Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №711/7695/26 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Справа № 711/7695/26

Номер провадження 3/711/1857/26

ПОСТАНОВА

06 серпня 2026 року м. Черкаси

Суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Михальченко Ю.В., за участі захисника – Битюка О. О., особи, що притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з Черкаського районного управління поліції Головного управління поліції в Черкаській області (протокол серії ВБА № 011986 від 16.07.2026 року, протокол серії ВБА № 011987 від 16.07.2026 року та протокол серії ВАД № 985720 від 16.07.2026 року) про притягнення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого з адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.173-2, ч.2 ст.173-2 та ч.2 ст.173-2 КУпАП суддя -,

ВСТАНОВИВ :

В провадженні Придніпровського районного суду м.Черкаси знаходяться адміністративні матеріали, які надійшли з Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській областіпро притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2, ч.2 ст.173-2 та ч.2 ст.173-2 КУпАП.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА № 011986 від 16.07.2026 року, 12.07.2026 року близько 20.17 год. за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 виражався нецензурною лайкою в бік своєї колишньої дружини ОСОБА_2 , в присутності неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.173-2 КУпАП.

Крім того, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА № 011987 від 16.07.2026 року, 12.07.2026 року близько 20.17 год. за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 виражався нецензурною лайкою в бік своєї колишньої дружини ОСОБА_2 , в присутності неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.2 ст.173-2 КУпАП.

Також, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 985720 від 16.07.2026 року, 12.07.2026 року близько 20.17 год. за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 виражався нецензурною лайкою в бік своєї колишньої дружини ОСОБА_2 , в присутності неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.2 ст.173-2 КУпАП.

Протоколи про адміністративні правопорушення відносно одного правопорушника надійшли до суду одночасно, тому розглядаються з дотриманням ст.36 КУпАП.

Відповідно до ч.2 ст.36 КУпАП - якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

ОСОБА_1 в судовому засіданні, вину у вчиненні адміністративних правопорушень не визнав. Надав суду письмові пояснення, які приєднані до матеріалів справи, що він проживє у будинку по АДРЕСА_1 разом із бувшою жінкою ОСОБА_2 та їхніми дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Будинок раніше належав батьку ОСОБА_2 – ОСОБА_4 . Після того, як ОСОБА_1 добудував до існуючого будинку одну житлову кімнату, кухню, туалет, ванну, тамбур, котельну, ОСОБА_4 подарував вже новостворений будинок ОСОБА_2 .

Після розірвання шлюбу, ОСОБА_2 почала наполягати на тому, щоб він покинув будинок, який фактично сам і побудував, та повернувся до квартири свого батька. ОСОБА_1 відмовлявся, оскільки батько квартиру знімає, а в його квартирі проживає його сестра із сім?єю, і йому фактично нікуди переселятися, бо іншого житла в нього немає. ОСОБА_2 неодноразово погрожувала виселити його, казала, що знайде на нього управу через знайомих в поліції, і так чи інакше виселить всіма правдами і не правдами.

Ввечері 12 лишня 2026 року, ОСОБА_1 повернувся від батька і сів дивитися телевізор, через деякий час додому повернулася ОСОБА_2 в роздратованому стані, та почала дорікати йому, щоб він повернувся звідки прийшов, тобто йшов до батька. При цьому ображала його, використовуючи нецензурну лайку. ОСОБА_1 старався не відповідати, та зрештою крикнув, щоб вона відстала та пішов спати. Через декілька днів, як вказано в протоколі, 16.07.2026 року рано вранці, приблизно 7.00 годині, до будинку зайшли двоє поліцейських, двері їм відкрила ОСОБА_2 . Від поліцейських ОСОБА_1 дізнався, що він начебто ображав жінку та погрожував їй мисливською гвинтівкою. Разом з тим, гвинтівку він купив дуже давно, однак не користується нею і навіть немає до неї патронів.

Поліцейські склали протоколи, ОСОБА_1 їх підписав не читаючи, бо дуже розхвилювався, оскільки раніше ніколи не попадав в таку ситуацію. Поліціянти забрали гвинтівку, та сказали, що треба продовжити дозвіл на її володіння, для чого прийти в управління поліції та написати відповідну заяву, після чого гвинтівку повернуть. Лише згодом адвокат показав ОСОБА_1 , що в протоколі поліціянти написали, що нічого не вилучалось. При цьому, ОСОБА_1 не пам?ятає, щоб ні від дітей, ні від бувшої дружини відбирались пояснення. Згодом доньки йому сказали, що їм наказали підписати пояснення поліціянти, які вони не те що не давали, а навіть не читали. ОСОБА_1 звертав увагу суду, що пояснення ідентичні і збігаються слово в слово включаючи розділові знаки, що свідчить про те, що вказані пояснення не могли бути надані різними людьми, та в них вживаються такі слова як «систематично», що не характерно для підлітків, якими є мої доньки.

