Рішення від 27 липня 2026 р. у справі №372/1532/26 — Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/1532/26

Провадження 2-1603/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2026 року Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Проць Т.В.

при секретарі Лимаренко О.О.

за участю представника приватного виконавця Юхименка Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського Анатолія Миколайовича в інтересах стягувача ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Телявський Анатолій Миколайович сформував та направив засобами електронного зв`язку через підсистему «Електронний суд» позовну заяву в інтересах стягувача ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами. В обґрунтування заявлених вимог вказав, що у нього на примусовому виконанні виконавче провадження № 76692842 з примусового виконання виконавчого листа № 755/16210/23 виданого 26.11.2024 Дніпровським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики від 16 квітня 2021 року у розмірі 22 600 Євро та судового збору у розмірі 8 651,42 грн. В ході виконання вказаного виконавчого провадження приватним виконавцем встановлено, що відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб, ОСОБА_2 перебуває у шлюбі з громадянкою ОСОБА_4 з 08 липня 1989 року. В подальшому приватним виконавцем перевірено та встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за ОСОБА_3 у період шлюбу, з ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності зареєстровано: садовий будинок, загальною площею 544,2 кв.м., що знаходиться на земельних ділянках з кадастровим номером 3223155400:05:112:0027 та кадастровим номером 3223155400:05:001:0076 за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка з кадастровим номером 3223155400:05:112:0027, цільове призначення: для ведення садівництва, площею 0,123 га, що знаходиться за адресою Київська обл., Обухівський р-н., м. Українка. Вказав, що вищезазначене нерухоме майно ОСОБА_3 набула під час шлюбу з ОСОБА_2 . Отже, є підстави вважати, що 1/2 у нерухомому майні належить останньому. Оскільки, зазначене нерухоме майно зареєстровано на ім`я ОСОБА_3 , а чинним законодавством приватному виконавцю не надано право самостійно вирішувати питання визначення частки майна боржника та в даній справі існує спір про право, тому виконавець змушений звернутися до суду з позовом в інтересах стягувача про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами. При цьому просить врахувати, що в ході виконання виконавчого провадження іншого майна за рахунок якого можна було б виконати рішення суду не встановлено.

Ухвалою судді від 17 березня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 08 травня 2026 року закрито підготовче провадження у справі, призначено судовий розгляд справи по суті.

14 травня 2026 року на адресу суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_2 , в якому останній вказав, що наявність у провадженні Обухівського районного суду Київської області цивільної справи № 372/3773/25 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Телявський Анатолій Миколайович про визнання майна особистою приватною власністю, свідчить про існування між сторонами реального та тривалого спору щодо правового режиму спірного нерухомого майна. Водночас, при цьому сам факт залишення вказаного позову без розгляду ухвалою суду від 04.03.2026 у зв`язку з повторною неявкою позивача не свідчить про відсутність спору про право, не підтверджує правомірність доводів приватного виконавця та не встановлює режим спільної сумісної власності спірного майна. При цьому, приватний виконавець фактично пропонує суду визначити частку боржника без попереднього вирішення спору щодо правового режиму майна, що є юридично неможливим, оскільки визначення частки є наслідком встановлення існування спільної сумісної власності, а не навпаки. Фактично, у разі задоволення позову, судовим рішенням буде змінено правовий режим майна, припинено режим одноосібної власності ОСОБА_3 , встановлено режим спільної часткової власності, визначено частку боржника у майні, зареєстрованому за ОСОБА_3 та створено передумови для подальшого звернення на таку частку. Тобто, судове рішення безпосередньо втручатиметься у право власності ОСОБА_3 , а тому питання правого режиму майна не може вважатися другорядним або таким, що автоматично випливає лише з факту перебування сторін у шлюбі. Разом з тим, предметом даної справи є саме садовий будинок, який фактично є єдиним житлом боржника та місцем його постійного проживання, що суперечить визначеній законом черговості звернення стягнення на майно боржника та принципу пропорційності втручання у право власності та право на житло.

