Рішення від 23 липня 2026 р. у справі №711/4964/26 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/4964/26

Провадження № 2/711/2930/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

заочне

24 липня 2026 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого – судді Кондрацької Н.М.

при секретарі Мелещенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних,-

в с т а н о в и в:

Адвокат Ульянов С.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних.

Позовні вимоги мотивує тим, що Постановою Черкаського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання договору позики недійсним змінено в частині стягнення неустойки за порушення зобов`язань згідно договору позики від 23 листопада 2016 року, зменшивши її розмір з 1574669 грн. 25 коп. до 787334 грн. та відповідно зменшити загальний розмір стягнутих з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 коштів з 2745767 грн. 99 коп. до 1958432 грн. 74 коп. В решті рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 липня 2019 року залишити без змін.

Придніпровським районним судом м. Черкаси 23 жовтня 2019 року було видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 1958432 грн. 74 коп., з яких 1145214 — сума боргу за договором позики, 25884, 74 коп. 3 % відсотки річних, 787334 грн. неустойка. Приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Плесюк О.С. 14 липня 2020 року було відкрито виконавче провадження та розпочате примусове виконання. Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 липня 2019 року яке було змінено постановою Черкаського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року набрало законної сили 25 вересня 2019 року. З дня набрання рішення законної сили ОСОБА_2 обов`язку не виконала, а тому ОСОБА_1 звернувся із позовом про інфляційні та 3 % річних за несвоєчасне виконання рішення суду за період з 25 вересня 2019 року по 07 вересня 2022 року. Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 лютого 2023 року по справі № 711/4585/22 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за несвоєчасне виконання рішення по справі № 711/11411/17 інфляційні втрати у розмірі 378656грн. 23коп. та 3% річних у розмірі 139937грн. 66коп., а всього 518593грн. 89 коп.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 18 травня 2023 року по справі № 711/4585/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Яцюка Максима Васильовича задоволено частково. Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 лютого 2023 року в частині стягнення інфляційних витрат та 3% річних змінено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати, зменшивши їх розмір з 378656 грн. 25 коп. до 224388 грн. 95 коп. та 3% річних з розміру 139937 грн. 66 коп. до 83020 грн. 17 коп.

Постановою Верховного суду України від 15 листопада 2023 року касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Яцюка Максима Васильовича залишено без задоволення. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ульянова Сергія Миколайовича задоволено. Постанову Черкаського апеляційного суду від 18 травня 2023 року скасовано, рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 лютого 2023 року залишено в силі. На виконання рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 лютого 2023 року було отримано виконавчий лист та передано на примусове виконання приватному виконавцю Плесюк О.С.

Згідно листа приватного виконавця Плесюк О.С. за період з 08 вересня 2026 року ОСОБА_2 сплатила лише два рази, а саме 13.02.2024 кошти в сумі - 219604,16 грн. та 08.05.2026 кошти в сумі – 143752,46 грн.

Отже, рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 липня 2019 року в повному обсязі до цього часу відповідачкою не виконано.

Так як ОСОБА_2 не виконує повністю рішення суду ОСОБА_1 вважає за необхідне нарахувати інфляційні втрати та 3% річних за період з 08 вересня 2022 року по 08.05.2026 року.

Розрахунок суми заборгованості з 08.09.2022 по 13.02.2024 року проводиться на суму основного боргу та суму неустойки (на 3 % річних розрахунок не проводиться), 1145214 грн. + 787334 грн. = 1932548 грн. Щодо розрахунку інфляційних витрат та 3% річних, то загальна заборгованість становить: період прострочення грошового зобов`язання 524 дні, 226969,75 (інфляційне збільшення)+83212,83 (3% річних)=310182,58 за період з 09.09.2022 по 13.02.2024. Як зазначалося вище 13.02.2024 ОСОБА_2 сплатила кошти в сумі – 219604,16 грн. Станом на 14.02.2024 залишок боргу за виконавчим провадженням складає 1712943,84 грн. Щодо розрахунку інфляційних витрат та 3% річних, то загальна заборгованість становить період прострочення грошового зобов`язання 815 днів, 450380,12 (інфляційне збільшення) + 114 619,91 (3 % річних) = 565000,03 грн. за період з 14.02.2024 року по 08.05.2026 року. Тож 83212,83 грн.+ 114 619,91 грн.=197832,74 грн. загальна сума по 3 % річних та 226969,75 грн.+ 450380,12 грн.=677349,87 грн. загальна сума інфляційних втрат. Загальна сума позову складає 875182,61 грн. При цьому зазначає, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи, а тому звільнений від сплати судового збору, що підтверджується копією посвідчення.