Після того як поліціянти забравши рушницю пішли, до будинку зайшов помічник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 , та сказав, що бачив як з одним із поліціянтів йшов із жінкою, однією рукою обнімаючи її а в іншій тримав рушницю. Також, ОСОБА_1 зазначив, що ніколи не погрожував своїй колишній дружині, навіть до розірвання шлюбу, навіть коли вона його неодноразово зраджувала, а тим більше не погрожував своїм донькам, та ніколи не застосовував щодо них насильство.

На думку ОСОБА_1 , жінка навмисно у змові з кимось із знайомих в управлінні поліції подала вказану заяву, щоб потім на підставі статті 116 ЖК України виселити його з будинку з тих мотивів, що він порушує правила «співжиття, яке робить неможливим проживання інших осіб, якщо заходи попередження та громадського впливу не дали результату».

Захисник Батюк О. О. подав до суду заяву в якій просив суд провадження відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2, ч.2 ст.173-2 та ч.2 ст.173-2 КУпАП закрити за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення. На обґрунтування заяви захисник зазначив, що матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували вину особи у вчиненні адміністративного правопорушення. Зокрема, вказував, що до матеріалів справи долучено лише незасвідчені копії реєстраційної картки звернення та письмових пояснень потерпілої й неповнолітніх дітей, при цьому відсутні відомості щодо місця знаходження їх оригіналів, що, на думку захисту, виключає можливість визнання таких документів допустимими доказами.

Захисник звертав увагу на те, що письмові пояснення потерпілої та неповнолітніх дітей містять суперечності щодо часу та обставин події, не підтверджують усіх об`єктивних ознак інкримінованого адміністративного правопорушення, а також не містять конкретного опису дій, які могли б свідчити про вчинення домашнього насильства стосовно неповнолітніх дітей. Крім того, зазначалося, що пояснення неповнолітніх дітей є ідентичними за змістом, були отримані у присутності матері без участі педагога чи психолога та без відеофіксації, що, на думку сторони захисту, не виключає можливості стороннього впливу на дітей та ставить під сумнів добровільність і достовірність наданих ними пояснень.

Також у заяві зазначалося, що потерпіла звернулася до правоохоронних органів лише через декілька днів після події, що, на переконання захисника, викликає сумнів у достовірності викладених нею обставин. Крім того, захисник вказував, що пояснення потерпілої не узгоджуються з поясненнями неповнолітніх дітей, а також спростовуються поясненнями інших осіб, виклик яких до суду був ініційований стороною захисту.

Окремо захисник посилався на недотримання вимог статті 256 КУпАП при складанні протоколів про адміністративне правопорушення, зазначаючи, що вони не містять повного опису обставин інкримінованого правопорушення, конкретних дій особи, які утворюють склад адміністративного правопорушення, а також відомостей про свідків, хоча з матеріалів справи вбачається, що такі особи були.

На думку захисника, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є беззаперечним доказом вини особи та підлягає перевірці у сукупності з іншими належними, допустимими і достовірними доказами. Оскільки, як зазначено у заяві, таких доказів матеріали справи не містять, а наявні докази є неналежними, недопустимими та суперечливими, захисник просив закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , адвоката Битюка О. О. дослідивши матеріали справи, приходжу до наступних висновків.

Згідно зі ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані, зокрема, встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та засобів, що мають функції відеозапису, тощо.

Відповідно до ст.ст.252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до положень статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Частиною 1 статті 173-2 КУпАП передбачено, що вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Норма статті 173-2 КУпАП є бланкетною, а тому для того, щоб повністю розкрити суть адміністративного правопорушення у протоколі повинно бути зазначено, які конкретно дії вчинила особа, який спосіб насильства прослідковується у діях порушника, якщо дій кілька, то зазначена кожна дія і, вид насильства, наслідки цих дій по відношенню до особи, щодо якої вони були спричинені.

