держлікслужби на право ввезення на митну територію України наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, чим порушено вимоги статей 197, 257, 266, 269 Митного кодексу України, наказу МФУ від 30.05.2012 № 651 та ст.24 Закону України "Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори", а також вимоги постанови КМУ від 06.05.2000 року № 770 "Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів" та постанови КМУ від 10.10.2007 року № 1203 "Про затвердження гранично допустимої кількості наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, що містяться в препаратах".

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 17.04.2024 у справі №240/3236/24, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2024, позов Товариства задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення №UA101090/2024/000013 від 10.01.2024 про відмову в прийнятті митної декларації від 05.01.2024 ВМД 24UA101090000125U0, митному оформленні та випуску товарів, прийняте Житомирською митницею.

Зобов`язано Житомирську митницю прийняти митну декларацію від 05.01.2024 ВМД 24UA101090000125U0 та здійснити митне оформлення та випуск товарів, відповідно до митної декларації від 05.01.2024 ВМД 24UA101090000125U0.

29.07.2024 було прийнято митну декларацію від 05.01.2024 ВМД 24UA101090000125U0 та здійснено митне оформлення та випуск товарів, відповідно до вказаної митної декларації.

За весь період знаходження транспортного засобу з лікарськими засобами на території зони митного контролю, Товариство сплатило додатково на користь ФОП Салтикова О.О. 435840,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №237 від 31.07.2024, копія якої міститься у матеріалах даної справи. У призначенні платежу вказаної платіжної інструкції зазначено: "розміщення товару, на тимчасове зберігання. Рахунок 0000305, та акт від 31 липня 2024 року. Без ПДВ".

Дослідивши наявні матеріали справи, суд першої інстанції дійшов висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

Зокрема, місцевий господарський суд виходив з того, що для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України необхідною підставою є наявність трьох умов: неправомірних дій цього органу, наявності шкоди та причинного зв`язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Відсутність хоча б одного із перелічених елементів звільняє від відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Суд першої інстанції зазначив, що протиправність поведінки Житомирської митниці щодо відмови у митному оформленні вже була встановлена рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 17.04.2024 у справі №240/3236/24, яке набрало законної сили, а тому вказана обставина є преюдиційною та не підлягає доказуванню під час розгляду даної господарської справи в силу частини 4 статті 75 ГПК України.

Перевіряючи заявлений до стягнення розмір збитків, місцевий господарський суд встановив, що послуга тимчасового зберігання товару, зазначена в призначенні платежу платіжної інструкції №237 від 31.07.2024 на суму 435 840,00 грн, не входить до предмету укладеного між Товариством та ФОП Салтиковим О.О. Договору №1812/2023 від 18.12.2023. Крім того, згідно з положеннями чинного митного законодавства України зберігання та забезпечення схоронності товарів у зоні митного контролю покладається саме на митницю.

Місцевий господарський суд також вказав, що заявлена до стягнення сума стосується тарифу за послугу з перебування транспортного засобу в зоні митного контролю понад 1 добу. Проте, дослідивши наданий митницею журнал реєстрації транспортних засобів, суд встановив, що транспортний засіб позивача в`їхав у зону митного контролю 18.12.2023 о 8:47 та виїхав з неї того ж дня о 13:34, тобто перебував там менше 24 годин. З огляду на це, суд визнав безпідставними доводи Товариства про перебування транспортного засобу весь час у зоні митного контролю.

Крім цього, суд першої інстанції зауважив, що матеріали справи не містять належних первинних доказів (зокрема, підписаної разової перепустки та акта, складеного на її підставі), передбачених пунктами 2.7, 2.8 Договору, які б підтверджували факт надання спірних послуг, а також взагалі не містять розрахунку спірної суми збитків.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності збитків як одного з обов`язкових елементів складу господарського правопорушення, у зв`язку з чим відповідальність у вигляді стягнення з Державного бюджету України 435 840,00 грн не настає.