12 червня 2026 року ОСОБА_5 через підсистему «Електронний суд» подав додаткові пояснення та вказав, що ані ОСОБА_3 , ані ОСОБА_2 у межах розгляду даної справи не надали суду належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували, що спірне майно є особистою приватною власністю одного з них, зокрема набуте за особисті кошти або з інших підстав. Натомість, їх доводи зводяться виключно до посилань на сам факт існування спору щодо правового режиму майна та подання окремого позову про визнання майна особистою приватною власністю. Однак такі обставини самі по собі не є доказами у розумінні статтей 76-81 ЦПК України та не спростовують презумпцію спільної сумісної власності подружжя.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_6 позовні вимоги підтримав з підстав зазначених у позові та просив їх задовольнити. Зазначив, що в ході примусового виконання виконавчого листа №755/16210/23 виданого 26.11.2024 року Дніпровським районним судом м.Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики у розмірі 22600 Євро та судового збору встановлено, що за дружиною відповідача в період їх перебування у шлюбі зареєстровано право власності на садовий будинок та земельну ділянку. Тобто є всі підстави вважати, що кожному з подружжя належить половина садового будинку та, відповідно, земельної ділянки. Приватний виконавець звертався до Дніпровського районного суду з поданням про визначення частки боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, однак через заперечення ОСОБА_3 щодо належності майна подружжю подання залишено без задоволення. Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю ухвалою Обухівського районного суду залишено без розгляду. Оскільки приватним виконавцем здійснено всі дії передбачені Законом України «Про виконавче провадження» для належного виконання судового рішення та в ході проведення виконавчих дій приватним виконавцем встановлено, що у боржника відсутні кошти, на які можливо звернути стягнення для задоволення вимог стягувача в повному обсязі, іншого нерухомого майна, на яке можливо звернути стягнення не знайдено, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомленими про місце, день та час слухання справи.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, вирішуючи справу, судом встановлено наступні обставини.

03.12.2024 року приватним виконавцем за заявою стягувача ОСОБА_1 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 76692842 з примусового виконання виконавчого листа № 755/16210/23 виданого 26.11.2024 Дніпровським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики від 16 квітня 2021 року у розмірі 22 600,00 тис. євро та судовий збір у розмірі 8 651,42 грн.

Того ж дня, приватним виконавцем було направлено боржнику постанову про відкриття виконавчого провадження № 76692842 рекомендованим поштовим відправленням № 0600989638375 на адресу, що зазначена у виконавчому документі.

03.12.2024 року приватним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця № 76692842.

Того ж дня, приватним виконавцем винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № 76692842.

Крім того, 03.12.2024 року приватним виконавцем направлено електронний запит до ДФС про наявні рахунки у боржників – юридичних осіб та/або фізичних осіб – підприємців, а також рахунки, відкриті боржником – юридичною особою через свої відокремлені підрозділи.

На запит приватного виконавця Державна фіскальна служба України надала інформацію, що за боржником відкрито банківський рахунок НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк».

03.12.2024 року приватним виконавцем направлено електронний запит до ПФУ про фізичних осіб боржників, які отримують пенсії, розмір їх пенсій та найменування органу Пенсійного фонду України, на обліку в якому перебуває боржник, та інформацію про фізичних осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про їх останнє місце роботи.

Згідно відповіді з ПФУ встановлено, що ОСОБА_2 отримав за 01.12.2021 заробітну плату від ТОВ «АВ-СЕРВІС».

03.12.2024 року приватний виконавець виніс постанову про арешт коштів боржника відповідно до якої накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця 24860 євро.

Проте, згідно відповідей з банківських установ, у боржника відсутні відкриті рахунки в банках, або ж недостатньо коштів на відкритих рахунках для виконання постанови.

Крім того, приватним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все майно боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, 24 860 євро та 9916,56 грн.

03.12.2024 року приватним виконавцем також здійснено запит до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру з метою отримання інформації про наявність земельних ділянок, що зареєстровані за боржником.

Згідно відповідей Держгеокадастру за боржником – ОСОБА_2 земельних ділянок не зареєстровано.

Того ж дня, приватним виконавцем сформовано та скеровано електронний та письмовий запит до Регіонального сервісного центру МВС України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів на ім`я ОСОБА_2 .

Згідно відповіді МВС України за ОСОБА_2 зареєстровано транспортний засіб Марка ТЗ: LEXUS, Модель ТЗ: RX 350, 2007 року випуску, VIN: НОМЕР_2 , номерний знак: НОМЕР_3 .

Враховуючи вищезазначене, приватним виконавцем, 18.12.2024 року винесено постанову про розшук майна боржника, якою оголошено в розшук майно боржника, а саме LEXUS, реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 .

14.05.2025 року приватним виконавцем підготовлено запит до Державної митної служби України з метою отримання інформації відносно перетинання державного кордону транспортним засобом, а саме: в які дати, в яких пунктах пропуску, в якому напрямі та під чиїм керуванням транспортний засіб LEXUS, модель: RX 350, категорія: ЛЕГКОВИЙ, колір: ЧЕРВОНИЙ, рік виробництва: 2007, номер шасі НОМЕР_2 , державний номер: НОМЕР_3 ;

15.05.2025 року від Державної митної служби України надійшла відповідь, в якій зазначено, що станом на 14.05.2025, за відомостями з інформаційних баз даних Держмитслужби останнє переміщення через державний кордон України транспортного засобу з Vin-кодом № НОМЕР_2 , номером державної реєстрації НОМЕР_3 , відбувалося 14.03.2022 у напрямку – виїзд з України, через пункт пропуску «Чоп-Захонь».