Таким чином, просить стягнути з відповідача на користь позивача 875182,61 грн., з яких: 197832,74 грн. -3% річних та 677349,87 грн. - інфляційні втрати, а також судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15.05.2026 відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 08.07.2026 закрито підготовче провадження по цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник – адвокат Ульянов С.М. не з`явилися, 23.07.2026 представник позивача – адвокат Ульянов С.М. через систему «Електронний суд» подав заяву, у якій просив розгляд справи проводити без участі позивача та його представника, підтримують заявлені вимоги, щодо ухвалення заочного рішення суд не заперечують.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, була належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи. Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, на підставі ст. ст. 280, 281 ЦПК України ухвалив про заочний розгляд справи на підставі наявних в справі доказів, оскільки позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи думку представника позивача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об`єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив такі обставини та дійшов до відповідних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання договору позики недійсним, з урахуванням постанови Черкаського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року, Придніпровським районним судом м. Черкаси 23 жовтня 2019 року було видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 коштів в сумі 1958432 грн. 74 коп., з яких 1145214 грн. — сума боргу за договором позики, 25884, 74 коп. 3 % відсотки річних, 787334 грн. неустойка (справа № 711/11411/17, провадження №2/711/223/19).

Згідно частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно листа Приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка О.С. від 08.05.2026 № 14746, указаний виконавчий лист перебуває у нього на виконанні (ВП № 625468757). У листі приватним виконавцем зазначено, що на користь стягувача ОСОБА_1 було перераховано кошти, а саме 13.02.2024 кошти в сумі - 219604,16 грн. та 08.05.2026 кошти в сумі – 143752,46 грн. станом на 08.05.2026 залишок боргу за виконавчим документом у справі №711/11411/17, виданий суддею Придніпровського районного суду Кучеренком В.Г. від 23.10.2019 складає – 1595076,12 грн.

Крім того встановлено, що з дня набрання рішення законної сили ОСОБА_2 обов`язку не виконала, а тому ОСОБА_1 звернувся із позовом про інфляційні та 3 % річних за несвоєчасне виконання рішення суду за період з 25 вересня 2019 року по 07 вересня 2022 року.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси року від 23.02.2023 по справі № 711/4585/22 з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_1 за несвоєчасне виконання рішення по справі № 711/11411/17 інфляційні втрати у розмірі 378656 грн. 23 коп. та 3% річних у розмірі 139937грн. 66коп., а всього 518593грн. 89коп.

Так як ОСОБА_2 й надалі не виконує рішення суду позивач змушений звернутися до суду із даним позовом про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за період з 08 вересня 2022 року по 08.05.2026.

Предметом позову у цій справі є стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України у зв`язку з неналежним виконанням судових рішень про стягнення грошових коштів.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Положеннями ст. 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом

Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

За змістом ст. ст.524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Так, статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні майнових витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 757/44680/15-ц (провадження № 61-32171сво18) зазначено, що «в постанові Верховного Суду України від 26 квітня 2017 року у справі № 3-1522гс16 зроблено висновок, що «зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК), а тому 12 квітня 2016 року (дата здійснення розрахунку за виконані роботи) і є датою, коли зобов`язання припинилося. Законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв`язку з чим таке зобов`язання є триваючим.

Згідно розрахунків наведених позивачем 3% річних за весь період часу з 08.09.2022 по 08.05.2026 включно становить у розмірі 197832,74 грн. та інфляційні втрати – 677349,87 грн.

Отже, відповідач має невиконане грошове зобов`язання перед позивачем, що підтверджується рішенням суду, яке набрало законної сили.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Частиною другою статті 95 ЦПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

При цьому, відповідачем жодних належних доказів на спростування розрахунків відповідача не надано.

Тож, позивачем до суду надано розрахунок заборгованості, який на час розгляду справи є не спростований, а тому суд приймає даний розрахунок за належний доказ у даній справі.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 526, 527, 530, 625, 1049, 1054, 1082 ЦК України, ст. ст. 78, 81, 89, 141, 244, 264-268, 274, 280-284, 352-354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) інфляційні втрати за невиконання грошового зобов`язання за період з 08.09.2022 по 08.05.2026 у розмірі 677349,87 грн. та 3% річних – 197832,74 грн., що разом становить 875182,61 грн.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 24.07.2026.

Головуючий: Н. М. Кондрацька