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 4 Митного кодексу України (далі - МК України) зона митного контролю - місце, визначене митними органами в пунктах пропуску через державний кордон України або в інших місцях митної території України, в межах якого митні органи здійснюють митні формальності.

Митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини 1 статті 4 МК України).

Положеннями частини 1 статті 332 МК України визначено, що режим зони митного контролю - це встановлені законодавством України з питань митної справи приписи, заборони та/або обмеження щодо перебування в зоні митного контролю товарів, транспортних засобів комерційного призначення та громадян, розташування в ній споруд та об`єктів, а також проведення у цій зоні господарських робіт.

Забезпечення схоронності товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, дотримання режиму зони митного контролю, забезпечення безпеки громадян, законності та правопорядку у зоні митного контролю покладаються на відповідні митниці (митні пости) (частина 3 статті 332 МК України).

Митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (пункт 23 частини 1 статті 4 МК України);

Згідно з частиною 1 статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини 1 статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частиною 1 статті 255 МК України встановлено, що митне оформлення завершується в найкоротший можливий строк, але не більше ніж чотири робочих години з моменту пред`явлення митному органу товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред`явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 255 МК України строк, зазначений у частині першій цієї статті, може бути перевищений на час виконання відповідних формальностей виключно у випадках, передбачених цією частиною, зокрема: подання заяви декларанта про надання додаткових документів чи відомостей про зовнішньоекономічну операцію або характеристики товару (пункт 2); у разі подання додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 цього Кодексу в межах передбаченого нею строку, перебіг якого припиняється з моменту отримання митницею (митним постом) таких документів чи письмової відмови декларанта у їх наданні (пункт 6)

За частиною 3 статті 255 МК України у разі якщо товар декларується з використанням попередньої або періодичної митних декларацій, митне оформлення за цими деклараціями завершується у строк, що не перевищує чотирьох робочих годин з моменту їх подання.

У відповідності до частини 5 статті 255 МК України митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується митним органом шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Згідно частиною 6 статті 255 МК України при виявленні порушення митних правил митний орган здійснює випуск товарів до завершення розгляду справи про таке порушення за умови, що: 1) такі товари не підлягають конфіскації і не будуть потрібні надалі у процесі провадження у справі як докази; 2) всі митні платежі сплачено або надано забезпечення їх сплати відповідно до розділу X цього Кодексу.

Положеннями частини 1 статті 256 МК України передбачено, що відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження (частина 2 статті 256 МК України).

Рішення про відмову у митному оформленні приймається в межах строку, відведеного статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення. Неприйняття такого рішення протягом зазначеного строку є бездіяльністю, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому главою 4 цього Кодексу (частина 3 статті 256 МК України).

Відповідно до частини 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у випадках, встановлених вказаною нормою.

Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 201 МК України товари з моменту пред`явлення їх митному органу до моменту поміщення їх у відповідний митний режим вважаються такими, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем.

Товари, які протягом 30 днів з дня доставлення їх у митний орган призначення не поміщені у митний режим або не розміщені на складі тимчасового зберігання чи складі митного органу, набувають статусу таких, що зберігаються на складі митного органу (частина 3 статті 201 МК України).

Приписами частини 1 статті 238 МК України унормовано, що обов`язковій передачі митному органу для зберігання підлягають, зокрема товари, не пропущені під час ввезення на митну територію України внаслідок установлених законодавством заборон чи обмежень на їх ввезення в Україну або транзит через територію України і не вивезені з території України у день їх ввезення.

Товари, які підлягають обов`язковій передачі для зберігання митному органу (крім валютних цінностей, а також дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння), зберігаються на складах митних органів (частина 2 статті 238 МК України).

За частиною 5 статті 238 МК України крім товарів, зазначених у частині першій цієї статті, на складах митних органів можуть зберігатися, зокрема:

1) товари, що знаходяться на тимчасовому зберіганні під митним контролем відповідно до глави 29 цього Кодексу;

2) товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, якщо їх митне оформлення не може бути завершено у день пред`явлення митному органу, а також в інших випадках за заявою утримувача таких товарів, транспортних засобів;

9) товари, транспортні засоби комерційного призначення, які відповідно до частини третьої статті 263 цього Кодексу набули статус таких, що зберігаються на складі митного органу.