Таким чином приватним виконавцем здійснено всі необхідні заходи, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», для належного виконання судового рішення та в ході проведення виконавчих дій приватним виконавцем встановлено, що у боржника відсутні кошти, на яке можливо звернути стягнення для задоволення вимог стягувача в повному обсязі. Іншого нерухомого майна, на яке можливо звернути стягнення не знайдено.

Я вбачається з інформації отриманої з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб ОСОБА_2 перебуває у шлюбі з громадянкою ОСОБА_4 з 08 липня 1989 року відповідно до актового запису про шлюб № 3104.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за ОСОБА_3 06.03.2015 року на праві власності зареєстровано садовий будинок, загальною площею 544,2 кв.м., що знаходиться на земельних ділянках з кадастровим номером 3223155400:05:112:0027 та кадастровим номером 3223155400:05:001:0076 за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того за ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку 445 від 03.06.1997 року виданого Українською міською радою зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:05:112:0027, цільове призначення: для ведення садівництва, площею 0,123 га, що знаходиться за адресою Київська обл., Обухівський р-н., м. Українка на якій розміщений вказаний садовий будинок.

За приписами частини 6 ст.48 ЗУ «Про виконавче провадження» стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц (провадження № 14-529цс19) зазначено, що поняття «визначення частки» і «виділення частки в натурі» є різними за своїм змістом правовими поняттями, а частиною шостою статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» від 1999 року (частина шоста статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» в чинній редакції є тотожною) передбачена лише необхідність визначення частки боржника у спільному майні, якщо така частка не визначена. Частка у праві спільної часткової власності є самостійним об`єктом цивільних прав, яка може бути об`єктом продажу з публічних (електронних) торгів, передачі стягувачу в рахунок погашення боргу, без її виділу в натурі з об`єкта нерухомого майна; у разі виявлення державним виконавцем майна, яким боржник володіє спільно з іншими особами, і частка боржника у якому не визначена, для звернення стягнення на частку боржника державний виконавець звертається до суду з поданням про визначення частки боржника у такому майні.

Відповідно до ч.1 ст.443 ЦПК України суд за поданням державного виконавця вирішує питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

Щодо форми звернення приватного виконавця до суду, то з цього приводу висловилася Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.06.2022 року, справа № 2-591/11.

Зокрема Велика Палата констатувала, що практика ЄСПЛ свідчить, що за наявності спору про право цивільне держава повинна забезпечити учасникам судового провадження дієву, реальну можливість надання суду своїх доказів та аргументів.

На досягнення цієї мети спрямовані правила процесуального закону, що регламентують позовне провадження.

Розгляд подання державного чи приватного виконавця за правилами статті 443 ЦПК України не забезпечує учасникам судового провадження дієву, реальну можливість надання суду своїх доказів та аргументів, як того вимагає пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод за наявності спору про право.

Тому Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що стаття 443 ЦПК України підлягає застосуванню виключно за відсутності спору про право.

Виконавець вправі звернутися до суду з поданням про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, незалежно від того, чи відсутній спір про право, чи він наявний. Водночас в останньому випадку виконавець звертається з таким позовом в порядку позовного провадження.

Велика Палата Верховного Суду знов звертає увагу, що необхідно розмежовувати випадки, коли щодо вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, існує спір про право, і коли такого спору немає.

За наявності спору щодо визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, його вирішення судом не є вирішенням процесуального питання, а є вирішенням матеріального спору. Такий спір може виникати, зокрема, тоді, коли відповідно до частини першої статті 368 ЦК України майно належить двом або більше особам на праві спільної власності без визначення часток кожного з них у праві власності (право спільної сумісної власності).

У разі, якщо майно належить двом або більше особам на праві спільної власності із визначенням часток кожного з них у праві власності, то відповідно до частини першої статті 356 ЦК України майно належить таким особам на праві спільної часткової власності. Якщо розмір часток співвласників відомий, то спір про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, не виникає. Водночас може виникнути спір про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї (частина перша статті 366 ЦК України).

Якщо ж виник спір щодо визначення частки майна боржника у майні, яке належить боржнику та іншим особам на праві спільної сумісної власності, то судове рішення у разі задоволення позову має наслідком зміну матеріального правовідношення - право спільної сумісної власності припиняється, натомість виникає право спільної часткової власності.