Частиною другою ст. 173-2 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення дій, вказаних у ч. 1, стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Тобто, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП необхідно встановити, що діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру, передбачені ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), умисно вчинялися саме стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи і внаслідок таких діянь завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого - дитини

Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 ч.1. ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

У постанові Верховного Суду від 07 листопада 2023 року у справі № 676/265/23 (провадження № 61-9498св23), зазначено, що «домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних стосунків, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод. Тоді як під конфліктом потрібно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнього загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони. Виникнення конфлікту залежить не лише від об`єктивних причин, але й від суб`єктивних факторів, до яких потрібно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту».

Фактично, встановлені у судовому засіданні обставини свідчать лише про наявність конфліктних відносин між колишнім подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з приводу спільного проживання в одному будинку Законодавець визнав адміністративним правопорушенням не будь-яке домашнє насильство, а лише те, яке потягло за собою завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого або ж могло спричинити таку шкоду.

При цьому у протоколах в описі суті вчиненого адміністративного правопорушення не зазначено конкретних дій ОСОБА_1 , вчинених саме щодо неповнолітньої дочки, як це передбачено у ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, тобто які дії проти дитини були ним здійснені та яка шкода завдана фізичному або психічному здоров`ю цієї дитини.

Водночас, домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов`язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.

Для наявності складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обов`язковим одночасне існування вищевказаних ознак, у разі відсутності хоча б однієї із ознак дії особи не можна розцінювати як насильство.

Юридичний склад адміністративного правопорушення - це передбачений нормами права комплекс ознак (елементів), за наявності яких певне протиправне діяння можна кваліфікувати як адміністративний проступок.

Такий комплекс ознак передбачає чотири елементи: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт і суб`єктивна сторона.

Об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.

Об`єктивна сторона правопорушення полягає в умисному вчиненні будь- яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Суб`єктами адміністративних правопорушень можуть бути зокрема деліктоздатні фізичні особи, які вчинили певні правопорушення.

Однак важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство».

Конфлікт (лат. сопАісїш - зіткнення, сутичка) - зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.

Типи конфліктів: 1. «Реальний конфлікт»- це конфлікт, який об`єктивно існує і адекватно сприймається; 2. «Випадковий, або умовний, конфлікт»- залежить від обставин, що можуть змінюватися, але ці обставини не усвідомлюються конфліктуючими сторонами; 3. «Зміщений конфлікт»- реальний конфлікт, за яким приховується інший конфлікт, що є справжнім чинником конфліктної ситуації; 4. «Помилково дописаний конфлікт»- конфлікт, що помилково тлумачиться; 5. «Латентний конфлікт»- конфлікт, який має відбутися, але не виникає тому, що не усвідомлюється; 6. «Хибний конфлікт»- у цьому випадку реальних підстав для конфлікту не існує, об`єктивно його немає, але він виникає у свідомості конфліктуючих сторін через помилкове сприймання та розуміння ситуації.

Щоб подолати конфліктну ситуацію слід знайти коріння її зародження, визначити сфери, причини і рівень; проаналізувати власні почуття та емоції щодо конфлікту; зрозуміти глибинні інтереси кожного учасника конфлікту; обрати оптимальну модель поведінки; запропонувати ідеї щодо вирішення конфлікту, які задовольняють усі сторони; обрати правильне рішення та втілити його в життя.

Інших доказів суду не надано.

В такій ситуації протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належними доказами по даній справі в розумінні ст.251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у Суду.

Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Суддя наголошує, що він не має права самостійно відшукувати докази винуватостіособи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).

Так, ч.1 ст.6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України»,ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (ч. 1,2 ст.7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст.245).

Діяння тільки тоді визнається адміністративним правопорушенням, коли воно містить всі ознаки його складу, відсутність хоча б однієї з них означає відсутність складу взагалі.

Згідно з п.1 ст.247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин суддя дійшов висновку, що в матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достатні докази, які б підтверджували наявність у діях особи складу адміністративних правопорушень, передбачених частиною першою та частиною другою статті 173-2 КУпАП.

На підставі вищевикладеного та керуючись ч. ч.1, 2 ст. 173-2, 283-284 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Справи про адміністративні правопорушення №711/7695/26, №711/7697/26 та № 711/7699/26 об`єднати в одне провадження та присвоїти №711/7695/26.

Провадження по справі про адміністративні правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 та ч. 2 ст. 173-2 КУпАП - закрити за відсутністю події та складу правопорушення, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м.Черкаси протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: Ю.В.Михальченко