Відповідно до частини 3 статті 263 МК України товари, які протягом 30 днів з дня доставлення їх у митний орган призначення не поміщені у митний режим або не розміщені на складі тимчасового зберігання чи складі митного органу, набувають статусу таких, що зберігаються на складі митного органу.

Згідно з частиною 1 статті 321 МК України товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом.

У разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України (частина 2 статті 321 МК України).

У разі вивезення товарів, транспортних засобів комерційного призначення за межі митної території України митний контроль розпочинається з моменту пред`явлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення для митного оформлення та їх декларування в установленому цим Кодексом порядку (частина 3 статті 321 МК України).

Граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем до моменту поміщення цих товарів, транспортних засобів у відповідний митний режим не може перевищувати 180 календарних днів (частина 4 статті 321 МК України).

Товари, транспортні засоби комерційного призначення, які перебувають під митним контролем і за якими утримувач товару не звернувся до закінчення граничного строку, встановленого цією статтею, набувають статусу таких, що зберігаються на складі митного органу (частина 5 статті 321 МК України).

Частиною 6 статті 321 МК України врегульовано, що перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем закінчується:

1) у разі ввезення на митну територію України - після закінчення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму;

2) у разі вивезення за межі митної території України - після здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення та перетинання ними митного кордону України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки він є законним, обґрунтованим та таким, що відповідає фактичним обставинам справи.

Оцінюючи доводи скаржника про те, що транспортний засіб разом із товаром не міг покинути зону митного контролю до завершення митних процедур, а відтак понесені ним витрати на оплату послуг ФОП Салтикова О.О. у розмірі 435 840,00 грн є прямими збитками, апеляційний суд зазначає наступне.

Для правильного вирішення даного спору важливим є розмежування понять «митний склад» та «склад митного органу», які мають різне правове регулювання згідно з нормами Митного кодексу України.

Так, відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 4 Митного кодексу України авторизованим об`єктом, утримувачем якого є підприємство, якому надано відповідну авторизацію, є, зокрема, митний склад та склад тимчасового зберігання.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 12 Митного кодексу України утримувачем складу є підприємство, у власності чи користуванні якого перебуває об`єкт, визначений у відповідній авторизації на експлуатацію митного складу, складу тимчасового зберігання.

Тобто, такий склад є комерційним об`єктом приватного суб`єкта господарювання.

Водночас, відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 238 Митного кодексу України передбачено, що обов`язковій передачі митному органу для зберігання підлягають, зокрема, товари, не пропущені під час ввезення на митну територію України внаслідок установлених законодавством заборон чи обмежень на їх ввезення в Україну або транзит через територію України і не вивезені з території України у день їх ввезення, які в подальшому зберігаються на складах митних органів.

Отже, чинне митне законодавство чітко врегульовує ситуацію, коли товар не випущений у вільний обіг: він підлягає зберіганню саме на складах митних органів (спеціально обладнаних приміщеннях чи майданчиках, що належать митниці або використовуються нею), за збереження яких митний орган несе встановлену законом відповідальність.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, позивач на власний розсуд, ще до початку митного оформлення, уклав цивільно-правовий Договір №1812/2023 від 18.12.2023 з приватною особою - ФОП Салтиковим О.О., предметом якого є послуги з обслуговування транспортних засобів.

Здійснення оплати на користь вказаного підприємця за розміщення товару на тимчасове зберігання є наслідком добровільного волевиявлення позивача в межах його господарської діяльності. Ці витрати становлять комерційний ризик позивача і не є необхідними, вимушеними витратами (реальними збитками), що знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв`язку із неправомірним рішенням митниці, оскільки позивач мав визначену законом альтернативу - передати товар на зберігання безпосередньо на склад митного органу.