При цьому відбувається припинення права власності одного виду і виникнення права власності іншого виду не тільки боржника, а й іншої особи (співвласника), яка могла взагалі не брати участі у справі, в якій ухвалене судове рішення проти боржника. Відсутність згоди такої особи на визначення частки майна боржника у спільному майні, у тому числі заперечення самого існування права спільного з боржником права власності (як у справі, що розглядається), свідчить про наявність матеріального спору, який не вирішувався і не міг бути вирішений у справі, в якій ухвалене судове рішення проти боржника. Це новий матеріальний спір, який не може розглядатися як процесуальне питання, а тому не може вирішуватися за правилами розділу VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України. Такий спір має бути вирішений судом у порядку позовного провадження. Тому заява про визначення частки майна боржника у спільному майні за наявності спору, подана до суду виконавцем, незалежно від її назви (позовна заява, подання) за своєю суттю є саме позовною заявою. Особа, яка є стверджуваним співвласником майна боржника у такому спорі, є стороною у спорі, якій має бути забезпечена можливість користуватися всіма правами, якими наділений відповідач відповідно до закону. Лише в цьому разі буде забезпечене право такої особи на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відтак, оскільки у даному випадку ставиться питання про визначення частки у майні яким він володіє з іншою особою на праві спільної сумісної власності, то це може свідчити про існування спору про право, у зв`язку з чим приватний виконавець правомірно звернувся до суду саме у порядку позовного провадження.

Щодо розгляду справи по суті.

Частиною другою статті 370 ЦК України передбачено, що у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного зі співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Крім того, відповідно до статей 60, 70 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині і чоловікові на праві спільної сумісної власності. Дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Таким чином, норми ст.ст. 60, 70 СК України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 по справі №327/504/17).

Разом з тим, в межах розгляду даного позову вказана презумпція спростована не була та не оспорювалась. Суду не подавалось ні рішення суду в іншій справі, ні будь-які докази, які б доводили, що майно в якому визначається частка боржника, є особистим майном іншого з подружжя.

Посилання відповідача на перебування в провадженні Обухівського районного суду цивільної справи №372/3773/25 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Телявський Анатолій Миколайович про визнання майна особистою приватною власністю не спростовує режим спірного майна, зазначений позов ухвалою суду від 04.03.2026 року залишено без розгляду на підстав п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України.

Оскільки садовий будинок, загальною площею 544,2 кв.м., що знаходиться на земельних ділянках з кадастровим номером 3223155400:05:112:0027 та з кадастровим номером 3223155400:05:001:0076 за адресою: АДРЕСА_1 , СТ «Ватра» набутий подружжям ОСОБА_7 в період шлюбу суд виходить із того, що частки у спільному сумісному майні подружжя є рівними.

Щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:05:112:0027, на якій розташований вказаний садовий будинок та право власності на яку зареєстровано за відповідачем ОСОБА_3 суд зазначає наступне.

За ч.4 ст.120 ЗК у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами, право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Відповідно до правової позиції Верховного суду, що висловлена у Постанові Великої Палати від 04 грудня 2018 року у справі 910/18560/16 (провадження 12-143гс18), чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, які хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, ст.377 ЦК України, інших положеннях законодавства.

Тож частка ОСОБА_2 у земельній ділянці з кадастровим номером 3223155400:05:112:0027, цільове призначення: для ведення садівництва, площею 0,123 га, що знаходиться в м. Українка Обухівського району Київської області, яким він спільно володіє з ОСОБА_3 становить 1/2 частку.

За таких обставин, враховуючи, що боржник ОСОБА_2 не виконує рішення суду у добровільному порядку у нього відсутні кошти та інше майно, достатнє для задоволення вимог стягувача, а також з огляду на те, що виявлене нерухоме майно набуте під час перебування боржника у шлюбі та є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, визначення частки боржника у такому майні є необхідною передумовою для подальшого звернення стягнення на таку частку в межах виконавчого провадження.

А отже наявні підстави для задоволення позову приватного виконавця.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягнення судовий збір за пред`явлення позову у розмірі 1064 грн. 96 коп., тобто по 532,48 грн. з кожного відповідача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 48, 51, 76-81, 206, 258-259, 264-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського Анатолія Миколайовича в інтересах стягувача ОСОБА_1 , задовольнити.

Визначити 1/2 частку боржника – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , код РНОКПП НОМЕР_4 , у майні, а саме: у садовому будинку, загальною площею 544,2 кв.м., що знаходиться на земельних ділянках з кадастровим номером 3223155400:05:112:0027 та з кадастровим номером 3223155400:05:001:0076 за адресою: АДРЕСА_1 ; у земельній ділянці з кадастровим номером 3223155400:05:112:0027, цільове призначення: для ведення садівництва, площею 0,123 га, що знаходиться в м. Українка Обухівського району Київської області, якими він володіє спільно з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , код РНОКПП НОМЕР_5 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь привтаного виконавця виконавчого округу м.Києва Телявського Анатолія Миколайовича витрати зі сплати судового збору в сумі 532,48 грн. з кожного.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 06 серпня 2026 року.

Суддя Т.В. Проць