Більше того, як обґрунтовано вказав суд першої інстанції, матеріали справи не містять первинних документів (підписаних разових перепусток, передбачених п. 2.7 Договору), які б підтверджували факт безперервного знаходження транспортного засобу Товариства в зоні митного контролю протягом усього заявленого періоду. Журнал реєстрації транспортних засобів підтверджує лише перебування автомобіля в зоні митного контролю протягом декількох годин 18.12.2023. За таких умов, доводи апелянта про безпідставність відхилення судом його розрахунків спростовуються матеріалами справи.

Дійсно, докази залишення території митного контролю не тільки транспортним засобом, а й контейнером в матеріалах справи відсутні.

Разом з цим, судова колегія зауважує, що позивач, звертаючись до суду з позовом, в якості понесених витрат на зберігання в сумі 435 840,00 грн надав платіжну інструкцію №237 від 31.07.2024.

Водночас, жодного посилання в цьому платіжному документі на договір №1812/2023 від 18.12.2023 - не міститься.

При цьому, ані рахунка 0000305, ані акта від 31.07.2024 (що зазначені у призначенні платежу за платіжною інструкцією), в яких би зазначалось вид послуги, період її надання, об`єкт зберігання, пов`язаність зі спірним договором суду не надано.

Відповідно до ст. 74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, окрім наведених вище підстав відхилення доводів апелянта щодо причинно-наслідковго зв`язку понесених ним витрат та діями відповідача, судова колегія вважає недоведеними витрати позивача в сумі 435 840,00 грн, як такі, що виникли за договором №1812/2023, оскільки належних та допустимих доказів (рахунок 0000305, акт від 31.07.2024, на які міститься посилання у призначенні платежу за платіжною інструкцією) суду не надано.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів зазначає таке.

Скаржник вказує, що суд прийняв відзив Житомирської митниці, поданий з пропуском строку (09.01.2026 замість 07.01.2026), вирішивши питання про продовження строку за власною ініціативою в тексті самого рішення по суті, без постановлення окремої ухвали згідно з вимогами частини 6 статті 119 ГПК України. На переконання апелянта, це призвело до порушення принципів рівності та змагальності сторін.

Колегія суддів зауважує, що відповідно до частини 2 статті 277 ГПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

У даному випадку, продовжуючи строк на подання відзиву на 2 дні, суд першої інстанції діяв з метою забезпечення повноти, всебічності та об`єктивності розгляду справи, а також реалізації права відповідача на захист. Хоча суд і допустив процесуальний недолік, не оформивши таке продовження окремою ухвалою, це не призвело до ухвалення неправильного по суті рішення.

Більше того, доводи скаржника про порушення принципу змагальності та рівності сторін спростовуються матеріалами справи. Позивач повною мірою скористався своїми процесуальними правами: ознайомившись із відзивом відповідача, Товариство 14.01.2026 (через систему «Електронний суд») та 21.01.2026 подало відповіді на відзив, у яких виклало свої аргументи і заперечення. Ці документи були прийняті судом першої інстанції та враховані під час розгляду справи. Відтак, права позивача на доведення своєї позиції жодним чином не були обмежені, а принцип змагальності був дотриманий. Зазначене процесуальне порушення з боку місцевого суду не є безумовною підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення суду.

Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачем складу цивільного правопорушення (зокрема, наявності збитків та причинно-наслідкового зв`язку), що виключає можливість задоволення позову про стягнення коштів з Державного бюджету України.

З огляду на зазначене, у задоволенні позову відмовлено правомірно, підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення колегія суддів не вбачає.

Згідно з ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 232-241, 275-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кревель Мойзельбах" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 у справі №906/1440/25 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 у справі №906/1440/25 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на скаржника.

4. Матеріали справи №906/1440/25 повернути до місцевого господарського суду.

5. Повний текст постанови складено та підписано 05.08.2026.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених ст. 287 ГПК України, та у строки, встановлені ст. 288 ГПК України.

Головуючий суддя О.М. Сковородіна

Судді П.В. Горбасенко

Р.М. Колесник